Світовий та український інформаційний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світовий та українскький інформаційний ринок

Вступ

Актуальність теми. У наш час зростає потреба дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують, як інформаційне суспільство. Саме розвиток сучасних інформаційних і комунікаційних технологій та зростання кількості інформації все більше визначають сутність нашого часу. Новітні інформаційно-комунікаційні технології мають величезний вплив на всі сфери сучасного суспільства як у межах України, так і у світі в цілому. Глобальність процесів, що відбуваються, неминуче підвищує інтерес до інформаційного суспільства й вивчення впливу ринку інформаційно-комунікаційних технологій на трансформацію соціально-економічних, політичних і культурних структур.

У розвинених країнах сфера інформаційно-комунікаційних технологій виступає запорукою соціального, економічного і політичного благополуччя. Починаючи з 90-х років ХХ століття розвиток інформаційного ринку є пріоритетним напрямом державної політики в провідних країнах світу.

У грудні 2003 року питання про створення глобального інформаційного суспільства вперше в історії людства було підняте на вищому міждержавному рівні у межах проведення I стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства. На цьому міжнародному форумі лідери 161 держави світу підписали два стратегічні документи “Декларацію принципів” і “План дій”, які визначили напрями подальшого розвитку інформаційного суспільства на всіх рівнях, а також визнали необхідність розробки і реалізації національних стратегій щодо розвитку інформаційного ринку в кожній конкретній країні.

Починаючи з 1998 р. у вказаний процес включилася Україна, проте на цьому шляху перед нашою країною постає чимало труднощів, пов'язаних, насамперед, з перехідним характером розвитку українського ринку. Сьогодні для досягнення головної мети - ефективної інтеграції України в глобальне інформаційне співтовариство - їй необхідно вирішити унікальне в світовій історії завдання - сформувати інформаційний простір і водночас створити демократичну, соціальну, правову державу і громадянське суспільство.

Теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного ринку значно відстає від практичного використання інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином, є доцільним розглянути інформаційний розвиток з позиції соціального, політичного і філософського аналізу. Створення наукової концепції, здатної синтезувати загальні проблеми інформаційного ринку, а також перспективи розвитку інформаційного простору України, складає надзвичайно актуальне теоретичне завдання, вирішення якого дозволить соціальним суб'єктам всіх рівнів усвідомити свою роль і місце в нових умовах, обґрунтувати стратегію інформаційного розвитку нашої країни, з'ясувати особливості інформаційних процесів у транзитивних умовах, а також ефективно вирішувати суто практичні завдання створення і розвитку інформаційного ринку в Україні.

Мета: Розкрити сутність інформаційного ринку у світі, його структурних основ і особливостей формування, а також дослідити розвиток інформаційного ринку у сучасній Україні.

Завдання: Розкрити суть поняття «Інформаційний ринок»; охарактеризувати основні концепції розвитку інформаційного ринку; розглянути основні практичні моделі розвитку інформаційного ринку на прикладі провідних держав, визначити його тенденції і специфіку прояву в окремих країнах; проаналізувати інформаційні технології в забезпеченні соціально-економічного розвитку; обґрунтувати основні напрямки оптимізації розвитку інформаційного ринку України.

Об'єкт дослідження: світовий та українскький інформаційний ринок.

Предмет дослідження: сутність і структурні основи світового інформаційного ринку, а також перспективи його розвитку в Україні.

Методи дослідження: порівняння - для аналізу моделей, спрямованих на отримання об'єктивних даних про соціально-економічні явища чи процеси в інформаційній галузі, що вивчаються; системний підхід; історичний метод; метод спостереження.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається актуальністю, новизною і сукупністю положень, які виносяться на захист. Результати дослідження складають певну методологічну базу для подальшого теоретичного дослідження проблем розвитку інформаційного ринку в Україні і світі. Одержані результати можуть бути використані державними органами, громадськими організаціями, іншими суб'єктами соціального процесу в діяльності зі створення умов для формування подальшого інформаційного ринку в Україні.

Структура роботи: Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

Розділ 1. Основні поняття та структура ринку інформаційних товарів і послуг

Інформатизація суспільства спричинила за собою виникнення нових понять: інформаційна культура, інформаційний бізнес, інформаційний продукт, інформаційна послуга і т.д.

Під інформаційними ринком розуміють систему економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу, купівлі і розповсюдження інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. Поняття «Інформаційний ринок» з'явилося майже 20 років тому і міцно увійшло у світову та українську інформаційної роботи; його зміст відображено у законі «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. N 3323-XII

Відповідно до закону інформаційні ресурси - це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях.

Інформаційний бізнес - це бізнес, який передбачає продаж інформації. Якщо визначити інформаційний бізнес в бізнес-категорію, то його можна віднести до розділу-послуги. Тобто інформаційний бізнес побудований на наданні будь-якої інформації. І, звичайно ж, у наш час розвитку інформаційних технологій буде логічним пропонувати її в мережі Інтернет.

Результати інформаційного бізнесу:

- інформаційні продукти і послуги;

- інформаційні технології;

- інформаційні програмні засоби та програмні продукти.

Види діяльності, пов'язані з формуванням інформаційних ресурсів і ресурсів знань, підтриманням їх в актуальному стані, створенням засобів обробки, зв'язку інформації, об'єднують в поняття інформаційна індустрія.

Ринок інформаційних послуг може бути визначений, як сукупність економічних, правових та інформаційних відносин торгівлі (продажу та купівлі послуг) між постачальниками (продавцями) та споживачами (покупцями). Він характеризується певною номенклатурою послуг, умовами і механізмами їх надання та цінами.

Товаром на ринку інформаційних послуг є інформація.

