Основним об'єктом у фінансовому плануванні є прибуток підприємства. Безпосередньо організація управління фінансами залежить від розмірів компанії і виконуваних нею задач. При вирішенні фінансових питань необхідно точно трактувати поняття "прибуток". Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити, що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків, чистий - після їхньої сплати, тобто це ті засоби, який компанія може використовувати за своїм розсудом. У свою чергу чистий прибуток, у залежності від виконуваних ним функцій, ділиться на розподілений, тобто той що пішов на виплату дивідендів чи взагалі в особисті доходи власників фірми, і нерозподілений, тобто вкладений у виробництво. Якихось особливих рецептів відносно розподілу чистого прибутку не існує, - усе залежить від конкретних цілей фірми і її фінансового стану. Можна лише відзначити, що прибуток, який розподіляється, складає зазвичай 30-50% чистого прибутку.

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано на рис. 1.1

З плануванням прибутку тісно пов'язане касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і видатків наявних засобів протягом визначеного періоду часу.

Основна задача тут - визначити мінімальний розмір оборотного капітал, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в готівку.

Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над короткостроковими пасивами. Збалансованість оборотного капіталу обов'язкова в силу цілого ряду причин: вона дає можливість вчасно оплачувати рахунки за матеріали і робочу силу, робити витрати, зв'язані з виробничою і збутовою діяльністю, користуватися стійкою кредитною репутацією.

Визначивши потребу в оборотних коштах, необхідно скласти прогноз надходження і витрат наявних засобів, необхідних для планування виплати дивідендів, оплати відсотків і погашення кредитів. Функції такого прогнозу виконує касовий бюджет, що відбиває передбачувані надходження готівки і її використання, а також потреба в кредитах чи неможливе одержання надлишків готівки.

Касовий бюджет розглядати як рахунок прибутків і збитків, але лише в тому, що стосується готівки .

Фактичні надходження і платежі зазвичай відрізняються від передбачених у касовому бюджеті, що може бути викликане зміною умов збуту чи виробництва, а також недостатнім контролем за рухом наявних засобів. Щоб зберегти оборотний капітал у належному стані, можливе прийняття визначених стабілізуючих мір:

· зменшення прямих перемінних витрат;

· посилення інкасації рахунків дебіторів;

· тимчасове відмовлення від великих витрат;

· скорочення товарних запасів;

· використання спроби відстрочки погашення кредитів;

· як останній засіб - зміна виробничих планів.

Як стабілізуючий фактор повинні також виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати засоби, щоб мати їх на майбутні витрати - сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування і т.д..

Резерви відрізняються від фондів тим, що у фондах наявні засоби акумулюються, а в резервах наявні засоби зазвичай складають заздалегідь фіксовану суму.

Резерви від прибутку забезпечують виконання планів по розвитку виробництва, а також служать для непередбачених подій.

Фонд є сума готівки, відкладена для спеціальних цілей. Головні характеристики фонду - цільова спрямованість і строго регламентована система формування шляхом регулярних відрахувань. Наприклад, пенсійний фонд (якщо такий формується на підприємство) призначений тільки для виплати пенсій (фірмових надбавок до пенсії, вихідних допомога при виході на пенсію) і формується за рахунок відрахувань із заробітної плати.

2. Управління прибутком та рентабельністю на ЗАТ „Тканини”

Далі розглянемо вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції, який можна розрахувати за наступною формулою:

,

де, V_1,0 - обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

V₀ - виручка від реалізації продукції за попередній період,

.

Проаналізуємо вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції для ЗАТ „Тканини”. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду на підприємстві склали:

V_A1,0 = 55 * 19 = 1045 тис. грн.

V_B1.0 = 30 * 39,9 = 1197 тис. грн.

V_Г1,0 = 50 * 35 = 1750 тис. грн.

V_Д1,0 = 55 * 23,5 = 1292,5 тис. грн.

V_Є1,0 = 34 * 43 = 1462 тис. грн.

V_Ж1,0 = 52 * 10 = 520 тис. грн.

