Управління прибутком підприємства (за матеріалами ДП ВК "Краснолиманська")

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

“ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Факультет технології і організації виробництва

Кафедра “Eкономіки і менеджменту“

Робота допущена до захисту в ДЕК

Завідувач кафедри ____________

С. М. Лисенко

ДИПЛОМНА РОБОТА Д 0201 43 43.3 638 ДР

Тема: “Управління прибутком підприємства (за матеріалами ДП ВК “Краснолиманська”) “

Виконавець, студентка групи МПс - 10

І.С. Лозова

Керівник дипломної роботи

Р.В. Коробський

Консультанти: ____________ Н.І. Дяченко

____________ В.І. Теряник

Нормоконтролер ___________ Н.Ю. Ляшок

Красноармійськ - 2011



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

“ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Факультет технології і організації виробництва

Кафедра “Eкономіки і менеджменту“

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав. кафедри ___ЕіМ____

С.М. Лисенко

«____»_____________2011 р.

ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу студентки Лозової Ірини Сергіївни

1. Тема роботи Управління прибутком підприємства (за матеріалами державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська")

Затверджена наказом від «_21__» лютого 2011 р. № 80 - 03

Термін здачі студентом закінченої роботи 30 травня 2011 року

Вихідні дані до роботи матеріали звіту про переддипломну практику, техніко-економічні показники діяльності підприємства за 2006 - 2010р., фінансові результати діяльності за 2006 - 2010р., статут.

Зміст розрахунково - пояснювальної записки ( перелік питань, що їх належить розробити) визначити аспекти формування та розподілу прибутку підприємства, проаналізувати фінансово - економічне становище, розробити напрямки щодо поліпшення фінансового стану шахти, розробити заходи підвищення прибутку за рахунок оперативного управління фінансовими ресурсами, охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях.

Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов'язкових креслень)____________________________________________________________________________________________________________________________

Консультанти по роботі, із зазначенням розділів проекту, що їх стосується:

Розділ	Консультант	Підпис, дата
		Завдання видав	Завдання прийняв
1.4.	Дяченко Н. І
4	Теряник В.І

7. Дата видачі завдання 25 лютого 2011р.

Керівник __ ____ __ Р.В. Коробський

Завдання прийняв до виконання__________________ І.С Лозова



КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Пор.№	Назва етапів дипломної роботи	Термін виконання етапів	Примітки
1.	Вступ	5 .03.2011
2.	Теоретичні аспекти формування та розподілу прибутку підприємства	15.03.2011
3.	Аналіз фінансово - економічного стану ДП ВК «Краснолиманська»	1.04.2011
4.	Рекомендації щодо підвищення розміру прибутку	15.04.2011
5.	Охорона праці на підприємстві вугільної галузі	1.05.2011
6.	Висновки	5.05.2011
7.	Оформлення та здача готової роботи на рецензування	30.05.2011

Студент - дипломник І.С.Лозова

(підпис)

Керівник проекту __ Р.В. Коробський

(підпис)



РЕФЕРАТ

Дипломна робота містить: 178 сторінок, 13 рисунків, 33 таблиць, 45 використаних джерел, 6 додатків.

Предмет дослідження - прибуток підприємства, його формування, розподіл та підвищення в умовах змішаної економіки.

Об'єкт дослідження - процеси господарської діяльності Державного підприємства Вугільної компанії “Краснолиманська”.

Мета роботи полягає у розробці практичних рекомендацій щодо підвищення розміру прибутку за рахунок оперативного управління фінансовими ресурсами.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі:

1) проаналізувати теоретичні аспекти управління прибутком підприємства;

2) ознайомитися з діяльністю підприємства, надати його характеристику;

3) проаналізувати основні техніко - економічні показники діяльності підприємства;

4) проаналізувати фінансові результати діяльності та рентабельності підприємства;

5) визначити шляхи підвищення рівня прибутку;

6) визначити економічні аспекти охорони праці.

Інформаційно - довідковою базою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених - економістів, діалектичний метод пізнання, а також методи економічного і статистичного аналізу, групування, аналітичного порівняння та інші. Методи дослідження: аналітичний, статистичний, факторний аналіз.