Інформаційний продукт (товар) - сукупність даних, сформовані виробником в речовій або нематеріальній формі. Це можуть бути технології, програми, набори даних у різних формах подання, бази даних, експертні системи і т.д.

Інформаційною послугою називають отримання і надання в розпорядження користувача інформаційних продуктів. Інформація дуже абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту.

Інформація - це будь-які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Документована інформація (документ) - це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Інформаційна система - це організаційно-упорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, що реалізують інформаційні процеси.

Інформаційні процеси - процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку та розповсюдження інформації.

Сьогодні широко вживається термін «інформаційні й телекомунікаційні технології», під яким розуміються технології реалізації інформаційних процесів і процесів обміну інформацією за допомогою телекомунікацій.

Розглядаючи інформаційний ринок, мову ведуть про такий специфічний товар, яким є інформаційний товар з усіма його характерними особливостями та формами подання - у вигляді інформаційних ресурсів, продуктів, технологій, програмних продуктів та інформаційних послуг. Саме вони є результатом спрямованої діяльності, для здійснення якої необхідний ринок засобів виробництва, ринок робочої сили, наявність фінансових, правових та інших регулювальних структур та органів, що визначають взаємозв'язок між усіма складовими ринку.

Характеризуючи інформаційний ринок, я спираюся на стандартну термінологію маркетингу, що поділяє ринок на сектори, сегменти.

Сектор ринку - це сукупність однотипних, схожих товарів, визначений обсяг товарної маси, оцінений у вартісних або натуральних одиницях. Тобто поділ здійснюється за об'єктами купівлі-продажу.

Сегмент ринку - це сукупність споживачів, що демонструють схожі потреби та мають близьку або однакову поведінку.

Предметом продажу та обміну на інформаційному ринку є: інформаційні ресурси, технології та системи, ліцензії, патенти, товарні знаки, «ноу-хау», інженерно-технічні послуги, інформація та інші види інформаційних послуг.

Узагальнивши різні підходи до поділу інформаційного ринку, виділяються сектори, які найбільше відповідають міжнародним стандартам, що особливо важливо для статистичного аналізу розвитку інформаційних ринків різних країн:

Апаратні засоби оброблення інформації;

Телекомунікаційне обладнання;

Програмні продукти;

Послуги;

Електронна інформація;

Електронні угоди;

Інтегровані інформаційні системи.

Оскільки має місце конвергенція сегментів ринку, то перетин усіх основних елементів інформаційних технологій і сегментів ринку інформаційних технологій дає уявлення про основні сфери поширення інформаційних технологій. Такий перетин називається «Решітка ІТ». Це дає змогу визначити межі попиту споживачів на окремі види продукції, прогнозувати розвиток ринку інформаційних технологій.

Інформація є основою для прийняття рішень у всіх сферах людської діяльності, сприяє підвищенню ефективності праці в різних областях. Ця обставина означає той факт, що користувачами послуг виступають спеціалісти, що працюють майже у всіх сферах виробництва.

Користувачі інформаційного ринку можуть бути розділені на наступні групи:

* спеціалісти промислових підприємств, фірм та підприємств у сфері торгівлі;

* фахівці консалтингових і маркетингових інформаційних агентств;

* працівники науково-дослідних установ і навчальних закладів;

* працівники державних установ;

* працівники громадських організацій;

* індивідуальні користувачі.

Вимоги, пов'язані з оперативним наданням біржової та фінансової інформації, найбільш жорсткі у порівнянні до вимог, що висуваються до інших груп. Користувачі цієї групи інформації - професійні учасники біржового, фондового і фінансового ринків - мають доступ в режимі реального часу до інформації з основних світових товарних ринків, за котируваннями акцій великих компаній і ряду інших відомостей. Затримка за часом доставки інформації від джерела до споживача обчислюється секундами.

Статистична інформація характеризується найбільшим запізненням по відношенню до інформації інших видів. Затримка статистичної інформації, що надходить до споживача, коливається від місяця до півтора років, що визначається витратами на обробку, аналіз та узагальнення інформації.

Вимоги, що пред'являються до оперативного надання споживачеві комерційної інформації, нижче, ніж вимоги, що пред'являються до надання біржової та фінансової інформації. Період оновлення комерційної інформації коливається від одного дня до одного тижня.

Комерційна інформація в умовах ринку і конкуренції важлива і використовується безпосередньо бізнесменами та підприємцями при вирішенні таких завдань:

* вибір постачальників, партнерів, розміщення замовлень;

* вихід на ринок з новим товаром;

* пошук покупців;

* пошук продавців товару;

* аналіз конкурентів;

* злиття і придбання компаній;

* маркетингові дослідження ринку.

Ділові новини є специфічним видом інформації на світовому інформаційному ринку. У них, як правило, даються коментарі від автора до фактів і подій. Саме в ділових новинах з'являються перші обговорення про важливі процеси в діловому світі: очікуване банкротство корпорації, фінансові проблеми банків і т.д. Ці новини істотно відрізняються від звичайних новин. Стиль викладу матеріалу більш чіткий, зазвичай вказується джерело відомостей, висловлювання ілюструються цифрами, при згадці фірм та особистостей наводяться відомості, дозволяючи їх ідентифікувати.

Сектор науково-технічної та спеціальної інформації на ринку включає документальну, бібліографічну, реферативну і повнотекстову інформацію про фундаментальні та прикладні дослідженнях і професійну інформацію для юристів, лікарів, працівників освіти, інженерів і т. д.

Сектор масової, споживчої інформації включає новини та довідкову інформацію, споживчу і розважальну інформацію (погода, розклад руху транспорту, купівлі та продажу, оренда машин, довідники служб побуту, тощо).

