Фінансово-економічний аналіз шахти "Південна"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра економіки і маркетингу

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економічний аналіз”

на тему:

“Фінансово-економічний аналіз шахти «Південна».”

2006

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до курсової роботи:70 стор., 11 табл., 19 джерел, 4 додатки

Мета роботи - оволодіння методикою проведення фінансово-економічного аналізу для виявлення основних резервів поліпшення його фінансово-господарського стану, підвищення ефективності використання його засобів і зниження ризику його банкрутства.

Для досягнення мети вирішені такі задачі: аналіз фінансового стану підприємства.

Методи дослідження: порівняльний аналіз, математична статистика,техніко економічний аналіз, фінансовий аналіз.

Об'єктом дослідження при виконанні роботи є шахта Південна та фінансові показники її роботи за 2004 - 2005 роки.

Курсова робота призначена для закріплення теоретичних знань по основним темам дисципліни “Економічний аналіз” та опанування прийомів і методів фінансово-економічного аналізу до конкретних завдань підприємства.

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ, ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА, РИНКОВА УСТАЛЕНІСТЬ, ФІНАНСОВА УСТАЛЕНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ЛІКВІДНІСТЬ, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, БАНКРУТСТВО, ВИРОБНИЧИЙ РИЗИК.

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства

1.2 Оцінка фінансового стану фірм - досвід економічно розвинених країн

1.3 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу

Висновки по розділу

2 МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності

2.2 Аналіз взаємозв'язку активу і пасиву балансу: показники фінансової усталеності, визначення типу фінансової усталеності

2.3 Показники інтенсивності та ефективності використання капіталу підприємства

2.4 Аналіз платоспроможності. Методи прогнозування кризового розвитку підприємства

Висновки по розділу

3 ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Характеристика майнового стану підприємства та оцінка його ринкової стійкості

3.2 Оцінка фінансової усталеності

3.3 Оцінка ділової активності підприємства та ефективності використання капіталу

3.4 Оцінка ліквідності активів підприємства. Визначення ризику кризового розвитку

Висновки по розділу 3

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги великого кола учасників ринкових відносин (організацій й осіб), зацікавлених у результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації зазначені особи прагнуть оцінити фінансове становище підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні й зовнішні відносини аналізованого об'єкта: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатах прийняти обґрунтовані рішення.

Аналіз фінансового стану дає можливість оцінити: майновий стан підприємства; ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами; достатність капіталу для поточної діяльності й довгострокових інвестицій; потребу в додаткових джерелах фінансування; здатність до нарощення капіталу; раціональність залучення позикових коштів; обґрунтованість політики розподілу й використання прибутку й т.д.

У ринковій економіці підприємства несуть повну матеріальну відповідальність за свої дії. Це визначає іншу особливість фінансового керування: потрібен глибокий аналіз фінансового стану не тільки свого підприємства, але й підприємства-конкурентів і ділових партнерів.

Виходячи з цього, метою даної курсової роботи є проведення аналізу фінансово-господарського стану підприємства для обґрунтування рішень по підвищенню ефективності його діяльності і зниження ризику його банкрутства; ознайомлення із нормативними актами, що законодавчо забезпечують фінансовий аналіз.

Завдання курсової роботи - об'єктивно оцінити господарсько-фінансову діяльність підприємства; виявити фактори, які впливають на відхилення від норми; розробити і внести відповідні пропозиції

Об'єктом нашого дослідження та аналізу стала шахта „Південна”.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, цілі та значення оцінки фінансового стану підприємства

Фінансова діяльність підприємства становить систему грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну й повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва.

Успіх фінансової діяльності віддзеркалює добрий (міцний, стійкий, задовільний) фінансовий стан підприємства [1]. Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенціальні фінансові можливості підприємства [2]. Задовільний фінансовий стан - стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства. Проте фінансовий стан може бути поганим, нестійким, незадовільним, коли мають місце ті чи інші недоліки у фінансах підприємства. Незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Наслідком цього є виникнення потреби в аналізі фінансового стану підприємства. Треба розрізняти поняття “фінансовий аналіз” і “аналіз фінансового стану”. Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства - комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів що проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства.

Метою фінансового аналізу підприємства є оцінка фінансового стану підприємства на останню звітну дату з урахуванням динаміки його змін, які склалися за результатами господарської діяльності підприємства за два останні роки; визначення факторів, що вплинули на зміни, та прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства. Результати проведеного аналізу використовуються для підготовки рекомендацій щодо доцільності перетворення підприємства у ВАТ або його реструктуризації.

Задовільний фінансовий стан - це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства.

Незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.[3]

Під час аналізу потрібно вирішити такі основні завдання:

1. Виконати оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства.

