Трудові ресурси Хмельницької області

Найбільш поширені деревні лісові породи: сосна звичайна, дуб звичайний, граб звичайний, клен гостролистий, береза бородавчаста, дуб скельний, осика, вільха чорна. Ці породи разом займають близько 4/5 вкритої лісом площі області. Соснові ліси вкривають близько 30%, а дубові - 40% площі лісових угідь. Насадження ялини європейської, бука лісового трапляються невеликими масивами. У цілому хвойні ліси займають близько третини лісовкритої площі, решту - ліси листяні.

У лісоресурсному потенціалі певна частка належить ресурсам не деревного рослинного походження - дикорослим плодам і ягодам, лікарській та технічній сировині. Вони є значним резервом покращення фінансового стану і лісогосподарського комплексу за умови ефективного використання.

До природних рекреаційних ресурсів області належать сприятливі кліматичні умови, мальовничі краєвиди, лісові масиви, а також джерела мінеральних вод - у Городоцькому районі поблизу Сатанова (мало мінералізовані води типу Нафтуся), у м. Полонне (радонові), у Кам'янець-Подільському та Дунаєвецькому районах (гідрокарбонатно-кальцієві). Здійснюється також промисловий розлив мінеральних вод «Поляна-Подільська», Збручанська, Острозька.

Відомі рекреаційно-оздоровчі зони: Славутсько-Шепетівська, Хмельницько-Летичівська, Кам'янець-Подільська. В області функціонує 12 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, бюро подорожей та екскурсій у містах Хмельницький, Городок, Кам'янець-Подільський, Шепетівка; турбази - «Подолянка» (Кам'янець-Подільський) і «Медобори» (Сатанов) та інші об'єкти туризму [15, 16].

З вище наведеного випливає, що природно-географічні фактори впливають на усі сфери життєдіяльності населення району, визначають спеціалізацію, просторову базу розміщення і використання продуктивних сил, його якісні і кількісні показники взагалом.

2.2 Суспільно-географічні фактори

З групи суспільно-географічних факторів, що впливають на розвиток будь-якого району, має важливе значення економіко-географічне положення (ЕГП). Під ЕГП розуміється відношення будь-якого місця, району чи міста до об'єктів, що лежать за їх межами i які мають те чи інше економічне значення (незалежно, чи це об'єкти природні, чи створені в процесі господарської діяльності людини) [23, 109].

Хмельницька область має зручне економіко-географічне положення, що визначається його центральністю, сусідством з відносно промислово розвинутими центрами. Близькість до Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну та Передкарпатської нафтогазоносної області сприяють розвитку народногосподарського комплексу. Загалом, Хмельниччина є воротами як для Сходу, так і для Заходу, легко досяжною з усіх великих міст СНД і Східної Європи. Місто Хмельницький має аеропорт. По території області проходять важливі авто-, та залізничні магістралі державного та міжнародного значення; траси газопроводів «Союз» і Уренгой-Помари-Ужгород, лінія електропередачі Вінниця-Альбертріша (Угорщина). Це все сприяє встановленню тісних економічних зв'язків з головними містами Правобережної України (Київ, Одеса), великими центрами західних областей (Львів, Івано-Франківськ, Чернівці), промисловим Придніпров'ям (Дніпропетровськ, Запоріжжя) та країнами Європи.

На розвиток області великий вплив має транспортний фактор. Транспорт забезпечує просторові зв'язки між різними галузями, підприємствами, закладами, організаціями i окремими людьми. Без переміщення продукції промисловості i сільського господарства до споживача виробничий цикл області не можна рахувати завершеним.

Щодо Хмельницької області, то вона має досить розвинену транспортну систему. Експлуатаційна довжина автомобільних шляхів загальнодержавного і місцевого значення складає 7136 км. Основними регіональними автомобільними шляхами є:

1. Кам'янець-Подільський - Скала-Подільська - Борщів (Р24), протяжність 39 км.

2. Острог - Шумськ - Кременець (Р26), протяжність 21 км.

3. Плоске - Ямпіль - Гриців - Козятин (Р32), протяжність 106 км

Крім того, через область проходить міжнародна автомобільна дорога (М12) Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка (через Вінницю), протяжністю 140 км, а також національна автомобільна дорога Житомир - Чернівці, протяжністю 187,7 км.

Експлуатаційна довжина залізничних колій становить 738 км, послуги вантажних та пасажирських перевезень надають 33 залізничних станції. Крупними залізничними вузлами вважаються Хмельницький, Шепетівка, Гречани. Щільність залізничних колій 36 км на 1000 кв. км території області.

В області відбувається також судноплавство по Дністру. Крім того, біля міста Хмельницького розташований аеропорт - КП «Аеропорт Хмельницький», який має можливості виконувати міжнародні авіаперевезення.

Транспорт виступає також матеріально-технічною основою формування i розвитку географічного поділу праці. Завдяки йому можлива спеціалізація окремих територій, комплексний розвиток тих чи інших галузей народного господарства i їх міжгалузевих поєднань. У Хмельницькій області наявність вище згаданих шляхів сполучення не тільки дає поштовх до розвитку регіону але й передбачає забезпечення робочими місцями населення й формує певні виробничо-галузеві зв'язки з іншими областями, а також інтеграційно-зовнішньоекономічні зв'язки з країнами Європи.

Отже, транспорт впливає на виробничу компоненту області і як її складовий елемент, і як аналіз загальних умов цього виробництва. Рівень розвитку транспорту i стан транспортної забезпеченості в значній мірі визначають, якісну характеристику, як суспільного виробництва в цілому, так i окремих складових його елементів в області.

Особливе значення серед факторів, що впливають на розвиток області належить населенню та його розселенню.

Специфічна особливість населення, як фактора, є подвійний характер його впливу, як основного споживача всіх матеріальних i духовних благ i як основної продуктивної сили. Саме співвідношення міського і сільського населення, його статевий i віковий склад формують потреби області, розселення населення по її території - географію потреб населення [23, 26].

Кількість населення Хмельницької області на 1.01.2009 року становить 1341,4 тис осіб. Спостерігається тенденція до скорочення населення області (табл. 2.1.). Причиною цього є екологічна криза, що сталася через радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи, а також економічної кризи, яка виникла з розпадом Радянського Союзу і відбилась на розвитку промисловості, сільського та лісового господарства Хмельницької області.