V_1,0 = 7266,5 тис. грн.

Розрахуємо вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції:

?Р^Q` = 777

Четвертим етапом аналізу буде розрахунок впливу на прибуток змін собівартості одиниці продукції, який здійснимо за наступною формулою:

,

де, Sil - собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів для ЗАТ „Тканини” буде становити:

?Р_А = 55 (18 - 17,3) = 38,5 тис. грн.;

?Р_В = 30 (47,7 - 35,9) = 354,0 тис. грн.;

?Р_г = 50 (30,0 - 29,8) = 10,0 тис. грн.;

?Р_Д = 55 (22,1 - 18,77) = 183,1 тис. грн.;

?Р_Є = 34 (39,5 - 42,1) = - 88,4 тис. грн.;

?Р_Ж = 52 (48,5 - 11,32*) = 1933,4 тис. грн.;

* Собівартість одиниці виробу Б за попередній період.

Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення прибутку) зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:

?Р^S = 38,5 + 354,0 + 10,0 + 183,1 - 88,4 + 1933,4 = 2430,6 тис. грн.

П'ятим етапом аналізу є розрахунок впливу на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції, який здійснюється за наступною формулою:

Проаналізуємо вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції для ЗАТ „Тканини”.

?Р^SQ = 8390 - 6570.8 = 82,2 тис. грн.

Визначимо сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції:

?Р^Т = ?Р^Р + ?Р^Q + ?Р^Q` + ?Р^S + ?Р^SQ = 2734 - 169 + 7 - 2431 + 82 = 223 тис. грн.

Загальне збільшення операційного прибутку обраховується за формулою:

?Р = Р₁ - Р₀ = ?Р^Т + ?Р^О

де Р₁ - операційний прибуток за звітний період; ?Р⁰ - збільшення інших операційних доходів.

Так, загальне збільшення операційного прибутку для ЗАТ „Тканини” буде становити:

?Р = 1150 - 897 = 223 + 30 = 253 тис. грн.

Структуру змін операційного прибутку за чинниками з числовими абсолютними показниками і у відсотках наведено на рис. 2.1

Збільшення операційного прибутку до 253 тис. грн. пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції (88,1%) та збільшенням інших операційних доходів (11,9%). Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

· підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раза порівняно з фактичним рівнем);

· збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Оскільки ціни на реалізовану продукцію підвищились більше ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

Таблиця 2.2

Вихідні дані та розрахункові показники для аналізу операційного прибутку від реалізованої продукції за чинниками.

* У дужках - у тому числі змінні витрати

гр.7 = гр. 1* гр. 3

гр. 8 = гр. 2 * гр. 4

гр. 9 = гр. 1 * гр. 5

гр. 10 = гр. 2 * гр. 6

гр. 11 = гр. 7 - гр. 9

гр. 12 = гр. 8 - гр. 10

Види продукції ЗАТ „Тканини” наведено з використанням буквеного коду, для того, щоб спростити відображення формалізованих процедур.

Друга частина планування прибутку на підприємстві є безпосередньо саме планування. Так, метод планування прибутку з використанням методу точки беззбитковості передбачає поділ витрат підприємства на такі:

· постійні, або умовно постійні (S_пост), за певний період; вони залишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв'язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

· змінні (S_змін), тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників - відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат - продукт, виріб;

· сукупні, тобто повна собівартість (S) -сума постійних (S_пост) та змінних (S_змін) витрат: S = S_пост + S_змін;

Так, розглянемо даний метод для одного з видів продукції ЗАТ „Тканини”. Постійні витрати S_пост = 2500 тис. грн..; ціна реалізації одиниці продукції р = 35 тис. грн.; змінні витрати на одиницю продукції S_змін = 22 тис. грн..

Критичний обсяг виробництва: Q_крит = S_пост / p - S_змін. Розрахувавши критичний обсяг виробництва можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

Q_крит = 2500 / 35 - 22 = 192 од.

