54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність дослідження. Стан розвитку вітчизняного підприємництва характеризується наявністю низки проблем, які вимагають негайного вирішення з метою стабілізації економічної ситуації в країні. Як показує світовий досвід, успішність діяльності суб'єктів малого, середнього та великого підприємництва значною мірою визначається наявністю тісної співпраці між ними, що реалізується через використання різних видів господарської інтеграції. Одним з таких видів є широко використовувана у світі, однак ще маловідома в Україні, франчайзингові форма співробітництва господарюючих суб'єктів.

Якщо в усьому світі фpaнчaйзинг уже давно став невід'ємним атрибутом економіки (за експертними оцінками, у розвинених країнах світу більше 40% усіх продажів здійснюється через фpaнчaйзингові мережі), то в Україні ця бізнес-технологія знаходиться на початковому етапі свого розвитку. Активно розвивається внутрішній фpaнчaйзинг, що представляє собою досить специфічний сплав закордонних фpaнчaйзингових технологій і вітчизняних підходів до ведення бізнесу і менталітету. Більшість закордонних компаній все ще надає перевагу забезпечувати свою присутність на українському ринку власними силами, вкладаючи значні засоби в нове будівництво і купуючи функціонуючі об'єкти (як правило, торгової нерухомості), чи виступаючи орендарем відповідних приміщень. Однак в останні роки міжнародні компанії починають виявляти значну зацікавленість до співробітництва з українськими партнерами на основі фpaнчaйзингу, при якому більша частина капітальних витрат здійснюється місцевою стороною. Вітчизняні бізнесмени зі своєї сторони також приходять до усвідомлення всіх переваг використання відомої торгової марки і відпрацьованої технології ведення бізнесу міжнародних компаній. І, хоча успішні приклади використання фpaнчaйзингу в Україні є досить частими, в останні кілька років їхня кількість все більше зростає, але про адекватний українському ринку рівень розвитку франчайзингу говорити ще зарано. У той же час експерти відзначають, що розвиток фpaнчaйзингу в Україні стримується цілим рядом факторів, основними з яких є: недосконалість законодавчої бази, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в рамках фpaнчaйзингу, несумлінне ставлення до виконання договірних зобов'язань і чужої інтелектуальної власності, низький рівень розвитку банківського кредитування тощо.

Проблематику формування та розвитку франчайзингових відносин підприємств розкривають у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Г.Андрощук, І.Бойчук, З.Варналій, А.Виноградська, Ж.Дельтей, В.Денисюк, Д.Земляков, О.Корольчук, Г.Кочетков, О.Кузьмін, О.Легейда, М.Макашев, М.Мендельсон, Я.Мюррей, С.Сілінг, Бр.Сміт, Дж.Стенворт, У.Сухорська, Г.Цират, С.Шейн, І.Школа, Л.Шульгіна, О.Шулус та інші. У роботах цих авторів розкриваються сутність та значення франчайзингових відносин, підходи до класифікації франчайзингу, переваги та недоліки використання франчайзингу суб'єктами підприємницької діяльності, особливості процесу формування та здійснення франчайзингових відносин тощо.

Метою даної роботи є економічне обґрунтування ефективності франчайзингу як форми організації бізнесу для господарюючого суб'єкта. Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

досліджено сутність франчайзингу і його місце в сучасному бізнесі;

вивчено закордонний досвід формування франчайзингових схем;

розглянуто законодавче регулювання франчайзингових відносин в Україні;

проаналізовано розвиток франчайзингових систем в Україні на сучасному етапі;

надано загальну характеристику франчайзинговій компанії “Форнетті-Україна”;

досліджено організаційний механізм формування франчайзингової системи підприємства “Форнетті-Україна”;

розкрито характерні особливості формування та використання франчайзингу в США та країнах Західної Європи;

досліджено проблеми та шляхи стимулювання процесів створення франчайзингу в Україні;

проведено економічне обґрунтування проекту розвитку франчайзингової системи підприємства “Форнетті-Україна” в Україні.

Об'єктом дослідження є фpaнчaйзинг як особлива система ведення бізнесу на прикладі «Форнетті-Україна».

Предметом дослідження є ефективність франчайзингу як форми організації бізнесу для господарюючого суб'єкта.

Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети і завдань. Так, за допомогою структурно-системного методу досліджено організаційно-структурний та функціональний механізм франчайзингу та визначено його місце в системі організації бізнесу. За допомогою порівняльного методу з'ясовано переваги та недоліки використання франчайзингу; використання методів синтезу та узагальнення дозволило розглянути особливості становлення франчайзингу в Україні та перспектив його подальшого розвитку.

З огляду на об'єкт, предмет, мету і завдання роботи, у її структурі виокремленні вступ, три розділи, висновки й список використаних літературних та інформаційних джерел.