Табл. 2.1. Кількість наявного населення (тис. осіб)

Роки	1989	2001	2003	2006	2007	2008
Всього	1527,1	1430,8	1401,2	1361,4	1350,3	1341,4
Міське	723,0	729,6	724,6	722,8	721,8	723,8
Сільське	804,1	701,2	676,6	638,6	628,5	617,6

В області переважає міське населення - 53% від загальної його кількості (721,8 тис.), решта - 47% (628,5 тис.) - сільське. Спостерігається постійне зменшення сільського населення. Так, впродовж 1989-2009 рр. його кількість зменшилась в 1,3 рази, а міського - збільшилась на 800 осіб. Хоча з 2000 р. спостерігається повільне зменшення і міського населення. Динаміку кількості міського, сільського та і всього населення в цілому можна прослідкувати за допомогою діаграм.

Тому можна говорити про тенденцію до збільшення ролі міст у повсякденному житті населення Хмельницької області за рахунок маятникового внутрішньорегіонального механічного руху. Першопричиною такого соціального явища на нашу думку є виїзд жителів сільської місцевості в міські поселення з метою працевлаштування, а також занепад сільськогосподарської ланки господарства в районі [24, 132].

На динаміку чисельності населення значно впливає природний та механічний рух населення. Структура трудових ресурсів і структура зайнятих в галузях народного господарства знаходяться в залежності від загальних тенденцій демографічного і соціально-економічного розвитку області. Відносно недостатня забезпеченість Хмельниччини трудовими ресурсами пов'язана зі стійким від'ємним значенням природного приросту населення протягом всіх років незалежності, який формувався в основному за рахунок високої смертності та низької народжуваності населення (в середньому 10,3 особи на 1000 жителів протягом 1990-2008 рр.) [31, 99].

До демографічних тенденцій слід також віднести і збільшення у віковій структурі населення питомої ваги людей передпенсійного та пенсійного віку, а також зниження чисельності сільського і росту міського населення. В умовах ринкової економіки залишаються без змін традиційні джерела формування трудових ресурсів (працездатне населення як основний контингент, особливо пенсійною віку та підлітки, жінки, що мають малолітніх дітей та слухачі навчальних закладів у працездатному віці). Різко обмежуються можливості трудової участі у суспільному «виробництві» осіб пенсійного віку в зв'язку з радикальними змінами в характері праці. Відхід від принципу повної зайнятості населення та зростання безробітних як норми економічного життя суспільства теоретично може призвести до зниження темпів народжуваності населення та посилити міграційний відтік населення за межі району [18, 37].

Міграційні процеси мають вплив на структуру міського i сільського населення. Так, в загальній чисельності населення, що мігрують в міські поселення, питома вага населення в найбільш активному працездатному віці (20-39 років) значно вища, ніж питома вага населення такого віку в загальній чисельності міського населення. В зв'язку з цим приріст населення міських поселень за рахунок міграції сприяє омоложенню структури міського населення. В той же час в сільській місцевості від'ємне сальдо міграції населення викликає постаріння всього населення [26, 13].

Якщо говорити про динаміку міграції населення області, то міграційний приріст (скорочення) для усіх потоків області у 2006 р. становив -1982 особи, а вже у 2008 р. - -811, що в 2,4 рази менше. Це говорить про скорочення кількості населення за рахунок виїзду населення з області, який останніми роками зменшується. Якщо розглядати міграційний приріст (скорочення) у внутрішньорегіональному ракурсі, то з 2006 р. по 2008 р. він є сталим. Дещо інша ситуація з міжрегіональною міграцією (2006 р. - -2015 осіб, 2008 - -995 осіб). Таким чином, внутрішньодержавні міграційні процеси зазнали істотних змін у зв'язку з поглибленням економічної кризи та зниження попиту на робочу силу на міських ринках праці. Приріст в міграційних процесах характерний тільки для міждержавної міграції (2006 р. - 33 особи, 2008 - 184 особи).

Важливим фактором, що впливає на особливості формування й розвитку населення, є також його статево-вікова структура. В свою чергу статево-вікова структура населення області характеризується вирівнюванням співвідношення жінок i чоловіків у загальній чисельності населення із збереженням деяких диспропорцій, пов'язаних з переважанням жінок в більш старших вікових групах.

У Хмельницькій області впродовж багатьох років співвідношення між чоловіками і жінками є сталим і становить відповідно 46 й 54%. Це пов'язано з меншою пристосованістю чоловічого організму до довкілля, а також із шкідливими для здоров'я звичками, характерними більше для чоловіків (паління, вживання алкоголю та ін.), та більш небезпечними умовами праці.

На тисячу жінок в районі припадає 856 чоловіків станом на 2008 р. Проте, прослідкувавши загальну динаміку кількісних показників чоловіків і жінок району ми побачили, що кількість чоловіків - зростає, а жінок - є приблизно сталою.

Табл. 2.2. Динаміка розподілу постійного населення за статтю у 2008 р.

Роки	Кількість населення (тис. осіб)	У тому числі:	У% до всього населення:	На 1000 жінок припадає чоловіків
		чоловіків	жінок	чоловіків	жінок
1970	1615,4	712,7	902,7	44	56	790
1979	1556,0	694,4	861,6	45	55	806
1989	1521,6	691,2	830,4	45	55	833
2001	1426,6	657,3	769,3	46	54	854
2004	1384,9	638,7	746,2	46	54	856
2005	1370,3	632,0	738,3	46	54	856
2008	1338,2	617,1	721,1	46	54	856

Вікова структура населення в Хмельницькій області також має певні особливості. Відомо, що для області й країни в цілому характерним є зростання частки людей похилого віку, тобто іде процес старіння нації. Таке явище є характерним і для Хмельницької області.

