Чинники та рівень інвестування національної економіки

Основним джерелом інвестицій в основний капітал були власні кошти підприємств і організацій, які становлять 60% від загального обсягу інвестицій. Це більше, ніж у 2005-2007 роках (56-57%), однак менше, ніж у 2000-2004 роках (68-62%). У 1 кв. 2009 р. - 80%.

Фактично економіка України продовжує інвестуватись переважно за рахунок реінвестування доходів підприємств.

інвестиційний капітал національний економіка

ОСНОВНІ ФОРМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ (у % до загального приросту за період)

Слід зазначити, що дефіцит інвестиційних ресурсів та відповідне скорочення інвестування, окрім України, відчувають більшість країн світу. Погіршення фінансового стану підприємств, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, скорочення позичкових ресурсів (національних - через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зовнішніх - внаслідок розвитку фінансової кризи), а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ позначились не лише на здатності виконувати поточні зобов'язання, а й стали основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги інвестицій в основний капітал за І квартал 2010 року склав 717,1 млн.дол.США, що на 39% менше порівняно з І кварталом 2009 року.

На тлі недостатності як внутрішніх, так і зовнішніх позичкових коштів підприємства змушені були скоротити вкладення інвестицій, а частину обмеженого прибутку спрямовувати на забезпечення погашення раніше накопичених боргових зобов'язань.

КРАЇНИ - НАЙБІЛЬШІ ІНВЕСТОРИ

3. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ІНВЕСТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Найбільший вплив на обсяги іноземного інвестування в Україні справляють політичні й правові чинники, рівень корупції й організованої злочинності, адміністративні бар'єри та інші фактори неекономічного характеру. Так, зокрема причинами незадовільного залучення інвестицій в Україну є низький міжнародний рейтинг країни та нестабільність наявної нормативно-правової бази.

Виходячи з вищенаведеного, серед чинників, що впливають на залучення інвестицій є:

1. Темп інфляції. Вважається, що темпи інфляції обернено впливають на пряме іноземне інвестування, оскільки чим вищий рівень цього показника, тим більшою мірою зменшуватиметься майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів виявиться до нарощування обсягів інвестицій.

2. Обсяги внутрішнього споживання. Оскільки переважна більшість іноземних інвестицій вкладається в галузі, що виробляють товари і послуги для внутрішнього кінцевого споживання, то інвестори мають коригувати обсяги інвестицій з огляду на прогноз продажу продукції, яку планується виробити в Україні.

3. Обсяги імпорту. Оскільки вважається, що для багатонаціональної компанії експорт та інвестування є альтернативними варіантами вкладання коштів в іноземні країни, то обсяги іноземних інвестицій та імпорту мають бути пов'язані оберненою залежністю.

4. Ставка відсотка за кредитами комерційних банків. Як зазначено вище, різниця у відсоткових ставках в різних країнах є причиною міжнародного руху капіталів, однак в першу чергу в формі портфельних інвестицій. Отже, включення у дослідження ставки банківського відсотка дозволить перевірити теоретичний висновок про неможливість пояснення залучення інвестицій різницею у відсоткових ставках.

5. Обмінний валютний курс. Враховуючи, що значна частина іноземних інвестицій в Україну здійснюється у формі грошових внесків, то за їх конвертації у гривні іноземні інвестори мають враховувати поточний валютний курс.

6. Валові внутрішні інвестиції. Вважається, що обсяги внутрішнього інвестування нерідко слугують для іноземних інвесторів індикатором привабливості певних галузей економіки та країни взагалі - збільшення цих обсягів свідчить про зростання ділової активності та прагнення внутрішніх інвесторів до розширення виробництва. З іншого боку, можливе й витіснення внутрішніми інвестиціями іноземних, оскільки учасники інвестиційної діяльності звертаються до іноземних інвесторів, у тому числі, й через брак національних заощаджень.

Таким чином, основними причинами низького рівня інвестиційної активності в Україні є:

- посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку;

- збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки;

- незадовільна кон'юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту;

- низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку;

- обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

- зниження рівня прибутковості українських підприємств;

- збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну, у зв'язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо.

- правове середовище:

На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів.

Проте, незважаючи на посилену увагу до цього питання з боку держави, воно так і залишилося не вирішеним.

Одними з головних завдань на короткострокову перспективу постає створення необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення прав та законних інтересів інвесторів, формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

- податкове оточення:

З метою систематизації податкового законодавства Урядом розроблено проект Податкового кодексу, який має стати першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням, а також стимулюванням інноваційно-інвестиційної діяльності шляхом запровадження спеціальних податкових режимів, пільг на будівництво об'єктів інфраструктури та по податку на прибуток з енергозбереження, прискореної амортизації, забезпечення уніфікації підходів до оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестицій у будь-яких секторах економіки, удосконалення порядку відшкодування податку на додану вартість.

- регуляторний вплив:

Вирішення питання щодо значного покращення бізнес клімату вимагає перегляду та внесення змін до законодавства.

Крім того, на думку експертів. Світового банку основними перешкодами для підвищення привабливості в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів є обтяжливі регуляторні процедури, зокрема:

А) складність адміністрування податків, (довідково: місце України у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку (далі - МФК) “Ведення бізнесу” за показниками “система оподаткування” - 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Республіку Білорусь та Венесуелу);

Б) кількість та складність отримання дозволів, (довідково: місце України у рейтинговому дослідженні МФК “Ведення бізнесу” за показниками “дозвільна система у будівництві” - 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Російську Федерацію та Еритрею (країна в північно-східній Африці).