Визначено економічний ефект діяльності підприємства на основі управління матеріальними ресурсами, який склав 1456,75 тис.грн. в рік.

ПРИБУТОК, ТЕХНІКО - ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, ФІНАНСОВИЙ СТАН, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, ФАКТОРИ ВПЛИВУ, МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ, ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ.



ЗМІСТ

ВСТУП

1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ, РОЗПОДІЛУ І УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Прибуток, як мета і основний показник діяльності підприємства

1.2. Класифікація та склад прибутку підприємства

1.3. Джерела і принципи формування прибутку

1.4. Правові засади управління прибутком на вугільному підприємстві

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ДП ВК"КРАСНОЛИМАНСЬКА"

2.1. Економічний паспорт підприємства"

2.2. Аналіз основних техніко - економічних показників діяльності

2.3. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.4. Аналіз собівартості продукції

3. ПОЛІТИКА ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

3.1. Загальні напрямки щодо покращення управління фінансовими ресурсами

3.2. Впровадження заходів раціонального використання матеріальних

ресурсів

3.3. Розрахунок економії фінансових коштів у зв'язку з впровадження оптимальних розмірів партій постачання матеріальних ресурсів

3.4. Розрахунок економії фінансових коштів у зв'язку з вибором інших постачальників матеріальних ресурсів

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

вугільна промисловість фінансовий прибуток



ВСТУП

Вугільна промисловість була і залишається важливою базовою галуззю економіки України. У структурі енергетичного балансу України частка імпорту енергоресурсів перевищує власний їх видобуток та виробництво, що ставить країну в серйозну залежність від імпорту попри те, що Україна має всі можливості повністю забезпечити себе енергією. Сьогодні внаслідок об'єктивної необхідності включення України у світове господарство важливість вугільної проблематики як ніколи зросла. Крім того, господарський механізм нашої держави неухильно рухається у напрямку створення саморегульованої економіки, використання різних форм власності та ринкових важелів.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Під господарською діяльністю якого слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Прибуток, відома з давніх часів категорія, отримав новий зміст в умовах сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб'єктів господарювання. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, вона забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств.

Тому одним з актуальних завдань сучасного етапу є опанування керівників і фінансових робітників сучасними методами ефективного управління формуванням прибутку в процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Ефективне управління формуванням прибутку передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно - методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів його аналізу і планування.

Разом з формуванням прибутку на кожному підприємстві повинно бути забезпечено і ефективне управління його розподілом.

Необхідно мати на увазі, що кожен цикл розподілу прибутку - це одночасно і процес забезпечення ефективних умов його формування на розширеній основі в майбутньому періоді, реалізації цілей стратегічного розвитку підприємства.

Предмет дослідження - прибуток підприємства, його формування, розподіл та підвищення в умовах змішаної економіки.

Об'єктом дослідження є процеси господарської діяльності Державного підприємства Вугільної компанії “Краснолиманська”.

Мета роботи полягає у розробці практичних рекомендацій щодо підвищення розміру прибутку за рахунок оперативного управління фінансовими ресурсами.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що вона висвітлює таке основоположне поняття функціонування підприємства, як прибуток, його основні характеристики і методи раціонального використання та підвищення.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі:

1) проаналізувати теоретичні аспекти управління прибутком підприємства;

2) ознайомитися з діяльністю підприємства, надати його характеристику;

3) проаналізувати основні техніко - економічні показники діяльності підприємства;

4) проаналізувати фінансові результати діяльності та рентабельності підприємства;

5) визначити шляхи підвищення рівня прибутку;

6) визначити економічні аспекти охорони праці.

Дипломна робота складається із реферату, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі висвітлено головні теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства.

Другий розділ містить аналіз фінансово - економічних показників діяльності ДП ВК "Краснолиманська".

Третій розділ зазначає напрямки щодо покращення управління фінансовими ресурсами.

У четвертому розділі визначені економічні аспекти охорони праці.

Завдання, які були поставлені при виконанні дипломної роботи, пов'язані із забезпеченням максимізації розмірів формованого прибутку відповідного ресурсному потенціалу підприємства, забезпеченням високої якості прибутку.