Розподіл і кількісний показник вікових груп залежить від народжуваності і смертності дітей віком від 0 до 4 років, адже ця вікова група є основним наповнювачем трудових ресурсів у молодшому за працез-датний вік. Так, у Хмельницькій області відмічається позитивна динаміка дитячої смертності. Так, якщо у 1990 р. на 1000 жителів померло 13 дітей віком до 1 року, то вже у 2008 році - 9. У сільських поселеннях даний показник має більше значення (на 3-5 осіб), ніж в міських. Це зумовлене недосконалим медичним обладнанням сільських лікувальних пунктів, низькокваліфікованим персоналом, а також недостатньою кількістю медикаментів й аптек на селі [36, 145].

Значна кількість населення Хмельницької області має вік від 10 до 15 років й від 16 до 25 років, що показує позитивну динаміку поповнення працездатного населення. При цьому звернувши увагу на кількісний показних людей віком від 30 до 60 років можна спрогнозувати зменшення найстарішої вікової групи приблизно на 1-2 тис. осіб. Вікові групи населення району від 20 до 45 років коливаються в межах 3-4 тис. осіб кожна, що показує наявність достатньої кількості трудових ресурсів в області. Враховуючи недостатній рівень соціально-економічного розвитку області, достатня кількість стає надлишковою. (можна вставити додаток).

Розселення - це територіальна організація населення - головної продуктивної сили суспільства. Без продуктивних сил немає розселення, так як у відриві від розселення не можуть бути розміщені продуктивні сили. Але розселення вторинне по відношенню до територіальної організації виробництва. Розміщення продуктивних сил служить основою розселення. Як справедливо відмічає Г.І. Лаппо, ті обставини, що розселення, яке виникло на певній функціональній базі, з часом у всезростаючій мірі стає важливим фактором територіальної організації виробництва [23, 117].

Розселення виступає однією з найбільш важливих просторових форм взаємодії населення i навколишнього природного середовища. Від того, як розселені люди, залежить їх спосіб життя, розподіл в просторі антропогенного навантаження, відмінність у величині цього навантаження тощо.

В області виділяють три поселенські системи розселення (підрайони). Центральний підрайон вважається одним з найрозвиненіших: він займає 53% території області, де проживає 51% населення. В районі знаходяться значні запаси мінерально-сировинних ресурсів, основна частка продукції галузей машинобудування, легкої, хімічної і харчової промисловості, а також промисловості будівельних матеріалів. Тут виробляється 63% цукрових буряків, 58 - зернових, 54 - м'яса, 53 - молока. Найбільшими промисловими центрами є Хмельницький, Летичів, Старокостянтинів, Волочиськ.

Північний підрайон займає 26% території, де проживає 25% населення області. Найбільш розвинені в районі харчова, лісова та деревообробна промисловість та промисловість будівельних матеріалів. Тут виробляється 24% молока, 23 - мяса, 20 - зернових, 17 - овочевих і 15% цукрових буряків. Відомі промислові центри - Шепетівка, Славута, Полонне.

Південний підрайон - найменший: 21% території та 24% кількості населення області. Він має найбільш сприятливі умови для сільського господарства, у тому числі садівництва та ягідництва. В районі розвинене сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, легка, харчова промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Відомий промисловий центр - Камянець-Подільський.

Одним з важливих факторів впливу системи розселення на розвиток продуктивних сил і ефективність виробництва є забезпечення регіонів виробничими потужностями. При цьому розвиток міського розселення повинен супроводжуватися повним використанням продуктивних сил, насамперед у великих та середніх містах, які володіють сучасним науково-технічним потенціалом. Розвиток інших міських поселень, особливо малих міст, пов'язаних з функціонуванням 1-2 підприємств, вимагає прийняття програми по їх збереженню і підтримці. За умови їх реалізації сучасна система розселення, розвиток міських та сільських поселень триватимуть і в перспективі.

Як бачимо, розселення комплексно впливає на усі сфери життєдіяльності населення області, а населені пункти представляють собою фокуси виробничої i невиробничої сфери, в яких сходяться всі суспільно-географічні впливи. В той час, коли на незаселених просторах безпосередній господарський вплив людини на природне середовище послаблюється, в місцях зосередження населення - плямах розселення - він різко збільшується.

Таким чином, всі умови i фактори, що впливають на формування і розміщення населення об'єднуються в дві великі групи: природно-географічні i суспільно-географічні. В якості вирішальних можуть виступати то одні, то інші, тому не слід перебільшувати дію якихось одних факторів. Для Хмельницького СГК рушійними факторами виступають суспільно-географічні, а обумовлюючими - природно-географічні. Проте в різних сферах господарського комплексу області вони взаємопов'язані й взаємообумовлюють формування, функціонування й розвиток даного СГК.

3. Суспільно-географічний аналіз трудових ресурсів Хмельницької області

3.1 Загальна характеристика трудових ресурсів Хмельницької області

Хмельницька область завжди була добре забезпечена трудовими ресурсами і багато років була джерелом постачання їх для інших областей України та колишньої УРСР. Проте їх кількість за останнє десятиліття постійно зменшується, що в 1,6 рази менше. Це зумовлено занепадом в основному сільськогосподарської ланки в області: розформування колективних господарств. Як результат - припинення діяльності підприємств по переробці сільськогосподарської сировини. Свій внесок щодо скорочення чисельності працюючих зробила також світова економічна криза. Саме тому дослідження географії трудових ресурсів Хмельницької області є дуже важливим. У сучасних умовах ця тема набуває нового забарвлення з огляду на зміну геополітичної ситуації, структурні трансформації в економіці Хмельниччини, перетворення в системі освіти й нові уподобання молоді тощо.

Чисельність населення вікової категорії 15 - 69 років станом на 01.01.2009 р. становила 974335 осіб, або 72,6% від усього населення області. За умов перехідного періоду відбулися значні зміни кількісно-якісних характеристик населення, що стало реакцією на змінювані умови життєдіяльності. За цей час багато разів змінювалися напрями, масштаби та міжрегіональна та міжпоселенська інтенсивність міграційних потоків, посилився динамізм демовідтворювальних процесів.

За період з 2001 по 2009 рр. чисельність населення у віці 15-69 років скоротилась на 77947 осіб або на 7,3%. Така динаміка є наслідком значних природних втрат населення в Хмельницькій області. Як видно з рис. 1, останні 19 років на Хмельниччині відбувається депопуляція, з якою пов'язано зменшення чисельності трудових ресурсів. Вагомою складовою втрат працездатних контингентів є і міграція, найбільше від'ємне сальдо якої зафіксовано в регіоні в 1996 та 2001 рр.

