Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Кафедра економіки підприємств і корпорацій

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 8.03050401 - «Економіка підприємства»

Дипломна робота за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр»

Вінниця - 2012г.



Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Кафедра економіки підприємств і корпорацій

Спеціальність «Економіка підприємства»

ЗАВДАННЯ

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ СТУДЕНТА

П'янківського Віталія Сергійовича

(прізвище, ім'я, по батькові)

1. Тема дипломної роботи «Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства» затверджена наказом по Університету № 475 від 14.10.2011 року

2. Термін здачі студентом закінченої дипломної роботи 10.05. 2012 року

3. Вихідні дані до роботи спеціальна економічна література, монографії, посібники, методична література, статистична звітність та статистичні щорічники, фінансова звітність ТОВ «Турбівська цукрова компанія» та ін. джерела.

4. Перелік питань, що їх потрібно розробити дослідити теоретико-методичні засади системи показників оцінки конкурентного середовища підприємства, здійснити аналіз конкурентного середовища ТОВ «Турбівська цукрова компанія», охарактеризувати проблеми та перспективи становлення та розвитку конкурентного середовища в України

5. Перелік графічного матеріалу таблиці, рисунки, графіки

6. Консультанти по роботі, із зазначенням розділів роботи.

Розділ	Консультант	Завдання видав	Завдання прийняв
Розділ 1	к.г.н. доцент Мартусенко І.В.
Розділ 2	к.г.н. доцент Мартусенко І.В.
Розділ 3	к.г.н. доцент Мартусенко І.В.



7. Дата видачі завдання «01» листопада 2011 р.

Керівник ___________ к. г. н., доцент Мартусенко І.В.

(підпис)

Завдання прийняв до виконання ____________ П'янківський В.С.

(підпис)

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№	Назва етапів виконання магістерської роботи	Термін виконання етапів магістерської роботи	Примітка
1.	Теоретико-методичні основи дослідження конкурентного середовища підприємства	01.02.2012
2.	Система показників оцінки конкурентного середовища ТОВ «Турбівська цукрова компанія»	20.03.2012
3.	Сучасний стан та особливості формування і оцінки конкурентного середовища українських підприємств	20.04.2012
4.	Здача оформленої роботи на кафедру	10.05.2012

Студент __________ П'янківський В.С.

(підпис)

Керівник дипломної роботи __________ к. г. н., доцент Мартусенко І.В.

(підпис)



АНОТАЦІЯ

П'янківський В.С. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства. - Рукопис.

Дослідження на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю 8.03050401 «Економіка підприємства» - ВІЕ ТНЕУ. - Вінниця, 2012.

У роботі досліджено проблематику системи показників оцінки конкурентного середовища підприємства, проведено ґрунтовний аналіз теоретичних і методичних засад зазначеної теми. Запропоновано модель формування конкурентного середовища підприємства, що базується не тільки на традиційних інструментах стратегії, а й на принципово новому погляді щодо підвищення конкурентоспроможності та контролю частки ринку на основі дослідження господарської діяльності ТОВ «Турбівська цукрова компанія».



ANNOTATION

Pyаnkivskiy V.S. System of the indices of the estimation of the competitory medium of the enterprise. - Manuscript.

This research is to submit a Master of Economics of Enterprises degree on specializations 8.03050401 «Economy of the enterprise» - VIE TNEU. - Vinnitsa, 2012.

Here we study the question of indicators to measure the competitive environment of the enterprise, conducted in-depth analysis of the theoretical and methodological principles of this problem. A model of the competitive environment of the enterprise, based not only on traditional tools of strategy, but a fundamentally new view of competitiveness and control of market share based on the economic activity of LLC «Turbivska sugar company».



ВСТУП

У ринковій економіці кожне підприємство діє в певному конкурентному середовищі, фактори якого справляють на нього визначальний вплив. Аналіз і особливо прогнозування конкурентного середовища достатньо трудомістка складова розробки стратегії. У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь, в якій воно функціонує, щоб виробити найбільш ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його високу конкурентоспроможність та стабільні конкурентні переваги на ринку. Ідеальним конкурентним середовищем для отримання високих прибутків є таке, в якому постачальники і покупці займають слабку позицію на торговельних переговорах, відсутні якісні товари-субститути, вхідні бар'єри високі, а конкуренція помірна. Однак, якщо хоча б одна з конкурентних сил є вагомою, галузь стане привабливою лише для тих підприємств, чия стратегія достатньо діє проти тиску даної конкурентної сили і при цьому дає можливість отримувати прибуток вищий від середнього. Правильний вибір та застосування системи показників, необхідних для проведення оцінки конкурентного середовища підприємства і зумовили необхідність і актуальність обраної теми дослідження

Метою роботи - є дослідження системи показників оцінки конкурентного середовища підприємства та їх вдосконалення в сучасних умовах.

Для досягнення мети в роботі поставлені наступні завдання:

- визначити оптимальну модель формування конкурентного середовища підприємства;

- розробити та запропонувати ефективні маркетингові нововведення, на зразок моніторингу цукрового ринку через призму конкурентного середовища;

- дослідити зміст та умови розвитку конкурентного середовища в сучасних умовах.

Об'єктом дослідження магістерської роботи є конкурентне середовище підприємства.

