Постановка проблеми. Процеси концентрації відбуваються у всіх сферах економіки, особливої уваги ці процеси набувають у загостренні сучасної конкурентної боротьби та пошуку чинників підвищення конкурентоспроможності. Особливого активно спостерігається зростання зазначених процесів у харчовій промисловості, що є традиційно один із найбільш активних учасників процесів концентрації та входить до трійки лідерів. Проте процеси концентрації виробництва харчової промисловості стримує зниження рівня життя та низький рівень доходів населення (зокрема в 2011 р. в структурі витрат населення на продукти харчової промисловості та безалкогольні напої становили 51,6% та алкогольні напої та тютюнові вироби 3,4% сукупних витрат). У зв'язку з цими процесами підприємства виготовляють більш дешеву та менш якісну продукцію харчування. Разом з тим, спостерігається недосягнення рівня раціонального споживання та зменшенням виробництва яловичини, телятини, масла, борошна та хлібобулочних виробів.

Дані процеси в свою чергу призводить до зниження рівня конкурентоспроможності видів економічної діяльності харчової промисловості України. Вище наведене обумовлює актуальність та доцільність дослідження обраної теми.

Метою даного дослідження є аналіз процесів концентрації виробництва та визначення чинників підвищення рівня конкурентоспроможності харчової промисловості України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значну роль у формуванні сучасних теорій концентрації виробництва відіграють праці, як В. Ленін, А. Сміт, А. Маршалл, Дж. Робінсон, Й. Шумпетер, Д. Кейнс, Ф. Фішер, М. Портер, П. Самуельсон, Ф. Хайєк, Дж. Сакс, Г. Штакельбергер, Е. Чемберлін.

Сучасні теоретичні джерела, що послугували науковою основою для розвитку концепцій концентрації виробництва представлені в працях відомих зарубіжних економістів, таких як - Л. Хан, Ф. Шерер, Н. Розанова, Ж. Тіроль, М. Керашев, І. Анософф, М. Бруно, Т. Котлер, Т. Постон, І. Стюарт, В. Тарсен, В. Воротилов, В. Захаров, Е. Єгоров, Я. Кваша, Р. Колегаєв, В. Новожилов, Д. Палерович, Р. Пєтухов, А. Саливанов та ін.

Вітчизняними ж авторами представлені з даної проблематики лише одиничні праці. Серед них праці Марченко В.М., Осецького В.Л. та Копачинської І.Г. У цілому питаннями концентрації виробництва харчової промисловості приділяється недостатньо уваги, відсутні цілісні та інтегровані дослідження. Аналізуються лише окремі аспекти та напрямки виробничої інтеграції підприємств харчової промисловості.

Результати дослідження. Концентрація виражає процес зосередження виробництва на все більш великих підприємствах, що характеризується збільшенням розмірів промислових підприємств і зростанням частки великих підприємств у загальному випуску продукції галузі. Ефективність і господарська стійкість зростають при концентрації виробництва у зв'язку з цим розширюються можливості маневру матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами; їх більш раціональним використанням; меншою залежністю від зовнішніх факторів. Концентрація виробництва створює сприятливі організаційні умови для швидкого освоєння сучасних технологій і переходу на нову номенклатуру.

Формування збалансованої, пропорційної системи економічних відносин можлива лише в умовах постійного моніторингу стану концентрації виробництва харчової промисловості та прогнозування можливих його змін. Концентрація виробництва харчової промисловості України дає можливість оцінити рівень конкуренції в промисловості, привабливості галузі та можливість використання антиконкурентних дій.

