Аналіз собівартості соняшника в СФГ "Агро" Бершадського району, Черкаської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Містерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет садівництва

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

з курсу “Організація та методика економічного аналізу”

на тему

Аналіз собівартості соняшника в СФГ «Агро» Бершадського району, Черкаської області

Виконала студентка 42-ї групи

Погребняк Оксана

Умань 2011



Зміст

Вступ

1. Економічна суть собівартості, завдання і джерела даних аналізу

2. Коротка характеристика господарства

3. Аналіз динаміки і виконання плану зниження собівартості соняшнику, вплив факторів на її зміну

4. Аналіз розміру і структури затрат за статтями калькуляції

5. Аналіз впливу агротехнічних заходів на собівартість соняшнику

6. Оперативний аналіз затрат на виробництво насіння соняшнику

7. Підрахунок резервів зниження собівартості насіння соняшника та шляхи їх використання

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Темою курсової роботи я обрала саме «Аналіз собівартості соняшника» тому, що соняшник є основною сільськогосподарською культурою, прибутковість вирощування якої є безсумнівною, за ступенем рентабельності вона займає перше місце. Безумовно, це олійна культура номер один в Україні, адже з нього виробляють понад 60% всієї рослинної олії. Більше того, на початку XXI ст. соняшник є однією з головних олійно-білкових культур світового землеробства, важливим джерелом виробництва олії і шроту. Він відіграє особливу роль у поліпшенні фінансового стану сільськогосподарських підприємств у період подолання економічної кризи і переходу до ринкових відносин. Виробництво соняшнику завжди є досить рентабельним, продукти його переробки конкурентоспроможні на внутрішньому і світовому ринках, а також є важливою складовою продовольчих і кормових білкових ресурсів.

Об'єктом дослідження є процес виробництва, виходу продукції соняшнику та визначення її собівартості у СФГ «Агро» Бершадського району Вінницької області.

Насіння соняшнику використовуються як цінний продукт харчування і широко застосовуються різноманітними галузями переробної промисловості. У олії містяться біологічно активні речовини - фосфатиди, вітаміни і провітамін А.

Насіння районованих сортів і гібридів містять понад 48-50% жиру, 16-19% білку, а вихід олії при переробці на заводах становить майже 47%.

При переробці насіння, крім олії, одержують макуху або шрот, відповідно 33 і 35%, які є цінним кормом для худоби. З лушпиння одержують етиловий спирт, кормові дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас. З серцевини соняшникових стебел виробляють папір і штучний шовк. Соняшник використовується як лікарська рослина. Він є медоносною рослиною, з 1 га одержують 35-40 кг меду.

Пріоритетність виробництва насіння соняшнику зумовлене його народногосподарським значенням та біологічним значенням. Для господарств, що одним із напрямків спеціалізації обрали вирощування соняшнику, його виробництво є одним із надійних джерел фінансових надходжень, а також вагомим додатком до кормової бази.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що діяльність нових господарських формувань диктує необхідність підвищення обсягів виробництва соняшнику, зокрема, зменшення витрат, збільшення обсягів виходу продукції і визначення та зниження собівартості продукції.

У зв'язку зі вступом країни до СОТ продукція сільського господарства України повинна бути конкурентоспроможною та достойно представляти Україну на світовому ринку та забезпечувати отримання прибутків від експортних операцій. Якість продукції та її собівартість - це головні складові конкурентоспроможності продукції, тому ефективність виробництва продукції, зменшення витрат, і визначення собівартості є важливим в діяльності кожного підприємства.

Відсутність фінансових ресурсів змушує сільськогосподарських виробників спрощувати технологію вирощування шляхом зменшення внесення мінеральних добрив та застосування засобів захисту рослин, повернення соняшнику у сівозміну наступного року, що призводить до зниження урожайності та родючості ґрунту. Такі тенденції мають значний вплив на зменшення дохідності виробництва цієї культури.



1. Економічна суть собівартості, завдання і джерела даних аналізу

Одна з основних цілей підприємства, що здійснює свою економічну діяльність у ринкових умовах - одержання максимально можливого прибутку. Можливості досягнення цієї стратегічної мети обмежені витратами виробництва і реалізації, а також ринковим попитом на продукцію підприємства. Тобто витрати є фактором, що визначає величину пропозиції і розміру прибутку, а прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу витрат.

Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживчих вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що такі підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю .

Собівартість продукції соняшника складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва землі, сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів.

Метою обчислення собівартості продукції соняшника є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням виробничих ресурсів [2 с.6-9].

Витрати на виробництво продукції соняшника неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення в собівартість. Правильний розподіл виробничих витрат має істотне значення в плануванні та обчисленні собівартості продукції.

Виробничі витрати за економічним значенням у створенні продукції поділяються на:

*основні витрати;

*витрати пов'язані з організацією та управлінням виробництвом.

Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом, без них виробництво неможливе. Витрати на організацію і управління виробництвом визначають по окремих виробничих підрозділах і по підприємству в цілому. Це бригадно-цехові і загальногосподарські витрати.

До загальногосподарських витрат належать витрати, пов'язані з управлінням підприємствами і організацією виробництва в цілому: оплата праці працівників апарату управління; на службові роз'їзди; утримання легкового транспорту; конторські, друкарські, телефонні витрати, амортизація; витрати на утримання і ремонт будівель, на підготовку кадрів, охорону підприємства.

Витрати, які виникають в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:

· операційні, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства;

· фінансові витрати;

· витрати, що виникають процесі звичайної діяльності, які не увійшли до операційних та фінансових витрат;

· надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції соняшника.(Рис. 1.1.)

До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які мають бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятими на виробництві продукції, які можуть бути прямо віднесені до конкретного об'єкта витрат [5 с.103-106].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Склад операційних витрат

До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Найбільш важливим серед них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки.

Загально виробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати по управлінню цехами, бригадами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на службові відрядження персоналу цехів, тощо.

Адміністративні витрати - це витрати які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування.

Витрати на збут продукції (робіт та послуг) включають в себе витрати на рекламу, дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та інше.

