Сучасний стан і проблеми мінерально-сировинної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Регіональна економіка»

на тему

«Сучасний стан і проблеми мінерально-сировинної безпеки України»

Студентки II курсу, групи Б-23

Спеціальність:5.03050901

Бухгалтерський облік Ярич О.П.

Керівник курсової роботи Мариненко З.В.

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Мінерально-сировинна база України

2. Сучасні фактори національної безпеки України при формуванні мінерально-сировинної бази

3. Зміна ролі та значення мінерально-сировинного потенціалу України в сучасних умовах

4. Загальний стан мінерально-сировинного потенціалу

5. Родовища корисних копалин на території України

6. Заходи щодо підвищення ефективності державного управління у галузі геологічного вивчення використання надр

Висновок

Додатки

Список літературних джерел

Перелік

Умовних позначень

ПЕК - паливно-енергетичного комплексу

МСК - мінерально-сировинний комплекс

ООН - Організація об'єднаних націй

СРСР - Союз радянських соціалістичних республік

ВВП - внутрішній валовий продукт

МРП - мінерально-ресурсний потенціал

АЕС - атомна електростанція

МСР - мінерально-сировинні ресурси

ГДР- гірничобудівні райони

ТГС - техногенно-геологічні системи

ГС - геологічні системи

НПС - навколишнє природне середовище

РНБО - рада національної безпеки і оборони

МСБ - мінерально-сировинна база

ЄС - європейський союз

СНД - співдружність незалежних держав

РВПС НАНУ - рада по вивченню продуктивних сил національної академії наук України

Вступ

Розвиток світової економіки постійно супроводжується збільшенням обсягів використання усіх видів природних мінеральних ресурсів. За експертними оцінками,у найближчі десятиріччя у світі прогнозується підвищення рівня споживання більшості видів мінеральної сировини. У зв'язку з цим кожною країною формується політика нарощування мінерально-сировинної бази, яка залежить від трьох основних чинників: природного, економічного, геополітичного. Інтереси національної безпеки та економічного розвитку України вимагають розв'язання таких основних проблем: стабілізація промислового і сільськогосподарського виробництва та поступовий вихід економіки з кризового стану. Під час розв'язання цих проблем необхідно врахувати такі особливості: пріоритетність розвитку нафтогазової галузі, чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, будівельної індустрії та сільського господарства; можливість освоєння випуску нових видів продукції на існуючих підприємствах. Тобто і в найближчій перспективі у МСК держави зберігатиметься першочергове значення певних напрямів розвитку мінерально-сировинної бази, таких як: сировина для ПЕК; для гірничо-металургійного комплексу, для гірничо-хімічного комплексу та сільського господарства; виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, забезпечення підприємств якісною місцевою неметалевою сировиною та лікувально-оздоровчих установ і закладів - мінеральними водами.

1. Мінерально-сировинна база України

Україна - унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будівлі її території. В межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні і перехідні між ними області - крайові прогини. В геологічній будівлі цих зон приймають участь дуже різноманітні по своєму складу, походженню і віку гірської породи. З унікальною, в металогенічному відношенні, структурою - Українським щитом (Додаток А), точніше його кристалічною підставою, зв'язана більшість родовищ металевих корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні докорінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових металів(урану, алюмінію, міді, молібдену, нікелю,берилію, літія, германію, ніобію, тантала, металів рідкоземельної групи, скандію, золота, платиноїдів), а також алмазів, графіту, нефелінових руд, великої кількості родовищ облицювальних і декоративних каменів і ін. В платформному чохлі, перекриваючому кристалічний фундамент, розміщені великі поклади марганцевих руд Нікопольского басейну, а також экзогенні родовища урану, унікальні за якістю і запасам родовища каолінів, бентонітових, вогнетривких і тугоплавких глин, бурого вугілля і багатьох інших видів корисних копалин. В Дніпровсько-донецької металогенічної провінції залягають родовища газу, нафти, газоконденсату, кам'яної соли, гіпсу. В південній частині провінції знаходиться Донецькі складчасті спорудження з найбільшим однойменнім кам'яновугільним басейном, а також родовища ртуті, кам'яної соли, вогнетривких і тугоплавких глин. В вугіллях Донбасу зосереджені трильйони кубічних метрів метану. З геосинклінальної зоною Карпатської складчастій області зв'язані родовища газу, нафти, сірки, калійних і магнієвих солей в Предкарпатському прогину і родовища золота, поліметалів, ртуті, кам'яної соли, цеолітів, бариту, алунітів в Закарпатській міжгірній западині. На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться активний пошук нових їх покладів.

Значний прорив в пошуках кольорових, рідких, шляхетних металів, а також алмазів і деяких видів нерудної сировини, по яким Україна традиційно була нетто-імпортером, відбувся в останнім десятиріччі. В межах Українського щиту, Донецької складачстої споруди і Карпатської складчастої області виявлені шість золоторудних районів з ресурсним потенціалом в декілька тисяч тон золота. З родовища Мужиївське (Закарпаття) в 1999 р. отримані перші вітчизняні зливки золота. На Українському щиту, Донецькому складчастому спорудженні і Скіфської плити виявлені алмази всіх відомих генетичних типів. Нинішнім сенсаційним відкриттям 1999-2000 рр. стали перші 168 алмазів з кімберлітових структур Приазов'я. В межах Вільно-Подільської плити в трапових покровах базальтів відкриті великі запаси самородної міді, аналогу відомих родовищ району Великих Озер (США). Ресурсний потенціал міді з змістом від перших до декількох десятків відсотків оцінюється в 25 млн. т.. В північно-західній частині Українського щиту на Устинівському рудному полі ведеться розвідка молібденових руд. На Приазовському блоку виявлені і розвідуються великі родовища рідких і рідкоземельних металів (Азовське, Мазурівське). По багатьох, у знов виявлених видів корисних копалин, Україна здатна не тільки задовольнити внутрішні потреби, але і створити значний експортний потенціал. МСК забезпечував 23-25% валового національного продукту. В нинішній час в надрах України виявлене біля 20 тис. родовищ корисних копалин з яких більш 7500 родовищ по 90 видам мінеральної сировини мають промислове значення. Промисловістю освоєне 3350 родовищ, що містять від 40 до 75% розвіданих запасів різноманітних видів корисних копалин. На їхній базі діють понад двох тисяч гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств. В значній кількості видобувають з надр вуглеводневу сировину, буре вугілля, торф, цементну сировину, карбонатну сировину для хімічної і харчової промисловості, тугоплавкі і вогнетривкі глини, сировину для будівельних матеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінні і виробні камені, п'єзокварц і ін. В відносно невеликих обсягах видобувають також нікелеві руди, золото, скандій, гафній, янтар, цеоліти. Іде переоцінка запасів раніше в значних обсягах ртуті ,що витягалася.