Дослідження останніх років виявило залежність процесів концентрації виробництва окремо взятої країни від стадії консолідації як національних корпорацій, так і корпорацій інших країн. Американським вченим Г. Дінзом, Ф. Крюгером, С. Зайгелем [ Динз Г. Крюгер Ф.К победе через слияние: Как обратить отраслевую консолидацию себе на пользу Москва: Альпина Паблишер, 2004. - 252 с.,c. 20-22] була вперше введена в науковий обіг концепція кривої консолідації, у відповідності з якою в різних галузях процес консолідації відбувається з різною швидкістю із різним ступенем, що характеризується різною часткою концентрації виробництва найбільших підприємств галузі. Для інформаційної бази було використано 98% корпоративної ринкової капіталізації у світі за 12 років. В основі аналізу - дві бази даних. Перша з них, сформована на основі Securities Data Corporation (Thompson Financial's SDC Platinum Worldwide M & A), відноситься до періоду з 1990 - 1999 років і описує більше 135 000 злиттів і поглинань. Другу базу - по зростанню вартості компаній (Value-Building Growth) - аналітики AT Kearney почали формувати ще в 1988 році, і зараз вона містить постійно оновлювані дані про більш ніж 25 000 компаній у всьому світі. Згідно кривої, процес консолідації галузей проходить чотири стадії: початкову, зростання, спеціалізації, рівноваги та альянсів [ С. Э. Пивоваров Постприватизационное развитие предприятий, комплексов, отраслей Питер, 2005.-384 с.,c.179].

Консультанти з A. T. Kearney оцінювали консолідаційні процеси за двома показниками: сукупної частці трьох найбільших компаній в галузі (CR3) і індексу (HHI), рівному сумі квадратів часток всіх компаній в галузі. Перший характеризує ринкову вагу "великої трійки", другий - відрив групи лідерів від решти маси учасників ринку. При мінімальній концентрації (нескінченному числі фірм з нескінченно малими частками) індекс HHI знижується до нуля, а при максимальній (на ринку присутня одна фірма зі 100-відсотковою часткою) - до 10 тис. Проте в українському законодавсті нормативні значення індексу Херфіндаля - Хіршмана не закріплено.

Для визначення стадій консолідацій Дінз Г. та Крюгер Ф. використовували значення частки трьох найбільших підприємств із значенням 45%, проте згідно Закону України "Про захист економічної конкуренції" монопольним (домінуючим) вважається становище сукупна частка трьох суб'єктів господарювання не перевищує 50%. Виходячи з цього в даному дослідженні ми будемо використовувати показник сукупної частки трьох найбільших підприємств за видами економічної діяльності (CR3) із нормативним значенням 50%.

Графічно процеси концентрації виробництва в харчовій промисловості на основі показників CR3 та за видами економічної діяльності від ображені у виді S-образної кривої (рис.1.)

Рис. 1. Крива консолідації харчової промисловості за видами економічної діяльності (CR3), 2011 р.

1. Переробка молока та виробництво сирів;

2. Виробництво продукції борошномельної промисловості;

3. Виробництво хліба та хлібобулочних виробів;

4. Виробництво та консервування м'яса;

5. Виробництво виробів з м'яса, птиці та кролів;

6. Виробництво цукру;

7. Виробництво етилового спирту із зброджуваних матеріалів;

8. Переробка та консервування риби і рибних продуктів;

9. Виробництво вина;

10. Переробка та консервування фруктів і овочів, що не включені в інші категорії;

11. Виробництво сухарів та печива, виробництво пирогів і тістечок з подовженим зберіганням;

12. Виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

13. Виробництво морозива;

14. Виробництво прянощів та приправ;

15. Виробництво інших харчових продуктів, що не включені в інші категорії;

16. Виробництво какао, шоколаду та кондитерських виробів з цукру;

17. Виробництво неочищених масел та жирів;

18. Виробництво мінеральної води і безалкогольних напоїв;

19. Переробка чаю та кави;

20. Виробництво макаронів, локшини та інших аналогічних борошномельних виробів;

21. Виробництво маргарину та інших столових жирів;

22. Виробництво соків з фруктів і овочів;

23. Виробництво та консервування м'яса з домашньої птиці;

24. Виробництво солоду;

25. Виробництво крохмалю та крохмальних продуктів;

26. Виробництво рафінованих масел та жирів;

27. Виробництво пива.