2. Визначити вплив факторів на фінансові показники й платоспроможність підприємства.

3. Знайти, визначити резерви і розробити спеціальні заходи щодо їх реалізації.

Проте крім цих головних завдань є такі:

1. Оцінка розрахунково-платіжної дисципліни і стану незавершених розрахунків.

2. Оцінка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

3. Оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема, власними.

4. Оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими організаціями.

5. Розробка заходів, метою яких є більш ефективне використання наявних фінансових ресурсів та покращення фінансового стану підприємства.

Для аналізу використовують такі дані: фінансовий план, бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати та їх використання (форма №2), дані бухгалтерського обліку та поточні матеріали фінансового відділу, інші не облікові матеріали.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан підприємства є:

· виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку;

· швидкість оборотності оборотних коштів.

1.2 Оцінка фінансового стану фірм - досвід економічно розвинених країн

Ринкова економіка сприяє не тільки посиленню, але і якісній зміні ролі фінансового аналізу, що перетворюється в основний метод оцінки фінансового стану підприємства. Він дозволяє виявити ефективність використання ресурсів, оцінити рентабельність і фінансову стабільність господарюючого суб'єкта, установити його положення на ринку, а також кількісно виміряти ступінь ризикованості діяльності й конкурентноздатність.

Практика використання прийомів фінансового аналізу українськими підприємствами недостатня з погляду сучасних вимог економіки. Тим часом, західний досвід фінансового аналізу досить багатий. Тут є своє “ноу-хау”, налагоджені й апробовані технології. Одним з яскравих прикладів може служити досвід гіганта автопромисловості - концерну Renault.

З моменту створення в 17898 р. Луи Рено підприємство займалося розробкою й випуском автомобілів, танків, вантажівок, літакових двигунів і самих літаків. Історія компанії була насичена найважливішими подіями, зльотами й падіннями: післявоєнна націоналізація, створення світових бестселерів, таких як 4 CV й Renault 5, найглибша криза 80-х років і наступні потім політики “Загальної якості”, “Зменшення собівартості” й “Інтернаціоналізації”. У цей час і починається активне застосування методів аналізу у фінансовому менеджменті концерну.

Фінансовий аналіз на промислових підприємствах включає аналіз фізичних показників виробництва й дослідження безпосереднє грошових потоків компанії, які базуються на її вартості. Проте, лише сполучення цих двох складових здатно дати реальну оцінку стану фірми.

В основі фізичних показників лежить кількість автомобілів, що випускають, а також відношення цієї кількості до максимально можливої продуктивності заводу й чисельності виробничого персоналу.

Для оцінки ефективності виробництва в Renault використають індекс EIU. Його сутність складається відносно кількості зроблених концерном автомобілів за певний період часу до усередненого за цей же період чисельності персоналу, у т.ч. невиробничого. Цей показник дозволяє оцінити динаміку розвитку й вартість виробництва, однак не враховує якісні характеристики й складність автомобілів, що випускають.

Для детального аналізу більше підходить показник IMVP, за допомогою якого можна привести у відповідність параметри різних підприємств, зрівняти час виробництва однієї машини з базовою величиною й, в остаточному підсумку, зіставити результати діяльності будь-яких автомобільних заводів. Завдяки використанню цього показника стала очевидним перевага японських підприємств перед європейськими й американськими конкурентами, а на Renault була сформульована конкретна мета - зменшення часу на виробництво одного автомобіля.

Для всеосяжної оцінки стану компанії й підвищення безпеки її діяльності в майбутньому фізичні показники доповнюються фінансовими, серед яких найбільше значення має індекс “вартості трансформації”. Спрощено говорячи, він показує скільки додають у собівартості готової продукції вартість металу, фарби й комплектуючих.

Цей показник включає в розрахунок вартість виробничого й невиробничого персоналу, суму непрямих виробничих витрат, розмір податків і зборів, а також величину амортизації. Відношення загальної суми цих витрат по підприємству за рік до кількості випущених автомобілів утворить вартість трансформації одиниці продукції, тобто однієї усередненої машини. Аналізуючи співвідношення складових частин вартості трансформації й саму її суму, менеджери мають можливість краще й точніше планувати подальший розвиток підприємства. Скажемо, надмірна вартість персоналу говорить про занадто великий час виробництва одиниці продукції, а значна величина амортизації - про невисоку ефективність даного проекту в цілому.

Важливість комплексного синхронного використання всіх показників фінансового аналізу підкреслює приклад Renault: з кінця 80-х рр. корпорація пережила приватизацію, небувалий ріст й інтернаціоналізацію своєї діяльності. Зараз Renault - це 59 заводів й 138 тисяч співробітників по усіму світу, концерну належать румунська Dacia, корейський Samsung motors й 36,8% японського Nissan. Це більше 2,2 млн. зроблених і проданих автомобілів, 37 млрд. євро обсягу продажів і більше 1,3 млрд. євро чистого прибутку (за один тільки 1998 рік). Зараз перед компанією стоять нові завдання, рішення яких неможливо без аналізу показників діяльності підприємства в практиці фінансового менеджменту [4].