2. Сучасні фактори національної безпеки України при формуванні мінерально-сировинної бази

Україна має потужну мінерально-сировинну базу й відноситься до найбільших мінерально - ресурсних держав світу. На її території, що сягає всього 0,7% світової, виявлено до 5% МСР світу, які включають понад 20 тисяч родовищ. Розвідано близько 8 тисяч родовищ, майже половина з яких розробляються. Найбільше значення мають: залізні, марганцеві, уранові руди, вугілля, газ, нафта і конденсат, титан, циркон, каолін, графіт, нерудна сировина для металургії, облицювальне каміння, мінеральні води[2;15;23;10;24;8;28]. МСК на початку 90-х років забезпечував 23-25% валового національного продукту і третину валютних надходжень від експорту. З видобутком і використанням корисних копалин було пов'язано 48% промислового потенціалу країни і до 20% її трудових ресурсів, працювало близько 400 шахт, 1100 кар'єрів, десятки гірничо-збагачувальних комбінатів, нафто- і газовидобувних комплексів. Нині з мінеральними ресурсами і продуктами їх переробки пов'язано 42% ВВП і 60% валютних надходжень до експорту, що безпосередньо впливає на економічну та фінансову складові національної безпеки України. Особливий інтерес представляє динаміка видобутку основних видів корисних копалин України, що простежена з 1970 по 2007 рік.(Додаток Б) У 2007 р. порівняно з 1995 роком відбулися, на мій погляд, показові зміни у видобутку основних корисних копалин: залізних руд - збільшення в 1,5 разу, марганцевих руд - зменшення в 1,2 разу, газу - збільшення в 1,15 разу.(Додаток В)[4;7;12] Наведені на малюнку дані щодо зміни динаміки видобутку головних корисних копалин з 1995-2007 роки є доволі показовими в техніко-економічному та еколого-соціальному плані, враховуючи місто утворюючий характер більшості гірничодобувних підприємств України. Відносне зростання видобутку залізної руди головним чином пов'язане з експортом продукції її первинної переробки, що підвищує ризик негативних впливів глобалізацій них процесів, у т. ч. на видобуток коксівного вугілля. На сьогодні актуальним завданням є визначення оптимальних рівнів видобутку корисних копалин з метою забезпечення стабільного розвитку гірничо-металургійного комплексу. З «важким» виробництвом в Україні пов'язано 64% економіки. Водночас згідно із світовим досвідом навіть «благополучні» індустріальні країни (США. Франція, Японія та ін.) не дозволяють собі піднімати цей рівень вище 30% ставка робиться на «малотоннажне», наукоємне виробництво, із зниженою енерго та ресурсоємністю, з обмеженим ековпливом. Зазначені проблеми особливо проявляються і загострюються в умовах поточної кризової ситуації[12;17;18;26;27]. Проведені дослідження сучасних тенденцій на ринку металів у другій половині 2008 р. дають змогу виділити три групи металів:

1) Метали, для яких є характерним збільшення попиту і вартості незалежно від кризи у зв'язку з їх використанням для легування, виробів нових сплавів й інших цілей: рідкісні й рідкісноземельні, ванадій, цирконій, також деякі благородні метали, наприклад родій, які відносяться до так званих зелених металів.

2) Метали, на які зберігається стабільний попит і характерне незначне коливання цін у зв'язку з їхнім використанням у високотехнологічних виробах і перспективних галузях (літако- та ракетобудування, комп'ютерна техніка, атомна енергетика): титан, благородні метали, уран марганець, мідь, олово, свинець.

3) Метали з тенденцією до зниження попиту і падіння цін зв'язку з вичерпанням їхніх технологічних і конструкційних властивостей: залізо, алюміній, нікель, магній, хром, цинк, ртуть.

З урахуванням цих тенденцій необхідно по-новому реалізувати потужний МРП України і перебудувати гірничодобувну і металургійну галузі країни, а також повного забезпечення діючих АЕС власною урановою сировиною[18]. Займаючи площу у 603,7 тис. км² (0,4%світової суші), Україна здатна забезпечити близько 5% світової потреби в мінеральній сировині[3;6;7]. Низка корисних копалин України представлена унікальними родовищами якісної сировини в досить сприятливих умовах для створення сучасних гірничопромислових комплексів. З надр України видобувається вуглеводнева сировина, кам'яне і буре вугілля, торф, цементна сировина, тугоплавкі та жароміцні глини, сировина для виготовлення будівельних матеріалів, коштовні й виробні камені, різноманітні мінеральні лікувальні та питно-столові води. У невеликих обсягах видобуваються нікелеві руди, золото, скандій, гафній, бурштин, цеоліти, фосфатна сировина. Виявлені й вивчені родовища нетрадиційних для України корисних копалин, що мають значний ринковий потенціал - берилію, ніобію і танталу, міді, свинцю, цинку, молібдену, апатиту, горючих сланців, значна частина з яких має нескладні умови. Останніми роками підтверджені реальні можливості відносно подальшого зростання запасів вуглеводнів, відкриття й освоєння нових для України родовищ корисних копалин - золота, хрому, міді, свинцю, цинку, молібдену, рідкісних металів, рідкісноземельних. Останнім часом доведена можливість використання техногенних родовищ[6;7;27] для видобутку кольорових, рідкісних і благородних металів, різного роду неметалічної сировини. Визначений потужний мінерально-ресурсний потенціал України не є випадковим. Роботами останніх років доведено, що Україна є унікальним геологічним регіоном світу[3;6]. Її будова характеризується великою різноманітністю геологічних структур і геодинамічних умов їхнього розвитку, геологічних і рудних формацій. На території України сходяться майже всі основні геологічні структури Європейського континенту. Тому Україну можна вважати своєрідним геологічним центром Європи.(Додаток Г) Також виявлені унікальні Пержанське родовище берилію в Житомирській, крупне Азовське родовище рідкісноземельних у Донецькій, родовища літію в Кіровоградській областях. Одним із нових досягнень українських геологів останніх років було виявлення золотоносності України й відкриття промислових золоторудних родовищ Мужієвського, Сауляк - у Карпатах; Бобриківського - на Донбасі; Сергієвського, Майського, Клинцівського - у межах Українського щита. Що стосується концепції мінерально-сировинного комплексу, це передусім концепція балансованого розвитку, яка була проголошена на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 р.. Практичним втіленням цієї концепції стала глобалізація механізмів використання мінерально-сировинних ресурсів, прояв якої особливо відчувається за останні півстоліття, оскільки багато країн вичерпали власні ресурси, доступні для економічно ефективного використання.

