Аналіз ефективності функціонування ПАТ "Закупнянське хлібоприймальне підприємство"

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Загальна економічна характеристика ефективності функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин на рівні національної економіки України та в економічно розвинутих країнах світу

Розділ 2 Аналіз проблем функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин та можливості їх розвитку на регіональному рівні

Розділ 3 Аналіз ефективності функціонування ПАТ «Закуп-нянське хлібоприймальне підприємство

3.1 Загальна характеристика підприємства

3.2 Аналіз асортименту та структури продукції

3.3 Аналіз використання трудових ресурсів

3.3.1 Аналіз складу і динаміки руху персоналу підприємства

3.3.2 Аналіз продуктивності праці працівників

3.3.3 Аналіз фонду оплати праці

3.4 Фінансовий аналіз діяльності підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

хлібоприймальне підприємство продукція

ВСТУП

На сьогодні економіка є найбільшою сферою, що охоплює всі аспекти і рівні людського життя. Однією з основних складових цієї сфери і є підприємство.

Підприємництво становить собою діяльність господарюючих суб'єктів по виробництву матеріальних благ та послуг. Суть підприємництва найбільш повно проявляється у функціях, які воно виконує. Ці функції такі: творча, ресурсна, організаційна.

Творча функція підприємництва полягає у генеруванні та реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних проектів задля досягнення мети виробництва. Ресурсна функція підприємництва передбачає найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових і інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки і техніки, управління та організації виробництва. Організаційна функція підприємництва полягає в умінні поєднувати ресурси виробництва в оптимальних пропорціях та здійснювати контроль за використанням їх.

Для існування підприємництва необхідні певні передумови, зокрема економічні, політичні, юридичні та психологічні. Економічні передумови - це наявність різноманітних суб'єктів господарювання, які мають певну економічну відособленість. Політичні передумови полягають у створенні в країні сприятливого політичного клімату для підприємництва, тобто має бути стабільна політика щодо підприємництва і передусім така, що сприяла б вияву ініціативи і творчості підприємців різних форм власності. Юридичні передумови означають наявність в країні такої нормативної бази, яка б гарантувала невтручання чиновників у господарську діяльність і сприяла розвитку творчості та ініціативності підприємців. Психологічні передумови означають створення позитивної думки суспільства про підприємництво та його роль в суспільстві.

Виходячи із вище перерахованих аспектів зрозуміло, що дослідження і вивчення діяльності підприємств є дуже важливим для подальшого розвитку економіки. Саме тому для студентів, що навчаються за спеціальністю економіка підприємства дуже важливою є практика з фаху.

Метою практики з фаху є формування вмінь практично використовувати набуті теоретичні знання, а також здобуття нових знань та навичок. Також важливим є і сама підготовка до подальшої професійної діяльності та навчання.

Базою проходження практики є ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» - один з лідерів зберігання та обробки насіння і зерна на території нашого краю.

В даному звіті буде проаналізовано діяльність підприємств з оптової торгівлі на рівні національної економіки країни та в економічно розвинутих країнах; на регіональному рівні та на рівні ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство».

РОЗДІЛ 1 Загальна економічна характеристика ефективності функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин на рівні національної економіки України та в економічно розвинутих країнах світу

Нинішній стан економіки України, спрямований на підвищену динамічність ринкових перетворень і такий фактор розвитку національної економіки, як «конкуренція на основі часу», об'єктивно вимагають інноваційного прориву. У визначальній «тріаді» основних суб'єктів ринкових відносин: «влада - виробництво - торгівля» саме оптова торгівля як найбільш мобільний і компетентний їх учасник здатна відчутно стимулювати активність інноваційних перетворень завдяки її функціональному призначенню, що передбачає виконання визначальних господарських процесів в економіці - зв'язків між виробництвом і споживанням.

Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу з відповідними перетвореннями, товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам підприємницької діяльності для їх наступного перепродажу чи професійного використання.

Як економічна категорія - оптова торгівля це сукупність економічних, організаційних та правових відносин між суб`єктами товарного ринку з приводу купівлі-продажу (поставки, обміну) великих партій товару для його подальшої реалізації або професійного використання.

Головним завданням оптової торгівлі є створення найсприятливіших умов суб`єктам товарного ринку для здійснення раціонального товарного обігу з метою найбільш повного задоволення попиту організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі в зручний для них час, необхідній кількості та якості, потрібному асортименті.

Оптова торгівля, виконуючи притаманні їй операції, забезпечує терміновість та бажаний обсяг і асортимент поставок товарів споживачам, поповнює товарні запаси підприємств роздрібної торгівлі та виробничі запаси організованих споживачів. Завдяки цьому підприємства роздрібної торгівлі та організовані споживачі мають змогу працювати з мінімальними запасами, вивільнити кошти для інших потреб. Ця фінансова вигода доповнюється виконанням іншої фінансової функції - кредитування споживачів. Частіше всього, ця функція реалізується шляхом надання товарного кредиту, або відстрочки платежу за реалізовану продукцію. Це особливо важливо для підприємств роздрібної торгівлі, які отримують можливість розрахуватись за товар коштами, отриманими від його реалізації кінцевим споживачам.

Оптову торгівлю на товарному ринку здійснюють маркетингові оптові посередники та суб`єкти господарювання, які в сукупності називаються суб`єктами оптової торгівлі. До них відносяться: комерційні структури промислових, сільськогосподарських та інших підприємств-виробників та постачальників товарів; комерційні структури підприємств та організацій, які закуповують товари для професійного використання; підприємства та підприємці роздрібної торгівлі, які придбавають товари для подальшого продажу; оптові підприємства по торгівлі товарами виробничо-технічного призначення; оптові підприємства, які обслуговують роздрібну торгівлю; оптові закупівельні підприємства; лізингові фірми.

Оборот підприємств оптової торгівлі в Україні за 2010 рік склав 709,3 млрд.грн (без ПДВ та акцизу), що у порівнянних цінах на 2,4% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. За даними Державного комітету статистики, 61% обсягу оптового товарообороту припадало на підприємства Києва (34,7%), Донецької і Дніпропетровської (відповідно, 17% і 9,8%) областей. Провідне місце в структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари з часткою 81%, проте за дев'ять місяців 2010 року вона скоротилася на 0,8 п.п. При цьому в товарній структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів майже 40% припадало на оптову торгівлю продуктами нафтопереробки, енергетичними матеріалами, прокатом, відходами і брухтом чорних металів, трубами великого та малого діаметрів, легковими автомобілями, фармацевтичними препаратами, зерновими культурами та насінням соняшника. Скоротилися фізичні обсяги оптового продажу культур зернових - на 42%.