Розділ І. Теоретичні основи формування та функціонування фpaнчaйзингових систем

1.1 Економічна сутність франчайзингу і його місце в сучасному бізнесі

Незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення і функціонування ринкової економічної системи, він має свої слабкі місця, пов`язані, насамперед, з фінансуванням. Суб`єкти малого підприємництва, не маючи достатнього доступу до ринку капіталу, завжди відчувають нестачу фінансових коштів для розвитку справи і підтримки свого бізнесу. Самофінансування у більшості випадків залишається єдиним джерелом існування підприємств цієї сфери. Недостатність оборотного капіталу, дорогі кредитні кошти, жорстка конкуренція на ринку може поставити їх на межу банкрутства. Крім того, керівник малого підприємства, як правило, добре обізнаний із власною справою, але не завжди є фахівцем з комерційних та економічних питань. Значних додаткових коштів потребує постійне оновлення продукції, використання нового обладнання [22, c. 22].

Оскільки сучасний процес становлення і розвитку малого бізнесу в Україні відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів, а також при відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності, то важливого значення набуває встановлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою вирішення спільних проблем їх функціонування.

Західний досвід свідчить, що в умовах ринку основними формами інтеграції великих і малих підприємств є: у виробництві - субпідряд, у виробництві і збуті - фpaнчaйзинг, в інноваціях - венчурне фінансування. Усі перераховані форми інтеграції забезпечують взаємовигідний рух фінансових, технологічних, матеріально-сировинних, інформаційних ресурсів в інтересах народного господарства.

Значною формою фінансової підтримки з боку великих підприємств (а також формою розвитку великого підприємства), здатною сприяти залученню в малий бізнес значної кількості осіб, які не можуть ризикнути займатися підприємницькою діяльністю самостійно, без відповідної підтримки і навчання, є фpaнчaйзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні.

Фpaнчaйзингова система співробітництва являє собою специфічну варіацію вертикальної інтеграції великих і малих фірм через оригінальну систему контрактів-ліцензій (франшиз). Вони дозволяють фpaнчaйзі, тобто невеликій фірмі, вести певний вид підприємницької діяльності, встановлений іншою стороною - фpaнчaйзером, переважно великою (головною) фірмою [27, с.70].

Фpaнчaйзинг надає можливість підприємству об'єднатись з іншим підприємством або цілим ланцюгом підприємств, які впевнено почувають себе на ринку, чиї послуги користуються стабільним попитом, відлагоджені певні системи фінансового контролю та виробництва даної послуги. “Франчайзинг - тривалі у часі взаємовідносини, за якими фpaнчaйзер надає захищене законним чином право займатись певною підприємницькою діяльністю, а також допомогу в організації цієї діяльності, навчанні, реалізації та управління за винагороду від фpaнчaйзі” (визначення Міжнародної асоціації фpaнчaйзингових організацій /МАФО/ ).

Сам термін “фpaнчaйзинг” походить від французького слова “franchise”- привілей, пільга. Відповідно, фpaнчaйзером називається організатор справи, а фpaнчaйзі - підприємство, що використовує ім'я фpaнчaйзера на умовах фpaнчaйзингового договору.

Фpaнчaйзинг є вигідним для обох сторін - фpaнчaйзер глибоко проникає на ринок, а фpaнчaйзі істотно зменшує фактори ризику на початку нового бізнесу. У Міністерстві торгівлі США підрахували, що закриття фpaнчaйзингових компаній у перші п'ять років їх існування складає лише 4%. Є офіційні повідомлення про те, що фpaнчaйзинг використовується більш як у 70- ти країнах світу.

Основною рисою та найбільшою перевагою фpaнчaйзингу є те, що він поєднує в собі глибокі знання, досвід, стабільне фінансове становище фpaнчaйзера - організатора справи, власника генеральної ліцензії, ноу-хау, патенту, головного консультанта та постачальника сировини, продуктів, обладнання, технології, необхідних для ведення бізнесу та фpaнчaйзі - бізнесмена, підприємця, менеджера, чия діяльність є самостійною, але його підприємство функціонує не як окремий суб'єкт підприємництва, а як частина єдиного комплексу, що об'єднаний фpaнчaйзером - власником нематеріальних активів підприємства, що належить фpaнчaйзі.

Слід особливо відзначити, що саме нематеріальні активи, інтелектуальна власність фpaнчaйзера, є основною причиною, що спонукає незалежного підприємця укладати фpaнчaйзингову угоду, навіть у тих випадках, коли підприємець-фpaнчaйзі знає певну справу досконало. Під загальною назвою “інтелектуальна власність” слід розуміти дуже широке коло об'єктів: товарні знаки, марки, винаходи, промислові зразки, фірмові знаки, право на захист від недобросовісної конкуренції. Всі названі об'єкти захищені патентом або свідоцтвом на товарний знак (знак обслуговування), іншими виданими державними органами свідоцтвами та сертифікатами, або режимом комерційної таємниці. [13, c. 47]

Фpaнчaйзинг - це контрактна будова, в якій фpaнчaйзер надає незалежному від нього фpaнчaйзі ліцензію на використання його імені та торгових марок, а також на використання його системи управління бізнесом [51, c. 39]. Фpaнчaйзингова угода передбачає також навчання персоналу фpaнчaйзингового підприємництва та технічну допомогу фpaнчaйзера. Фpaнчaйзі зобов'язаний вести свій бізнес відповідно до системи, що її розробив фpaнчaйзер та проводити належні відрахування.

Фpaнчaйзер для оформлення своїх взаємовідносин з партнерами по фpaнчaйзингу може використовувати декілька форм: Unit (License) Franchise Agreement (єдинична ліцензійна угода про фpaнчaйзинг), Master Franchise Agreement (угода про фpaнчaйзинг з управляючим), Development Agreement (угода про освоєння території), Joint Venture Agreement (угода про спільне підприємство) [25, c. 74].

