Управління виробничими запасами на підприємстві СТОВ "Урожай" Голованівського району Кіровоградської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет садівництва

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів і кредиту

Курсова робота

«Управління виробничими запасами на підприємстві СТОВ «Урожай» Голованівського району Кіровоградської області»»

Науковий керівник, Бондаренко Н.В.

Виконала :

студентка 31 -е групи

Лебедєва Крістіна

м. Умань 2011 р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Суть та значення виробничих запасів підприємства

2. Фінансово-економічна характеристика підприємства та організація управління виробничими запасами

2.1 Фінансово-економічна характеристика СТОВ «Урожай»

2.2 Аналіз динаміки виробничих запасів

2.3 Аналіз оборотності виробничих запасів

2.4 Управління виробничими запасами підприємства

3. Розробка стратегії управління виробничими запасами на наступний рік

Висновок

Список використаних літературних джерел

ВСТУП

Ефективність управління виробничими запасами має важливе значення, так як здійснює значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством, а також впливає на загальну ефективність управління оперативним розвитком підприємства в короткостроковій перспективі.

Об'єктом дослідження обрано сільськогосподарське товариство обмеженої відповідальності «Урожай», Голованівського району, Кіровоградської області.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні системи управління виробничими запасами підприємства.

Завданнями даної курсової роботи є:

Характеристика виробничих запасів підприємства, дослідження їх стану, структури та динаміки.

Аналіз оборотності виробничих запасів.

Аналіз факторів, що впливають на виробничі запаси та їх оборотність.

Інформаційною базою для аналізу виробничих запасів є нормативні та статистичні дані, бухгалтерська фінансова звітність досліджуваного підприємства (форми. 1, 2, 5, 50), періодичні та спеціальні наукові видання, публікації з питань теми дослідження. Основними методами аналізу є горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний і чинниковий.

Запаси відносяться до оборотного капіталу підприємства, і грамотне керування цими ресурсами дозволяє ритмічно вести діяльність. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь в процесі виробництва, то оборотні активи - один раз, повністю споживаючись в кожному його циклі. Оборот основних засобів вимірюється роками, в той час як активи протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів.

Отже, активи багато в чому визначають загальні темпи і ефективність оперативної діяльності підприємства. Сума, інвестована в кожну з позицій поточних активів, може щоденно змінюватися і повинна уважно контролюватися для забезпечення найбільш продуктивного використання грошових коштів. Мати великі залишки грошових коштів на рахунках досить ризиковано. Наприклад, товарно-матеріальні запаси можуть не користуватися великим попитом, а дебіторська заборгованість не зможе бути інкасована. З іншої сторони, збереження необґрунтовано завищених оборотних активів може виявитися коштовним. Бізнес стане збитковим, якщо запасів продукції виявиться недостатньо.

Управління товарно-матеріальними запасами визначається своєчасними оптимальними об`ємами замовлень є актуальною тому, що ефективне управління оборотним капіталом веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів компанії. За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство зможе максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

1. Суть та значення виробничих запасів підприємства

В основі розвитку людського суспільство лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати виробничі запаси.

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

У дійсності, якщо процес виробництва на кожному підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва - у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання - у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товару та виробничу[6 С.7-8].

Виробничі запаси - це товарно-матеріальні цінності, які вносять до інвентаризаційного опису за кожним окремим найменуванням. При фактичній перевірці встановлюють наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, готової продукції тощо.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. В зв'язку з цим К. Маркс писав, що "вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту". Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.

Структура оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі. У різних галузях народного господарства склад і структура оборотних активів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в оборотних активах займають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг[7 С.4-8].

Запасам товарно-матеріальних цінностей властиві певні відмінності порівняно з іншими видами активів, а саме:

* їх характерною рисою є постійна циркуляція;

* на відміну від основних засобів запаси постійно використовуються;

* враховуючи процес постійного використання їх, внаслідок якого відбувається реалізація готової продукції, запаси потребують безперебійного поповнення;

* у процесі перетворення вони можуть перебувати в трьох формах:

Рис. 1.1 Форми запасів у процесі перетворення

* запаси на відміну від грошових коштів або заборгованості не створюють самостійного доходу.

Залежно від характеру господарської діяльності і відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"[4], затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, на підприємстві можуть бути створені такі види запасів товарно-матеріальних цінностей:

* запаси сировини та матеріалів, метою яких є забезпечення тривалості виробничого процесу. При цьому вони можуть становити неоднорідний технологічний асортимент на підприємстві. Створення оптимального запасу сировини та матеріалів дає можливість забезпечити ритмічність роботи підприємства на період між придбанням наступної партії запасів і обсягом запасів, які перебувають у виробництві;

* запаси готової продукції, призначені для задоволення попиту споживача, асортимент і величина поставки яких значною мірою залежать від конкурентоздатності на ринку. Створення певної партії запасів готової продукції забезпечує збереження проміжної ланки між продуктивністю операційної системи і швидкістю відвантаження при продажу їх;

* запаси незавершеного виробництва, які можуть перебувати на різних етапах виробничого процесу. На їх матеріальну структуру, величину, швидкість відновлення тощо мають значний вплив технологія і організація виробництва. Створення раціонального запасу незавершеного виробництва забезпечує ритмічність між послідовними виробничими процесами;

* запаси товарів у вигляді матеріальних цінностей виникають на торговельних підприємствах і призначені для термінового задоволення попиту споживача. Створення і зберігання певних запасів товарів в основному залежать від попиту на ці товари, якості, ціни тощо;

* запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів створюються залежно від потреби підприємства в них, враховуючи характер його господарської діяльності.