До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати від знецінення засобів, визнані штрафи, пеня та інше.

Фінансові витрати: виплата процентів за користування кредитами і за випущені облігації; витрати фінансовою орендою.

До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх заліковою вартістю та реалізованих майнових комплексів.

Надзвичайні витрати виникають в результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікуються, що вони будуть повторюватись періодично або в кожному наступному періоді.

Собівартість, як економічна категорія, являє собою відокремлену частину вартості. Собівартість - одна з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, який характеризує виробничу і господарську діяльність підприємства. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення.

Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, зміцнюється положення підприємства на товарному ринку.

У сільському господарстві розрізняють кілька видів собівартості:

Ш Індивідуальна собівартість відображає витрати окремого сільськогосподарського підприємства і реалізацію одиниці продукції.

Ш Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції.

Ш Виробнича собівартість формує витрати, пов'язані з виробництвом продукції і її транспортуванням до місця зберігання.

Ш В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Ш Планова собівартість - витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю запланованого виходу продукції.

Ш Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництва і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Ш Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і планових даних, одержаних розрахунків з метою контролю за витрачанням коштів.

Продукція соняшника після збирання транспортується і відповідним чином доробляється (висушується, очищується, сортується тощо). З огляду на це виникає необхідність визначення витрат, які повинні бути включені у виробничу собівартість продукції. Відповідно до існуючого положення зерно і насіння соняшнику калькулюються за принципом франко-тік (франко-місце зберігання). При цьому в собівартість зерна включають витрати на доробку продукції. Сіно і солома калькулюються за франко-місцем зберігання, силос -- франко-силосною спорудою, включаючи витрати на виробництво зеленої маси і на силосування, зелений корм -- франко-місцем споживання, коренеплоди, картопля -- за франко-місцем зберігання [7 с.15-16].

Нові умови господарювання ставлять підвищені вимоги до управління виробничими витратами як з боку держави, так і власників підприємств. Необхідність вдосконалення діючих систем управління виробничими витратами на рівні господарських структур різних форм власності доведена і знайшла своє відображення у працях вітчизняних вчених-економістів, зокрема, необхідність комплексного і системного підходу до вирішення проблем вдосконалення управління виробничими витратами в умовах розвитку ринкової економіки. Однак цілий ряд важливих питань цієї проблеми поки що не знайшли свого вирішення навіть зараз, коли спостерігається відносна стабілізація економічної ситуації. Як і раніше, необґрунтовано зростають виробничі витрати, що призводить до зниження ефективності господарювання.

Зарубіжний досвід свідчить, що питанням раціонального управління виробничими витратами постійно приділяється значна увага з боку менеджерів, керівників і власників підприємств, фірм, компаній тощо. При цьому в останні роки в розвинутих країнах світу відбулися значні зрушення у сфері управління виробничими витратами.

Керування витратами на основі норм запобігає непотрібним втратам, підвищує ефективність виробництва, поліпшує політику закупівель, вимірює витрату виробничих ресурсів і націлює на їхнє ефективне використання в майбутньому.

Наступним кроком після формування витрат є їх облік і контроль. Виділяють такі його стадії.

1. Визначення об'єктів обліку та контролю і встановлення стандартів.

2. Забезпечення зв'язку обліку і контролю витрат з іншими системами діяльності підприємства.

3. Встановлення процедур для моніторингу фактичних витрат.

4. Порівняння фактичних витрат зі стандартами.

5. Аналіз відхилень фактичних витрат від установлених стандартів.

2. Коротка характеристика господарства

СФГ «Агро» розташоване за адресою 24405 Вінницька обл., Бершадський район, с. Флорино , вул. Л. Українки 3. Ідентифікаційний код підприємства 31590549.

Господарство створено 14 лютого 2000 року на базі об'єднання пайовиків ВСП «Флоринське». Землі орендує у пайовиків I резервного фонду Флоринської сільської ради . На дату створення господарства посівна площа складала 2219 га.

У господарстві налічується 44 працюючих , 36 тракторів, 30 вантажних автомашин, 18 самохідних комбайнів. Директор господарства Гасло В.В.

Відстань до районного центру - м. Бершаді 3 км, а до обласного центру - м. Вінниці 157 км.

У ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи. Ґрунти мають добру структурну будову і при застосуванні праведних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Ґрунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства. Природні умови сприятливі для вирощування найцінніших сільськогосподарських культур : озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику, добре ростуть цукрові буряки. Рельєф в цілому не створює значних перешкод для механізації польових с/г робіт, будівництва промислових споруд, розширення селища, шлакового будівництва.

Для більш детальної економічної характеристики пропоную спершу розглянути площу сільськогосподарських угідь СФГ «Агро».

Як видно з наведених нижче даних площа сільськогосподарських угідь на протязі останніх трьох років збільшилася на 68 га. На мій погляд це пов'язано з тим що у 2010 році було залучено земельні паї у громадян населеного пункту та взято їх в оренду. Як показано у таблиці розораність земель складає 100%, тобто земля використовується ефективно.

Таблиця 1.1

Площа сільськогосподарських угідь СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Площа	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Всього угідь, га	1821	1821	1889	68
У тому числі рілля, га	1821	1821	1889	68

Далі проаналізуємо забезпеченість і ефективність використання трудових ресурсів. У таблиці 1.2 відобразимо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами та продуктивність праці.



Таблиця 1.2

Забезпеченість ФСП «Агро» трудовими ресурсами та продуктивність праці у 2008-2010 роках

Середньооблікова чисельність працівників	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Всього, чол.	42	52	44	2
В т.ч. у рослинництві, чол.	42	52	44	2
Валова продукція в порівняльних цінах, тис. грн.	5482,62	6399	9873,7	4391,1
Річна продуктивність праці, тис. грн..	130,54	123,06	224,40	93,86

Як видно із відображеної вище таблиці 1.2 у 2008 році в господарстві працювало 42 робітника, у році 52, а вже у 2010 році 44 чоловіки, що на 2 більше ніж у 2008 році.

