Аналіз власного капіталу ПАТ "Приватбанк"

У загальному вигляді запропонований підхід представлено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Реалізація концепції економічного капіталу банку

Необхідними передумовами розрахунку економічного капіталу є:

- вдосконалення системи корпоративного управління, зокрема із чітким розподілом функцій між підрозділами а також прозорої організації його роботи;

- вдосконалення системи внутрішнього аудиту; кваліфікації співробітників, методологічного забезпечення, а також планування;

- накопичення даних, необхідних для визначення абсолютного розміру економічного капіталу та налаштування системи його розподілу між структурними підрозділами;

- вдосконалення функції управління ризиками, яка повинна приймати участь у всіх бізнес-процесах і бути незалежною від функцій, які є джерелами ризиків;

- проведення оцінки всіх позицій, які відкриті банком та несуть в собі ризики.

Економічний капітал являє собою розрахункову величину суми економічних капіталів, необхідних для покриття певної сукупності конкретних ризиків (кредитний, ринковий, операційний, валютний, процентний, юридичний, стратегічний ризики; ризик ліквідності; ризик інформаційних технологій; ризик втрати репутації), яка може бути як більшою, так і меншою за обсяг регулятивного капіталу, і визначається як для банку в цілому (як сукупність капіталу для покриття всіх ризиків), так і в розрізі окремих підрозділів, та визначається за формулою (3.1):

, (3.1)

де ЕС1 - економічний капітал під кредитні ризики;

ЕС2 - економічний капітал під ризики ліквідності;

ЕС3 - економічний капітал під валютні ризики;

ЕС4 - економічний капітал під ринкові ризики;

ЕС5 - економічний капітал під процентні ризики;

ЕС6 - економічний капітал під операційно-технологічні ризики;

ЕС7 - економічний капітал під юридичні ризики;

ЕС8 - економічний капітал під ризики інформаційних технологій;

ЕС9 - економічний капітал під ризик втрати репутації;

ЕС10 - економічний капітал під стратегічні ризики.

Усі розрахунки проводяться з фактором довірчого інтервалу в 99 %.

В загальному вигляді технологія розрахунку економічного капіталу банку представлена на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Технологія розрахунку економічного капіталу банку

Економічний капітал в частині активних операцій, що пов'язані із кредитним ризиком (ЕС1), пропонуємо розраховувати в наступний спосіб:

- на першому етапі визначається розмір необхідного капіталу залежно від обсягу окремих видів операцій із припущенням, що такі операції є безризиковими, для чого винаходиться добуток обсягу відповідних портфелів та значення мінімально необхідного рівня капіталу (10 %).

- на другому етапі проводиться аналіз розміру фактично створених резервів та обсягу ризиків, на які потенційно наражається банк, пов'язаних із передачею активів контрагентам.

Економічний капітал в частині ризику ліквідності (ЕС2) пропонуємо розраховувати на основі історичних спостережень як розрив ліквідності на часовому проміжку до 1 місяця з урахуванням того, що факторами ризику є зміна розміру статей балансу, що може призвести до збільшення розриву ліквідності та потенційно мати за наслідки збитки для банку.

Економічний капітал в частині валютних ризиків (ЕС3) можна розраховувати за формулою (3.2):

, (3.2)

де EC3 - економічний капітал під валютні ризики;

P - величина відкритої позиції;

х - волатильність фактору ризику;

k - фактор довірчого інтервалу;

Т - тривалість позиції (днів).

При цьому враховуємо кожну окрему відкриту валютну позицію в розрізі підрозділів, зміну валютного курсу як фактор валютного ризику, що може призвести до збитків, з горизонтом розрахунку 30 робочих днів.

Економічний капітал в частині ринкових ризиків (ЕС4) розраховується як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик; волатильності фактору ризику, який впливає на позицію; фактора довірчого інтервалу та тривалості позиції за формулою (3.3):

, (3.3)

де EC4 - економічний капітал під ринкові ризики;

P - величина відкритої позиції;

х - волатильність фактору ризику;

k - фактор довірчого інтервалу;

Т - тривалість позиції (днів).