1. Початкова стадія (CR3<25%)

На початковій стадії консолідації харчової промисловості спостерігається низький рівень концентрації виробництва та високий рівень конкуренції, зокрема спостерігається велика кількість підприємств за видами економічної діяльності харчової промисловості. На цій стадії тільки починаються процеси консолідації та виникають ініціатори концентрації. Господарюючі суб'єкти прагнуть швидко нарощувати власні доходи та збільшувати частку ринку. На цій стадії спостерігається великий рівень собівартості продукції підприємств, спостерігається низький рівень рентабельності, за деякими видами економічної діяльності спостерігається від'ємний прибуток (виробництво виробів з м'яса, птиці та кролів, переробка молока та виробництво сирів та виробництво цукру).

2. Стадія росту (25%>CR3<50%)

Підприємства збільшують свої розміри шляхом купівлі (злиття, поглинання) конкурентів з їхніми частками ринку. Виникають об'єднання, що стають ініціаторами консолідації та інтеграції. Спостерігається збільшення рівня концентрації виробництва. За деякими видами економічної діяльності спостерігається зменшення кількості малих підприємств (зокрема спостерігається закриття малих консервних заводів, та прогнозується зменшення середніх підприємств, що займаються переробкою та консервуванням фруктів та овочів). На даній стадії збільшується рівень продуктивності праці відносно початкової; збільшуються показники рентабельності; спостерігається менше підприємств з від'ємним прибутком (переробка та консервування риби і рибних продуктів).

3. Стадія спеціалізації. (50%>CR3<70%)

Дана стадія характеризується посиленням спеціалізації та продовженням агресивної консолідації. Успішні компанії концентрують зусилля в найбільш вигідному для себе секторі, захоплюючи все більш значні частки ринку, позбавляються від неефективних або другорядних підрозділів. Концентрація може сягати 70%. Зростання об'єднань відбувається переважно за рахунок злиття з іншими компаніями. Як свідчать статистичні дані найбільша частка інвестицій припадає саме на види економічної діяльності в даній стадії консолідації (виробництво кондитерських виробів та виробництво масел та жирів) Як приклад є придбання контрольного пакету акцій ЗАТ "Львівської кондитерської фабрики" Світоч " транснаціональною компанією "Nestlе S. A.".

4. Стадія рівноваги та створення альянсів. (CR3>70%)

Концентрація в галузі зростає до значних розмірів (90%) та досягає рівноваги. На ринку дії незначна кількість компаній. Суб'єкти господарювання вже не можуть зростати лише за рахунок внутрішніх ресурсів, можливості поглинань дуже обмежуються, і, як на другій стадії, відбувається консолідація майже рівних компаній (створення альянсів). На даній стадії спостерігається найбільший рівень показників рентабельності та прибутку; спостерігається відносне зменшення рівня собівартості від стадії спеціалізації. Як зазначають Г. Динз, Ф. Крюгер та С. Зайзель, тут починають "правити титани галузі” [ Kroeger F., Deans G., Zeisel S. Winning the Merger Endgame. - McGraw-Hill, - 2002,-257р.]. Зокрема це стосується таких секторів, як виробництво пива та солоду та виробництво рафінованих масел та жирів. Прибутків починає не вистачати та компанії часто переходять до стратегії відокремлення зростаючих підприємств від своїх основних фірм з намаганням створити нові сектори економіки. Наприклад, компанія PepsiCo, яка зіштовхнулась з перспективою низьких темпів зростання основного бізнесу з виробництва безалкогольних напоїв, знайшла два нові самостійні сектори: виробництво напоїв-енерготоніків та виробництво бутильованої питної води.

Галузі рухаються вздовж кривої консолідації в різних напрямках і не обов'язково прямолінійно. Деякі галузі йдуть попереду, інші можуть відставати, особливо на більш пізній стадії, коли підвищується ступінь концентрації. Як свідчать емпіричні дані крива консолідації проходить повний цикл приблизно за 25 років в будь-якій галузі економіки. У міру того як галузі рухаються вгору по кривій консолідації, концентрація виробництва в руках найбільш великих гравців, виміряна і CR3 наближаючись до теоретичних 100%. Галузі, що знаходяться в нижній її частині, характеризуються більш високою активністю в сфері злиттів, а знаходяться у верхній частині - більш низькою.