Придбання і зберігання запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві - це певний господарський процес, який тісно пов'язаний з тривалим періодом замороження грошових коштів, вкладених у ці запаси. Сам процес придбання і зберігання запасів полягає у виконанні дій, які спричиняють певні витрати і втрати, а саме:

* витрати, пов'язані з опрацюванням замовлення. До них відносять витрати з вивчення цін, величини і періодичності поставки, умови оплати та ін.;

* витрати на зберігання запасів, які можуть виникати внаслідок розрахунку відсотка від коштів, вкладених у ці запаси, а також на складування, охорону, страхування, перевезення, завантаження, розвантаження тощо;

* витрати і втрати, які можуть виникнути у зв'язку із зниженням реалізації в результаті зменшення попиту на цю продукцію, а також втрати, зумовлені підвищенням витрат у зв'язку з вимушеною взаємозамінністю запасів та ін.

Отже, завданням кожного підприємства є визначення оптимального рівня вкладення і безпечного зниження вкладення грошових коштів у придбання і зберігання запасів. Ця проблема є особливо важливою для підприємств, де запаси становлять значну частину оборотних фондів.

Скорочення запасів на підприємстві до безпечного рівня дасть змогу збільшити обігові кошти для більш раціонального застосування їх, а також сприятиме усуненню їх можливого фізичного і морального старіння.

Завданням менеджерів, які здійснюють операції з придбання запасів, є зменшення витрат, пов'язаних із придбанням їх, і знаходження більш доступної ціни, за якою буде вигідно придбати ці запаси[10 С.61-64].

Перед ними завжди стоятиме дилема: придбати матеріальні запаси за низькою ціною, але з вищими витратами придбання, або ці самі запаси тієї самої якості придбати за вищою ціною, але з меншими витратами придбання. На практиці майже не буває ситуації, коли запаси можна придбати за найнижчою ціною із запропонованих до того ж відповідної якості та за найнижчих витрат.

Визначення оптимального рівня виробничих запасів базується на використанні моделі оптимального рівня запасів (базової моделі) ЕOQ (EconomicOderingQuantity). Дана модель розроблена у 1915 році Фордом В. Харрісоном і отримала світове визнання.

Ідея побудови моделі полягає у визначенні такого рівня запасів, дотримання якого мінімізує сукупні витрати по управлінню ними. При цьому сукупні витрати розбивають на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів, та витрати, які виникають внаслідок браку виробничих запасів. Класифікація витрат управління виробничими запасами, а також характер їх поведінки при збільшенні рівня запасів відображено в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат управління запасами

Види витрат	Характер поведінки витрат при збільшенні рівня запасів
І. Витрати зберігання запасів
Витрати, пов'язані з іммобілізацією капіталу, інвестованого в запаси Складські витрати Витрати по страхуванню Податок на майно Псування, старіння та розкрадання	Зростають
ІІ. Витрати, що пов'язані з формуванням запасів
1. Витрати розміщення замовлень 2. Транспортні витрати	Знижуються
ІІІ. Витрати, що пов'язані з дефіцитом запасів
Втрати обсягу реалізації Втрати від зниження гудвілу (good-will) Витрати від неоптимального використання цінових дисконтів, що надаються постачальниками	Знижуються

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності (пряма А на рис. 1.1), так як зростає обсяг капіталу, іммобілізованого в запасах, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням та ушкодженням виробничих запасів.

На другу та третю групи витрат збільшення рівня запасів створює протилежний вплив та веде до їх зниження за рахунок економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, попередження дефіциту виробничих запасів.

Рис. 1.1. Залежність рівня витрат від обсягу виробничих запасів

При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з ростом рівня запасів. Закономірність зниження витрат управління запасами, що відносяться до другої та третьої груп, описується кривою гіперболічного вигляду (крива В на рис. 1.1).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат зростає, друга - знижується. Результуючим ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описуються кривою С на рис.1.1. Їх поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто таким рівнем запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менший Q*, то збільшення їх обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання зростають повільніше, ніж скорочуються витрати другої та третьої груп. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А та В перетинаються, темпи зміни витрат різних груп врівноважуються, а сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи росту витрат зберігання перевищують темпи зниження другої та третьої групи, внаслідок чого сукупні витрати зростають.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначення:

S - обсяг реалізації продукції на рік;

N - кількість замовлень на рік;