Припустимо, що служба маркетингу наполягає на збільшенні витрат на рекламу; водночас підвищилась орендна плата і тарифи на послуги зв'язку. Унаслідок цього постійні витрати збільшились до 2750 тис. грн. Визначимо, який обсяг продукції треба реалізувати в цих умовах, щоб покрити новий розмір постійних витрат. Обчислюємо: Q_крит = 2750 / 35 - 22 = 211 од.

Визначення критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості рис. 3) суцільною лінією позначено перший варіант постійних витрат, штриховою - другий.

Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі 2500 тис. грн.., достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для покриття постійних витрат у розмірі 2750 тис. грн.. потрібно вже реалізувати 211 одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить до збитків).

У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні постійних витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю продукції.

Виходячи з заданого обсягу реалізації продукції Q = 180 од. (контракти укладені саме на такий обсяг) з фіксованою ціною за одиницю р = 35 тис. грн. і заданим рівнем змінних витрат на одиницю продукції S_змін = 22 тис. грн.. визначити критичний для підприємства рівень постійних витрат: S^крит_пост = Q* (p - S_змін) = 180* (35 - 22) = 2340 тис. грн. Такий рівень постійних витрат дає змогу підприємству уникнути збитків.

Розглянемо приклад розрахунку критичних обсягів діяльності реалізації для багато номенклатурного виробництва у застосуванні для ЗАТ „Тканини”.

Вихідні дані на основі наскрізного прикладу діяльності підприємства за звітний період (див. табл..2.2), а також допоміжні розрахунки наведені в табл.. 2.2

Таблиця 2.2

Вихідні дані для критичного обсягу виробництва

Узагальнений маржинальний дохід визначається як сума добутків маржинального доходу за видами виробів на їх частку: 7*0,11 + 20*0,15 + 11*0,175 + 10*0,165 + 13,2*0,14 + 15*0,26 = 13,1 тис. грн..

Критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості)

Qкрит = 2500 / 13,1 = 191 од.,

у тому числі (з округленням результатів до цілих)

Q_A = 191 * 0,11 = 21 од.;

Q_В = 191 * 0,15 = 29 од.;

Q_Г = 191 * 0,175 = 33 од.;

Q_Д = 191 * 0,165 = 32 од.;

Q_Є = 191 * 0,14 = 26 од.;

Q_Ж = 191 * 0,26 = 50 од.

За такої структури обсягів виробництва підприємство матиме виручку, яка дорівнюватиме загальним витратам (постійним та змінним).

У розглядуваному прикладі (див. гр.1 табл. 2.2) фактичні обсяги реалізації за всіма видами виробів перевищували критичні. Це забезпечило підприємству прибуток від реалізації продукції у звітному періоді у розмірі 1000 тис. грн.

Якщо підприємство реалізує продукцію в умовах недосконалої конкуренції, тобто коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується ціна за одиницю продукції, пошук оптимальної позиції продукції підприємства на ринку можна продемонструвати на прикладі, проілюстрованому на рис.2.2, вихідні дані для якого наведені в табл.2.2.

Водночас у цьому прикладі змінні витрати на одиницю продукції не залишаються однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдяки знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддалених постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

Як випливає з даних табл. 2.2, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі - це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції (див. рис. 2.2).

Таблиця 2.2

Вихідні та розрахункові дані для визначення оптимальних обсягів реалізації продукції в умовах недосконалої конкуренції.

Примітка. Постійні витрати S_пост = 38 тис. грн..

За даними рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих рівнів інших взаємопов'язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівня цін на продукцію та змінних затрат.

Підприємству слід уникати „ножиць”, тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

2.3 Планування рентабельності ЗАТ „Тканини” як складова процесу управління прибутком підприємства

Планування рентабельності підприємства є складовою частиною процесу управління прибутком підприємства. Розглянемо докладніше особливості планування даного економічного показника на фактологічному матеріалі ЗАТ „Тканини”.