Щодо стадій консолідації можна зробити наступні висновки:

1. Галузі консолідуються та розвиваються подібно. Сьогодні будь-якій галузі потрібно приблизно 20-25 років для того, щоб пройти процес консолідації від початкової стадії через стадії зростання і спеціалізації до стадії рівноваги й альянсів. В умовах глобалізації галузі, підприємства, які прагнуть вузької спеціалізації, будуть поглинені на етапі спеціалізації (стадія 3) або рівноваги й альянсів (стадія 4).

2. Активність у сфері ЗіП та тенденції консолідації є прогнозованими. У довгостроковій перспективі галузеві консолідації приблизно на 90% корелюється зі зростанням глобальних фондових індексів. Таким чином, хвиля злиттів буде продовжувати впливати на ціни акцій.

3. Криву консолідації можна використовувати як інструмент для посилення стратегії консолідації та полегшення інтеграції компанії в процесі злиття. Кожна стадія процесу консолідації зумовлює існування визначених можливостей і ризиків. Положення галузі на S-подібній кривій допоможе компанії розробити стратегію при управлінні злиттями. Підвищення конкурентоспроможності об'єднаного підприємства зумовлює його переміщення вгору по кривій консолідації. Підприємства, що підтримують стратегію зростання, наприклад, створення оперативних альянсів або фінансових партнерських відносин або вихід на нові зарубіжні ринки, повинні враховувати такі критерії: вплив на конкурентоспроможність компанії та її положення на кривій консолідації.

конкурентоспроможність харчова промисловість концентрація

5. Позиціонування на кривій консолідації є орієнтиром для оптимізації портфеля. Компанії оптимізують агрегований портфель дочірніх компаній та підрозділів, що перебувають на різних стадіях процесу консолідації. Постійна переоцінка портфеля галузей і підгалузей дає змогу проводити позиціонування кожної галузі уздовж кривої консолідації для формування ринкової стратегії.

Приймаючи рішення про злиття з іншим підприємством своєї галузі або вихід на інший ринок необхідно звертати увагу на стадію консолідації, в якій перебуває галузь. Найбільш успішними такі кроки є на першій та другій стадіях. Майже 50% угод про злиття підприємств є невдалими, коли концентрація відбувається на стадії спеціалізації (третя стадія). На стадії рівноваги та альянсів (четверта стадія) крах чекає майже на 70% таких угод. Зокрема це пов'язано з дією антимонопольного законодавства. Таким чином, зміцнення конкурентоспроможності підприємства неможливо без розробки відповідної конкурентної стратегії, що спирається на урахування ситуації, що склалась в галузі у цілому.

Проведені економістами дослідження свідчать, що не існує оптимального або максимального розміру підприємства. Для забезпечення свого виживання суб'єкти господарювання повинні постійно розвиватись. При цьому внутрішній розвиток не є гарантією успішної конкурентної позиції. Злиття та поглинання є невідворотними, якщо підприємство прагне випередити конкурентів. Також необхідно пам'ятати, що захищених ніш на ринку не існує. Коли галузі переходять у стадію активної консолідації, підприємства, що прагнуть залишитись у своїх нішах, стануть "жертвами” поглинання на етапі спеціалізації (третя стадія) або у період рівноваги та альянсів (четверта стадія).

Далі визначимо стан концентрації виробництва харчової промисловості України згідно стадій консолідації. На осі абсцис зображено стадії життєвого циклу галузі, по осі ординат - концентрація виробництва (HHI). Галузі харчової промисловості нами було поділено відповідно до стадій консолідації (табл.1).

Таблиця 1.

Стан концентрації виробництва харчової промисловості України згідно стадій консолідації, 2011 р.

Джерело: розраховано автором за даними Антимонопольний комітет України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.amc.gov.ua; Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.

