Актуальність теми. Одним із важливих завдань національної економіки є нарощування виробництва продуктів харчування, зокрема молока та продукції його переробки, поліпшення їх якості та забезпечення збалансованості за поживними речовинами. Нестабільність аграрного сектора економіки України в умовах ринкової трансформації негативно вплинула на таку пріоритетну галузь, як молочне скотарство.

Актуальною проблемою досягнення ефективного розвитку молочної промисловості є оптимізація рівня різних форм організації суспільного виробництва в її галузевих господарських ланках, зокрема, таких із них, як концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування виробництва. Як свідчить аналіз, розвиток цих основних форм організації суспільного виробництва у молочній промисловості не відповідає вимогам науково-технічного прогресу, він суттєво відстає від їх оптимального рівня, в результаті чого значно зменшується розмір економічного ефекту від діяльності цієї галузі.

Досвід підтверджує, що оптимізація форм організації суспільного виробництва в молочній промисловості є важливою передумовою забезпечення стабільного прискорення науково-технічного прогресу як вирішального матеріального фактора підвищення ефективності виробництва молочних продуктів.

Оскільки розвиток ринку молока та молочної продукції в умовах членства України в СОТ характеризується складними зв'язками між суб'єктами внутрішніх і зовнішніх ринків, потрібний комплексний аналіз ринку молочної продукції, розробки напрямів його вдосконалення. З одного боку сировинна сфера молокопереробної галузі перебуває в кризовому стані: щорічно скорочується поголів'я тварин, залишається низькою його продуктивність, руйнується й занепадає матеріально-технічна база галузі, у результаті чого виробництво молока в Україні є збитковим. З іншого боку, у складному економічному становищі опинились і молокопереробні підприємства, які змушені скорочувати виробництво продукції через дефіцит сировини, низьку купівельну спроможність населення та втрату зовнішніх ринків молочної продукції. Актуальність поставленої проблеми обумовлює вибір теми, визначення мети й постановку завдань дослідження.

Огляд літератури з теми дослідження. Науковими дослідженнями економічних проблем розвитку і територіальної організації молочної промисловості присвячені наукові праці відомих учених П.П. Борщевського, Величко Є., А.Ф. Гончара, В.Д. Гончарова, Д.В. Гака, В.І. Грушка, Герасимчука М., Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, С.Л. Дусановського, Дем'яненка М., Музиченка А., Дейнеко Л., А.О. Заїнчковського, Кваші С., Кісіля М., І.І. Лукінова, Л.О. Мармуль, О.М. Онищенка, Л.В. Опацького, М.М. Паламарчука, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, Пересади А., Савчука В., Трегобчука В., В.Д. Слюсаря, Л.Г. Чернюк та ін. У дослідженнях вчених порушувались і аналізувалися різні аспекти становлення та інтенсифікації молочної промисловості, її підгалузей в різні періоди часу, а також пропонувалися теоретичні і практичні рекомендації щодо піднесення рівня господарювання у цій провідній галузі господарського комплексу країни. Слід також зазначити, що не дивлячись на наявність наукових робіт з окресленої проблематики, їх високу наукову і практичну цінність, існує потреба в системному і комплексному дослідженні організаційно-економічного механізму розвитку молочної промисловості, недосконалість якого є, на наш погляд, першопричиною багатьох сучасних негараздів в галузі. Цим зумовлений вибір теми магістерської роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності переробки молока. У відповідності до поставленої мети було визначено і реалізовано такі завдання:

· дослідити та поглибити теоретичні та практичні питання розробки науково-методичного забезпечення підвищення ефективності переробки молока та виходу галузі із кризового стану;

· обґрунтувати організаційно-економічні засади формування та ефективного використання виробничого потенціалу в галузі та висвітлити питання інноваційного розвитку;

· проаналізувати сучасний стан галузі та ПрАТ "Тернопільський молокозавод”, визначити фактори, які впливають на ефективність переробки молока;

· дослідити ефективність державної підтримки розвитку молочної галузі та розробити пропозиції щодо її поліпшення;

· розробити концептуальні підходи та визначити заходи стимулювання розвитку підприємств молочної промисловості.