У плануванні використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

В розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми „Дюпон” запропонували рентабельність власного капіталу Рвк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком Рч, оборотності активів Оа та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) Кфз, тобто

Рвк = Рч * Оа * Кфз = Р/ВК = Р/V * V/A * A=П/ВК;

де Р - чистий прибуток; V - чиста виручка від реалізації продукції; А - активи; П - пасиви.

Чистий прибуток ЗАТ „Тканини” у 2004р. становив 840 тис. грн., середньорічний розмір власних коштів - 5240 тис. грн.. (р.380, 430 та 630 форми №1), чиста виручка від реалізації - 10000 тис. грн.., середньорічна валюта балансу - 8365 тис. грн..

Розрахуємо рентабельність власного капіталу за 2004 рік (за вихідними даними додатка 1 та 2):

Рвк =

З наведеної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового важеля, з'ясовує, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному на рис. 2.3 та в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Рівень фінансового важеля

Аналогічно до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу.

Рівень фінансового важеля: РФВ = ;

РФВ _п/к=30% = ;

РФВ _п/к=50% =;

РФВ _п/к=80% =;

Якщо частка позикового капіталу становить 30%, то зміна валового прибутку на 1% спричинює збільшення Рвк на 1,6%, при П/К = 50% - на 2,62%, при П/К = 80% - на 63,14%. Точка перетину на рис.5 відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн., тобто значення показника Рвк не змінюється при різних значеннях П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм Рвк, використовуючи власні джерела (від'ємний фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).

Слід, при плануванні, зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшені валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво - з низьким.

2.4 Аналіз розподілу прибутку на підприємстві

тис. грн.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку частки прибутку, що йде на виплату дивідендів власникам акцій підприємства, самофінансування підприємства (реінвестований прибуток), фонд соціальної сфери, матеріальне стимулювання працівників, і таких показників, як сума самофінансування і сума капітальних вкладень на один працівника, сума зарплати і виплат на один працівника. Причому вивчати дані показники треба в тісному зв'язку з рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного працівника, на одну гривню основних виробничих фондів. Якщо ці показники вище, ніж на інших підприємствах, чи вище нормативних для даної галузі виробництва, то існують перспективи для розвитку підприємства.

Важливою задачею аналізу є вивчення питань використання засобів фондів нагромадження і споживання. Засоби цих фондів мають цільове призначення і витрачаються відповідно до затверджених кошторисів. Фонд нагромадження використовується в основному для фінансування витрат на розширення виробництва, його технічне переозброєння, упровадження нових технологій і т.д.

Фонд споживання може використовуватися на колективні потреби (витрати на утримання об'єктів культури й охорони здоров'я, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів) і індивідуальні (винагорода за підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок у санаторії і будинку відпочинку, стипендії студентам, часткова оплата харчування і проїзду, допомога при виході на пенсію і т.д.).

У процесі аналізу установлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з'ясовуються причини відхилень від кошторису по кожній статті, вивчається ефективність заходів, проведених за рахунок засобів цих фондів. При аналізі використання засобів фонду нагромадження варто вивчити повноту фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їхнього виконання й отриманий ефект.

Розділ 3. Рекомендації щодо створення комплексної методики управління прибутком на підприємстві

Кожне підприємство, в умовах як ринкової економіки, так і в перехідній економіці, повинно мати комплексну методику щодо управління власним прибутком. Проте, нажаль, на сьогодні дуже рідко можна знайти підприємство керівництво якого вважає за необхідне розробити методологічні підходи до планування та розподілу чистого прибутку.

Даний розділ курсової роботи присвячено дослідженню деяких питань, які, на нашу думку, повинні бути висвітлені в такій методиці. Так, для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства і працівників. Держава зацікавлена одержати якнайбільше прибутку в бюджет. Керівництво підприємства прагне направити велику суму прибутку на розширене відтворення. Працівники зацікавлені в підвищенні оплати праці.

