Взаємодія міжнародних ринків праці та освітніх послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВЗАЄМОДІЯ МІЖНАРОДНИХ РИНКІВ ПРАЦІ ТА ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

Скавронська І.В.

Постановка проблеми. Досвід високорозви- нених країн світу засвідчує, що в останні десятиріччя серед багатьох чинників, котрі зумовлюють економічне зростання та підвищення міжнародної конкурентоспроможності, визначальним все більше стає інноваційна та креативна діяльність, в основі яких знаходиться якісна освіта. Освічені працівники виступають в якості рушійної сили економічного зростання, а їх висока географічна мобільність створює можливості для суспільного розвитку. У той же час працівники з низьким рівнем освіти більш вразливі до зрушень у структурі зайнятості. Відтак, експерти розглядають інтелект як основний ресурс соціально-економічного прогресу у довгостроковому періоді, а Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури проголосила ХХІ століття «Ерою освіти».

З іншого боку, практика демонструє, що випускники навчальних закладів різних рівнів не готові здійснювати практичну діяльність у реальному економічному середовищі з його викликами, загрозами і ризиками генерування нових ідей та прояву креативності.

У зв'язку із цим особливого значення набуває виявлення та оцінювання відповідності людського капіталу вимогам ринку праці, особливо у міжнародному просторі, де з'являються транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного та систематичного характеру. Адже неузгодженість ринку освітніх послуг і ринку праці призводить до того, що підготовлені спеціалісти залишаються незатребуваними і часто вимушені здійснювати професійну переорієнтацію і перекваліфікацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ґрунтовне дослідження різних аспектів розвитку ринків праці та освітніх послуг міститься у працях С. Лемба [1], який проаналізував шлях, що проходять працівники, починаючи зі шкільної парти і аж до місця своєї роботи; П. Ромера [2], котрий вивчає походження ендогенного економічного зростання; Гуртова В. і Кекконена А. [3], які присвячують свої роботи розробленню моделей прогнозування попиту економіки на кваліфіковані кадри, а також у дослідженнях багатьох інших учених.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на багатоаспек- тність даної проблеми, її окремі елементи потребують більш детального окреслення. Так, не до кінця розкритим залишається питання щодо того, чи задовольняє сучасна система освіти потреби ринку праці і, чи відповідають кваліфікаційні характеристики фахівців вимогам наявних вакансій не лише в країні походження, але й закордоном.

Мета статті. Головною метою роботи є визначення закономірностей і тенденції розвитку ринку освітніх послуг по відношенню до вимог і потреб ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Сучасний період постіндустріалізації характеризується трансформацією основного виробничого ресурсу, в якості якого виступають знання. Сьогодні вирішальна роль у стимулюванні економічного зростання, осо- бистісного і суспільного розвитку, а також у скороченні нерівності між народами належить освіті. Країни прагнуть, щоб їх населення було добре оснащене знаннями і навичками для ефективної участі у теперішніх соціально-економічних процесах. Сама ж економіка багатьох країн зазнає значних структурних змін, оскільки традиційні галузі заміщаються сферою послуг й інновацій, відзначаючи перехід до економіки знань [4, с. 7].

Подолання проблем стосовно нестачі кваліфікованих кадрів стало пріоритетним завданням для політиків різних держав світу, особливо після глобальної економічної кризи. Ендогенні моделі зростання наголошують, що людський капітал є одним з ключових ресурсів для економічного зростання. У зв'язку із цим, ефективність, з якою розвиваються людські ресурси у системі освіти і використовуються на ринку праці, має пріоритетне значення, а процес відбору кваліфікованих працівників на вимогу роботодавців займає центральне місце у цьому відношенні.

Вплив освіти на функціонування ринку праці виражається через відповідні індикатори, такі як заробітна плата, пільги, і включає конкретні механізми впливу, наприклад, освітньо-кваліфікаційний рівень (рис. 1).

До уваги також беруться тендерні відмінності, які свідчать про те, що найвищі доходи отримують особи чоловічої статі, котрі під час навчання паралельно працювали і в результаті мають диплом про вищу освіту; після них з найбільшою заробітною платою слідують особи чоловічої статі, які працевлаштувалися відразу після школи. У той час, як для осіб жіночої статі властива зовсім інша ситуація: жінки заробляють більше лише тоді, коли отримують повноцінну освіту без будь-яких підроблянь під час навчання. У цілому, жінки заробляють менше порівняно з чоловіками, однак у жінок з вищою освітою віддача більша, аніж у таких чоловік.

Як наслідок, якість освіти -- це ключовий показник конкурентоспроможності, який характеризує відповідність освітніх послуг конкретним цілям, вимогам і стандартам та свідчить про компетентність фахівців, визначаючи їх місце на глобальному ринку праці.

Так, державні витрати на освіту є досить значними у переважній кількості країн світу, причому як розвинених, так і тих, що розвиваються (рис. 2).

Україна також здійснює чималі інвестиції у сферу освіти -- 13,5% від ВВП у 20011 р. і 13,7% від ВВП роком пізніше (у наступні роки дані показники почали спадати у зв'язку із нестабільною політичною стабільністю в країні). Ці витрати навіть перевищили аналогічні індикатори у розвинених країнах, зокрема, Франції, Японії, Фінляндії.

В Україні після отримання обов'язкової освіти, випускники можуть продовжити своє навчання у вищих навчальних закладах (ВНЗ) відповідних рівнів акредитації: першого і другого (професійно-технічні навчальні заклади, наприклад, училище) та третього і четвертого (університети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них заклади освіти).

