Теоретичні основи управління виробничими запасами на підприємстві

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність та склад виробничих запасів підприємства

2. Чинники впливу на формування та використання виробничих запасів на підприємстві

3. Розробка системи управління виробничими запасами на підприємстві

4. Аналіз складу та структури виробничих запасів на підприємстві «Гросс»

5. Оцінка системи управління виробничими запасами на підприємстві «Гросс»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Ефективність управління виробничими запасами має важливе значення, так як здійснює значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством, а також впливає на загальну ефективність управління оперативним розвитком підприємства в короткостроковій перспективі.

Запаси відносяться до оборотного капіталу підприємства, і грамотне керування цими ресурсами дозволяє ритмічно вести діяльність. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь в процесі виробництва, то оборотні активи - один раз, повністю споживаючись в кожному його циклі. Оборот основних засобів вимірюється роками, в той час як активи протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів.

Отже, активи багато в чому визначають загальні темпи і ефективність оперативної діяльності підприємства. Сума, інвестована в кожну з позицій поточних активів, може щоденно змінюватися і повинна уважно контролюватися для забезпечення найбільш продуктивного використання грошових коштів. Мати великі залишки грошових коштів на рахунках досить ризиковано. Наприклад, товарно-матеріальні запаси можуть не користуватися великим попитом, а дебіторська заборгованість не зможе бути інкасована. З іншої сторони, збереження необґрунтовано завищених оборотних активів може виявитися коштовним. Бізнес стане збитковим, якщо запасів продукції виявиться недостатньо.

Управління товарно-матеріальними запасами визначається своєчасними оптимальними об`ємами замовлень є актуальною тому, що ефективне управління оборотним капіталом веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів компанії. За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство зможе максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

Метою роботи є дослідження виробничих запасів та оцінка системи управління виробничими запасами на підприємстві.

Задачами курсової роботи є:

- визначити сутність та склад виробничих запасів підприємства;

- розглянути чинники впливу на формування та використання виробничих запасів на підприємстві;

- дослідити розробку системи управління виробничими запасами на підприємстві;

- провести Аналіз складу та структури виробничих запасів на підприємстві «Гросс»;

- визначити оцінку системи управління виробничими запасами на підприємстві «Гросс».

Предметом дослідження є процес управління виробничими запасами підприємства.

Об`єктом дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю “Гросс”.

Інформаційною, методичною і методологічною базою для написання курсової роботи став комплексний підхід до аналізу господарського стану, сукупності економічних, фінансових і правових відносин регулюючих дане питання. Теоретичною основою аналізу стали законодавчі і нормативні акти чинного законодавства, праці вітчизняних і зарубіжних економістів, офіційні дані Держкомстату України і Національного банку України, бухгалтерська і фінансова звітність ТОВ «Гросс».



1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАД ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

В основі розвитку людського суспільство лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати виробничі запаси.

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

Виробничі запаси - це товарно-матеріальні цінності, які вносять до інвентаризаційного опису за кожним окремим найменуванням. При фактичній перевірці встановлюють наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, готової продукції тощо.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємств, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди - певна сукупність предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється. Елементи оборотних активів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється, створюють матеріальні умови, для здійснення технологічних процесів і роботи устаткування, збереження і транспортування сировини та готових виробів. До складу оборотних фондів включаються виробничі запаси. Виробничі запаси є складовою частиною економічних ресурсів, які, в свою чергу, є основним елементом економічного потенціалу країни. Під виробничими запасами розуміють різні елементі виробництва, що використовуються як предмети праці у технологічному процесі. Вони цілком споживаються у кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вчений Покропивний С.Ф. визначає виробничі запаси як предмети праці, які підготовлені для запуску у виробничий процес.

Існує ще декілька думок щодо визначення суті матеріальних ресурсів і виробничих запасів. Матеріально-виробничі запаси - засоби виробництва, що надійшли на підприємство і ще не використовуються у виробничому процесі, їх обсяг створюється у таких розмірах, які б забезпечували рівномірну, безперебійну роботу підприємства .

Матеріальні ресурси є предметами, на які спрямована праця людини з метою отримання готової продукції. Предмети праці споживаються у виробничому процесі та повністю переносять свою вартість на продукт, змінюються після кожного виробничого циклу.

Виробничі запаси - різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому та іншому господарському процесі. Вони повністю споживаються у кожному циклі і повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Матеріальні ресурси - різноманітні речові елементи, що використовуються переважно як предмети праці для виготовлення продукції та обслуговування виробництва.