При цьому об'єкт ризику - відкриті позиції в цінних паперах бізнес-підрозділів; фактор ризику - зміна вартості цінних паперів, які знаходяться у портфелях банку, що може призвести до збитків.

Горизонт розрахунку пропонуємо диференціювати залежно від виду портфелю цінних паперів:

- 10 робочих днів для торгового портфелю.

- 30 робочих днів для портфелю на продаж.

- 60 робочих днів для фінансових інвестицій, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням оцінки через прибутки / збитки.

Економічний капітал в частині процентних ризиків (ЕС5) визначається як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик; волатильності фактору ризику, який впливає на позицію; фактора довірчого інтервалу та тривалості позиції за формулою (3.4):

,(3.4)

де EC5 - економічний капітал під процентні ризики;

P - величина відкритої позиції;

х - волатильність фактору ризику;

k - фактор довірчого інтервалу;

Т - тривалість позиції (днів).

При цьому вважаємо, що об'єкт ризику - розмір розриву між обсягом процентних активів та процентних зобов'язань; фактор ризику - зміна розміру спреду між доходними активами та платними пасивами.

Економічний капітал в частині операційно-технологічних ризиків (ЕС6) визначається як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик; волатильності фактору ризику, який впливає на позицію; фактора довірчого інтервалу та тривалості позиції за формулою (3.5):

, (3.5)

де EC6 - економічний капітал під операційно-технологічні ризики;

P - величина відкритої позиції;

х - волатильність фактору ризику;

k - фактор довірчого інтервалу;

Т - тривалість позиції (днів).

При цьому об'єкт ризику - обсяг витрат із сплачених банком штрафів, а також інших санкцій, обсяг операцій, які містять помилкові відомості, а також інші події, пов'язані із операційно-технологічною діяльністю.

Фактором ризику пропонуємо вважати ймовірність реалізації негативного рішення всупереч інтересам банку.

Горизонт розрахунку - 30 робочих днів.

Економічний капітал в частині юридичних ризиків (ЕС7) розраховується загальний обсяг позовів, які розглядаються в судах різних рівнів, в яких банк виступає однією зі сторін. При цьому в якості фактору ризику вважаємо імовірність реалізації негативного рішення всупереч інтересам банку. Горизонт розрахунку - 30 робочих днів.

Економічний капітал в частині ризику інформаційних технологій (ЕС8) розраховується на основі історичних спостережень загальний обсяг інформації, що зберігається на електронних носіях інформації; відомості, що обробляються та передаються з використанням електронних засобів обробки інформації. В якості фактору ризику визначаємо ймовірність втрати інформації чи неможливості виконання операцій, пов'язаних з відмовою апаратного чи програмного забезпечення, відсутності зв'язку, тощо, що, передусім, пов'язана із недоліками архітектури інформаційної системи банку.

Горизонт розрахунку - 30 робочих днів.

Економічний капітал в частині ризику втрати репутації (ЕС9) розраховується інформація про всі відомі випадки нанесення шкоди репутації банку, з урахуванням того, що фактором ризику є ймовірність реалізації негативного рішення в супереч інтересам банку.

Горизонт розрахунку - 30 робочих днів.

Економічний капітал в частині стратегічного ризику (ЕС10) визначається як достовірно оцінені відомості про помилки у визначенні стратегічних задач розвитку банку, або будь-яка інша інформація про зміну стратегії його розвитку. В якості фактору ризику приймаємо ймовірність реалізації негативного рішення всупереч інтересам банку.

Горизонт розрахунку - 30 робочих днів.

За результатами визначення розміру економічного капіталу банку можна зробити наступні висновки:

- значення економічного капіталу, яке є меншим від регулятивного капіталу, свідчить про ведення банком діяльності з низьким рівнем ризиків;

- перевищення розміру економічного капіталу над розміром регулятивного капіталу свідчить про проведення банком ризикової діяльності та свідчить про необхідність нарощення регулятивного капіталу.