В роботі використовуються методи дослідження, за допомогою яких доцільно аналізувати стан підприємства, його показники виробничої і фінансово- господарської діяльності. До цих методів належать: порівняльний аналіз, статистичний аналіз, дослідження документації, кількісний та якісний аналіз.



1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ, РОЗПОДІЛУ І УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Прибуток, як мета і основний показник діяльності підприємства

Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері виробництва та послуг в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів, є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачу. На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість минулої упредметненої, праці і живої праці. Вартість живої праці відбиває знову створену вартість і розпадається на дві частини. Перша являє собою заробітну плату працівників, що беруть участь у виробництві продукції. Її величина визначається рядом факторів, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили. У цьому змісті для підприємця вона представляє частину витрат по виробництву продукції. Друга частина знову створеної вартості відбиває чистий доход, що реалізується тільки в результаті продажу продукції, яке означає суспільне визнання її корисності. [13]

На рівні підприємства в умовах товарно - грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить за основну мету своєю діяльності отримання прибутку, але не завжди його одержує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то, в такому випадку, вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків, відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, яке не виключає і банкрутство. [19]

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує визначені функції.[24, c.24]

По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що він відбиває кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на його величину впливає ряд залежних і не залежних від підприємства факторів. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використаних у виробництві. [33]

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але і задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

Економічна нестабільність, монопольне положення товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці задачі повинна виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.[25, c.61]

Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники. Ємним інформативним показником є прибуток до оподаткування.

Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління процесом формування, розподілу і використання прибутку. Управління включає аналіз прибутку, його планування і постійний пошук можливостей його збільшення.

Економічний прибуток - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їхнього використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом дня роботи фінансових менеджерів.

У задачі аналізу фінансових результатів входять:

· оцінка динаміки показників прибутку;

· вивчення складених елементів формування прибутку;

· виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;

· аналіз показників рентабельності;

· виявлення й оцінка резервів зростання прибутку, способів їхньої мобілізації. [13, c.15]

Аналіз динаміки балансового прибутку, темпів його приросту в зіставленні з динамікою величини і приросту чистого прибутку становить значний інтерес. Результати аналізу можуть свідчити про зниження темпів приросту чистого прибутку в порівнянні з балансовим, і навпаки. Корисну інформацію можна почерпнути з аналізу динаміки частки чистого прибутку в балансовому. Якщо частка чистого прибутку росте, це свідчить про оптимальну величину податків, що сплачуються, зацікавленості підприємства в результатах роботи й ефективному господарюванні.

Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних факторів: собівартості продукції, обсягу реалізації і рівня діючих цін на реалізовану продукцію. Найважливішим з них є собівартість. Кількісно в структурі ціни вона займає значну питому вагу, тому зниження собівартості дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умов. Динаміка показника собівартості продукції цікава і з іншого погляду. Зниження витрат у масштабі народного господарства країни свідчить про рівень господарювання в цілому і відбиває позитивні процеси в економіці.

На багатьох підприємствах існують підрозділу економічних служб, що займаються постатейним аналізом собівартості, вишукують шляхи її зниження. Але значною мірою ця робота знецінюється інфляцією і ростом цін на вихідну сировину і паливно-енергетичні ресурси. [27]

Збільшення обсягу реалізації продукції в натуральному виразі за інших рівних умов веде до зростання прибутку. Зростаючі обсяги виробництва продукції, що користається попитом, можуть досягатися за допомогою капітальних вкладень, що вимагає направлення прибутку на купівлю більш продуктивного устаткування, освоєння нових технологій, розширення виробництва. Не вимагає капітальних витрат прискорення обороту обігових коштів, що також веде до росту обсягів виробництва і реалізації продукції.

При стабільних економічних умовах господарювання основний шлях збільшення прибутку від реалізації продукції складається в зниженні собівартості в частині матеріальних витрат. Особливо важливо це для підприємств обробних галузей (машинобудування і металообробка, металургійна, нафтохімічна й ін.), на яких питома вага вартості сировини в собівартості істотно вище, ніж на аналогічних підприємствах розвитих країн.

На величину прибутку від реалізації продукції впливає склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виручки і недоодержанню очікуваного прибутку.