Однак, у глобальному просторі виникають сумніви щодо якості та ефективності таких витрат, оскільки освітня система України характеризується непропорційністю і невідповідністю сучасним вимогам ринку праці. Навчальні плани, які успадковані від попередньої комуністичної системи і непридатні для розвитку ринкової економіки, не оновлюються достатньою мірою для відповідності новим професіям, які почали виникати у сфері послуг та високих технологій. Навички, що студенти отримують у професійних навчальних закладах, як правило, специфічні і придатні до застосування виключно в застарілих професіях. Ця проблема стосується не лише України, а й усіх перехідних економік Східної Європи і Центральної Азії. Так, в Україні чи не найбільша частка підприємств (43,5%) серед країн даного регіону, яка вважає, що робоча сила, освічена не відповідним чином, є основною перешкодою для їх розвитку (рис. 3).

Варто відзначити, що у міжнародному вимірі значна частина національних ринків освітніх послуг здебільшого орієнтується на попит населення щодо освітніх послуг без урахування вимог ринків праці. Часто спільними для обох типів ринків є відсутність аналізу і прогнозу про кількість та кваліфікацію необхідних економіці працівників, відсутність гнучкої системи визначення кваліфікації, а також слабкий зв'язок ВНЗ із потенційними роботодавцями для своїх випускників [7].

Нестача кваліфікованих кадрів, у свою чергу, має негативний вплив на ефективність ринків праці, підвищуючи рівень безробіття вище рівнів, які потенційно можуть бути досягнуті з урахуванням сукупного попиту. Ефективне узгодження взаємодії ринку освітніх послуг з ринком праці дозволяє скоротити фрикційне і структурне безробіття, забезпечуючи відповідність робочої сили з конкретним набором навичок й умінь наявним вакансіям. освіта витрати економіка професія

У цьому контексті звертаємо увагу на дії різних економік стосовно вирішення даної проблеми (табл. 1).

Таблиця 1 Міжнародний досвід забезпечення відповідності підготовки фахівців потребам національної економіки

В Україні 2014-2015 роки охарактеризувалися складною суспільно-політичною ситуацією, котра позначилася і на ринку праці: роботодавці оптимізували штат підприємств, скорочували видатки, подекуди заморожували проекти, що, у свою чергу, призвело до стрімкого попиту на одні професії і втратою популярності на інші.

Кількість пропозицій роботи у 2014 р. скоротилася на 30%, причому не було жодної професійної сфери, де б спостерігалася позитивна динаміка, однак в перші місяці 2015 р. ситуація дещо стабілізувалася.

Відтак, можна виділити такі характеристики перспективності професій на ринку праці України на сучасному етапі:

1) перспективність професії залежить від її затребуваності на ринку праці;

2) чим стабільніша галузь, тим перспективніша професія;

3) можливість професійного зростання в межах спеціальності і поширеність професії у світі відіграють значно меншу роль в оцінках перспективності;

4) відмінності у сприйнятті перспективності професій між чоловіками і жінками, оскільки для чоловіків на другому місці після затребуваності на ринку праці стоїть висока зарплата, і тільки потім -- стабільність галузі.

Таблиця 2 Рейтинг найбільш перспективних професій в Україні

Висновки і пропозиції. Інформаційна революція зміщує пріоритети у бік розвитку і підтримки сфери освіти. Інноваційний тип розвитку висунув нові вимоги до формування людського капіталу,які отримали розвиток в концепції безперервної освіти, а також в необхідності формування творчих начал у розвитку всіх членів суспільства. Оскільки освіта є безперечним фактором успіху функціонування будь-якої економічної системи, перехід від навчання переважно конкретних навичок і трансляції інформації до розвитку творчості, формування здібностей до самонавчання -- стає головним лейтмотивом системи освіти.

Подальшого дослідження у цьому напрямі потребує виявлення шляхів трансформації освітніх систем національних економік, особливо України, з метою продукування висококваліфікованих кадрів та спеціалістів найперспективніших професій.

Список літератури

1. Lamb S. The pathways from school to further study and work for Australian graduates. LSAY Research Report 19. Melbourne: ACER., 2001.

2. Romer P. M. (1994) «The origins of endogenous growth», Journal of Economic Perspectives, 8 (1): 3-22.

3. Скавронська І. В. Економічний взаємозв'язок між глобалізацією і креативністю: матеріали X Міжн. науково- практичної конф. «Альянс наук: вчений - вченому». - Дніпропетровськ, 2016. - 66 с. - С. 7-9.

4. BEEPS Survey 2010, European Bank for Reconstruction and Development (EBRD).

5. Ишкова А. Зарубежный опыт и оценка возможности его применения в прогнозировании потребностей рынка труда в России: Сб. докладов по материалам Пятой Всероссийской научно-практической Интернет-конференции (22-23 октября 2008 г.). Кн. I. - Петрозаводск: Изд-во ПетрГУ, 2008. - С. 115-132.

Анотація

Стаття присвячена проблемі виявлення взаємодії міжнародних ринків праці та освітніх послуг. Розкрито сутність впливу освіти на функціонування ринку праці. Проаналізовано державні витрати на освіту. Узагальнено міжнародний досвід забезпечення відповідності підготовки фахівців потребам національної економіки. Окреслено рейтинг найбільш перспективних професій в Україні.

Ключові слова: освіта, освітні послуги, ринок праці, якість освіти, професія.

Размещено на Allbest.ru