Правила фінансового обліку різних західних країн регламентуються своїми специфічними стандартами. І в той же час, між ними є багато загального, так що бухгалтер або фінансовий менеджер Великобританії без особливої праці зможе зрозуміти й оцінити інформацію, представлену американським бухгалтером. У дійсному розділі ми будемо керуватися тими принципами й правилами, які становлять основу Загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (GAAP - Generally Accepted Accounting Principles) США й основними положеннями Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Дійсні навчальні матеріали розглядають наступне комплексне завдання:

викласти основні принципи й особливості МСБО,

описати формати балансу й звіту про прибуток у вигляді, найбільш зручному для проведення діагностики,

дати інтерпретацію основних статей балансу й звіту про прибуток,

знайти відповідність між основними статтями балансу й звіту про прибуток в українських і міжнародних стандартах,

викласти методику складання звіту про рух грошей,

указати шляхи використання балансу й звіту про прибуток для цілей діагностики підприємства.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за звітний період провадиться зіставлення зміни підсумку балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності за звітний період. Із цією метою зіставляють темпи зміни наступних показників: виторгу від виробництва й інших послуг (робіт), балансового прибутку й величини активів підприємства (авансованого капіталу).

Економічний зміст цього ключового моменту в загальній оцінці динаміки й структури статей бухгалтерського балансу полягає в тому, що після оцінки динаміки зміни балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва й виторги від перевезень й інших послуг (робіт), а також прибутку підприємства. Більш швидкий темп росту обсягу виробництва, виторгу від перевезень (робіт, послуг) і прибутку в порівнянні з темпом росту суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Так, оптимальним є наступне співвідношення, що базується на взаємозв'язку названих вище основних показників:

Т^БП >Т^ОР> Т^А >100% (1.1)

де Т^БП ,Т^ОР ,Т^А - відповідно темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, суми активів (авансованого капіталу).

Дане співвідношення означає:

· по-перше, прибуток збільшується більше високими темпами, чим обсяг реалізації, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва й обігів;

· по-друге, обсяг реалізації зростає більше високими темпами, чим активи (майно) підприємства, тобто ресурси підприємства використаються більш ефективно;

· по-третє, економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім періодом.

Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву "золоте правило економіки підприємства». Необхідно мати на увазі, що якщо діяльність підприємства вимагає значного вкладення коштів (капіталу), які можуть окупитися й принести вигоду лише в більш-менш тривалій перспективі, то ймовірні відхилення від цього «золотого правила». Тоді виниклі відхилення не слід розглядати як негативні. До причин виникнення таких відхилень ставляться: додаток капіталу в сферу освоєння нових технологій виробництва (видів перевезень), модернізації й реконструкції діючих підприємств й ін. Для більш докладного аналізу структури балансу підприємства складаються окремі таблиці вертикального й горизонтального аналізу для активів і для пасивів. Активи розташовуються по убуванню ступеня ліквідності, починаючи з коштів і закінчуючи нематеріальними активами. Пасив балансу починається з найбільш затребуваної її частини й закінчуючи власними коштами. Такий порядок подання активів і пасивів балансу, з одного боку, прийнятий у багатьох західних стандартах обліку, з іншої, концентрує увага аналітика на найбільш важливі для фірми статтях, тому що кошти й короткострокові пасиви найбільшою мірою впливають на оцінку майна фірми і її фінансовий стан. На противагу цьому, нематеріальні активи, як правило, взагалі неможливо продати, а власні кошти не є затребуваними.

1.3 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення фінансового аналізу

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. №49/121) розроблено відповідно до Державної програми приватизації, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації”, з метою встановлення єдиного порядку та основних методичних засад проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Аналіз фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством. Цим Положенням установлюються порядок розрахунку показників (коефіцієнтів), що характеризують фінансовий стан підприємства, та їх нормативні значення, які застосовуються при проведенні аналізу фінансового стану підприємства за спрощеною схемою. Якщо проведення фінансового аналізу за спрощеною схемою відповідно до вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554, не дає змоги зробити висновки щодо фінансового стану підприємства, то проводиться поглиблений фінансовий аналіз згідно з вимогами, встановленими цим Положенням. Фінансовий аналіз проводиться відповідно до цього Положення загальноприйнятими методами [5].