Залишки нереалізованої продукції утворяться по наступним причинах:

· частина готової продукції закономірно осідає на складі в зв'язку з необхідністю її комплектації, упакування, підготовки до відвантаження, нагромадження до розмірів транспортної партії, виписки розрахункових документів. Збільшення залишків готової продукції на складі понад нормативну величину повинне бути предметом уваги фінансових служб підприємства: можливо, продукція не знаходить збуту через розрив господарських зв'язків чи не користається попитом з іншої причини. Такий вплив на прибуток залишків готової продукції на складі має місце на підприємствах, що випускають продукцію яка має натурально-речовинну форму. Виконані роботи і надані послуги в силу своєї специфічної форми як товару не можуть приймати вид залишків продукції на складі. Те ж відноситься і до продукції деяких галузей, наприклад, електроенергетики, транспорту, зв'язку;

· залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив, можуть утворюватися при застосуванні визначених форм розрахунку за відвантажену продукцію. Повна передоплата продукції, що відвантажується, виключає утворення таких залишків і практикується багатьма підприємствами, але як форма розрахунків має свої недоліки;

· частина товарів відвантажених не оплачена в термін покупцем. Не надходження виручки в цьому випадку практично не залежить від постачальника. Підприємству варто працювати в напрямку одержання доходів - припинити відвантаження продукції покупцю, перевести його на акредитивну форму розрахунків, передати вимоги по стягненню неплатежів з покупця банку, оформити комерційний кредит;

· продукція відвантажена й отримана покупцем, але останній на законних підставах відмовився від її оплати. Найбільш ймовірною причиною відмовлення може бути недотримання постачальником умов договору постачання.

Резервом збільшення балансового прибутку може бути прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства. Якщо раніш операції, пов'язані з вибуттям основних фондів, не робили помітного впливу на фінансові результати, то тепер, коли підприємства вправі розпоряджатися своїм майном, має сенс звільнитися від зайвого і не встановленого устаткування, попередньо зваживши, що вигідніше - продати його чи здати в оренду. [4, 5]

Прибуток може бути отримана від реалізації нематеріальних активів, що мають попит на ринку. Їхня продажна ціна визначається здатністю приносити доход. Для обчислення прибутку з продажної ціни виключаються витрати, пов'язані зі створенням чи купівлею нематеріальних активів з урахуванням витрат по їхньому доведенню до стану, у якому вони здатні приносити доход.

У складі позареалізаційних операцій найбільш дохідними можуть бути фінансові вкладення. Важливо, щоб вони здійснювалися не на шкоду основної діяльності підприємства. Конкретні напрямки і структура фінансових вкладень повинні бути результатом продуманої політики підприємства на основі достовірної оцінки їхньої ефективності. Непрофесійний підхід до цього питання може привести до втрати засобів, вкладених у статутний капітал інших підприємств чи спільну діяльність, у неліквідні цінні папери.

Відносно надійним способом фінансових вкладень зараз можна вважати збереження грошей на депозитному рахунку чи придбання депозитних сертифікатів. У цьому випадку повинні враховуватися щонайменше дві обставини: темпи інфляції, якщо мова йде про придбання сертифікатів, і процентна ставка податку з отриманих доходів.

Найважливішим питанням управління процесом формування прибутку є планування прибутку й інших фінансових результатів з урахуванням висновків економічного аналізу. Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечувати фінансування більшого обсягу потреб підприємства в його розвитку. При цьому важливо виходити з величини чистого прибутку. Задача максимізації чистого прибутку підприємства тісно пов'язана з оптимізацією величини податків, що сплачуються, у рамках діючого законодавства, запобіганням непродуктивних виплат.

1.2 Класифікація та склад прибутку підприємства

На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів належать: природні умови, транспортні умови, соціально-економічні умови, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків,ціни на виробничі ресурси тощо.

До внутрішніх факторів зміни прибутку належать:

- основні фактори: обсяг продажу, собівартість продукції, структура продукції і затрат, ціна продукції;

- неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни: цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції (робіт, послуг), які ведуть до штрафів і економічних санкцій [25, с 145].

Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства отримують закінчену грошову оцінку в системі показників прибутку. Узагальнено ці показники представлено в “Звіті про фінансові результати” (форма №2). Основними показниками прибутку є: загальний прибуток звітного періоду - балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг); прибуток від фінансової діяльності; прибуток від інших позареалізаційних операцій; оподаткований прибуток; чистий прибуток [31, с 108].

Прибуток, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:

- прибутку (збитку) від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

- прибутку (збитку) від іншої реалізації;

- прибутку (збитку), отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спеціальних підприємств);

- прибутку (збитку) від інших позареалізаційних операцій [15, с 486].

Справжнім доходом підприємства є чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Він розраховується за формулою:

ЧД = Д - ПДВ - АЗ - ІЗП - ІВ, (1.1)

де ЧД - чистий дохід;

Д - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

ПДВ - податок на додану вартість;

АЗ - акцизний збір;

ІЗП - інші збори або податки з обороту;

ІВ - інші вирахування з доходу.

Валовий прибуток - це різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції, тобто він розраховується за формулою:

ВП = ЧД - С, (1.2)

де ВП - валовий прибуток;

С - собівартість реалізованої продукції.

Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) - це поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію, виражені в грошовій формі. Собівартість - це один з основних економічних показників підприємства, тому є необхідність єдиної методики розрахунку бухгалтерського, статистичного й управлінського обліку. Перелік витрат, які можна відносити на собівартість, регламентований Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) від 02.02.01 р.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат [17, с 362].

До складу інших операційних доходів включають: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів та ін.

До складу адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: основна та додаткова заробітна плата управлінського (керуючого) персоналу з відрахуванням на соціальне страхування; витрати на службові відрядження апарату управління підприємством; витрати на управління основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання та інше); витрати на зв'язок; витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів та інші витрати загальногосподарського призначення.

До складу витрат на збут включаються: витрати, пов'язані з реалізацією продукції, (товарів, робіт, послуг); витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, товарів, робіт, послуг; витрати на рекламу продукції, товарів; витрати на доставку продукції споживачам; витрати на пакувальні матеріали, які витрачаються для затарювання готової продукції; витрати на оплату праці продавців, торгових агентів і працівників підрозділів, що забезпечують збут, а також витрати на відрядження цих працівників; витрати на транспортування готової продукції, товарів; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів та інші витрати.

До складу інших операційних витрат включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги; збитки від уцінки запасів та від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення майбутніх операційних витрат, інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг [19, с 63].

При цьому до складу доходу від участі в капіталі включають дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані або спільні підприємства.

У складі інших фінансових доходів враховуються дивіденди, проценти та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.

До складу інших доходів включають: дохід від реалізації фінансових інвестицій та необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, що виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльність підприємства.

У складі фінансових витрат враховуються витрати на сплату відсотків за користування кредитами, отриманими за облігаціями, випущеними за фінансовою орендою, та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу.

У складі витрат від участі в капіталі враховуються збитки, що спричинені інвестиціями в асоційовані або спільні підприємства.

До складу інших витрат включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць; витрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

В економічній теорії велика увага приділяється таким видам прибутку: балансовий та чистий (розрахунковий).

Балансовий прибуток - це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів виробничої і невиробничої діяльності, яка відображається в його балансі. Він включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) і позареалізаційних операцій [15, с 163].

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій - це різні надходження коштів, видатки і витрати, які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.

До складу позареалізаційних прибутків відноситься також прибуток, що є результатом операцій з тарою (коли різниця між цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках при поверненні тари перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари); прибуток минулих років, що виявився у звітному році; надходження штрафів від банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативного терміну; надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах як безнадійні, списання кредиторської заборгованості між підприємствами недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої заборгованості минув.

Слід зауважити, що законодавство України не передбачає віднесення до категорії позареалізаційних збитків сум оплачених фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, інших штрафів, пені, неустойок, включаючи ті, які пов'язані з порушенням господарських договорів. Ці збитки, які сплачені підприємством або відносно сплати яких є рішення суду, відшкодовуються в порядку розподілу прибутку підприємства, тобто за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати всіх податків [11, с 23].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Схема формування балансового прибутку

Під доходами розуміють збільшення вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

У бухгалтерському обліку визнання доходу пов'язане із принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти, і результати господарських операцій відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у тому періоді, до якого вони відносяться. Принцип нарахування застосовується одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами [11, с 61].