Q - розмір одного замовлення;

t - період реалізації партії продукції;

А - середній розмір наявних запасів протягом періоду t;

р - ціна придбання одиниці запасів у постачальника;

С - середні витрати зберігання (у відсотках до вартості запасів);

Т1 - сукупні витрати зберігання;

F - витрати розміщення одного замовлення та його транспортування;

Т2 - сукупні витрати розміщення та транспортування запасів;

Т - сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається обсягом реалізації продукції на рік та кількістю замовлень, що прогнозуються:

Q = S / N (1.1)

середній розмір наявних запасів протягом періоду t, де t = 360 / N, складає:

А = (Q + 0) / 2 = S / 2N(1.2)

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані так:

Т1 = СрА = СрQ / 2 (1.3)

Сукупні витрати розміщення та транспортування:

Т2 = FN = FS / 2A = FS / Q(1.4)

В цьому разі сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

Т = Т1 + Т2 = СрQ / 2 + FS / Q(1.5)

Оптимальний розмір запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

(1.6)

(1.7)

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень на рік (N*) та оптимальної кількості днів між замовленнями (t*):

(1.8)

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою та застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішення з управління виробничими запасами[16 С.23-31].

Оскільки в основу побудови базової моделі покладена досить жорстка система вихідних передумов, яка не завжди враховує реалії, вчені-дослідники багатьох країн протягом останніх 80 років займаються проблемами удосконалення базової моделі.

Центральною ланкою механізму управління виробничими запасами є нормування та планування їх обсягу. Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Нормування виробничих запасів базується на таких принципах:

Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри виробничих запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу. Критерії оптимальності визначаються по-різному залежно від того, на якому рівні вирішуються завдання управління запасами.

Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту виробничого процесу від непередбачених коливань.

Науковість. Відповідно до даного принципу нормування виробничих запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених в результаті аналізу основних закономірностей формування виробничих запасів.

Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру.

Ефективність. Нормування виробничих запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення на місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням запасів.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. Його можна розрахувати, якщо знати план випуску продукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю виробу. Ця обставина при ідеально налагодженій доставці дозволяє взагалі відмовитись від складських приміщень, вести постачання "з коліс".

Планування обсягу виробничих запасів проводиться на основі розрахованих нормативів утворення запасів поточного зберігання, а також виходячи з умов та потреб формування інших видів запасів.

Нині у вітчизняній та іноземній практиці накопичений достатній досвід організації робіт з контролю рівня виробничих запасів. При цьому методичний апарат, який використовується, залежить від розміру підприємства, політики та технології менеджменту, обсягу, видів та інших особливостей запасів[11 С.137].

Розрізняють економічну і технічну класифікацію. В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському процесі.

В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними ознаками. Така класифікація виробничих запасів одержує відображення в опрацьовуваних на підприємствах номенклатурах - систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація підприємством викликає появу таких податків як ПДВ і податок на прибуток, оскільки, при цьому, виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобов'язання при їх реалізації.

2. Фінансово-економічна характеристика підприємства та організація управління виробничими запасами

2.1 Фінансово-економічна характеристика СТОВ «Урожай», Голованівського району, Кіровоградської області

Об'єктом дослідження виступає сільськогосподарське товариство обмеженої відповідальності «Урожай». Розташоване у селі Молодовка Голованівського району, Кіровоградської області.

Підприємство розміщене у лісостеповій зоні, та має досить сприятливий клімат та природні умови для вирощування продукції сільського господарства. Середня температура повітря в липні 24оСв січні -18оС. Загально-середня сума опадів становить 588 мм. За період з травня по серпень випадає в середньому 165 мм, ГТК (гідротехнічний коефіцієнт) становить 1,3 а отже умови зволоження задовільні. Температурний режим , досить таки помірний, визначається тривалістю високих температур повітря, які припадають саме на середину вегетаційного періоду.

Розглянемо наявність сільськогосподарських угідь та ефективність їх використання в СТОВ « Урожай»

Таблиця 2.1

Наявність сільськогосподарських угідь, та ефективність їх використання в СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 від 2008 рр. (+,-)
Площа с.-г. угідь, га	2690	2685	2674	-16
Навантаження на 1 середньорічного працівника, га	51,73	58,37	52,43	0,7
Одержано на 100 га с.-г. угідь: - чистого прибутку, тис грн.	1,82	25,51	177,75	175,93
- валової продукції у співставних цінах, тис грн	85,85	168,81	378,84	292,99
- виручки від реалізації, тис грн.	78,05	153,46	344,4	266,35

Площа сільськогосподарських угідь в господарстві протягом досліджуваного періоду зменшилася на 16 га, а навантаження на одного середньорічного працівника зросло на 0,7 га. Сума чистого прибутку у розрахунку на 100 га угідь зросла на 175,93 тис.грн. Також варто відмітити, що вартість виручки від реалізації що припадає на 100 га у 2010 році склала 344,4 тис.грн.