Частка оптової торгівлі товарами українського виробництва за 2010 рік скоротилася на 1,5 п.п. в порівнянні з аналогічним торішнім періодом і склала 62,9% загального обсягу оптових продажів, при цьому в обсязі оптової реалізації непродовольчих товарів вона склала 60,1%, продовольчих товарів - 75,2%. За даними Держкомстату, товарні запаси на підприємствах оптової торгівлі в 2010 році збільшилися і склали 67,4 млрд.грн проти 63,9 млрд.грн 2009 року. При цьому на частку непродовольчих товарів у загальному обсязі запасів доводилося 78,2%, залишок склали продовольчі товари. Зокрема, в наявності на складах оптових підприємств перебували значні запаси зернових культур (2,4 млн.тонн), насіння соняшнику (266 тис.тонн).

В 2011 році в Україні працювало 56,9 тисяч підприємств, основним видом економічної діяльності яких була оптова торгівля. Оптовий товарооборот (без ПДВ і акцизу) цих підприємств склав 803,7 млрд.грн, що в порівнянних цінах на 0,6 % більше відповідного періоду попереднього року. Про це повідомляла Державна служба статистики (Держстат). Найбільша частка (64,8%) обсягів оптового товарообороту країни припадало на підприємства трьох регіонів - м. Києва (34,1%), Донецької (21,9%) і Дніпропетровської (8,8%) областей.

Провідне місце в структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари, за 2011рік їх частка в оптовому продажу збільшилася на 1,1 п.п. і склала 82,5%. У товарній структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів майже 41% обсягу припадало на оптову торгівлю основними чорними металами, вугіллям кам'яним, палива дизельного, бензинами, фармацевтичними препаратами, зерновими культурами, шлаком, відходами виробництва чорних металів, легковими автомобілями та продукцією іншої первинної обробки стали. Одночасно в порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилися фізичні обсяги оптового продажу культур зернових (на 38,3%), кормів готових для тварин (на 30,2%), бензинів (на 24,1%) та палива дизельного ( на 20,5%).

Частка перепродажу товарів іншим підприємствам оптової торгівлі в загальному обсязі оптового товарообороту порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилась і склала 49%, або 393,4 млрд.грн. В обсягах перепродажу зернових культур ця частка становила 61,6% (12,5 млрд.грн).

Частка оптової торгівлі товарами, які вироблені на території України, порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилася на 1 п.п. і становила 63,9% загального обсягу оптових продажів, при цьому в обсязі оптової реалізації непродовольчих товарів вона становила 61,3%, продовольчих товарів - 76,1%. Товарні запаси на підприємствах оптової торгівлі збільшилися і склали 85,4 млрд.грн проти 67,2 млрд.грн на відповідну дату попереднього року. У загальних обсягах запасів непродовольчі товари займали 82,5%, решту складали продовольчі товари. Серед запасів непродовольчих товарів значні обсяги припадали на запаси зернових культур (1,9 млн.т), соняшнику, ріпаку, кунжуту, сафлору, кользи, рапсу, гірчиці, рижію (542 тис.т).

В 2012 році в Україні діяло 49,8 тисяч підприємств, основним видом економічної діяльності яких була оптова торгівля. Оптовий товарооборот (без ПДВ і акцизу) підприємств України в 2012 році зменшився на 4,4% - до 805 млрд.грн. Про це повідомляє Державна служба статистики (Держстат).

Найбільша частка (63,9%) обсягів оптового товарообороту країни припадала на підприємства трьох регіонів - м. Києва (36,3%), Донецької (19,8%) і Дніпропетровської (7,8%) областей.

Провідне місце в структурі оптового товарообороту займали непродовольчі товари, за 9 місяців 2012 року їх частка в оптовому продажу зменшилася на 0,4 п.п. і склала 82,1%. У товарній структурі оптового товарообороту непродовольчих товарів майже 39% обсягу припадало на оптову торгівлю нафтопродуктами, чорними металами, кам'яним вугіллям, фармацевтичною продукцією, кукурудзою і добривами.

Перейдемо до більш детального аналізу функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин.

Рівень самозабезпеченості України зерном у 2011 році (відношення виробництва до внутрішнього використання в Україні, %) склав 192,9 % [10]. Завдяки цьому Україна перетворюється на потужного експортера зерна на світовому ринку. Так, у 2008 році у країні зібрали 53,3 млн.т і реалізували на зовнішньому ринку рекордні 26 млн.т зерна, що становило близько 10 % усього світового експорту. Взагалі ж за останні роки доля країни у світовій торгівлі зерном збільшилася з 1% до 10 %.

Україна входить до першої десятки експортерів пшениці, займає перше місце на світовому ринку з експорту ячменю [14]. При цьому вже зараз Україна експортує зерно практично в усі країни, які його імпортують: країни СНД, ЄС, Близького Сходу, країни басейну Тихого океану (імпортерами українського зерна є 78 країн) [8].

За підсумками 2011 року експорт сільськогосподарської продукції (група 1-24 УКТ ЗЕД) склав $12,8 млрд, імпорт - $6,3 млрд, що забезпечило додаткове надходження валютної виручки в Україну у сумі $6,5 млрд при загальному від'ємному зовнішньоторговельному сальдо країни $14,2 млрд. Така позитивна динаміка «аграрного» зовнішньо-торгівельного сальдо була досягнута значною мірою за рахунок активного нарощування експорту зерна та технічних культур (до $5,5 млрд) [13].

В 2012 році серед усіх галузей економіки лише аграрний комплекс демонструє позитивне зовнішньоторговельне сальдо. Так, за 9 місяців 2012 року експорт продукції АПК становив 12,5 мільярда доларів, або 24% від загального експорту України. Позитивне сальдо становить 6,8 мільярда.

Проте виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств за 2012 рік зменшилось на 4,5% порівняно з 2011 роком, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 6,5%, у господарствах населення - на 2,4%. За 2012 рік виробництво продукції рослинництва в усіх категоріях господарств зменшилось на 8,2% проти 2011 року, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах - на 10,9%, у господарствах населення - на 4,6%. Загальний обсяг реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої аграрними підприємствами, за січень-листопад 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011року збільшився на 22%, у тому числі продукції рослинництва - на 30%. Середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами за січень-листопад 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 роком зросли на 7%, у т.ч. продукції рослинництва - на 3%.