На рис. 1.2. показано порядок визнання доходів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Визнання доходів у фінансових звітах

Для визнання доходу повинно відбутись не лише надходження активу або зменшення зобов'язання, але й фінансовий наслідок цих подій - збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Доходами не визнаються сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів, сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції, сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо, сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

Доходи підприємства класифікуються за різними ознаками. На рис. 1.3 зображено класифікацію доходів [40, с 235].

Отже, в залежності від виду діяльності розрізняють доходи від: звичайної діяльності, надзвичайної діяльності.

Доходи можуть виникати в результаті: операційної діяльності, фінансової діяльності, інвестиційної діяльності.

За метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють доход від:

- реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);

- надання послуг;

- використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання процентів, дивідендів, роялті.

Дохід від реалізації товарів і продукції визнається за таких умов:

- підприємство передало покупцеві суттєвий ризик і вигоди, пов'язані з правом власності на товар;

- підприємство не бере подальшої участі у керівництві, пов'язаному з володінням, та не здійснює ефективного контролю за реалізованими товарами;

- ймовірне отримання підприємством економічних вигод;

- витрати, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією , можуть бути достовірно визначені [38, с 52]

Рисунок 1.3 - Класифікація доходів за видами діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Будь-який аванс, вже отриманий за продаж продукції чи товарів, визнається як зобов'язання.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, має визнаватися за ступенем завершеності операцій з надання послуг на дату балансу.

Результат від надання послуг може бути визнаний за наявності таких умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- ймовірності отримання підприємством економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

У разі сумніву щодо отримання суми, раніше визнаної як дохід, неоплачена сума, стосовно якої перестає існувати ймовірність оплати, визнається як витрати.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо:

1) ймовірне отримання підприємством економічних вигод;

2) дохід може бути достовірно оцінений.

При цьому:

- відсотки визнаються у періоді, до якого вони належать, пропорційно часу, виходячи з бази їх нарахування;

- роялті визнаються на основі нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

- дивіденди визнаються, коли виникає право акціонерів на їх отримання.

Важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде в кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан. Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності. Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кожного господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Виручка від реалізації продукції розраховується у діючих цінах. У нинішніх умовах господарювання обсяг виручки від реалізації продукції перетворився на важливий показник фінансово-господарської діяльності. Тому підприємство повинно бути зацікавленим не тільки у збільшенні кількісного обсягу продукції, що випускається, але й у збільшенні обсягу реалізованої продукції (з урахуванням скорочення залишків нереалізованої продукції). Тобто повинна вироблятися така продукція, яка відповідає вимогам споживачів та користується більшим попитом. Для цього необхідно вивчати ринкові умови господарювання та можливості розміщення виготовленої продукції на ринку при збільшенні обсягів її випуску [14, с 131].

Важливим моментом у господарській діяльності підприємства є своєчасне надходження виручки. По-перше, виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є для підприємства основним регулярним джерелом надходження коштів. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства завершується реалізацією продукції і надходженням виручки, що означає відшкодування витрачених на виробництво грошових коштів і створення необхідних умов для відновлення наступного кругообігу.

На рис. 1.4 зображено фактори, що впливають на розмір виручки від реалізації продукції.

Від надходження виручки залежить стійкість фінансового стану підприємства, стан його оборотних засобів, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками підприємства. Несвоєчасне надходження виручки може призвести до затримки розрахунків, сплати штрафів, впровадження економічних санкцій, що в кінцевому підсумку означає не лише втрату прибутку, але й затримку в роботі [20, с 328].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.4 - Фактори впливу на розмір виручки



Балансовий прибуток є одним із головних якісних показників, який планується підприємством та відбивається в його балансі.

Розрахунковий прибуток - це частина балансового прибутку, що залишилась після відрахування на спеціальні першочергові цілі (плата за землю, фіксовані рентні платежі, процент з прибутку за банківський кредит та інші), і відрахування додаткового прибутку від реалізації продукції, одержаного від необґрунтованого підвищення цін і порушення законів. Він використовується в системі економічного стимулювання як показник взаємовідношень господарчого органу з бюджетом.