Результатом довготривалого збереження негативних тенденцій демографічних процесів в регіоні стали зміни не лише в чисельності, а й у структурі населення, зокрема її працездатної частини, що наочно підтверджується при порівнянні графічних моделей статево-вікової структури населення для 2001 (за даними Всеукраїнського перепису населення) та 2009 (на 01.01.2009 р.) рр. В умовах, коли зниження народжуваності випереджало зростання смертності населення, відбулося так зване «старіння знизу», що призвело до збільшення середнього віку трудових ресурсів.

Оцінюючи наслідки цих структурних трансформацій трудових ресурсів, наведемо вислів відомого демолога Альфреда Сові, який назвав старіння населення «найменш спірним, найбільш просто вимірюваним, найбільш послідовним у своєму розвитку, найбільш пристосованим для прогнозування, і мабуть, найбільш тяжким за своїми наслідками» [31, 70]. Як відзначають західноєвропейські дослідники, крім погіршення демографічних показників, негативними наслідками старіння є зниження здатності до освоєння нових професій і застосування нових технологій, негативний вплив на ефективність виробництва, бо з віком величина зарплати збільшується, а продуктивність праці зменшується.

З табл. 1 видно, що найбільш високі темпи скорочення чисельності мали саме молоді контингенти (вікові інтервали 15-29 та 30-44). У перспективі це зумовить надмірне демографічне та економічне навантаження на населення у працездатному віці особами непрацездатного віку. Так, на 1000 осіб працездатного віку в області у 2008 р. припадало 715 осіб непрацездатного віку. Найбільш навантаженими серед районів Хмельниччини є Славутський, Старокостянтинівський та Ярмолинецький райони. Через надлишок вільних трудових ресурсів, що виникає у них, гостро стоїть проблема працевлаштування населення. Ця проблема зумовлена порівняно високим природним приростом населення, нераціональною структурою господарства й недостатністю місць прикладання праці (колгоспів). Ці причини та ряд інших змушують місцеве населення покидати свої місця постійного проживання в пошуках роботи, що спричиняє зменшенню кількості економічно активного населення.

Порівняльна статистика 2001 та 2009 рр. свідчить, що скорочення чисельності трудових ресурсів у сільській місцевості було більш інтенсивним, ніж у міських поселеннях, і склало 9,2% проти 7,0% відповідно.

Таблиця 1. Динаміка окремих груп населення у віці 15-69 рр. у Хмельницькій області

Категорії трудових ресурсів	Чисельність, осіб	Абсолютний приріст за 2001-2009 рр., осіб	Темпи росту (2009 відносно 2001 рр.), %
	2001 р.2	2009 р.3
Все населення у віці 15-69 років	1007649	974335	-33314	96,7
у т.ч. 15-29	293784	284932	-8852	97,0
30-44	300679	276837	-23842	92,1
жінки у віці 45-54 років та чоловіки у віці 45-59 років	215511	235380	19869	109
жінки у віці 55-69 років та чоловіки у віці 60-69 років	197672	177186	-20486	89,6
чоловіки у віці 15-69 років	480649	464570	-16079	96,7
жінки у віці 15-69 років	527000	509765	-17235	96,7
міське населення у віці 15-69 років	535277	522866	-12411	97,7
сільське населення у віці 15-69 років	472369	451469	-20900	95,6

Аналіз статистичних показників початку 2009 р. дозволив встановити таке. Чисельно в працездатній частині населення переважають жінки над чоловіками, що є результатом надсмертності останніх. На початку 2009 р. чисельність жінок (15-69 років) була більшою за чисельність чоловіків на 45195 осіб, або на 6%. Така диспропорція статевих груп у регіоні, спеціалізацією якого є нематеріаломісткі машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість актуалізує завдання збалансування регіонального та локального ринку праці щодо тендерної ситуації.

У нових економічних умовах важливого значення набуває категорія віку. У структурі трудових ресурсів (15-69 років) на найбільш продуктивні вікові групи - молодь (15-29 років) та особи зрілого віку (30-44 років) припадає відповідно 29,2% та 28,4%. Частка осіб післяпенсійного віку в населенні вікового інтервалу 15-69 є досить високою порівняно з іншими регіонами й дорівнює 18,1%. Саме тому характерною ознакою формування трудових ресурсів району є стабільний процес збільшення частки населення у молодшому за працездатний вік та у працездатному при помітному зменшенні частки населення у віці старшому за працездатний вік).

Розподіл трудових ресурсів за типами місцевості (міської та сільської) загалом відповідає співвідношенню міського та сільського населення. Так, на 01.01.2009 р. 53,7% трудових ресурсів складали міські жителі, відповідно 46,3% - сільські. В цілому, це говорить про відносно низький рівень урбанізації у Хмельницькій області.

Щодо освітніх характеристик трудових ресурсів, то за даними Всеукраїнського перепису (2001 р.) на 1000 осіб міського населення у віці 10 років і старше в регіоні припадало 149 осіб з повною вищою освітою, що відповідало тоді середньому показнику для міського населення в Україні. За даними на 31.12.2009 р. питома вага працівників з повною, базовою та неповною вищою освітою становила 54,6%, у тому числі з повною вищою освітою - 29,9% [25, с. 190], що є досить хорошим показником серед регіонів України (Житомирська область -21%, Луганська - 24,1%). Такий стан справ бажає кращого і зумовлений традиційною господарською спеціалізацією Хмельниччини, культом важкої фізичної праці та наслідками освітньої та міграційної політики радянських часів.

Значна територіальна диференціація демографічних, соціально-економічних, розселенських та інших процесів у межах Хмельницької області обумовили суттєві відмінності в динаміці чисельності населення вікових груп в інтервалі 15-69 років. Тип динаміки, який переважає в усіх без винятку адміністративно-територіальних утвореннях, характеризується як регресивний. Найбільш високі темпи скорочення трудового потенціалу мали такі райони, якрмолинецький, Славутський, Новоушицький, Віньковецький, Старокостянтинівський та Теофіпольський. Найбільший приріст трудового потенціалу спостерігався в м. Нетішині (12%), м. Камянець-Подільському, м. Хмельницькому і його районі, оскільки саме тут розвиток як матеріальної, так і нематеріальної сфер більш розвинений ніж в районах (додаток А). Саме тому у містах обласного значення легше знайти роботу і достойну заробітну плату.