Виробничі запаси - це запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу, це лише ті предмети праці, які ще не приймають участь у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму. Це останнє визначення, на мою думку, є найбільш повним і яскраво відбиває економічну суть предмета дослідження. Крім того, поняття матеріальних ресурсів є більш широким поняттям ніж виробничі запаси, адже останні включають лише предмети праці.

Виробничі запаси - входять до складу товарно-матеріальних цінностей, які являють собою сукупність виробничих запасів і готової продукції, що відображаються в активі балансу підприємства. Всі засоби. які можуть служити людині для задоволення її потреб називаються благами. Сукупність цінностей, що знаходяться у розпорядженні господарства чи підприємства складають його майно.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючої позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності при визначенні результаті в господарської діяльності підприємства; при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року, або одного операційного циклу. Запаси є значною частиною активів підприємства, які являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси"( 7) запаси є активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу |продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Визнання -- це процес опису, оцінки та включення до фінансового звіту певної статті. Отже, визнання передбачає словесний опис статті та визначення грошової суми, в якій елементи звітності, а саме такий елемент як активи - запаси можуть бути відображені в балансі.

Запаси визнаються активом, якщо:

· існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

· їх вартість може бути достовірно визначена.

При цьому передбачається, ймовірні, майбутні економічні вигоди, пов'язані із законами, надходитимуть на підприємство тільки тоді, коли ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на запаси, перейдуть до підприємства.

Так, при визначенні того, чи відповідає об'єкт запасів першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів на момент первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство матиме майбутні економічні вигоди ґрунтується на підтвердженні того, що воно отримає вигоду у зв'язку з використанням активу запасів та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та вигода, пов'язані з правом власності на запаси, вже перейшли до підприємства.

Перед тим, як це станеться, операцію з придбання активу може бути скасовано, і через це актив не може визнаватися.

Другий критерій визнання, як правило, задовольнити нескладно, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.

Отже, об'єкт запасів слід визнавати як актив у разі задоволення всіх перелічених умов:

· суттєві ризики і вигоди, пов'язані з власністю на об'єкт запасів, передані підприємству;

· підприємство отримало як подальшу участь керівництва у формі, що, як правило, пов'язана з володінням, так і ефективного контролю за запасами;

· собівартість запасів може бути достовірно визначена;

· є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з окремим об'єктом запасів надійдуть на підприємство.

Слід зазначити, що в економічній літературі даний об'єкт обліку різні автори називають по-різному: "запаси", "складські запаси", "виробничі запаси", матеріально-виробничі запаси", "товарно-матеріальні запаси".

Згідно з П(С)БО 9 до запасів відносяться:

· сировина, основні, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

· незавершене виробництво;

· товари;

· малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП);

· молодняк тварин на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства (як готова продукція).

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.

Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір( мастильні матеріали і фарби), треті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси, або хімічного складу (МШП).

Розрізняють економічну і технічну класифікацію. В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському процесі.

В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними ознаками. Така класифікація виробничих запасів одержує відображення в опрацьовуваних на підприємствах номенклатурах - систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація підприємством викликає появу таких податків як ПДВ і податок на прибуток, оскільки, при цьому, виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобов'язання при їх реалізації.



2. ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому формування та використання матеріальних ресурсів у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

· знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

· сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

· готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація

запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці

інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

· суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

· інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

· понаднормативні втрати і недостачі запасів;

· відсотки за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9.

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

· ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

· середньозваженій собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу.

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів. Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод). На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

3. РОЗПОДІЛ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво 1-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група - це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно - натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси - це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не задіяні в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Управління виробничими запасами виконує наступні функції:

· розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві;

· правильне розміщення запасів на складах;

· організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану;

· створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання.

Нормування виробничих запасів - це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі наступних даних:

1. Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр.

2. Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості матеріалів що надійшли - підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних заходів по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп.

3. Технологічна підготовка матеріалів до виробництва - технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку виробництва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт.

4. Перебування матеріалів на складі - поточний запас, який задовольняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот.

5. Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс:

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс (3.1)

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається:

Ннат = Ндн • Мдн (3.2)

Мдн - одноденний розхід в натуральному виразі.

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається:

Нст = Нд • См = Ндн • Мдн • Ц (3.3)

Постачальна діяльність переплітається з іншими видами діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв'язана з маркетингом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення. У зв'язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставщиками і закінчувати доставкою поставщику готової продукції.