Отже, економічний капітал не є сукупністю елементів регулятивного чи інших видів капіталу, а виступає лише в якості індикатора для їх порівняння, а також побудови системи оцінки ефективності діяльності банку в цілому та окремих бізнес напрямків з урахуванням прийнятих ризиків.

3.2 Удосконалення процесу прийняття управлінських рішень щодо капіталізації банку

В умовах невизначеності використання економіко-математичних методів нечіткої логіки і комп'ютерної техніки дає можливість з достатньо високою мірою вірогідності здійснювати постійну експертну оцінку власного капіталу банку (в межах інтервалу можливих його значень) і впливу факторів на фінансовий його стан для прийняття оперативних рішень щодо капіталізації. При цьому визначаються варіанти приведення у відповідність співвідношень між прибутком, ризиком і ліквідністю.

Виділивши з показників, що характеризують відхилення стану банку від запланованих такі, що контролюють величину власного капіталу, можна здійснювати оперативне управління як самим показником власного капіталу, так і діапазоном його можливих значень задля забезпечення достатнього рівня капіталізації.

Нашим дослідженням встановлено, що поточне значення величини власного капіталу повинне знаходитися в діапазоні, обмеженому мінімально допустимим його значенням з погляду виконання всіх вимог банківського законодавства і максимальним значенням, обумовленим необхідністю підтримки заданого рівня рентабельності, як це представлено у формулі (3.6):

К [К; K], (3.6)

де K - мінімальне значення величини власного капіталу, обумовлене необхідністю дотримання обов'язкових економічних нормативів, грн.;

К- максимальне значення величини власних джерел фінансування діяльності банку, отримане на основі підтримки заданого рівня рентабельності власного капіталу, грн. Знаходження м (К) в інтервалі [0; 0,5] повинне оцінюватись як передкризовий стан, що вимагає термінового фінансового оздоровлення банку. Менеджерам кожного банку необхідно встановлювати власний діапазон «дозволеного ризику», всередині якого його стан буде розглядатися як безпечний. Пропонуємо наступні варіанти при аналізі приналежності поточного значення величини К інтервалу можливих значень: а) 0 < м (К) < 0,5, К К, К K.

Банком з малим ступенем ймовірності будуть виконуватися обов'язкові економічні нормативи й умови забезпечення очікуваної рентабельності власного капіталу. Фактична величина власного капіталу з малою ймовірністю буде знаходитися всередині діапазону [К;К]. Чим ближче м (К) до 0, тим більше ризик утрати можливості виконання вимог законодавства і власників банку;

б) 0,5 м (К) 1, К > К,К< K.

Банком виконуються обов'язкові нормативи й умови забезпечення очікуваної рентабельності власного капіталу. Фактична величина власного капіталу з великим ступенем ймовірності буде знаходитися в межах діапазону [К;К]. Чим ближче м (К) до 1, тих з більшою впевненістю можна вважати стан капітальної бази банку близьким до «суб'єктивно ідеального»;

в) м (К) = 1, К > К, К< K.

Банком виконуються обов'язкові економічні нормативи й умови забезпечення очікуваної рентабельності власного капіталу. Стан його капітальної бази може розглядатися як «суб'єктивно ідеальний»;

г) м (К) = 0, К > К, К> K.

Банком виконуються обов'язкові економічні нормативи, але не забезпечується рівень рентабельності власного капіталу. Необхідно переглянути політику власників щодо рівня рентабельності капіталу, або скоригувати портфель активів (з метою збільшення прибутковості) та політику залучення позикового капіталу.

д) м (К) = 0, К < К, К < K.

Банком не виконуються обов'язкові економічні нормативи. Необхідна розробка комплексу заходів щодо нарощування величини власного капіталу, зміні політики залучення позикового капіталу, зниженню ризику портфеля активів.

е) К > K.