Одинична (ліцензійна) угода про фpaнчaйзинг є формою прямого фpaнчaйзингу, коли фpaнчaйзер укладає угоду з фpaнчaйзі напряму. Як правило, ця форма застосовується в межах однієї країни або між підприємствами сусідніх країн. Ліцензійна угода надає фpaнчaйзі не ексклюзивну ліцензію на використання системи управління бізнесом, розроблену фpaнчaйзером в одному конкретному місці. Система зазвичай складається з окремих схем, стандартів, специфікації та торгових знаків.

Угода про фpaнчaйзинг з управляючим є схемою, за якою фpaнчaйзер, не дивлячись на те, що ліцензійна угода про фpaнчaйзинг в межах його країни працює добре, може зіткнутись з рядом проблем на зовнішньому ринку. Це незнання культури країни, структури бізнесу, необхідних економічних контактів.

У випадку угоди про фpaнчaйзинг з управляючим, фpaнчaйзер надає іншій стороні - фpaнчaйзі ексклюзивне право на субліцензування інших осіб на використання системи. У таких угодах фpaнчaйзер називається “Licenser”, cубліцензор - “Licensee”, а субліцензіат - фpaнчaйзі.

При роботі за угодою про освоєння території фpaнчaйзі зобов'язується відкрити певну мінімальну кількість фpaнчaйзингів на обумовленій території протягом певного часу, при чому при відкритті кожного фpaнчaйзингу він має підписати одиничну угоду про фpaнчaйзинг.

Угода про спільне підприємство надає фpaнчaйзеру як власнику частки статутного фонду фpaнчaйзингового підприємства певний контроль над прийняттям рішень. У випадку створення спільного підприємства фpaнчaйзер бере участь у функціонуванні підприємства найбільш активно.

В Україні створено “Асоціацію роботодавців в галузі фpaнчaйзингу”, яка зареєстрована управлінням юстиції 29 грудня 2001 року за № 0295. Метою та завданням її діяльності є всебічне сприяння розвитку фpaнчaйзингу в Україні, а також представлення і захист прав та інтересів роботодавців у галузі фpaнчaйзингу в економічній, соціально-трудовій та інших сферах. [19, c. 55].

У світовій практиці найбільш поширеними різновидами фpaнчaйзингу на внутрішньому ринку є бізнес-формат, на зовнішньому - майстер-франшиза [69, c. 5].

При застосуванні бізнес-формату між фpaнчaйзером і фpaнчaйзі встановлюються тісні підприємницькі стосунки, які включають не тільки надання права використання торгової марки (знаку), ноу-хау, операційних систем, товару чи послуги, але й спільну розробку маркетингової стратегії, планування бізнесу, спільного здійснення контролю за якістю продукції і послуг та постійний двосторонній обмін інформацією.

За майстер-франшизою міжнародний фpaнчaйзер продає виняткове право на розвиток всієї системи на території певної країни одному фpaнчaйзі, який стає власником майстерської ліцензії. Тобто, в даній країні він з фpaнчaйзі перетворюється на фpaнчaйзера, одержуючи право на продаж франшизи іншим підприємцям за певну сервісну плату (роялті). Це відбувається в тому випадку, коли існує підвищений попит на дану франшизу і міжнародний фpaнчaйзер впевнений в успішному розвитку свого бізнесу в іншій країні.

Оскільки в нашій країні відбувається тільки становлення фpaнчaйзингової системи, вважаю за необхідне проведення більш детального розгляду класифікації фpaнчaйзингу.

Існує декілька різновидів фpaнчaйзингу, які можна згрупувати за такими критеріями:

- в якому вигляді фpaнчaйзер згідно з франшизою передає фpaнчaйзі товар;

- яким чином будуються взаємовідносини фpaнчaйзера і фpaнчaйзі.

В залежності від того, на якій стадії виробництва товар переходить від фpaнчaйзера до рук фpaнчaйзі, можна виділити товарний, виробничий і діловий фpaнчaйзинг, які історично змінювали один одного.

Товарний фpaнчaйзинг полягає у придбанні прав на продаж товару у тому вигляді, в якому він був виготовлений під торговою маркою головної компанії. Широка популярність головної компанії стає гарантією якості. Прикладом цього виду фpaнчaйзингу є компанії “Зінгер” та “Дженерал моторс”.

Виробничий фpaнчaйзинг передбачає продаж фpaнчaйзі права на виробництво і збут продукції з сировини і матеріалів, закуплених у материнських компаній. Цей вид фpaнчaйзингу у свій час був застосований такими відомими компаніями-гігантами, як “Кока-кола” і “Пепсі”. Централізоване виробництво і продаж їх товарів були невигідні через високий вміст води в продукті. Було прийнято рішення виготовляти сироп високої концентрації і розподіляти його на основі франшизи між місцевими заводами по розливу.