Фінансовий аналіз проводиться державним органом приватизації у двотижневий термін з дня отримання відповідного запиту. У разі потреби державний орган приватизації може залучати незалежних консультантів та експертів, порядок оплати послуг яких визначається Фондом державного майна України.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (затверджено наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 р. №10) розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності, а також приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств [6].

Відповідність розрахованих, згідно з цими методичними рекомендаціями, економічних показників фінансового стану підприємств різним рівням неплатоспроможності визначається державним органом з питань банкрутства, арбітражним керуючим, підприємством, власником його майна (органом, уповноваженим управляти майном підприємства), інвестором, кредитором за власною ініціативою, а також у визначених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (від 30.06.1999 р.) випадках, при проведенні експертизи фінансового становища підприємства.

Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України (дійсний з 1 січня 2004 року). Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва.

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу передбачає уперед за все використання наступних форм звітності: ф.1 “Баланс підприємства”; ф.2 “Звіт про фінансові результати”; ф.3 “Звіт про рух грошових коштів”; ф.4 “Звіт про власний капітал”.

Баланс підприємства складається із двох частин: активу й пасиву. Основними розділами активу є: необоротні, оборотні активи та витрати майбутніх періодів. Пасив балансу підприємства складається з таких розділів: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання. Аналіз бухгалтерського балансу зв'язаний з розглядом кожної статті активу з позиції її ліквідності; статті пасивів оцінюються з погляду терміновості вимог до погашення зобов'язань і можливих джерел їх погашення. Інформація про власний капітал розглядається з позиції здатності підприємства зберігати свою фінансову стійкість.

Використовуючи баланс підприємства можна розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу, оновлення, вибуття основних засобів. Також можна розрахувати показники ліквідності підприємства (коефіцієнти): коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та чистий обіговий капітал. Аналіз платоспроможності (фінансової усталеності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Використовуючи форми “Баланс підприємства” та “Звіт про фінансові результати” можна розрахувати показники (коефіцієнти) ділової активності підприємства: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, тривалість обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачу) та коефіцієнт оборотності власного капіталу. Також можна розрахувати показники (коефіцієнти) рентабельності підприємства: коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рентабельності діяльності та коефіцієнт рентабельності продукції.

Звіт про фінансові результати складається з трьох частин: фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства. За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства [7].

Звіт про рух грошових коштів складається з трьох частин: рух коштів у результаті операційної діяльності, інвестиційної діяльності та фінансової. Звіт про рух грошових коштів призначений для оцінки здатності підприємства забезпечувати перевищення надходжень коштів над платежами. При розгляді статей даного звіту ключовим показником є результат зміни коштів від операційної діяльності, оскільки саме він характеризує стійкість додаткового надходження коштів на підприємство.

Звіт про власний капітал містить у собі інформацію про залишок власного капіталу на початок року, переоцінку активів, розподіл прибутку, вилучення капіталу, інші зміни в капіталі. Цей звіт дає інформацію про джерела формування власного капіталу за звітний період і причинах його зміни. Елементний аналіз даного звіту дозволяє охарактеризувати здатність підприємства до самофінансування і нарощення капіталу. У залежності від причин зміни статей звіту може бути оцінений внесок власного капіталу у формування активів.

Висновки до розділу 1

Під фінансовим станом підприємства розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю й фінансовою стабільністю.

Ціль аналізу складається не тільки в тім, щоб установити й оцінити фінансовий стан підприємства, але й у тім, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його поліпшення.

Головною метою аналізу є вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності й знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Для оцінки стабільності фінансового стану підприємства використається ціла система показників, що характеризують зміни:

структури капіталу підприємства по його розміщенню до джерел утворення;

ефективності й інтенсивності його використання;

платоспроможності й кредитоспроможності підприємства;

запасу його фінансової стабільності.

Західний досвід фінансового аналізу багатший за український. Тут є своє “ноу-хау”, налагоджені й апробовані технології. Одним з яскравих прикладів може служити досвід гіганта автопромисловості - концерну Renault.

Для оцінки ефективності виробництва в Renault використають індекс EIU. Його сутність складається відносно кількості зроблених концерном автомобілів за певний період часу до усередненого за цей же період чисельності персоналу, у т.ч. невиробничого. Цей показник дозволяє оцінити динаміку розвитку й вартість виробництва, однак не враховує якісні характеристики й складність автомобілів, що випускають.

Для детального аналізу більше підходить показник IMVP, за допомогою якого можна привести у відповідність параметри різних підприємств, зрівняти час виробництва однієї машини з базовою величиною й, в остаточному підсумку, зіставити результати діяльності будь-яких автомобільних заводів.

Для всеосяжної оцінки стану компанії й підвищення безпеки її діяльності в майбутньому фізичні показники доповнюються фінансовими, серед яких найбільше значення має індекс “вартості трансформації”.