Вимоги власників до рівня рентабельності капіталу банку завищені або структура пасивів та активів створює підвищені вимоги до рівня власного капіталу банку. Необхідно переглянути політику власників щодо рівня рентабельності капіталу банку чи змінити політику залучення позикового капіталу, знизити ризик портфеля активів.

Відповідно до зазначеного алгоритму банк може визначити, в якому випадку та в якому розмірі збільшувати власний капітал (здійснювати капіталізацію).

Проведемо дослідження заходів, що дозволяють збільшувати власний капітал (здійснювати капіталізацію).

Для капіталізації банки можуть використовувати внутрішні джерела, зокрема такі:

- збільшення фондів, резервів, сформованих за рахунок прибутку, нерозподіленого прибутку, витрат банку;

- зменшення імобілізації коштів на капітальні вкладення;

- зменшення суми відвернень (тобто вкладання коштів у цінні папери, що свідчать про участь у капіталі інших банків та фінансово-кредитних установ у портфелі цінних паперів банку; інвестиції в асоційовані та дочірні установи);

- призупинення вкладання коштів на умовах субординованого боргу до інших юридичних осіб.

Даної точки зору притримується і С. В. Каламбет, на думку якого, щоб збільшити власний капітал банку, необхідно використовувати таке внутрішнє джерело, як чистий прибуток, для чого слід збільшувати доходи та зменшувати витрати банку. В зв'язку з цим він пропонує такі основні напрямки зростання доходів банку:

- загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучити більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведенні зваженої маркетингової та відсоткової політики;

- зміна питомої ваги дохідних активів у сукупних активах, для чого необхідно звести неробочі активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку;

- зміна структури портфелю дохідних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик у сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку - визначення ступеню допустимого та виправданого ризику.

У наочному вигляді способи підвищення капіталізації банків України представлені на рисунку 3.3.

За результатами проведеного дослідження запропоновано комплекс заходів щодо вдосконалення аналітичного забезпечення управління власним капіталом банку.

З метою визначення взаємозв'язку між рівнем ризику, на який готовий йти банк (та рівнем його власного капіталу необхідно визначати економічний капітал, що має забезпечити: створення доданої вартості для акціонерів; надання дієвих інструментів для управління схильністю до ризику (апетитом до ризику); можливість інтеграції непередбачуваних втрат з певним рівнем значущості від окремих різновидів ризиків; управляти ефективністю розподілу капіталу між різними структурними підрозділами; достовірно оцінити ефективність діяльності бізнес-підрозділів з урахуванням рівня ризиків.



Рисунок 3.3 - Сукупність способів підвищення капіталізації банків

У курсовій роботі розроблено технологію визначення економічного капіталу банку як розрахункової величини суми економічних капіталів, необхідних для покриття сукупності ризиків (кредитний, ринковий, операційний, валютний, процентний, юридичний, стратегічний ризики; ризик ліквідності; ризик інформаційних технологій; ризик втрати репутації).

Дослідженням встановлено, що поточне значення величини власного капіталу повинне знаходитися в діапазоні, обмеженому мінімально допустимим його значенням з погляду виконання всіх вимог банківського законодавства і максимальним значенням, обумовленим необхідністю підтримки заданого рівня рентабельності. Для забезпечення підтримання необхідного розміру власного капіталу визначено заходи, що забезпечать капіталізацію банку в необхідному для нього розмірі.

ВИСНОВКИ

Власний капітал банку - це спеціально створені фонди і резерви, створені за рахунок чистого прибутку або внесені власниками, призначені для забезпечення його економічної стабільності та погашення можливих збитків, які перебувають у користуванні банку впродовж усього періоду його функціонування, які виконують захисну, оперативну та регулюючу функції.