Класифікація світових інформаційних ресурсів показує, що ці ресурси спрямовані на задоволення потреб в необхідних відомостях всіх категорій громадян світового співтовариства.

У детальному розгляді тенденцій і принципів використання світових інформаційних ресурсів розвиненими країнами, перший підхід полягає в тому, щоб використовувати весь потенціал знань, накопичений світовим співтовариством для розвитку в економіці та інших сферах людської діяльності, у тому числі в галузі освіти. На цьому будуються, розробляються новітні технології і технології освіти розвинених країн. У цих умовах університети забезпечують доступ студентам до світових інформаційних ресурсів, а відпрацювання практичних навичок і умінь здійснюють на реальній інформації.

Другий підхід, який, на жаль, реалізується в Україні, спирається на освітні ресурси власної країни. Таке навчання не будується на реальній інформації, а використовує лише навчальні матеріали.

Ефективність першого підходу підтверджується реальними результатами. Доступ до світових інформаційних ресурсів і використання їх розвиненими країнами породжують 50-60% валового національного продукту. Україна практично не експортує новітні технології, її валовий внутрішній продукт (ВВП) формується в основному за рахунок експорту сировини.

товар ціна послуга

Розділ 2. Особливості становлення світового інформаційного ринку

2.1 Етапи розвитку світового інформаційного ринку

Ринок інформаційних послуг має багаторічну історію. Він зазнав якісних змін з появою обчислювальної техніки та її використанням у цій галузі в середині 1960-х рр.. В цей період основними джерелами інформації були державні інформаційні служби, навчальні заклади, громадські організації, бібліотеки.

Користувачам-фахівцям надавалася бібліографія, реферативна та аналітична інформація. Користувач міг звернутися за інформацією до бібліотеки або за запитом отримати копію першоджерела. Обслуговування проводилося, як правило, на некомерційній основі.

Перші автоматизовані інформаційні системи отримали назву «інформаційно-пошукові системи» (ІПС). У зв'язку з украй обмежені можливості перших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) - малому обсязі пам'яті, можливістю тільки послідовного перегляду записів на магнітних стрічках в ІПС, зберігалися вторинні документи - пошукові зразки документів, які складені на основі спеціального пошукового мови.

Первинні документи зберігались, як і раніше в бібліотеках та архівах. Запит, надходив в систему, формулювався на тому ж пошуковому мовою. В результаті пошуку у вторинних документах видавався адресу зберігання первинного документа, тобто його місце в сховищі. Такі системи працювали в двох режимах: виборчого поширення інформації та ретроспективного пошуку. При поширенні інформації забезпечувалися періодичні пошуки в масиві нових надходжень відповідно до постійно-діючих запитів і оповіщення користувача про знайдених документах. При ретроспективному пошуку здійснювався перегляд всього масиву за разовим запитом.

При впровадженні ІПС автоматизувала лише частина функцій інформаційного обслуговування. Хоча корінних змін у якості обслуговування користувача не відбулося, інформаційно-пошукові системи зіграли позитивну роль, як бази подальшого розвитку автоматизації інформаційних процесів.

Наступним етапом по шляху використання ЕОМ для пошуку та обробки інформації, який став можливим у зв'язку з розвитком обчислювальної техніки - це зростанням обсягів пам'яті. Ці системи містять вже інформацію у вигляді значень властивостей різних об'єктів (осіб, організацій, подій і т.д.).

Користувач міг отримати відповідь на питання з таких систем, не звертаючись до першоджерел. Інформація в фактографічних системах організовувалася у вигляді баз даних, в яких могли зберігатися також бібліографічні описи документів і рефератів.

Фактографічні системи дозволили проводити обробку інформації за вказівкою користувача.

З розширенням ринку електронної інформації спостерігається зменшення частки державних служб на інформаційному ринку.

Світовий інформаційний ринок - це головним чином, продаж і купівля послуг по використанню різних баз даних.

До цього ринку можна віднести також більшу частину світового книжкового ринку, виконання замовлень на виготовлення і доставку копій документів, укладання і продаж оглядово-аналітичних і фактографічних довідок, техніко економічних прогнозів та інших довідково-інформаційних матеріалів, що готуються в науково-дослідних інститутах, центрах аналізу інформації та інших інформаційних установах. Крім того, в інформаційний ринок можна включити різні засоби електрозв'язку для автоматизованого пошуку у віддалених базах даних.

Інформаційний ринок США склався у 60-70 роки ХХ ст. Його розвитку значною мірою сприяло те, що у США традиційно розвинутий приватний сектор. Держава приділяє значну увагу розвитку системи науково-технічної інформації, про що свідчать матеріали Міжнародної конференції з наукової інформації від 1958 р. З 1977 року конгресом США було прийнято більш ніж 300 законодавчих актів з питань інформаційної діяльності. До кола органів наукової інформації федерального уряду США входить біля 2.5 тис. інформаційних центрів і бібліотек. Органи наукової інформації приватного сектору включають інформаційні центри в великих промислових фірмах, спеціальні бібліотеки (біля 12,5 тис.) і інформаційні фірми, що виключно на комерційних засадах надають різні види інформаційного обслуговування.

Важливу роль на інформаційному ринку США відіграють так звані незалежні «безприбуткові» установи. Вони виконують наукові дослідження по замовленням інших установ, в тому числі міністерств і відомств США. Для цього «безприбуткові» установи, які формують власні високоефективні центри науково технічної інформації, які готують аналітичні огляди і прогнози розвитку, здійснюють інформаційне обслуговування на теренах інформаційного ринку. Деякі «безприбуткові» установи займаються виключно інформаційною діяльністю.