Основними джерелами інформації аналізу фінансового стану є: Форма №1 і Форма №2 квартальна й річна звітності, Форма № 3 й , Форма № 4 річні звітності, дані внутрішнього обліку, планування й прогнозування;

Форма №1 - “Баланс підприємства” - подає основну інформацію для аналізу фінансового стану на початок і кінець звітного періоду, а також його динаміки за один або ряд звітних періодів;

Форма №2 - “Звіт про фінансові результати підприємства” подає інформацію про фінансові результати діяльності за звітний період;

Основними вимоги до джерел інформації, використовуваним у фінансовому аналізі, є: доречність, вірогідність, нейтральність, зрозумілість, порівнянність;

По сфері доступності інформація ділиться на відкриту (форми фінансової звітності) і закриту (інформація внутрішнього обліку й планування) або секретну.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності. У відповідності зі статтею 11 Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” до складу фінансової звітності включають : баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів.

Основними умовами правильності складання фінансової звітності є:

- повнота відбиття всіх господарських операцій за звітний період;

- відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку;

- відповідність показників фінансової звітності даним синтетичного й аналітичного обліку.

2.МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності

Фінансовий стан підприємствами щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує “Баланс” підприємства:

- розмір та структура активів балансу, тобто дослівно “того, що діє”, чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській;

- фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти (зобов'язання) - пасиви.[7]

Баланс підприємства дозволяє надати загальну оцінку змін майна підприємства у цілому, вивчити динаміку його структури. Під структурою розуміють відсоткове співвідношення окремих груп майна всередині цих груп.

Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності підприємства є ефективним засобом для дослідження стану підприємства та ефективності його діяльності. Рекомендації, що даються на основі цього аналізу, мають конструктивний характер та можуть вагомо покращити стан підприємства, якщо вдасться впровадити їх у життя. У той самий час можливості даного виду аналізу обмежені з-за сильної інфляції, що є характерним для України в теперішній час. Дійсно, інфляція сильно викривлює результати порівняння значень статей балансу у процесі горизонтального аналізу, тому що оцінка різних груп активів зазнає різного впливу інфляції. За умови швидкого обігу обігових коштів оцінка їх основних складових (дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів) встигає врахувати зміни індексу цін на матеріальні ресурси, що входять у підприємство та виходять з нього у якості готової продукції. У той самий час, оцінка основних коштів підприємства, зроблена на основі принципу історичної собівартості, не встигає врахувати інфляційне збільшення їх реальної вартості. Для подолання цього недоліку держава впроваджує індексацію основних коштів, що дозволяє за допомогою певних коефіцієнтів збільшити балансову вартість основних коштів. Це призводить до значної диспропорції в структурі активів підприємства, та, як наслідок, також викривлює результати вертикального аналізу [8].

Трендовий аналіз міститься у порівнянні кожної позиції звітності з низкою попередніх періодів та формування можливих значень показників у майбутньому. Коефіційний аналіз зводиться до визначення рівнів та динаміки відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення розмірів балансових статей або інших абсолютних показників, які отримують завдяки звітності або бухгалтерського обліку.

Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджується за допомогою агрегованого порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один з фундаторів балансознавства М.Блатов. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

При складанні та аналізі агрегованого порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу ) та вертикального ( визначають питому вагу окремих статей та їх змін).

Показники порівняльного балансу можна об'єднати у групи:

- структури балансу;

- динаміки балансу;

- структурної динаміки балансу.

- На основі структури змін в активі та пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів (розд. 2 пасиву) та доходи майбутніх періодів (розд. 5 пасиву) показують заборгованість підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів слід додати до власного капіталу.[9]

Агрегований баланс заслуговує увагу, оскільки форма цього балансу найбільш наближена до західних стандартів складання звітностей, в її основі лежить принцип ліквідності (див. табл. 2.1 та табл .2.2) [10].

Таким чином, аналіз статей активу та пасиву агрегованого бухгалтерського балансу дозволяє простежити динаміку змін: загальної вартості майна, вартості іммобілізованих активів, оборотних коштів, величини дебіторської заборгованості, суми вільних грошових коштів, вартості власного та позикового капіталу, величини довгострокових кредитів та позик та ін. Як наслідком цього є доцільність визначення здатності шахти самостійно здійснювати свою діяльність, тобто визначити ринкову стійкість.

Ринкова стійкість - незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2.1 - Аналітичне угрупування й аналіз статей активу балансу

Актив балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни
	грошові. одиниці.	%	грошові. одиниці.	%	В абсолютних величинах	у % до величини на початок періоду	у питомих вагах	у % до змін підсумку балансу
1. Майно - усього
1.1. Іммобілізовані активи
1.2. Обігові активи
1.2.1 Запаси
1.2.2. Векселі одержані
1.2.3. Дебіторська заборгованість
1.2.4. Поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та інші обігові активи.
1.3. Витрати майбутніх періодів.

