Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика трикотажної промисловості України

1. Сутність трикотажної промисловості

2. Історія розвитку трикотажної промисловості

Трикотажна промисловість є молодою галуззю, особливо в порівнянні із прядінням і ткацтвом, історія яких обчислюється тисячоріччями. Правда, знавці говорять, начебто є підстави припускати, що в'язання існувало ще в XII столітті до нашої ери. Вони вважали, що саме так потрібно розуміти розповідь Гомера про те, як Пенелопа, вірна дружина Одиссея, двадцять років очікуючи повернення чоловіка із Троянської війни, удень виготовляла для нього сарафан на випадок його смерті, а по ночах знову його розпускала. А розпускатися може тільки трикотаж! Але це була тільки гіпотеза.

Особливого розквіту ручне в'язання досягло в XV столітті в Англії. Воно одержало широке поширення при виготовленні панчох, в'язані панчохи дуже швидко витиснули тканні.

В 1589 році у Франції помічник парафіяльного священика Чи Вільям винайшов ручний верстат для в'язання панчох. Верстат Чи Вільяма був названий кулірним, оскільки для утворення в ньому рядів із з'єднаних між собою петель (петельних рядів) нитка попередньо згибалась у незамкнуті петлі, або куліровалася.

Для одержання петель Чи Вільям оснастив свій верстат замість спиць спеціальними гачкуватими голками. Голки закріплюються на плоскому горизонтальному брусі-гольниці. З тих пір машини із плоским гольницями називають плоскими, або плосков'язальними.

В 1755 році англієць Кранн винайшов першу основов'язальную машину, де петлі виходили не з однієї нитки, а із цілої системи паралельно розташованих ниток.

В 1798 році у Франції була винайдена перша кругла трикотажна машина для в'язання круглого трикотажного полотна - у вигляді широкої панчохи. На цій машині гачкові голки були розташовані по колу й закріплені на гольниці, що має форму циліндра.

Росія робить перші кроки в даній галузі тільки наприкінці XIX століття, причому аж до революції 1917 року вона носить кустарний або напівкустарний характер. У початковий період першої світової війни трикотажна промисловість виросла приблизно в чотири рази завдяки великим замовленням для армії, що вона забезпечувала светрами й теплими фуфайками. Надалі імперіалістична й громадянська війни привели промисловість у стан занепаду. Але в перший рік закінчення громадянської війни вона досягла свого до революційного рівня, а до кінця відбудовного періоду виросла майже в шість разів. Протягом довоєнних п'ятирічок трикотажна промисловість одержала стрімкий розвиток, було побудовано багато великих фабрик, удосконалені техніка й технологія виробництва.

За довоєнних п'ятирічок на Україні створено ряд нових галузей текстильної промисловості: трикотажну (фабрики в Одесі, Харкові, Києві).

Так, за 1961 - 70 виробництво білизняних тканин збільшилося у 22 рази, натомість у зв'язку з розширенням обробного виробництва зменшилася питома вага сурових тканин; у вовняній промисловості випуск камольних тканин збільшився у 28 разів, тонкошерстих - у 8, а грубошерстних зменшився в 10 разів. Таким чином, структура трикотажної промисловості України ґрунтовно змінилася, як видно з таблиці 1.1, (у дужках відсоток продукції УРСР порівняно з усім СРСР):

Структура трикотажної промисловості 1950-1975 рр. Велика Вітчизняна війна завдала величезної шкоди народному господарству, у тому числі й трикотажній промисловості. Після війни була проведена величезна робота по відбудові й реконструкції трикотажних підприємств. У тім обсязі виробництва трикотажних виробів в 1950 році досяг до військового рівня, а в 1964 році виробництво панчішно-шкарпеткових виробів у порівнянні з 1940 роком збільшилося в 2,6 рази.

трикотажна промисловість україна

У цей час темпи розвитку трикотажного виробництва значно випереджають темпи розвитку інших галузей текстильної промисловості. Поступово прийшли до висновку, що виготовлення трикотажного одягу значно економніше й вигідніше для промисловості й насамперед тому, що трикотажне виробництво менш трудомістке, ніж ткацьке. Одяг із трикотажу створюється набагато швидше, ніж тканини, оскільки сировини й матеріалів на одиницю продукції в трикотажному виробництві набагато менше. Відповідно, одяг із трикотажу, що виготовлений з тієї ж сировини, що й тканина, набагато дешевше одягу із тканини.

В 1950-75 побудовані нові підприємства, обладнані сучасними машинами й автоматами, зі зробленою технологією. Серед них прядильно-трикотажні комбінати в Курську, Пінську, Огре, Астрахані, фабрики по виробництву трикотажного полотна у Великих Луках, Горловке, білизняного трикотажу в Смоленске, Орске, Белове, Мукачеве, Рибниці, Андижані, Джезказгане, Біробіджані, панчішно-шкарпеткових виробів у Бресті, Караганді, Черемхове, Лисьве й ін. Промислове виробництво трикотажних виробів організовано у всіх союзних республіках. В 1974 трикотажна промисловість включала близько 500 підприємств. Основний принцип розміщення трикотажної промисловості - наближення її до місця споживання.

Основні напрямки розвитку техніки й технології трикотажного виробництва: створення автоматизованих потокових ліній для виробництва полотна й панчішно-шкарпеткових виробів; інтенсифікація процесів шляхом заміни встаткування більше продуктивним; обробка полотен безперервним способом із застосуванням органічних розчинників; подальша спеціалізація підприємств по виробничому циклі й асортиментам виробів.

Крім того, величезне значення має й той факт, що не тільки спортивні вироби, але навіть плаття, костюми, і пальто із трикотажу найчастіше виглядають значно гарніше, елегантніше і сучасніше, ніж такий же одяг із тканини. Таким чином, на Україні почали продукувати трикотажні вироби в малій кількості кустарним способом на початку 20 ст. Перші трикотажні фабрики постали 1915 році в Полтаві та Харкові на базі устаткування фабрик, евакуйованих з Польщі. Напередодні другої світової війни підприємства цих міст і Києва випускали понад 4/5 всіх трикотажних виробів, фабрики Харкова і Полтави понад 3/4 всього виробництва панчішно-шкарпеткових виробів УРСР. Полтавська прядильна фабрика постачала трикотажним підприємствам бавовняну пряжу. Рукавички випускали в Бердичеві, Житомирі, Полтаві та Прилуці.

У 1941 - 44 підприємства трикотажної промисловості зазнали майже цілковитого знищення. Згодом трикотажна промисловість була відбудована і поширена. Побудовано нові великі заводи: у Харкові, Миколаєві, Житомирі, Львові, Одесі, Сімферополі, Феодосії, Чернівцях, Івано-Франківську, Прилуці, Донецькому, Дніпропетровському, Луганському та ін. На початку 1970-х pp. на Україні працювало 60 трикотажних підприємств.

Головні центри трикотажної промисловості: Харків, Київ (Київська трикотажна фабрика ім. Рози Люксембург, заснована 1927, Київська трикотажна фабрика "Киянка" - з 1957), Одеса, Львів, Чернівці, Житомир, Миколаїв, Червоноград, Мукачів; за межами УРСР, але на українській етнічній території: Берестя.

Размещено на Allbest.ru