Річна продуктивність праці у 2008 році становила 130,54 тис. грн., у 2009 році 123,06 тис. грн. відповідно спостерігається зменшення продуктивності за рахунок збільшення чисельності робітників. У 2010 році річна продуктивність праці при середньорічній чисельності працівників 44 чоловіки склала 224,40 тис. грн., що на 93,86 тис. грн. більше ніж у 2008 році. У даному випадку продуктивність праці виросла за рахунок збільшення обсягу валової продукції у господарстві.

Далі проаналізуємо урожайність основних сільськогосподарських культур, котрі вирощуються у СФГ «Агро».

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства в цілому. Рівень урожайності відображує вплив природних та економічних умов. Під урожаєм розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці площі.

До основних культур в даному випадку можна віднести озиму та яру пшеницю, кукурудзу на зерно, ярий та озимий ячмінь, горох, соняшник, ріпак озимий та цукрові буряки. Урожайність даних культур у господарстві за останні три роки відобразимо у таблиці 2.3.

Урожайність більшості сільськогосподарських культур зменшилася у 2010 році у порівнянні як із 2008 роком, так і з середнім показником за останні три роки.

Урожайність сільськогосподарських культур залежить від двох основних показників - посівної площі та валового збору. Для виявлення причин зміни рівня урожайності у господарстві наведемо структуру посівних площ в таблиці 2.4.

Таблиця 2.3

Урожайність основних сільськогосподарських культур у СФГ «Агро» в 2008-2010 роках

Урожайність культур, ц/га	2008 р.	2009 р.	2010 р.	В середньому за 3 роки, ц/га	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)	Відхилення 2010 від середнього показника (+,-)
Озима пшениця	42	42	38	40,67	-4	-2,67
Яра пшениця	46	31	30	35,67	-16	-5,67
Кукурудза на зерно	60	73	72	68,33	12	3,67
Озимий ячмінь	65	41	35	47	-30	-12
Ячмінь ярий	45	32	26	34,33	-19	-8,33
Горох	-	20	15	17,5	-5	-2,5
Соняшник	16	20	17	17,67	1	-0,67
Ріпак озимий	31	24	26	27	-5	-1
Цукрові буряки	439	-	274	356,5	-165	-82,5

Так урожайність пшениці озимої у 2010 році становила 38 ц/га, що на 4 ц/га менше ніж у 2008 році, та на 2,67 ц/га від середнього показника.

Урожайність ярої пшениці у 2010 році зменшилася у порівнянні з 2008 роком на 16 ц/га, а у порівнянні з середнім показником на 5,67 ц/га.

Позитивною являється тенденція урожайності соняшника, так у 2010 році його урожайність виросла у порівнянні з 2008 роком на 12 ц/га, а у порівнянні з середнім показником на 3,67 ц/га.

Озимий ячмінь скоротив свою урожайність в аналогічні періоди відповідно на 30 ц/га, та 12 ц/га, що показує негативну тенденцію даної культури.

Ячмінь ярий також не відзначився кращими показниками у 2010 році. Так відбулося зменшення значення його урожайності відповідно на 19 та 8,33 ц/га.

Горох у 2010 році зменшив свою урожайність в порівнянні із середнім показником на 2,5 ц/га, а з 2009 роком на 5 ц/га. Варто зазначити, що у 2008 році дана культура взагалі не вирощувалася.

Соняшник у 2010 році отримав показник урожайності в розмірі 17 ц/га, при тому, що у 2008 році дана цифра становила 16 ц/га. Проте він менший за середній показник на 0,67 ц/га через те, що у 2009 році його урожайність сягнула 20 ц/га.

Ріпак озимий також не покращив ситуацію та знизив свою урожайність у 2010 році на 5 ц/га з 2008 роком, на 1 ц/га у порівнянні з середнім показником за останні три роки.

Найгірша ситуація у цукрового буряка. Так у 2010 році його урожайність становила 274 ц/га, у 2009 році він узагалі не вирощувався, а у 2008 році 439 ц/га, що більше на 165 ц/га, та на 82,5 ц/га у порівнянні з середнім показником відповідно.

Посівні площі основних сільськогосподарських культур, як видно із таблиці 2.4 дещо змінилися на протязі останніх трьох років: так на 158 га зменшили посіви озимої пшениці, на 15 га ярого ячменю, на 73 га соняшника та на 2 га цукрових буряків.

Таблиця 2.4

Структура посівних площ СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Культури	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 року (+,-)	В середньому за 3 роки
	га	%	га	%	га	%
Озима пшениця	677	45,65	537	37,40	519	33,33	-158	577,67
Яра пшениця	22	1,48	20	1,39	72	4,62	50	38,00
Кукурудза на зерно	110	7,42	170	11,84	200	12,85	90	160,00
Озимий ячмінь	7	0,47	72	5,01	116	7,45	109	65,00
Ячмінь ярий	48	3,24	23	1,60	33	2,12	-15	34,67
Горох	-	-	10	0,70	20	1,28	20	15,00
Соняшник	308	20,77	304	21,17	235	15,09	-73	282,33
Ріпак озимий	269	18,14	300	20,89	322	20,68	53	297,00
Цукрові буряки	42	2,83	-	-	40	2,57	-2	41,00
Разом	1483	100	1436	100	1557	100	74	1510,67

Посівні площі інших культур навпаки збільшили: так ярої пшениці на 50 га, кукурудзи на зерно на 90 га, озимого ячменю на 109 га, гороху на 20 га та озимого ріпаку на 53 га. Даний перерозподіл відбувається відповідно до встановлених та затверджених сівозмін СФГ «Агро». Загалом же посівна площа, як уже було зазначено у I розділі збільшилася на 74 га.

У 2010 році було встановлено наступну систему сівозмін, за якої левову частку зайняла саме озима пшениця - 519 га, її частка у загальній площі склала 33,33%. Наступним став ріпак озимий (322 га), з його часткою у 20,68%. Також соняшник (235 га) - 15,09%, кукурудза на зерно (200 га) - 12,85% та інші. Нажаль найменшу посівну площу у розмірі 40 га зайняли цукрові буряки - їх частка у структурі посівних площ склала всього 2,57%.