Україна має найбільший у Європі МРП і здатна зайняти провідне місце у світі. Водночас сучасний рівень розвитку МСК України є незадовільним і не відповідає рівню її ресурсного потенціалу внаслідок хибної стратегії розвитку МСК, застарілих технологій, успадкованих ще з часів СРСР. Передусім необхідно розробити і реалізувати новий стратегічний курс, відповідний до вимог і умов сучасної ринкової економіки, враховуючи впливову роль МСК на перспективи розвитку економіки країни та екологічний стан її регіонів [20,27]. Враховуючи зазначене, структура нової Концепції розвитку геологічної галузі України має враховувати світовий досвід країн із розвиненою ринковою економікою:

· Держава контролює правові й економічні засади надрокористування;

· Держава бере на себе забезпечення сучасного рівня геологічного вивчення території, загальну оцінку перспектив на різні види мінеральної сировини з метою формування ефективної мінерально-сировинної бази, а також моніторингу стану геологічного середовища;

· Цільова розвідка родовищ, видобуток і переробка мінеральної сировини є сферою ринкової діяльності спеціалізованих компаній (як державних, так і приватних).

Ефективність використання різноманітних МСР України - найважливіший шлях до зниження енергетичної залежності країни, сприяння її інноваційному розвитку. Для повної реалізації мінерально-ресурсного потенціалу України слід здійснити такі першочергові заходи:

1. Переоцінити МРБ відповідно до сучасних економічних умов і міжнародних стандартів з виділенням активних запасів.

2. Визначити найбільш важливі види, об'єкти і запаси корисних копалин, які мають бути віднесені до категорії стратегічних ресурсів держави.

3. Вибрати і обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку мінеральних ресурсів: титану, рідкісних металів, уранових і торієвих руд, рідкісноземельних, кольорових металів, що відповідають сучасним світовим тенденціям найбільш ефективного зростання економіки.

4. Вжити дієві заходи для виправлення допущених кризових і спотворених ситуацій (наприклад, по золоту, титану, бурштину, нафті й газу та ін.).

5. Визначити оптимальну потребу металургійної промисловості в нових видах мінеральної сировини з урахуванням сучасних тенденцій її розвитку, прогресивних технологій, підвищення якості й конкурентоспроможності кінцевих виробів.

6. Розвивати нові папрями гірничо-металургійного виробництва з пріоритетним використанням рідкісних металів, рідкісноземельних елементів, легуючих металів - так званих зелених металів (Hi-Tech).

7. Створювати сприятливі умови для залучення інвестицій з урахуванням позитивного світового досвіду (наприклад, канадського).

8. Удосконалювати порядок ліцензування для забезпечення найбільш раціональних умов використання надр на користь народу України - головного власника надр відповідно до Конституції країни.

9. Забезпечувати мінімізацію екологічних наслідків гірничодобувного і гірничо-металургійного виробництв.

Таким чином, реструктуризація використання МРП України в напрямі виробництва сучасних металів і сплавів значною мірою дає змогу нейтралізувати вплив чинників кризи і майже повністю забезпечити власною сировиною як поточні потреби гірничо-металургійного комплексу України, так і його розвиток на перспективу. [ http://eko.org.ua].

3. Зміна ролі та значення мінерально-сировинного потенціалу України в сучасних умовах

Протягом другої половини ХХ і початку ХХІ сторіччя головними ресурсами економічного розвитку України залишались земельні й мінерольно - сировинні. За оцінками фахівців РВПС НАНУ та наукових і виробничих підрозділів Державної геологічної служби Мінприроди на МСР припадає 26%, а на земельні - 72% споживчої вартості природних ресурсів України. Якщо врахувати, що на базі МСР формується до 45% ВВП, то можна бачити, що їх питома вага у кілька разів перевищує вплив інших природних ресурсів на розвиток економіки держави[2;15;23]. За оцінками Державної геологічної служби в надрах України нараховується до 20000 родовищ і проявів 114 видів корисних копалин природного і техногенного походження, з яких мають промислове значення і враховані Державним баласом запасів 96 видів корисних копалин. Наявність на території України різноманітних геологічних структур та великого фонду родовищ корисних копалин сприяла розвитку МСК, на який припадало більше 30% її виробничих фондів і до 40% річних фінансувань. У межах території Украни видобувалося біля 5 % світового обсягу мінеральної сировини, тоді як її територія займає лише біля 0,4% світової. Наведені оцінки засвідчують, що рівень техногенно-економічного використання надр України у другій половині ХХ сторіччя був на порядок вищим середньосвітового показника. Якщо врахувати, що в межах території колишнього Радянського Союзу Україна займала 3%, а її частка у формуванні ВВП сягала 21-23% при переважаючому використанні МСР, то можна бачити переважаючий потенціал мінерально-сировинного комплексу у формуванні економічної, енергетичної, екологічної, соціальної складових національної безпеки держави. Прискорений розвиток в останнє десятиріччя ринкових засад економіки України в умовах спаду виробництва та її високої енергоресурсоємності за оцінками фахівців пов'язаний з ризиком виникнення широкого комплексу незворотних процесів, які здатні призвести до загроз національній безпеці[10;23;8;28].