Україна постійно розширює географію експорту аграрної продукції, нарощуючи темпи та обсяги поставок на зовнішні ринки. Зокрема, у січні-вересні 2012 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі зросло майже на 64%, сягнувши 6,8 мільярда доларів. При цьому експорт аграрної продукції зріс на 34% і становить 12,5 мільярда доларів.

Функціонування національних ринків зерна більшості країн світу знаходиться під сильним контролем органів державного управління та спеціальних державних програм, які за рахунок адміністративних та частково ринкових регуляторів створюють штучну стабільність рівноваги попиту та пропозиції при високому рівні внутрішніх цін та зменшеному рівні зовнішніх, світових цін. Такі механізми регулювання ринку зерна введено в США, Бразилії, Мексиці, країнах Європейської Співдружності (ЕС), Індії тощо. Вони в цілому сприяють зниженню ціни світового ринку, що сприяє повному забезпеченню потреб внутрішнього ринку за рахунок вигідного імпорту зерна. Як правило, частина виробленого зерна споживається самими країнами-виробниками, решта - виходить на світовий ринок та йде в запас.

Міжнародна торгівля зерном впливає і розміри внутрішнього споживання зерна. Саме від неї залежить склад головних країн-споживачів пшениці, який істотно відрізняється від складу країн, що її виробляють.

Головними імпортерами зерна, що закуповують щороку від 1 млн.т до 30 млн.т, є: Японія, Росія, провінція Тайвань, Республіка Корея, Китай, Єгипет, Бразилія, Іран, Індонезія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни, Алжир, Венесуела, Марокко, Куба і Саудівська Аравія. До них можна додати ше 110 країн, які теж ввозять зерно, але у менших обсягах. Причому у максимальній залежності від імпортного зерна, яке покриває понад 70% потреб цих країн, перебувають Японія, Республіка Корея, Тайвань і Куба. У Єгипті, Алжирі, Саудівської Аравії така залежність становить 30-60 %, в Ірані - близько 30%.

Поруч із загальними розмірами споживання зерна в тій чи іншій країні, важливим показником вважаються розміри такого споживання з розрахунку одну особу. У цьому плані особливо вирізняються такі країни, як Канада і Австралія, де подушне споживання значно перевищує 1000 кг. Попри значний експорт, дуже велике воно й у Франції, а багатьох країнах Західної Європи знаходиться лише на рівні 300-600 кг. Для країн загалом цей показник становить 250 кг, а Африці - 150 кг.

Росія стабільно входить у до першої п'ятірки країн по валовому збору зернових загалом збирання пшениці, яка займає понад половини всіх її посівних площ під зернові (24 млн.га з 43 млн.га).

Вітчизняні сільгоспвиробники за сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства швидкими темпами розширюють географію експорту та освоюють нові зовнішні ринки.

Наприклад, у 2012 році українські експортери вийшли на ринки Японії, Тайваню, Швейцарії, Об'єднаних Арабських Еміратів та Південно-Африканської Республіки. Також в 2012 році експорт аграрної продукції до країн ЄС перевищив показник поставок до СНД.

Завдяки успішній зовнішній торгівлі та зростанню виробництва валової сільгосппродукції, у 2012 році становило понад 222 мільярда гривень, аграрний комплекс України залишається одним із ключових наповнювачів бюджету. За результатами 2012 року 42,2 мільярда гривень надійшло до Зведеного бюджету від підприємств АПК. При цьому середній показник за 2009-2011 років становив 33,2 мільярда гривень. Таким чином, у період кризи саме сільське господарство продовжує сприяти росту ВВП, залишається наповнювачем бюджету, вагомим антиінфляційним фактором та позитивно впливає на платіжний баланс. Досягти таких результатів роботи галузі вдалося завдяки посиленню співпраці сільгоспвиробників та Міністерства аграрної політики та продовольства, яке протягом останніх років продовжує втілювати розпочаті реформи.

Розділ 2. Аналіз проблем функціонування підприємств з оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин та можливості їх розвитку на регіональному рівні

Підприємства складського господарства із зберігання, з складування та оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, що відносяться до суб'єктів ринку зерна.

Зерновий ринок являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю і зберіганням.

Суб'єктами ринку зерна є товаровиробники зерна, підприємства із зберігання зерна, суб'єкти заставних закупок зерна і проведення інтервенційних операцій, акредитовані біржі та інші (дивись рисунок 2.1).

У цілому зерновий комплекс є основою для розвитку внутрішнього ринку зерна, хлібобулочної, борошно-круп'яної промисловості, спиртової, кондитерської, комбікормової, виробництво біоетанолу та інших галузей. В окремих випадках, від господарського току до кінцевої реалізації процес руху зерна акумулює в собі від 3 до 22 суміжних або побічних виробництв, які відбиваються на вартості кінцевого продукту.

Прийнявши у 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», держава визначила пріоритетність виробництва зерна і взяла на себе зобов'язання сприяти розвитку та стабільному функціонуванню його ринку. Засадами державної політики щодо регулювання ринку зерна, насамперед, є надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупівель зерна та проведення інтервенційних операцій, забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту; встановлення мінімальної гарантованої ціни на заставне зерно; недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки; контроль за якістю зерна та його збереженням.

Рисунок 2.1 - Суб'єкти ринку зерна України

Слід зазначити, що соціально-економічна криза в Україні кінця 90-х років ХХ ст. вплинула як на розвиток сільського господарства в цілому, так і на виробництво зерна, зокрема. Якщо в 1986-1991 роках виробництво зерна в країні в середньому становило 47,4 млн. т, то в 1991-1995 роках - 38 млн. т, а у 2000 році - тільки 24,5 млн.т. І лише в останні роки виробництво зерна динамічно зростає: у 2010 рік - 39,3 млн.т, у 2011 рік - 56,7 млн.т (дивись таблицю 2.1) [10].