Таблиця 2.2 - Аналітичне угрупування й аналіз статей пасиву балансу

Пасив балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни
	грошові. одиниці.	%	грошові. одиниці.	%	В абсолютних величинах	у % до величини на початок періоду	у питомих вагах	у % до змін підсумку балансу
1. Джерела майна, усього
1.1. Власний капітал
1.2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
1.3 Позиковий капітал
1.3.1 Довгострокові зобов'язання.
1.3.2 Короткострокові зобов'язання й інші короткострокові пасиви
1.3.2.1Короткострокові кредити банків і поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях
1.3.2.2 Векселі видані
1.3.2.3 Кредиторська заборгованість і інші поточні зобов'язання
1.4 Доходи майбутніх періодів

Основними показниками ринкової стійкості є:

1. Коефіцієнт автономії Ка - показник, що характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової “автономії”), який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. Нормативне значення коефіцієнту К_а > 0,5 [6] означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності. Якщо показник К_а падає нижче значення 0,5, фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна [11].

Коефіцієнт автономії Ка(частки од.), який розраховують відношенням загальної величини власного капіталу (ф.1р.380) до підсумку балансу (ф.1р.640).

Ка = ВК(ф.1р.380) / ПБ(ф.1р.640), (2.1)

Де:

Ка- кофіцієнт автономії, частки одиниць;

КВ- загальна величина власного капіталу, грош. од.;

ПБ- величина підсумку балансу, грош.од.;

2. Коефіцієнт фінансування Кз/с (грн. на грн.) (коефіцієнт фінансового ризику) характериує співвідношення позикових та власних засобів. Згідно з нормативним значенням, коефіцієнт К_з/с повинен бути < 1,0 [6]. Позитивно оцінюється зменшення коефіцієнту К_з/с, тому що це свідчить про збільшення фінансової незалежності і визначається за формулою:

Кз/с = Кз (ф.1р.430 +р.480+р.620+р.630) / КВ (ф.1р.380), (2.2)

Де:

Кз/с- коефіцієнт фінансування, грн. на грн;

Кз- величина залучених засобів, грош.од.

КВ -величина власних засобів, грош. од

3. Показник фінансового ліверіджу характеризує взаємозв'язок між прибутком та співвідношенням власного та залучного капіталу. По Ковальову В.В. фінансовий ліверідж - це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом змінення обсягу та структури власного та позикового капіталу. Його рівень вимірюється співвідношенням темпів приросту чистого прибутку (ЧП%) до темпів приросту валового прибутку (П%). Приріст фінансового лівереджа супроводжується підвищенням ступені фінансового ризику, який пов'язаний з можливою недостачею коштів для виплати відсотків по довгостроковим кредитам і займам. Незначне змінення валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового лівереджа може привести к значному зміненню чистого прибутку, що шкідливо при падінні виробництва . Показник фінансового лівереджу Фл (грн. на грн.), розраховують відношенням довгострокового позикового капіталу до власного капіталу.

Фл = Кдз(ф.1р.430+р.480) / Кв (ф.1 р.380), (2.3)

Де:

Фл - коефіцієнт фінансового ліверіджу,грн. на грн ;

Кдз - довгостроковий позиковий капітал, грош.од.

Кв - величина власного капіталу, грош. од.

Зростання фінансового ліверіджу супроводжується підвищенням ступені фінансового ризику, що пов'язан з можливою нестачею кошт для виплати відсотків по довгостроковому кредиту та займам. Незначна зміна валового прибутку та рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового ліверіджу може привести до значного змінення чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.

Якщо Фл = 1, то підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних засобів. Чим вище коефіцієнт фінансового ліверіджу, тим вища ступінь фінансового ризику інвестування.[12]

4. Коефіцієнт фінансової напруги К_фн , який характеризує питому вагу залученого капіталу у загальній сумі власних і позикових коштів підприємства. Він розраховується як відношення позикового капіталу до всього капіталу. Якщо показник К_фн перевищує значення 0,5 , ринкова стійкість підприємства характеризується як незадовільна [13].

К_фн= (2.4)

де К_фн - коефіцієнт фінансової напруги, частка одиниці;

Зк - позиковий капітал, тис. грн.;

Сз - загальна сума засобів, авансованих у діяльність підприємства, тис. грн.

Маючи на увазі те, що довгострокові кредити та займи сприяють фінансовій усталеності підприємства, корисно поряд із коефіцієнтом співвідношення позикових та власних засобів розглядати також коефіцієнт співвідношення короткострокових пасивів та перманентного капіталу К_{к.п./п.к.} , що обчислюється як відношення короткострокових пасивів до суми реального власного капіталу та довгострокових пасивів. Нормативне значення коефіцієнту: К_{к.п./п.к.} ?1,0 [14].