Об'єктом дослідження є ПрАТ "Тернопільський молокозавод”, який функціонує в ринкових умовах господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку молочної промисловості України в контексті реалізації соціально орієнованої моделі суспільно-економічного розвитку країни.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення теорії економічної ефективності виробництва, основи її формування в молочній промисловості, принципи регулювання в ринкових умовах

При виконанні магістерської роботи автором використані сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід - для вивчення зв'язків між явищами та процесами економічної дійсності; статистичний аналіз - для визначення динаміки, структури та результативності розвитку молочної промисловості; порівняльний - для зіставлення особливостей економічних процесів розвитку молочної промисловості в світовій та українській економіці; діалектичний - для розгляду явищ у їх взаємозв'язку і розвитку, єдності та боротьбі суперечностей. Індексний, графічний та картографічний методи - для висвітлення тенденцій та закономірностей розвитку та розміщення галузі. Метод експертних оцінок - для виявлення причин, що породжують окремі проблеми у функціонуванні організаційно-економічного механізму та визначенні шляхів і способів їх розв'язання.

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, інформаційні звіти інших міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, підприємств молочної промисловості, які оприлюднені і не становлять службової чи комерційної таємниці, а також інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях. Поряд з статистичними даними, інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій, які в сукупності вирішують проблему формування ефективного організаційно-економічного механізму розвитку молочної промисловості України в ринкових умовах. Основними науковими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є такі:

збагачено понятійний апарат економічної науки щодо сутності, поняття "молочна промисловість";

досліджено суть організаційно-економічного механізму розвитку галузі, який являє собою систему організаційних, технічних, економічних та правових важелів і методів, що застосовуються у сферах: забезпечення, виробництва та збуту продукції і забезпечують отримання синергетичного ефекту за рахунок внутрішньо системної взаємодії;

розкрито особливості ринкових трансформацій, їх позитивні та негативні наслідки для розвитку молочної промисловості України та її регіонів, тенденції і закономірності розвитку та розміщення галузі, які дають можливість наукового обґрунтування заходів державного впливу на продовольче забезпечення регіонів та оптимізацію міжрегіональних господарських зв'язків;

визначено галузеві пріоритети в інвестуванні молочної промисловості, обґрунтовано необхідність відновлення регулюючих, стимулюючих, контролюючих та інформаційних функцій держави в інвестиційній сфері та сформульовано принципи інвестиційної політики на найближчу перспективу;

запропоновано систему заходів, спрямованих на реалізацію інноваційної моделі розвитку підприємств молочної промисловості.

Практичне значення отриманих результатів. Здобуті автором під час підготовки дослідження обгрунтовані положення, висновки і пропозиції поглиблюють теоретико-методологічні основи розвитку молочної промисловості України та побудови ефективного організаційно-економічного механізму її функціонування.

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає ____ сторінок комп'ютерного тексту, містить 18 таблиць, 5 рисунків, список використаних джерел з 73 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи економічної ефективності переробки молока

1.1 Поняття економічної ефективності та методи її визначення

Із загального балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини:

1) прибуток, що розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески в благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання);

2) прибуток, що залишається на підприємстві та використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) і створенні резервного фонду.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Приблизний розподіл прибутку на підприємствах молочної промисловості України [36, с.91]

Сьогодні підприємства дістали повну самостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували нормативи відрахувань на фонди, то тепер підприємства можуть розпоряджатися прибутком на власний розсуд, вилучаючи з нього такі суми по річних фондах, які вони вважають за потрібне.

На прибуток, як економічний показник впливає багато факторів, їх можна поділити на зовнішні і внутрішні

До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства: інфляційні процеси, законодавство, політика, науково-технічний та соціальний розвиток регіону, політика оподаткування та інше.

До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Ступінь впливу безпосередніх факторів обчислюється простим арифметичним способом. До них належать такі:

обсяги продукції, що випускається;

ціна продукції, що випускається;

найменування (асортимент) продукції, що випускається.

Ступінь впливу опосередкованих факторів обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів належать:

після продажний сервіс;

збільшення або зменшення зносу основних виробничих фондів;

реклама;

співвідношення між власним і позичковим капіталом. Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити двояко: по-перше, методом прямого розрахунку.

При використанні даного методу всі розрахунки ґрунтуються на прямому підрахунку виручки від реалізації за оптовими цінами підприємства і собівартості продукції всього асортименту, тобто за формулою:

(1.9)

де і = 1 - n - назва видів продукції, які випускаються;

Аі - кількість продукції і-го роду в натуральних одиницях вираження;

Ці - ціна одиниці продукції і-го виду;

Сі - собівартість одиниці продукції і-го виду [24, с.171].