Головним чином це може бути зумовлено, як свідчить історичний досвід, деградацією науково-виробничого потенціалу, втратою відновлюваності та структурного розвитку МСБ .У той же час тісний зв'язок розвитку світової економіки з неухильним зростанням використання, в першу чергу, паливно-енергетичних ресурсів і практично всіх інших видів мінеральніх ресурсів привів до сталої політики розвинутих країн вирішення мінерально-сировинних проблем на державному рівні. Значна роль при цьому відводиться законодавчим нормам і механізмам (США, Франція, Японія, Німеччина та ін.). Наприклад, у США практично протягом 30 років (з 1972 р.) з періодичністю у 2-3 роки проводяться конференції з національної політики промисловості, наукових та політичних кіл. Зважаючи на аномальні обсяги споживання економікою США МСР, Конгрес у 1982 році прийняв закон про національну політику, дослідження та розробки в галузі матеріалів і мінеральної сировини, із якого випливало, що США «повинні постійно проводити політику, яка має за мету забезпечення матеріалами, потрібними для збереження національної бепеки, благополуччя та рівня промислового виробництва». При цьому особлива увага приділялась довгостроковій рівновазі між видобутком корисних копалин, витратами енергії, охороною середовища, надр та соціальними вимогами. Враховуючи вищенаведене, ще на початку 80-х років президент США Р. Рейган створив Урядову Раду з питань навколишнього середовища і природних ресурсів, яка розробляла політику США щодо стратегічних видів МСР. Було зауважено, що на початку ХХІ сторіччя на глобальному рівні буде зростати дефіцит МСР, у тому числі паливно-енергетичних, підземних вод питної якості тощо. У зв'язку із зазначеним у багатьох країнах було проведено до вивчення «старих» гірничодобувних районів (ГДР) і забезпечено перевищення приростів розвіданих запасів МСР над їх видобутком. У той же час переважаюча частина обсягу мінеральної сировини України видобувається у межах розвинутих ГДР, які сформувалися за довготривалий історичний період (Донбас, Кривбас, Прикарпаття, Крим та ін.). крім того, в умовах СРСР формування більшості ГДР України було пов'язано з видобутком і переробкою переважно одного виду мінеральної сировини, що сприяло збільшенню плою і глибин гірничих робіт, масштабному порушенню ландшафтів і біорізноманіття, а я часом - незворотному виснаженню екологічних ресурсів великих територій[20;25;13;14;1]. Переважання у структурі мінерально-сировинної бази України малих та середніх родовищ, в першу чергу, паливно-енергетичних ресурсів а також їх видобуток переважно в межах розвинутих ГДР з накопиченим великим комплексам невирішених соціально-економічних та екологічних проблем в умовах ринкової економіки створює реальні ризики національної загрози внаслідок виникнення масштабних кризових ситуацій. На наш погляд, головним чином це може бути пов'язано з недосконалими прогнозами змін екологічного стану ГДР у процесі їх реструктуризації шляхом масового закриття нерентабельних підприємств. Переважання при цьому схеми так званої «мокрої» консервації на основі практично територіально некерованого затоплення гірничиї виробок в умовах відробки родовищ переважно за схемою повного обрушення покривних порід (без закладання очисних виробок) призводить до прояву авто реабілітаційного підйому рівнів підземних вод з наступним підтопленням і затопленням підроблених ділянок та прилеглих міст і селищ. У цілому гірничодобувні роботи в межах розвинутих ГДР охоплюють площу до 20 тис. км² (3,3% плащі держави) і практично цілком змінили не тільки стан надр, а й структурно-тектонічний режим та інженерно-гідрогеологічні умови цілісних геологічних структур, створивши регіональні складні техногенно-геологічні системи (ТГС) «техногенні об'єкти - геологічне середовище». Враховуючи місто утворюючий характер переважаючої більшості шахт та кар'єрів у межах розвинутих ГДР, регіональні та локальні ТГС у їх складі відрізняються значною нестійкістю ГС та практично повним порушенням рівноваги еколого-формуючих систем навколишнього природного середовища (НПС): літосфери, гідросфери, атмосфери та біосфери.(Додаток Д)[14;1;16;17]. У цілому новий рівноважний стан ГС при реструктуризації ГДР формується при переважаючому розвитку таких процесів:

· Підтоплення і затоплення значних площ, у тому числі в межах міст та селищ (за оцінками до 30% загальної плащі);

· Розвитку ділянок забруднення поверхневих і підземних вод, в тому числі діючих водозаборів;

· Активізації додаткових зрушень породних масивів і просідань денної поверхні з проявом руйнівних деформацій будівель та інженерних комунікацій;

· Зниженні захищеності підземних вод внаслідок прискорення міграції забруднень на ділянках підтоплення та затовлення;

· Прояву гідрогеомеханічних напрег і техногенних землетрусів при зрушеннях затоплених породних масивів з ризиком руйнування між шахтних ціликів, розрахованих на геомеханічну стійкість;

· Утворення рухомих токсичних хімічних сполук з погіршенням екологічних параметрів приземного шару повітря;

· Підвищення біогеохімічної рухомості важких металів, нафтохімічних сполук та інших забруднюючих речовин з наступним погіршенням якості продуктів та екопараметрів харчового ланцюжка;

· Незворотного порушення водообміну та зростання гідро геохімічної вразливості підземних і поверхневих вод внаслідок руйнування регіональних слабо проникних водотривів і збільшення перетоків солоних вод.