К_{к.п./п.к.} = (2.5)

де К_{к.п./п.к.} - коефіцієнт співвідношення короткострокових пасивів та перманентного капіталу, грн. на гривню;

Зп - поточні зобов'язання, тис. грн.;

Зд - довгострокові зобов'язання, тис. грн.;

Вк - власний капітал, тис. грн.;

2.2 Аналіз взаємозвязку активу і пасиву балансу: показники фінансової усталеності, визначення типу фінансової усталеності

Фінансова усталеність є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства та шляхом ефективного їх використання сприяє безперервному процесу виробництва та реалізації продукції. Тому фінансова усталеність формується у процесі усієї виробничо-господарської діяльності та є головним компонентом загальної усталеності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства - є забезпеченність матеріальних оборотних засобів власними джерелами фінансування. Вона встановлюється порівненням суми власного оборотного капіталу з загальної сумою матеріальних оборотних фондів . Фінансова стійкість - це критерій надійності партнера . Фінансова стійкість підприємства формується насамперед під впливом рентабельності його діяльності. Якщо підприємство збиткове або малорентабельне, якщо величина його прибутку падає, не виконуються планові накреслення з цього найважливішого якісного показника, говорити про задовільний фінансовий стан, фінансову стійкість підприємства не доводиться навіть при збереженні якийсь час спроможності розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Фінансова стійкість - це стан підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Основними показниками фінансової стійкості є:

1. Коефіцієнт забеспеченності власними засобами Кзк. Він визначається як відношення різниці між обсягом власного капіталу та фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості оборотних активів. Нормативне значення коефіцієнту: К_зк ? 0,1 [15].

(2.6)

Де:

Кзк - Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, грн/грн.

К.в. - величина власного капіталу, грош. од.

Ф.н.а - фактична вартість необоротних активів, грош.од.

Ф.в.о - фактична вартість оборотних активів, грош.од.

Нормативне значення Кзк 0,1. Якщо Кзк на кінець звітного періоду 0,1, то структура баланса незадовільна, а підприємство неплатоспроможнє.

2. Чистий оборотний капітал або робочий капітал Рк. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. Коефіцієнт Рк має бути більше ніж нуль та повинне відбуватися збільшення коефіцієнту на протязі діяльності підприємства. Він розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями:

Рк = О.а(ф.1р.260) - П.з (ф.1р.620) (2.7)

Де:

Рк - робочий капітал, тис.грн.

О.а - величина оборотних активів, грош.од.

П.з.- Вартість поточних зобов`язань, грош. од.

Або його розмір можна також визначити перевищенням сум власного капіталу (ф.1р.380) та довгострокових зобов'язань (ф.1р.430+р.480) над вартістю необоротних активів (ф.1р.080).

3. Коефіцієнт забеспеченності власними оборотними засобами Кзрк (частки од.) розраховується як відношення величини робочого капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченність підприємства власними оборотними засобами:

(2.8)

Де:

Кзрк - Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, грн/грн

Р.к - робочий капітал, грош. од.

О.а. - величина оборотних активів, грош.од.

Нормативне значення коефіцієнту: К_зрк >0,1. Якщо коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1 , то структура балансу організації вважається незадовільною, а саме підприємство - неплатоспроможним [14].

4. Коефіцієнт маневреності та власного капіталу Мск показує, яка частина власного капіталу організації знаходиться у мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати капіталом.

(2.9)

Де:

Мск - Коефіцієнт маневреності та власного капіталу, грн/грн

Рк - робочий капітал, грош. од.

Свк - сума власного капіталу, грош. од.

Високі значення Мск позитивно характеризує фінансовий стан. Нормативне значення коефіцієнта приблизно 0,5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка капіталізована. З точки зору становища фінансів, чим цей коефіцієнт вище - тим краще. Рівень коефіцієнта маневреності залежить від специфіки галузі і виробництва. Наприклад, коли порівнювати цей коефіцієнт по фондомістким і матеріаломістким виробництвам, то по-перше він повинен бути нижчим, так як в таких виробництвах істотна частина власного капіталу інвестується в основні фонди. Щоб покращити фінансове положення необхідно випереджати темп росту власного оборотного капіталу над темпами росту виробничих запасів і власного капіталу.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капітала та визначається відношенням довгострокових кредитів та займів (ф.1 р.430+р.480+р.620+р.630) до загальної суми активів підприємства (ф.1р.080 + р.260+р.270).

(2.10)

Де:

Кдзп - коефіціент довгострокового залучення позикових коштів, грн/грн

Дкз - довгострокові кредити та займи, грош. од.