Діловий фpaнчaйзинг має на увазі продаж права на організацію малого підприємства з профілем діяльності і назвою материнської корпорації. Цей вид фpaнчaйзингу наочно продемонстрований мережею закусочних таких, як “Макдональдз”, “Баскін Роббінз”, “Піцца-Хат”, “Кентукі фрайд чікен”; готелей “Холлідей Інн” та салонів різноманітних послуг - “Кодак”, “Фуджі”, “Альфа-графікс”. Сьогодні найбільш популярною є продаж франшизи на вид діяльності, оскільки вона дозволяє разом з товаром продавати і широкий набір послуг [89].

В залежності від взаємовідносин фpaнчaйзера і фpaнчaйзі, існує також декілька різновидів фpaнчaйзингу. Розрізняють класичну модель і такі її модифікації, як регіональний фpaнчaйзинг, субфpaнчaйзинг і фpaнчaйзинг, що розвивається.

Класична модель фpaнчaйзингу полягає в тому, що велика компанія (фpaнчaйзер) на обмеженій території на термін і умови, які визначені угодою, надає індивідуальному підприємцю (фpaнчaйзі) або групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торговою маркою даної компанії в обмін на зобов`язання виплатити початковий внесок, а потім вносити певну суму, визначену у відсотках від обсягу продажу (роялті). Величина роялті також залежить від популярності материнської компанії. Так, на сьогоднішній день однією з найбільш високих ставок, яка складає 13% прибутку фpaнчaйзі, є відрахування компанії “Макдональдз”. Щодо початкового внеску, то він може виплачуватися повністю або частинами: це залежить від фінансових можливостей фpaнчaйзі і зацікавленості фpaнчaйзера у створенні нової точки. При цьому всі фpaнчaйзі рівні між собою і наділені однаковими правами.

Модифікації передбачають надання фpaнчaйзерам нових можливостей для швидшого розвитку справи і відрізняються від класичної моделі:

а) терміном дії;

б) наявністю посередників між фpaнчaйзером і фpaнчaйзі.

У системі регіонального фpaнчaйзингу посередником виступає головний фpaнчaйзі, якому відводиться роль офіційного представника фpaнчaйзера в регіоні. Материнська компанія вдається до послуг посередників у випадку недосконалого вивчення регіону, а також обмеженості фінансового і кадрового потенціалу.

Ця схема передбачає передачу частини повноважень фpaнчaйзера головному фpaнчaйзі, а саме: підбір нових фpaнчaйзі у своєму регіоні, початкове навчання кадрів. У цьому випадку строковим контрактом між головним фpaнчaйзі і фpaнчaйзером встановлюється величина роялті, яка залежить від частки головного фpaнчaйзі в доходах фpaнчaйзі, залучених ним у систему.

У субфpaнчaйзингу посередником виступає субфpaнчaйзер, функції якого ідентичні до функцій головного фpaнчaйзі. Різниця полягає лише в тому, що втягнуті в систему фpaнчaйзі на довгостроковій основі безпосередньо працюють з субфpaнчaйзером, майже не вступаючи в контакти з материнською компанією. Вони також сплачують субфpaнчaйзеру внесок і роялті, частина яких перераховується материнській компанії, а залишок іде в дохід посередникам і на утримання системи. За цією схемою успіх справи, головним чином, залежить від субфpaнчaйзера.

У фpaнчaйзингу, що розвивається, роль посередника виконує група інвесторів, яким материнська компанія поступається винятковим правом на освоєння регіону. До обов'язків посередника входить зобов'язання у визначений термін відкрити певну кількість торгових або сервісних точок (термін і кількість обумовлені франшизою) на даній території.

З одного боку, фpaнчaйзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з іншого - як корпоративна структура, вона обмежує діяльність фpaнчaйзі. Але, оскільки фpaнчaйзинг все більше приваблює дрібних підприємців, то переваги домінують над недоліками. [51, c. 40]

Переваги системи для фpaнчaйзі полягають у тому, що:

- за певну фіксовану плату фpaнчaйзі має можливість навчитися ефективним методам управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

- користуючись розробками материнської компанії, фpaнчaйзі ідуть в ногу зі споживчим попитом;

- власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;

- відносно невелика конкуренція: франшиза знижує гостроту суперництва на визначеному сегменті ринку.

До числа недоліків слід віднести:

- обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

- обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії фpaнчaйзера;

- небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності фpaнчaйзера;

- проблеми спадкоємності справи: у випадку смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж у випадку смерті фpaнчaйзі.

З позиції фpaнчaйзера перевагами вважаються:

1) збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;

2) економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: фpaнчaйзі як власник підприємства має особистий стимул до максимилізації прибутку;

3) одержання додаткового прибутку шляхом поставок фpaнчaйзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;

4) фpaнчaйзі, знаходячись безпосередньо біля споживача, більш точно відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для фpaнчaйзера є продуктивним джерелом новаторських ідей.

У той же час, слід відзначити ряд недоліків:

1) зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки;

2) неможливість заміни “небажаного” фpaнчaйзі; навіть якщо він невміло управляє точкою, поки не порушені ним умови франшизи, він “невразливий”;

3) проблеми з обліком і звітністю: фpaнчaйзер не може бути впевненим в тому, що одержує від фpaнчaйзі правдивий звіт про діяльність;

4) складність проведення контролю: погана репутація одного фpaнчaйзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку [57, с.355].