Таблиця 2.1 - Баланс зерна (в тому числі продукти переробки зерна в перерахунку на зерно), тис.т

Показники	1995 р	2000 р	2005 р	2010 р	2011 р	2011 р у % (разах) до1995 р
1.Виробництво	33930	24459	38016	39271	56747	167,2
2.Зміна запасів на кінець року	-757	1329	-314	-2054	12784	Х
3. Імпорт	200	1010	226	175	263	136,6
4. Усього ресурсів	34887	24140	38556	41500	44236	126,8
5. Експорт	814	1330	12650	14239	14825	18,2
6. Витрачено на корм	18527	11056	13817	14787	16334	88,2
7. Витрачено на посів	4600	3597	3294	3222	3226	70,1
8. Втрати	1220	309	375	794	1570	128,7
9. Переробка на нехарчові цілі	876	100	670	1650	1551	177,1
10. Фонд споживання	8850	7748	7750	6808	6730	76,0

У 2011 році під зерновими культурами було зайнято 15,7 млн.га (56,7 % загальної посівної площі), що на 4,2 % більше ніж у 2010 році. Частка озимих культур у зерновому клині склала 51,0 % (8,0 млн.га), з яких під пшеницею було зайнято 6,5 млн.га (81 % площ); ярих культур - 49,0 % (7,7 млн.га) [11].

У 2011 році зернові й зернобобові культури вирощували 36,5 тис. аграрних підприємств. Слід зазначити, що продуктивність великотоварних підприємств значно вища за середній показник по цій категорії виробників.

Так, 2300 виробників зернових і зернобобових культур з обсягом виробництва понад 5,0 тис.т кожний отримали з гектара на 10,5 ц збіжжя більше, ніж у середньому по аграрних підприємствах.

В 2011 році отримано рекордний за роки незалежності врожай зернових і зернобобових культур (у 2008 році було 53,3 млн, у 1990 році - 51,0 млн.т) переважно за рахунок підвищення їхньої врожайності до середньосвітового рівня. Такий урожай зернових культур зумовлено, в першу чергу, значним зростанням виробництва зернової кукурудзи, питома вага якої досягла 40 % у загальному валовому зборі зерна (при середньому показнику за десять років 21%). Зерна продовольчих культур зібрано 23,7 млн.т (42 % загального обсягу), що на 34 % більше, ніж у 2010 році [11].

В 2012 році аграрії зібрали понад 46 мільйонів тонн зернових. Зокрема пшениці зібрали 15,7 мільйона тонн, кукурудзи - понад 21 мільйон тонн, ячменю - 7,2 мільйона тонн, сої - 2,3 мільйона тонн та соняшнику - 7,9 мільйона тонн. Із загального обсягу вирощеного збіжжя в цьому році близько 22 мільйона тонн може бути експортовано. Таким чином, забезпечено не лише продовольчу безпеку країни, а й накопичено достатньо ресурсів для експорту.

Так, Україна залишиться одним із провідних постачальників пшениці, кукурудзи та олійних культур, а також світовим лідером з експорту соняшникової олії. Наприклад, сьогодні кожна друга тонна соняшникової олії, яка реалізується на світовому ринку, - українського виробництва.

За оперативними даними Укрголовдержкарантину, з початку поточного маркетингового року експортовано 18188,9 тис. тонн зернових культур, у тому числі: пшениці 4427,4 тис. тонн, ячменю - 2307,0 тис. тонн, кукурудзи 11280,2 тис. тонн.

Під урожай 2013 року озимі на зерно та зелений корм (включаючи ріпак) посіяно господарствами області на площі 505,2 тис.га, що більше минулорічного рівня на 14,4 тис.га або на 2,9%, у т.ч. зернові на зерно - 409,8 тис.га (на рівні минулого року), ріпаку на зерно - 92,9 тис.га (на 14,8 тис.га або на 18,9% більше) (дивись таблицю 2.2).

У структурі площ озимих на зерно найбільшу частку займає пшениця, яка становить 86,1%, ячмінь - 12,7%, жито - 1,2%.

Станом на 1 грудня 2012 року в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 1493,1 тис.т зерна. Безпосередньо в аграрних підприємствах зберігалося 711,8 тис.т зерна. Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 781,3 тис.т зерна.

Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства товаровиробникам, у січні-листопаді 2012 року становила 1717,2 грн за 1 тонну, що на 3,7% більше рівня відповідного періоду минулого року.

Таблиця 2.2 - Посів озимих культур під урожай 2013 року станом на 1 грудня 2012 року

Культура	Усі категорії господарств	У тому числі
		cільськогосподарські підприємства	господарства населення
	тис.га	у % до площ під урожай 2012р	тис.га	у % до площ під урожай 2012р	тис.га	у % до площ під урожай 2012р
Озимі на зерно та зелений корм - усього,	505,2	102,9	462,5	102,1	42,7	112,5
у тому числі зернові культури на зерно,	409,8	100,0	367,2	98,6	42,6	113,6
з них: пшениця,	352,7	100,6	316,2	99,5	36,5	110,4
жито,	5,0	88,2	3,1	65,6	1,9	206,8
ячмінь,	52,1	97,5	47,9	95,9	4,2	120,2
ріпак на зерно	92,9	118,9	92,8	119,5	0,1	25,8

Запаси насіння соняшнику становили 199,2 тис.т, із них безпосередньо в аграрних підприємствах (крім малих) зберігалося 67,1 тис.т, а на підприємствах, що здійснюють його переробку і зберігання - 132,1 тис.т.

В агропромисловому комплексі Хмельницької області спостерігається позитивна динаміка зростання обсягу виробництва сільськогосподарської продукції.

Найбільші посівні площі в області займають зернові культури, а серед них - озима пшениця.

Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу.

За останні роки додатково залучено до обробітку біля 12,0 тис.га землі.

Посівна площа сільськогосподарських культур в 2012 році - 73,0 тис. га, що становить 98,2 %.

Таблиця 2.3 - Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2010-2012 роках 