Предметом дослідження є оцінка конкурентного середовища ТОВ «Турбівська цукрова компанія». Інформаційною базою дослідження послужили: спеціальна та періодична наукова література, нормативні та законодавчі акти України, електронні ресурси, бази даних та фінансова звітність ТОВ «Турбівська цукрова компанія».

Методи дослідження. Під час виконання роботи використані діалектичний метод, ситуаційний підхід, методи економіко-математичних розрахунків, статистичного, факторного та порівняльного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в розробці пропозицій щодо формування сильної конкурентної позиції підприємства в межах його конкурентного середовища з огляду на спеціалізацію виробництва, особливості господарювання та визначення можливих загроз з одного боку, та економічного зростання - з іншого.

Практичне значення одержаних результатів магістерської (дипломної) роботи полягає в наступному:

- проведено оцінку конкурентного середовища підприємства в процесі його господарської діяльності за 2008-2010 роки;

- опрацьовано перспективні напрямки та шляхи удосконалення ефективної господарської політики і стратегії які дозволять підприємству підтримувати конкурентні переваги в довгостроковому періоді;

- запропоновано шляхи підвищення гнучкості підприємства в межах властивого для нього конкурентного середовища.

Результати роботи було апробовано на студентській конференції «Науково-дослідна робота студентів: формування особистості майбутнього вченого, фахівця високої кваліфікації» 11 квітня 2012 року на базі ВІЕ ТНЕУ. За результатами роботи було опубліковано статтю у збірнику студентських наукових робіт ВІЕ ТНЕУ (м. Вінниця).

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Конкурентне середовище підприємства його економічна сутність та особливості

Невід'ємною складовою ринкової економіки є створення й розвиток конкурентного середовища - сукупності зовнішніх стосовно конкретного підприємства факторів, які впливають на конкурентну взаємодію підприємств відповідної галузі. У той же час конкурентне середовище є динамічним за темпами, глибиною, масштабністю змін на окремих конкретних ринках, елементом економічного життя [6, 43].

Конкурентне середовище - це результат і умови взаємодії великої кількості суб'єктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного суперництва і можливість впливу окремих економічних агентів на загальну ринкову ситуацію [3, 134]. Важливим є те, що конкурентне середовище утворюється не лише і не стільки власне суб'єктами ринку, взаємодія яких викликає суперництво, але в першу чергу - відносинами між ними. Конкурентне середовище не можливо чітко відділити від поняття ринок. Оскільки ринок одночасно може об'єднувати декілька конкурентних середовищ, класифікація останнього повинна бути більш диференційована.

Модель п'яти сил конкуренції Портера (1980 р.) є найбільш розповсюдженим, потужним інструментом для систематичної діагностики основних конкурентних сил, що впливають на ринок, оцінки впливу кожної з них та визначення характеру конкурентної боротьби на даному ринку (рис. 1.1)

Згідно класичної моделі конкурентне середовище формується під впливом таких конкурентних сил, як:

- суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

- конкуренція з боку товарів, що виробляються фірмами інших галузей, і що є гідними замінниками (субститутами), а також конкурентоспроможні за ціною;

- загроза входу в галузь нових конкурентів;

- економічні можливості та торгівельні спроможності постачальників;

- економічні можливості та купівельні спроможності покупців.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Модель п'яти сил конкуренції

П'ять чинників конкуренції відбивають той факт, що конкуренція в галузі не зводиться лише до гри між підприємствами, що вже закріпилися на ринку. Покупці, постачальники, товари - замінники та претенденти на вхід до галузі - це "конкуренти" підприємства на певному ринку, що відіграють різну роль залежно від обставин. [25, 30].

У моделі М. Портера значення і сила впливу кожного з факторів конкуренції змінюється від ринку до ринку і визначає ціни, витрати, розміри капіталовкладень у виробництво, збут продукції і прибутковість бізнесу. Постачальники і покупці, намагаючись використати сприятливу для них ситуацію, знижують прибуток фірми. Конкуренція всередині галузі також знижує прибуток, тому що для підтримки конкурентних переваг доводиться збільшувати витрати (на рекламу, організацію збуту, НДДКР), або втрачати прибуток за рахунок зниження цін. Наявність товарів-замінників зменшує попит і обмежує ціну, яку фірма може запросити за свій товар. З погляду вхідних бар'єрів, дія чинників, представлених у моделі, багато в чому визначається, з одного боку, наявністю реальних і потенційних конкурентів, з іншого - перешкодами для входу на ринок. Всі вищезгадані чинники створюють умови для динамічного розвитку конкуренції і «старіння» наявних конкурентних переваг.

Охарактеризуємо детальніше складові моделі. З-поміж всіх конкурентних сил найбільший вплив здійснює конкуренція серед організацій однієї галузі. Кожна з конкуруючих фірм виробників різних версій одного і того ж товару або послуги даної ринкової ніші, здійснюючи діяльність, прагне зміцнити та розширити свої позиції на ринку [16, 176].