В) технічне регулювання (сертифікація та стандартизація),

Г) перевірки органів державного нагляду.

В поточному році планується скорочення на 30% видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню та встановити єдиний порядок ліцензування, спрощення порядку отримання ліцензій, зокрема шляхом зменшення відповідних документів, що додаються до заяви для отримання ліцензій та процедур видачі документів дозвільного характеру (заплановано скасувати 49 з 227 документів дозвільного характеру);

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇПРИВАБЛИВОСТІ УКРАЇНИ

З метою стимулювання залучення іноземних інвестицій необхідно:

надання інвесторам комплексної допомоги під час оформлення та реалізації пріоритетних для економічного розвитку країни інвестиційних проектів;

активізації міжнародного співробітництва з метою спільної реалізації пріоритетних інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку України, зокрема, у сферах транспорту, енергетики, телекомунікацій, екології, розвитку муніципальної інфраструктури, малого та середнього бізнесу, проектів з підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році;

забезпечення взаємодії держави з приватними партнерами з метою стимулювання інвестиційної діяльності;

відновлення спеціальних режимів інвестиційної діяльності, створення промислових (індустріальних) парків;

удосконалення механізму залучення інвестицій на умовах, визначених угодами про розподіл продукції та угодами про спільну діяльність.

Основними шляхами розвитку інвестиційної діяльності в Україні та її активізації необхідно визначити:

1) покращання інвестиційного клімату; створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки через удосконалення законодавства, спрямованого на активізацію інвестиційної діяльності; зняття перешкод і стимулювання залучення інвестицій;

2) удосконалення методології розробки та оцінювання інвестиційних проектів, розбудова системи державного інвестування за такими напрямами:

· державна підтримка реалізації інвестиційних програм і проектів в інфраструктурних та базових секторах економіки;

· державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв;

· державна підтримка реалізації середньо- та довгострокових інвестиційних проектів, спрямованих на створення високотехнологічної конкурентоспроможної продукції;

· державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

3) розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме:

створення та забезпечення ефективного функціонування державної інвестиційної компанії, фонду кредитних гарантій та інших інститутів розвитку;

становлення та розвиток індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу;

створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу (консолідація фондових бірж; посилення захисту споживачів інвестиційних послуг;

4) забезпечення ефективності та прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства (концесії, спільна діяльність, угоди про розподіл продукції тощо);

5) перетворення державних підприємств (крім казенних) в компанії ринкового типу, здатних залучати недержавні інвестиції.

ВИСНОВКИ

При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувати підвищення залучення іноземних інвестицій в розвиток економіки, оскільки вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців до передового господарчого досвіду.

Іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у державній монополії) без шкоди для національних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією національних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбання у власність землі), у виробничу інфраструктуру (енергомережі, дороги і т.ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК.

Зарубіжний капітал у формі підприємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будівельних матеріалів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури.

Стримуючим фактором тут є інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-за політичної та економічної нестабільності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною, незважаючи на такі фактори як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Сформована в даний час в Україні кризова ситуація фактично паралізувала інвестиційний процес як на мікро- так і макрорівні. Це проявилося в абсолютному скороченні об'єму капітальних вкладень і деформації джерел їхній формування, різкому зниженні реального виробничого нагромадження. Тому пошук шляхів стабілізації економіки, у першу чергу, припускає активізацію інвестиційної діяльності, що, насамперед, повинна бути зорієнтована на корінні структурні перетворення.

З аналізу інвестиційної діяльності, у сфері виробництва, випливає наступний висновок: метою інвестиційних програм повинна стати переорієнтація значних ресурсів на розвиток галузей, що задовольняють споживчі запити населення. При цьому необхідно в перелік пріоритетних напрямків включити і галузі соціальної інфраструктури.

Аналіз також показує, що в даний час капітальні вкладення, в основному, робляться в сфері основного виробництва. Відсутність розвитої сфери послуг виробничого характеру негативно позначається на ефективності виробничої діяльності. Тому інвестиційна стратегія в даний час повинна бути орієнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, що доповнюють і обслуговують основне виробництво.

В останні роки відбулося різке скорочення витрат на соціально-культурні потреби, а також науку і наукове обслуговування, що привело до прямого занепаду даної сфери.

Залучення інвестицій в Україну можна вважати першою і найнеобхіднішою умовою покращення економічної ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закони України «Про режим іноземного інвестування», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про інвестиційну діяльність » інші нормативно-правові акти;

2. Матеріали Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату, Держінвестицій;

3. Вакарін С. І. Інвестиції в Україні. (Міжнародний валютний фонд). - Київ: "Конкорд", 1996 рік.

4. Золотарьов А. Фактори зростання ефективності інвестицій у промисловості // Економіка України.-2000.- № 12.

5. Інвестування: Навчальний посібник. - Ірпінь, 2001. - 377с.

6. Мертенс А. В. Інвестиції: Курс лекцій по сучасній фінансовій теорії. - Київ: Київське інвестиційне агентство, 1997 рік.

7. Основи міжнародного інвестування: Навчальний посібник/ Д.Г. Лук'яненко, О.М. Мозговий, Б.В. Губський та ін. - К.: КНЕУ, 1998.

8. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України. - 2002. - №8. - с.26-34.

9. Шевчук В.Я., П.С. Рогожин. Основи інвестиційної діяльності. Київ "Генеза" ,1997 рік.

10. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник. - К.: МАУП, 1998. - 68 с.

Размещено на Allbest.ru