Використання баз даних для інформаційного пошуку в режимі інтерактивного теледоступу забезпечується спеціалізованими базами даних. Для теледоступу в ці банки даних використовуються швидкодіючі мережі передачі даних, головним чином через Інтернет. Деякі центри, що створюють бази даних, не тільки віддають їх у оренду, але й забезпечують їх використання користувачами.

Пошук в баз даних виконується з терміналів і персональних комп'ютерів по каналам електрозв'язку. На проведення пошуку потрібно в середньому 10-15 хвилин, його вартість - 8-10 дол. США, як і іншим розвиненим країнам, притаманна тенденція зрощення систем науково-технічної інформації з бібліотеками та їх мережами. В США функціонують близько 29,5 тис. наукових, спеціальних, вузівських і публічних бібліотек, 18 великих регіональних бібліотечних мереж, кожна з яких об'єднує до 300 і більше бібліотек.

На інформаційному ринку США важливу роль відіграє система видавничої діяльності і поліграфічного виробництва, яким притаманні тенденції технологічного і організаційного зрощування з системою науково-технічної інформації. В США щорічно видається більш ніж 10 тис. назв журналів і 15-20 тис. нових книг. Завдяки використанню комп'ютерів та інших засобів інформаційної техніки в видавництвах та типографіях все більша кількість газет, журналів, довідників та інших видань виходять не тільки в друкованій, але й в електронній формі у вигляді повнотекстових баз даних, що надходять для використання.

За припущенням фахівців доходи від продажу і оренди баз даних щорічно зростають на 28%. Цей зріст стимулюється наступними факторами:

- розширенням мереж електрозв'язку для передачі даних і теледоступу до внутрішніх інформаційних ресурсів;

- впровадженням нової техніки виготовленням і доставкою копій документів користувачам, у тому числі на оптичних дисках.

В США на створення і використання баз даних розходиться більше коштів, ніж в будь-якій іншій країні: саме тут створені головні світові центри автоматизованого інформаційного пошуку, в яких зберігаються близько 2/3 усіх баз даних, доступних для вільного використання. Не менш ніж 50% усіх інформаційних пошуків, що проводять вчені і спеціалісти Західної Європи здійснюються в американських центрах.

Ці процеси викликають серйозне занепокоєння країн Західної Європи у зв'язку з тим, що зростає їх інформаційна залежність від США, йде процес витискування цих країн із світового інформаційного ринку. Тому розвиток інформаційної промисловості в країнах Західної Європії є одним з першочергових політичних і економічних завдань.

Вивчення інформаційного ринку показує, що бібліографічні бази даних на відміну від інших, дають малий прибуток. Це пояснюється тим, що кількість користувачів бібліографічних баз даних значно менша, а середня плата за кожний інформаційних пошук багато нижча.

Питання цін на послуги - одне із самих складних в роботі центрів автоматизованого інформаційного пошуку. Ці ціни залежать від виду інформації, що потребує користувач, використовуваної обчислювальної техніки і мереж передачі даних, програмного забезпечення, кількості знайденої інформації та інших факторів. Центри автоматизованого інформаційного пошуку при встановленні цін враховують вартість оренди баз даних, використаного часу, каналів зв'язку і кількості виданих релевантних повідомлень або бібліографічних описів.

Для забезпечення рентабельності баз даних необхідно залучити можливо більшу кількість користувачів. Для цього великі центри використовують дві різні стратегії або комбінують їх. Першу стратегію можна назвати принципом інформаційного супермаркету. Друга стратегія заснована на прагненні монополізувати окремі бази даних. Таким чином, оцінюючи можливості, що надає світовий інформаційний ринок, слід зазначити, що організація і використання баз даних важке завдання, яке не гарантує значних прибутків. Цю думку стверджує і аналіз функціонування інформаційного ринку Німеччини.

В наш час в Німеччині функціонують декілька баз даних, що забезпечують доступ до внутрішніх і зовнішніх баз даних для вчених і спеціалістів. На світовому інформаційному ринку електронної інформації доля продукції Німеччини є невеликою порівняно з долею продукції США (54%), Великобританії (17%), Японії (12,5%). Зросло виробництво баз даних з економіки та бізнесу (6,8% світового виробництва), з науки та техніки (9,7% світового виробництва). Найбільшу частину світового інформаційного ринку (9% у грошовому вираженні) Німеччина має в секторі друкованої інформації.

На інформаційному ринку Франції функціонують державні і муніципальні органи науково-технічної інформації (в тому числі інформаційні центри міністерств та відомств):

- регіональні центри ( агенції ) науково-технічної інформації;

- галузеві і тематичні підрозділи науково-технічної інформації недержавних науково-дослідницьких інститутів, центрів, наукових асоціацій (близько 1900), підрозділи науково-технічної інформації приватних фірм та приватні посередницькі фірми (162).

У Франції функціонує «Об'єднання виробників баз і банків даних» до якого входять як державні, так і приватні установи (близько 40). Із усієї кількості баз даних, що функціонують, бази даних комерційних установ складають близько 23%.

2.2 Споживча інформація в Інтернеті, як складова інформаційного ринку

Зазвичай під словом "Інтернет" розуміється глобальна ком-комп'ютерна мережа, або Мережа мереж. З точки зору користувача Інтернет можна розглядати як глобальний засіб обміну інформацією. Одним з поширених і перспективних сервісів Інтернету є сервіс прямого доступу Word Wide Web - WWW, являє собою систему документів, які включають в себе текстову і графічну інформацію, розміщених на вузлах Інтернету і пов'язаних між собою гіперпосиланнями. У 2002 р. обсяг Інтернету оцінювався в 4 млрд. веб-сайтів.