Основними рисами такої міжфірмової конкурентної боротьби є:

- боротьба за більш вигідну ринкову позицію (прагнення кожного завоювати свою ринкову нішу);

- конкурентні стратегії, які фірми-суперники можуть сформувати та шляхи, які вони можуть знайти для реалізації стратегій різні;

- нові конкурентні умови можуть прийматися час від часу одним або багатьма суперниками; частота змін залежить від ринкового успіху, а тривалість конкурентних зусиль - від стратегії фірм-суперників;

- фірма має вагомі причини вибирати конкурентні стратегії, які в рівній мірі не можуть бути незімітованими і необійденними; пропонуючи покупцям те, що не може бути швидко, легко і дешево продубльовано, фірма отримує не лише ринковий успіх, але й унікальний конкурентний результат, який може бути виражений в отриманні надприбутку;

- міжфірмове суперництво приносить одним фірмам успіх, іншим - поразку; стратегічний успіх може надати фірмі можливість впливати і навіть контролювати напрямок дій ринкових сил і конкурентних зусиль; результатом акцій і контракцій є створення нових умов ринкового попиту і пропозиції, але самі вони, контролюючи ринкову ситуацію, можуть бути підпорядковані конкретним ринковим подіям; стратегії фірм-конкурентів впливають на ринок, а ринок в свою чергу на вибір тих стратегій, які можуть бути застосовані з певним очікуваним успіхом тільки в даних умовах конкретного ринку [14, 51].

Конкуренція з боку товарів, які виробляють фірми інших галузей, які є замінниками та конкурентні з точки зору ціни. При розробці стратегій підприємства зобов'язані враховувати замінники, що виступають як сила, що визначає цінову політику підприємства, політику в області оновлення продукції. Конкурентні сили, які виникають в наслідок наявності замінників товару, зіштовхують продавців за наступними причинами: 1) ціни і доступність товарів-замінників створюють обмеження для цін виробників, що в свою чергу обмежує потенціальну величину прибутку (замінники не тільки обмежують прибутки в звичайні періоди, але й зменшують неочікувані доходи, яки фірма отримує в періоди процвітання); 2) не дивлячись на те, що виробник може виділити товар якістю, знизити ціни за рахунок зменшення витрат або іншим способом диференціювати свій товар від замінника, він все ж стоїть перед ризиком зменшення зростання продаж і прибутків внаслідок відповідних заходів, здійснюваних конкурентами; 3) чим сильніше чутливість продаж товару від цін замінників, тим сильніше залежать фірми від суперника; 4) конкуренція з боку замінників залежить від того, наскільки легко покупці можуть віддати їм перевагу (така загроза товарів-замінників стає більш реальною, чим більше: кількість ефективних замінників товару; обсяг виробництва товарів-замінників; різниця в цінах між виробом-оригіналом і товарами-замінниками на користь останніх).

Поява нових конкурентів в галузі приводить до перерозподілу (зменшення) часток ринку підприємств галузі, що тягне за собою загострення конкуренції і, як наслідок - зменшення цін і зниження рентабельності. Серйозність такої загрози залежить від двох факторів: рівня "вхідного бар'єру" в галузь (сукупності економічних, технічних і організаційних умов для створення нового виробництва) і реакції діючих підприємств на появу нових конкурентів.

Бар'єри, що перешкоджають входженню в галузь, як фактор формування конкурентного середовища: 1) виробничий ефект масштабу (мінімальні витрати на виробництво конкретного товару досягаються при певному (оптимальному) обсязі його випуску; якщо його не досягнуто, конкурент зазнає додаткові витрати, які знижують його конкурентоспроможність); 2) уподобання споживачів (споживачі зазвичай вибирають товари відомих фірм, що для компаній, які входять на ринок, вимагає додаткових витрат на рекламу товару, просування, поліпшення сервісу, нових гарантій, зниження цін, що зменшує прибутковість); 3) значна потреба в капіталі (капітал потрібен не тільки для організації діяльності, й для поточної роботи (оплата праці працівників, придбання сировини, матеріалів та ін.); чим більший капітал необхідно, тим менше бажаючих взятися за нову справу, освоїти новий ринок) [57, 102]; 4) доступ до каналів розподілу (в існуючих організаціях склалися канали розподілу, відносини з дилерами, тому новачок має створювати все знову чи передбачити кращі умови для розповсюджувачів товару, що вимагає підвищених витрат); 5) складність доступу до виробничого досвіду і секретів виробництва (старі підприємства накопичили досвід виробництва продукції, використовують «ноу-хау»; порівняно з ними новачок потрапляє в невигідні умови); 6) переваги вже діючих підприємств, які забезпечують їм нижчі витрати виробництва (переваги розташування підприємства, доступ до найкращих чи більш дешевих джерел ресурсів, зв'язки з науковими організаціями тощо); 7) державна політика регулювання (державні органи можуть ускладнити діяльність нового підприємства на ринку, впроваджуючи жорсткі вимоги з охорони довкілля або будь-яким іншим чином); 8) консерватизм існуючої системи поставок (нове підприємство повинне сплатити певну ціну за переорієнтацією існуючої системи поставок на себе, на практиці це означає створення сприятливих умов поставок, що збільшує собівартість і ціну кінцевої продукції); 9) фактори, які визначають високий рівень собівартості у підприємств, що входять у галузь і не пов'язані з масштабом виробництва (висока захищеність сучасних технологій, які використовуються в галузі, патентами, ліцензіями та іншими виключними правами; ускладнений доступ до сировини, що використовується; зайнятість найбільш вигідних з точки зору ринкової кон'юнктури географічних регіонів; високі професійні навички і кваліфікація, які необхідні для виробництва галузевої продукції) [70, 23].