У межах розвинутих ГДР України за різними оцінками зосереджено до 20% населення, формується більше 40% ВВП, і тому мінерально-сировинний потенціал та еколого-економічні показники його сучасного використання все активніше впливають на економічну незалежність та національну безпеку держави. Тим більше, що з розпадом СРСР сформувалась ситуація, при якій Україна успадкувала значну енергоємність господарського комплексу ГДР при обмеженості власних ефективних до видобутку паливно-енергетичних ресурсів[11;16;17;29]. Створення в межах Донбасу регіональної розвинутої гідравлічної мережі виробок (загальне вилучення вугілля й порід перевищує 12 км³) є фактором практично постійного водо припливу до 730-780 млн м³/рік з поступовим збільшенням водності шахт. Подібна ситуація формується і в інших розвинутих ГДР (Західний Донбас, Кривбас, Прикарпаття та ін.).Заходи, які були прийняті в останні роки Верховною Радою, Урядом, Радою національної безпеки й оборони (РНБО), частково згладили, але не усунули впливу головних факторів погіршення мінерально-сировинної бази України[1;8;10;11;13-17;21-25;28;29]. Значною мірою це пов'язано з тим, що по ряду видів мінеральної сировини видобуток перевищує приріст розвіданих запасів, а крім того, більшість родовищ була розвідана у 60-70 роки і тому їх геолого-економічні показники здебільшого не відповідають сучасним вимогам ринкової економіки. На зниження мінерально-сировинного потенціалу національної безпеки впливає значна залежність України від імпорту вуглеводнів, кольорових металів, алюмінієвої сировини та ін. Враховуючи наміри подальшого розвитку видобутку вугілля., залізної руди та інших видів МСР в розвинутих ГДР, можна очікувати підсилення цієї залежності, беручи також до уваги зростання енергоємності гірничих підприємств (глибинність, ускладнення екологічного захисту, гірничо-геологічних умов видобутку). Одним з недоліків МСБ України є концентрація більшості розвіданих родовищ паливно-енергетичних ресурсів, залізних, уранових, марганцевих та інших руд і підземних вод питної якості на сході України і в басейні р. Дніпро, що суттєво ускладнює соціально-економічні умови життєдіяльності переважаючої частини населення (>60%). Дуже гостро, на наш погляд, є проблема формування стратегічних запасів МСР, на структуру і обсяги яких впливають політичні, охоронні й економічні пріоритети держави, структура власної МСБ, кон'юнктура світового ринку, зовнішньоекономічні зв'язки та інші обставини. Найбільш важливими стратегічними МСР для України є вуглеводні, вугілля, уранова сировина[http://www.nbuv.gov.ua].