Отже, виручка від реалізації це дохід підприємства, а прибуток менший від доходу на величину затрат на виробництво продукції.

По-друге, по факторному методу.

На величину прибутку можуть впливати такі фактори:

а) залежні від роботи підприємства:

б) зростання обсягу продукції (вплив прямо пропорційний), зниження собівартості продукції, зміна асортименту.

Даний метод має переваги перед методом прямого рахунку, оскільки він дає можливість конкретно встановити напрямки росту прибутку, виявити його ресурси.

Основними функціями прибутку в сучасних умовах є:

прибуток, як основа інноваційних рішень;

мірило успіху діяльності підприємства;

джерела самофінансування розвитку;

винагорода власникам, працівникам [13, с, 175]

Для визначення ефективності використання основних виробничих фондів розраховують показник норми прибутку:

(1.10)

де П - прибуток від реалізації робіт, послуг;

Фа, Фоб - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник має дуже велике значення, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще однакових умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Можливими шляхами збільшення прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміну кон'юнктури ринку, проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо.

Рентабельність ведення виробництва означає, що підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво і одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому що його слід доповнювати показником рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (дохідності) роботи підприємства.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства:

(1.11)

де Пб - балансовий прибуток;

Sзаг - загальновиробнича собівартість.

Такий показник демонструє загальну ефективність діяльності підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва, що не зовсім вдало, оскільки у формуванні прибутку беруть участь всі види діяльності підприємства, що і не були пов'язані з його основними виробничими фондами:

(1.12)

3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

(1.14)

де Сак - середня сума активів балансу підприємства.

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

(1.15)

де П - чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

Свк - сума власного капіталу.

5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції і обчислюється за формулою:

(1.16)

де S_{ng. -} повна собівартість товарної реалізованої продукції, або за формулою

(1.17)

де Q - обсяг реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу:

(1.18)

де Ці - ціна і-го виробу;

Si - собівартість і-го виробу.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, а для визначення фактичної - фактичні.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливим фактором, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та інше. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

При формуванні методики оцінки ефективності функціонування підприємства провідне місце займає методологічна сумісність усіх видів показників на різних рівнях і у різних умовах. Нині може бути використана нова система оцінки й управління економічною ефективністю діяльності підприємства, побудована шляхом інтегрування в існуючу систему нового узагальнюючого показника.

На вхід системи оцінки надходять фактичні та прогнозні дані про прибутки та збитки і дані за балансом підприємства. У звіті про прибутки і збитки підприємства є дані про планування обсягів продажу у натуральному та грошовому виразі. Ці величини можна також визначити на основі екстраполяції існуючих тенденцій до прогнозів продажу за підрозділами і за окремими видами продукції. Звіти містять відомості про елементи виробничих витрат реалізованої продукції, витрати на заробітну плату, матеріали, амортизаційні відрахування, накладні витрати, витрати на транспортування.

Алгоритм управління економічною ефективністю виробництва передбачає використання двох форм вартості і відповідно не менш як двох методів оцінки. Для розрахунку показників ефективності необхідно визначити ринкову вартість підприємства та ринкову вартість його майна, що задіяне в бізнесі.

На виході алгоритму аналізу можливо отримати результати про ефективність чи неефективність діяльності підприємства та впровадити заходи щодо поліпшення ефективності.

Алгоритм управління економічною ефективністю виробництва містить логічні блоки, блоки, що реалізують аналіз, блок адаптації моделей.

Логічні операції виконуються економістами та фінансистами. Вони передбачають, по-перше, розробку питань перспективної діяльності підприємства, по-друге, вибір способів досягнення передбачених обсягів виробництва і фінансових результатів, по-третє, вирішення питань інвестицій. Розробка цієї частини схеми потребує вирішення питань, пов'язаних з інформаційним забезпеченням і формалізацією обчислювальних та логічних операцій, необхідних для подальшого розрахунку. До них належать розрахунок обсягів виробництва і генерування прогнозів, заснованих на аналізі минулого досвіду та можливих ситуацій при розв'язанні поставлених задач.