Джерела інформації в Інтернеті можуть бути класифікованими за різними підставами. За способами представлення інформації можна виділити наступні види:

1. Веб-сторінки - найбільш поширений і виконуваний запит з інформаційних ресурсів. Сторінки можуть містити поряд з текстовою графічну, звукову і відеоінформацію.

2. Файлові сервери - це реалізація в Інтернеті традиційними способами подання інформації.

3. Телеконференції можуть бути важливим джерелом інформації. Вони розбиваються на групи (рубрики) за тематикою. Беруть участь в телеконференціях можуть послати повідомлення та коментарі на чуже повідомлення.

4. Бази даних можуть бути доступні через мережу Інтернет, містити крім текстової та інші види інформації.

Інформаційні ресурси також можуть бути розділені за мовною ознакою. Практично всі основні мови представ лені в мережі Інтернет, однак головною мовою в силу історично сформованих традицій є англійська мова. Ряд сайтів надає інформацію на декількох мовах.

В Інтернеті має місце класифікація і за територіальною ознакою. Ряд сайтів надає інформацію для споживачів певного регіону, хоча доступ до сайту можливий з будь-якої точки мережі.

Найбільш важливим аспектом класифікації інформаційних ресурсів Інтернету є класифікація за отримання інформації. Ділова інформація за цим критерієм може бути розділена на наступні групи:

1. Відомості про фірми, організації. Ця група відомостей суттєво відрізняється по наповненню для різних організацій. Дані відмінності визначаються ступенем освоєння організцією можливостей Інтернету з просування своєї продукції або послуг. Розрізняють три типи серверів даної групи (категорії), які можуть бути розділені на рекламні та інформуючи сервери:

- Рекламний сервер зазвичай містить одну або кілька сторінок. Сервер містить більш детальну інформацію про фірму і вироблену нею продукцію або послуги, що надаються;

- Інформаційні сервери. Вони надають інформацію споживачам. Сервери даної групи ведуть інформаційно-аналітичні агенції та інші структури, у тому числі державні;

- Інтерактивні магазини. Сервери цієї групи забезпечують продажу товарів за допомогою Інтернету.

При цьому можуть бути реалізовані в електронному вигляді такі функції:

* надання клієнту необхідної інформації про товар або послугу;

* оформлення замовлення;

* оплата замовлення (при використанні платіжних систем, що працюють в онлайн режимі);

* відправлення отриманого товару, якщо товаром є інформація.

2. Відомості про стан світової економіки та економіки окремих країн. Дана інформація представлена ??досить широко в професійних базах найбільших інформаційно-аналітичних агентств світу. Сервери цих агентств входять до складу інформаційних ресурсів Інтернету. Однак сама інформація, як правило, платна. Інформація про стан національної економіки зазвичай розміщується на серверах державних структур, відповідальних за державну економіку, державних статистичних органів, різних економічних інститутів.

3. Відомості про стан галузевих ринків. Аналіз галузевих ринків здійснюють спеціалізовані маркетингові та консалтингові агентства, а також маркетингові служби фірм чи організацій. Результати цих досліджень з Інтернету можна отримати:

* з професійних баз найбільших світових інформаційних агентств, знайшовши відомості про технології доступу до цих баз на сайтах Інтернету;

* в консалтингових або маркетингових агентствах, чиї сайти також представлені в Інтернеті;

* в багатопрофільних і галузевих журналах, регулярно публікують огляди ринків. Одні видавництва на сайтах представляють зміст номерів журналів, як, наприклад багатопрофільний журнал «Експерт». Інші журнали у відкритому доступі надають матеріали, наприклад журнал «Профіль».

4. Ділові новини. Більшість світових інформаційних агентств надають споживачам доступ до професійних баз, що містять ділові новини. У 2005 р. обсяг торгівлі інформацією в Інтернеті склав близько 40 млрд. дол. США. Із зарубіжних агентств найбільшими постачальниками ділових новин є LexisNexis, Dialog, Reuters.

5. Довідкова інформація. В Інтернеті широко представлена ??довідкова інформація. Це списки веб-сайтів компаній, «Вибраних за певним принципом, телефонно-адресний довідник «Жовті сторінки» з можливістю пошуку інформації за назвою фірми і виду діяльності та телефонні довідники міст. В Інтернеті є інформація про розклад руху поїздів, авіарейсів, про погоду та багато іншого.

Розділ 3. Стан українського ринку інформаційних товарів і послуг

Розвиток українського інформаційного ринку відбувається в основному за рахунок іноземних програмних продуктів. Але їх поширення має й негативні наслідки. Через нерозвиненість власного виробництва ПП вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати з іноземними. Ця проблема є типовою для українського ринку. Вона може бути вирішена тільки за умови подолання економічної кризи.

Для України, як і для інших країн світу, характерним є більш динамічний розвиток інформаційного ринку порівняно з іншими сферами економіки. Але, з урахуванням загального економічного стану, існують і власні реалії.

Як зазначалося у Доповіді про стан інформатизації в Україні, найбільш характерним компонентом ринку засобів інформатизації є ринок персональних комп'ютерів. I на ньому також позначився стан економіки України. В останні роки значно знизилися обсяги продажу ПК у великих продавців i дещо зріс обсяг продажу комплектування. Це свідчить про те, що значна кількість ПК складається невеликими приватними підприємствами чи приватними особами i продається за готівку приватним чи корпоративним споживачам. За деякими оцінками, частка такого «сірого» ринку ПК становить 40--60% від усього обсягу закупівель ПК в Україні i в основному проходить поза системою державної статистики. Тому оцінка ринку ПК сьогодні базується не на достовірних економічних моделях, а лише на соціологічних, ймовірних моделях.