З таблиці 1 та з рис.1. можемо прослідкувати, що концентрація виробництва має більший рівень ННІ та CR3 в тих галузях, де наявні незначна кількість підприємств. За проведеними розрахунками у харчовій промисловості коефіцієнт кореляції між рівнем концентрації та між кількістю підприємств становить (-0,89), що показує значний зв'язок між зазначеними показниками, тобто при зменшенні кількості підприємств збільшується кількість підприємств. У галузі по виробництву маргарину та інших столових жирів діють 12 підприємств (ННІ - 3 811,53), а в галузі по переробці молока та сирів діють 250 підприємств (ННІ - 160,75). Для оцінки рівня конкурентоспроможності видів економічної діяльності харчової промисловості, на нашу думку, доцільно дослідити як змінюються основні показники рентабельності залежно від стадії консолідації харчової промисловості. Для цього ми взяли три показники найбільших підприємств за окремими видами економічної діяльності харчової промисловості (Рис.2).

Рис. 2. Зміна основних показників рентабельності харчової промисловості в залежності від стадій консолідації, 2011 р.

Проведене дослідження дає змогу виявити зростання рівня рентабельності залежно від стадії консолідації. Зокрема, зі зростанням рівня рентабельності товарообороту та рентабельності активів спостерігається зміна стадій по кривій консолідації. Проте можемо спостерігати зниження рівня рентабельності собівартості на стадії рівноваги та альянсів від стадії спеціалізації. Дані тенденції, на нашу думку, пов'язані із процесами вертикальних злиттів на стадії рівноваги та альянсів, що призводить до зниження собівартості за рахунок економії на операційних витратах. Для визначення лідируючих видів економічної діяльності харчової промисловості нами було складено рейтинг основних показників прибутковості.

Таблиця 2.

Рейтинг основних показників рентабельності за видами економічної діяльності харчової промисловості, 2011р.

Джерело: складено та розраховано автором на основі звітів підприємств Ф-1 та Ф2 за видами економічної діяльності

Примітка: рейтинг із 27 видів економічної діяльності харчової промисловості

Проведене дослідження рейтингу основних показників прибутковості харчової промисловості виявило, що до п'ятірки лідерів входять ті види економічної діяльності, що перебувають на стадії рівноваги та альянсів.

Далі, в межах нашого дослідження проаналізуємо зміну основних показників діяльності харчової промисловості в залежності від стадій консолідації. Зокрема для аналізу ми взяли сукупні основні засоби, необоротні активи, загальні активи, власний капітал та чистий прибуток (рис.3).

Рис. 3. Зміна основних показників діяльності харчової промисловості в залежності від стадій консолідації, 2011 р.

Результати дослідження виявили зростання основних показників діяльності за видами економічної діяльності харчової промисловості в залежності із стадії консолідації.

Для виявлення частки витрат на стадії консолідації нами було зроблено аналіз частки собівартості та частки матеріальних витрат у загальному обсязі реалізованої продукції (рис.4).

Рис. 4. Зміна витрат харчової промисловості в залежності від стадій консолідації, 2011 р.

За проведеним дослідженням нами було виявлено, що зміна стадій консолідації від початкової до стадії рівноваги призводить до зростання рівня конкурентоспроможності видів економічної діяльності харчової промисловості (відбувається збільшення показників прибутковості та зниження собівартості). Дослідження показало, що сьогодні в харчовій промисловості України вже існують і продовжують своє подальше формування виробництва, здатні на рівних конкурувати з продукцією зарубіжних виробників ЄС. Крім того, певна кількість підприємств має значний потенціал конкурентоспроможності. В першу чергу це підприємства кондитерської, пивоварної, олійно-жирової галузей та виробництво безалкогольних напоїв, високі конкурентні позиції яких забезпечуються застосуванням сучасних видів обладнання, освоєнням інноваційних технологій, впровадженням прогресивних методів організації і управління виробництвом та правильним вибором стратегії розвитку.