Перший етап - формування кількісних показників розвитку підприємства. Розробка планових цифр проводиться з використанням підходів перспективного планування. Цілі стратегії підприємства можуть бути визначені динамічними нормативами, які мають особливості, по-перше, пов'язані з вигідним рівнем виробництва та його матеріально-технічною структурою, по-друге, з необхідністю відображення концепції науково-технічного і економічного розвитку виробництва.

Вихідна інформація про обсяги продажу і витрати отримуються на основі статистичного підходу та перспективної оцінки розвитку підприємства, можливих варіантів розвитку, очікуваних результатів при вибраних варіантах розвитку.

Шляхи коригування розрахунків визначаються на підставі теорії і практики проектування планів підприємств. Оскільки міра зміни критерію при різних варіантах коригування розрахунків не завжди піддається обчисленню, а, отже, і вимірюванню, то ранжування вихідних даних треба виконувати з елементами евристики. Вони полягають в оцінці перспективності дій підприємства на основі логічного аналізу з використанням функціональної залежності технологічних параметрів.

Другий етап містить основний зміст процедури визначення вартісних показників. На ньому відбувається процес визначення ринкової вартості підприємства. Для подальших розрахунків треба також визначити вартість майна підприємства, тобто матеріальних активів, зайнятих у бізнесі, а також ринкову вартість підрозділів підприємства.

Третій етап передбачає розрахунок показників ефективності. Порівняння ринкової вартості підприємства з вартістю майна підприємства, задіяного у бізнесі, дозволяє визначити ефективність роботи підприємства. Чим більша ринкова вартість підприємства порівняно з вартістю майна, задіяного у бізнесі, тим вища економічна ефективність виробництва. Саме визначення цього показника передбачає попереднє визначення вартості майна підприємства, задіяного у бізнесі.

Додатковим показником ефективності виробництва може слугувати зіставлення ринкової вартості підприємства із сумою ринкових вартостей підрозділів.

Як зазначалося, визначальний показник ефективності - це показник відношення ринкової вартості підприємства, як сукупності бізнес-ліній, до вартості майна, задіяного в бізнесі. Показником динаміки ефективності є динаміка визначеного показника. Оцінка заміни ефективності, яка відбиває характер і напрям її зміни в часі, ґрунтується на порівнянні значень результативних показників ефективною і у дані періоди часу.

Ефективність результатів роботи характеризується показниками абсолютного та відносного відхилення підприємства.

Визначення динаміки ринкової вартості підприємства проводиться з метою оцінки перспектив його розвитку. Використання методу динамічного порівняння значень показника ефективності передбачає обчислення абсолютних величин приростів та темпів зростання показника і дозволяє сформувати оцінку, яка відбиває поведінку суб'єкта у наступному періоді і на перспективу.

Показник, за яким порівнюють ринкову вартість підприємства з вартістю майна, задіяного в бізнесі, показує структуру вартості підприємства, тобто дозволяє чисельно визначити нематеріальні її компоненти. Межею нижнього порогу ефективності є вартість майна підприємства. Ринкова вартість підприємства не повинна бути нижчою за вартість його майна.

економічна ефективність молокопереробна діагностика

Якщо на основі визначених показників буде зроблено висновок про ефективну діяльність підприємства та позитивну чи нейтральну динаміку ефективності, можна вважати, що мета дослідження досягнута. Якщо ж буде визнано, що підприємство працює неефективно чи динаміка ефективності негативна, необхідно з'ясувати причини такого стану та визначити доцільність і напрями поліпшення ситуації. Саме вирішення зазначених питань відповідають наступні етапи.

Четвертий етап передбачає проведення аналізу господарської діяльності за традиційною схемою з метою визначення причин неефективної роботи. Аналіз повинен охоплювати показники рентабельності; платоспроможності та ліквідності підприємства. За результатами аналізу роблять висновок про конкретні показники, що мають негативне значення на динаміку і, відповідно, до їх походження визначають слабкі місця у діяльності підприємства.

П'ятий етап передбачає прийняття рішення про доцільність та можливість оздоровлення підприємства. Рішення приймає аналітик на основі результатів детального аналізу господарської діяльності.

Останній етап передбачає реакцію на результати аналізу та рішення аналітика.

Якщо приймається позитивне рішення, то необхідно розробити заходи щодо оздоровлення діяльності підприємства та напрямків реалізації. Такі заходи розробляються і приймаються за участю керівництва, яке повинно організувати їх здійснення та проконтролювати виконання рішень.