Однак якщо держава обкладає підприємства дуже високими податками, то це не стимулює розвиток виробництва, у зв'язку з чим скорочується обсяг виробництва продукції і як результат надходження коштів у бюджет. Те ж може відбутися, якщо всю суму прибутку використовувати на матеріальне стимулювання працівників підприємства. У цьому випадку в перспективі зменшиться виробництво продукції, тому що не будуть обновлятися основні виробничі фонди, скоротиться власний оборотний капітал, що в остаточному підсумку приведе до зниження життєвого рівня працівників, скороченню робочих місць. Якщо ж зменшується частка прибутку на матеріальне стимулювання праці, то це у свою чергу приведе до зниження матеріальної зацікавленості працівників і як наслідок до зниження ефективності виробництва. Особливо гостро дана проблема постає в умовах інфляції, коли купівельна здатність заробітної плати падає. Остання визначається індексом реальної оплати по формулі

Індекс = (середня зарплата + додаткові виплати на одного працівника) / Індекс споживчих цін

Очевидно, якщо реальна оплата зменшується чи залишається на одному рівні чи збільшується, але не так швидко, як на інших підприємствах, то робітники будуть вимагати збільшення оплати їхньої праці. Тому на кожнім підприємстві повинний бути знайдений оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому повинний зіграти аналіз господарської діяльності.

У процесі аналізу необхідно вивчити фактори зміни величини оподатковуваного прибутку, суми виплачених дивідендів, відсотків, податків із прибутку, розміру чистого прибутку, відрахувань у фонди підприємства, методика якого найбільше повно розроблена.

Для підтримки ефективності роботи підприємства значну роль відіграє процес планування прибутку. Запланований прибуток може стати джерелом орендної плати, відшкодування збитків і т.п. Плануючи прибуток, підприємства планують і створюють власні фонди нагромадження і споживання, резервний фонд, іншими словами планують розвиток виробництва, формування виробничих фондів, що можуть перевищувати встановлені ліміти оборотних фондів.

Визначення планової величини прибутку може здійснюватися двома шляхами (на рівні підрозділу):

· методом прямого обчислення прибутку (як різниця між обсягом реалізованої продукції і її повною собівартістю);

· пофакторним методом (прогнозований прибуток обчислюється коректуванням його базисної величини з урахуванням впливу зміни обсягу продукції, її собівартості і цін).

План про прибуток і збитки підприємства складається після прогнозування балансу. У цьому плані повинні окремо виділятися суми податків, і балансового прибутку разом з чистим прибутком. Робиться це для того, щоб показати можливості підприємства по формуванню резервного фонду й окупності капітальних вкладень. Крім цього з такого плану видні потреби підприємства в додатковому фінансуванні.

Висновок

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.

Аналіз беззбитковості і цільове планування таких показників як прибуток і рентабельність є невід'ємною частиною стратегії підприємства щодо управління прибутком. Виконання стратегії управління прибутком здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи постійну платоспроможність підприємств, шляхом оперативного фінансового планування.

В даній роботі ілюструється тільки частина об'ємного процесу управління прибутком на підприємстві, проте застосовувані методи, які описані в даній роботі можуть бути використані для управління не тільки прибутком і рентабельністю підприємства, а ряду інших економічних показників.

Список використаної літератури

1. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: “Ника-Центр”, 1998. - 544 с. - (Серия “Библиотека финансового менеджера”; Вып. 2).

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ.. - К.:Молодь, 1997. - 1000с.;

3. Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательства. - М.: СОФИТ, 1999.

4. Зайцев П.Л. Экономика промышленного предприятия. - М.: ИНФРА - М, 1998.

5. Ковалев В.В. Фінансовій аналіз. - М.: Финансі и статистика, 1998. - 512с.;

6. Конрад Карлберг. Бізнес-анализ с помощью Excel.-К.: Діалектика, 1997;

7. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 378 с.

8. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятий. - М.: ДИС, 1998. - 224с.;

9. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 656 с.

10. Планирование на предприятии. Учебник /Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богоолов А.Ю. - М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1999. - 328 с.

11. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. Пособие - Мн.: Новое издание, 2001. - 704 с.

12. Фінансова діяльність підприємств / О.М.Бандурка та ін.- К.: Либідь, 1998. - 312с.

