1.1 Історія і визначення франчайзингу

Для характеристики будь-якого економічного явища важливе значення має історія його виникнення, оскільки саме з історичного минулого можна почерпнути причини появи цього явища, його значення та наслідки. Тому, перш ніж приступити до вивчення суті франчайзингу, слід розглянути історію його появи, а також розвиток та зміну, перехід від одного типу до іншого, що відбувається зі зміною умов ведення бізнесу.

Більшість науковців вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли ряд великих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досягає розквіту.

Піонером в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер" Спонукала до цього її власника нестача грошових засобів для наймання комівояжерів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг виробництва, компанія вирішила продати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певній території.

Інша молода компанія "Дженерал моторс" також у 1898 році створила ефективну франчайзингову систему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продає парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантується захист від конкурентів Натомість він бере на себе зобов'язання не продавати машини інших виробників, забезпечу вати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією "Рексол" було організовано мережу аптек.

Період найбільшого розвитку франчайзингу припадає на 1980 рік у США, де кожних 6.5 хвилини відкривалося нове франчайзингове підприємство. На сьогодні франчайзинговими мережами в США створюється близько 13% ВНП, у них зайнято 7 млн. осіб. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх дванадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростає щомісячно на 10%. Після 2000 року в США частка франчайзингу в роздрібному товарообороті досягла 50%. Після США найсильнішими є позиції франчайзингу в Канаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%; у Західній Європі та Японії -- близько 10%. У цілому ж у промислово розвинутих країнах діє понад 1 мли. таких фірм, які забезпечують роботу 10 млн. осіб, а згідно з економічними прогнозами чисельність малих фірм, що працюють на основі франчайзингової системи привілейованих зв'язків і контрактів, зросте до 3 млн.

Зрозуміло, що як і всі інші новинки бізнесу, так і франчайзинг прийшов до нас трохи пізніше. Так, у Росії вперше у практиці підприємства було використано принципи франчайзингу у 1990 році науково-виробничою фірмою "Дока", яка займалася створенням устаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія -- 1С була змушена запровадити франчайзинг, щоб зберегти на досягнутому рівні обсяги продажу свого фірмового продукту -- бухгалтерської програми "1С-Бухгалтерія". Із 850 власних дилерів вона відібрала 70, які стали франчайзі. Вони зобов'язалися згідно з франшизою щоквартально закуповувати визначену кількість копій програми, не реалізовувати продукцію конкурентів і виплачувати певний відсоток від виручки. Нині у Росії за франчайзинговою системою працюють у сфері швидкої їжі "Русское быстро" і "Золотой цыпленок", у сфері побутового обслуговування (мережа пралень) -- "Синий кристалл", у роздрібній торгівлі -- "Модный трикотаж" та багато інших.

Отже, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що франчайзинг, як і будь-яке інше економічне явище має свою історію виникнення та етапи розвитку. Крім того, на прикладі згаданих компаній можна ще раз впевнитися у його значенні для ведення бізнесу в сучасних умовах.

1.2. Суть франчайзингу як особливої форми організації бізнесу

В перекладі з англійської “Franchise” означає привілей, пільга, особливе право.

Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзінговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

Франчайзинг - свого роду симбіоз “великого” і “малого” бізнесу. Таке з'єднання являє собою союз, де з однієї сторони є енергія і зобов'язання окремого підприємця, а з іншої сторони є ресурси, комерційна міць і величезний досвід великої компанії. Якщо все це з'єднати, то ми одержимо енергію, відповідальність, силу, ресурси і досвід - виграшну комбінацію з величезними шансами на успіх! Підприємці усього світу знають франчайзинг як безпечний спосіб, щоб:

· Допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути в ньому самотнім;

· Допомагати компаніям ефективно розширюватися, не несучи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;

· Допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди;

Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи. Франчайзер створює успішний продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію і пізнаваний імідж (так званий “бренднейм”). Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу

Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.

Франшиза - це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що зазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Суть даної форми організації бізнесу полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину отриманого доходу відповідно до укладеної угоди.

В основі франчайзингу як особливої форми організації бізнесу можуть лежати принципи маркетингу або розподілу товарів. У такому разі батьківська компанія зазвичай надає індивіду або іншій компанії право чи привілей здійснювати підприємницьку діяльність у відповідній формі в визначений період і в визначеному місці. Наприклад, за спільної згоди або на основі укладеної угоди фізична чи юридична особа бере на себе зобов'язання взяти партію товару і за певний період реалізувати цей товар на відповідній території. За це надаються певні привілеї, пільги у вигляді зниження ціни на зазначений товар і сплати мінімального відсотка від одержаного прибутку за реалізований товар.