Висновок з цього можна зробити один, що збільшення посівних площ деяких культур не дало відповідного результату тому, що валові збори не збільшилися.

Склад основних засобів СФГ «Агро» за останні три роки розглянемо у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Склад основних засобів СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Основні засоби	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Первісна вартість, тис. грн.	1669,8	2348,7	4544,8	2875
Знос, тис. грн.	1001,6	1322,3	1889,2	887,6
Залишкова вартість, тис. грн.	668,2	1026,4	2655,6	1987,4

Як видно з таблиці 2.5 первісна вартість за останні роки збільшилася на 2875 тис. грн., знос основних засобів також збільшився на 887,6 тис. грн. Залишкова вартість у 2008 році складала 668,2 тис. грн., а вже у 2010 році 2655,6 тис. грн., більше на 1987,4 тис. грн.

Далі розглянемо склад та структуру оборотних засобів СФГ «Агро».

Таблиця 2.6

Склад та структура оборотних засобів СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Групи оборотних засобів	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%	Тис. грн..	%
Виробничі запаси	2023,3	70,03	1113,6	29,54	928,7	16,73	-1095
Готова продукція	-	-	1524	40,43	1853	33,38	1853
Дебіторська заборгованість	434,1	15,03	382,3	10,14	976,4	17,59	542,3
Грошові кошти	59,4	2,06	88	2,33	903,9	16,28	844,5
Інші оборотні активи	372,2	12,88	661,5	17,55	889,8	16,03	517,6
Усього оборотних активів	2889	100,00	3769,4	100,00	5551,8	100,00	2662,8

Як видно із таблиці 2.6 вартість виробничих запасів зменшилася на 1095 тис. грн у 2010 році у порівнянні з 2008 роком, вартість готової продукції збільшилася на 1853 тис. грн., дебіторська заборгованість збільшилася на 542,3 тис. грн., вартість грошових коштів збільшилася на 844,5 тис. грн., а вартість інших оборотних активів на 517,6 тис. грн.

Загальна вартість оборотних активів СФГ «Агро» у 2008 році складала 2889 тис. грн., а вже у 2010 році 5551,8 тис. грн., що більше на 2662,8 тис. грн. У 2010 році левову частку займала готова продукція 33,38%, потім дебіторська заборгованість 17,59%, виробничі запаси 16,73% та грошові кошти 16,03%.

Нижче, у таблиці 2.7 наведені показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів у СФГ «Агро» у 2008-2010 роках:

Таблиця 2.7

Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Валова продукція, тис. грн.	5482,62	6399,03	9873,71	4391,09
Чистий прибуток, тис. грн.	271,8	1460,8	3510,1	3238,3
Чисельність працівників, чол.	42	52	44	2
Площа с-г угідь, га	1821	1821	1889	68
Виробничі основні фонди, тис. грн.	668,2	1026,4	2655,6	1987,4
Виробничі оборотні фонди, тис. грн.	2889	3769,4	5551,8	2662,8
Фондоозброєність, тис. грн.	15,91	19,74	60,35	44,45
Фондозабезпеченість, тис. грн.	36,69	56,36	140,58	103,89
Фондоємність, грн.	0,12	0,16	0,27	0,15
Фондовіддача, грн.	8,21	6,23	3,72	-4,49
Норма прибутку,%	7,64	30,46	42,77	35,13 в.п.

Як показує нам показник фондоозброєності, на одного працівника зайнятого у господарстві в 2010 році припадає 60,35 тис. грн., що на 44,45 тис. грн. більше ніж у 2008 році. Фондозабезпеченість показує нам, що на 1 га сільськогосподарської площі припадає 140,58 тис. грн. (2010 рік), що на 103,89 тис. грн. більше ніж у 2008 році.

Показник фондоємності показує яка вартість валової продукції припадає на 1 тис. основних виробничих фондів складає у 2010 році 0,27 що на 0,15 більше ніж у 2008 році. Показник фондовіддачі у 2010 році склав 3,72, а норма прибутку 42,77%, що демонструє великі досягнення у ефективності використання основних виробничих фондів.

В склад оборотних фондів входять три їх види: виробничі запаси (насіння, корми, запасні частини, мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали); незавершене виробництво (затрати під урожай майбутнього періоду - осіння оранка, посів озимих культур, інші); молодняк тварин і тварини на відгодівлі. Тобто, ці фонди є складовою виробничих фондів.

Виробничі фонди сільськогосподарських підприємств - це сукупність основних виробничих і оборотних фондів, вартість яких знаходиться на виробничій стадії кругообігу. Але крім виробничих фондів, кожне сільськогосподарське підприємство має фонди обігу до складу яких входять: готова продукція, яка підлягає реалізації, кошти в розрахунках з покупцями (дебіторська заборгованість); грошові кошти на поточних і валютних рахунках; кошти в цінних паперах.

Оборотні фонди і фонди обігу в сумі складають оборотні засоби (оборотний капітал) кожного аграрного підприємства, які знаходяться в постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу, завдяки чому здійснюється процес простого і розширеного відтворення. Розмір оборотних засобів залежить від ряду факторів, у тому числі від обсягу виробництва; умов матеріально-технічного постачання; реалізації і стану розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних ресурсів; спеціалізації підприємства, інших.

Далі проаналізуємо стан товарної продукції СФГ «Агро».