родовище копалина сировинний геологічний

4. Загальний стан мінерально-сировинного потенціалу

Природні мінеральні ресурси є основою економічного розвитку цивілізації. Розподіл корисних копалин у світі і в окремих країнах дуже нерівномірний. Через значні поклади деяких видів корисних копалин і гострий дефіцит інших практично всі держави світу є залежними одна від одної. А такі країни, як Японія, більшість країн ЄЕС залежать від імпорту мінеральної сировини на 80-100%. Національна безпека країн багато в чому залежить від її спроможності зменшити залежність від зовнішніх мінеральних джерел і забезпечити свою економіку необхідними видами мінеральної сировини і продукції в обсягах, що забезпечує стійке функціонування промислового комплексу. Вирішення цієї проблеми здійснюється як шляхом розвитку власної мінерально-сировинної бази, так і за рахунок стійкого імпорту дефіцитних матеріалів. Питання, що стосуються мінерально-сировинної бази та забезпечення ними господарського комплексу, є важливою особливістю політики промислове розвинених країн і вирішуються на державному рівні. Ці країни проводять політику в напрямку зменшення залежності від зовнішніх джерел мінеральної сировини. Геологічною службою України створено значний мінерально-сировинний потенціал, завдяки якому вона увійшла до числа провідних мінерально-сировинних держав світу, за споживанням всієї маси мінеральної сировини на душу населення наближається до розвинених країн. Споживання на душу населення кольорових металів значно нижче, ніж у розвинених країнах світу. Ситуація в Україні зі споживанням у роки стабільної роботи промисловості була дещо кращою. Україна має практично всі види мінеральної сировини для сталого функціонування та розвитку економіки. Тому мінерально-сировинний комплекс є одним з основних факторів забезпечення незалежності та національної безпеки держави.. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, за якими відкрито майже 20000 родовищ. Багато корисних копалин представлені унікальними за своїми запасами і якістю сировини покладами, які розміщені в сприятливих географічних і економічних умовах для інтенсивного розвитку гірничопромислових комплексів. З розвідкою, видобутком, переробкою та використанням мінеральної сировини безпосередньо або побічно пов'язано 48% промислового потенціалу, до 20% трудових ресурсів, 23-25% національного доходу. По 16 видах сировини (вугілля, залізні та марганцеві руди, титан, цирконій, ртуть, уран, графіт, каоліни та ін.) держава посідає провідне місце серед країн світу. У розвіданих родовищах України зосереджено 30% запасів залізних руд країн СНД, 75% марганцевих руд, 70% каолінів, 90% кристалічного графіту. Більше третини експортного виторгу Україна має за рахунок мінерально-сировинної продукції. Після набуття Україною державного й економічного суверенітету в нових політико-економічних умовах вона продовжує зберігати становище одного з найважливіших мінерально-сировинних регіонів світу. Мінеральні ресурси є одним із основних факторів забезпечення виходу економіки з кризового стану. Але сьогоденні економічні реалії в Україні поставили перед геологічною службою нові проблеми. Це пов'язано з тим, що мінерально-сировинний комплекс на території України складався як органічна частина єдиного колишнього загальносоюзного господарчого комплексу. До розпаду СРСР частина корисних копалин забезпечувалась поставками із союзних республік. У теперішній час в Україні дефіцитними є нафта, газ, сировина кольорової металургії, рідкісні і рідкісноземельні метали, плавиковий шпат, ще деякі види мінерально-сировинної продукції виробляються з привізної сировини. Потреба в нафті задовольняється на 8%, в газі - на 22%. Такий стан обумовлено головним чином тим, що сировинна база цих видів корисних копалин розвивалась на території інших республік Союзу, які мали сприятливіші геолого-економічні умови, високоякісну сировину, а також недооцінкою наявних на території України прогнозних ресурсів деяких видів сировини. Фінансування пошуків і розвідки руд кольорових, рідкісних і благородних металів, алмазів, деяких видів нерудної сировини було недостатнім, або й зовсім відсутнім, незважаючи на наявні перспективи. У минулі роки частина мінерально-сировинних ресурсів України була значно вичерпана. Посилене добування сірки, газу, графіту, вугілля, марганцевих руд, ртуті, титанових та цирконієвих розсипів, каоліну, вогнетривких глин та інших видів сировини йшло на потреби всього Радянського Союзу, значна кількість їх також вивозилась за його кордони. В результаті вже не існує ряд газових і сірчаних родовищ, виснажується Часов-Ярське вогнетривке, марганцеві родовища, родовища ртуті, флюсова сировина, залізні руди і вугілля добуваються з надглибоких шахт. Інтенсивна експлуатація найбільших покладів нафти і газу у 70-х роках призвела до того, що зараз, маючи достатньо великі запаси нафти і газу Україна за рівнем видобутку значно поступається країнам з порівняно близькими до неї запасами. Падіння рівня видобутку нафти і газу значною мірою пов'язане з вичерпанням найбільших і добре розроблюваних родовищ. Інтенсивний видобуток вуглеводнів призводить до невиправдано значних втрат сировини у надрах і до передчасного виснаження родовища. Саме так, з метою негайного короткочасного зиску, видобувались нафта і газ із українських родовищ в останні 20-25 років існування СРСР. В умовах сьогодення ці негативні тенденції ще більше загострилися. Через нестачу коштів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у 3-4 рази. Проблема дефіциту ряду корисних копалин може бути вирішена шляхом розвідки і розробки вже виявлених як великих, так і малих родовищ, до яких виявляють інтерес підприємницькі кола. Хоч наявна мінерально-сировинна база загалом задовольняє потреби промисловості, проте у деяких випадках відчувається обмеженість діючих підприємств якісним її рівнем та розташуванням родовищ. Багато видів мінеральної сировини за якістю не відповідають світовим стандартам. Крім того, розробка деяких родовищ призведе до критичного порушення навколишнього середовища. Забезпеченість розвіданими запасами промисловості в країнах з різним рівнем економічного розвитку приблизно однакова. Інвестування в геологічне вивчення надр в умовах України має незаперечні пріоритети оскільки розміри і якість мінерально-сировинної бази визначає реальний економічний потенціал держави. Значних втрат мінерально-сировинному потенціалу України надають недостатньо ефективні використання видобутих з надр корисних копалин. Це призводить до значних втрат обчислених у надрах запасів. У відвалах і в "хвостах" переробки підприємств залишається багато цінних компонентів, які містяться в рудах і концентратах, що видобуваються. Так, у теперішній час із видобутих і збагачених титан-цирконієвих руд не вилучаються ванадій, скандій, рідкісно-метальні і рідкісноземельні елементи. Проблема пошуків високо-конкурентних, в умовах ринку, родовищ корисних копалин ускладнюється тим, що фонд об'єктів, що залягають на невеликій глибині, вичерпано. Потрібно переходити до глибинних пошуків, які коштують значно дорожче. Першочерговими напрямками геологорозвідувальних робіт залишаються паливно-енергетичні ресурси. Передбачається економічно максимально можливе та екологічно виправдане використання власних енергоресурсів, насамперед нафти, газу та вугілля. Геологорозвідувальні роботи спрямовані на зміцнення сировинної бази саме цих корисних копалин. Цілком реальна перспектива створення у найближчі роки власної виробничої бази свинцю, цинку, молібдену, літію, та ін. Обсяги вже виявлених родовищ і перспективних площ свідчать про можливість вирішення проблеми внутрішнього забезпечення, або значного скорочення імпорту дефіцитної сировини. Нині імпорт мінерально-сировинної продукції в Україну перевищує її експорт. В структурі імпорту переважають енергоносії, а також майже всі види кольорових і рідкісних металів. Обсяг імпорту у грошовому вираженні в 3,5 разів вищий за експорт. Такий розрив посилюється не тільки великим переліком і обсягом імпортованих товарів, а й низькими цінами на експортовану продукцію. Особливість сировинної бази України сприяють активізації торговельно-економічних відносин із сусідніми країнами. Підтверджено науковий прогноз щодо існування на Україні реальних покладів золота промислового значення. Вже відкрито декілька родовищ і зараз постає завдання прискорити Їх розвідку. Перш за все, це стосується родовищ на Українському щиті, де виконуються гірничі роботи. Виробництво золота і срібла при активній підтримці держави і створенні сприятливих умов для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій може бути налагоджено в найближчим часом. Але для того, щоб мати міцну базу для золотодобувної галузі, потрібно широко розвивати пошукові роботи та попередню оцінку нових родовищ, головна мета яких - знайти родовища кращі за вже відомі. У минулі роки знайдено ряд великих високоефективних родовищ, які потребують освоєння, в тому числі: титан-апатитових руд - Стремигородське, Федорівське, Видиборзьке; берилієвих руд - Пержанське; цирконій-рідкіснометальних руд - Азовське, Мазурівське; літію -Шевченківське, Полохівське; каоліну - Велико-Гадомінецьке, Біляївське; графіту - Балахівське, Буртинське; плавикового шпату - Бахтинське; велика кількість родовищ облицювального каменю, освоєння яких потребує значних інвестицій. Сировиний потенціал України дозволяє значно збільшити видобуток і експорт концентратів залізних руд, титанових і цирконієвих концентратів, графіту та деяких інших корисних копалин. МСР і гірничо-промислове виробництво будуть і надалі відігравати домінуючу роль у структурі світового господарства.За останні роки підтверджено реальні можливості подальшого приросту запасів вуглеводнів, відкриття і розвідки родовищ нових для України корисних копалин - золота, хрому, міді, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних елементів, фосфоритів, флюориту та інших. Саме ці родовища здатні створити умови для підвищення експортного потенціалу держави. За експертними оцінками експортні можливості МСК можна збільшити у 1,5-2 рази, а імпорт мінеральної сировини - скоротити на 60 - 70 відсотків, що змінить зовнішньоекономічний торговельний баланс на користь України. Загалом це дасть щорічну економію у 5-6 млрд. дол. США. За прогнозами протягом 1997-2020 pp. кількість вилученої у світі з надр мінеральної сировини невпинно буде зростати. Розробка родовищ кольорового каміння є ефективним видом діяльності. За видобутком (декоративного) каміння Україна займала провідне становище в колишньому СРСР [http://www.dgs.kiev.ua].