З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого -- як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємців переваги від використання франчайзингу переважають над недоліками.

Отже, слід відокремити переваги системи для франчайзі, які полягають у тому, що:

· за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

· користуючись розробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом;

· власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;

· конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту конкуренції на визначеному сегменті ринку).

До числа недоліків слід віднести:

· обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

· обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії-франчайзера;

· небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;

· проблеми спадкоємності справи: у разі смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж справи у разі смерті франчайзі.

Для франчайзера перевагами вважаються:

· збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;

· економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власник підприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;

· одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;

· франчайзі, перебуваючи безпосередньо біля споживача, точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей.

Також існує і ряд недоліків:

· зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки;

· неможливість заміни "небажаного " франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою, доки не порушені ним умови франшизи, він "недоторканний";

· проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність;

· складність проведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку. Саме через недобросовісну діяльність франчайзі, припинила свою діяльність російська компанія „Дока Піцца”. Із 16 піццерій лише дві виготовляли якісну піццу та дотримувалися рецептури головної компанії.

Вітчизняним підприємцям франчайзинг відомий завдяки таким компаніям, як "Макдональдс", "Дока Піцца", "Холідей Інн", які мають міжнародні франчайзингові мережі. Так, американська корпорація "швидкої їжі" "Макдональдс" вже сьогодні охоплює біліьш як 21 тис. ресторанів у 101 країні світу, обслуговуючи щоденно майже 30 млн. клієнтів. Близько 66% усіх ресторанів корпорації керуються 4500 франчайзинговими агентами, які одночасно є і незалежними підприємцями, і членами єдиної команди .

Перспективність застосування франчайзингу підтверджують такі дані: у США наприкінці п'ятого року існування банкрутами стали лише 14% франчайзингових підприємств, тоді як для незалежних молодих фірм цей показник становити більш як 65%.

Отже, слід зазначити, що стан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України. Основними відмінностями є наявність сталих ринкових відносин, дієвість й стабільність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринкова інфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна тінізація.

Франчайзингові системи можна поділити відповідно до багатьох критеріїв. Найпоширеніша класифікація стосується продукту що реалізовується через франчайзингову систему, як ця система організована, і яке ноу-хау передається.

Відповідно виду діяльності франчайзинг буває:

· Торговельний франчайзинг (англ. Distribution (trade) franchising)

При торговельному франчайзингу, франчайзі має право реалізовувати товар франчайзера і використовувати його методику продаж. Це супроводжується тим, що франчайзі позначає свій магазин брендом франчайзера і найчастіше користається з підтримки щодо візуалізації торговельного пункту, вибору асортименту, навчання персоналу, обслуговування клієнта, мерчандайзингу та маркетингу.

Розвиток торговельного франчайзингу наступив раніше ніж сервісного. Пояснюється це тим, що торговельний франчайзинг є легший до опрацювання. Стандартизація діяльності торговельного пункту значно простіша порівнюючи із сервісним, де потрібно відпрацювати широкий набір операцій по наданню послуг.

В Україні, особливо під кінець 90х років, високі торговельні надбавки часто забезпечували швидке повернення інвестицій в торговельний заклад. Проте на дозрілих ринках торгівля розвивається до тих пір, поки росте вартість торгової марки, добре підібраного асортименту і ноу-хау самих продажів.

· Сервісний франчайзинг (англ. Service franchising)

При сервісному франчайзингу, франчайзер передає франчайзі своє ноу-хау у вигляді рецептів та процедур для надання певного виду послуг. Франчайзі оформлює свій пункт товарним знаком франчайзера, користується підтримкою франчайзера у вигляді візуалізації пункту, навчання персоналу та методології обслуговування клієнта. Також сервісний франчайзинг передбачає доступ франчайзі до певної інформації, баз даних, спеціального програмного забезпечення.

Варто теж додати, що розвиток сервісного франчайзингу дуже залежить від змін суспільних настроїв та звичок, моди на певного типу послугу. Мусить бути виразна тенденція, наприклад того, що люди починають харчуватися поза межами дому, для того щоб повставали нові ресторанні франчайзингові системи.