Але навіть якщо потенційний кандидат зможе подолати бар'єри входу на ринок, все ще залишиться проблема реакції на його появу з боку всіх існуючих на ринку фірм. Якщо бар'єри досить високі, і/або новачок може очікувати рішучої відсічі від вкорінених конкурентів, то ймовірність входу є невеликою. Визначити реакцію, власне, конкурентного середовища допоможе облік індивідуальних особливостей конкуруючих фірм, індикаторами яких є: прояв фірмою схильності до агресивності чи консерватизму, лідерства чи ролі підлеглого; біографія і досвід керівників фірми; історично сформовані пріоритети стосовно НДДКР, реклами, технологій та інших ключових змінних конкуренції; оцінка керівниками фірм-конкурентів власного бізнесу, яку вони дають в виступах і інтерв'ю; типи найманих ними людей і наявні способи заохочення виконавців [7, 89].

Умови, що сигналізують про велику ймовірність сильного опору входженню до галузі, тобто агресивності конкурентного середовища це: енергійний опір входу в минулому; вкорінені фірми, що мають ресурси, достатні для відсічі, включаючи надлишкову готівку та невикористану позичкову спроможність, відповідну надлишкову виробничу потужність або розгалужену структуру з каналами розподілу чи покупцями; вкорінені фірми, що тісно зрослися з даною галуззю та значними неліквідними активами в ній; повільне зростання галузі, що обмежує її здатність прийняти нову фірму без негативного впливу на обсяг збуту і фінансову діяльність вкорінених фірм.

Постачальники впливають на формування конкурентного середовища за допомогою двох засобів: ціни і якості товарів, що постачаються. Умови, за яких цей вплив відчутно збільшує інтенсивність конкуренції в середовищі зводиться до наступних обставин: невелика кількість постачальників, яка має можливість визначати політику поставок, вибирати найбільш вигідні позиції постачання, відмовити небажаним клієнтам; галузь споживає незначну частину продукції, яку виробляють постачальники і тому зміна цін на дану продукцію не суттєво впливає на собівартість і ціну кінцевих виробів, які виробляються в галузі; продукція, яку постачають, відіграє важливу роль в кінцевому виробі; ця обставина закріплює залежність споживача від постачальника; відсутність ефективних замінників продукції, що постачається, зменшує можливість вибору і зменшує рівень вимог за характерами виробів, що постачаються; висока ступінь диференціації продукції є наслідком високого рівня спеціалізації, що ускладнює для споживача пошук інших постачальників аналогічної продукції; низький рівень вертикальної інтеграції у споживача, при якому він не в змозі виробляти на своїх потужностях продукцію, яку закупає і внаслідок цього, висока залежність від зовнішніх поставок [11, 398].

Складовим елементом конкурентного середовища підприємства, безперечно, є покупці, які у свою чергу впливають на силу конкуренції галузі. Конкуренція з боку покупців виражається в: тиску на ціни з метою їх зниження, вимогах більш високої якості продукції, вимогах кращого обслуговування. Споживачі зіштовхують інтереси підприємств, що конкурують між собою, за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок.

Вплив кожної групи покупців залежить від певних характеристик ринкового становища цієї групи та відносної важливості обсягу закупок на ринку порівняно із загальним бізнесом.

Сила впливу різноманітних груп споживачів на інтенсивність конкуренції в середовищі підприємства є значною за наявності таких умов: споживачі купують більшу частину продукції, яку виготовляє підприємство, і за рахунок цього спричиняють тиск на нього під загрозою зменшення обсягу закупок; придбана продукція складає значну частину бюджету споживача, що робить його більш чутливим до змін цін, якості та інших комерційних характеристик виробу; висока ступінь стандартизації продукції обумовлює ситуацію, в якій є великій вибір виробників аналогічного товару, а тому відсутні перешкоди для перекладання споживача на іншого виробника даного товару; продукція, яку купують, не має суттєвого впливу на якість кінцевої продукції, яку виробляє споживач. В цьому випадку споживач більш чутливий до цін і прагне не допустити її підвищення; повна інформація про обсяги, ціни, типи, собівартість продукції, що виробляються, збільшує можливий вибір і за рахунок цього сприяє загостренню конкуренції в галузі; високий ступінь організації споживачів, наявність союзів споживачів, спеціальної преси, законів про права споживачів загострює рівень інтенсивності конкуренції в галузі [17, 467].

Таким чином, конкуренція підприємств галузі по суті зводиться до створення сприятливих умов відносно п'яти елементів конкурентного середовища, які визначають рівень конкуренції, формують систему конкурентного середовища підприємства.

Конкурентне середовище підприємства формується під впливом п'яти основних сил; разом із тим, чимало галузей у вітчизняній економіці перебувають під впливом ще й інших чинників: безпосереднього державного втручання, залишків так званого адміністративного монополізму тощо.