Для того, щоб детально розглянути фінансово-економічну характеристику досліджуваного господарства розглянемо загальну фінансово-економічну характеристику господарства у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Фінансово-економічна характеристика СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
Валова продукція в співставних цінах, тис.грн	2309,45	4532,44	10130,1	7820,67
- на 1 середньріч. працівника, тис.грн	44,41	98,53	198,63	154,22
- на 100га с/г угідь тис.грн	85,85	168,81	378,84	292,99
Виручка від реалізації, тис грн	2326	4246	9420	7094
Повна собівартість, тис грн	1957	3013	4081	2124
Чистий прибуток, тис грн.	49	685	4753	4704
Рівень рентабельності,%	2,5	22,7	116,5	113,9 в.п.

Розглянувши дані у таблиці 2.2 можна зробити висновок, що стан виробництва в СТОВ «Урожай» поступово покращується. Так виходячи із збільшення валового випуску у 2010 році на 7820,67 тис.грн., зросла і виручка від реалізації на 7094 тис.грн. Збільшення повної собівартості відбулося лише на 2124 тис.грн.,та у 2010 році склала 4081 тис.грн., що менше за ріст виручки, тому сума чистого прибутку виросла відповідно на 4704 тис.грн., та у 2010 році склала 4753 тис.грн.

Рівень рентабельності спираючись на позитивну тенденцію також виріс на 113,9 в.п., так як у 2008 році він становив 2,5%, а у 2010 році аж 116,5%.

Розглянемо середньорічну чисельність працівників у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Середньорічна чисельність працівників у СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
Середньорічна чисельність працівників, чол..	52	46	51	-1
в т.ч. у рослинництві	47	40	46	-1
у тваринництві	5	6	5	-

У період з 2008 по 2010 рік середньорічна чисельність працівників майже не змінилася. Так у 2010 році у рослинництві працювали 46 працівників, а у тваринництві 5 працівників.

Розглянемо динаміку та склад основних оборотних засобів господарства у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад та динаміка основних виробничих фондів у СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Групи засобів, тис.грн.	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
Будинки споруди та передавальні пристрої	6878	6878	6878	0
Машини та обладнання	2336	2336	4618	2282
Транспортні засоби	1230	1233	1233	3
Інструменти, прилади, інвентар	18	18	18	0
Тварини	31	29	29	-2
Багаторічні насадження	26	26	26	0
Разом	10519	10520	12802	2283

Вартість основних виробничих засобів у СТОВ «Урожай» збільшилася протягом досліджуваного періоду на 2283 тис.грн., та у 2010 році склала 12802 тис.грн. Вартість тварин зменшилася всього на 2 тис.грн. Натомість збільшилася вартість машин та обладнання на 2282 тис.грн.

У таблиці 2.5 розглянемо склад та динаміку оборотних засобів господарства у 2008-2010 роках.

Таблиця 2.5

Склад та динаміка основних оборотних виробничих засобів СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Групи засобів, тис.грн.	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
Виробничі запаси	724	820	1215	491
Поточні біологічні активи	80	164	157	77
Незавершене будівництво	1029	1156	1115	86
Готова продукція	999	1173	789	-210
Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги	202	286	329	127
Грошові кошти	41	217	2091	2050
Інші оборотні активи	7	3	1	-6
Разом	3082	3819	5697	2615

Отже, вартість оборотних засобів у СТОВ «Урожай» зросла у 2010 році на 2615 тис.грн., та склала 5697 тис.грн.. При цьому варто зазначити, що зросла вартість таких груп засобів, як: виробничих запасів на 491 тис.грн., поточних біологічних активів на 77 тис.грн., незавершене будівництво на 86 тис.грн., дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги на 127 тис.грн. та грошові кошти на 2050 тис.грн. Зменшилася вартість таких груп: готова продукція на 210 тис.грн., та інші оборотні активи на 6 тис.грн.

2.2 Аналіз динаміки виробничих запасів

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову.

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті "оборотні кошти підприємства" ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Розглянемо склад та динаміку виробничих запасів СТОВ «Урожай» у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Склад та динаміка виробничих запасів СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Групи запасів, тис.грн.	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Виробничі запаси	724	25,56	820	24,75	1215	37,09	491
Поточні біологічні активи	80	2,82	164	4,95	157	4,79	77
Незавершене виробництво	1029	36,33	1156	34,89	1115	34,04	86
Готова продукція	999	35,28	1173	35,41	789	24,08	-210
Разом	2832	100,00	3313	100,00	3276	100,00	444

У структурі виробничих запасів СТОВ «Урожай» у 2008 році незавершене виробництво займало 36,33%, готова продукція 35,28%, виробничі запаси 25,56%, а поточні біологічні активи лише 2,82%.

У 2009 році ситуація була подібною до 2008 року. Так готова продукція займала 35,41%, незавершене виробництво 34,89%, виробничі запаси 24,75%, а поточні біологічні активи уже 4,79%.

У 2010 році найбільшу частку зайняли виробничі запаси 37,09%, потім незавершене виробництво 34,04%, готова продукція 24,08% та поточні біологічні активи 4,79%.