Таблиця 2.8

Склад та структура товарної продукції СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Види продукції	2008 рік	2009 рік	2010 рік	В середньому за три роки
	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%
Озима пшениця	1318,3	26,36	1107,3	19,03	2956,5	32,9	1794,03	26,53
Кукурудза на зерно	161	3,22	1184,9	20,37	919,8	10,24	755,23	11,17
Озимий ячмінь	-	-	120,9	2,08	619,2	6,89	370,05	5,47
Соняшник	402,1	8,04	880,9	15,14	1354,2	15,07	879,07	13,00
Ріпак озимий	1793,3	35,86	1557,1	26,77	2428,3	27,03	1926,23	28,49
Цукрові буряки	108,3	2,17	-	-	116,4	1,3	112,35	1,66
Інша продукція рослинництва	1217,7	24,35	966,2	16,61	590,8	6,58	924,90	13,68
Разом по господарству	5000,7	100	5817,3	100	8985,2	100	6761,87	100,0



Проаналізувавши середні показники товарної продукції СФГ «Агро» за останні три роки, видно, що левову частку у реалізованій продукції займає ріпак озимий 1926,23 тис. грн. (28,49%), далі озима пшениця 1794,03 тис. грн. (26,53%). Інша продукція рослинництва займає 13,68%, а це 924,90 тис. грн. Кукурудза на зерно 755,23 тис. грн. (11,17%). Озимий ячмінь 370,05 тис. грн. (5,47%). Найменшу частку у товарній продукції займає цукровий буряк - лише 112,35 тис. грн. (1,66%). Виходячи з відсоткових показників товарної продукції в середньому за останні три роки прорахуємо коефіцієнт спеціалізації.

Кс=100/(28,49*(2*1-1)+26,53*(2*2-1)+13,68*(2*3-1)+13,00*(2*4-

- 1)+11,17 *(2*5-1)+5,47*(2*6-1)+1,66*(2*7-1) = 100/ 449,76= 0,22

Отже, СФГ «Агро» є середньо спеціалізованим підприємством, та має технічно-зерновий напрямок спеціалізації.

3. Аналіз динаміки і виконання плану зниження собівартості соняшнику, вплив факторів на її зміну

Для детального аналізу собівартості одиниці продукції рослинництва в СФГ «Агро» необхідно проаналізувати структуру витрат на 1 центнер та темпи росту даних витрат.

Мною було проаналізовано структуру виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці, кукурудзи на зерно, ячменю та соняшника.

Як видно з таблиці 3.1 виробнича собівартість 1 центнера соняшника виросла на 50,05 грн. Прямі матеріальні витрати виросли на 24,91 грн., мінеральні добрива на 6,59 грн., нафтопродукти на 9,87 грн., інші матеріальні витрати на 29,29 грн.

соняшник агротехнічний урожайність собівартість



Таблиця 3.1

Структура та темпи росту виробничої собівартості 1 центнера соняшника у СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Стаття витрат	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008 рр.
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Виробнича собівартість усього	114,98	100,00	125,00	100,00	165,03	100,00	50,05
Прямі матеріальні витрати,	85,10	74,01	93,88	75,10	110,01	66,66	24,91
у тому числі - насіння	17,89	15,56	10,91	8,73	7,13	4,32	-10,75
мінеральні добрива	21,10	18,35	0,00	0,00	27,68	16,78	6,59
нафтопродукти	18,27	15,89	20,66	16,53	28,14	17,05	9,87
оплата послуг стороннім організаціям	10,08	8,77	6,95	5,56	0,00	0,00	-10,08
решта матеріальних витрат	17,77	15,45	63,78	51,03	47,06	28,52	29,29
Прямі витрати на оплату праці	3,33	2,89	8,81	7,04	13,69	8,30	10,37
Інші прямі витрати	26,55	23,09	22,32	17,85	41,33	25,04	14,77
у тому числі - амортизація необоротних активів	11,45	9,96	8,11	6,49	20,50	12,42	9,05
відрахування на соціальні заходи	0,76	0,66	2,61	2,09	4,98	3,02	4,22
решта інших прямих та загальновиробнича витрат	14,34	12,47	11,59	9,27	15,84	9,60	1,50

Прямі витрати на оплату праці також виросли на 10,47 грн., інші прямі витрати на 14,77 грн., з яких амортизація необоротних активів на 9,05 грн., відрахування на соціальні заходи 4,22 грн. та ін..

Зрештою дане зростання може бути використане для розрахунку резервів, але детальніше ми розглянемо резерви у розділі 7.

Зниження собівартості виробництва продукції соняшника у господарстві неможливо провести без аналізу впливу факторів на собівартість 1 центнера соняшника.



Таблиця 3.2

Факторний аналіз собівартості продукції соняшника у СФГ «Агро»

Види продукції	Витрати на 1 га, грн..	Урожайність, ц/га	Собівартість 1 ц. грн.	Відхилення собівартості, грн.
	2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.	2009 р.	При факт. витратах і звітній урожайності	2010 р.	Всього	В т.ч. за рахунок зміни
									Урожайність	Рівня витрат
	1	2	3	4	5	6	7	8=7-5	9=6-5	10=7-6
Соняшник	2437,5	2805,5	19,5	17	125	143,87	165,03	40,03	18,87	21,16

Отже виходячи із витрат на 1 гектар посіву соняшника та урожайності у досліджуваних роках можна побачити, що собівартість 1 центнера виросла на 40,03 грн., в тому числі через збільшення витрат на 18,87 грн., та рівня витрат на 21,16 грн.

4. Аналіз розміру і структури затрат за статтями калькуляції

У формуванні прибутку будь-якого господарства відіграє роль декілька факторів, одним із яких є собівартість. У нашому випадку це собівартість продукції рослинництва у СФГ «Агро». Так далі, у таблиці 4.1 розглянемо собівартість продукції у 2008-2010 роках.