Серед використовуваних програмних продуктів перше місце посідають редактори текстів (77%), друге -- бухгалтерія (67%), далi -- використання мережі Інтернет (56%) i робота з базами даних (55%).

Однією з динамічних сфер ринку інформаційних технологій є Інтернет. Відповідно до результатів досліджень у 2009 р. в Україні кількість серверів у мережі Internet становила 6 млн. Обсяги і темпи зростання Web-ресурсів мережі Internet вражаючі .

На 1 січня 2009 р. обсяг виконаних робіт і послуг в обчислювальних центрах проти 2008 р. збільшився майже у 1,7 рази (у порівнянних цінах) i становив 50,3 млн. грн. Переважна частка цього обсягу - роботи з автоматизованої обробки інформації та з розроблення програмних засобів (відповідно 62 та 16% загального обсягу виконаних робіт), при цьому частка робіт на ПК продовжує зростати.

Дані Держкомстату говорять про практичне припинення виробництва ПК, а також обчислювальних i керуючих комплексів на державних підприємствах.

Аналіз динаміки експорту - імпорту комп'ютерних послуг показав, що порівняно з 2008 р. у 2009 р. на 15% (з 5118,88 тис. до 4336,58 тис. дол. США) зменшився експорт послуг, а імпорт збільшився на 283% (з 4990,32 тис. до 19 133,26 тис. дол. США), внаслідок чого сальдо не тільки різко зменшилося, а й стало від'ємним (з 128,56 до - 14 769,68). Але ці цифри не відповідають реальним обсягам комп'ютерних послуг, оскільки частина їх перебуває у «тiнi». За даними Держкомстату, витрати на придбання програмних засобів за рік зросли у 1,4 рази.

Стосовно ринку програмних засобів слід зазначити, що, за орієнтовними даними, сьогодні тут працюють близько 300 фірм, 70% з яких знаходиться у м. Києві. При цьому безпосередньо комерційним розробленням програм займається менше третини їх, решта -- дистрибуцією та системною інтеграцією. Розробки здійснюються лише в галузі прикладного програмного забезпечення. Основна частка припадає на системи бухгалтерського обліку, офісного діловодства, банківські системи, так звані Інтернет - продукти. Решта категорій ПЗ представлена недостатньо або не представлена взагалі. Значний обсяг вітчизняного ринку програмних засобів становлять рiзноманiтнi iнформацiйно-пошукові системи, а також комерційні, юридичні та iншi бази даних.

Інформаційний ринок неможливий без демонстрування нових технологій і продуктів. Його динамічний розвиток і постійне оновлення підтверджується великою кількістю різноманітних виставок, конференцій, презентацій. Кількість виставок в Україні та за її межами зростає, зростає й кількість фірм, що беруть у них участь. Виставки проходять не лише у Києві, а й у регіонах. Це є підтвердженням зростання та динамічного розвитку українського інформаційного ринку.

На українському інформаційному ринку спостерігаються такі основні тенденції, розвиток яких визначає його стан на майбутнє:

- основну масу персональних комп'ютерів, що купуються, становлять машини нового покоління. Їх купують фінансово спроможні організації, у тому числі й державні;

- раніше придбані моделі комп'ютерів у великих містах передаються на безкоштовній або частково компенсаційній основі в регіональні філіали підприємств і фірм або їх працівникам для особистого користування, у середні та інші навчальні заклади;

- активно розвивається індустрія модернізації IBM-сумісних комп'ютерів нарівні з придбанням нових комп'ютерів;

- набуває розвитку українська база виробництва комп'ютерів через активний розвиток фірм, що збирають комп'ютери в Україні з імпортного комплектування;

- інтенсивно розвивається індустрія програмного забезпечення (ПЗ) для локальних і глобальних мереж, систем забезпечення віддаленого доступу та електронної пошти;

- спостерігається зміщення ринку у бік індивідуальних розробок інформаційних технологій і систем на замовлення;

- відбувається активне залучення нових груп користувачів ЕОМ, які не мають базової освіти і навичок роботи і використовують комп'ютер удома, тобто розвивається споживчий сегмент ринку. На думку експертів, частка домашніх комп'ютерів зросте і складатиме від 40 до 70% від загального обсягу парку (залежно від підвищення рівня життя населення);

- швидкими темпами зростає сектор ринку, пов'язаний з наданням різних мережевих послуг, у тому числі Інтернет - послуг;

- надзвичайно поширеними є процеси нелегального копіювання і використання програм та інших інформаційних продуктів, не зважаючи на правові та організаційні заходи, що вживаються державою.

Слабкість основних суб'єктів українського інформаційного ринку (зокрема, якщо розглядати його як український сегмент міжнародного ринку інформації) призводить до активного входження в цей ринок зарубіжних учасників зі значно сильнішою матеріально-технічною базою, технологічними і фінансовими можливостями, своєю ідеологією впливу на суспільні процеси. Ідеологічна складова зарубіжного впливу позначається не лише на внутрішніх структурах українського ринку, а й на механізмах розвитку нашого суспільства в цілому, створенні в ньому комфортних умов для просування всіх видів власних товарів і забезпечення вигідних умов їх реалізації. Входженню України в міжнародний інформаційний простір, підвищенню ефективності функціонування її інформаційного ринку мають сприяти заходи, спрямовані на недопущення завдання шкоди її національним інформаційним ресурсам, навмисного їх спотворення і знищення у процесі використання, проти спроб створення негативного іміджу нашої держави, замовчування її потенціалу в міжнародному співробітництві, використання різноманітних форм протидії формуванню повноцінного інформаційно-аналітичного сегмента у глобальному інформаційному просторі.