1.2 Методика визначення показників конкурентного середовища підприємства

Розглядаючи загальні положення методики проведення діагностики конкурентного середовища підприємства, слід звернути увагу на деякі, концептуально важливі моменти: 1) методика дозволяє оцінити стан конкуренції лише у певній галузі (на продуктовому ринку) та прогнозувати її еволюцію без огляду на те, що кожне з диверсифікованих підприємств-учасників галузі водночас присутнє на кількох, а то й багатьох ринках; ця обставина надає результатам діагностування фрагментарності, адже аналітику, що здійснює стратегічний аналіз і обґрунтовує вибір стратегії підприємства, слід проводити оптимізацію з урахуванням усіх бізнес-полів; 2) методичний підхід є цілком виправданим лише для галузей, у яких існує конкуренція; це накладає суттєві обмеження на сферу доцільного використання методики, яка дозволяє продіагностувати лише внутрішньогалузеве суперництво, а не оцінити стан будь-якої галузі [20].

Методики визначення та оцінки конкурентоспроможності організації наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Критерії та показники конкурентоспроможності підприємства для визначення його місця в конкурентному середовищі

Критерії та показники конкурентоспроможності	Роль показника в оцінці	Алгоритм розрахунку показника
1. Показник ефективності виробничої діяльності підприємства (ВД)
1.1. Відносний показник витрат на одиницю продукції (В)	Відображає ефективність витрат при випуску продукції	В = Валові витрати/ Обсяг випуску продукції
1.2. Відносний показник фондовіддачі (Ф)	Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів	Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна вартість основних виробничих фондів
1.3. Відносний показник рентабельності товару (РТ)	Характеризує ступінь прибутковості товару	Рт = Прибуток від реалізації ' 100% /Повна собівартість продукції
1.4. Відносний показник продуктивності праці (ПП)	Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили	ПП = Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників
2. Фінансове положення підприємства (ФП)
2.1. Коефіцієнт автономії (КА)	Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування	КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування
2.2.Коефіцієнт платоспроможності (КП)	Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства	КП = Власний капітал / Загальні зобов'язання
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ)	Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань	КЛ = Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання
2.4. Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО)	Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу	КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів
3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ)
3.1. Рентабельність продаж (РП)	Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни	РП = Прибуток від реалізації ' 100%/ Обсяг продаж
3.2. Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ)	Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту	КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж
3.3. Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП)	Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту	КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича потужність
3.4. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР)	Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту	КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації
4. Конкурентоспроможність товару (КТ)
4.1. Якість товару	Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням	Комплексний метод оцінки

У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства (ККП), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної величини яка застосовується в тих випадках, коли обсяг варіативної ознаки для всієї сукупності є сумою індивідуальних значень її окремих елементів:

ККП = ВД + ФП +ЕЗ + КТ (1.1)

де ККП - коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства;

ВД - значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;

ФП - значення критерію фінансового положення організації;

ЕЗ - значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ - значення критерію конкурентоспроможності товару [28, 47].

Усі вказані критерії, відповідно, можуть бути розраховані таким чином:

ВД = В + Ф + РТ +ПП (1.2)

де В - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф - відносний показник фондовіддачі;

РТ - відносний показник рентабельності товару;

ПП - відносний показник продуктивності праці.

ФП = КА +КП +КЛ +КО (1.3)

де КА - відносний показник автономії організації;

КП - відносний показник платоспроможності організації:

КЛ - відносний показник ліквідності організації;

КО - відносний показник обіговості обігових засобів.

Е3= РП +КЗ +ВП+КР (1.4)

де РП - відносний показник рентабельності продаж;

КЗ - відносний показник затовареності готовою продукцією;

ВП - відносний показник загрузки виробничих потужностей;

КР - відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту [28, 47].

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємств передбачає три поступові етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації (за табл. 1.1) та переведення показників 1.1 - 1.4 у відносні величини (бали). Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати: 1) середньогалузеві показники; 2) показники будь-якої конкуруючої організації або організації-лідера на ринку; 3) показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу [17, 283].

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» - на рівні базового; «15 балів» - значення показника більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище. Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства. Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку [45, 143].

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до встановлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів. До форм та методів максималізації необхідно перш за все віднести гнучкість виробництва, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, забезпечення високої якості, по-третє, поставки продукції в строк. Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції [22, 321].

Ряд вчених економістів вважає, що засобом операцій можна забезпечити конкурентоспроможність різними методами. Найбільш очевидним є зниження витрат виробництва нижче рівня витрат у конкурентів. Але це не єдиний метод. Інші способи забезпечення конкурентоспроможності через засоби операційної функції - технічні характеристики продукції, надійність виробу, швидкість поставки, гарантований час поставки, «індивідуалізація» виробів за вимогами споживачів, впровадження продукції на ринок [15, 32].

Для аналізу конкурентоспроможності в контексті досліджень конкурентного середовища підприємства необхідно побудувати матрицю, яка має такий вигляд:

А=aij, i=1,n, j = 1,m (1.5)

де n - кількість підприємств,

m - кількість покупців,

aij - показник j, який характеризує підприємство і [22, 294].

У даній методиці використовуються наступні показники: рентабельність активів; інвестицій; виробництва; основних фондів, продукції; фондовіддача (для будівельних організацій); коефіцієнт оборотності оборотних коштів, автономії, маневреності, абсолютної ліквідності. Оцінка конкурентоспроможності на основі перерахованих показників базується на комплексному підході і виключає суб'єктивність, оскільки враховує реальне положення всіх підприємств-конкурентів.