При аналізі власного капіталу банку доцільним є врахування його структуризації, що передбачає наступну класифікаційну систему ознак: організаційно-правова форма (акціонерний та пайовий капітал); форма власності (приватний, державний та колективний капітал); резидентність (національний та іноземний капітал); характер використання власниками (капітал, що нагромаджується; капітал, що споживається); спосіб розрахунків (балансовий, ринковий, регулятивний, економічний капітал); характер використання у банківській діяльності (робочий та неробочий капітал).

Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий і регулятивний власний капітал. Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів і зобов'язань банку. Регулятивний власний капітал використовується органами банківського нагляду для обчислення економічних нормативів діяльності банків і деяких інших потреб. Обчислюється регулятивний власний капітал за досить складною формулою, яка постійно коригується Національним банком України.

Ефективне організаційне забезпечення та використання даних із зовнішніх та внутрішніх джерел дозволяє менеджменту банку приймати раціональні управлінські рішення щодо поповнення власного капіталу банку, його розподілу та використання.

За результатами проведеного аналізу ПАТ «ПриватБанк» можна зробити висновок, що даний банк функціонує стабільно та прибутково на протязі всієї своєї діяльності.

Розмір власного капіталу з кожним роком збільшується, за період 2012-2013р він зріс на 2 010 860 тис грн. А з 2009 року виріс у два рази, що є високим показником.

Банк дотримується нормативів ліквідності, має змогу вчасно розрахуватися за своїм зобов'язаннями.

У курсовій роботі розроблено технологію визначення економічного капіталу банку як розрахункової величини суми економічних капіталів, необхідних для покриття сукупності ризиків (кредитний, ринковий, операційний, валютний, процентний, юридичний, стратегічний ризики; ризик ліквідності; ризик інформаційних технологій; ризик втрати репутації).

Дослідженням встановлено, що поточне значення величини власного капіталу повинне знаходитися в діапазоні, обмеженому мінімально допустимим його значенням з погляду виконання всіх вимог банківського законодавства і максимальним значенням, обумовленим необхідністю підтримки заданого рівня рентабельності.

Для забезпечення підтримання необхідного розміру власного капіталу визначено заходи, що забезпечать капіталізацію банку в необхідному для нього розмірі.



ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєнко, М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики [Текст]: монографія / М.Д.Алексєєнко. - К. : КНЕУ, 2002. - 216 с. - ISBN 126-785-65.

2. Аналіз банківської діяльності [Текст] : навчальний посібник/ НБУ; ред. У. Я. Грудзевич. - К.: УБС НБУ, 2007. - 222 с. - (Сертифікований український банківський аудитор 4). - ISBN 978-966-368-041-5

3. Аналіз банківської діяльності [Текст] : підручник/ Мін-во освіти і науки України, КНЕУ; ред. А. М. Герасимович. - К.: КНЕУ, 2005. - 599 с. - ISBN 966-574-567-0.

4. Васюренко, О.В. Банківські операції: навчальний посібник/ О. В. Васюренко. - 6-те вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2008. - 318 с. - (Вища освіта ХХI століття). - ISBN 978-966-346-319-3.

5. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа [Текст] : підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. - К. : Знання, 2008. - 564с.- ISBN 658-456-782-1.

6. Глосарій банківської термінології [Електронний ресурс] / Національний банк України. - Режим доступу http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=124734. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

7. Дзюблюк, О. Оптимізація формування ресурсної бази банків [Текст] / О.Дзюблюк // Банківська справа - 2008. - № 5 - С.33-46.

8. Заруба, О.Д. Фінансовий менеджмент у банку [Текст]: навч. посібник / О.Д.Заруба - К.: Товариство „Знання”, КОО, 1997. - 172 с. - ІSВN 966-680-056-Х.

9. Каламбет С. В. Шляхи підвищення прибутковості комерційного банку / С. В. Каламбет, І. В. Непийвода // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. - Збірник наукових праць. - 2009. - № 26. -С. 5-8.

10. Кириченко, О.А. Банківський менеджмент [Текст] : підр. / Кириченко О.А., Міщенко В.І. - К. : Знання, 2005. - 831 с. - ІSВN 966-676-556-0.