Таблиця 4.1

Собівартість продукції рослинництва СФГ «Агро» у 2008-2010 роках

Елементи витрат	Витрати на виробництво, тис. грн.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	333,2	6,24	306,8	5,98	495,7	8,19	162,5
Відрахування на соціальні заходи	76,4	1,43	91,3	1,78	180,4	2,98	104
Витрати на насіння та посадковий матеріал	435,8	8,16	315,2	6,14	280	4,63	-155,8
Витрати на іншу продукцію сільського господарства	865,1	16,21	1058,8	20,63	-	-	193,7
Мінеральні добрива	737,7	13,82	886,9	17,28	937,6	15,49	199,9
Нафтопродукти	1133,3	21,23	719,4	14,01	922,2	15,24	-211,1
Електроенергія	15	0,28	28,5	0,56	35,4	0,58	20,4
Запасні частини	682,9	12,79	905,8	17,65	932,6	15,41	249,7
Оплата послуг стороннім організаціям	262,6	4,92	62,4	1,22	1181,7	19,53	919,1
Амортизація основних засобів	370	6,93	282,3	5,50	566,9	9,37	196,9
Орендна плата	425,5	7,97	475,9	9,27	519,7	8,59	94,2
Усього витрат	5337,5	100,0	5133,3	100,0	6052,2	100,0	1773,5

Як ми бачимо у таблиці 4.1 наведено собівартість продукції рослинництва за елементами витрат. Так у 2010 році майже по всіх елементах відбулося збільшення витрат, лише зменшилися витрати на насіння та посадковий матеріал зменшилися на 155,8 тис. грн., та на нафтопродукти 211,1 тис. грн.

Далі відбулося збільшення по наступних елементах витрат: збільшення витрат на оплату праці на 162,5 тис. грн., відповідно відрахування на соціальні заходи на 104 тис. грн. Це пояснюється тим, що робота працівників стала більш мотивованою.

Далі відзначимо ріст витрат на мінеральні добрива на 199,9 тис. грн., електроенергію на 20,4 тис. грн. Тут має місце збільшення цін на дані елементи на ринку. Також вартість запасних частин виросла на 249,7 тис. грн.

Оплата послуг стороннім організаціям виросла на 919,1 тис. грн., це пов'язано з тим, що кожного року вартість праці різних сезонних працівників та організацій зростає.

Амортизація основних засобів збільшилася на 169,9 тис. грн., через те що основні засобі кожного року ще більше і більше зношується. Невелике збільшення орендної плати на 94,2 тис. грн. пов'язане лише з тим, що основну частину плати за землю люди беруть у натуральному вигляді,тобто зерном. А його вартість зростає невеликими темпами.

Аналіз динаміки витрат понесених на виробництво продукції рослинництва чітко показує нам, котра із категорій витрат займає найбільшу питому вагу, та її місце у структурі витрат. Також можна простежити зміну розміру витрат, та виявити на що саме керівництво звернуло свою увагу, та збільшило чи зменшило фінансування.

Проаналізувавши ці дані можна виявити резерви та втрати фінансування по категоріям та підтвердити доцільність даного варіанту розподілу статей витрат.

5. Аналіз впливу агротехнічних заходів на собівартість соняшнику

В Україні соняшник є основною олійною культурою. За виходом олії з одиниці площі він переважає всі інші культури, а його виробництво є рентабельним в усіх зонах вирощування. Підвищення попиту на рослинні жири пояснюється широким використанням їх в харчовій, фармацевтичній, хімічній і парфумерній промисловості. Вважається, що соняшник - культура степових областей України, тут розміщується до 80% його посівів.

В існуючих зональних інтегрованих системах захисту агротехнічні заходи діють тривалий період і сприятливо впливають на загальний фітосанітарний стан агробіоценозу. Відносно прості заходи, які, як правило, є невід'ємною складовою частиною технології обробітку ґрунту та догляду за посівами, в період вегетації дають змогу захищати урожай від комплексу шкідливих організмів без тотального застосування пестицидів. І в той же час управління агробіоценозом є досить складною справою, особливо в умовах спеціалізації виробництва в КСП, фермерських господарств, присадибних та городніх ділянках [8 с.19].

В збільшенні валових зборів насіння соняшнику та підвищенні його якості важливу роль відіграють оптимальні строки сівби, які в різних ґрунтово-кліматичних зонах припадають на різні календарні дати. На думку вчених, сівбу необхідно проводити, коли в ґрунті створюються сприятливі умови для проростання насіння, появи сходів і їх нормального розвитку. Тобто, для більш повного розкриття потенціалу рослин необхідно, щоб умови навколишнього середовища відповідали потребам рослин.

Деякі вчені вважають, що соняшник є культурою раннього строку сівби в зв'язку з його біологічними особливостями, з одного боку, і надзвичайною чутливістю, навіть до незначних осінніх приморозків в період дозрівання, з другого. Автори стверджують, що насіння соняшнику може проростати при температурі 4-5°С, а сходи витримувати короткочасні весняні приморозки - до мінус 4-6°С. Однак в разі ранніх строків сівби, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння не перевищує 6-8°С, сходи з'являються з запізненням. Вони часто пошкоджуються шкідниками та хворобами, розвиваються слабко, при цьому існує небезпека щодо зрідження посівів.

На підставі виявленої тісної зворотної залежності між масою сухої речовини ядра, олійністю та температурою в період сівба - сходи рекомендує в умовах Лісостепу сіяти соняшник в оптимально ранні строки при середньодобовій температурі повітря 7-9°С. Деякі вчені пропонують висівати насіння соняшнику при прогріванні ґрунту до 8-10°С, інші - вказують, що сіяти його доцільно за температури ґрунту 8-10°С - врожайність підвищується на 0,22-0,46 т/га, а збір олії - на 188-271 кг/га, одержана продукція при цьому не містить залишків пестицидів та інших шкідливих речовин [9 с.21-30].

Оптимальний строк сівби високоолійних гібридів і сортів настає тоді, коли середньодобова стійка температура ґрунту на глибині 10 см досягає 10-12°C. За такого строку сівби вдається знищити передпосівною культивацією основну масу сходів ранніх однорічних бур'янів, заробити насіння соняшнику в добре прогрітий, чистий від бур'янів ґрунт і одержати дружні сильні сходи - на 9-12-й день після сівби.

Вчені виявили негативні наслідки сівби в пізні строки, коли температура ґрунту перевищує 16 °С. Вони вказують, що посівний шар висушується і насіння соняшнику тривалий час не проростає. Крім того, внаслідок зміщення періоду вегетації дозрівання врожаю припадає на прохолодний період. В зв'язку з цим подовжується вегетація рослин, знижується урожайність насіння, вміст олії та протеїну.