5. Родовища корисних копалин на території України

Закономірності поширення корисних копалин. Добувають корисні копалини, як правило, з невеликих глибин (до 1 тис. м). Отож вони тісно пов'язані з будовою саме верхніх шарів земної кори. Тому для різних тектонічних структур характерні певні групи корисних копалин. Корисні копалини осадового походження поширені переважно в межах тектонічних западин і плит платформених областей, а також передгірських крайових прогинів. Тобто вони характерні для структур, які в минулому були басейнами нагромадження осадового матеріалу. Магматичні та метаморфічні породи потрібно шукати в горах з слідами вулканічних процесів, а також у кристалічних щитах. Формуються їхні родовища, як правило, на стиках літосферних плит. У зоні зіткнення материкових літосферних плит виникають поклади міді, сірки, урану. До них належать у більшості випадків рудні корисні копалини, а також графіт, алмази тощо. Утворюються вони в результаті остигання магми у тріщинах земної кори. З метаморфізованими архейськими та протерозойськими породами цього масиву пов'язані великі поклади залізних руд (Криворізьке, Кременчуцьке, Білозерське, Керчинське родовища), нікелю (Побузьке родовище), титану (центральна частина Придніпровської височини), урану (південна частина Придніпровської височини). Метаморфічного походження і значні поклади графіту (Завалівське родовище). З явищами вулканізму і викидами гарячої води тріщинами земних надр пов'язані свинцево-цинкові та ртутні руди Донбасу, свинцево-цинкові - Закарпаття. При господарському аналізі корисних копалин прийнято класифікацію корисних копалин за походженням - паливні, рудні, нерудні. Паливні (горючі) корисні копалини. На території України знаходяться Донецький і Львівсько-Волинський кам'яновугільні та Дніпровський буровугільний басейни. Донецький басейн у межах України займає площу понад 50 тис. км2 (тут залягає коксівне, газове вугілля, антрацит.) Донецький басейн є основним у вугільній промисловості країни. Львівсько-Волинський басейн знаходиться на заході України, має площу близько 10 тис.км². Максимальна потужність кам'яновугільних шарів - 2,8 м, вугілля сірчисте, використовується як енергетична сировина і для коксування.

Звичайним шахтовим способом тут можна добувати лише 30 % запасів вугілля. Тому потрібно розширювати добування шляхом підземної газифікації в районах з малопотужними шарами вугілля. Дніпровський буровугільний басейн займає площу близько 150 тис. км². Його родовища знаходяться в Кіровоградській, Дніпропетровській і Житомирській областях. Загальні розвідані запаси становлять 6 млрд. тонн. Родовища бурого вугілля відомі також в Полтавській і Харківській областях, в Придністров'ї, Передкарпатті і Закарпатті. Родовища горючих сланців є в Карпатах, на Поділлі, в Кіровоградській області (найбільше Бовтиське родовище). Торфові родовища знаходяться переважно на Поліській низовині, в річкових долинах. В Україні виявлено за останні роки близько 150 нових нафтових, нафтогазових, газоконденсатних і газових родовищ. Родовища нафти і газу зосереджено в трьох регіонах: Карпатському, Дніпровсько-донецькому, Причорноморсько-кримському. Карпатський нафтогазоносний регіон охоплює родовища Передкарпаття, Українських Карпат і Закарпаття. Більшість нафтових і газових родовищ знаходяться у Львівській та Івано-Франківській областях. Тут виявлено понад 30 родовищ газу, багато з яких в результаті тривалої експлуатації майже повністю вичерпано. Найбільшими нафтогазовими родовищами є Долинське, Бориславське, Волицьке, Битківське, Залужанське, Дашавське. Промислове значення мають і нещодавно відкриті газові родовища Закарпаття. Понад 80 % видобутку нафти і газу припадає на Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний регіон. Найбільшими газовими родовищами є Шебелинське, Західнохрестищенське і Єфремівське, (нафтовими - Леляківське, Глинсько-Розбишівське, нафтогазовими - Гнідинцівське, Качанівське, Яблунівське. Причорноморський нафтогазоносний регіон займає територію Причорноморської низовини та степового рівнинного Криму. У ньому розвідано понад 60 родовищ нафти і газу. Найбільшими серед них є Джанкойське, Глібівське, Штормове, Казантипське. Вважаються перспективними щодо газу і нафти глибинні ділянки земної кори та підводні надра Чорного моря. Перспективними щодо газу є ділянки Чорного моря на глибинах 700-750 м. На глибині 300-350 м існують умови для утворення сумішей вуглеводневих газів. Про можливість їх добування свідчить досвід інших країн. Рудні (металеві) корисні копалини. Україна має багаті поклади залізних і марганцевих руд (відповідно 5% і 20% запасів світу), на основі яких розвивається її чорна металургія. Рудні концентрати також вивозять в інші країни. В Україні освоєно 35 родовищ залізних руд осадового і метаморфічного походження. Багаті залізні руди зосереджені в Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому і Білозерському залізорудних районах. Криворізький залізорудний басейн - один з найбільших залізорудних басейнів світу. Залізні руди тут добувалися ще скіфами в V-ІV ст. до н. е. Криворізький басейн приурочений до центральної частини Українського щита і займає площу близько 300 км² (Дніпропетровська і частково Кіровоградська області). Основне промислове значення мають магнетитові і залізисті кварцити, в результаті збагачення яких дістають концентрат з вмістом заліза до 65 %. У Кривбасі відомо понад 300 родовищ багатих залізних руд, їх розвідані запаси становлять 18 млрд. тонн. Найперспективнішим районом на багаті залізні руди є Саксаганське рудне поле. Кременчуцький залізорудний район приурочений до північно-східного схилу Українського щита (Полтавська область). Вміст заліза в рудах становить 27-40%. Розвідані задаси магнетитових кварцитів Кременчуцької магнітної аномалії оцінюються в 4 млрд. тонн. Білозерський залізорудний район тягнеться смугою, що має 20 км завширшки і 65 км завдовжки південним схилом Українського щита. Тут зосереджені родовища залізистих і магнетитових, кварцитів. У багатих рудах вміст заліза становить 58-61%. За запасами багатих руд цей район поступається тільки Кривбасу. Значна глибина залягання руд робить можливим їх видобування тільки шахтним способом. У Керченському залізорудному басейні залягає бурий залізняк із вмістом заліза до 40%. Руди залягають близько до поверхні і видобуток можливий відкритим способом. Його запаси становлять 1,8 млрд. тонн. Геологи вважають, що перспективним на залізну руду є дно Азовського моря.