11. Кіндрацька, Л. М. Бухгалтерський облік у банках України [Текст]: підручник. доп. і перероб. / Л.М.Кіндрацька - К.: КНЕУ, 2001. - 636 с. - ІSВN 966-680-056-Х.

12. Ковбасюк, М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: навчальний посібник [Текст] / М. Р. Ковбасюк. - К.: Скарби, 2001. - 336 с. - (Природа економіки). - ISBN 966-95789-1-4.

13. Косова, Т.Д. Аналiз банкiвської діяльності [Текст] : навчальний посібник/ Т. Д. Косова; Мін-во освіти і науки України, Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - К.: ЦУЛ, 2008. - 486 с. - ISBN 978-966-364-687-9

14. Мануйленко, В. В. К вопросу об экономическом капитале коммерческого банка / В. В. Мануйленко // Вестник Самарского государственного экономического университета. №7 (45). - Самара : СГЭУ, 2008. - С.11-17.

15. Мануйленко, В. В. Подходы к оценке экономического капитала коммерческого банка / В. В. Мануйленко // Экономические науки. - 2009. - №10 (59). - С.7-19.

16. Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні[Електронний ресурс]: Методика, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.11.2001 № 489 - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0315500-09.

17. Міщенко С.В. Методологічні проблеми управління економічним капіталом банку // Наукові праці НДФІ.- 2008.- №2. - С. 135-142.

18. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.

19. Дані з офіційного сайту ПАТ «ПриватБанк» https://privatbank.ua/ua/



Додаток

Таблиця 2.1 - Звіт про фінансовий стан (Баланс) за 2013 рік ПАТ «ПРИВАТБАНК»

Найменування статті		Звітний період 2013р		Попередній період 2012р
1		2		3
АКТИВИ	тис. грн	тис.грн
Грошові кошти та їх еквіваленти		32 157 251	25 356 346
Кошти обов'язкових резервів банку в Національному банку України		1 565 643	1 238 199
Торгові цінні папери		18	20
Кошти в інших банках		3 486 203	3 137 515
Кредити та заборгованість клієнтів		142 548 092	113 759 164
Цінні папери в портфелі банку на продаж		440 168	286 673
Цінні папери в портфелі банку до погашення		72 237	239 567
Інвестиції в асоційовані/асоційовані та дочірні компанії		1 257 040	1 178 522
Інвестиційна нерухомість		13 728	13 762
Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток	-		-
Відстрочений податковий актив			12 475		19 420
Гудвіл	-		-
Основні засоби та нематеріальні активи			2 737 191		2 475 773
Інші фінансові активи			3 286 750		985 136
Інші активи			298 612		103 074
Необоротні активи, утримані для продажу, та активи групи вибуття			43 421		47 549
Усього активів	187 918 829		148 840 720
ЗОБОВ`ЯЗАННЯ
Кошти банків			8 896 631		11 912 840
Кошти клієнтів			133 551 100		106 324 238
Боргові цінні папери, емітовані банком			11 079 053		7 995 554
Інші залучені кошти			254 506		3 103
Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток			-		51 277
Відстрочені податкові зобов'язання			79 254		84 525
Резерви за зобов'язаннями			37 241		39 588
Інші фінансові зобов'язання			9 715 634		2 297 367
Інші зобов'язання			635 833		605 241
Субординований борг			3 357 956		1 226 226
Усього зобов'язань	167 607 208		130 539 959
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Статутний капітал			16 352 079		14 897 555
Емісійні різниці			19 709		19 709
Незареєстровані внески до статутного капіталу	-		-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1 926 082		1 571 423
Резервні та інші фонди банку	1 326 567		1 250 569
Резерви переоцінки			687 184		561 505
Неконтрольована частка	-		-
Усього власного капіталу	20 311 621		18 300 761
Усього зобов'язань та власного капіталу	187 918 829		148 840 720

*Інформація з офіційного сайту ПриватБанку https://privatbank.ua/ua/

Размещено на Allbest.ru