Українські споживачі рідше користаються із послуг в порівнянні з представниками західних країн. Рідше користаються послугами пральні та рідше відвідують салони краси. Попит на такі послуги як на приклад перукарні для домашніх улюбленців чи догляд за газонами є мінімальним. Тому різниця в розвитку сервісного франчайзингу між Україною та країнами Заходу існує із-за різниці потреб та можливостей клієнта. Однак вже і в Україні щороку спостерігається динамічний розвиток числа систем, що працюють на засадах сервісного франчайзингу.

· Виробничий франчайзинг (англ. Production (industrial) franchising)

При виробничому франчайзингу передається ноу-хау у вигляді технології виробництва продукції та технічного досвіду франчайзера. Франчайзі у своєму виробничому закладі може виготовляти вироби такої самої якості та параметрів що і франчайзер. Умова дозволяє франчайзі позначати виготовлені вироби торговим знаком, що належить франчайзеру.

Деякі автори подають приклади виробничого франчайзингу які фактично є ліцензією на виробництво. Щоб таку ліцензію можна було назвати франшизою, необхідно щоб ноу-хау, що передається франчайзером, стосувалося не лише технології виробництва, але також технології збуту, маркетингу тощо. Фактично в Україні одиниці фірм, діяльність яких можна було би віднести до виробничого франчайзингу, той самий завод Coca Cola в Україні працює на підставі ліцензії на виробництво.

· Змішаний франчайзинг

Змішаний франчайзинг базується на комбінації основних видів франчайзингу: торговельному, сервісному та виробничому

Найчастіше використовується змішана форма франчайзингу, при якій франчайзер є виробником а франчайзі займається дистрибуцією його товару через свою франчайзингову точку та одночасно надає послуги пов'язані з його використанням.

Для прикладу: фірма - виробник косметичних засобів, організовує мережу косметичних кабінетів, що одночасно є пунктами продажу його товарів. Отже франчайзі буде займатися паралельно безпосередньо торгівлею та наданням послуг косметичного кабінету.

Відповідно виду ноу-хау франчайзера:

· Франчайзинг дистрибуції продукту (англ. Product distribution franchising)

При франчайзингу дистрибуції продукту франчайзі має право до продажу асортименту товарів чи надання асортименту послуг під торговою маркою франчайзера.

Часто на перших етапах розвитку системи, франчайзер робить ставку на інтенсивний кількісний розвиток франчайзингової мережі, тобто розширення мережі збуту свого продукту. Такий різновид називається франчайзингом дистрибуції продукту. На наступному етапі розвитку своєї франчайзингової системи, франчайзер вже робить ставку на якісному вдосконаленні системи, і опрацьовує додаткові елементи ноу-хау.

В моменті, коли франчайзинговий пакет містить всі елементи, необхідні для початку бізнесу новим партнером, тоді цю систему можна назвати франчайзингом бізнес-формату.

· Франчайзинг бізнес-формату (англ. Business format franchising)

Франчайзі отримує не лише право на реалізацію товару чи послуги та методологію продажу чи надання послуги (як це передбачає франчайзинг дистрибуції продукту), але й концепцію ведення цілого бізнесу (від візуалізації пункту, уніформи персоналу, способів надання послуг, обслуговування клієнта, навчання персоналу аж до рекомендацій із просування та маркетингу).

Відповідно до організації системи:

· Прямий франчайзинг (англ. Direct-unit franchising)

Прямий франчайзинг є найпростішим і найпоширенішим способом розвитку мережі. Договір укладається безпосередньо між франчайзером та франчайзі на відкриття одного франчайзингового пункту.

Франчайзер самостійно надає франчайзі послуги вказані в умові, а також самостійно здійснює контроль та підтримку франчайзі (надання консультацій, навчання працівників, маркетингова та рекламна підтримка).

Якщо ж франчайзер створює мережу на значній відстані (наприклад за кордоном), - не уникнути труднощів в безпосередній підтримці та контролі за діяльністю франчайзі. В такому випадку франчайзер повинен переказати частину своїх функцій посередникові, наприклад користуючись моделлю багаторазового франчайзингу, розвитку території або мастер-франчайзингу.

· Розвиток території (англ. Area development, multiple-unit franchising)

В рамках цього виду франчайзингу, франчайзі (area developer) отримує право на відкриття франчайзингових точок в межах визначеної території із залученням суб-франчайзі. Відповідно до умови area developer зазвичай зобов'язується створити певну кількість франчайзингових точок за певний період часу на визначеній території.

На підставі угоди франчайзі зазвичай не має права до використання товарного знаку і ноу-хау франчайзера. Таке право він набуває лише після підписання кожного окремого франчайзингового договору з окремим суб-франчайзі, якого сам повинен знайти, а пізніше виконувати умови договору.