На відміну від незалежних контрактних відносин, при фpaнчaйзингу відносини характеризуються тим, що фpaнчaйзі володіє майном, яке використовується в процесі діяльності підприємства, а фpaнчaйзер визначає, яким чином має використовуватись це майно.

Необхідно звернути особливу увагу на форму фpaнчaйзингових контрактів, тому що достатньо часто виявляється їх неповнота. Вони визначають загальні положення про права та обов'язки сторін, але не відпрацьовують механізм їх здійснення. Дуже часто основний акцент в контракті ставиться на контролі фpaнчaйзера над якістю, в той час коли максимум уваги слід приділити саме збалансуванню інтересів фpaнчaйзера та фpaнчaйзі.

Також не слід забувати про те, що взаємовідносини між фpaнчaйзером та фpaнчaйзі - це партнерство особливого роду. Воно незмінно включає використання торгового знаку фpaнчaйзера у якості виключного знака підприємства, а також великий обсяг послуг, на які може розраховувати власник франшизи: постачання товарів зі значною знижкою, допомога з транспортом, обладнанням, інколи і стартовим капіталом, навчанням та консультуванням у процесі роботи. Тут діє більш складний за структурою договір, і це, безсумнівно, більш досконала форма підприємництва. Не випадково як особливий вид економічних відносин фpaнчaйзинг склався лише у 1950-60- ті роки. [60, c. 75]

Вітчизняним підприємцям фpaнчaйзинг відомий завдяки таким компаніям, як McDonalds, Domino's Pizza, Holiday Inn, які мають міжнародні фpaнчaйзингові мережі. Так, американська корпорація ”швидкої їжі” McDonalds, вже сьогодні охоплює більше 21 тис. ресторанів у 101 країні світу, обслуговуючи щоденно майже 30 млн. клієнтів. Близько 66% всіх ресторанів корпорації керуються 4500 фpaнчaйзинговими агентами, які одночасно є і незалежними підприємцями, і членами єдиної команди [37, с.51].

Перспективність застосування фpaнчaйзингу підтверджує життєздатність малих фірм. За даними АМБ, в США до кінця п`ятого року існування банкрутами стали лише 14% фpaнчaйзингових підприємств, тоді як для незалежних молодих фірм цей показник становить більше 65% [89]. Слід зазначити, що стан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України. Сталим ринковим відносинам притаманні дієвість та усталеність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринкова інфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна криміналізація.

1.2 Закордонний досвід формування фpaнчaйзингових систем

Фінансова підтримка у формі фpaнчaйзингу користується широкою популярністю в США, Канаді, Західній Європі, Японії, в країнах Карибського та Тихоокеанського басейнів.

Більшість істориків підприємництва вважають, що фpaнчaйзинг зародився в США. У кінці XIX століття, коли ряд великих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досягає розквіту. Піонером в освоєнні фpaнчaйзингу вважають компанію “Зінгер”. Її власника спонукала до цього нестача грошових коштів, щоб найняти комівояжерів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома, після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсягів виробництва, компанія вирішила продати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певній території.

Інша молода компанія “Дженерал моторс” також у 1898 році створює ефективну фpaнчaйзингову систему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продає парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантується захист від конкурентів. Натомість він бере на себе обов`язок не продавати машини інших виробників, забезпечувати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією “Рексол” було організовано мережу аптек.

На початку ХХ століття була запроваджена нова форма організації фpaнчaйзингу між оптовими і роздрібними торговцями. У Великобританії в основу організації системи бакалійних магазинів “Ві-Джі гроусері сторс” було закладено принцип, коли фpaнчaйзер - оптовик дозволяє невеликим підприємствам роздрібної торгівлі отримати вигоду, використовуючи торгову марку фpaнчaйзера і при цьому зберігаючи значну долю незалежності. Отже, фpaнчaйзинг є системою, через яку власник інвестує малий бізнес нематеріальними активами.

Період найбільшого розвитку фpaнчaйзингу припадає на 1980 р. в США, де кожних 6,5 хвилин відкривалось нове фpaнчaйзингове підприємство. На сьогодні фpaнчaйзинговими мережами в США створюється біля 13% ВНП, в них зайнято 7 млн. чоловік. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх дванадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою фpaнчaйзингу, зростає щомісячно на 10%. За прогнозами експертів, після 2000 року в США частка фpaнчaйзингу в роздрібному товарообороті буде досягати 50%, зараз вона становить 35%. Після США найбільш сильними є позиції фpaнчaйзингу в Канаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%; у Західній Європі та Японії - близько 10%. У цілому ж у промислово розвинених країнах діє більше 1млн. таких фірм, які забезпечують роботу 10 млн. чоловік, а згідно з економічними прогнозами чисельність малих фірм, працюючих на основі фpaнчaйзингової системи привілейованих зв`язків і контрактів, зросте до 3 млн. на початок 2006 року [439, с. 115].

У Росії вперше в практиці підприємства було використано принципи фpaнчaйзингу в 1990 році науково-виробничою фірмою “Дока”, яка займалася створенням устаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія - 1С була змушена запровадити фpaнчaйзинг, щоб зберегти на досягнутому рівні обсяг продаж свого фірмового продукту - бухгалтерської програми “ 1С-Бухгалтерія ”.Із 850 власних ділерів вона відібрала 70, які стали фpaнчaйзі.