Чистий прибуток - це частина балансового прибутку, що залишається у господарстві після покриття всіх платежів і витрат, які здійснюються з прибутку. Він визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт. Чистий прибуток спрямовується на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного (страхового) фонду, сплату в бюджет економічних санкцій, пов'язаних з порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші цілі [15, с 125].

Чистий прибуток - це остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, він формується внаслідок взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним значенням. Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрямок використання чистого прибутку.

1.3 Джерела і принципи формування прибутку

Слід зауважити на те що вугільна галузь є досить матеріалоємною, а також фондоємною. Для підвищення вуглевидобутку тим самим збільшення прибутку підприємство потребує значних капіталовкладень для закупівлі нового сучасного устаткування.

Виконання фінансовим менеджером підприємства основних завдань управління формуванням прибутку підприємства спрямоване на врахування таких особливостей:

1) потенційна різноманітність структури прибутку підприємства;

2) специфічність формування та обліку прибутку підприємства в часі;

3) вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного і попереднього періодів господарювання [16, с 99].

На рис. 1.5 зображено зміст і завдання формуванням прибутку підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 - Зміст і завдання управління формуванням прибутку підприємства



Процес управління формуванням прибутку містить етапи його аналізу в перед плановий період і прогнозування обсягів та оптимального складу його формування у плановому періоді.

Основними типовими елементами аналізу прибутку підприємства в перед плановий період виступають: аналіз загальної суми прибутку і показників рентабельності в динаміці; вивчення складу загальної суми прибутку за основними його видами; аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінки достатності прибутку звітного періоду у фінансовому забезпеченні розвитку підприємства та ін. Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності. Особлива увага фінансовими менеджерами підприємства надається плануванню прибутку від основної діяльності [26, с 35].

Схему формування прибутку підприємства наведено на рис. 1.6.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.6 - Формування прибутку від реалізації продукції та фактори, що впливають на зміну обсягу

Одержання прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) пов'язане зі здійсненням основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток входить у склад виручки від реалізації, тому його формування пов'язане з надходженням виручки від реалізації. Але, на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на основі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається по мірі реалізації прибутку. Тому в обігу підприємства прибуток з'являється до його відображення у звітності [17, с 65].

Для формування прибутку важливе значення має визначення моменту реалізації продукції. В окремих законодавчих актах момент реалізації трактується по-різному. Так, згідно з законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств ”, реалізація - це подія, яка відбулася раніше: дата відвантаження товарів або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок постачальника як оплата товарів. Відповідно до Закону України “ Про податок на додану вартість ” від 03.04.97 р., реалізацією вважається зарахування коштів від покупця на банківський рахунок постачальника як оплата товарів, що підлягають оплаті.

Але незалежно від трактовки моменту реалізації у законодавчих актах, формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце лише за умови реальної реалізації, тобто при зарахуванні коштів від покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Визначення моменту реалізації по даті відвантаження товарів і пов'язане з реалізацією виникнення податкових зобов'язань супроводжується відволіканням обігових коштів підприємства на сплату податків, а отже й погіршенням його фінансового становища.

Прибуток від основної діяльності є найвагомішим показником ефективності ведення бізнесу, обраного власником підприємства.

Управління формуванням прибутку підприємства передбачає розрахунок його планового розміру.

Планування прибутку - відповідальна частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи підприємства. Воно відбувається окремо за всіма видами діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбачуваної величини податку на прибуток, оскільки деякі види діяльності на обкладаються податком на прибуток, а деякі обкладаються за підвищеними ставками. Якщо план із прибутку складено правильно та якісно, то підприємство має змогу правильно визначити не тільки обсяг платежів у державний бюджет, а і суму прибутку, що залишається у його розпорядженні для створення фінансової бази для розвитку виробництва, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

У процесі розробки фінансових планів важливо не тільки врахувати всі фактори, що впливають на величину можливих фінансових результатів, але й, врахувавши варіанти виробничої програми, обрати той, що забезпечить отримання максимального прибутку.