	Зернові та зернобобові культури (у початково оприбуткованій вазі)	Цукрові буряки (фабричні)	Насіння соняшнику (у початково оприбуткованій вазі)	Картопля	Овочі відкритого ґрунту
	тис.ц	у % до відповідної дати попереднього року	тис.ц	у % до відповідної дати попереднього року	тис.ц	у % до відповідної дати попереднього року	тис.ц	у % до відповідної дати попереднього року	тис.ц	у % до відповідної дати попереднього року
2010 р
Станом на 30 липня	5722,6	106,2	-	-	-	-	84,7	124,3	493,2	121,1
Станом на 1 вересня	11433,7	81,9	72,8	-	16,1	-	7505,3	158,8	1079,5	112,3
Станом на 1 жовтня	13115,8	86,1	6253,1	287,5	310,8	415,8	10811,1	84,2	1891,2	103,7
Станом на 1 листопада	15609,9	96,7	13751,3	200,2	449,9	202,4	10839,3	84,4	2058,6	95,9
За 2010 рік	17428,0	102,4	16058,2	176,0	423,9	175,3	10836,6	84,4	2088,6	94,6
2011 р
Станом на 1 серпня	7116,2	124,4	-	-	-	-	95,8	113,1	494,3	95,1
Станом на 1 вересня	15112,2	132,2	-	-	-	-	10171,6	135,5	1130,9	104,8
Станом на 30 вересня	16900,8	128,9	6128,1	98,0	498,2	160,3	14696,2	135,9	1929,5	102,0
Станом на 1 листопада	20570,3	131,8	15167,4	110,3	675,6	150,2	14727,9	135,9	2287,9	111,1
За 2011 рік	21800,9	125,1	17549,5	109,3	651,9	153,8	14736,4	136,0	2349,9	112,5
2012 р
Станом на 2 липня	49,0	2333,3	-	-	-	-	16,3	102,5	13,9	141,8
Станом на 1 серпня	11235,4	157,9	-	-	-	-	260,1	271,6	492,4	104,9
Станом на 3 вересня	15136,0	100,2	-	-	1,1	-	11347,3	111,6	1160,2	102,6
Станом на 1 жовтня	18179,4	107,6	7822,5	127,7	396,8	79,6	14911,9	101,5	1926,9	99,9
Станом на 1 листопада	21555,7	104,8	15168,2	100,0	651,2	96,4	15900,2	108,0	2185,4	95,5
За 2012р	27124,0	124,4	21718,3	123,8	733,32	112,5	15911,5	108,0	2253,4	95,9

Збір зернових та зернобобових культур по с/г підприємствах зріс з 98,7 тис.тонн в 2010 році до 148,6 тис.тонн в 2012 році, цукрових буряків відповідно з 91,2 тис.тонн до 186,7 тис.тонн, що є явним збільшенням виробництва рослинницької продукції.

Таблиця 2.4 - Середні ціни реалізації сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) продукції сільського господарства, грн/т

Рік	Зернові та зернобобові культури	Олійні культури	Цукрові буряки	Картопля	Овочі	Плоди та ягоди	Худоба та птиця (у живій вазі)	Молоко та молочні продукти	Яйця, за тис.шт.
1996	175,7	245,8	113,7	240,4	234,3	151,2	965,1	171,9	104,0
1997	202,9	239,9	69,9	231,9	206,1	73,9	1062,4	212,0	122,5
1998	176,0	293,6	69,8	274,5	208,3	151,6	1476,2	258,1	126,1
1999	240,2	498,3	84,2	504,1	298,5	226,7	1714,5	328,9	146,1
2000	530,0	538,7	124,1	460,3	340,3	176,0	2467,7	500,8	199,4
2001	479,4	563,3	139,6	427,4	291,3	264,0	4080,1	581,8	245,0
2002	352,0	701,0	124,4	505,1	406,9	232,4	3174,4	517,6	187,8
2003	585,4	864,9	143,0	651,8	353,0	222,3	3034,9	684,7	210,3
2004	496,4	960,2	149,8	592,8	633,7	481,0	4926,4	781,2	268,3
2005	461,4	917,1	184,1	773,9	1052,3	647,7	6790,9	1101,5	261,4
2006	562,2	1142,9	206,5	803,2	1349,0	1066,9	5905,5	1056,6	218,0
2007	965,2	1698,0	162,6	823,0	1409,8	1079,0	6552,0	1609,4	267,8
2008	927,2	2062,0	215,1	1112,0	1918,8	1249,1	10403,5	2091,6	467,5
2009	829,3	2219,3	431,5	1100,6	1882,0	1633,1	10578,9	1894,6	427,4
2010	1131,6	2719,3	479,2	2562,8	2709,2	2128,2	11725,2	2889,1	545,6
2011	1477,5	3444,2	484,9	1412,1	1295,7	2383,1	12870,5	3017,2	583,5
2012	1605,8	3654,7	395,6	609,8	1328,7	2119,0	13317,7	2511,7	704,3

Згідно даних таблиці 2.4 стає зрозуміло, що спостерігається збільшення ціни реалізації продукції сільського господарства. Так у 1996 році ціна за тонну зернових та зернобобових культур складала 175,7 грн, а у 2012 році ціна зросла до 1605, 8 грн за тонну, проте таке збільшення ціни не на усю продукцію. Виходячи з даних таблиці, ми можемо побачити, що ціна на картоплю з 1990 року зростала, проте у 2012 вона суттєво зменшилась. До прикладу у 2010 році - 2562,8 грн за тонну, в 2012 - 609,8 грн за тонну це зумовлено тим, що пропозиція перевищує над попитом на картоплю.

На Хмельниччині затверджена програма розвитку агропромислового комплексу області на 2012-2016 роки загальною вартістю 650 млн. грн, у тому числі 612,9 млн. грн - власні кошти, кредити, інвестиції, 27,4 млн. грн - фінансування з обласного бюджету, 9 млн. грн - бюджетна позика.

Головною метою Програми є забезпечення стабільного розвитку всіх агроформувань області на основі нових економічних підходів, фінансової підтримки, ринкової мотивації для підвищення рівня роботи агропромислового комплексу, надання допомоги господарствам всіх форм власності в оновленні машинно-тракторного парку, запровадження новітніх енергозберігаючих технологій у виробництво продукції рослинництва, підвищення родючості ґрунтів та створення нових робочих місць на селі.

У напрямку землеробства заплановано розширити посівні площ таких високорентабельних культур як озима пшениця, цукрові буряки, соя, соняшник, ячмінь пивоварний, кукурудза на зерно, овочі. Передбачається довести по області питому вагу в структурі посівних площ технічних культур до 35%, а цукрових буряків до 10%, довівши посівні площі до 75 тис. гектарів. До 2016 року передбачається довести посівні площі кукурудзи на зерно до 160 тис. гектарів (у 2011році було посіяно 143 тис.га).

Нині в Україні фактично сформована інфраструктура зернового ринку (дивись рисунок 2.2) - створено мережу бірж, агроторгових домів, створюються оптові продовольчі ринки, проте рівень їхнього функціонування далекий від бажаного.

На регіональному рівні такі структури існують здебільшого формально, а виробники продовжують реалізовувати продукцію посередникам. Фактично працює менше, ніж половина агроторгових домів, обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів, товарна наповненість зазначених об'єктів ринкової інфраструктури, а відповідно і їхній вплив на ціноутворення, є досить незначним. Через біржі безпосередньо товаровиробниками реалізується менше 1% зерна, а основна маса продукції реалізується через комерційних посередників, які контролюють експортні, оптові та дрібнооптові товаропотоки та диктують власні ціни. У зв'язку з цим потрібно вживати заходи щодо формування дієвої ринкової інфраструктури як одного з інструментів оздоровлення фінансового стану сільського господарства, підвищення його інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.

 

Рисунок 2.2 - Наявність інститутів інфраструктури аграрного ринку станом на 2011 pік, одиниць

Для організації належного зберігання зерна, станом на 1 липня 2011 pоку, в галузі налічується 659 сертифікованих зерноскладів загальною потужністю 28143,4 тис. т та 23785 несертифікованих складів (зерносховищ), у тому числі 10272 місткістю до 500 т, 6997 - від 500 до 1000 т, 5175 - від 1000 до 3000 т, 1008 - від 3000 до 5000 т, 333 - понад 5000 т (дивись таблицю 2.5).

Таблиця 2.5 -- Наявність та місткість несертифікованих складів (зерносховищ) станом на 2011рік

Області (регіони)	Несертифіковані склади (зерносховища)
	Загальна кількість, од	з них місткістю:	Загальна місткість, тис. тонн
		до 500 тонн	від 500 до 1000 тонн	від 1000 до 3000 тонн	від 3000 до 5000 тонн	понад 5000 Тонн
АР Крим	710	249	278	106	49	28	1096,4
Вінницька	1451	436	430	473	96	16	1948,0
Волинська	535	353	97	64	14	7	447,7
Дніпропетровська	1522	677	381	341	98	25	1858,7
Донецька	889	294	233	289	59	14	1010,0
Житомирська	587	194	342	47	4		536,2
Закарпатська	89	31	27	21	6	4	310,0
Запорізька	1654	715	550	328	49	12	1599,9
Ів.-Франківська	242	150	42	42	7	1	191,8
Київська	1030	242	274	448	43	23	1563,3
Кіровоградська	1397	820	357	144	60	16	1184,8
Луганська	976	436	229	245	44	22	1424,4
Львівська	686	498	97	67	22	2	412,1
Миколаївська	1141	505	368	238	28	2	1029,3
Одеська	1988	1109	465	327	82	5	1899,9
Полтавська	1564	709	443	324	65	23	1734,0
Рівненська	449	131	166	106	22	24	579,6
Сумська	511	164	67	163	74	43	980,5
Тернопільська	502	212	127	130	29	4	690,7
Харківська	1317	466	532	249	49	21	1328,8
Херсонська	1019	440	328	221	30		950,0
Хмельницька	1082	571	291	182	23	15	1095,1
Черкаська	1087	315	470	263	27	12	1242,0
Чернівецька	233	125	68	34	6		202,5
Чернігівська	1124	430	335	323	22	14	992,7
Всього	23785	10272	6997	5175	1008	333	26308,4

 

Загальна місткість сертифікованих зерносховищ становить 26308,4 тис.т. Тобто загальна потужність сертифікованих і несертифікованих зерноскладів становить 54451,4 тис.т.

 Таким чином, до 2015 року необхідно продовжувати реконструкцію діючих та будівництво нових сертифікованих складів, особливо в Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Вінницькій, Херсонській та Київській областях.

Проблеми бюджету України 2011 року змусили Уряд від 1.07.2011 року. тимчасово до 1.01.2014 року звільнити від оподаткування ПДВ операції з постачання зернових культур, окрім першого постачання сільгоспвиробниками та другого елеваторами. Таким чином, переробні підприємства та експортери не мають можливостей відшкодувати податковий кредит при закупівлі зерна.

Окрім того, не застосовується нульова ставка ПДВ у разі експорту зерна, що лишає експортерів відшкодування ПДВ.

Верховна Рада України 21 квітня 2011 року взяла за основу зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими вводиться 9-14 % мито на експорт зерна до 2012 року.

Зокрема, документом передбачається до 1 січня 2012 року встановити ставки вивізного (експортного) мита на пшеницю, ячмінь, кукурудзу. А саме: пшеницю і суміш пшениці та жита, полбу - 9 %, але не менше 17 євро за 1 т; ячмінь - 14 %, але не менше 23 євро за 1 т; кукурудзу - 12%, але не менше 20 євро за 1 т.

За наявної світової тенденції підвищення цін на зерно такі дії Уряду є виправданими та не повинні суттєво вплинути на внутрішнє ціноутворення.

Однак введення в дію нового механізму ГЩВ та зміна експортних мит призвели до ситуації, коли на початку жнив 2011 року закупівельні ціни на зерно знизилися до рівня 1300-1500 грн./т по продовольчій пшениці та 14001800 грн/т по ячменю. На даний час є певна тенденція до зростання ціни на ячмінь.

Отже, державне регулювання ринку зерна в Україні в сучасних умовах не відіграє стимуляційної ролі щодо зерновиробництва і поки не здатне ефективно реагувати на виклики глобальної економіки. Тому на державному рівні доцільно сформувати та задіяти ефективні механізми регулювання ринку зерна.

Нормативно-правове поле державного регулювання ринку зерна в Україні зараз представлено такими основними документами. Закон «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України, який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експертного потенціалу [2].

Прийнято інші нормативно-правові акти з метою стимулювання розвитку ринку зерна. Так, з боку Уряду надається підтримка сільськогосподарським товаровиробникам на виплату часткової компенсації витрат із посіву озимих культур, ярої пшениці, закупівлі мінеральних добрив вітчизняного виробництва.

Однак реалізація існуючих положень вищенаведених нормативно-правових документів досить часто знаходиться не на належному рівні, а недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, має негативний вплив на зерновиробництво і потребує вдосконалення механізмів державного регулювання ринку зерна.

Політико-правовий та організаційно-інформаційний механізми державного регулювання ринку зерна мають реалізовуватись на таких основних напрямах:

- створення системи моніторингу та прогнозування ринку;

- пошук та просування зерна на зовнішні ринки;

- стимулювання ринкового попиту на зерно як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку;

- формування і розвиток інфраструктури зернового ринку, включаючи інформаційно-аналітичну систему, товарні біржі й оптові ринки, сільськогосподарські заготівельно-збутові та обслуговуючі кооперативи, агроторгові доми, ф'ючерсна торгівля тощо;

- захист інтересів вітчизняних виробників зерна на внутрішньому ринку та при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- науково-технічне та інноваційне забезпечення розвитку ринку зерна;

- формування необхідної законодавчої та нормативно-правової бази та її гармонізація з вимогами Світової організації торгівлі.

Економічно-фінансовий механізм державного регулювання ринку зерна має спрямовуватись на узгодження цінової, бюджетної, податкової, кредитної політики, розвиток страхування в АПК.

Для стабілізації цін зернового ринку держава має здійснювати закупівельні (фінансові) і товарні інтервенції, координувати та узгоджувати цінову політику на загальнонаціональному та світовому ринках. При цьому доцільно враховувати досвід інших країн щодо застосування гарантованих, закупівельних, інтервенційних, заставних та інших видів цін.

Тобто основною функцією держави в регулюванні ринку зерна повинно залишатися передбачення ринкової ситуації. Від своєчасного виявлення змін на ринку зерна залежить ефективне оперативне втручання держави в ринкові процеси щодо експорту та імпорту зерна, додержання цінового паритету при міжгалузевому обміні продукцією, забезпечення потреб у зерні та продуктах його переробки за оптимальними цінами.

Має зрости роль державної підтримки зернового ринку, в тому числі за

рахунок посилення ролі державних агентів (Аграрний фонд, Держрезерв, ДАК «Хліб України»). Крім того, необхідно вдосконалити систему кредитування за рахунок комерційних банків, створенню умов для полегшеного доступу до кредитних ресурсів, введенню системи складських свідоцтв, які можуть використовуватись для отримання кредитів під заставу. Адже, вітчизняним виробникам зерна важко конкурувати із закордонними через наявність значної різниці у вартості кредитних ресурсів для аграрного сектора. Так, кредити в ЄС, які надаються аграрному сектору, коштують від 2 до 4 %, у США - 0 %, в Україні - до 25-30 % річних [12].

Згідно з розробленою Міністерством аграрної політики та продовольства України та Національною академією аграрних наук України галузевою програмою «Зерно України - 2015» посівні площі зернових культур в Україні мають становити близько 16 млн.га, у тому числі: озимої пшениці - не менше 6,0 млн. га, озимого ячменю - 1,2, озимого жита - 0,3, кукурудзи - 4,0, ярого ячменю - 2,2 млн.га. Площі посіву проса і сорго - 0,5 млн.га, гречки - 0,3 млн.га. Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43-45 ц/га становитиме у 2015 році близько 71 млн.т.

Реалізація програмних положень щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами, дотримання технологічних параметрів виробництва зерна та ефективності економічних механізмів розвитку ринку зерна дасть змогу забезпечити його виробництво у 2015-2017 роках на рівні 71-80 млн.т (дивись таблицю 2.6).

Таблиця 2.6 -- Баланс попиту та пропозиції зерна в Україні

Показник	2010 факт	Прогноз
		2011	2015	2017
1.Залишки на початок періоду	5,80	8,20	6,80	5,10
2.Виробництво	39,50	49,70	71,00	80,00
в т.ч. населення	9,50	9,50	8,50	7,00
3.Імпорт	0,20	0,20	0,10	0,10
4.Внутрішній попит на продукцію, всього	25,80	27,10	29,80	32,00
- фонд споживання	7,00	7,00	7,00	7,00
- насіння	2,60	3,00	3,10	3,10
- корми	14,40	14,90	17,20	19,40
- переробка на нехарчові цілі	1,20	1,50	1,50	1,50
- втрати обігу	0,60	0,70	1,00	1,00
5.Експорт	11,50	23,50	35,00	36,00
6.Стратегічний світовий запас	-	-	7,00	10,00
7.Залишки на кінець періоду	8,20	7,50	6,10	7,20

 Україна цілком реально може відновити використання зерна тваринництвом у межах 17,2-19,4 млн.т, враховуючи заплановане збільшення загального поголів'я великої рогатої худоби на 11,0 % та корів - на 15,6 %. Відповідно до балансу попиту та пропозиції зерна в перспективі зерно в країні буде використовуватися таким чином: на харчування - 7 млн.т, насіння - 3,1, фуражні цілі - 17-19,4 та експорт - 35-36 млн.т.

Загальний попит на зерно та продукцію його переробки у 2015 році становитиме майже 69 млн.т, половину з якого планується експортувати. Прогнозується тенденція до збільшення витрат зерна на споживання населення більш ніж на 5 %, на 10 % зросте обсяг посівного матеріалу зернових та на 16,3% збільшиться потреба у кормах і становитиме близько 17200,0 тис.т зерна. Найбільше зростання попиту відбудеться з боку переробки на нехарчові цілі, а саме на виробництво біоетанолу більш ніж втричі, до 5000,0 тис.т.

Споживання хлібних продуктів у 2015 році має відповідати рекомендованим нормам споживання й становити 120,0 кг на 1 особу. Такі показники будуть досягнуті завдяки збільшенню фонду споживання хліба до 5400,0 тис.т, з урахуванням прогнозного зменшення населення України.

Кон'юнктура світового ринку дає змогу прогнозувати стрімке збільшення експорту зерна до 35-36 млн.т.

Першочергове завдання держави - гарантувати продовольчу безпеку населення. Тому формування достатніх запасів зерна (продовольчого та фуражного) при даному обсязі його виробництва на рівні чотиримісячного запасу внутрішнього споживання є пріоритетним завданням Уряду. Таким потребам відповідає обсяг зерна на підприємствах від 6 до 7,2 млн.т.

Не менш важливим завданням держави є цінове регулювання ринку. З метою запобігання стрімкому обвалу цін, особливо в період перших двох-трьох місяців після збирання врожаю, держава буде вилучати з ринку 2,5-3,5 млн.т продовольчого зерна, у тому числі близько 1-1,5 млн.т на формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву, та 1,5-2 млн.т - на створення тримісячного незнижуваного регіонального запасу зерна. Для цього прогнозується збільшення фінансування діяльності Аграрного фонду до 18 млрд.грн.

Одним із важливих напрямків підтримки експорту є розбудова систем річкових та морських припортових елеваторів. При виробництві у 2015 року 71 млн.т зерна в Україні достатньо наявних потужностей для його зберігання, оскільки 9,0 млн.т буде вироблено і використано у господарствах населення, а кукурудза буде надходити у склади не раніше вересня місяця, 4,5 млн.т зерна буде використано на корм худобі та 2,1 млн. т - для переробки на харчові та нехарчові цілі.