2.2 Зайнятість населення Хмельниччини у народному господарстві

Світова економічна криза, яка охопила всі сфери діяльності області, негативно вплинула на зайнятість населення. Якщо у 2001 р. кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності становила 586,6 тис. осіб, то у 2009 р. - 299,6 тис. осіб, тобто менше майже вдвічі - на 287 тис. осіб. Найбільша чисельність працюючих зосереджена у м. Хмельницькому (97019 осіб), м. Камянець-Подільському (25249 осіб), м. Шепетівці (12649 осіб), м. Нетішині (11613 осіб), Красилівському та Камянець-Подільському районах (11574 та 10825 осіб), м. Славуті (10555 осіб). Найменша їх чисельність (до 4 тис. осіб) зосереджена у Віньковецькому, Старосинявському і Славутському районах.

Слід зазначити і те, що особливо швидкими темпами змінилося співвідношення між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою на користь останньої, а також між промисловістю і сільським господарством, внаслідок чого скоротилася питома вага зайнятих у сільському господарстві з 23,4% у 2001 р. до 10% у 2009 р. Станом на 1 січня 2009 р. найбільша частка трудових ресурсів (23,1%), сконцентрована у промисловості, дещо менша (19,5 і 13,2%) - відповідно в освіті та закладах охорони здоров'я, 10% усіх працюючих в економіці області (без зайнятих на малих підприємствах) сконцентровані в сільському господарстві.

В області у 2001 році спостерігався найнижчий рівень зайнятості жінок - 47,9% від їх рівня у працездатному віці. А вже у 2009 р. цей рівень значно підросте - до 55%. Найбільша чисельність жінок (28,7%) зайнята в освіті, 20,6% - в галузі охорони здоров'я та соціального забезпечення, 14,2% - в промисловості, 5,8% - в торгівлі, 5,7% - в сільському господарстві, найменша частка жінок зайнята в готельно-ресторанному та лісовому господарстві, відповідно 0,6 і 0,3% усіх жінок.

Більше половини (55% у 2009 р.) чисельності зайнятих у народному господарстві Хмельницької області складають жінки. Питома вага жінок серед працівників промисловості складає 36,2%, а в сільському господарстві - 33,4%. Найбільша питома вага жінок у структурі зайнятих спостерігається в соціальному забезпеченні - 80,1%, торгівлі - 47,9%. Найменша кількість жінок зайнята в лісовому господарстві - 14,6% і в будівництві - 19,4%.

Через відсутність достатньої кількості нових робочих місць на Хмельниччині постійно збільшується кількість безробітних. Станом на 1.01.2009 р. в області зареєстровано 33,6 тис. безробітних осіб, що складає 15,7% від загальної кількості працездатного населення в працездатному віці (табл. 3.1). Із загальної кількості безробітних 2/3 становили жінки, чверть - молодь у віці до 28 років.

Табл. 3.1. Динаміка кількості безробітних.

Роки	2000	2001	2002	2004	2006	2008
Кількість безробітних на кінець року, тис. осіб	29,1	28,2	26,4	31,9	29,4	33,6

Особливу увагу в області приділено питанню створення нових робочих місць. Протягом 2008 р. розпочали роботу на нововведених робочих місцях 12,6 тис. осіб, що становить 109,9% завдання програми зайнятості і на 18,3% більше, ніж у попередньому році.

Проте ситуація на ринку праці залишається складною. Дуже гостро питання зайнятості стоїть на селі: 46,4% від загального числа безробітних становлять безробітні селяни, чисельність яких зросла в порівнянні з 2007 р. у 1,4 рази і за станом на 01.01.09 р. становила 15,1 тис. осіб.

Одним із найважливіших критеріїв соціальної захищеності особи є рівень заробітної плати, достатній для простого та розширеного відтворення населення, у т.ч., робочої сили. Ефективність реалізації заходів державного й регіонального управління соціальним захистом доходів працюючих можна оцінити за допомогою аналізу відповідної статистичної інформації.

Доходи населення області зростають з кожним роком. Якщо у 2201 р. вони становили 4029 млн. грн., то у 2008 р. - 18963 млн. грн. Реальні наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів і послуг з урахуванням цінового фактора, збільшились порівняно з попереднім роком на 3,1% [8, 84]. Одним із важливих факторів, який сприяє зростанню доходів є збільшення заробітної плати. Так в області у 2001 р. середньомісячна зарплата становила 155,75 грн., а в 2008 р - 1428,78 грн., тобто зросла на 1373 грн.

За видами економічної діяльності зарплата значно відрізняється. Так, найбільшою вона є у працівників фінансової діяльності і становить 2691,82 грн, а найменшою - у працівників готелів та ресторанів (799,39). Середній рівень регіону перевищує лише заробітна плата працівників промисловості та фінансової діяльності. А зарплата працівників сільського господарства на 32% нижча середнього рівня регіону.

У розподілі заробітної плати за статевим складом у галузі спостерігається тенденція до збільшення оплачуваної праці чоловіків над працею жінок при збільшенні частки зайнятих останніх, адже середньомісячна заробітна плата жінок становить 1402,94 грн., а чоловіків - 1664,95 грн. найбільш наближена зарплата жінок до чоловіків у будівництві та промисловості, відповідно 98,4 та 93,1%. Проте найбільший контраст спостерігається у фінансовій діяльності.

В області проявляється - тенденція до збільшення частки зайнятого населення у кооперативах, малих і спільних підприємствах, посередницьких і фінансових установах та організаціях. На Хмельниччині зростає також чисельність населення зайнятого в домашньому та особистому підсобному господарстві.

2.3 Географія трудових ресурсів області

Територіальний розподіл трудових ресурсів визначається особливостями системи розселення регіону, специфікою демографічних процесів та міграційного руху населення в різних територіальних утвореннях.