Нарощування потенціалу, який потрібен Україні для того, щоб надійно закріпитись на ринках розвинених країн, зокрема підвищити рівень конкурентоспроможності харчової промисловості, на нашу думку потребує:

створення ефективної базової інфраструктури;

розробки національної стратегії контролю в галузі харчових продуктів;

гармонізації із світовими вимогами законодавчої і нормативно-правової бази в галузі харчових продуктів;

налагодження дієвої служби контролю за якістю і безпекою харчових продуктів;

забезпечення сучасними приладами контролю та вимірювання лабораторій по контролю за харчовими продуктами;

участі у міжнародних організаціях, які розробляють світові стандарти;

створення системи забезпечення якості і безпеки харчових продуктів промисловості на засадах HACCP та у відповідності з ISO 22000: 2005;

налагодження обміну інформацією, взаємодопомоги та співробітництва всіх контролюючих харчові продукти органів;

налагодження системи поширення і впровадження науково-технічних експертних знань та підготовки фахівців у цій сфері.

Список використаних джерел

1. A. Bationo, B. Waswa, J. Kihara, I. Adolwa, Bernard Vanlauwe, Koala SaidouLessons Learned from Long-Term Soil Fertility ManagementExperiments in Africa. - 2012. - 290p.

2. Concentration ratios for small mammals collected from the exposed sediments of a contaminated reservoir [An article from: Journal of Environmental Radioactivity] by M. H. Paller, G. Timothy Jannik and L. D. Wike (Jan 2006)

3. Douglas Cumming The Oxford Handbook of Entrepreneurial Finance - 2012 - 752p.

4. Frederic P.miller, Agnes F. Vandome, McBrewster JohnConcentration Ratio - 2010 - 84p.

5. James Peoples Pricing Behaviour and Non-Price Characteristics in the Airline Industry - 2012. - 428p.

6. Josh Lerner, Scott Stern The Rate and Direction of Inventive Activity Revisited - 2012 - 714p.

7. Kimmarie McGoldrick, Gail Hoyt International Handbook on Teaching and Learning Economics - 2012 - 896p.

8. OECD, Oecd Publishing Globalisation, Comparative Advantage and the Changing Dynamics of Trade - 2011 - 348p.

9. Richard Sinding-Larsen, Friedrich-W. WellmerNon-Renewable Resource Issues: Geoscientific and Societal Challenges - 2012. - 245p.

10. Susan Rose-Ackerman, Tina Soreide International Handbook on the Economics of Corruption - 2011 - 587p.

11. Александрова О. С. Конкуренція: благо чи зло [Текст]: специфіка та тенденції розвитку / О.С. Александрова, О.А. Зубчик; Центр досліджень проблем конкуренції. - К.: Обрії, 2006. - 144 с.

12. Антимонопольна діяльність [Текст]: підручник / В.Д. Лагутін [та ін.]; ред. В.Д. Лагутін; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2005. - 580 с.

13. Гаркуша В.В. Економічно-інституційні аспекти регулювання монопольної влади в Україні [Текст]: дис. канд. екон. наук: 08.01.01/Гаркуша Володимир Валерійович; Дніпропетровський ун-т економіки та права. - Д., 2006. - 178

14. Грейм Д. К победе, через слияние. Как обратить, отраслевую консолидацию себе на пользу. Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2004.

15. Зелінська О. М. Державне регулювання монополізму в трансформаційній економіці України [Текст]: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.03/О.М. Зелінська; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2009. - 20 с.

16. Конкуренція і конкурентна політика: категорії та поняття [Текст] / В.Д. Лагутін [та ін.]; ред. В.Д. Лагутін; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2009. - 320 с.

17. Копачинська І.Г. Оцінка рівня та наслідків концентрації суб'єктів господарювання в промисловості [Текст]: дис. канд. екон. наук: 08.07.01 / Копачинська Інна Григорівна; Нац. ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова. - Миколаїв, 2006. - 275

18. Осецький В.Л. Марченко В.М. Концентрація в галузях харчової промисловості України та можливості її зміни в результаті світових процесів консолідації / В.Л. Осецький, В. Марченко // Вісник Київського університету. Серія: Економіка. - 2008. - Вип. 99/100. - C.85 - 89.

19. Филюк Г. М. Конкуренція і монополія в епоху глобалізації [Текст]: монографія / Г.М. Филюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - 404 с.

20. Черненко С. О. Конкуренція та ефективність товарних ринків в Україні [Текст] / С.О. Черненко; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2006. - 172 с.

Размещено на Allbest.ru