13. Экономика предприятия: Пер. С нем. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 928 с.

14. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И. Волкова. - 2-е издание, переработано и дополнено. - М.: ИНФРА-, 1999. - 520с.

15. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л.Я. Аврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонова и др.; под ред. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 742с.

16. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 718 с.

17. Экономическая стратегия фирмы (под ред. Градова А.П.). С-Пт.: Специальная литература.

Додатки

Баланс ЗАТ „Тканини” станом на 01.01. 2005р.

Подобные документы

• Управління прибутком підприємства (на прикладі ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот")

  Основи управління прибутком на підприємстві. Економічна сутність прибутку підприємства, система управління. Правові засади управління прибутком підприємства. Оцінка системи управління прибутком на підприємстві ДП "Фокстрот-Житомир" ТОВ "Фокстрот".
  
  дипломная работа [165,5 K], добавлен 27.05.2010
  

• Управління прибутком підприємства при здійсненні імпортних операцій

  Правове поле та методологія процесу управління прибутком. Характеристика організаційно-управлінського та фінансово-економічного стану ТОВ "Бріктон". Шляхи вдосконалення управління прибутком на підприємстві при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
  
  дипломная работа [102,9 K], добавлен 15.09.2010
  

• Управління прибутком підприємства (за матеріалами ДП ВК "Краснолиманська")

  Теоретичні аспекти формування, розподілу і управління прибутком підприємства. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства вугільної промисловості. Політика оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства, охорона праці та безпека.
  
  дипломная работа [606,4 K], добавлен 05.11.2011
  

• Управління прибутком підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

  Теоретичні засади управління прибутком підприємства ВАТ "Дністровський" при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Формування чистого прибутку (збитку) організації. Обчислення рентабельності виробничої діяльності (окупності витрат) компанії.
  
  дипломная работа [615,0 K], добавлен 22.03.2012
  

• Вдосконалення шляхів формування та використання прибутку підприємства (на прикладі ПАТ "ТНТ")

  Теоретичні аспекти управління прибутком на підприємстві. Фінансово-економічний аналіз діяльності публічного акціонерного товариства "ТНТ". Основні фактори формування і використання прибутку на підприємстві, аналіз ефективності його використання.
  
  курсовая работа [294,4 K], добавлен 17.01.2015
  

• Удосконалення системи управління прибутком як умова ефективного функціонування підприємств

  Сутність прибутку як економічної категорії, його значення у фінансово-господарській діяльності підприємства. Роль прибутку у розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах. Принцип безперервності, системності, комплексності, динамічності управління.
  
  статья [202,6 K], добавлен 24.04.2018
  

• Планування прибутковості підприємства

  Законодавче визначення сутності, видів та функцій прибутку. Його формування та використання. Планування потреби в фінансових ресурсах як основа прибутковості фірми. Резерви збільшення прибутку суб’єктів господарювання. Ефективне управління прибутком.
  
  курсовая работа [554,9 K], добавлен 18.11.2010
  

• Управління інноваційним проектом

  Сутність та етапи розробки інноваційного проекту на підприємстві, особливості організації системи управління нововведеннями. Критерії визначення його ефективності. Основні рекомендації щодо шляхів покращення управління проектом впровадження інновацій.
  
  курсовая работа [364,7 K], добавлен 09.07.2013
  

• Показники прибутку та рентабельності туристичних підприємств

  Система показників рентабельності підприємства. Розрахунок показників рентабельності туристичних підприємств залежно від виду їх діяльності. Рентабельність як показник ефективності роботи підприємства. Етапи обґрунтування стратегії управління прибутком.
  
  реферат [430,4 K], добавлен 05.04.2011
  

• Теоретичні основи управління виробничими запасами на підприємстві

  Сутність та склад виробничих запасів підприємства згідно стандартів обліку. Чинники впливу на формування та використання виробничих запасів. Оцінка та розробка системи управління виробничими запасами на підприємстві, аналіз їх складу та структури.
  
  курсовая работа [232,4 K], добавлен 25.09.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам