Державний борг та проблеми його обслуговування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА»

Курсова робота

з дисципліни «Макроекономіка»

на тему: «Державний борг та проблеми його обслуговування в Україні»

студентки 1 курсу,

групи МН (ЛГ) 1-8

Вакулюк А.Р.

Керівник: Васільцова Н.М.

м. Київ 2021 р.



Зміст

державний борг економіка заборгованість

Вступ

1. Теоретичні основи державного боргу

1.1 Поняття та види державного боргу

1.2 Сутність державного боргу та основні проблеми управління державною заборгованістю в Україні

1.3 Наслідки державного боргу для держави в цілому

2. Державний борг в Україні та проблеми його обслуговування

2.1 Причини виникнення державного боргу

2.2 Проблеми управління державним боргом в Україні

2.3 Державний борг України на сучасному етапі

3. Управління і обслуговування державного боргу

3.1 Система та етапи управління зовнішнім державним боргом

3.2 Сучасні способи оптимізації державного боргу для економіки країни

3.3 Економічний розвиток України

3.4 Що забезпечить Україні прорив у майбутнє

Висновки

Списки використаних джерел



Вступ

Рівень економічного розвитку країни та її платоспроможність визначається такими показниками, як валовий внутрішній продукт (ВВП), курс національної грошової одиниці до іноземних валют, сальдо платіжного балансу, валовий національний продукт, чистий внутрішній продукт, національний дохід та інші. Проте одним з основних критеріїв розвитку економіки є розмір державного боргу та його динаміка.

Актуальність даної теми, полягає в тому, що державний борг є важливою складовою фінансової системи. Він виступає дієвим інструментом у механізмі макроекономічного регулювання, забезпечення додатковими ресурсами і засобом реалізації економічної стратегії держави. Управління та обслуговування державного боргу є важливим завданням економічної, боргової політики, умовою стабільності її фінансової системи, особливо в сучасному періоді розвитку України. Основними проблемами управління та обслуговування державного боргу в Україні є:

v великий обсяг і його постійне зростання;

v недосконала законодавча база, яка потребує змін;

v неврегульований механізм реструктуризації боргу і його обслуговування в співвідношенні до реальних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку країни.

Все це надто негативно впливає на фінансове становище країни та перешкоджає економічному розвитку України на перспективу.

Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.

Управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти. Необхідність вирішення цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Метою курсової роботи є з'ясувати основні риси державного боргу та проаналізувати його структуру і рівень в сучасних умовах розвитку економіки України.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити ряд задач:

§ визначити риси зовнішнього державного боргу;

§ охарактеризувати основні фактори внутрішнього державного боргу;

§ з'ясувати ефективність політики, що здійснюється по зменшенню заборгованності;

§ зробити аналіз стану державної заборгованості України.

§ визначити динаміку державного і гарантованого державою боргу України та його обслуговування;

§ оцінити ефективність залучення позичкових коштів урядом;

§ оцінити фінансування дефіциту державного бюджету.

Об'єктом дослідження є державний борг.

Предметом дослідження виступає зовнішній та внутрішній державний борг.



1. Теоретичні основи державного боргу

Державний борг є важливим інструментом розвитку економіки сучасної країни. Для урядів переважної більшості країн світу питання полягає не в тому використовувати цей інструмент чи ні, а в тому як його використовувати ефективно та з мінімальними ризиками для економіки. Ефективність використання запозичень є важливим економічним завданням, бо при умові платності таких ресурсів їх неефективне використання не стимулює економіку країни, а навпаки, виступає як додатковий зовнішній видаток. Тому важливим є забезпечення чітких планів використання отриманих шляхом нарощування державного боргу ресурсів, контроль їх використання та повернення. Тобто, будь-яке запозичення окрім позитивного та стимулюючого ефекту містить в собі й невизначений рівень ризику, який повинен бути ідентифікованим.

Використання системного підходу є важливим і надає дослідженню та його результатам всеосяжного характеру. Дійсно «державний борг» країни існує не окремо, а є складовою макроекономічного середовища, і дійсно, специфікою було те, що державний борг почав створюватись та накопичувався в ситуації трансформації економіки, політичної системи, соціальних відносин, що були визнані становленням молодої держави.

Загальнотеоретичне правове визначення категорії «державний борг», як системи фінансових зобов'язань держави має встановлені принципи:

1) здійснення запозичень державою;

2) надання державою гарантій щодо зобов'язань третіх осіб;

3) виникнення боргових зобов'язань, прийнятих на себе державою відповідно до чинного законодавства;

4) формування сум бюджетних асигнувань, перерахованих із порушенням строків чи у неповному обсязі, сум компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежів юридичним та фізичним особам, що оформлено у відповідному нормативно-правовому акті як боргове зобов'язання країни.

Причини виникнення державного боргу:

1. Збільшення державних витрат без відповідного зростання державних доходів.

2. Циклічні спади і автоматичні стабілізатори економіки.

3. Скорочення податків без відповідного зменшення державних витрат.

4. Вплив політичних бізнес-циклів - збільшення державних витрат напередодні виборів з метою завоювання голосів для збереження влади.

Абсолютний розмір державного боргу є дуже змістовним показником.

В економічній і фінансово-правовій науках ніколи не було визначеного ставлення до проблеми державного боргу. Уряди переважної більшості країн світу використовують механізм державного боргу для фінансування дефіциту бюджету. Проте єдиної науково-теоретичної платформи з проблеми державного боргу до теперішнього часу не склалося. Через високу громадську значущість і широке практичне застосування державних запозичень можна говорити про те, що державний борг є однією з базових ознак сучасної держави.

Практично в усіх сучасних державах склалася боргова економічна система. Причому залежність національних господарств від зовнішніх підживлень зміцнюватиметься й далі впродовж лібералізації та глобалізації фінансових ринків, незважаючи на все ж відчутне збереження їх ізольованості. Активна політика держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку капіталів закономірно приводить до утворення державного боргу. Проблеми вдосконалення правового регулювання державних боргових зобов'язань безпосередньо пов'язані з вирішенням низки завдань. Це обумовлено насамперед тим, що державний борг економічною та правовою науками завжди розглядався як явище багатоаспектне й поліфункціональне.

Так, загальноприйнятим для науки фінансового права є положення про тісний взаємозв'язок державного боргу й податкової системи. Це обумовлено тим, що державний борг навіть на початковому етапі розвитку держави виконував макроекономічну функцію, йому було відведено роль альтернативи збільшенню податкового тягаря для поколінь, які живуть, тобто роль своєрідного інструменту «перекладення» цього тягаря на майбутні покоління.

Проте, на сучасному етапі розвитку економіки сучасної держави відношення у сфері державного боргу зачіпають інтереси держави й муніципальних утворень набагато ширше, їх слід оцінювати інакше, ніж просто вплив на податкову політику. Ці стосунки нині безпосередньо пов'язані зі станом попиту, бюджету, а також із грошово-кредитною політикою, інвестиційним кліматом тощо, тобто фактично з усіма напрямами державної фінансової та правової політики.

З економічної точки зору державний борг є заборгованістю державних органів як результат формування додаткових ресурсів держави, спрямованих на дозвіл протиріч між економічними й соціальними потребами суспільства на основі позик грошових коштів у приватних осіб, інститутів недержавного сектору й іноземних держав. Держава ставала на шлях позик у всі епохи, постійне зростання державного боргу розглядалося як закономірний процес. Досліджуючи питання державного боргу, насамперед необхідно мати на увазі відносне значення цієї економічної категорії. Країна, яка має величезний державний борг, може процвітати, і навпаки, країна з невеликим державним боргом внаслідок місцевих умов може нести від нього найбільші незручності.

1.1 Поняття та види державного боргу

Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами; загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за мінусом бюджетних залишків. Державний борг складається із внутрішнього і зовнішнього.

Внутрішній державний борг - це заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядами.

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземцями, громадянами, фірмами, урядами інших країн і міжнародними фінансовими організаціями.

Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку їх поділяють на:

· Короткострокові - наслідки бюджетного дефіциту під назвою «ефект витіснення».

· Довгострокові - економічні наслідки державного боргу під назвою «тягар боргу».

«Ефект витіснення» виникає через підвищення ринкових відсоткових ставок у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів.

Зовнішня заборгованість виникає при перевищенні імпорту товарів і послуг над експортом.

Дефіцит рахунку обумовлений несприятливим торгівельним балансом фінансів за рахунок притоку капіталу.

Чистий прибуток капіталу виникає внаслідок міжнародних позик від іноземних урядів, комерційних банків, міжнародних організацій

Темпи зростання боргу залежать від части зовнішніх запозичень у загальному обсязі загального боргу, процентної ставки.

Залежно від сукупності боргових зобов'язань державний борг класифікують на:

ь капітальний - містить у собі всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;

ь поточний державний борг - складається з платежів по зобов'язаннях, що позичальник зобов'язаний погасити в звітному періоді.

Залежно від суб'єкта розрізняють:

§ державний борг - являє собою загальну суму заборгованості держави;

§ муніципальний борг - являє собою загальну суму заборгованості муніципального утворення по непогашених боргових зобов'язаннях і не виплачених по них відсотках.

Конкретний розмір внутрішнього і зовнішнього державного боргу щорічно обнародується в Законі України про Державний бюджет на поточний рік.

Управління зовнішнім боргом має 3 такі стадії:

1. Залучення фінансів.

2. Його розміщення.

3. Погашення боргу.

Система управління зовнішнім боргом країни охоплює:

· аналіз кредитоспроможності;

· оцінку платоспроможності;

· здатності обслуговувати борг;

· контроль рівня зовнішніх заборгованостей;

· контроль за складом зовнішнього боргу.

Боргова криза - це криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість в повному обсязі

Традиційним методом зміни заборгованості є реструктуризація боргу - перегляд умов боргу, строків погашення боргу).



1.2 Сутність державного боргу та основні проблеми управління державною заборгованістю в Україні

Ще донедавна поняття «державний борг» у вітчизняній фінансовій науці трактувалося як «негативне явище», притаманне лише капіталістичній економіці, але переконливий досвід багатьох країн світу свідчить про те, що бюджетний дефіцит, державний кредит і державний борг у допустимих межах не продукують негативних наслідків для економіки. Однак не викликає сумнівів і той факт, що значний за розміром державний борг може призвести до негативних наслідків, зокрема: скорочення заощаджень; витіснення інвестицій державними запозиченнями; зменшення реальних доходів населення. Враховуючи, що ставлення науковців до запозичень країни залишається неоднозначним, важливе теоретичне й практичне значення має з'ясування суті та економічної природи державного боргу, розв'язання проблеми його оптимізації. Необхідність формування єдиного понятійного апарату при розгляді проблеми управління державним боргом в Україні обумовлена, зокрема, ще й тим, що досить часто зустрічаються невідповідності в статистичних даних звітності уряду, в інформації, якою оперують науковці в своїх роботах. Не беручи до уваги свідоме спотворення інформації, ситуацію можна пояснити тим, що її автори по-різному розуміють економічну сутність певних понять.

Перш за все, варто звернути увагу на те, що з наукового погляду важливо розрізняти борг (статичний параметр) - грошову суму, що взята в позику на певний термін на визначених умовах, та заборгованість (динамічний параметр). Тобто, слід окремо розглядати первинний (основний) борг і непогашений борг. Окрім цього, розрізняють поточний державний борг - грошову суму, що підлягає погашенню в поточному періоді, та капітальний борг - загальну грошову суму (боргу та відсотків), що має бути сплачена за позиками. Також, державний борг поділяється на внутрішній та зовнішній. В теорії для цього використовуються різні загальновідомі класифікаційні ознаки, зокрема: резидентність кредитора; валюта позики; місце запозичення; тип боргового зобов'язання. Слід зазначити, що в Україні питання щодо визначення конкретної ознаки класифікації боргу на внутрішній та зовнішній ще й досі залишається дискусійним. Формально зовнішніми вважаються практично усі позики в іноземній валюті. Найчастіше в якості основної ознаки класифікації використовують резидентність кредитора (або джерело запозичення).

Проблема управління державною заборгованістю набуває все більшої актуальності в сучасних складних умовах розвитку української економіки, оскільки стосується глибинних економічних процесів та впливає безпосередньо на розвиток всіх сфер економіки.

Валовий зовнішній борг України в 2020 р. (млн. дол. США):

Валовий зовнішній борг

на 31.12.2019 121 739,0 1786.0 1.5%

на 31.03.2020 120 334,0 -1405.0 -1.2%

на 30.06.2020 122 796,0 2462.0 2.0%

на 30.09.2020 122 799,0 3.0 0.0%

на 31.12.2020 125 690,0 2891.0 2.4%

Державний борг, як макроекономічний важіль державного регулювання економіки дозволяє виконати поставлені завдання та сприяти розвитку економіки, залучити кошти для вирішення важливих економічних питань і реалізувати проекти. Як важлива складова державних фінансів продовжує привертати увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Це пов'язано передусім із тим, що в сучасних складних умовах, коли впроваджуються реформи та заходи стабілізації економічної та зовнішньополітичної ситуації в Україні, уряд здійснює нові запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Водночас продовжує зростати дефіцит державного бюджету і значні обсяги запозичень спрямовуються на його покриття. Дослідження сутності та основних проблем управління державною заборгованістю має не лише теоретичне значення, адже надмірне зростання державного боргу та відповідно відсотків за користування запозиченими коштами, особливо в сучасних умовах, може призвести до серйозних небажаних наслідків, навіть до дефолту.

1.3 Наслідки державного боргу для держави в цілому

Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Дослідивши механізм управління державного боргу, можна зазначити, що загрозу економіці становить не стільки державний борг як такий, особливо якщо він не дуже відхиляється за своїми параметрами від узагальнених макроекономічних показників, скільки зростання суми витрат на його обслуговування.

Виплата відсотків за державним боргом. Мінімізація вартості обслуговування державного боргу є стратегічним завданням управління державним боргом, а в ширшому розумінні - всієї бюджетно-податкової політики. Це завдання узгоджується не лише з чисто фіскальними інтересами, а й з потребами стимулювання інвестиційної активності, а також із довгостроковим поліпшенням добробуту населення, адже економія поточних витрат на обслуговування боргу знижує податковий тягар для майбутніх поколінь. Для оптимізації витрат, пов'язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету, держава здійснює управління державним боргом.

Одним з головних чинників розвитку економіки є рівень інвестиційної діяльності, на ефективність якої впливає ряд макроекономічних показників, одним з яких є внутрішні державні запозичення, які мають двоякий вплив на економічні процеси в державі.

Умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов'язаннями. Управління державним боргом в цьому контексті може розглядатися в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта.



2. Державний борг в Україні та проблеми його обслуговування

Однією з найважливіших проблем на даному етапі розвитку економіки України є дефіцит грошових коштів. Як складова частина економічної системи, держаний борг, впливає на всі основні елементи економіки, тому це зумовлює необхідність стабілізації фінансової системи країни через ефективне управління запозиченнями. Управління державним боргом потрібно розглядати як циклічний і багатостадійний процес, що включає в себе три стадії: залучення - використання - погашення. Головною метою управління державним боргом є забезпечення платоспроможності держави та формування джерел погашення державного боргу. Управління боргом держави повинно бути спрямоване на мінімізацію витрат держави та населення.

Державний борг є дуже важливим елементом ринкової економіки будь якої країни. У разі його ефективного використання він виступає додатковим ресурсом для розвитку національного господарства. При неефективному використанні стає важким тягарем для бюджету як наслідок для громадян країни. Актуальним питанням, що турбує Україну впродовж останніх років є саме проблеми управління та обслуговування державного боргу.

Фінансова глобалізація передбачає розвиток міжнародної фінансової системи, яка характеризується значним зростання обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. Розглядаючи розвиток світової економіки, можна констатувати, що державний борг є невід'ємною складовою фінансових систем багатьох держав, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання. Нестача коштів для здійснення внутрішніх інвестицій, здійснення соціально-економічних реформ, покриття дефіциту і розрахунок за борговими зобов'язаннями зумовлює використання зовнішніх запозичень. За даними Мінфіну державний внутрішній борг України протягом ІІ кварталу ц.р. зріс на 7,2%, до 232,018 млрд. грн. При цьому заборгованість перед банківськими установами знизилась на 1,1%, до 2,976 млн. грн., а внутрішня заборгованість зросла на 7,2%, до 229,043 млрд. грн. Так, заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями станом на 1 липня 2013 року становила 104,86 млрд. грн., що на 4,4% більше ніж станом на 1 квітня цього року, за середньостроковими зобов'язаннями - 122,854 млрд. грн. (+11%), за короткостроковими зобов'язаннями - 4,305 млрд. грн. (-19,8%). Державний зовнішній борг України на кінець ІІ кварталу ц.р. становив 25,926 млрд. дол. та знизився порівняно з І кварталом на 1,3%. В тому числі заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями станом на 1 липня 2013 року становила 17,83 млрд дол., що на 1,3% більше, ніж станом на 1 квітня ц.р., за середньостроковими зобов'язаннями - 6,249 млрд. дол. (-8,4%), а заборгованість за іншими зовнішніми зобов'язаннями - 1,846 млрд. дол. (0,3%). Нагадаємо, що станом на 1 липня 2012 року державний борг України становив 373,418 млрд. грн. В тому числі, державний внутрішній борг складав 191,723 млрд. грн., а зовнішній борг - 22,733 млрд. дол. США.

Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйнятих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 60 % від річного обсягу валового внутрішнього продукту. Внаслідок перевищення цього рівня держава може втратити фінансову незалежність і стати державою-банкрутом. Рівень державного боргу України вже майже досяг 60 % валового внутрішнього продукту, що є критичним, порівняно з окремими розвиненими країнами світу.

2.1 Загальні причини виникнення державного боргу

Державний внутрішній борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань. Бюджетн

Посилення процесів глобалізації, економічні, політичні та соціальні перетворення, що відбуваються в світі за останні десятиріччя, призвели до виникнення потреби у значних за обсягом та безпечних за походженням джерелах фінансування. В більшості країн це стало причиною зростання зовнішніх державних запозичень та зробило їх фінансові системи більш вразливими до зовнішнього економічного впливу. Процес регулювання та управління державним боргом став невід'ємною складовою фінансової політики більшості країн світу.

Основними причинами виникнення державного боргу є:

хронічний Размещено на http://www.allbest.ru/

дефіцит державного бюджету;

перевищення Размещено на http://www.allbest.ru/

темпів зростання державних видатків над темпами зростання доходів;

розширення Размещено на http://www.allbest.ru/

економічної функції держави;

циклічні Размещено на http://www.allbest.ru/

спади в економіці, особливо якщо вони глибокі та тривалі;

залученняРазмещено на http://www.allbest.ru/

коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

вплив Размещено на http://www.allbest.ru/

політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців, в періоди соціальних конфліктів) тощо.

Державний борг можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками. Залежно від сфери розміщення позик розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Рис. Динаміка внутрішнього та зовнішнього державного боргу

Державний внутрішній борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Існування боргу створює реальні й потенційні проблеми для боргової безпеки країни. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень до державного бюджету. За стрімкого зростання видатків на обслуговування боргу держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи, що здійснюється, як правило, за рахунок посилення боргового навантаження на населення. Існування значного за розміром державного боргу негативно впливає на можливість економічного зростання країни. Збільшення державного боргу в Україні зумовлюється зростанням бюджетного дефіциту та збільшенням витрат на обслуговування та погашення існуючих боргів країни.

Бюджетна складова державного боргу характеризує відносини та взаємообумовленість між сумою державного боргу та дефіцитом бюджету, що можуть бути описані через наступний причинно-наслідковий зв'язок: державний борг є значною мірою результатом бюджетного дефіциту, створеного внаслідок розбалансування доходів та витрат державного бюджету. Факторами розбалансування доходів та видатків державного бюджету є: неефективність фінансової системи держави, поширення корупції в країні, спад суспільного виробництва, недосконалість податкової політики,, наявність та зростання значного тіньового сектора в економіці або детінізація економіки, скорочення доходів державного бюджету в період економічної кризи, надзвичайні ситуації, такі як стихійні лиха, війни.

Так, якщо внаслідок дії вказаних факторів доходи бюджету не забезпечують покриття видатків, - формується дефіцит бюджету, наслідком чого є формування бюджетної складової державного боргу.

Факт наявності бюджетного дефіциту вимагає пошуку причин його виникнення, шляхів його подолання, тобто - забезпечення збалансування доходів і видатків державного бюджету. Конкретні напрямки впливу держави на забезпечення мінімізації бюджетного дефіциту та 106 скорочення таким чином розміру державного боргу можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів, отримання додаткових ресурсів внаслідок приватизації об'єктів державної власності, або, номінально, за рахунок емісії національної валюти, і скорочення витрат державного бюджету.

Водночас, слід звернути увагу на те, що зведення бюджету з дефіцитом і нарощування (до певних меж) державного боргу не можна розглядати як ознаку нездатності держави забезпечити фінансування своїх зобов'язань. Так, граничний розмір державного боргу, що в Україні визначається бюджетним кодексом, визначає межу розміру державного боргу відносно ВВП, яку не можна перевищувати. В цьому контексті важливо розглядати дефіцит бюджету лише як одну з складових формування державного боргу та формулювати висновки про ефективність діяльності держави з управління державним боргом, виходячи з величини боргу відносно ключових макроекономічних показників (зокрема, - ВВП), динаміки нарощування боргових зобов'язань, структури державного боргу, потенціалу обслуговування та погашення боргу, а також напрямків використання грошових ресурсів, отриманих державою в борг від внутрішніх та зовнішніх позичальників.

Зміна розміру боргу, зумовлена коливаннями курсу національної валюти - так звана «валютна» складова формування державного боргу, впливає на величину та структуру боргу, виходячи зі зміни курсу національної валюти відносно іноземних. В першу чергу вказана складова впливає на зміну рівня зовнішньої заборгованості, номінованої в іноземній валюті, але - безумовно відображається на потенціалі обслуговування та погашення внутрішнього державного боргу.

Так, зниження курсу національної валюти відносно тієї валюти, в якій номіновано борг, призводить до збільшення боргового тягаря на бюджет (видатки на обслуговування та погашення боргу з бюджету відбуватимуться вже за новим, більш високим курсом, що потребує збільшення видатків бюджету в національній валюті, отже, може ускладнювати забезпечення фінансування внутрішнього боргу, або - зростання внутрішнього боргу через обмеження ресурсної бази бюджету.

Зростання видатків бюджету, не компенсоване зростанням доходів (що слід очікувати в більшості випадків зниження курсу валют не експорто-орієнтованих економік), зумовлює додаткове навантаження на бюджетну складову державного боргу. Водночас, в ситуації зміцнення національної валюти, можливе погашення процентів за зовнішнім боргом або самої суми боргу в іноземній валюті з витрачанням меншої суми в національній валюті.

Фінансування проектів розвитку, що забезпечується через зростання інвестиційної складової формування державного боргу, зумовлено тим, що, з одного боку, державне запозичення може сприяти економічному зростанню, якщо запозичені ресурси будуть використовуватись в проектах розвитку економіки країни, інноваційно-інвестиційних проектах, з іншого - при неефективному використанні ресурсів (коли віддача від проектів, не здатна компенсувати видатки на обслуговування та погашення даного боргу), призводить до збільшення навантаження на бюджет. Саме тому доцільно сформувати оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням і внутрішніми та зовнішніми запозиченнями, що характеризує сутність інвестиційної складової державного боргу країни.

Значною мірою інвестиційна складова пов'язана зі складовою гарантування боргу, тому що досить часто фінансування інвестиційних проектів відбувається під державні гарантії іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками, а також гарантії для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом країни. До певного часу (доки виконуються контрактні зобов'язання пов'язані з гарантіями держави як в межах виконання бюджету, так і за іншими проектами, виплати боргу за якими гарантовані державою), вказані гарантії не впливають на величину державного боргу, але у випадку неспроможності обслуговувати чи погашати дані борги, вони трансформуються у державний борг, який слід забезпечувати за допомогою ресурсів держави. Особливо небезпека збільшення боргових зобов'язань держави за рахунок складової гарантування боргу актуалізується в період економічних криз, надзвичайних ситуацій, політичної нестабільності (відсутність відповідальності за реалізації проектів попередніх урядів).



2.2 Проблеми управління державним боргом в Україні

Державний борг є дуже важливим елементом ринкової економіки будь якої країни. У разі його ефективного використання він виступає додатковим ресурсом для розвитку національного господарства. При неефективному використанні стає важким тягарем для бюджету як наслідок для громадян країни. Актуальним питанням, що турбує Україну впродовж останніх років є саме проблеми управління та обслуговування державного боргу. Однією з найважливіших проблем на даному етапі розвитку економіки України є дефіцит грошових коштів. Як складова частина економічної системи, держаний борг, впливає на всі основні елементи економіки, тому це зумовлює необхідність стабілізації фінансової системи країни через ефективне управління запозиченнями. Управління державним боргом потрібно розглядати як циклічний і багатостадійний процес, що включає в себе три стадії: залучення - використання - погашення.

Головною метою управління державним боргом є забезпечення платоспроможності держави та формування джерел погашення державного боргу. Управління боргом держави повинно бути спрямоване на мінімізацію витрат держави та населення. Для визначення основних проблем управління державним боргом доцільно розглянути динаміку внутрішнього та зовнішнього державного боргу.

Державний та гарантований державою борг України з 2014 по 2018 рр. у млрд. дол. США

	31.12.2013	31.12.2014	31.12.2015	31.12.2016	31.12.2017
Державний борг	60,08	60,06	55,59	60,71	65,33
Внутрішній борг	32,15	29,24	21,17	24,66	26,84
Зовнішній борг	27,93	30,82	34,43	36,05	38,49
Гарантований державою борг	13,03	9,75	9,91	10,26	10,97
Внутрішній борг	3,39	1,77	0,89	0,70	0,47
Зовнішній борг	9,64	7,99	9,02	9,56	10,50

Аналізуючи структуру державного боргу країни можна зробити висновок, що протягом всього періоду у структурі боргу України переважає зовнішній борг, що у середньому складає 61,8 %. До основних чинників збільшення рівня державного боргу в 2016-2017 роках варто віднести: - покриття бюджетного дефіциту державними запозиченнями; - економічна криза; - криза політичної системи; - військові дії на території держави. Однією з основних причин виникнення та зростання державного боргу в Україні є дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються кошти міжнародних фінансових організацій. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел погашення державного боргу. Наслідком неефективної боргової політики та практичною відсутністю боргової стратегії є спрямування значної частини державних запозичень на фінансування дефіциту державного бюджету в той момент, коли лише незначна частина орієнтована на реальний сектор економіки, підтримку стратегічних галузей, та підтримку інноваційних проектів.

2.3 Державний борг України на сучасному етапі

На сучасному етапі розвитку України особливо гостро відчувається проблема дефіциту грошових коштів. Цей процес є важливим фактором впливу на функціонування економіки нашої держави. Зовнішній борг є складовою частиною економічної системи, справляючи як пряму, так і опосередковану дію на державний бюджет, грошово-кредитну і валютні системи, рівень інфляції, внутрішні і зовнішні заощадження, іноземні інвестиції тощо. Таким чином, зовнішній борг впливає на економіку країни в цілому, а можливості його ефективного використання в більшості визначаються загальним рівнем розвитку економіки і зачіпають практично всі елементи економічної системи. У зв'язку з цим існує необхідність стабілізації фінансової системи країни, що вимагає досягнення необхідних темпів економічного зростання, вирівнювання рівня інфляції тощо. В даному випадку безпосереднє значення належить управлінню зовнішнім боргом держави.



За роки незалежності в Україні процес управління державним боргом відбувався доволі невпорядковано, під впливом поточних потреб бюджетних видатків та потреб оперативного фінансування, що наклало відбиток на його структуру та обсяги.

Велика кількість країн звикла жити в борг, при цьому нарощення боргів увійшло в звичку. Неможливість вчасно погашати зобов'язання за позиками сприяла поширенню нової політики погашення старих боргів за рахунок залучення нових. Такий підхід сприяє створенню боргових пірамід, що в кінцевому результаті може призвести до загострення економічної ситуації та мати наслідком настання дефолту в країні.

В розрізі даного дослідження перш за все необхідно усвідомлювати, що собою являє поняття «зовнішній державний борг». Відповідно до Бюджетного кодексу України, державний борг визначається як загальна сума зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Валовий зовнішній борг України на кінець першого півріччя 2013 року становив 134,4 млрд. дол. США, скоротившись на 0,7 млрд. дол. США порівняно з початком року. Відносно ВВП обсяг боргу зменшився з 76,6% до 75,7% від ВВП. Основним чинником такої динаміки було скорочення обсягів зовнішніх зобов'язань органів грошово-кредитного регулювання та банків, тоді як борг інших секторів продовжив зростати.

Зовнішні зобов'язання секторів загального державного управління та органів грошово-кредитного регулювання зменшилися з початку року на 1,8 млрд. дол. США - до 30,4 млрд. дол. США. Український банківський сектор з початку 2013 року розмістив єврооблігацій на суму 1,2 млрд. дол. США. У розрізі фінансових інструментів левову частку боргових зобов'язань українських банків складають довгострокові кредити у розмірі 9,4 млрд. дол. США станом на 1 липня 2013 року. При цьому можна відмітити тенденцію до скорочення українськими банками своїх зобовязань за довгостроковими зовнішніми кредитами. Наприклад, з початку року вони зменшились вже на 2 млрд. дол. США.

Отже, зростання зобов'язань реального сектору у першому півріччі 2013 року значним чином було зумовлено розміщенням єврооблігацій на суму 900 млн. дол. США. Зменшення простроченої заборгованості підприємств за кредитами на суму 700 млн. дол. США в 2013 році компенсувало збільшення обсягів зобов'язань за довгостроковими кредитами. При цьому можна помітити, що сума кредитів від прямих інвесторів, або міжфірмовий борг, протягом року залишилась майже незмінною і складає 8,9 млрд. дол. США.



3. Управління і обслуговування державного боргу

Для ефективного і якісного управління боргом потрібні певні принципи, на основі яких і буде здійснюватися регулювання боргу. Дані принципи засновані на закордонній практиці, оскільки закордонний досвід по управлінню державними запозиченнями є більш дієвий. Однак ці постулати повинні бути тільки фундаментальними поняттями, а держава мусить сама пристосовуватися до ситуації, яка складається, і на власному досвіді будувати принципи. На сьогодні Україна використовує такі основні положення при управлінні державним боргом:

1) безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, узяла на себе при укладанні договору позики;

2) зниження ризиків (диверсифікація) - розміщення і погашення позик, щоб максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів на ринок державних зобов'язань;

3) оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання та погашення;

4) прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

Основними проблемами формування та управління зовнішнім державним боргом на сучасному етапі в Україні є:

· недосконале законодавство у частині регулювання відносин, що виникають в процесі управління зовнішнім державним боргом;

· відсутність чіткого розмежування повноважень державних органів щодо управління зовнішньоборговими зобов'язаннями держави;

· неефективне розміщення зовнішніх позик, відсутність безпосередніх зв'язків із напрямком використання зовнішніх позик та джерелом їх погашення;

· неефективна валютна структура зовнішнього боргу;

· неналежна увага до залучення зовнішніх позик з метою інвестування в інноваційні, високотехнологічні, високодохідні проекти;

· відсутність дієвого контролю за формуванням та погашенням зовнішнього боргу тощо.

Міністерство фінансів України змушене йти на перекредитування, щоб отримати кошти для погашення існуючого боргу. За великого обсягу нагромадженого державного боргу стає складним завданням: зміцнення довіри громадян до національної валюти, протидії інфляційним процесам, нагромадження та забезпечення країни валютними резервами, конвертованості національної грошової одиниці. Все це може призвести до девальвації національної грошової одиниці та збільшення платежів з обслуговування державного боргу.

Для вирішення проблем накопичення державного боргу України та подолання негативних тенденцій боргової ситуації потрібно насамперед скоротити обсяги дефіциту державного бюджету України, що і є основною причиною зростання державного боргу.

Обсяг державного боргу України щороку зростає, що спричинено здебільшого зростанням дефіциту державного бюджету України. За незмінної боргової політики Україні загрожуватиме боргова криза.

3.1 Система та етапи управління зовнішнім державним боргом

Система управління державним зовнішнім боргом -- це сукупність методів, інструментів, важелів та процедур направлених на поповнення боргового портфелю держави новими борговими зобов'язаннями, його своєчасне обслуговування та оптимізацію з метою досягнення відповідності національним інтересам, забезпечення мінімально можливого рівня державних витрат і зменшення ступеня боргових ризиків. Формування в Україні комплексної системи управління державним зовнішнім боргом, а на її основі і стратегії управління державним боргом потребує від Уряду докладання багатьох зусиль. Проведені дослідження у галузі розробки боргової політики дозволяють виділити такі невід'ємні компоненти, які повинні бути враховані у складі комплексної системи управління державним зовнішнім боргом:

o законодавче забезпечення боргової політики держави;

o управління борговими ризиками;

o активне управління державним зовнішнім боргом;

o сприяння розвитку національного ринку державних цінних паперів з метою часткової переорієнтації із зовнішніх державних запозичень на внутрішні.

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів з регулювання його обсягу та структури, визначення умов здійснення нових запозичень, регулювання ринку державних запозичень, реалізації заходів антикризового управління проблемними боргами, обслуговування і погашення боргу, визначення умов і надання державних гарантій, контролю за ефективним використанням запозичених коштів. МВФ визначає управління державним боргом як процес формування та реалізації стратегії управління державним боргом з метою залучення необхідних обсягів фінансування з найменшим рівнем витрат його обслуговування на довгостроковій основі з мінімізацією боргових ризиків.

Під системою управління державним боргом необхідно розуміти сукупність заходів, спрямованих державою на визначення необхідності, умов залучення, обслуговування та погашення державних позик з метою забезпечення суспільних інтересів, з дотриманням пріоритету економічної безпеки держави. Ця система включає такі підсистеми, як прогнозування і планування обсягів погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу, оцінки та вибору методів управління державним боргом, моніторингу і контролю, інституційного забезпечення процесу управління боргом. Державними інститутами, що здійснюють управління державним боргом, виступають органи, організації, установи, на які, відповідно до чинного законодавства, покладено обов'язок з управління державним боргом.

Кабінет Міністрів України є представником інтересів держави щодо розміщення державних запозичень та надання державних гарантій за кредитами. Особливе місце у сфері управління державним боргом посідає Міністерство фінансів України, зокрема - департамент управління державним боргом. Він поєднує структурні підрозділи, діяльність яких пов'язана з плануванням та підготовкою кредитних проектів, аналізом, обліком, обслуговуванням державного боргу.

Основна мета управління зовнішнім боргом полягає у залученні необхідного державі обсягу зовнішніх запозичень на відповідні потреби рефінансування існуючих боргів та підтримки позитивного сальдо платіжного балансу (у разі потреби) на найбільш вигідних країні умовах щодо терміну залучення та дохідності позик з урахуванням сукупності ризиків залучення боргового капіталу з-за кордону.

Управління державним боргом здійснюється шляхом застосування таких методів:

ь рефінансування державного боргу - погашення основного тіла боргу і відсотків за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових боргових зобов'язань держави на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках;

ь новація - передбачає укладання угоди між позичальником та кредитором щодо заміни одних боргових зобов'язань іншими;

ь уніфікація - рішення держави стосовно об'єднання декількох, раніше випущених позик, а також обмін раніше випущених облігацій і сертифікатів на облігації та сертифікати нових позик;

ь конверсія - зміна первинних умов державних позик і зміна рівня їх дохідності;

ь консолідація - передбачає зміну умов запозичень у частині збільшення термінів боргових зобов'язань;

ь відстрочка погашення позик - являє собою застосування методу консолідації з одночасною відмовою держави від сплати доходів за даними борговими зобов'язаннями;

ь анулювання державного боргу - передбачає відмову держави від раніше взятих на себе боргових зобов'язань;

ь реструктуризація - перегляд умов обслуговування боргу, у тому числі щодо відсотків кредиту, суми, термінів повернення, списання боргу.

Створення сучасної системи управління державним зовнішнім боргом в Україні є цілком можливим, проте її важко собі уявити без ефективної законодавчої бази, що регулює процеси формування, розвитку та управління державним боргом. Саме тому, на першому етапі необхідним є вирішення проблем пов'язаних з врегулюванням законодавчого поля у даній галузі.

3.2 Сучасні способи оптимізації державного боргу для оптимізації економіки країни

Ключовим завданням, пов'язаним із використанням державних запозичень в якості одного з інструментів формування інноваційного розвитку української економіки, є, на нашу думку, наукове обґрунтування і методологічно вірне визначення напрямів використання запозичених коштів. Державні боргові запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання фінансово-економічного, інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку.



Не дивлячись на замкненість українського ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та диспропорції в їхній дохідності не дають підстав вважати їх привабливими фінансовими інструментами для залучення коштів банків та інших інституційних інвесторів. Відтак, необхідно продовжити розробку нових боргових інструментів, спрямованих на різні групи інвесторів (у тому числі, на дрібного українського інвестора - фізичну особу), які дозволили б максимально повно використати нагромаджений у суспільстві інвестиційний потенціал.

Надзвичайно актуальним як з точки зору забезпечення майбутніх боргових виплат у повному обсязі, так і стимулювання прискорених темпів економічного зростання у середньо - та довгостроковій перспективі є підвищення віддачі від запозичень направлених на інвестування. Це потребує реалізації наступних ключових завдань:

Ш оптимізації та скорочення переліку державних цільових програм, узгодження обсягів фінансування державних цільових програм із обсягами фінансування бюджетних програм у розрізі головних розпорядників;

Ш складання проекту інвестиційного бюджету на середньострокову перспективу (3-5 років) та його узгодження із основними параметрами середньострокового бюджетного плану;

Ш застосування методології аналізу "затрати - вигоди" до всіх без винятку державних інвестиційних проектів із розвитку фізичної інфраструктури;

Ш забезпечення прозорості методики вибору об'єктів інвестування та розробки комплексної системи моніторингу виконання бюджетних інвестицій;

Ш розробки економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій в залежності від: ступеня завершеності;

Ш можливості співфінансування з інших джерел;

Ш масштабу утворення міжрегіональних вигод;

Ш міри комерціалізації результатів інвестицій;

Ш можливості економії на масштабах виробництва, рівня економічного розвитку регіону тощо.

Реалізації бюджетного інструментарію стимулювання економічного розвитку сприятиме формування середньострокової програми державних інвестицій (ПДІ). Сьогодні ПДІ розробляються й ефективно реалізуються у багатьох країнах із перехідною економікою: Польщі, Чехії, Болгарії, Латвії, Казахстані, Киргизії тощо.

Застосування середньострокового програмного підходу до фінансування державних інвестицій забезпечує збалансування прийнятих державою зобов'язань із наявними фінансовими ресурсами, розширення горизонту фінансового планування інвестицій за межі щорічного бюджету, відтак - дотримання безперервності фінансування протягом інвестиційного циклу, підвищення ефективності державних інвестицій через стандартизацію та формалізацію процедур відбору, підготовки, реалізації та моніторингу інвестиційних проектів.

Згідно міжнародної практики, ПДІ, як правило, охоплює період у три або чотири роки й розробляється для програмування та включає інвестиції уряду й інвестиції підприємств та організацій, які фінансуються повністю або частково з центрального бюджету. Водночас, у деяких країнах ПДІ охоплює також автономні інвестиції державних підприємств та місцевих органів влади, тобто ті, які не покриваються з національного бюджету. Така практика дозволяє отримати більш ґрунтовну інформацію щодо сумарних інвестицій державного сектору. Значні кошти, асигновані на фінансування ПДІ в Україні, мають концентруватися на особових рахунках у державних банках. Ці ж банки мають виконувати функції контролю фінансової спроможності інвестпроекту, послідовності його реалізації, цільового характеру використання асигнованих коштів, наступної концентрації прибутку від державної частки в реалізованому інвестиційному проекті.

Враховуючи, що одна з найгостріших проблем діяльності більшої частини суб'єктів підприємництва в сучасних умовах є проблема пошуку та отримання фінансових ресурсів, необхідних для авансування інноваційного процесу, тому особливе значення для активізації інноваційної діяльності має проблема державного сприяння фінансовому забезпеченню підприємств інноваційної сфери. Фінансування інноваційної діяльності повинно здійснюватись за рахунок:

1) коштів Державного бюджету України;

2) коштів місцевих бюджетів і кошти бюджету АР Крим;

3) власних коштів спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

4) власних та/або позикових коштів суб'єктів інноваційної діяльності;

5) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Крім цього, в умовах постійного скорочення бюджетного фінансування інноваційних заходів сьогодні за рахунок державних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довгострокові прикладні дослідження, що мають загальнонаціональне значення, а також міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми та проекти. Крім того, держава дозволяє використовувати інші джерела фінансування інноваційної діяльності. Зокрема, Кабінет Міністрів України може створювати спеціалізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи, які забезпечуватимуть фінансування або кредитування на різних умовах інноваційних проектів і програм.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм і проектів органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваційно-кредитні установи і підпорядковувати їх місцевим виконавчим органам. Велику роль у фінансуванні інноваційної діяльності відіграють позикові кошти: кредити банків; позикові кошти від розміщення облігацій; податковий кредит; комерційний кредит; фінансовий лізинг.

3.3 Економічний розвиток України