Розвиток інформатизації усіх сфер суспільного життя може спричинити те, що певні суб'єкти внутрішнього інформаційного ринку, маючи корисливу чи якусь іншу мету, здійснюватимуть виробництво, опрацювання, зберігання і поширення інформації, яка завдаватиме шкоди особі, суспільству, державі. Тому становлення українського ринку інформаційних послуг має пов'язуватися з розробленням необхідних заходів, спрямованих на створення інформаційної безпеки нашого суспільства. Це повинно нейтралізувати можливі загрози існуванню і розвитку України, забезпечувати захист її

економічного і політичного суверенітету, власної соціокультурної ідентичності. При цьому важливо, розвиваючи демократичні процеси, дотримуватися балансу між відкритістю інформації і суспільно необхідними обмеженнями її поширення.

Забезпеченню загальнодержавної системи інформаційної безпеки має сприяти насамперед відповідна нормативно-правова база, у якій повинен бути визначеним порядок поширення та використання інформаційної продукції іноземного виробництва на території України, регламентовано питання закупівлі зарубіжних програмно-технічних і телекомунікаційних засобів. При цьому система нормативних актів має передбачити безпечне використання таких засобів у стратегічно важливих галузях, на об'єктах державного і суспільного значення. Обстоювання національних інтересів України потребує також організації постійного моніторингу, прогнозування зовнішніх і внутрішніх загроз її інформаційній безпеці, вироблення наукової стратегії її входження у глобальний простір, інтеграції у міжнародні телекомунікаційні мережі, освоєння міжнародних стандартів інформаційного обміну і захисту інформації.

Поряд зі збереженням і високоефективним використанням наявних інформаційних ресурсів активізації на інформаційному ринку, існує потреба у постійному, прискореному збагаченні наявних у базах інформаційних масивів.

Активна участь в інформаційному ринку неможлива без невпинного збагачення базових ресурсів інформації. Серед них вирізняється система загальносуспільних інформаційних баз - бібліотечних закладів. На нинішньому етапі розвитку інформатизації в Україні ці інформаційні бази слабо включені в систему циркуляції інформації, внаслідок зберігання основної маси інформаційних ресурсів на складних у використанні до електронних носіях. Тому вони малодоступні у застосуванні, як засоби комп'ютерних технологій управління інформацією, основних інформаційних технологій на сучасному етапі суспільного розвитку.

Стрімке зростання ефективності бібліотечних інформаційних баз може бути досягнуте на основі розвитку кооперативних зв'язків між бібліотеками за допомогою електронних ліній зв'язку. Цим самим досягаються спеціалізація комплектування бібліотечних закладів, доступ до будь-яких масивів інформації, сумірних із загальним обсягом всієї інформації у бібліотечних закладах України, забезпечення глибинного, вузько тематичного інформаційного пошуку.

Ефективності обігу інформації у суспільстві сприятиме також розвиток засобів комп'ютерної лінгвістики, автоматизованого формування універсальних і проблемно-орієнтованих словників. У зв'язку з цим виникає потреба у широкому утвердженні у зазначеній системі, як внутрішнього, так і зовнішнього інформаційного обміну в сфері комп'ютерних ресурсів українською мовою водночас з уже широко застосовуваними іншими.

Висновок

Інформація як товар - це будь-яка інформаційна продукція, інформаційні послуги, інформаційні роботи, права інтелектуальної власності на інформацію та інші не майнові права на інформацію, призначені для продажу.

Середовище, в якому створюється інформація, дуже відрізняється від індустріального, яке будується на матеріальних ресурсах. Інформація функціонує в різних формах - від потоків даних, що мають короткострокове значення, до даних довгострокових, накопичених за роки досліджень, які зберігаються в бібліотеках, архівах, у пам'яті комп'ютерів або фахівців.

Процес створення інформаційної продукції відноситься до стадії створення інтелектуального продукту, і чим більше вкладається знань інформаційних працівників, аналітиків, тим більш організованою, дорожчою і вагомішою стає інформаційна продукція.

Український інформаційний ринок пройшов декілька етапів формування та має свої особливості на сучасному етапі. По-перше, формування українського ринку інформаційних послуг перебуває на початковій стадії і характеризується низьким рівнем структурованості, передусім спеціалізації послуг і розподілу сфер діяльності. Розвиток інформаційного ринку за традицією йде від центру до регіонів - більшість структур інформаційного бізнесу зосереджено в столиці.

По-друге, держава поки що відіграє на українському інформаційному ринку пасивну роль. Вона практично не регулює інформаційний ринок - ні організаційно, ні економічно. Отже, досягти стабільності національного ринку за умови пріоритетного становища на ньому вітчизняного виробника поки що не вдається. Слабкість правового регулювання інформаційного ринку накладає серйозні обмеження на його розвиток.

По-третє, держава на ринку виступає і як основний замовник, і як основний споживач. Більшість українських підприємців нічого не знають про те, що може запропонувати їм ринок інформації. Сектор домашнього споживання інформаційних продуктів і послуг розвивається недостатньо.

Беручи до уваги потенціал України, в близькій перспективі можна очікувати створення в країні ринку інформаційних продуктів і послуг, аналогічного за значущістю та прибутковістю відповідним ринкам країн Європи.

Загалом можна говорити про досить стійкі тенденції і перспективи розвитку українського інформаційного ринку, однак реалізація цих тенденцій визначатиметься активною політикою державного регулювання. Інвестиційна, митна і податкова політика держави можуть значною мірою стимулювати розвиток українського ринку засобів обчислювальної техніки (ЗОТ) і ПЗ. Зниження митних тарифів на зарубіжне комплектування та збільшення тарифів на готові зарубіжні вироби ЗОТ дадуть змогу стимулювати вітчизняних виробників.