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.

Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

· закупка - підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему;

· склади - будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів;

· запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит;

· обслуговування виробництва - підсистема, яка занята обслуговуванням процесу виробництва;

виробничий запас управління

· транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється транспортування вантажів;

· інформація - підсистема, яка забезпечує зв'язок і координацію всіх елементів логістичної системи;

· кадри - персонал зайнятий виконанням логістичних операцій;

· збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Розрізняють матеріальні потоки:

· зовнішні

· внутрішні

· вхідні

· вихідні

Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє:

· гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів;

· скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу;

· мінімізація товарних запасів;

· скорочення часу доставки товарів;

· прискорення процесу отримання інформації;

· підвищення рівня сервісу.

Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:

· бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність

· нормативні матеріали

· первинна технічна і технологічна документація

· дані спец спостережень і досліджень

· анкетні дані, тестування

Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно. В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.

Планово-економічний відділ - показники зв'язані з виконанням виробничої програми.

Виробничо-диспетчерський відділ - показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.

Відділ головного технолога - показники технічного рівня виробництва.

Відділ нової техніки - показники технічної підготовки виробництва.

Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації виробництва.

4. АНАЛІЗ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТОВ «ГРОСС»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гросс», в своїй діяльності керується Законами України, а також рішеннями керівних органів ТОВ «Гросс», наказами та розпорядженнями директора підприємства в межах їх компетенції та повноважень.

Підприємство створене з метою насичення споживчого ринку товарами і послугами. На основі отриманого прибутку товариство ставить своїм завданням задоволення економічних та соціальних інтересів учасників товариства та його працівників.

В свою чергу ТОВ «Гросс» зобов'язується виготовити продукцію відповідної якості і в заданий строк. Оплата проводиться після відвантаження товару клієнту, за передбаченими в контракті розцінками на одиницю продукції без врахування вартості сировини і матеріалів.

Предметом діяльності підприємства є:

1. виробництво виробів;

2. оптова, дрібно - оптова, роздрібна торгівля товарами власного виробництва;

3. організація та проведення торговельно-реалізаційних заходів (аукціонів, виставок-продажів, ярмарків);

4. інші види підприємницької діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки у банках, круглу печатку з власним найменуванням зареєстрований у встановленому Законом порядку.

Майно Підприємства складається з основних активів та оборотних запасів, а також інших цінностей, вартість яких відображена у Балансі підприємства.

Підприємство самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи виробничого та соціального розвитку. Підприємство встановлює свої відносини з замовниками, постачальниками та іншими юридичними та фізичними особами, в основному на договірній основі.

ТОВ «Гросс» забезпечує виробництво якісної продукцієї. Підприємство достатньо довго працює на ринку і встигло зарекомендувати себе як надійний партнер.

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на рахунках у банку).

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті “оборотні кошти підприємства” ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов`язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Особливу увагу при вивченні складу і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізу стану запасів, аналізу стану розрахунків з дебіторами та аналізу руху грошових коштів.

Склад поточних активів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція.

Структура поточних активів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних активів. Структура поточних активів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконання робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

На кожному окремому підприємстві склад і структура поточних активів є різними і залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції, що виготовляється, матеріально-виробничого постачання тощо.

Розуміння специфіки структури поточних активів на підприємстві дозволяє не лише краще управляти ними, але і концентрувати увагу саме на тих ділянках, де повинно бути забезпечено найефективніше їх використання.

В табл. 4.1 наведені склад та структура поточних коштів ТОВ «Гросс» за 2007-2009 роки.

Аналізуючи зміни структур поточних активів на ТОВ «Гросс», можна зробити висновок, що, порівняно з 2007 роком, вартість поточних активів зменшилась на 15,1 тис. грн. (20,57%) в 2008 році, та зросла на тис 155,6 грн. (192,8%) в 2009 році.

На фінансовий стан підприємства впливають виробничі запаси і готова продукція. Для нормального розвитку виробництва і збуту продукції кількість запасів повинна бути оптимальною. Накопичення великих обсягів запасів свідчить про зниження активності підприємства, про уповільнення оберненості зворотного капіталу. На ряду з цим, нестача запасів теж негативно впливає на фінансовий стан підприємства, бо зменшується виробництво продукції і прибуток. Іншими словами, будь-яке зростання вартості запасів повинно супроводжуватись пропорційним або більшим зростанням оберненості поточного капіталу.