Однак при збільшенні у 2015 році експорту зерна до 35-36 млн.т необхідно збільшити відвантаження його щомісяця до 3,0-3,5 млн.т, що вимагає організації чіткої роботи портових елеваторів, або побудови нових потужностей на 8,5-9,0 млн.т (дивись таблицю 2.7).

Таблиця 2.7 - Потреба в елеваторних потужностях за галузевою програмою «Зерно України - 2015»

Показники	Роки	Капітальні інвестиції, млрд. грн
	2010 р (млн.т)	2015 р (млн.т)
Сертифіковані зерносклади	28,1	38,1	-
Несертифіковані зерносклади	26,3	16,3	-
Реконструкція несертифікованих складів та будівництво елеваторів	-	10	14,5
Будівництво портових елеваторів	-	9	22,5

 

Необхідне запровадження нової схеми логістики зернового ринку України, що передбачає визначення двох зон: експортна - це регіони, які наближені до портових елеваторів; і зона внутрішнього споживання - у цих регіонах доцільніше споживати зерно для тваринництва й переробки.

У зоні внутрішнього споживання буде реконструйовано або побудовано лінійні елеватори потужністю близько 10 млн.т, а у експортній зоні будуть побудовані портові елеватори потужністю 9 млн.т.

Запровадження нової логістики лише на основі економії коштів на перевезенні зерна дасть змогу щороку заощаджувати галузі близько 3 млрд. грн. Митна політика в торгівлі зерном відіграє провідну роль у формуванні ринку і буде ґрунтуватися на загальних принципах розвитку торгових відносин з країнами-партнерами, що важливо в першу чергу для інтеграції в світову торгівельну систему.

Розділ 3. Аналіз ефективності функціонування ПАТ «ЗАКУПНЯНСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО»

3.1 Загальна характеристика підприємства

Закупнянське ХПП було створене в 1934 роцi. У червнi 1998 року на базi державного пiдприєиства було створене вiдкрите акцiонерне товариство на пiдставi наказу РВ ФДМУ у Хмельницькiй областi. В 2011 роцi за рiшенням загальних зборiв акцiонерiв вiдкрите акцiонерне товариство перетворилось у приватне акцiонерне товариство.

Повна назва підприємства: приватне акціонерне товариство «Закупнянське хлібоприймальне підприємство»; скорочене найменування - ПАТ «Закупнянське хлібоприймальне підприємство».

Організаційно-правова форма - вiдкрите акцiонерне товариство.

Юридична адреса: 31614, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н., смт.Закупне, вул. Центральна, 28. Керівник підприємства - Манич Сергій Михайлович.

Приватне акціонерне Товариство «Закупнянське хлібоприймальне підприємство» (далі по тексту Товариство) створено згідно наказу по регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 10 червня 1998 року № 320 шляхом перетворення Закупнянського хлібоприймального підприємства у відкрите акціонерне Товариство відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Нова редакція Статуту затверджена загальними зборами акціонерів (протокол №1 від 30.03.2011р.).

Засновником приватного акціонерного Товариства є держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Товариство є самостійним господарюючим суб'єктом, юридичною особою приватного права, підприємницьким товариством відповідно до Законодавства України, здійснює свою діяльність відповідно до статуту та чинного законодавства.

Вид економічної діяльності складування та оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин.

Метою та предмет діяльності підприємства є наступні положення:

товариство створене з метою отримання прибутку, досягнення позитивного соціального і економічного ефекту та реалізації рішень акціонерів;

предметом діяльності товариства в Україні та за її межами можуть бути:

надання послуг юридичним і фізичним особам із складського зберігання зерна і насіння сільськогосподарських культур та його обробка;

гуртова та роздрібна торгівля, реалізація продукції власного та невласного виробництва;

організація громадського харчування;

виробництво борошна та круп;

будівництво та реконструкція промислових та житлових споруд;

здійснення внутрішніх та міжнародних провезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом підприємства; виконання вантажно-розвантажувальних робіт; транспортно-експедиторські послуги;

посередницька діяльність;

інші напрямки діяльності, що не заборонені чинним законодавством України.

Підприємство є власником майна, переданого йому засновником у власність; продукції; одержаних доходів; іншого майна,набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Основними узагальнюючими показниками фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Використання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків з бюджетом і перерахувань, передбачених чинним законодавством, здійснюється в порядку, визначеному загальними зборами.

Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці, а також інші види доходів працівників. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, реалізує свою продукцію (роботи, послуги, товари) за цінами та тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством, здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, відповідно до порядку, визначеного законодавством і нормативними актами України.

Підприємство має право змінювати (збільшувати, або зменшувати) розмір статутного капіталу. Рішення про зміну розміру статутного капіталу підприємство приймає загальними зборами акціонерів.

Організаційна структура ПАТ «Закупнянського хлібоприймального підприємства» не є складною та розгалуженою, що пов'язано з розмірами підприємства, його функціонуванням і кількістю працюючих на підприємстві.

В додатку А наведено організаційно-виробничу структуру підприємства. Фiлiй, преставництв у товариства не має.

Отже, як можна побачити з рисунку, підприємство має лінійно-функціональну структуру. Кожен з підрозділів виконує свої власні специфічні функції, що в координації з функціями інших підрозділів дає змогу забезпечувати виконання поставлених задач.

Голова правління (генеральний директор) керує товариством з такими функціями і повноваженнями: 

організовує підготовку і виконання рішень Зборів Учасників і готує звіти про їх виконання; 

затверджує поточні плани діяльності Товариства і заходи, необхідні для вирішення завдань Товариства; 

виносить рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства; 

затверджує правила, процедури та інші внутрішні документи Товариства, визначає його організаційну структуру; 

забезпечує виконання поточних і перспективних планів, керівництво виробництвом; 

організує підготовку і виконання рішень органів управління Товариства, адміністративним персоналом, надає звіти про їх виконання; 

вирішує питання підбору і розстановки кадрів, затверджує штатний розпис, приймає і звільнює співробітників; 

представляє товариство у відношеннях з організаціями, підприємствами, установами, державними органами, приватними особами по всіх питаннях діяльності Товариства як на території України, так і за кордоном; 

приймає рішення по всіх питаннях діяльності Товариства, що відносяться до його компетенції; 

підписує необхідні документи, пов'язані з питаннями фінансових операцій тощо.

Головним обов'язком заступника директора з виробництва є керівництво основним виробництвом.

Функції інженера технолога і головного агронома включають в себе:

контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що надходять на підприємство зі сторони; стану устаткування та технологічного оснащення; виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення продукції; контроль якості виготовленої продукції;