Точна оцінка рівня конкурентного середовища підприємства може здійснюватись за трьома групами показників: технічних, економічних, організаційних. Визначення конкурентного середовища підприємства за технічними показниками здійснюється у такій послідовності: 1) встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються зі значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків; 2) оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру); 3) розраховується показник конкурентоспроможності порівняно з виробом-конкурентом якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги [8, 432].

Економічні показники, що формують ціну споживання, охоплюють такі вартісні елементи: витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання); вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів; витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв); вартість навчання і заробітна плата; витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів; витрати на страхування виробів; інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати. Груповий параметричний показник виробу за економічними вимірниками визначається простим додаванням структурних елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням вагових коефіцієнтів [23, 56].

В процесі вивчення конкурентного середовища підприємства мають бути враховані також організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

1.3 Фактори формування конкурентного середовища підприємства

Визначення основних складових конкурентного середовища та факторів, які впливають на конкурентну взаємодію підприємств, з метою розроблення статистичного забезпечення дослідження конкурентного середовища слід базувати на системному підході. Вихідним пунктом будь-якого системного дослідження є уявлення про цілісність досліджуваної системи. Це передбачає розгляд конкурентного середовища з двох позицій: у співвідношенні конкурентного середовища з зовнішнім оточенням і шляхом внутрішнього розподілу конкурентного середовища як системи з виділенням його складових, властивостей, функцій та їх місця в рамках цілого [24, 90].

Якщо розглядати конкурентне середовище як систему, то воно являє собою впорядковану множину взаємопов'язаних елементів, які мають власну структуру і організацію. У роботах багатьох дослідників елемент системи визначається як найменший неподільний, в контексті конкретної системи і конкретного її розгляду та аналізу, компонент (частина) системи [5, 407].

Елементом конкурентного середовища є окреме підприємство як самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, та іншої господарської діяльності [2, 25].

Підприємство це відкрита система, яка існує лише при наявності адекватної взаємодії з зовнішнім середовищем при наявності ефективного внутрішнього середовища, тобто економіки підприємства або економічного управління. Елементи конкурентного середовища у свою чергу можуть бути об'єднані і представлені як підсистеми (складові) конкурентного середовища. Поняття підсистеми доцільно використовувати для аналізу таких складних систем як конкурентне середовище, коли між елементами та системою існують проміжні складові, більш складні, ніж елементи, але менш складні, ніж сама система.

У своїх роботах багато економістів вважають, що конкурентне середовище проявляється через сукупність окремих складових, і, перш за все, конкурентоспроможність [13, 124]. Він визначає серед складових (рівнів) конкурентного середовища конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг), конкурентоспроможність підприємства, галузі та конкурентоспроможність економіки держави. При цьому серед граней (складових) конкурентного середовища автор виділяє загрозу появи нових конкурентів; загрозу появи нових товарів чи послуг, включаючи замінники; спроможності постачальника торгуватися; можливості покупця торгуватися; суперництва існуючих конкурентів між собою [26, 245].

Серед складових конкурентного середовища, залежно від ролі, яку вони виконують на ринку можна виділити такі основні групи учасників: конкуренти, постачальники, покупці (споживачі), виробники товарів-замінників та потенційно нові (можливі) конкуренти [29, 65]. Усі складові конкурентного середовища взаємопов'язані і зміна однієї з них певним чином впливає на функціонування інших. Головною особливістю системного підходу до вивчення складових конкурентного середовища є оцінка можливих наслідків, виходячи з інтересів усієї сукупності складових, об'єднаних в систему. Відмінності у функціонуванні різних складових конкурентного середовища і необхідність узгодження їхньої поведінки в рамках системи призводить до формування стійких внутрішніх зв'язків між ними, тобто структури конкурентного середовища. Однією з основних властивостей структури є упорядкованість складових системи за принципом однорідності [30, 31].

Пошук оптимального поєднання великих, середніх і малих підприємств у процесі формування конкурентного середовища потребує системного аналізу практики господарювання суб'єктів ринку, моніторингових досліджень товарних ринків, визначення змін, що відбуваються внаслідок кон'юнктурних коливань, проведення певних економічних заходів держави, врахування різноманітних психологічних факторів, впливу настроїв очікування змін на ринку тощо [21, 165].

Таким чином, статистика при вивченні конкурентного середовища, відносин та зв'язків між складовими конкурентного середовища має характеризувати структуру та типологію об'єктів і визначити складові конкурентного середовища. Факторами, що здійснюють вплив на конкурентне середовище є ті чи інші причини (суттєві обставини), що частково впливають на рівень та характер конкурентного середовища підприємства, або ж повністю визначають його. Досліджуючи вплив глобалізації на основні фактори конкурентного середовища, зазначимо, що конкурентне середовище формується в результаті впливу на ринок безлічі факторів, що характеризуються визначеною сферою дії, періодом, інтенсивністю. Економісти виділяють 6 основних груп факторів конкурентного середовища, залежно від суб'єктів ринку, діяльність яких створює умови для конкуренції, повністю підтримуючи ідеї М. Портера, втілені ним в моделі п'яти сил конкуренції [4, 193].