Нікопольський марганцевий басейн - один з найбільших у світі. Складається з Нікопольського і Великотокмацького родовищ. Вміст марганцю в окисних рудах в середньому 25-30%, а загальні запаси руди - понад 2 млрд. тонн. В Україні є руди кольорових металів. У Кіровоградській області знаходяться родовища нікелевих руд (Побузьке, Деренюське і Липовеньківське), на Закарпатті - поліметалевих руд (Берегівське, Беганське і Мужієвське родовища). Унікальні родовища титанових руд розробляються в Житомирській і Дніпропетровській областях. На Кіровоградщині залягають уранові руди. За розвіданими запасами ртутної руди наша країна посідає друге місце в світі. Поклади цієї сировини виявлено в Донецькій і Закарпатській областях(Додаток Е). Нині українськими геологами відкрито понад 15 його родовищ. Вони зосереджені в Придніпров'ї, Приазов'ї, Донбасі, на Закарпатті. Українські геологи нещодавно виявили значні поклади мідних руд на Волині. В Кіровоградській області є родовища уранових руд. За запасами нерудних корисних копалин Україна посідає одне з провідних місць у світі. Так, родовища самородної сірки і озокериту в Передкарпатті - найбільші в світі. Озокерит використовується в парфумерії, легкій промисловості, медицині, а сірка - в хімічній промисловості. Багаті на солі водойми Азово-Чорноморського узбережжя, особливо затока Сиваш. Родовища нерудної сировини для металургійної промисловості є в різних районах України: магнезит (вогнетрив) - в Запорізькій і Дніпропетровській областях, вогнетривкі глини - в Донецькій області (Часовоярське родовище), кварцити - в Житомирській, флюсові вапняки - в Донецькій області і Криму. Як Сировиною для керамічної і скляної промисловості є польові шпати, скляні піски. Україна багата запасами цементної сировини і різноманітних будівельних матеріалів. За запасами гранітів, лабрадоритів (Житомирська область) Україна в Європі є поза конкуренцією. В Україні є родовища дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння (берил, аметист, бурштин, яшма, гірський кришталь,). Поклади його відомі в Криворіжжі, Приазов'ї, Криму, Закарпатській і Житомирській областях. В Україні є перспективи відкриття і видобутку родовищ такого дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, як опал, топаз, гранат, родоніт, онікс. В Україні є родовища фосфоритів - сировини для виробництва добрив (Донецька і Сумська)

6. Заходи щодо підвищення ефективності державного управління у галузі геологічного вивчення використання надр

Розглянувши ситуацію, що склалася у сфері використання надр, проаналізувавши законодавство про надра, Рада національної безпеки і оборони України відзначає наявність системних проблем, які становлять реальну загрозу економічній безпеці держави. На території України, яка становить 0,7 відсотка світової території, виявлено до п'яти відсотків усіх мінерально-сировинних ресурсів земної кулі. Належне державне управління в галузі геологічного вивчення та використання надр дало б змогу мінімізувати імпорт гостродефіцитної сировини: кольорових, рідкісних, рідкісноземельних, дорогоцінних металів, збільшити видобуток власних нафти і газу, значно підвищити економічну незалежність і безпеку держави. Однак постійне реформування за роки незалежності органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення і використання надр, зокрема передача повноважень з управління підприємствами з геологічного вивчення та використання надр від одного державного органу до іншого, призвело до зниження ефективності діяльності таких підприємств та погіршення стану використання надр у державі в цілому. Національна акціонерна компанія «Надра України», утворена у 2000 році з метою підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр та поліпшення забезпечення потреб України в корисних копалинах, не лише не досягла поставленої мети, а й не забезпечила ефективного управління підприємствами, у статутних (складених) капіталах яких Компанія володіє корпоративними правами. Використання видобувними підприємствами застарілого обладнання, зношеність якого становить 50-70 відсотків, відтік кваліфікованих спеціалістів призвели до зниження якості виконання робіт у галузі, виникнення аварійних ситуацій і, відповідно, відмови замовників геологорозвідувальних робіт від послуг підприємств, у статутних (складених) капіталах яких Національна акціонерна компанія «Надра України» володіє корпоративними правами [http://www.rainbow.gov.ua].

Висновок

З другої половини XX ст. ресурсний потенціал і природно-кліматичні умови перестали відігравати вирішальну роль як фактори економічного розвитку. Однак їхній вплив на динамізм та результативність господарської діяльності, на формування власної структурної політики країн і моделей міжгалузевої збалансованості залишається дуже істотним. Щодо України та її регіонів це насамперед мінеральні ресурси, враховуючи їхній значний потенціал (фонд виявлених і розвіданих родовищ), висока питома вага гірничопромислового комплексу в економіці та наявність передумов подальшого розширення мінерально-сировинної бази. Протягом перехідного періоду ефективність використання мінерально-сировинного потенціалу в Україні і його інвестиційна віддача виявилися неприпустимо низькими. Звідси потреба у перегляді та оновленні державної стратегії у сфері розвитку й освоєння мінерально-ресурсної бази, в більш об'єктивних оцінках ресурсних можливостей та в прискоренні переходу до ринково-економічних механізмів регулювання природокористування. Україна володіє значним мінерально-сировинним потенціалом і має передумови до його збільшення. Питома вага гірничо-промислового сектору в народному господарстві історично завжди була дуже високою, а в останнє десятиріччя ще зросла. За цих умов передусім постає завдання щодо підвищення ефективності використання зазначеного потенціалу. Але водночас перед Україною стоїть стратегічне завдання -- подолати сировинну орієнтацію економіки. Це значно посилює відповідальність за зважену й адекватну політику у сфері надрокористування. Кінцевою метою такої політики має бути прискорення соціально-економічного розвитку країни, і в цьому контексті збільшення обсягів видобування корисних копалин, нарощування їх запасів, прагнення до самозабезпеченості саме по собі не може бути самоціллю.