Найбільша чисельність трудових ресурсів зосереджена в обласному центрі, на який припадає 1/5 усього населення у віковому інтервалі від 15 до 69 років. Далі за рейтингом міськради Кам'янець-Подільська, Шепетівська, Нетішинська, Старокостянтинівська, Славутська, а вже далі - Волочиський, Красилівський, Хмельницький та усі інші регіони.

Щодо частки трудових ресурсів у чисельності населення окремих регіонів, то вона коливається від 65% до 81%. Найменшу частку трудових ресурсів в населенні мають переважно аграрні райони -, Ярмолинецький, Віньковецький, Городецький, Деражнянський, а також Славутський та Староконстянтинівський райони, найбільшу - мм. Кам'янець-Подільський, Нетішин, Хмельницький, Староконстянтинів, Славута і Шепетівка.

Важливою групою характеристик трудових ресурсів є демографічні - стать та вік. Від них залежать біологічні та психофізичні властивості індивідів, зокрема, ступінь впевненості в своїх силах, особливості трудової мотивації, можливості адаптації до нової моделі суспільного розвитку. Географічний розподіл різних демографічних груп у поєднанні із територіальними особливостями організації галузей господарства значною мірою визначає збалансованість ринку праці.

Частка жінок у віковому інтервалі 15-69 років є більшою в усіх районах, крім північних та деяких центральних регіонах Хмельницької області, особливо в мм. Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Полонне, Шепетівка та Ярмолинецькому, Чемеровецькому і Полянському районах. Для цих регіонів питання раціонального використання жіночої праці будуть найбільш актуальними.

Як засвідчують дослідження, зазвичай, у вразливому становищі щодо набуття (або збереження) високого соціально-економічного статусу знаходяться найбільш молоді люди та, навпаки, покоління літніх осіб.

Частка населення однієї з найбільш продуктивних груп населення -15-29 років - багато в чому визначає успішність реформування економіки в регіоні. Адже молоді люди віддають перевагу ринковій (а не плановій) економіці, значно більше орієнтуються на нові можливості щодо зайнятості, більш схильні до ризику, пов'язаного із підприємницькою діяльністю. Енергійність і динамічність, що вигідно відрізняють молодь, доповнюються більш високою професійною мобільністю, кращим здоров'ям, не обтяженістю сімейними обов'язками. Разом з тим, відсутність досвіду роботи, помилки щодо вибору професії (неузгодженої з вимогами ринку праці), часто зумовлюють високий рівень молодіжного безробіття. Продовження випуску навчальними закладами спеціалістів, на яких відсутній або недостатній попит на ринку праці, ускладнюють ситуацію з молодіжною зайнятістю [17, 37].

Північ і південь Хмельницької області суттєво відрізняються між собою часткою молоді у складі трудових ресурсів, що є результатом міграційного перерозподілу молодих контингентів на користь високоурбанізованої частини регіону та найбільших міст, де є можливості для підвищення освітнього рівня, працевлаштування та кар'єрного росту. Аграрні райони, як і раніше, продовжують відігравати роль «донора» трудових ресурсів, адже рівень народжуваності та частка дітей тут традиційно залишаються більш високими, ніж у районах концентрації міського населення.

Тенденція старіння населення викликає проблеми, пов'язані із зниженням кількості працездатного населення. Недостатня кількість трудових ресурсів, дефіцит кваліфікованих кадрів, наявність у пенсіонерів досвіду та бажання працювати покращили в останні роки тенденцію звертання уваги роботодавців на робітників старшого віку як на цінний ресурс кваліфікованої робочої сили. Населення старших вікових груп отримало освіту та професійну підготовку до 1990 р., якісну та різноманітну. При цьому найбільш старші мали також можливість значну частину свого життя працювати за певною спеціальністю, нарощувати кваліфікацію, постійно займатися вирішенням більш складних завдань тобто ставати дійсно інтелектуально розвиненими, спроможними до якісних рішень [31, 115]. Таким чином, трудові ресурси післяпенсійного віку (якщо не за змістом підготовки, то за типом та ступенем освоєння навичок) набагато більше готові до ефективної, якісної роботи, ніж покоління, що прийшли на ринок праці в останні 10-15 років. Разом з тим, від літніх людей роботодавці часто намагаються звільнитися, бо сучасний менеджмент вимагає за пристойно оплачувану роботу «праці на зношення», чого не можна очікувати від осіб післяпрацездатного віку.

Частка жінок похилого віку в чисельності трудових ресурсів по регіонах коливається в досить широкому діапазоні. У цілому в адміністративних районах частка жінок похилого віку є більшою, ніж у міськрадах (виняток складає лише м. Кам'янець-Подільський, де така ситуація є наслідком значного міграційного відтоку населення). У структурі трудових ресурсів питома вага жінок похилого віку є найбільшою у м. Хмельницькому, Чемеровецькому, м. Шепетівці, м. Камянець-Подільському, Полянському районі, найменшою - в регіонах з більш високою народжуваністю (Шепетівський, Хмельницький, Ізяславський).

Територіальний розподіл чоловіків післяпенсійного віку (група 60-69 років) характеризується як більш однорідний (рис. 11), що може бути свідченням над смертності чоловіків у переважній більшості регіонів. Найбільший відсоток (4,5% і більше) чоловічої післяпенсійної групи трудових ресурсів характерний для Чемеровецького, Ярмолинецького, Новоушицького та Віньковецького районів, найменший - для м. Нетішин. Для всіх регіонів із значним відсотком старших вікових круп у складі трудових ресурсів актуальним завданням, яке потребує свого вирішення, буде створення додаткової кількості таких робочих місць, які зорієнтовані саме на цей контингент.

Виявлені особливості територіального розподілу різних демографічних груп працездатної частини населення Хмельницької області вимагають вивчення та пояснення, що потребує додаткових наукових розвідок. У будь-якому разі значна територіальна диференціація розподілу працеспроможних трудових контингентів свідчить про неможливість здійснення територіально однорідної політики зайнятості, що потребує врахування географічних факторів.

2.4 Основні проблеми розвитку трудового потенціалу області та шляхи їх вирішення

Під час опрацювання матеріалів, що використовувалися для написання дипломної роботи, були виявлені такі проблеми у сфері використання трудових ресурсів:

1. Значний рівень природного скорочення населення.