Доцільно розглядати конкурентне середовище як сукупність зовнішніх стосовно конкретного підприємства факторів, які впливають на конкурентну взаємодію підприємств відповідної галузі і вважають, що дана модель є найбільш розповсюдженим, потужним інструментом для систематичної діагностики основних конкурентних сил, що впливають на ринок, оцінки ступеня впливу кожної з них та визначення характеру конкурентної боротьби на даному ринку. При аналізі факторів впливу на конкурентне середовище доцільно також розглянути інші класифікації та підходи. Найбільш поширеним є виокремлення факторів конкурентного середовища, що ґрунтується на різних класифікаційних ознаках [31, 171].

Залежно від місця виникнення (по відношенню до конкурентного середовища) фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на внутрішні та зовнішні. Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх факторів безпосередньо залежить від діяльності підприємств які є складовими конкурентного середовища, стану їх ресурсної бази, характеру організації системи стратегічного управління, системи загального менеджменту тощо [32, 128].

Виникнення та інтенсивність прояву зовнішніх факторів не залежить від діяльності підприємств і обумовлюється станом зовнішнього середовища. Фактори зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня. В економічній практиці виділяються п'ять груп факторів:

1) локальні фактори, тобто фактори, які виникають на рівні взаємодії між підприємствами певного регіону;

2) фактори мезорівня або галузеві, тобто ті, що визначаються функціонуванням галузі як системи; до них відносять механізми внутрішньогалузевого регулювання, методи та рівень внутрішньогалузевої конкуренції, стан попиту тощо;

3) макроекономічні, тобто фактори, що відображають умови функціонування національних економік, а саме загальногосподарську кон'юнктуру, стан та динаміку платоспроможного попиту, механізми державного регулювання економіки, наявність та рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо;

4) фактори світової економіки (до них відносять кон'юнктуру світових ринків, міжнародний розподіл праці, динаміку валютних курсів, міжнародні угоди у сфері зовнішньої торгівлі тощо);

5) фактори глобальної економіки, які включають поширення ринкової економічної моделі на всі регіони світу, зменшення можливостей держав контролювати внутрішні соціально-економічні процеси, стирання межі між зовнішньою і внутрішньою політикою держав, стимулювання процесу демократизації світової спільноти, зростання впливу міжнародних організацій, регіональних об'єднань, транснаціональних компаній тощо.

Залежно від сфери походження фактори, що впливають на конкурентне середовище, можна поділити на наукові, техніко-технологічні, управлінські, економічні, соціально-демографічні, географічні, екологічні, політичні.

Разом з класичними факторами, які безпосередньо впливають на конкурентне середовище, дедалі більш вагомими стають фактори, які характеризують інтелектуальну власність та свідчать про підвищення ефективності наукової сфери. До наукових факторів відносяться фактори пов'язані з розвитком науки як провідної ланки системи «наука - техніка - виробництво», важливим при цьому є врахування інноваційного характеру економічного розвитку [36, 317].

Техніко-технологічні фактори характеризуються розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також ноу-хау, відображають стан та динаміку науково-технічного прогресу, рівень техніки та технології, продуктивність та надійність устаткування, гнучкість виробничих процесів тощо.

Управлінські фактори характеризують структуру та ефективність системи управління підприємства, рівень організації його маркетингової та фінансово-економічної діяльності, характер організації виробничих процесів та організації праці, ступінь ефективності створених на підприємстві систем прогнозування, стратегічного та поточного планування, моніторингу та оперативного регулювання тощо.

Економічні фактори відображають стадію циклу розвитку економіки, розвиток інтеграційних процесів у економічному просторі, загальногосподарську та галузеву кон'юнктуру, методи та механізми регулювання господарської діяльності на рівні держави, регіонів та галузей тощо.

Соціально-демографічні фактори відображають стан та динаміку соціальних та демографічних процесів, що відбуваються на макро- та мікро- рівнях. Вплив цієї групи факторів на конкурентне середовище є двобічним: з одного боку, вони здійснюють суттєвий вплив на рівень, динаміку та специфічні особливості попиту на кожному конкретному ринку; з іншого боку, ці фактори певною мірою відбиваються на рівні ефективності виробничо-господарської діяльності складових конкурентного середовища.

Екологічні фактори характеризують взаємозв'язок виробничо-економічної діяльності підприємства зі станом оточуючого природного середовища. До цієї групи слід віднести вимоги екологічного законодавства, витрати, що виникають у зв'язку з утилізацією відходів виробництва, витрати на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд тощо. Географічні фактори - це фактори, які пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами, зокрема, корисними копалинами.

Політичні фактори здійснюють суттєвий вплив на конкурентне середовище; серед найголовніших політичних факторів можна виділити, у першу чергу, загальнополітичний клімат та стан розвитку міжнародних відносин, політики іноземних країн щодо соціально-економічних та політичних перетворень в Україні, військово-політичні конфлікти в окремих регіонах світу. Група політичних факторів має однозначно зовнішній характер походження по відношенню до підприємства, через що можливість прямого впливу на них з боку підприємства майже повністю відсутня.

Особливої уваги заслуговують фактори конкуренції, тобто фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів тощо. Залежно від свого характеру фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на загальні, специфічні та індивідуальні [37, 39]. Загальні фактори здійснюють вплив на усі складові конкурентного середовища без винятку; специфічні фактори - це ті, що здійснюють вплив на складові конкурентного середовища, що діють в межах, наприклад, певної галузі, або певного регіону, або тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних факторів обумовлює зміни лише окремої складової конкурентного середовища. Залежно від тривалості дії фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні фактори визначають загальний стан та динаміку конкурентного середовища; тимчасові - змінюють цей стан внаслідок тих чи інших подій.