Така модель розвитку найчастіше використовується франчайзерами, які хочуть зберегти певний контроль, що характерний для прямого франчайзингу, але одночасно хочуть уникнути необхідності підбору та навчання великої кількості франчайзі.

· Мастер-франчайзинг (субфранчайзинг) (англ. Subfranchising)

Від франчайзингу розвитку території, мастер-франчайзинг відрізняється тим, що мастер-франчайзі отримує велику кількість (часом всі) права та обов'язки франчайзера. На підставі умови мастер-франчайзингу, мастер-франчайзі має право самостійно продавати франшизи (субфраншизи) на визначеній території (зазвичай умови мастер-франчайзингу укладаються на цілу країну, або навіть кілька країн; основною метою мастер-франчайзингу є експансія франчайзера в інші країни, і таким чином зростання вартості марки компанії).

Мастер-франчайзі також може вносити зміни до франчайзингового договору і франчайзингового пакету, але франчайзер зазвичай зберігає за собою право остаточного дозволу на затвердження пропонованих змін.

Мастер-франчайзинг зазвичай використовується для експансії франчайзера в інші країни, де умови провадження господарської діяльності дуже відрізняються від країни походження франшизи.

Також не слід плутати франчайзингову систему із представництвом.

Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем її знаходження. Він здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичною особою, яка їх створила, і діють на основі затвердженого нею положення.

Керівники представництв призначаються юридичною особою і діють на основі виданої їм довіреності (Таблиці 1.1, 1.2, 1.3)

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика франчайзингової системи і представництв

Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика франчайзингової системи і комбінованої моделі партнерства

Таблиця 1.3 Порівняльна характеристика франчайзингової системи, представництв і комбінованої моделі з погляду центрального керівництва

Франчайзинг доцільний насамперед для галузей, що мають велику кількість послуг з персональним обслуговуванням, таких, як харчоторг, готельне господарство, автопослуги, побутове і ремонтне обслуговування і т.д. Хоч франчайзинг використовується і в інших галузях.
Правове регламентування франчайзингу багато в чому визначається діючим в країні законодавством про ліцензування товарних знаків і фірмених найменувань, а також нормативними актами по валютному регулюванню ЗЕД.

Важливим фактором, що забезпечує майбутні доходи для обох сторін франчайзингової угоди, являється сумлінна розробка умов франчайзингової угоди. Кожна така угода передбачає конкретні основні умови і обмовки, частково ті, що стосуються використання торгових марок, територій, періоду дії франчайза, договору про оренду, обов'язків сторін та ін.

франчайзинг фінансовий стан

Розділ 2. Дослідження проблем розвитку франчайзингу та дослідження економічного стану підприємства на прикладі ТОВ «Піца Челентано»

2.1 Розвиток франчайзингу в Україні

Для України франчайзинг є порівняно новим явищем, тоді як у промислово розвинутих країнах він практикується століттями, забезпечуючи потреби суспільства в різних послугах.

За даними Української асоціації франчайзингу станом на жовтень 2008 року в Україні нараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2 тис. франчайзі. В галузевому розрізі або за сегментами ринку маємо такі дані: 25% франчайзингових підприємств - це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% -підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% - підприємства сфери послуг мобільний зв'язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, турагенства; 8% - АЗС; 35% - підприємства інших сфер.

Оскільки сучасний процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності, то важливого значення набуває встановлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою розв'язання спільних проблем їх функціонування.

Такою формою фінансової підтримки з боку великих підприємств є франчайзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні.

Залежно від відносин франчайзера і франчайзі найпоширенішим типом франчайзингу в Україні є регіональний франчайзинг. За схемою цього франчайзингу з українськими франчайзі співпрацює відома італійська фірма-виробник одягу "Веtton". Зокрема, українська компанія "Арго Трейдинг", яка стала франчайзі італійської фірми "Веnetton", отримала концепцію магазину та контракт на закупку товару і періодично виплачує франчайзеру роялті. В кожному крупному регіоні, де є франчайзі, "Веnetton" має своїх агентів, які, отримуючи зразки продукції компанії, демонструють їх місцевим партнерам і разом з ними формують замовлення. Завданням регіональних агентів компанії є також вивчення шляхів і перспектив розвитку місцевого ринку та ріст числа франчайзингових проектів цьому регіоні. На відміну від багатьох компаній, "Веnetton" не нав'язує єдиний для всіх магазинів асортимент і надає франчайзі значну свободу вибору. Франчайзі можуть самостійно замовити обмежену партію одягу, який, на їхню думку, є актуальними в даному регіоні. Основним є передоплата за весь комплект замовлення, причому кошти надходять безпосередньо до компанії "Веnetton", обминаючи агентів. Бенеттоновські фабрики в Тревізо виготовляють тільки те, що вже замовлено та оплачено франчайзі. Ризики франчазера тут мінімальні, основне завдання франчайзера - виготовляти якісний товар, налагоджувати дистрибуцію, зворотній зв'язок з франчайзі та підтримувати бренд за допомогою рекламних компаній .