Система фpaнчaйзингових відносин є поширеною у багатьох галузях економіки, зокрема у готельному господарстві у формі готельних ланцюгів.

Готельний ланцюг як форма бізнесу виникла в США наприкінці Другої світової війни, піонерами в цьому були компанії Statler group, Hilton и Sheraton. Об'єднання готелів у фpaнчaйзинговій формі ланцюга має дві основні цілі:

забезпечення конкурентоспроможності на ринку гостинності за рахунок високої якості обслуговування. Якість підтримується станом основних фондів (якість споруд та оформлення інтер'єрів, обладнання), кваліфікацією персоналу, безпекою особистості та майна;

забезпечення економічної ефективності діяльності шляхом стабільного завантаження готелів. Об'єднання дозволяє зменшити витрати на резервування, маркетингові дослідження, рекламу, підготовку кадрів.

Об'єднання у ланцюг може здійснюватись на основі різних видів і форм власності:

Належність готелів одному власнику.

Договір про оренду або контракт на управління (менеджмент). При роботі на умовах договору оренди власник зберігає за собою особисту назву готелю і після закінчення строку проходить атестацію на право відновлення оренди. Оренда може бути оперативною і являти собою оплату відсотка з прибутку, або “реальною рентою” з фіксованою оплатою.

Контракт на управління передбачає передачу власником готелю повноважень управління своїм підприємством на основі рекомендацій, маркетингових та інших послуг “готельного ланцюга” “менеджеру фізичній або юридичній особі (власне “готельному ланцюгу” або представнику його персоналу), з обов'язковою сплатою мінімального внеску.

Договори франшизи, коли до “готельного ланцюга” з відомим ім'ям підключаються інші готелі, які належать іншим власникам. На цьому виді об'єднань як найбільш, поширеному в усьому світі та, на нашу думку, перспективному для України хотілось би зупинитись детальніше.

Людям притаманна здатність впізнавати знайомі назви різних підприємств сфери обслуговування, послугами яких вони вже користувались. Відома назва готелю відразу надає людині можливість зрозуміти, з яким рівнем сервісу вона має справу. Власне, завдяки саме цій особливості людського сприйняття став можливим розвиток такої організаційної форми підприємств як фpaнчaйзингові.

На заході фpaнчaйзний підхід до індустрії гостинності дуже розвинутий, фpaнчaйзинг- це одна з форм управління готелями. Слід також відзначити, що фpaнчaйзинг як форма управління індустрією гостинності стосується найбільшою мірою ресторанів та готелів в меншій ступені турагентств. Жодні інші підприємства, що входять до інфраструктури індустрії гостинності (культурні, спортивні заклади) не входять у фpaнчaйзингові системи.

Фpaнчaйзинг як метод управління готелями показав оптимальні результати. Широко відомі такі ланцюги, як “Холлідей Інн”, “Редіссон САС”, в яких значна частка підприємств входить в ланцюг за договором фpaнчaйзингу.

В Росії, зокрема, в Москві, є 13 готелів, які входять до міжнародних готельних ланцюгів “Інтерконтиненталь”, “Редіссон САС”, “Шератон”, “Марріот”, “Софітель”, “Новотель” та ін. Це спільні підприємства, побудовані або реконструйовані на кошти готельних ланцюгів. На ринку готельного господарства Росії функціонують крупні готельні ланцюги, але пов'язувати це явище з фpaнчaйзингом навряд чи можливо. [14, c. 27]

Цікавим є той факт, що декілька років тому АТ “Москва” намагалось на умовах фpaнчaйзингу залучити групу “Чойз”, але поки що корейська сторона не поспішає з прийняттям рішення.

Вплив на соціальну структуру суспільства та ринок зайнятості є одним із найбільш позитивних ефектів фpaнчaйзингу на макроекономіку. За даними статистики, в 1988-1989 рр, у франшизних системах США було створено більше 400 тис. робочих місць. (Для порівняння - найвидатніші американські компанії, поєднані журналом Fortune в числі 500 найкрупніших підприємств країни змогли створити в аналогічний період тільки 10 тис. робочих місць.

В сучасних умовах якісних змін в технологіях комунікацій та транспорту, туризм стає однією з найбільш потужних сил в світовому розвитку з точки зору його вагомого внеску в економіку, політику, фінанси і культуру. Складні технології в системі маркетингу та резервування забезпечують готельним ланцюгам можливість діяти на глобальному ринку, при цьому процес глобалізації ( встановлення та розширення компаніями своєї діяльності в різних країнах світу) має не тільки чисто технологічні, але й економічні причини та цілі.

За даними Міжнародної асоціації фpaнчaйзингу, середня рентабельність інвестицій за перші 10 років роботи для звичайних незалежних підприємств складає близько 300%, для компаній же, що працюють у рамках фpaнчaйзингових угод, -- більш 600%. З усіх незалежних компаній, якы створюються у світі, протягом 3-х років у середньому близько 90% припиняють своє існування, для фpaнчaйзингових же компаній частка банкрутів у перші 3 роки складає менше 10%. У цілому, за останні п'ять років у світі менше 8% фpaнчaйзингових підприємств виявилися нежиттєздатними.

Думки фахівців щодо офіційної дати народження фpaнчaйзингу як технології бізнесу трохи неоднозначні. Одні зв'язують його появу з активним використанням англійськими броварниками на початку XIX століття так називаної системи «об'єднаних будинків». Інші затверджують, що корені фpaнчaйзингу варто шукати ще глибше -- у середньовічній Англії, де активно відбувалася торгівля правами на проведення ярмарків і базарів, будівництво й експлуатацію доріг. Однак більшість експертів вважають першим прикладом реалізації технології фpaнчaйзингу в її сучасному виді схему продажу швейних машинок, що активно застосовувалася компанією Singer у середині XIX століття в США. У результаті проведення політики активного розширення виробництва компанія Singer зштовхнулася з необхідністю централізованого сервісного обслуговування і ремонту величезної кількості швейних машин, що виявилося економічно неефективним. Було прийняте рішення про створення мережі фінансово незалежних компаній з наданням їм виключних прав продажу й обслуговування швейних машин Singer на визначеній території. Виробництво забезпечувала компанія Singer, надаючи машинки фpaнчaйзі зі значною знижкою в порівнянні з ринковими цінами. Дане нововведення дозволило в короткий термін (близько 10 років) потроїти обсяг виробництва. Аналогічну схему -- надання визначених прав на використання торгового знака, продукції і/чи технології -- надалі успішно використовували такі компанії, як Coca-Cola (з 1886 року), General Motors (з 1898 року, на сьогодні -- більш 11000 фpaнчaйзи), A&W Root Beer (з 1924 року). З початку 1930-х років фpaнчaйзинг став основним напрямком розвитку ресторанів фаст-фуд, зокрема таких компаній, як McDonald's, Kentucky Fried Chicken, Dairy Queen і Hardee's, компаній Pepsi і 7-UP. Після «великої депресії» у США нафтопереробні компанії почали використовувати джоббинг -- своєрідний аналог фpaнчaйзингу. У 60-70 роках ХХ сторіччя в США почався дійсний бум фpaнчaйзингу в розвитку малого і середнього бізнесу. У країні відкривалася величезна кількість турагентств, готелів, хімчисток, пралень, СТО, салонів краси, ресторанів, кафе, розважальних клубів і т.д. [43, c. 109].

У силу своїх очевидних переваг і підтвердженої на практиці ефективності фpaнчaйзинг дуже швидко завоював широку популярність в усьому світі. На сьогоднішній день фpaнчaйзинг використовується в більш ніж 75 сферах бізнесу -- від фаст-фуд і ресторанів до операцій з нерухомістю і юридичними послугами.

За даними FRANDATA Corporation, сферами економіки, у яких фpaнчaйзинг одержав на сьогоднішній день найбільше поширення є: заклади фаст-фуд -- близько 20% загальносвітової кількості фpaнчaйзі, роздрібна торгівля (у тому числі продуктами харчування) -- 15%, сфера послуг (у тому числі спортивних і туристичних) -- близько 12%, автомобільні перевезення й обслуговування -- 8%, будівництво -- 7%. При цьому близько 50% усіх фpaнчaйзингових мереж світу працюють у сфері торгівлі, де ключове місце належить закладам фаст-фуд, ресторанам, магазинам промислових і продовольчих товарів. У середньому, близько 80% закладів фаст-фуд найбільших світових операторів знаходяться в управлінні фpaнчaйзі.

Зараз фpaнчaйзинг найбільшою мірою розвитий на своїй батьківщині -- у США, де, за інформацією Міжнародної асоціації фpaнчaйзингу, у рамках близько 1500 фpaнчaйзингових мереж існує більш 350 тысяч фpaнчaйзі (франшизних точок). Річний обсяг продажів у рамках системи фpaнчaйзингу перевищує $1,5 трильйони, при цьому більше 40% підприємств роздрібної торгівлі є фpaнчaйзинговими (прогноз на 2010 рік -- 50%). Фpaнчaйзинг у сфері роздрібної торгівлі забезпечує близько 15% ВВП США. Приблизно 60% ВНП країни виробляється підприємствами малого і середнього бізнесу, більш 50% яких працює по системі фpaнчaйзингу. За даними адміністрації малого бізнесу США, за останні п'ять років у країні більш 85% малих підприємств по тим чи іншим причинам припинили своє існування. За той же період тільки 14% підприємств-фpaнчaйзі були закриті. Таким чином, у середньому з 8 створених франшизних підприємств протягом перших п'яти років тільки одне припиняє своє існування.

В інших країнах світу фpaнчaйзинг розвинутий трохи в меншому ступені, приміром, у країнах Західної Європи частка фpaнчaйзингу в роздрібній торгівлі складає 30%. Усього в країнах ЄС зараз діє близько 4000 фpaнчaйзингових мереж, у яких трудиться близько 1,5 мільйони чоловік, а їхній річний оборот перевищує $120 мільярдів. Компанії Великобританії, Франції, Німеччини й інших країн досить активно використовують систему фpaнчaйзингу. Приміром, у Великобританії щорічний доход фpaнчaйзингових мереж складає більш 10 мільярдів фунтів стерлінгів. За даними Британської асоціації фpaнчaйзингу, у 2001 році більше 90% фpaнчaйзі у Великобританії були прибутковими, за цей рік власники франшиз створили більш 325 тисяч робочих місць. В Франції, що займає в Європі третє місце (після Великобританії і Німеччини) по кількості фpaнчaйзингових мереж, нараховується більш 600 фpaнчaйзерів і 30 тисяч фpaнчaйзі.