Таблиця 4.1

Склад та структура поточних активів ТОВ «Гросс» за 2007-2009 роки

Стаття	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Темп росту до 2007 р., %
	тис. грн.	у % до підсумку	тис. грн.	у % до підсумку	тис. грн.	у % до підсумку	2008 р.	2009 р.
							Абсолютн., (+,-)	Відносн., %	Абсолютн., (+,-)	Відносн., %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Всього поточні активи, з них:	73,4	100	58,3	100	229	100	-15,1	79,43	155,6	392,8
1. Запаси	26,1	35,6	13,7	23,5	60,5	35,4	-12,4	52,49	34,4	231,8
1.1. виробничі запаси	17,6	23,98	9,7	16,64	42,6	18,6	-7,9	55,11	25,0	242,04
1.2. готова продукція	8,5	11,58	4,0	6,86	17,9	7,82	-4,5	-47,06	9,4	210,59
2.Дебіторська заборгованість	9,2	12,5	8,1	14,0	72,2	42,2	-1,1	88,04	64,1	891,35
3. Грошові кошти	0,8	1,1	0,3	0,5	1,4	0,8	-0,5	37,5	0,6	175,0
4. Інші поточні активи	37,2	50,7	36,1	62,0	36,9	21,6	-5,6	97,04	-0,3	99,19

Виробничі запаси відображають вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин.

Сума виробничих запасів в 2008 році, в порівнянні з 2007 роком зменшилась на 44,89%, а в 2009 році збільшилась - на 142,04 %. Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити як про зростання виробничого потенціалу підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про нераціональність обраної господарської стратегії, унаслідок чого значну частину поточних активів іммобілізовано в запасах.

Під готовою продукцією розуміють вартість виробів на складі, обробка яких закінчена і які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам, вона є результатом виробництва. Її величина в 2008 році зменшилась на 52,94 % відносно 2007 року, з цього можна зробити висновок, що продукція добре реалізувалася та не затримувалася на стадії незавершеного виробництва. В 2009 році обсяг готової продукції збільшився на 110,59% відносно 2007 року; це є негативним явищем, і говорить про те, що готова продукція залежується на складах, не користується попитом, погано реалізується та цим відволікає кошти з обороту.

Значного впливу на фінансовий стан підприємства здійснює дебіторська заборгованість.

Розмір дебіторської заборгованості в 2009 році збільшився на 891% порівнюючи з 2008 роком, та на 785% порівнюючи з 2007 роком. Це говорить про збільшення обсягів виробництва та несвоєчасність розрахунків з покупцями, і є негативним явищем для фінансової діяльності підприємства.

Як видно з (табл. 4.1), найменший вклад в формування поточних активів підприємства внесли грошові кошти. Їх вартість в 2008 році зменшилась порівняно з 2007 роком на 0,5 тис. грн. (62,5 %), тобто майже в 3 рази; а в 2009 році зросла на 0,6 тис. грн.. (75 %), тобто майже в 2 рази. Зростання цього показника в 2009 році пов`язане зі значним збільшенням об`ємів випуску продукції, обсягу замовлень та кількістю замовників на продукцію.

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структури активів щодо кожного збільшеного елемента оборотних коштів наведено графік динаміки структури поточних активів підприємства (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Динаміка структури оборотних активів ТОВ «Гросс» за 2007-2009 роки

Розглянувши динаміку структури оборотних активів, можна зробити висновки, що:

- інші поточні активи на протязі 2007 та 2008 року займали найбільшу частку в структурі поточних активів. Їх вага в 2008 збільшилась, порівняно з 2007 роком на 11,3%, а в 2009 році - зменшилась на 29,1%.

- розмір запасів на протязі трьох років за часткою в структурі поточних активів займав друге місце, але спостерігалася тенденція зменшення частки цього показника, порівняно з 2007 роком на 3,4% в 2008 році, та на 3% - в 2009 році.

Дебіторська заборгованість в структурі поточних активів з кожним роком змінювалася. Найбільшого розміру вона набула в 2009 році, на 63% більше, ніж в 2007 році. В 2008 році, її частка зменшилась порівняно з 2007 роком на 1,1%.

Грошові кошти на протязі трьох років займали найменшу частку в структурі поточних активів підприємства , їх вага в 2008 році зменшилася на 0,6%, а в 2009 році - на 0,3%, в порівнянні з 2007 роком.