У цивільному кодексі України передбачений також і інший вид франчайзингу - субфранчайзинг. Крім того є навіть приклади практичного його використання в нашій країні. Зокрема, компанія "Михаил Воронин" розробила субліцензійний пакет для виробників одягу по регіонах. Цей пакет передбачає, що для певного регіону з допомогою спеціальної методики розраховується мінімальна квота з реалізації товару ТМ "Михаил Воронин". Якщо торгова структура у цьому регіоні повністю покриває цю квоту, то їй надається ексклюзивне право регіонального представництва. По-перше, відповідно до угоди франчайзер не має права відкривати свої торговельні підприємства або продавати франшизу в цей регіон. По-друге, всі питання оптово-роздрібної реалізації продукції компанії у вказаному регіоні вирішуються ексклюзивним представником. Сьогодні компанія веде переговори з потенційними франчайзі про надання їм такого статусу у Львові, Харкові та Дніпропетровську .

Залежно від сутності господарських відносин в Україні найбільш розповсюджений виробничий франчайзинг, особливо у виробництві безалкогольних напоїв. Найчастіше франчайзер надає своїм франчайзі спеціальний інгредієнт, без якого виробництва неможливе, і тим самим бізнес між франчайзером і франчайзі не припиняється відразу після передачі обладнання та технологія виробництва, а має довготривалий характер. Франчайзі обслуговує клієнтів, франчайзер забезпечує виробництво ресурсами. За такою схемою на території України працюють компанії "Соса Соlа", "Рерsі со" та інші, що продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва, місцевим компаніям. Кожен з місцевих або регіональних розливальних та пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії, вони змішують концентрати, надані франчайзером, з іншими інгредієнтами та, дотримуючись певної технології, розливають у банки чи пляшки і реалізовують виготовлену продукцію через систему місцевих розповсюджувачів. Певно, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися за своїми якостями від аналогічного товару в Києві чи іншому регіоні.

За ступенем розвитку правового поля франчайзингові відносини в Україні відносять саме до законодавчо не підкріплених. Спеціального закону щодо регулювання відносин франчайзингу в Україні ще немає, він знаходиться в стадії розробки (на розгляд до Верховної Ради було подано Проект Закону України "Про франчайзинг"). Відносини між суб'єктами франчайзингових взаємин регулюються окремими розділами Цивільного, Господарського кодексів України та іншими законодавчими актами.

Таким чином, розглядаючи проблему української законодавчої бази франчайзингу, можна зробити висновок, що остання містить чимало білих плям. Зокрема проблема оподаткування роялті. Так, термін “роялті”, відповідно до пункту 1.11. статті 1 Закону України “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, визначається в значенні, що міститься в пункті 1.30 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року (зі змінами і доповненнями), а саме:

Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)”.

Таким чином, це ще раз доводить, що франчайзинг може бути започаткований у різних сферах економічної діяльності. В Україні франчайзингові відносини є найбільш розповсюдженими в громадському харчуванні, роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, у сфері послуг.

Отже, для вітчизняних підприємств слід детально та поглиблено вивчати досвід інших фірм, в тому числі іноземних, по застосуванню франчайзингових відносин та враховувати особливості економіки України.

Рішення багатьох економічних проблем сучасної України вимагає нових економічних механізмів. Одним з таких механізмів є франчайзинг. Можна стверджувати, що франчайзинг в даний час - єдиний відомий інструмент, що дає можливість підвищити ефективність малого бізнесу. Він дає можливість об'єднати переваги малого і середнього бізнесу.

Історія розвитку франчайзингу за кордоном налічує вже півтора століття. В Україні інтерес до цього економічного інструменту з'явився в 90-х роках минулого століття, коли практично одночасно виникло декілька франчайзингових систем - вітчизняних і з участю іноземного капіталу. Проте надмірні надії на розвиток франчайзингу не виправдалися. Сьогодні має сенс проаналізувати виниклі проблеми і причини, які привели до їх виникнення. А для цього необхідне уточнення основних понять і визначень, що характеризують цей економічний інструмент. У вітчизняній економічній літературі цей термін вже не рідкість. Перші публікації, присвячені франчайзингу, з'явилися більше десяти років тому назад, проте різні фахівці звертали увагу на різні аспекти франчайзингу і, як результат, формулювали свої визначення.