Агротехнічний метод потребує, як правило, додаткових затрат. Він незрівнянно більше, порівнюючи з іншими методами, здатний змінювати в бажаному для людини напрямку екологічне середовище, від якого залежить розмноження, розвиток шкідливих організмів, а також їх природних ворогів.

Усім відомі результати надмірної концентрації вирощування озимої пшениці в Україні в 70 роках, коли загальні площі посіву досягали 11,5 млн. га. Майже третина посівної площі зернових розміщувалася після стерньових попередників. У зв'язку з розвитком згаданих шкідливих організмів не лише різко знижувалася урожайність, а й гинули посіви. Щорічно пересівали від 1,5 до 3 млн. га пшениці.

Аналогічна ситуація створюється з соняшником. Якщо загальні площі становлять понад 1,8 млн. га, то повернення його у сівозміні на попереднє місце здійснюється не через 8, а через 4 роки. Оскільки інфекція ряду збудників хвороб (наприклад, білої та сірої гнилей, вовчка) зберігається в ґрунті до 8 років, це настільки ускладнює фітосанітарну ситуацію, що призводить до неможливості вирощування культури. Подібне становище створюється з вирощуванням цукрових буряків, картоплі, овочів та інших культур при порушенні сівозмін [10 с.225-229].

Отже, науково обґрунтоване чергування культур в сівозміні різко обмежує шкідливі організми в основній рослині. Чим менше насичення сівозміни однією культурою, тим більше просторова ізоляція між рослиною-живителем, джерелом інфекції патогена і фітофагом.

Науково обґрунтоване чергування культур у сівозміні в процесі ротації згубно впливає на спеціалізовані та певні види шкідливих організмів. Воно є основою регуляції чисельності шкідливих організмів і, як правило, дозволяє тримати їх на рівні, що нижче порогів шкодочинності. У випадках, коли чергування культур у сівозміні не дотримується, а інколи просто ігнорується, спостерігаються масове розмноження шкідників і розвиток епіфітотій.

На сучасному етапі розвитку рослинництва сівозміни залишаються головним фактором в обмеженні шкодочинності шкідливих організмів як в колективному, так і в приватному секторах виробництва. Вони відіграють вирішальну роль в мікробіологічній активності ґрунтів, сприяють підтриманню в них мікробіологічного гомеостазу, розвитку антагоністичних патогенам форм мікроорганізмів. Особливе значення мають сівозміни в обмеженні шкідливих організмів, що мешкають у ґрунті. Це більшість збудників хвороб і значна кількість фітофагів.

Надзвичайно важливе значення для вирощування будь-якої культури має використання здорового насіннєвого та садивного матеріалу (без фітофага або патогена). Вирішальну роль в оздоровленні розсади і насіння від інфекційних хвороб та шкідників відіграє калібрування і відбір здорового насіннєвого матеріалу, протруювання пестицидами, мікробіологічними препаратами, обробка регуляторами росту рослин. Якщо пестициди не дають належного ефекту, застосовують спеціальну технологію оздоровлення посівного матеріалу. Зокрема, для одержання здорового від вірусної інфекції садивного матеріалу картоплі, ягідних та інших культур застосовують методи меристемних культур і регенерації експлантатів у цілу рослину.

Розвиток більшості збудників хвороб, шкідників та бур'янів відбувається в ґрунті. Це перш за все стосується кореневих гнилей, вертицильозу, гетеродерозу, а також багатьох видів членистоногих, капустянки, личинок пластинчастовусих, чорнишів, коваликів, деяких видів лускокрилих, двокрилих, прямокрилих тощо [11 с.82-85].

Великий вплив на розвиток шкідливих організмів мають фізико-хімічні властивості ґрунту. Різні типи обробітку останнього суттєво змінюють його фізичні параметри, зокрема щільність, аерацію, вологість, температуру та ін.

Знижує чисельність шкідливих організмів зяблевий обробіток ґрунту. Це стосується грибів, бактерій, вірусів, а також клопів, попелиць, трипсів, гессенської, шведської та ярової мух, пильщиків, личинок пластинчастовусих жуків, коваликів, чорнишів, гусениць і лялечок совок, лучного метелика, кореневої бурякової попелиць, сарани та інших фітофагів.

6. Оперативний аналіз затрат на виробництво насіння соняшнику

Оперативний аналіз в значній мірі орієнтований на оцінку виконання годинних, змінних і добових завдань і, як правило, проводиться за обмеженим колом показників, що періодично переглядаються, з метою швидкого реагування зі сторони менеджерів. Тобто, такий аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або відразу після підбиття її підсумків і дає змогу безпосередньо в процесі господарської діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливість цього впливу і застосувати засоби для усунення небажаних наслідків або запобігання їм.

В якості джерел інформації використовуються: первинний і статистичний облік, оперативний облік за центрами відповідальності і витрат, матеріали безпосередніх спостережень за діяльністю, бесіди з керівниками підрозділів і виконавцями, оцінки спеціалістів-експертів тощо.

Оперативний аналіз охоплює:

Ш визначення відхилень від бізнес-плану за основними якісними та кількісними показниками роботи підприємства в цілому і його підрозділів;

Ш оцінки ступеня впливу різних факторів на відхилення від плану за цими показниками;

Ш з'ясування конкретних причин дії окремих факторів, встановлення винних та недоліків;

Ш швидка розробка і здійснення заходів, що направлені на ліквідацію негативних факторів, розповсюдження передового досвіду.

Оперативний аналіз проводять зазвичай за такими групами показників:

Ш виробництво;

Ш відвантаження та реалізація;

Ш використання робочої сили, виробничого обладнання і матеріальних ресурсів;

Ш собівартість;

Ш прибуток та рентабельність;

Ш платоспроможність.

У процесі проведення аналізу необхідно вивчати не всі фактори, що впливають на виробництво продукції і її собівартість, а лише основні, вирішальні на даний час і в даній ланці виробництва, тобто ті, які призводять до суттєвих відхилень від програми виробництва й собівартості продукції. Вибірковий підхід спричинено такими умовами: неможливістю оперативного аналізу впливу всіх факторів і часто великою залежністю від якогось одного фактора [13 с.3-11].