Об'єктом планування є балансовий прибуток, який планується на рік, квартал, місяць спочатку окремо поскладових частинах: прибуток від реалізації товарної продукції, прибуток від іншої реалізації. Позареалізаційні прибутки плануються лише в частині доходів підприємств від здійснення ними корпоративних прав і від вкладення фінансових ресурсів у інші (крім акцій) цінні папери, депозити. Інші позареалізаційні прибутки і збитки не плануються, оскільки підприємство повинно так організувати роботу і взаємовідносини зі своїми партнерами, щоб не порушувались договірні умови, чинне законодавство, фінансова дисципліна, що включає штрафні платежі, пеню, неустойки.

До методів планування формування прибутку підприємства від основної діяльності належать метод прямого по асортиментного розрахунку, аналітичний метод планування прибутку, та система аналізу “ взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку ” [37, с 54].

На невеликих і середніх підприємствах найпоширенішим методом планування прибутку від реалізації товарної продукції є метод прямого по асортиментного розрахунку. За цим методом прибуток від реалізації розраховується за формулою:

П _Р = Р - С, (1.3)

де П _Р - прибуток від реалізації товарної продукції;

Р - вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за оптованими (регульованими, договірними або ін.) цінами без ПДВ та акцизного збору;

С - повна собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг).

При цьому використовуються дані про обсяги реалізації з кожної асортиментної позиції, які були одержані при складанні обсягу реалізації товарної продукції.

Основною позитивною рисою складання плану прибутку методом прямого розрахунку є простота і достовірність. Але цей метод обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, оскільки дає лише кінцевий результат - план прибутку, не виявляючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку.

Головним чином з цієї причини широко використовується (і не тільки на найкрупніших підприємствах) аналітичний метод планування прибутку від реалізації продукції. Він ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку і рентабельності у базовому періоді (оптимальність структурної побудови асортименту продукції, дотримання нормативів витрачання матеріалів і сировини, рівень ефективності виробництва, дотримання технічних та якісних параметрів по товарній продукції, що впливають на її оптову ціну тощо) та факторів, які повинні мати місце в плановому періоді (зростання виробництва, зниження собівартості продукції, зміна ринкового рівня цін тощо) [17, с 31]. Алгоритм аналітичного методу планування прибутку має такий вигляд:

1. Обчислення очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції за звітний рік. Оскільки ця робота проводиться до закінчення базового періоду, то спочатку обчислюється очікуваний прибуток від реалізації товарної продукції за звітний рік. Для цього сума фактично одержаного прибутку за минулий період базового року збільшується на суму планового прибутку за період до його закінчення.

2. Визначення планової рентабельності продукції підприємства. Другий етап передбачає коригування очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість і рентабельність підприємства у базовому періоді, та які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умові при планування прибутку на плановий період).

На цьому етапі роботи найскладніше завдання - знайти підхід до того, як врахувати зміни цінових факторів на обсяг прибутку і рентабельність підприємства, адже в умовах інфляції ціни на ті ресурси, які воно споживає на виробництво, так само, як і оптові ціни, за якими воно реалізує продукцію споживачам, швидко змінюються, при чому часто в нерівноцінних співвідношеннях.

В умовах безінфляційної ринкової економіки варіація цін спостерігається, але у меншій мірі. Вона відбувається під впливом попиту і пропозиції на сировину, основні засоби, товари народного споживання, робочу силу, інші товари. Отже, якщо при плануванні прибутку виходячи просто з тієї рентабельності продукції, яка склалася у базовому періоді, то це може призвести до дуже серйозних прорахунків.

Рентабельність продукції звітного року розраховується за формулою:

Р _ЗР = , (1.4)

де Р _ЗР - рентабельність продукції звітного року;

ОП _ЗР - очікуваний прибуток звітного року;

С _ЗР - очікувана собівартість виробництва та реалізації продукції звітного року.

Рентабельність продукції підприємства, яка досягнута ним у базовому періоді (звітному році), для мети використання як базової при плануванні прибутку в новому плановому періоді, повинна бути скоригована з урахуванням умов ціноутворення планового періоду.