На нашу думку, основними заходами, які необхідно здійснити для вирішення цієї проблеми є:

- Подолання демографічної кризи, вдосконалення державної та регіональної демографічної політики, спрямованої на створення умов для розвитку людського та трудового потенціалу, забезпечення механізму її впровадження.

- Підвищення демостворювальної функції сфери праці, забезпечення матеріальної основи відтворення населення.

- Розвиток соціального сервісу у сфері обслуговування сімей.

- Реалізація ефективного соціально-економічного механізму задоволення потреби сім'ї в дітях через законодавче закріплення наявності у заробітній платі (соціальних платежах) обґрунтованої частини для утримання і гідного виховання здорових поколінь.

2. Захворюваність на розлади психіки через алкогольну залежність, смертність населення від злоякісних новоутворень, пріоритетними напрямками подолання яких, на мою думку, є:

- Розвиток соціальної роботи як діяльності з надання допомоги особам, родинам, групам в реалізації їхніх соціальних прав і в компенсації фізичних, психічних, інтелектуальних, соціальних та інших недоліків, що перешкоджають повноцінному соціальному функціонуванню.

- Орієнтація діяльності служб охорони здоров'я на допомогу населенню у збереженні свого здоров'я і поліпшенні його якісних характеристик, на досягнення високого рівня культури самозбереження українців.

- Формування нормативно-правової бази стимулювання здорового способу життя, обмеження реклами алкоголю і тютюну, боротьба з наркоманією.

- Забезпечення рівних можливостей для підтримки здоров'я, збереження трудового потенціалу через зменшення соціально обумовлених відмінностей у фізичному стані різних груп населення.

3. Інвалідизація населення. Для вирішення цієї проблеми необхідні:

- Економічне стимулювання суб'єктів соціально-трудових відносин до створення безпечних, сприятливих умов праці.

- Переорієнтація державної та регіональної політики у сфері охорони праці та виробничої гігієни на ліквідацію причин соціальних ризиків, загальний характер профілактичних заходів охорони праці, життя і праці.

4. Низький рівень освіченості населення, наукового розвитку

- Формування у населення цінностей праці, забезпечення високого рівня культури, поваги до життя, здоров'я людини, приватної власності.

- Орієнтація на розвиток людського та трудового потенціалу, індивідуалізація процесу навчання, гнучке використання єдиних програм.

- Закладення в школі базових навичок до праці, безперервного навчання та саморозвитку.

- Поширення можливостей освітньої свободи людини через власне визначення змісту навчання (за мінімальної порогової межі обов'язкових дисциплін 50%).

- Створення сучасної моделі фінансування освіти шляхом формування багатоканальних систем надходження коштів, стимулювання інвестицій у людський капітал (кредити, гранти для студентів).

- Забезпечення доступності платних освітніх послуг.

- Впровадження та розширення сфери використання сучасних інформаційних технологій, у тому числі дистанційного навчання.

5. Низький рівень наукового розвитку.

Для вирішення цієї проблеми слід проводити наступні заходи:

- Збереження та примноження наукового та науково-технічного потенціалу.

- Побудова ефективної взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності.

- Сприяння реалізації перспективних напрямів розвитку науки і техніки, державних наукових і науково-технічних програм. Планування коштів у місцевих бюджетах на підтримку інноваційної діяльності.

- Запровадження регіонального замовлення на інноваційну діяльність.

- Запровадження механізму кон'єктурних досліджень на інноваційну продукцію, комерціалізація наукових знань, формування інфраструктури підтримки підприємництва в науково-технічній сфері.

- Дотримання вимог Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» щодо забезпечення загальних обсягів бюджетного фінансування науки на рівні 1,7% ВВП.

6. Така проблема, як підвищення кваліфікації кадрів потребує наступних заходів:

- Розвиток системи професійної підготовки та перепідготовки, підвищення кваліфікації та післядипломного навчання спеціалістів на виробництві, в науковій та науково-технічній сфері.

- Сприяння зацікавленості та участі роботодавців у підготовці і підвищенні кваліфікації персоналу, а також співпраці з навчальними закладами.

- Підвищення вимог до професійної підготовки фахівців, забезпечення її фінансування, впровадження і розвиток модульних форм навчання, забезпечення формування банку даних з потреб регіонів у спеціалістах з урахуванням замовлень підприємств різних форм власності та регіональних центрів зайнятості [29, 154].

Висновки

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

Трудові ресурси - це частина населення країни, яка має необхідні фізичні і духовні здібності, загальноосвітні й професійні знання для заняття суспільно-значимою працею. На шляху до постіндустріального суспільства проблема трудових ресурсів набуває нового звучання і актуальності та потребує суспільно-географічного вивчення на всіх територіальних рівнях.

На формування і розміщення населення впливають різноманітні умови і фактори: історія заселення території, природно- і суспільно-географічні фактори. В якості вирішальних можуть виступати то одні, то інші, тому не слід перебільшувати дію якихось одних факторів. Для Хмельницького СГК рушійними факторами виступають суспільно-географічні, а обумовлюючими - природно-географічні. Проте в різних сферах господарського комплексу області вони взаємопов'язані й взаємообумовлюють формування, функціонування й розвиток даного СГК.

Кількісний і якісний склад трудових ресурсів визначаються перебігом процесів природного та механічного руху населення, а їх географія є результатом впливу низки факторів, серед яких соціально-економічні, історико-географічні, розселенські, демографічні та ін.

Хмельниччина володіє значним трудовим потенціалом. Проте в останні роки намітилась стійка тенденція до скорочення чисельності трудових ресурсів та їх старіння, що актуалізує завдання раціонального використання трудового потенціалу й потребує ефективної демографічної та міграційної політики.

Розподіл трудових ресурсів за регіонами є нерівномірним, що в цілому відповідає характеру розселення населення. Темпи приросту населення у віці 15-69 років по всіх адміністративно-територіальних утвореннях мають регресивний характер і суттєво диференцюються, що є результатом наявних соціально-економічних, демографічних та розселенських територіальних відмінностей.