Загальна вартість запасів у 2008 році становила 2832 тис.грн., а вже у 2010 році на 444 тис.грн. більше - 3276 тис.грн. Так протягом досліджуваного періоду вартість готової продукції зменшилася на 2010 тис.грн. Усі ніші групи запасів збільшили свою вартість.

2.3 Аналіз оборотності виробничих запасів

Як відомо найшвидшим джерелом руху свого капіталу, і способом досягнення визначеної мети - виступає утримання запасів товарно- матеріальних цінностей на такому низькому рівні, який лише можливий без будь-якого серйозного ризику.

Загалом можна сказати, що чим ширший асортимент продукції, яку випускають, тим більше запасів необхідно для задоволення попиту. Але якщо цифра обігу запасів дуже велика, то це небезпечно через незабезпеченість попиту. Оборотність запасів - важливий показник ліквідності запасів підприємства.

Показники оборотності дають можливість проаналізувати: оборотність запасів - формування чистого доходу; оборотність виробничих запасів - обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), які характеризують виробничу потужність підприємства. Прискорення оборотності сприяє збільшенню продажу та вивільненню коштів з обороту. Чим менша тривалість одного обороту в днях, тим швидше запаси здійснюють свій кругообіг, тим ефективніше використовуються активи підприємства[5 С.43-47].

Коротко розглянемо методику розрахунку показників оцінки ефективності та оборотності виробничих запасів підприємства у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Методика розрахунку показників оцінки ефективності та оборотності виробничих запасів у СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Найменування показника	Формула розрахунку
Коефіцієнт оборотності запасів	Ф.2 (р.035) : Ф.1 (сума ряд. 100-140, гр.3 + 4) х 0,5
Тривалість обороту запасів, дні	365 : (Коефіцієнт оборотності запасів)
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	Ф.2 (р.035) : Ф.1 (ряд. 100 гр.3 + 4) х 0,5
Тривалість обороту виробничих запасів, дні	365 : (Коефіцієнт оборотності виробничих запасів)
Тривалість операційного циклу	Тривалість обороту коштів в розрахунках + Тривалість обороту запасів
Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках	Ф.2 (ряд. 035) : Ф.1 (сума ряд. 150 230 гр.3 +4) х 0,5
Тривалість обороту коштів в розрахунках	365 : (Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках)

Далі розглянемо показники оборотності виробничих запасів СТОВ «Урожай» у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Динаміка показників оцінки ефективності використання запасів у СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
Коефіцієнт оборотності запасів	0,41	0,64	1,44	1,03
Тривалість обороту (дні)	888,80	569,59	253,87	-634,93
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	1,61	2,59	3,88	2,27
Тривалість обороту виробничих запасів (дні)	227,22	140,98	94,16	-133,07
Тривалість операційного циклу (дні)	304,43	227,80	281,69	-22,73

Як ми бачимо коефіцієнт оборотності виробничих запасів виріс на 1,03, що вплинуло на зменшення тривалості обороту на 634,93 дні. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів у 2008 році становив 1,61, а у 2010 році 3,88. Його збільшення призвело до зменшення тривалості обороту виробничих запасів на 133,07 дні. Загальна тривалість операційного циклу у 2008 році становила 304,43 дні, у 2009 році227,80 днів, а у 2010 році 281,69 днів.

На оборотність майна і ефективність його використання впливає взаємодія двох факторів: зміна обсягів продажу і зміна залишків майна, що постійно знаходиться на балансі підприємства. Вплив кожного із цих факторів на прискорення оборотності майна розглянемо на прикладі виробничих запасів (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9

Аналіз оборотності виробничих запасів СТОВ «Урожай» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
1. Чистий дохід, тис.грн.	2326	4246	9420	7094,00
2. Кількість днів періоду, що аналізується	365	365	365	-
3. Одноденний обсяг виручки, тис.грн.	6,37	11,63	25,81	19,44
4. Середній залишок виробничих запасів, тис. грн.	1444,72	1639,38	2427,84	983,12
5. Тривалість одного обороту ( дні)	226,71	140,93	94,07	-132,64
6. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	1,61	2,59	3,88	2,27
7. Коефіцієнт завантаженості виробничих запасів	0,62	0,39	0,26	-0,36

Отже, при зменшенні тривалості обороту на 132,64 дні зріс коефіцієнт оборотності виробничих запасів на 2,27, та зменшення завантаженості виробничих запасів на 0,36. Це було досягнуто шляхом збільшення чистого прибутку на 7094 тис.грн.

Отже як ми бачимо виробничі запаси в СТОВ «Урожай» у 2010 році почали використовуватися ефективніше ніж у 2008 році.

2.4 Управління виробничими запасами підприємства

Мета створення запасів на підприємстві - освіта певного буфера між послідовними поставками матеріалів, сировини, комплектуючих і виключення необхідності безперервних поставок. На рівні підприємств запаси належать до об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому є одним з факторів, що визначають політику підприємства і впливають на рівень його ліквідності. Західні економісти довгі роки намагалися встановити, до якої міри можна зберегти незмінним співвідношення рівнів запасів і збуту[21 С.25-27].