Залежно від рівня взаємообумовленості фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на незалежні (первинні) та похідні (вторинні). Незалежні (первинні) фактори самі по собі є наслідком певних подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) являють собою опосередкований результат дії первинних факторів [43, 308].

Залежно від ступеню корисності фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на стимулюючі - фактори, що сприяють підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання конкурентоспроможності підприємства, та дестимулюючі - фактори, що здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції підприємства і стримують процес зростання його конкурентоспроможності [44, 236].

Залежно від ролі факторів у забезпеченні підприємства конкурентною перевагою, конкурентоспроможності та конкурентної позиції підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних факторів на рівень конкурентоспроможності є визначальним; саме вони є вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних факторів на конкурентне середовище не є визначальним - фактично вони лише створюють умови для нормального функціонування складових конкурентного середовища.

Системний підхід дає змогу побачити, що між факторами і складовими конкурентного середовища існує тісний взаємозв'язок, який полягає у тому, що під впливом виникнення та дії факторів складові конкурентного середовища із пасивного стану перетворюються в активний [48, 56].

Таким чином, конкурентне середовище підприємства можна представити як взаємодію суб'єктів конкурентної боротьби і їх дії із забезпечення власних інтересів, в результаті чого формуються певні умови діяльності підприємств, а факторами, що системно здійснюють вплив на конкурентне середовище є ті чи інші причини, які або частково впливають на рівень та характер конкурентного середовища підприємства, або ж повністю визначають його.

Висновки до 1 розділу

Проаналізувавши даний матеріал можна сказати, що конкурентне середовище представлене значною кількістю самостійних (незалежних) підприємств, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції (економічний стан), залучаючи покупців пропозицією кращих умов продажу в порівнянні з конкурентами. Успішність підприємства значною мірою залежить від оригінальності стратегічних ідей, швидкості їх втілення в життя. Знання принципів стратегічного управління й аналізу, побудови конкурентних переваг - це необхідна умова прибутковості підприємства. Беручи до уваги подані варіанти визначення, на наш погляд, можна визначити для торговельних підприємств конкурентне середовище як сукупність економіко-організаційних та соціальних умов, в яких торговельні підприємства ведуть конкурентну боротьбу за споживача, постачальника та вагому частку ринку.

Саме несформоване конкурентне середовище на споживчому ринку не дає змоги повною мірою реалізувати потенціал економічного росту, не забезпечує якісного обслуговування населення, стримує технічне переоснащення підприємств торгівлі, а також обмежує заохочення коштів від інвесторів. Конкурентне середовище - поняття відносне і не є іманентною якістю галузі, комплексу галузей. Це означає, що оцінку конкурентного середовища і слід проводити у відповідності з її конкретним рівнем.

Конкурентне середовище має стратегічний характер, оскільки відображає передумови майбутнього розвитку галузевого ринку. Конкурентне середовище галузевого ринку повинна оцінюватися не тільки державними органами, які регулюють її розвиток, а й самими виробниками, продавцями, а також покупцями для визначення доцільної стратегії поведінки.

Серед інструментів впливу на конкурентне середовище першорядне значення мають інструменти її управління, причому побудова механізму управління можливе лише на базі обмеженої кількості інструментів, серед яких ринкові суб'єкти можуть використовувати тільки вхідні інструменти, так як вихідні інструменти механізму управління відносяться до інструментів державного регулювання.

Висновки щодо оцінки стану конкурентного середовища можуть бути використані органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю для розробки конкретних заходів щодо демонополізації, розвитку конкуренції та створення і підтримання сприятливого клімату для розвитку підприємництва.



РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ТОВ «ТУРБІВСЬКА ЦУКРОВА КОМПАНІЯ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Турбівська цукрова компанія»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Турбівська цукрова компанія» заснована відповідно до рішення регіонального відділення Липовецької районної державної адміністрації від 27 грудня 2001р. Статутний фонд ТОВ «Турбівська цукрова компанія» становить 10 000,0 тис. грн. Акціонерами Товариства є Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ІНПРО", зареєстроване 16 лютого 2000 року Виконавчим комітетом Львівської міської Ради, реєстр № 14151200000003873, ЄДРПОУ 19243047, місцезнаходження Україна, Львівська область м. Львів , проспект Чорновола, буд. 45-А, 79058, якому належить 905001 (дев'ятсот п'ять тисяч одна) акція на загальну суму 9 050 010,00 грн., що становить 90,5% Статутного фонду Товариства та ТзОВ „Бест" , зареєстроване 25 травня 1992 року Виконавчим комітетом Львівської міської Ради, реєстр № 14151200000001356, ЄДРПОУ 13827089; місцезнаходження Львівська область м. Львів, проспект Чорновола, Б.45-А, ТзОВ „Бест" належить 94 999 (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять ) акцій на загальну суму 949990 грн., що становить 9,5% Статутного фонду Товариства.

Місцезнаходження: 22513, Вінницька обл., Липовецький р-н., смт. Турбів, грн. Миру, 80. (Додаток А).

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво та реалізація цукру з цукрових буряків, а також нових його видів на основі цукру;