Зса - загальна сума активів підприємства, грош.од.

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності в світлі довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступені його залежності від кредитів та інвесторів. Так, багато бізнесменів та представників державного сектору економіки віддають перевагу вкладати у справу мінімум власних коштів, а фінансувати її за рахунок коштів, що взяті в борг. Але якщо структура “власний капітал - позикові кошти” має значне переваження в бік боргів, підприємство може стати банкрутом, якщо декілька кредиторів одночасно будуть вимагати свої гроші назад у “незручний “ час.

При визначенні фінансової стійкості слід установити тип фінансової усталености підприємства. Для цього проводять зіставлення величини запасів (ф.1 р.100р.140) з загальною величиною основних джерел для їх формування. Джерелами покриття запасів є робочий капітал (Рк) та кредити банків під товарно-матеріальні цінності (С^кк). Частина короткострокових кредитів (Кt), що наведена у балансі (ф.1 р.500), не призначена для покриття запасів та їх видають під товари відвантажені. Поряд з цим для покриття запасів використовується частина кредиторської заборгованості, що заліковується банками при кредитуванні. Названі величини в балансі не відображаються, але для них можливо оцінити верхні границі. Кредити під товари відвантажені обмежені зверху дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги (ф.1 р.160), а кредиторська заборгованість, що заліковується банками при кредитуванні, неперевищує сум заборгованості за товари і послуги (ф.1 р.530) та заборгованості по авансам одержаним (ф.1 р.540). Фінансова стійкість в довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних та позикових коштів. Але цей показник дає лише загальну оцінку фінансовій стійкості. Цьому в світовій та вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена ця система показників.

Аналіз та розрахунок цих показників дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступеню їх стійкості.

Таким чином, величину С^кк можна визначити як:

С^кк = Кt+(Ктов + Кав)- Дтов, (2.11)

Де:

С^кк - кредити банків під товарно-матеріальні цінності за обліком кредитів під товари відвантажені та частини кредиторської заборгованості, що заліковуються банком при кредитуванні, тис.грн.;

Ктов, Кав - відповідно кредиторська заборгованість за товари та з одержаних авансів,тис.грн.;

Дтов - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис.грн.

Розрізняють 4 типи фінансової усталеності:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси та витрати менше суми власного оборотного капіталу і кредитів банка під товарно-матеріальні цінності.

Абсолютна стійкість задається умовою:

З Рк+С^кк , (2.12)

Де:

З- величина запасів, тис.грн.;

Рк- робосий капітал, тис.грн;

При цьому коефіцієнт забеспеченності запасів і витрат джерелами коштів (Ко.з.) більше одиниці.

Ко.з. = Рк+С^кк / З 1, (2.13)

2. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства. Цей тип усталеності характеризується співвідношенням

3.

З = Рк + С^кк (2.14)

4. Нестійкий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів та платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (С⁰) та оборот підприємства (резервного фонду накопичення та споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення обігових коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською.

З = Рк+С^кк+С⁰ , (2.15)

Де:

С⁰- джерела, що послабляють фінансову напругу, тис.грн.

У якості таких джерел слід розглянути перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською. Таке перевищення визначається зіставленням (р.150, 520, 170, 550, 200, 600, 210, 610 ф.1).Якщо у балансі відсутні короткострокові кредити, як джерело, що знижує фінансову напругу, можна розглядати позитивну різницю (р.530,160 ф.1).

При цьому фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо дотримувати наступним умовам:

а) виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів та позикових коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

б) незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів рівні чи менше суми власного обігового капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.

5. Кризовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому

6.

ЗРк + С^кк (2.16)

Рівновага платіжного балансу в цьому забезпечується за рахунок просрочених рахунків по оплаті праці, судам банка, постачадьникам, бюджету і т.п. В умовах обмеженості ресурсів підприємцю постійно доводиться обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів та обсягами виробництва. Передумовою такого вибору повинно бути проведення аналізу ділової активності.

2.3 Показники інтенсивності та ефективності використання капіталу підприємства

У практиці фінансового аналізу розвинених країн рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямів діяльності підприємства. У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Всі вони відносні і показують, скільки одиниць прибутку одержують на одиницю реалізованої продукції.

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно показує ефективність виробничої і фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

Основні показники рентабельності розраховуються за даними фінансової звітності: по формах №1 «Баланс» і №2 «Звіт про фінансові результати»; їх можна об'єднати в наступні групи:

1. показники рентабельності капіталу (активів);

2. показники рентабельності продукції;

3. показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів.

Перша група показників формується як відношення прибутку до різних показників авансованих засобів; дані показники відповідають інтересам всіх учасників бізнесу підприємства.