Як свідчить сьогоднішня вітчизняна практика, значна частина власних оборотних коштів багатьох виробничих підприємств і сфери послуг продовжує залишатися в товарно-матеріальних запасах, що негативно позначається на їх ефективності. Основні системи управління запасами Управління запасами - це певний вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення та зберігання запасів. Основна мета управління запасами на підприємстві - знизити загальні щорічні витрати на утримання запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування споживачів. На практиці розроблено багато методів, прийомів і стратегій управління запасами. Вибір їх залежить від особливостей виробництва, складу використовуваних показників для цілей управління, характеру взаємодії з постачальниками матеріальних ресурсів, організації збуту готової продукції, наявності кваліфікованих фахівців в галузі управління, їх технічної оснащеності та ін.

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси - це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивши в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів[22 С.254-256].

Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції:

*Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві

*Правильне розміщення запасів на складах

*Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану

*Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання

Нормування виробничих запасів - це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних:

1.Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставника до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр;

2.Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів - підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп;

3.Технологічна підготовка матеріалів до виробництва - технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку виробництва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт;

4.Перебування матеріалів на складі - поточний запас, який задовольняє поточну потребу виробництва, забезпечує ритмічну роботу між поставниками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот

5.Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс:

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс(2.1)

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається:

Ннат = Ндн • Мдн(2.2)

Мдн - одноденний розхід в натуральному виразі

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається

Нст = Нд • См = Ндн • Мдн • Ц(2.3)

Постачальна діяльність переплітається з іншими видами діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв'язана з маркетингом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення.

У зв'язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставниками і закінчувати доставкою поставнику готової продукції.

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації[23 С.77-81].

Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

Закупка - підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему;

Склади - будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів;

Запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит;

Обслуговування виробництва - підсистема, яка занята обслуговуванням процесу виробництва;

Транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється транспортування вантажів;

Інформація - підсистема, яка забезпечує зв'язок і координацію всіх елементів логістичної системи;

Кадри - персонал зайнятий виконанням логістичних операцій;

Збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Спочатку закуповується сировина, засоби виробництва, які поступають в логістичну систему у виді матеріального потоку, складуються і виходять з логістичної системи в споживання в обмін на фінанси.

Розрізняють матеріальні потоки:

v зовнішні

v внутрішні

v вхідні

v вихідні

Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє:

v гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів;

v скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу;

v мінімізація товарних запасів;

v скорочення часу доставки товарів;

v прискорення процесу отримання інформації;

v підвищення рівня сервісу.

Система управління запасами "Канбан"

На теорію і практику управління запасами істотно вплинула розроблена на початку 70-х років XX ст. фірмою "Тойота" (Японія) внутрішньовиробничих система "Канбан". Вона дозволяє мінімізувати тривалість виробничого циклу, усунути з виробничих підрозділів фірми склади сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції і скоротити до мінімально можливі обсяги міжопераційний запасів. Система "Канбан" працює за принципом прямого поповнення запасу, але при дуже невеликому обсязі серії запасу. Переваги: виробництво напівфабрикатів прямо пов'язане з реальним споживанням, не призводить до додаткового навантаження на відділ планування і дозволяє уникати великого обсягу паперової роботи. Непрямі переваги: що поставляє підрозділ виробництва діє гнучко, і протягом короткого часу порожній контейнер знову наповнюється (рис.2.1).

Параметри системи: розмір партії; час замовлення партії; кількість карток; обсяг запасу на складі; місткість контейнера. Послідовність дій учасників системи "Канбан", умови та вимоги, які при цьому необхідно дотримуватися, можна сформулювати як правила "Канбан": Подальший дільниця "витягує" вироби. Попередній ділянку випускає виробів рівно стільки, скільки раніше "витягнутих". Бракована продукція не надходить на наступний ділянку. Кількість карток "Канбан" має бути мінімальним. Обсяг запасу виробів на складі має бути мінімальним.

Рис. 2.1 Схема роботи системи «Канбан»

Коливання попиту компенсуються зміною інтенсивності потоку карток "Канбан". Виробничі потужності ділянок повинні бути збалансовані. Дисципліна поставок не допускає порушень. В даний час розроблені різні модифіковані версії системи "Канбан". Їх можна об'єднати в такі типи системи "Канбан": поставка рівними партіями при варіюванні часу між поставками; поставка через рівні проміжки часу при варіюванні обсягу партії; варіювання обсягу партії та часу поставки в заданих межах; варіювання типів заготовок у партії при багатономенклатурних виробництві.

3. Розробка стратегії управління виробничими запасами на наступний рік

Перспективний аналіз виробничих запасів передбачає одержання необхідної інформації, її опрацювання, оцінювання та аналіз, визначення перспектив і ймовірності реалізації прогнозу.