Частіше за все в документах економічні показники подаються в натуральному виразі.

Поточний аналіз є ретроспективним аналізом результатів господарської діяльності, що здійснена, і проводиться за важливим звітним періодом господарювання в основному на основі офіційної звітності. Цей вид аналізу називають також періодичним, оскільки він проводиться за поточними планово-звітними періодами роботи. Він дозволяє оцінити роботу підприємств і їх підрозділів за місяць, квартал, рік.

Головна задача поточного аналізу -- об'єктивна оцінка результатів діяльності, комплексне виявлення невикористаних резервів, а також виявлених недоліків у роботі та їх винуватців.

Результати поточного аналізу використовуються для розв'язання проблем стратегічного управління. Цей вид аналізу має суттєвий недолік -- виявлені резерви означають назавжди загублені можливості.

Особливості методики поточного аналізу полягають в тому, що фактичні результати роботи оцінюються в порівнянні з планом та даними попередніх аналітичних періодів [14 с.3-10].

Виявлені в процесі аналізу відхилення від бази порівняння розшифровуються за техніко-економічними факторами, що визначають ці відхилення, встановлюються не лише причини відхилень, а й відповідальні особи, служби, розробляються заходи щодо ліквідації недоліків в роботі.

Поточний аналіз -- найбільш повний вид економічного аналізу, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і слугує базою для перспективного аналізу.

Перспективний (прогнозний, стратегічний) аналіз в сучасних умовах набуває особливого значення. Інтенсифікація перед виробничих досліджень, аналітично-прогностичне супроводження займають провідне місце в механізмі стратегічного управління.

Вихідним моментом цього виду аналізу є визнання факту спадковості, або певної стійкості, змін економічних показників від одного звітного періоду до іншого [16 с.9-13].

Задачі перспективного аналізу визначаються його суттю і місцем в плануванні і управлінні. Важливими задачами є:

прогнозування господарської діяльності;

наукове обґрунтування перспективних планів;

оцінка очікуваного виконання планів.

При складанні планів прогнозний аналіз виступає як основна форма перед планових досліджень економіки підприємства, в ході виконання бізнес-планів -- це інструмент передбачення і оцінки очікуваних результатів.

Задачі оперативного аналізу полягають у виявленні величини відхилень від нормального ходу виробничої діяльності, швидкому виявленні зовнішніх та внутрішніх причин, що викликали ці відхилення; оцінці ситуації, що склалася з позиції виконання зовнішніх зобов'язань, підготовки варіантів управлінських рішень в залежності від параметрів відхилень і необхідності втручання керівників різних рівнів.



7. Підрахунок резервів зниження собівартості насіння соняшника та шляхи їх використання

Основними джерелами резервів зниження собівартості сільськогосподарської продукції є:

1) збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства;

2) скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляють у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях зростають тільки змінні витрати (пряма оплата праці робітників, прямі матеріальні витрати), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, унаслідок чого знижується собівартість виробів.

Резерви скорочення витрат визначають за кожною статтею витрат за рахунок конкретних інноваційних заходів (упровадження нової, прогресивнішої техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці тощо), що будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії тощо.

Економію витрат з оплати праці внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати, помноживши різницю між трудомісткістю продукції до впровадження і після впровадження відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці і на кількість планової до випуску продукції.

Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, включених у собівартість продукції (відрахування соціальні заходи).

Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду і списання будівель, машин, обладнання визначають множенням первісної їхньої вартості на норму амортизації. При аналізі витрат та виявленні резервів зниження собівартості треба враховувати, що не всі витрати змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва продукції. Залежність між виходом продукції і витратами проявляється в тому, що збільшення виходу продукції зменшує частку умовно-постійних витрат, які припадають на одиницю продукції, а отже, на її собівартість.

Таким чином, тільки системний підхід до аналізу собівартості дає змогу визначитись з причинами, що зумовили зміну собівартості як окремих видів продукції, так і по галузях і підприємству в цілому, намітити конкретні заходи її зниження.

Резерви зниження собівартості можна згрупувати таким чином: ті які можуть бути використані без додаткових витрат. До них відносять резерви, які можуть бути виявлені за рахунок таких джерел: ліквідація додаткових витрат по окремим статтям витрат, по конкретному виду продукції, зниження вартості поданих основному виробництву послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв, приведення в дію резервів збільшення виробництва валової продукції .

Ті які потребують незначних витрат і можуть бути використані в календарному або господарському році: покращення структури посівних площ, правильне комплектування агрегатів, внесення оптимальних доз добрив. Отже запропонуємо внести органічні добрива, які вже на протязі багатьох років не вносяться в грунт.

ті, які потребують значних капітальних вкладень і будуть виконані в перспективі проведення меліоративних або зрошувальних робіт впровадження нових сортів. Суму цих резервів визначають порівнюючи розрахункову собівартість з урахуванням додаткових витрат і додаткового виходу продукції із собівартістю попереднього періоду.

Збільшення виробництва насіння соняшника повинно виконуватися за наступними заходами:

- збільшення посівних площ;

- покращення їх структури;

- збільшення урожайності соняшнику.

В господарстві є можливість провести розкорчовку і тим самим збільшити пощу посівів, і тим самим виробництво соняшнику .

- виявити сільськогосподарські внутрішні резерви для підвищення виробництва соняшнику.

- розробляються заходи по засвоєнню виявлення резервів збільшення виробництва.

Одним з важливих завдань аналізу є виявлення і підрахунок резервів збільшення виробництва продукції зернових.

Основні резерви збільшення виробництва валової продукції рослинництва, зокрема зернових культур, такі:

введення в господарський оборот земельних угідь, що перебувають поза господарським оборотом;

перетворення екстенсивних угідь в інтенсивні, щоб з одиниці площі мати максимальну кількість продукції;

поліпшення сільськогосподарських угідь та вдосконалення структури посівних площ;

підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур, особливо зернових, і в районах зрошення;

підвищення продуктивності природних угідь.