Одним з найбільш показових прикладів ефективної реалізації фpaнчaйзингової технології є мережа компанії МсDоnаld's, яка представлена на сьогоднішній день у 119 країнах світу більше 30000 ресторанами, близько 75% (приблизно 23000) з який знаходяться в управлінні фpaнчaйзі. Також варто виділити мережу IKEA, усі магазини якої (більш 180 у більш ніж 60 країнах) працюють за фpaнчaйзинговми угодами.

Незважаючи на широке застосування фpaнчaйзингу в усьому світі, тільки 14 країн прийняли спеціальні законодавчі акти, що стосуються фpaнчaйзингу. До числа таких країн належать США, Канада, Мексика, Бразилія, Іспанія, Франція, Австралія, Китай, Малайзія, Індонезія, Північна Корея, Білорусія, Росія, Румунія. Аналіз законодавства цих країн дає можливість поділити їх на дві великі групи:

-країни, в яких законодавець шляхом прийняття спеціальних актів впливає на формування волевиявлення сторін під час підписання договору, тобто законодавчо регулюються переддоговірні відносини франшизодавця і франшизопоотримувача;

-країни, в яких законодавчо регулюються правовідносини сторін в основному на стадії виконання і припинення фpaнчaйзингового договору. До другої групи країн належать Білорусія, Росія та Румунія.

Не слід забувати, що поруч із широким застосуванням фpaнчaйзингу у внутрішній торгівлі багатьох країн, він також застосовується в міжнародній торгівлі. Як правило, експортерами франшизи є компанії США, Канади та ряду європейських країн, які мають спеціальне законодавство, що зобов'язує франшизодавця розкрити інформацію про франшизу на переддоговірній стадії. Реципієнтами франшиз є компанії країн, в яких або взагалі не існує будь-яких нормативних вимог щодо розкриття інформації, або обсяг інформації, що підлягає розкриттю, нечітко обкреслений. При укладенні та виконанні договорів міжнародного фpaнчaйзингу завжди виникає питання про те, право якої держави застосовуватиметься до правовідносин, установлених даним договором. У силу принципу lex voluntatis сторони в якості права, що застосовується, можуть обрати як право держави франшизодавця, так і право держави франшизоотримувача, або право будь-якої третьої держави. З огляду на максимальний захист інтересів франшизоотримувача, доцільно в якості права, що застосовується, обирати право держави, у якій законодавчо закріплені максимальні вимоги щодо розкриття інформації про франшизу. Отже, якщо українське підприємство укладає договір міжнародного фpaнчaйзингу з франшизодавцем, у країні якого діють вимоги щодо розкриття інформації про франшизу на переддоговірній стадії, доцільно вказати право держави франшизодавця в якості права, що застосовується.

Отже, як показує більш ніж сторічний досвід тих країн, що винайшли фpaнчaйзинг і ефективно його використовують, ця система є більш ніж перспективною. Незважаючи на певну частку екзотики й недоліки законодавчого регулювання в Україні, система фpaнчaйзингу може принести чималі прибутки вітчизняним бізнесменам. Головне - необхідно навчитися вміло її використовувати.

1.3 Законодавче регулювання фpaнчaйзингових відносин в Україні

Неоднозначне тлумачення вітчизняними науковцями сутності понять категорійного апарату франчайзингових взаємовідносин та використання ними різної термінології значною мірою зумовлюється відсутністю у чинному законодавстві України визначення франчайзингового виду договорів.

Цивільним (статті 1115-1129) та Господарським (статті 336-376) кодексами України регулюється договір комерційної концесії, який низкою дослідників вважається аналогом договору франчайзингу. Так, відповідно до статті 336 Господарського кодексу України ”за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду” [1; 2].

За статтею 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені цим Кодексом або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. 4. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії:

1) забезпечити державну реєстрацію договору;

2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;

3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема: 1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; 2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; 3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; 4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.

Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень глави 53 Цивільного Кодексу. У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 1118 Цивільного Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до статті 1118 Цивільного Кодексу. Договір комерційної концесії припиняється у разі: 1)припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом; 2)оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх відповідно до цієї частини до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до статті 1285 Цивільного Кодексу України.

У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 1126 чи статтею 1128 Цивільного Кодексу України.

Виходячи із сучасної практики застосування договорів комерційної концесії, можна окреслити коло питань, щодо яких хоча б одна зі сторін договору вимагає узгодження. Факт узгодження цих питань сторонами і внесення їх до договору робить їх важливими. До таких питань належать:

ціна. За визначенням договору комерційної концесії, він належить до оплатних. Саме тому при укладенні договору сторони обов'язково погоджують його ціну. Погодження ціни - це визначення не тільки розміру фpaнчaйзингових платежів або роялті за користування об'єктами інтелектуальної власності, а й розміру інвестицій франшизоотримувача у власне підприємство, розміру його плати за послуги, що надаються франшизодавцем, і розміру його участі в рекламних акціях, що здійснюються франшизодавцем;