В умовах ринкової економіки обсяг виробничих запасів суттєво залежить від кількості реалізованої підприємством продукції, виготовленої ним у попередні періоди. Таким чином, реальнішим відображенням дійсності є динамічна модель функціонування підприємства, що враховує вплив раніше випущеної і реалізованої продукції на виробничі запаси даного періоду. У спрощеному вигляді така динамічна модель відображена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема динамічної моделі виробництва

На поданій схемі ДТ - це фіксований період часу, протягом якого буде реалізована певна частина продукції, отримані платежі за неї, за котрі формуватиметься частина виробничих запасів.

Отже, у процесі виробництва виникає потреба в управлінні виробничими запасами. Завдання управління запасами пов'язане з необхідністю формування запасів матеріальних ресурсів з метою задоволення потреб у нескінченному виробничому періоді. При цьому виникає потреба в проведенні прогнозного аналізу виробничих запасів.

Важливим елементом у процесі прогнозування виробничих запасів є питання інформаційного забезпечення. Для надійності й ефективності цього процесу необхідно забезпечити[25 С.11-12]:

повну за змістом, обсягом та структурою інформацію;

високий рівень ймовірності інформації;

можливість порівняння інформації у часі за кількісними та якісними показниками;

незалежні канали проходження найважливішої інформації;

своєчасно одержану та високоефективно опрацьовану інформацію.

Методологія прогнозування має шість завершених етапів.

Перший етап називають аналізом. На ньому необхідно опрацювати нормативну базу, необхідну і достатню для подальших достовірних розрахунків. Сукупність нормативів потрібно визначати через моделювання критерію ефективності (оптимальності) об'єкта прогнозу.

Критерій ефективності (цільову функцію) можна виразити формулою:

Y = F (XiZi) >max (min)(3.1)

де Y - критерій ефективності (оптимальності);

Xi- керовані змінні параметри об'єкта й середовища, в якому він функціонує; Zi- некеровані змінні параметри об'єкта й середовища.

Такий підхід забезпечує правильний вибір мінімально необхідної і достатньої кількості параметрів, за якими можна простежити розвиток об'єкта.

Другий етап прогнозування пов'язаний зі спеціальними дослідженнями можливих змін умов у діапазоні від "як зміняться умови, якщо застосовувати реально можливі альтернативні управлінські дії". Завдання значно спрощується, якщо попередньо за допомогою експертного оцінювання відібрати обмежену кількість варіантів умов, що гарантовано забезпечать позитивний розвиток об'єкта прогнозування.

Третій етап прогнозування передбачає застосування традиційних методів внутрішньовиробничого планування, за допомогою яких стан об'єкта доводять до прогнозованих умов, тобто з'являється відповідь на запитання: "Що станеться з об'єктом, якщо його розмістити в нових умовах?".

Четвертий етап прогнозування пов'язаний із визначенням степеня кількісної та якісної пропорційності у структурах об'єкта, диспропорцій, що можуть виникнути при зміні умов[18 С.412].

П'ятий етап прогнозування - пошук оптимального варіанта використання ресурсів при забезпеченні якісної і кількісної пропорційності між параметрами умов та параметрами об'єкта. В економіці це завдання називають розподільчим.

Шостий етап - розробка процедури підтримки об'єкта в стані заданої рівноваги при раптовій дії неврахованих факторів і визначення оптимальних розмірів резервів для усунення комерційного ризику.

Мета прогнозного аналізу виробничих запасів - виявлення найстійкіших закономірностей і тенденцій у попередньому періоді, прогнозування на їх основні показників на перспективу, вибір альтернатив розвитку, розробка практичних рекомендацій для визначення найліпшого варіанта розвитку підприємства. Найважливішими при цьому є фінансово-економічні наслідки пропозицій, тобто їх вплив на кінцевий результат - прибуток.

Враховуючи велике народногосподарське значення прискорення оборотності оборотних активів, підприємство при плануванні потреби в них на наступний рік повинно передбачити прискорення їх оборотності. Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.

Суму приросту прибутку, одержаного за рахунок зміни оборотності активів та їх окремих елементів можна розрахувати за формулою:

Чп = Чм х (ЧДз : ЧДм) х (Ам : Аз) - Чм(3.2)

де Чп - приріст чистого прибутку за рахунок зміни оборотності активів, грн; Чм - чистий прибуток минулого (планового) періоду, грн.; ЧДз , ЧДм - відповідно чистий дохід звітного і минулого (планового) періоду, грн.; Ам, Аз - відповідно середньорічні залишки активів минулого (планового) і звітного періоду, грн.

Якщо темпи зростання чистого доходу будуть вищими за темпи зростання запасів, це завжди свідчитиме про сталий фінансовий стан підприємства.

Пропонується простий і в той же час збалансований норматив запасів. Для цього пропонується змінити існуючий норматив запасів матеріальних ресурсів через зв'язок з виручкою, а не з одноденними витратами на продукцію, яка може бути не реалізована, тобто дохідний, а не витратний підхід. Тривалість обороту запасів (Тоб.зап) не може технічно перевищувати тривалість виробничого циклу підприємства (Тцикл). Розкладемо на складові

Тоб.зап: (Д х Зап) / В ? Тцикл(3.3)

де Д - кількість днів в періоді, за який визначена виручка, дні;

Зап - величина запасів підприємства, тис.грн.;

В - виручка від реалізації продукції підприємства, тис.грн.

Звідси виразимо величину запасів:

(3.4)

Вираз ( 3.4 ) і є критерієм для визначення нормативу запасів. Таким чином, мінімальна величина запасів, яка може бути у підприємства, не повинна бути менше періоду виробничого циклу, помноженого на середньоденну виручку. Формула (3.4) схожа на традиційну формулу нормативу запасів. Відмінність від неї заключається в тому, що у формулі (3.4) застосовується не одноденні витрати запасів, а середньоденна виручка. Це пов'язано з тим, що в ринковій економіці, на відміну від планової, коли розроблялися попередні нормативи, не вся продукція підприємства може бути повністю реалізована. Таким чином, витрати ресурсів ще не означають отримання реальних результатів діяльності.

Слід відмітити, що в сучасних умовах кризи неплатежів не за всю відвантажену продукцію відразу розраховуються. Тому пропонується у формулі (3.4) з виручки вирахувати дебіторську заборгованість (ДЗ) по відвантаженій продукції:

(3.5)

Формулу (3.5) рекомендується застосовувати для оцінки тільки тих видів запасів, які безпосередньо використовуються для виробництва готової продукції при умові незмінності цін на ці ресурси.

В сучасних умовах виробничі потужності підприємств не використовуються в повній мірі, а обсяг виробництва може знижуватись. Тому нормативи, визначені для умов нормального завантаження підприємства, виявляються значно завищеними. Для визначення нормативу оборотних засобів з урахуванням зміни обсягу виробництва (НОСоб) пропонується використати метод питомих показників:

НОЗоб = НОЗ х Vфакт /Vнорм(3.6)

де, НОЗ - норматив оборотних засобів, розрахований для умов нормальної завантаженості підприємства;

Vфакт - обсяг виробництва, фактично виконаний на протязі досліджуваного періоду часу;

Vнорм - обсяг виробництва при умові нормальної завантаженості підприємства в межах виробничої потужності.

Норматив оборотних засобів, як правило, враховує тільки витрати по основній виробничій діяльності і не враховує адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, витрати по фінансовій та інвестиційній діяльності. Таким чином, норматив оборотних засобів занижується на відповідні витрати. Враховуючи ці фактори пропонується коефіцієнтний метод визначення загального нормативу оборотних засобів (НОЗзаг) по всі видам діяльності:

НОЗзаг = НОЗ х (1 + Кадм + Кзб + Кін + Кфін + Кінв) (3.7)

де, Кадм - коефіцієнт, що враховує долю адміністративних витрат;

Кзб - коефіцієнт, що враховує долю витрат на збут;

Кін - коефіцієнт, що враховує долю інших операційних витрат;

Кфін - коефіцієнт, що враховує долю витрат по фінансовій діяльності;

Кінв - коефіцієнт, що враховує долю витрат по інвестиційній діяльності.

В сучасних умовах на протязі року на підприємстві може істотно змінитись співвідношення між різними видами продукції. Це пов'язано з тим, що в умовах ринкової економіки структура виробництва в значній мірі залежить від попиту на відповідні види продукції. В результаті цього при зростанні виробництва окремих видів продукції необхідно нарощувати виробничі запаси для відповідного виробництва і скорочувати - для інших виробництв.

Норматив виробничих запасів, відкоректований по структурі виробництва, (НОЗстр) пропонується визначити по формулі:

(3.8)

де, і - порядковий номер виду продукції, що оцінюється;

n - загальна кількість видів продукції;

НОЗі - норматив виробничих запасів для і-го виду продукції;

dфакті - питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі виробництва з урахуванням фактичного споживання ринку;

dнормі - питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі виробництва у звичайних економічних умовах.

Якщо попит на продукцію зміниться, виникне потреба введення категорії страхових запасів, створення яких необхідне для захисту підприємства від втрат внаслідок коливання попиту, тривалості періоду поставки та інших збуджуючих впливів зовнішнього середовища. При цьому оптимізація обсягу страхових запасів має розв'язувати дилему для підприємства між дохідністю та ризиком. Оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрату доходів від дефіциту запасів та від їх надміру[14 С.321].

Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:

v бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність

v нормативні матеріали

v первинна технічна і технологічна документація

v дані спец спостережень і досліджень

v анкетні дані, тестування

Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно.

В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.

Планово-економічний відділ - показники зв'язані з виконанням виробничої програми.

Виробничо-диспетчерський відділ - показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.

Відділ головного технолога - показники технічного рівня виробництва.

Відділ нової техніки - показники технічної підготовки виробництва.

Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації виробництва.

Висновок

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться до оборотних активів.

Структура оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі. У різних галузях народного господарства склад і структура оборотних активів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в оборотних активах займають запаси.