Якщо ж приймається рішення про неможливість і недоцільність оздоровлення підприємства, то необхідно здійснити заходи щодо його ліквідації.

Для підвищення економічної ефективності галузі необхідна інтенсифікація. Більшість економістів-аграрників розуміють під інтенсифікацією форму розширеного відтворення, при якій на основі додаткових вкладень відбувається збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному підвищенні його економічної ефективності. У силу цього інтенсифікація тваринництва повинна характеризуватися додатковими вкладеннями. Одним з основних показників рівня інтенсивності в скотарстві є витрата кормів на одну корову. Як правило, господарства з більш інтенсивним рівнем годівлі вкладають більше засобів у розрахунку на одну корову й одержують більш високу їхню продуктивність. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства варто починати зі зміцнення й удосконалювання кормової бази. Мається на увазі поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним перетравлюваним протеїном, мінеральними речовинами і мікроелементами. Однак ріст економічної ефективності спостерігається не при всякім підвищенні рівня годівлі, а тільки в тих випадках, коли ріст продуктивності худоби значно випереджає додаткова витрата кормів

Рівень інтенсивності скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі в розрахунку на одну корову. Збільшення витрат, як правило, дозволяє збільшити споживання ресурсів і інших факторів виробництва, що роблять найбільш істотним вплив на рівень молочної продуктивності. Однак приріст продукції в грошовому вираженні повинний випереджати величину витрат, що обумовили цей процес. Інакше кажучи, даний процес повинний забезпечувати зниження собівартості виробництва одиниці продукції. У цьому випадку процес інтенсифікації буде супроводжуватися ростом економічної ефективності.

Рівень інтенсивності молочного скотарства тісно зв'язаний із сезонністю виробництва молока. Чим менше виявляється сезонність, тим інтенсивніше працює галузь. Усунення різко вираженої сезонності надходження молока протягом року є одним з важливих резервів збільшення виробництва молока в країні. Сезонність у закупівлях молока породжує додаткові вкладення в збільшення потужностей молочних заводів у розрахунку на безперебійне приймання молока в період максимального надходження, знижує рівень використання основних фондів промисловості. Рівномірне одержання молока протягом року досягається гарною годівлею корів, змістом їх у сприятливих приміщеннях і правильній організації отелень по місяцях року. При екстенсивному молочному скотарстві різниця між виробництвом молока в літні і зимові місяці дуже значна. Основна кількість молока одержують у літній період. Узимку в таких господарствах відчувається недолік кормів і приходиться забезпечувати корів підтримуючим кормом до нового пасовищного сезону.

Сезонність виробництва молока в основному залежить від двох факторів: розподілу отелень і організації годівлі корів. Для рівномірного одержання продукції протягом року отелення рекомендується проводити в основному в осінньо-зимовий період. Корови, в цей час, мають більш високу продуктивність. збільшується середня жирність молока. Перші місяці їхньої лактації проходять узимку. Повноцінна годівля, гарний зміст забезпечують високу молочну продуктивність корів у ці місяці. В останні місяці лактації, коли в зв'язку з тільністю продуктивність звичайно значно знижується, корови переходять на пасовища і тому зберігають високі удої (стимулююча дія зелених кормів). У корів, отелившихся у весняно-літній період, перші місяці лактації проходять під час пасовищного змісту, і в цей час вони дають найбільшу кількість молока. До кінця лактації, коли корова одержує стійлові корми, спостерігається різке падіння продуктивності. У результаті удої за лактацію в цьому випадку виявляються набагато нижче, ніж у корів, що отелилися в осінньо-зимовий період. Переклад корів на цілорічні отелення зі зрушенням на осінньо-зимовий період благотворно відбивається на розвитку молодняку. Телята, що народилися в осінньо-зимовий період, більш міцні. Вони при повноцінній годівлі добре розвиваються. Післямолочний період їхнього вигодовування збігається з пасовищним змістом, що забезпечує повноцінне харчування й одержання високих приростів живої маси.

Таким чином, підвищення економічного розвитку молочної промисловості України можна досягти шляхом розробки і впровадження ефективних регіональних програм, які б дозволили регулювати діяльність всіх учасників кооперації та інтеграції з питань виробництва, переробки молока та реалізації конкурентоспроможної.

1.2 Молокопереробна промисловість - важлива складова АПК України