Аналізуючи різні формулювання і підсумовуючи виділені в них ознаки, можна сформулювати наступне визначення: Франчайзинг - це форма підприємництва, заснована на системі взаємовідносин, закріплених рядом угод, при яких одна сторона (франчайзер) надає відшкодувальне право діяти від свого імені (реалізовувати товари) іншій стороні (франчайзі), сприяючи тим самим розширенню ринку збуту. Система франчайзингу заснована на використанні конкретного товару. Цей товар повинен володіти наступними ознаками:

· відомою торговою маркою;

· номенклатура товарів повинна бути обмежений.

Об'єктом франчайзингу можуть бути наступні товари:

· продукт (виріб, що має матеріальну форму);

· послуга;

· виробничий процес;

· бізнес-процес (набір управлінських, комерційних, фінансових, організаційних дій);

· комплексний товар, в якому можуть поєднуватися один з одним в різному ступені раніше названі товари.

У франчайзинговому процесі беруть участь щонайменше дві сторони, між якими укладений договір франчайзингу (франшиза). Перша сторона - франчайзер. Це велика фірма (корпорація), що має широко відому торгову марку і добрий імідж на споживчому ринку. Ця фірма надає іншій стороні (франчайзі) відшкодувальне право діяти на обумовлених договором умовах в певний термін на ринку від імені франчайзера і під його торговою маркою. Франчайзер в системі завжди один. Друга сторона - франчайзі. Франчайзі є, як правило, мала фірма або підприємець (юридична або фізична особа), що придбає (на відшкодувальній основі) у франчайзера виняткове право на ведення комерційної діяльності від його імені під його торговою маркою.

Франчайзинг, як і будь-який вид підприємницької діяльності, пов'язаний з системою фінансових потоків. Основу цих потоків складають:

1. Одноразова оплата франшизи (паушальний платіж), яка надає право франчайзі: користуватися інтелектуальною власністю франчайзера; відкрити власне франчайзингове підприємство; отримати стандартний набір послуг, необхідний для відкриття підприємства.

2. Роялті. Регулярні, обов'язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, пов'язаних з підтримкою і розвитком франчайзинговой системи.

3. Відрахування до централізованого рекламного фонду.

4. Додаткові платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.

Як вже говорилось, франчайзинг в Україні не отримав широкого розповсюдження, хоча потенційні можливості його впровадження достатньо широкі. Основні проблеми розвитку франчайзингу в нашій країні можна класифікувати із причин їх виникнення.

1. Економічні проблеми.

Франчайзинг - економічний інструмент, і для його впровадження необхідні відповідні економічні передумови, які в Україні не сформувалися або взагалі, або частково. До даних проблем можна віднести:

· Нестабільність розвитку економіки України. Франчайзингові схеми вимагають стабільності і передбаченості економіки;

· Відсутність у більшості підприємців - потенційних франчайзі - необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему;

· Складність отримання кредитів для створення стартового капіталу.

· Політична нестабільність

· Економічна криза.

2. Організаційно-правові проблеми.

Хоча франчайзинг - це економічний інструмент і його проблеми в першу чергу слід шукати у сфері економіки, в Україні проблеми розвитку франчайзингу слід шукати перш за все в правовій сфері. Ці проблеми пов'язані з практично повною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні.

3. Соціально-психологічні проблеми.

До них можна віднести:

· відсутність вітчизняного досвіду і страх краху у суб'єктів франчайзингової системи - франчайзера і франчайзі;

· відсутність належної поваги до інтелектуальної власності;

· боязнь франчайзі втратити самостійність і власне "обличчя" підприємця і менеджера.

Особливе місце серед проблем франчайзингу займає освіта як механізм вирішення соціально-психологічних проблем. Ця проблема викликана слабкою підготовкою представників малого бізнесу у сфері франчайзингу.