Загальний стан поточних активів ТОВ «Гросс» за період 2007-2009 роки постійно змінювався. В 2008 році відбулося значне скорочення вартості поточних активів. На це вплинуло зменшення всіх складових поточних активів ТОВ «Гросс».

Таке скорочення поточних активів в 2008 році обмежило можливості підприємства щодо збільшення обсягу виготовленої продукції. В 2009 році вартість поточних активів ТОВ «Гросс», порівняно з 2007 роком, навпаки, зросла на 212%.

Це зростання відбулося через збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та запасів, тобто підприємство мало достатньо ресурсів для нарощення виробництва.

5. ОЦІНКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ ТОВ «ГРОСС»

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріальними запасами є обґрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель і конкретний вибір повинен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і задач діяльності.

Управління товарно-матеріальними запасами пов'язане з компромісом між витратами по збереженню товарно-матеріальних запасів та прибутком від володіння ними. Різні номенклатурні позиції товарно-матеріальних запасів відрізняються за вартістю, доходністю, площею, яку вони займають; при чому чим більший об'єм запасів, тим вища вартість їх зберігання, страхування від нещасного випадку та крадіжки. З іншої сторони, збільшення товарно-матеріальних запасів знижує ризик скорочення потенційних продаж через відсутність товарів на складі і сповільнення виробництва, викликаного недостатніми товарно-матеріальними запасами. Крім того, великі об`єми закупок призводять до збільшення скидок з продаж.

Шляхи удосконалення управління поточними активами для ТОВ «Гросс» представлено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Шляхи удосконалення управління виробничими запасами

Заходи	Шляхи досягнення	Отриманий результат
Покращення управління товарно-матеріальними запасами	1. Реалізація виробів, які користуються невеликим попитом за нижчою ціною. 2. Визначення оптимального розміру замовлення та моменту його поновлення	Зниження витрат за зберігання, підвищення притоку грошових коштів

Отже, політика управління поточними активами полягає в раціоналізації їх обігу і оптимізації структури джерел їх формування. Задачі управління полягають у забезпеченні безперебійності виробничого процесу, прискоренні обертання оборотних засобів, забезпеченні ліквідності і платоспроможності, підвищенні рентабельності оборотних активів, мінімізації ризиків і втрат в процесі їх формування і використання.

Ефективне управління поточними активами веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів підприємства. За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство може максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

Для безперебійного здійснення статутної діяльності підприємство повинно мати достатній розмір запасів сировини та матеріалів, готової продукції, товарів для торгівлі і т.д. Політика управління товарно-матеріальними запасами полягає в оптимізації їх розміру і прискорення їх обігу.

Управління товарно-матеріальними запасами полягає у вирішенні наступних задач:

1) визначення оптимального розміру грошових коштів для формування запасів товарно-матеріальних цінностей;

2) мінімізація витрат по обслуговуванню запасів;

3) визначення оптимального часу для поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей;

4) визначення раціональних способів закупівлі товарно-матеріальних цінностей;

5) забезпечення своєчасного залучення в обіг зайвих поточних активів.

Метою управління товарно-матеріальними запасами є розробка політики, за допомогою якої можна досягти оптимальних капіталовкладень в товарно-матеріальні запаси. Цей рівень неоднаковий для різних галузей промисловості та для підприємств в даній галузі промисловості. Успішне управління товарно-матеріальними запасами мінімізує об`єми товарно-матеріальних запасів, допомагає знизити витрати та підвищує доход.

В процесі фінансового управління товарно-матеріальними запасами особливу увагу необхідно звернути на визначення:

- оптимального розміру замовлення;

- моменту замовлення;

- раціонального способу закупівлі.

Оптимальний розмір замовлення це така замовлена кількість товарів, при якій сукупні витрати на організацію замовлення і зберігання запасів будуть оптимальними, тобто який мінімізує сукупні витрати на обслуговування товарно-матеріальних запасів.

Для визначення оптимального розміру замовлення застосовується модель Уілсона:

ОРЗ = (5.1)

де, ОРЗ - оптимальний розмір замовлення;

П - потреба в запасах за весь період (рік, квартал, місяць);

Во.з. - витрати на організацію замовлення на всю партію товару :

Вз. - витрати на зберігання одиниці товару.

Для того, щоб визначити період поновлення замовлення необхідно знати, скільки проходить від моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці для визначення циклу замовлення потрібно порівняти тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу.

Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шляхом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі витрати запасів). Для матеріалів, деталей та допоміжних матеріалів моментом для повторного замовлення є той день, коли заявка відіслана постачальнику. Для запасів напівфабрикатів власного виробництва моментом поновлення замовлення буде той день, коли з урахуванням тривалості виробничого циклу необхідно замовляти виготовлення нової партії продукції.

Використання оптимального розміру замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановленого строку між попередньою доставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. В цей день у розпорядженні підприємства залишається критичний залишок запасів, якого вистачить якраз до надходження нової партії. Для визначення оптимального моменту для поновлення замовлення застосовується наступна кількісна модель:

tn = (ОРЗ - Зкр) / Во = (ОРЗ - Во Ч tц) / Во, (5.2)

де, tn - оптимальний момент поновлення замовлення;

ОРЗ - оптимальний розмір замовлення;

Зкр - критичний надлишок запасів;

Во - витрати товарно-матеріальних цінностей за одиницю часу у відповідності з виробничими потребами;

tц - тривалість циклу замовлення.

Від кількісних моделей управління товарно-матеріальними запасами можна відмовитися у випадку: нестабільних поставок товарно-матеріальних запасів (страйки, перебої у виробництві, проблеми з імпортом, транспортування і інше.); очікуваного підвищення цін на товарно-матеріальні запаси (чим вищий рівень інфляції, тим більші фактичні запаси у порівнянні з їх оптимальним розміром); невизначених умов господарювання (повинен бути певний резерв на випадок розвитку подій за несприятливим сценарієм);

швидкого фізичного або морального зносу товарно-матеріальних цінностей (в даному випадку фактичні розміри запасів можуть бути, навпаки, менші за їх оптимальний розмір, що потребує більш частих закупівель Задача підвищення ефективності використання оборотних коштів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти (грошові і фондові). Водночас, підприємство може перейти до зберігання тимчасово вільних грошових коштів на комбінованих банківських рахунках.

Іншим аспектом підвищення ефективності використання грошових активів є мінімізація сукупних витрат по їх утриманню і зворотній конвертації короткострокових фінансових вкладень в готові засоби платежу.

Вирішується дана задача за допомогою знаходження оптимального розміру залишку грошових коштів. Для цього в міжнародній практиці фінансового менеджменту використовуються кількісні моделі Баумоля і Міллера-Орра.

Модель Баумоля аналогічна моделі управління запасами Уілсона і використовується у випадку, коли у зв`язку з невизначеністю майбутні з платежів важко розробити детальний план надходження і витрат грошових коштів. Згідно з цією моделлю поповнення грошових коштів за рахунок конвертації високоліквідних цінних паперів потрібно здійснювати в той момент, коли повністю використані запаси грошових кошів. При цьому мінімальний залишок грошових коштів вважається нульовим, а оптимальний залишок є одночасно максимальним і визначається за формулою:

(5.3)

де, ОЗгк - оптимальний залишок грошових коштів;

ПОп - плановий платіжний оборот або сумарні витрати грошових коштів в плановому періоді;

Вк - середні витрати на конвертацію поточних фінансових інвестицій в розрахунку на одну операцію;

СП - ставка процента по поточних фінансових інвестиціях (виражена десятковим дробом).

Ставка процента в моделі Баумоля характеризує рівень можливих альтернативних) витрат або недоотриманий дохід із-зі конвертації короткострокових фінансових вкладень у грошові кошти. Більш високе значення ставки процента передбачає необхідність зменшення оптимального залишку грошових коштів. Як правило, коли ставка процента висока, підприємства намагаються мати якомога менші залишки грошових коштів на своїх рахункових рахунках. З іншого боку, якщо фірма має значний платіжний оборот, а витрати по конвертації цінних паперів високі, доцільніше збільшувати середній залишок грошових коштів і здійснювати операції по конвертації рідше. Таким чином, як і у випадку з моделлю Уілсона, управління залишком грошових коштів з використанням моделі Баумоля дозволяє знайти такий мінімальний розмір разової конвертації, при якому мінімізуються сукупні витрати : на здійснення конвертацій них операцій та можливі (альтернативні) витрати або недоотриманий дохід із-за вилучення інвестицій.

Модель Баумоля добре працює коли підприємства добре використовують свої запаси грошових коштів. Однак в реальному житті це використовується не так часто. Як правило, процес руху грошових коштів має стохастичний характер. В одні періоди підприємство може отримувати значні суми по оплачених рахунках і відповідно має надлишок грошових коштів. В інші періоди, навпаки, потрібно розрахуватися з кредиторами і витрачати значні суми грошових коштів.