Важливим чинником розвитку інформаційного ринку в Україні є також удосконалення комунікаційного середовища інформаційної сфери держави і суспільства. Зокрема, актуальним є збалансований розвиток телекомунікаційних систем, комп'ютерної телефонії, інформаційно-телекомунікаційних технологій для впровадження дистанційних форм співробітництва з користувачами.

Насичення вітчизняного інформаційного ринку новою інформацією пов'язане з розвитком комунікацій і технологій співробітництва в межах міжнародних проектів, що охоплюють євразійські інформаційні структури і загалом глобальний інформаційний простір. Дедалі більшої актуальності набуває інтелектуалізація українських пошукових систем і засобів навігації в Інтернеті, а також приведення стандартів, що діють в Україні (термінологічних, форматних та інших), у відповідність з нормативними документами Міжнародної організації зі стандартизації та Міжнародної електротехнічної комісії.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інформацію» від 02.10.92 N 2658-XII ( 2658-12 )

Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006. -- № 48. Ст. 650.

2. Бузова Н.Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 2006. -- 277 с.

3. Голосов О.В. Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О.В. Голосов, С.А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В.П. Тихомирова, А.В. Хорошилова. -- М.: Финансы и статистика, 2007. -- 240 с.

4. Єдинак В.С. Розвиток інформаційних технологій в Україні.//Наукові доробки молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції: збірник наукових статей. В 2 т. Т. 1- Харків: Континент, 2008.- С. 289-290.

5. Зурковски П. Информационный бизнес: взгляд изнутри // Международная экономика и международные отношения. 2007. -- № 8, С. 96--104.

6. Казанцева К.В. Научная организация информационной деятельности. М.: Наука, 2005. -- 224 с.

7. Какорін М.О. Інформаційні технології як фактор інновацій у глобальній фінансовій системі.// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - №5- 2008.- С. 106-109.

8. Карминский А.М., Нестеров П. В. Информатизация бизнеса. -- М.: Финансы и статистика, 2007. -- 415 с.

9. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. -- М.: ГУ ВШЭ, 2008. -- 608 с.

10. Коломієць Г.С., Маньковський А.Л. Інформаційна продукція: ринок, маркетинг, підготовка кадрів. -- К.: Либідь, 2006. -- 176 с.

11. Корюшкова А.А. Информационный рынок: продукция, услуги, цены и ценообразование. -- М.: Коринф, 2002. -- 108 с.

12. Лазарева А.Г. Маркетинг информационных продуктов в США. -- М.: Дело, 2007. -- 176 с.

13. Майоров С.И. Информационный бизнес: коммерческое распространение и маркетинг. -- М.: Финансы и статистика, 2003. -- 128 с.

14. Мелюхин И.С. Рынок электронных информационных продуктов и услуг : состояние и тенденции развития // НТИ. -- Серия 1. -- ВИНИТИ. -- 2009. -- № 2. -- С. 8--17.

15. Молчанова О.П., Родионов И. И., Торжевский А. П. Анализ рынка информационных средств // НТИ. -- Серия 1. ВИНИТИ. 2008, -- № 9. С 8--19.

16. Писаревский М. Компьютерный рынок Украины. Итоги 2009 года / Computerworld Россия, № 30. -- 2010.

17. Поппель Г, Голдстайн Б. Информационная технология -- миллионные прибыли. Пер. с англ. / Под ред. В.В. Симаков. -- М.: Экономика, 2000. -- 238 с.

18. Родионов И.И. Основные характеристики рынка информационных услуг развитых капиталистических стран. -- М. -- МЦНТИ, 2009. -- 228 с.

19. Сидоров А. Экономические аспекты информационных технологий // Теория и практика управления. -- 2006. -- № 1. -- С. 86--91.

20. Смирнова Н.В., Шейхетов В.М. Экономический анализ информационного сектора в развитых капиталистических странах // Прикладная информатика. Вып. 2. М.: Финансы и статистика. 2008. -- С. 156--172.

21. Страссман П.А. Информация в век электроники: Пробл. управления.: Пер. с англ. с сокр. М: Экономика, 2007. -- 237 с.

22. Суханов А.П. Информация и прогресс. -- Новосибирск: Наука, Сиб. отд-ние, 2008. -- 190 с.

23. Тамбовцев В Л. Пятый рынок: экономические проблемы производства информации. -- М.: Изд-во МГУ, 2007. -- 127 с.

24. Толковый словарь по основам информационной деятельности. -- К.: УкрИНТЭИ, 2005. -- 252 с.

25. Урсул А.Д. Информатизация общества (Введение в социальную информатику): Учебное пособие. -- М.: Акад. обществ. наук при ЦК КПСС, 2000. -- 191 с.

26. Чигасова Н.М. Місце інформаційних технологій у розвитку інформаційного суспільства в Україні.// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - № 9 - 2007. - С. 110-113.

27. Чубукова О.Ю. Про формування національного ринку інформаційних продуктів та послуг / О.Ю.Чубукова // Економіка України. - 2008. - №9. - С.86-88.

28. Шандра В.М. Застосування інформаційних технологій в забезпеченні технологічного оновлення економіки на інноваційній основі.// Актуальні проблеми економіки. - №10 - 2007. - С.220-223.

29. Штрик А.А. Экономика информатизации развитых зарубежных стран. Ч. 1. Структура и характеристики мирового и европейского рынков информационных технологий / Информационные технологии. 2008. -- № 3. -- С. 2--7.

30. Юзвишин И.И. Основы информациологии. Учебник. -- М.: «Высшая школа», 2008. -- 517 с.

Размещено на Allbest.ru