Звісно, що розглянуті проблеми не можна аналізувати локально, вони тісно зв'язані і роблять серйозний вплив одна на одну. Так, економічні проблеми франчайзингу викликані не тільки станом економіки, але і впливом інших проблем, в першу чергу організаційно-правових. Вітчизняне законодавство практично не оперує поняттям "франчайзинг". Комерційна концесія, якій присвячений розділ в Цивільному кодексі України, далеко не еквівалентна поняттю "франчайзинг". Відсутність правової бази істотно звужує можливість розвитку франчайзингу і в першу чергу значно ускладнює можливість кредитування франчайзі. Розвиток правового забезпечення франчайзингу вимагає знову-таки рішення економічних проблем і додаткових витрат на вдосконалення правової бази і розробку "обхідних правових схем". Соціально-психологічні проблеми пов'язані як з економічними проблемами, так і з правовими. Входячи у франчайзингову систему, франчайзи випробовує ряд побоювань, викликаних як економічними, так і правовими аспектами. В першу чергу він побоюється банкрутства, яке може бути викликане діями франчайзера. Але саме правова складова повинна заспокоїти франчайзі: він власник свого підприємства, юридична особа, що повинно підтверджуватися необхідними юридичними процедурами.

Найважливішим соціально-психологічним аспектом франчайзингу є традиційне для нашої країни неповага до інтелектуальної власності. Рішення цієї проблеми вимагає поєднання економічних і правових дій, які зроблять неефективним несанкціоноване використовування чужої інтелектуальної власності. Освітні проблеми франчайзингу, викликані слабкою підготовкою підприємців в цій області. Рішення освітніх проблем пов'язано з необхідністю створення мережі учбових і консультаційних центрів по франчайзингу, що вимагає рішення чисто економічних проблем. В той же час освітні проблеми франчайзингу приведуть до розширення знань франчайзі в області права і економіки.

Як видно з вищесказаного, взаємозв'язок економічних, організаційно-правових, соціально-психологічних і освітніх проблем франчайзингу можливо тільки в комплексі, коли рішення однієї проблеми пов'язано з необхідністю рішення інших.

Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу є відсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це в першу чергу система відносин, закріплена знову-таки системою договорів. Звичайно, що подібна система, до того ж об'єднуюча економічно незалежних підприємців, стає інерційною.

Останнє десятиріччя, в якому почався прискорений розвиток українського франчайзингу, відрізняється відсутністю стабільності в економіці, постійними стрибками в розвитку економіки країни, що приводить до таких же різких коливань попиту на всі види товарів, регулярними переділами власності, що не може не зачіпати франчайзі.

Враховуючи, що багато хто з них вимушений через брак власних коштів відкривати свої підприємства в арендованих приміщеннях, зміна власника негативно впливає на роботу як франчайзі, так і франчайзингової системи в цілому.

Розподіл ринків, причому дуже часто неринковими методами, також може знижувати ефективність франчайзингових систем.

Франчайзинг, як вже неодноразово наголошувалося, будується на взаємодії двох типів самостійних підприємців - франчайзера і франчайзі, кожний з яких є самостійною юридичною особою. Отже, не тільки франчайзер, але і франчайзі повинні вкладати в розвиток системи свій стартовий капітал.

Якщо врахувати, що франчайзі повинен вносити разову франшизну плату (паушальний платіж), то стартовий капітал франчайзі повинен бути достатньо великим. На жаль, далеко не всі вітчизняні підприємці володіють подібним капіталом. Спроба отримати стартовий капітал у вигляді банківського кредиту також стикається з рядом проблем: рівень прибутковості франчайзі, з урахуванням всіх регулярних платежів (роялті, відрахування до централізованого рекламного фонду і інших платежів), може привести до того, що термін повернення кредиту буде достатньо великим, а якщо врахувати діючі ставки кредиту, і зовсім неможливим; існуюча правова система ще більше ускладнює кредитування франчайзі.

2.2 Аналіз економічної діяльності ТОВ «Піца Челентано»

ТОВ “Піца Челентано” є одним з представників компанії Fast Food Systems на українському ринку закладів громадського харчування, що працює за договором франчайзингу. Fast Food Systems є фаст фуд компанією, що відома у всій Україні завдяки своїм закладам «Піца Челентано», «Картопляна хата», «Япі», «Кафе Пункт». Ну ринку компанія існує вже 12 років.

При цьому компанія Fast Food Systems постійно удосконалює і розвиває свою продукцію, надаючи її і українському споживачу.

Можна сказати, що сегмент ринку , на якому працює ТОВ “Піца Челентано” завжди буде мати сприятливу кон'юнктуру, що визначається постійним зростанням попиту на заклади подібного плану.

Основу товарного асортименту ТОВ “Піца Челентано” складаює піца та супутні продукти.