Частка окремих демографічних груп трудових ресурсів має значний діапазон коливань. Особливістю розміщення чоловічих працездатних контингентів є їх переважання в південній та західній старопромисловій частині Хмельницької області; частка жінок є більшою в регіонах, з яскраво вираженими, ознаками старіння. Південна і частково центральна частина області залишаються «донорами» молодих працездатних контингентів для північних і деяких центральних більш урбанізованих районів, що відрізняються підвищеною часткою молоді в структурі трудових ресурсів (особливо в мм. Хмельницькому, Шепетівці, Ізяславі, Славуті, Нетішині, Ізяславському і Славутському районах). Важливою складовою трудових контингентів більшості адміністративних районів є жінки післяпенсійного (до 70 років) віку. Частка цієї вікової категорії є значною (більше 10,5%) для Ярмолинецького, Чемеровецького, Новоушицького, К-Подільського, Віньковецького, Городоцького, Дунаєвецького районів.

Виявлені відмінності в структурі та географії трудових ресурсів регіону потребує відповідної державної та регіональної політики щодо зайнятості населення, створення нових робочих місць відповідно до цих структурних особливостей. Урахування географічних аспектів працересурсної ситуації, а також тенденцій її розвитку дозволить підвищити ефективність заходів регулювання ринку праці, що в подальшому сприятиме підвищенню рівня життя населення та забезпечить економічне зростання регіону.

Список джерел

100 термінів і понять соціально-трудової сфери: енциклопедичний словник / під заг. ред. С.В. Мельника. - Луганськ: Вид-во ТОВ «Віртуальна реальність». - 2005. - 220 с.

Алаев Э.Б. Зкономико - географическая терминология: [Словарь-справочник] / 3. Б. Алаев. - М.: Мысль, 1977. - 199 с.

Баб'як Г.П. Проблеми відтворення трудового потенціалу України / Г.П. Баб'як // VII з'їзд Українського геогр. товариства. - К. - 1995. - С. 50-52.

Білик О. Основні напрямки збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О. Білик // Україна: Аспекти праці. - 2009. - №1. - С. 43-46.

Біляцький С. Ресурси трудових ресурсів / С. Біляцький, Т. Мірошниченко, А. Хахлюк // Віче. - 2006. - №15. - С. 42-45.

Богиня Д.П., Грішнова О.А., Основи економіки праці: Навч. Посібник /Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. - К.: Знання - Прес, 2000. - 313 с.

Боярчук Т. Оцінка соціально-економічної захищеності, рівня і якості життя Хмельниччини / Т. Боярчук // Регіональна економіка. - 2006. - №1.-с. 84-90.

Гнибіденко І. Перспективи формування ринку праці / І. Гнибіденко // Україна: Аспекти праці. - 2008. - №1. - С. 3-8.

Головань В. Соціально-економічні фактори формування та ефективного використання трудових ресурсів на підприємствах сільського господарства / В. Головань // Україна: Аспекти праці. - 2006. - №8. - С. 9-14.

Доповідь «Про Глобальні тенденції у сфері зайнятості - 2009. // МОП // Cоц. Політика. -2009. - №3. - с. 7-8.

Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. З / редкол.: С. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видав. Центр «Академія», 2002. - 952 с.

Занько Ю.С. Регіональні особливості трудового потенціалу України: матер. наук. конф. / Ю.С. Занько. - Львів, 1994. - С. 35-36.

Історія міст і сіл УРСР / Гол. Ред-ція укр-ї рад. Енциклопедії Академії наук УРСР. За ред. В.М. Кулаковський. - 1971. - с. 705.

Кірьян Т., Куліков Ю. Нове в теорії, методології та практиці людського капіталу / Т. Кірьян, Ю. Куліков // Україна: Аспекти праці. - 2008. - №4. - С. 28-31.

17. Коваленко В.М. Організаційні та фінансові аспекти використання трудового потенціалу робочої сили / В.М. Коваленко // Фінанси України. -2001.- №9.-С. 43-49.

18. Коліщак В. Досвід Хмельниччини. Націленість на позитивний результат /В. Коліщак // соц. політика. - 2009. - №7.-с. 11-14.

19. Коровкин А.Г. Движение трудовых ресурсов: анализ и прогнозирование / [А.Г. Коровкин]; отв. ред. Ю.П. Соловьев; АН СССР, Ин-т экономики и прогнозирования научн.-техн. Прогресса.-М.: Наука, 1990. - 207 с.

20. Корчун М. Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України / М. Корчун // Україна: Аспекти праці. - 2008. - №1.-С. 35-39.

21. Кривицька Н.В. Особливості демографічних процесів Хмельницької області в умовах переходу України до ЄС /Н.В. Кривицька // Європ. інтегр. процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право/ Тези доп. Міжнар. Наук.-практ. Конференції. - Луцьк, 2005. - с. 455-457.

22. Лузан Ю. Сучасний соціально-трудовий потенціал села: проблеми та шляхи їх вирішення / Ю. Лузан // Україна: Аспекти праці. - 2009. - №6. - С. 14-17.

23. Луцишин П.В. Єврорегіон «Буг». Обласний суспільно-географічний комплекс: теорія, методика, практика. - К., 1996. - с. 345.

24. Ляшенко Д.О. Основні підходи до картографування людського розвитку / Д.О. Ляшенко // Український географічний журнал. - 1997. - №2. - С. 56-61.

24. Нагребецька І. Пріоритети Хмельниччини добробут людини - добробут усієї громади про економічний розвиток області / І. Нагребецька Урад. Курєр. - 2008. - №114. - с. 6.

25. Природа Хмельницкой обл. Под ред. К.И. Геренчука. - Львов Вища школа. Изд-во при Львов. Ун-те, 1980. - 152 с.

26. Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року. Указ Президента України від 3 серп. 1999 р. №958/99 // Урядовий кур'єр. - 1999. - 19 серп.

27. Пухлій В.Т. Оцінка трудоресурсного потенціалу і можливостей його ефективного використання в перехідний період // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомчий науковий збірник. - 1999. - Вип. 9 - С. 88-97.

28. Региональные особенности воспроизводства и использования трудовых ресурсов / [И.П. Суворова, Г.А. Евдокимова, Т.С. Клебанова и др.]. - К.: Наукова думка, 1982. -169 с.