Кількість працівників ТОВ “Піца Челентано” складає 14 робітникаів, у тому числі 5 - адмістративно-управлінський персонал, 2 - працівники бухгалтерії, 7 - обслуговуючий персонал.

Ресторан Челентано який належить ТОВ „Піца Челентано” знаходить у Києві у Дніпровському районі за адресою провулок Карельский 3.

Ресторан було обладнано у викупленому цеху непрацюючої хімчистки.

Дослідження складу і структуру майна та джерел його утворення показали що. що за звітні періоди майно підприємства постійно зростало: за перший рік роботи воно збільшилося на 78,6 тис. грн. чи на 982,5%. Дане збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення в оборотних активах по всіх статтях, у тому числі матеріальні оборотні кошти (запаси) збільшилися на 70,5 тис. грн. чи в 10 разів; кошти і короткострокові фінансові вкладення на 23,3 тис. грн. (у 29 разів), дебіторська заборгованість зросла на 41,4 тис. грн. У той же час нерухоме майно збільшилося на 8,1 тис. грн., що складає 578,6 % від величини на початок періоду. Більш детально все показано у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Склад майна підприємства ТОВ „Піца Челентано” у 1 півріччі 2007 - 2009 рр., тис. грн

Подобные документы

• Покращення фінансового стану підприємства

  Фінансово–економічні результати діяльності підприємства: економічна сутність балансу, показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз прибутків та збитків підприємства, оцінка рентабельності. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ "Поліграфіст".
  
  курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.01.2010
  

• Аналіз фінансового стану та облік фінансових результатів (на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" Жовтневого району)

  Теоретичні основи проведення аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз розташування господарства та його природних умов, основних складових ресурсного потенціалу. Фінансові результати господарської діяльності і напрямки покращення фінансового стану.
  
  дипломная работа [192,9 K], добавлен 07.03.2013
  

• Шляхи підвищення ефективності франчайзингу для господарюючого суб’єкта

  Економічна сутність франчайзингу і його місце в сучасному бізнесі. Аналіз його розвитку в Україні та за кордоном. Організаційний механізм формування фpaнчaйзингової системи підприємства "Форнетті-Україна". Економічне обґрунтування проекту її розвитку.
  
  дипломная работа [274,0 K], добавлен 19.04.2011
  

• Франчайзинг як провідна форма управління у сфері індустрії гостинності

  Поняття, види та форми франчайзингу. Використання франчайзингу у сфері індустрії гостинності. Аналіз діяльності міжнародної мережі Hilton International. Проблеми та перспективи діяльності мережі франчайзингу у сфері готельного та ресторанного бізнесу.
  
  курсовая работа [613,5 K], добавлен 26.03.2016
  

• Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків

  Сутність франчайзингу, його основні форми, види, оцінка переваг та недоліків використання на сьогодні. Аналіз франчайзингу як засобу мінімізації підприємницьких ризиків, особливості та нормативно-правове обґрунтування його використання в Україні.
  
  курсовая работа [64,4 K], добавлен 23.05.2013
  

• Аналіз фінансового стану ВАТ "Гідросила МЗТГ"

  Теоретичні основи фінансового стану підприємства, основні джерела фінансового аналізу. Методика проведення аналізу активів та пасивів. Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства. Визначення шляхів підвищення його фінансового стану.
  
  дипломная работа [4,0 M], добавлен 28.01.2012
  

• Аналіз фінансового стану підприємства (на прикладі АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА")

  Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства. Поняття фінансової стійкості підприємства. Платоспроможність та ліквідність. Характеристика показників рентабельності. Аналіз та оцінка діяльності АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА".
  
  курсовая работа [73,4 K], добавлен 18.02.2003
  

• Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства

  Сутність і ознаки фінансової кризи підприємства, методи її діагностики. Характеристика діяльності підприємства КП "Оптова база". Аналіз та діагностика фінансового стану підприємства. Шляхи покращення стану підприємства та попередження банкрутства.
  
  дипломная работа [91,6 K], добавлен 09.10.2010
  

• Оцінка фінансового стану підприємства

  Вплив недостатнього фінансового стану підприємства на його платоспроможність, фінансову стійкість. Проведення аналізу фінансового стану ПП "Гарант". Розробка основних рекомендацій і пропозицій, направлених на покращення господарської діяльності об’єкта.
  
  курсовая работа [582,1 K], добавлен 15.06.2012
  

• Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

  Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування. Проведення аналізу фінансової стійкості активів, ліквідності балансу, рентабельності, оборотності і платоспроможності фірми. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [138,0 K], добавлен 11.12.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам