Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні засади проведення аналізу соціально - економічного розвитку
• 1.1 Основна суть проведення аналізу
• 1.2 Методи аналізу стану і розвитку виробничої сфери
• 1.3 Методи аналізу стану і розвитку соціальної сфери
• 1.4 Основні методи аналізу бюджетного формування
• 2. Аналіз соціально-економічних показників розвитку міста
• 3. Інвестиційна діяльність
• Список використаної літератури
• Вступ
• Аналіз соціально - економічного розвитку міста відіграє важливе значення, оскільки за допомогою аналізу виявляють тенденції розвитку виробничої, соціальної сфер та диспропорції у фінансуванні галузей народного господарства. Здійснення аналізу дозволяє виявити причини невиконання поставлених завдань та сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень по усуненню негативних тенденцій та розробки заходів для покращення соціально - економічного стану міста.
• Аналіз соціально - економічного розвитку необхідно здійснювати в таких аспектах як оцінка динамічного, пропорційного, комплексного розвитку господарства районну, оцінка вкладу господарства в розвиток господарського комплексу, оцінка міри підвищення рівня життя населення, інтегральна оцінка рівня комплексного, економічного і соціального розвитку на формування фінансових ресурсів.
• Ефективність функціонування галузей промисловості забезпечується механізмом планування. Планування пов'язує всі галузі промисловості в цілісну виробничо-економічну систему. Його головна роль полягає у визначенні цілей, шляхів і засобів розвитку промисловості, тому потрібно здійснювати наступні заходи:
• · комплексне вирішення економічних і соціальних проблем,
• · концентрацію сил і ресурсів на виконання найважливіших
• · програм;
• · прискорене впровадження у виробництво науково-технічних
• · досягнень, спрямованих на підвищення продуктивності праці,
• · збільшення обсягів і підвищення якості продукції;
• · раціональне використання виробничих фондів, трудових і
• · фінансових ресурсів; посилення режиму економії та скорочення
• · виробничих витрату галузях промисловості й економіки в цілому;
• · правильне визначення пріоритетів у розвитку галузей і
• · економічних районів з метою досягти прогресивних зрушень у
• · міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорціях; підвищити
• · ефективність використання ресурсів;
• · нагромадження матеріальних і фінансових резервів, необхідних
• · для пропорційного та збалансованого розвитку економіки.
• Метою виконання курсової роботи є:
• 1. Оволодіння студентом методики проведення аналізу соціально - економічного розвитку міста та використання методики в практичній діяльності.
• 2. Навчити студентів самостійно застосовувати основи використання методики проведення аналізу соціально - економічног розвитку міста із застосуванням аналітичного методу при здійсненні аналізу стану виробничої сфери в місті, нормативного методу при здійсненні аналізу стану соціальної сфери міста та балансового методу при здійсненні аналізу фінансування розвитку виробничої та соціальної сфер
• Згідно запропонованого варіанту із відповідними даними самостійно здійснити аналіз виконання відповідних показників та відслідкувати наступні тенденції:
• v Виконання планових завдань по виробництву продукції підприємствами окремих галузей виробничої сфери.
• v Впливу виконання планових завдань по виробництву продукції підприємствами окремих галузей виробничої сфери на формування доходної частини бюджету.
• v Здійснення аналізу рівня забезпечення утримання галузей соціальної сфери.
• v Визначення середнього рівня забезпечення бюджетними коштами одного мешканця даного міста.
• v Визначення, яка із галузей міста може значно наростити обсяги виробництва, виходячи з місцевих ресурсів і забезпечити стабільне, поступове нарощування відрахувань в місцевий бюджет.
• v Визначення впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на розвиток галузей народного господарства міста.
• 4.Обґрунтування на основі результатів здійсненого аналізу соціально - економічного розвитку міста прийняття управлінських рішень для ліквідації виявлених негативних тенденцій та покращення ситуації.
• 1. Теоретичні засади проведення аналізу соціально - економічного розвитку

Для того щоб зробити аналіз, необхідно визначити які показники відносяться до тієї чи іншої галузі та за якими методами вони розраховуються, так:

Плани розвитку промисловості включають такі взаємопов'язані розділи: виробництво продукції в натуральному та вартісному виразі; розвиток науки й техніки; виробничі потужності, основні фонди та інвестиції; продуктивність праці та кадри; матеріальні витрати; комплексні програми вирішення важливих міжгалузевих проблем; охорона природи й раціональне використання природних ресурсів; розміщення промисловості та проведення оптимізаційних розрахунків розвитку й розміщення виробництва; зовнішньоекономічні зв'язки.

План виробництва й реалізації продукції складається з трьох основних підрозділів: виробництво й реалізація продукції в натуральному та вартісному виразі, зміни залишків нереалізованої продукції, баланс виробничих потужностей і їх використання.

На основі показників плану виробництва продукції виконуються найважливіші розрахунки інших розділів плану. Так, від показників обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) залежить кількість ресурсів, які будуть споживатися, їх склад і структура, розраховується чисельність промислово-виробничого персоналу, фонд заробітної, визначається рівень продуктивності праці, фондовіддачі, окупності витрат та ін. Наявність плану з номенклатури та асортименту визначає рівень спеціалізації та кооперування, ступінь завантаження устаткування, використання виробничих потужностей і основних фондів.

Найважливішими узагальнюючими показниками обґрунтування плану виробництва є розрахунки відтворення основних фондів у промисловості. Обсяг основних виробничих фондів може визначатися за допомогою двох методів: виходячи з обсягу випуску продукції й фондовіддачі або з фондоозброєності, чисельності працівників і продуктивності праці. При першому методі необхідно виходити із підвищення фондовіддачі, а при другому з більш швидкого зростання продуктивності праці порівняно з його фондоозброєністю. При цьому необхідне взаємоузгодження розрахунку основних виробничих фондів двома цими методами, яке здійснюється шляхом зіставлення різних варіантів фондовіддачі, фондоозброєності та продуктивності праці.

Потреба промисловості в інвестиціях включає витрати на реконструкцію й технічне переозброєння, будівництво нових і розширення діючих підприємств, відшкодування вибулих основних фондів, підтримання діючих потужностей і

створення необхідного наробку, а також на проведення заходів з охорони природи й раціонального використання її ресурсів.

Ефективність функціонування галузей промисловості забезпечується механізмом планування. Планування пов'язує всі галузі промисловості в цілісну виробничо-економічну систему. Його головна роль полягає у визначенні цілей, шляхів і засобів розвитку промисловості, тому потрібно здійснювати наступні заходи:

· комплексне вирішення економічних і соціальних проблем, концентрацію сил і ресурсів на виконання найважливіших програм;

· прискорене впровадження у виробництво науково-технічних досягнень, спрямованих на підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів і підвищення якості продукції;

· раціональне використання виробничих фондів, трудових і фінансових ресурсів; посилення режиму економії та скорочення виробничих витрату галузях промисловості й економіки в цілому;

· правильне визначення пріоритетів у розвитку галузей і економічних районів з метою досягти прогресивних зрушень у міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорціях; підвищити ефективність використання ресурсів;

· нагромадження матеріальних і фінансових резервів, необхідних для пропорційного та збалансованого розвитку економіки.

Розвиток машинобудування. На сучасному етапі є визначальними такі фактори і процеси: високі темпи зростання продуктивності праці в промисловості, що забезпечило початок оновлення основних виробничих фондів, і високі темпи машинобудування - основної інвестиційної галузі. Проте не можна не побачити, що за всієї значущості показник продуктивності праці не вичерпує змісту ефективності виробництва, яка включає поряд з економією живої праці ще й економію матеріальних ресурсів, тобто зниження вартості матеріало- та енергоресурсів. Історичний досвід показує, що зростання продуктивності праці може супроводжуватися високою матеріаломісткістю або навіть її збільшенням. Тут вирішальну роль відіграє технологія, що забезпечує зменшення матеріало та енергомісткості продукції яка виробляється.

Високі темпи розвитку машинобудування - це дуже прогресивний процес, він визначає зростання технічного і технологічного рівнів економіки. Але ж відомо, що саме ця галузь чи не найбільше постраждала від економічної кризи, і її падіння різко позначилося на погіршенні структури економіки. Тому навіть високі темпи зростання цієї галузі не можуть змінити ситуацію з техніко - технологічним рівнем економіки. До того ж і науково - технічний рівень продукції машинобудування не дозволяє говорити про його радикальний вплив на економіку.

Розвиток паливно-енергетичного комплексу. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу повинна базуватися: на розширенні пошуково-розвідувальних робіт з метою виявлення нових запасів нафти, газу, вугілля та інших паливних ресурсів, підвищення віддачі існуючих родовищ, модернізації і. переведенні на нові технології усього паливно-енергетичного комплексу; структурній перебудові національної економіки; зниженні енергомісткості усіх видів продукції; на розробці й впровадженні ресурсозберігаючих і насамперед енергозберігаючих технологій, переорієнтації на закупівлю енергоресурсів у країнах близького сходу. Повинна на перехідний період взяти контроль, створити надійну законодавчу базу для ефективного ринкового трансформування енергоресурсів.

Окремими видами палива Україна забезпечена лише на 20-30% і тільки вугіллям - на 100%. Водночас Україна має найбільш енергомістку економіку. Основними видами енергоресурсів в Україні є кам'яне вугілля, нафта, газ, атомна і водна енергія.

Розрахунки тієї самої ЄЕК показують, що при ефективному використанні енергоресурсів Україна могла б вдвічі збільшити свій національний продукт, одночасно в 3-4 рази зменшивши затрати на нафту та газ. Капітальні вкладення у матеріало- та енергозберігаючі технології дають більший економічних ефект, ніж створення нових потужностей у паливно-енергетичному комплексі.

Сьогодні концепцію та програму урядової енергетичної політики зорієнтовано переважно на вугільне паливо, оскільки його розвідані запаси ще досить вагомі. Вони можуть забезпечувати Україну паливом і в наступному сторіччі.

Проте не можна враховувати того очевидного фактору, що наша вугільна промисловість опинилася в кризовому стані, втративши регулюючий вплив на самовідтворювальну циклічність. І це ускладнює досягнення в найближчі роки потрібного обсягу, стабільності та планомірного зростання вуглевидобутку, а також зниження вартості та підвищення якості вугілля.

В Україні високого розвитку набула електроенергетика. На її території розміщені великі атомні, теплові, гідроелектростанції, потужність яких з кожним роком зростає.

За останні 15 років основний приріст електрогенеруючої потужності в Україні забезпечувався за рахунок розвитку атомної енергетики. Основну частину в структурі електрогенеруючих потужностей займають теплові електростанції на органічному паливі. Швидкий і безальтернативний розвиток атомної енергетики призвів до згортання розвитку і технічного переозброєння теплоенергетики на базі використання органічного палива.

Оскільки для економіки України проблеми подолання дефіциту енергоносіїв, а також необхідного і своєчасного енергозабезпечення набули особливої гостроти, то розв'язувати їх треба комплексно - як на міжнародному і державному, так і на господарському і навіть побутовому рівнях. Без цього економічна та енергетична стабілізація і розвиток неможливі.

Пасажирський транспорт і зв'язок. Щодо галузі транспорту то тут потрібно органам місцевого управління особливу увагу приділяти внутрішньоміським перевезенням. Внутрішньоміськии пасажирооборот залежить від визначеної на перспективу чисельності міського населення, його транспортної рухомості та середньої дальності поїздок. Тому періодично досліджують пасажиропотоки по періодах доби, днях тижня, місяцях року, напрямах. Регіональні органи управління розробляють (за погодженням з територіальними транспортними організаціями) схеми маршрутів автобусів.

В обґрунтуванні необхідності розширення засобів зв'язку треба зазначити заходи щодо найбільш повного задоволення потреб населення в послугах поштового, телеграфного і телефонного зв'язку, радіоточках і телебаченні, а також щодо розповсюдження періодичних друкованих видань з цих питань. Реалізація цих заходів дає змогу поліпшити використання існуючих засобів зв'язку і надалі вдосконалювати їх.

Головне завдання пасажирського транспорту -- максимальне задоволення потреб населення у перевезеннях. Пасажирські перевезення в межах регіону поділяють на внутрішньоміські та внутрішньорайонні або на сільські й міжрайонні.

Для аналізу роботи пасажирського транспорту і визначення перспектив його розвитку застосовуються такі показники: кількість перевезених пасажирів у міжрайонному сполученні і пасажирооборот (в тому числі по видах транспорту); середня відстань перевезень одного пасажира окремими видами транспорту; довжина автомобільних шляхів загального користування, в тому числі з твердим покриттям; будівництво нових автомобільних шляхів; реконструкція доріг; обсяг капітальних вкладень на будівництво і реконструкцію доріг; площа території; протяжність транспортних шляхів на 100 км2 території.

Обсяг пасажирських перевезень всіма видами транспорту визначають за чисельністю населення та його транспортною рухомістю, розміром і структурою території обслуговування (відповідно до її планування) та зумовленою цим середньою дальністю поїздок пасажирів. Дані про середньорічну чисельність населення беруть з відповідної статистичної звітності.

Транспортна рухомість населення -- це кількість поїздок у розрахунку на одного жителя на рік. Вона дорівнює частці від ділення загальної кількості пасажирів, що перевозяться всіма видами транспортних засобів у регіоні, на кількість жителів регіону. Потреба населення у переміщенні залежить від його чисельності, особливостей розселення у регіоні та розмірів регіону, місць тяжіння -- підприємств, торгових центрів та ін.

Обсяг перевезень пасажирів у місті, районі, області на перспективу визначають з урахуванням розвитку нових і діючих промислових центрів, населених пунктів, а всередині їх -- створення нових промислових підприємств, наукових, навчальних і оздоровчих закладів.

Планування транспорту. Обсяг транспортних робіт визначається потребами переміщення різних видів вантажів. Розміри відправлення більшості номенклатури вантажів розраховуються на основі встановлених на плановий

період рівнів виробництва, експорту та імпорту продукції методом балансових розрахунків виробництва й споживання. Для складання плану перевезень вантажів як для внутрішніх, так і зовнішньоторгових перевезень і в розрахунках до нього за видами транспорту визначається обсяг відправлення (перекачка) у тоннах (кубометрах), середня дальність перевезень у кілометрах (милях), вантажообіг у тонно-кілометрах (тонно-милях). Планування робіт, що виконуються транспортними підприємствами, здійснюється за допомогою таких показників: загального пробігу транспортних засобів без вантажу, з вантажем; обсягу перевезення вантажів, обсягу перевезення пасажирів; вантажообігу, пасажирообігу; машино-годин у роботі транспортних засобів.

Міжміські перевезення. Пасажирообіг на міжміських сполученнях на всіх видах транспорту в цілому або на окремих його видах визначається під час перспективного планування на основі даних про чисельність населення, його рухомість, зростання реальних доходів або фонду споживання в національному доході в розрахунку на одного жителя.

Внушрішньоміські перевезення. Обсяг перевезень пасажирів на внутрішньоміських сполученнях визначається виходячи з наміченої на плановий період чисельності міського населення (у цілому по країні й окремо по групах міст) і його транспортної рухомості - середнього числа поїздок на рік усіма видами міського і, відповідно, приміського транспорту, які припадають на одного жителя.

Потреба в рухомому складі (автомобілів, вагонів, локомотивів, літаків, суден та ін.) визначається виходячи з установлених на відповідний період обсягів перевезень вантажів і пасажирів, рівнів показників використання рухомого складу з урахуванням нерівномірності перевезень.

Прогнозування розвитку засобів зв'язку пов'язане з розробкою показників приросту кількості відділень зв'язку, телефонних станцій, телефонів-автоматів, абонентів міського і сільського телефонного зв'язку, трансляційних радіоточок, довжини телефонних міжміських ліній, потужності міських та сільських телефонних станцій тощо.

Одним з основних показників розвитку зв'язку є приріст потужностей міських і сільських телефонних станцій, у тому числі автоматичних. Приріст потужностей телефонних станцій у міській місцевості визначають за нормативом телефонних апаратів для державного сектора, який установлюють відповідно до кількості телефонів на 100 робітників і службовців та прогнозної чисельності працівників. Кількість квартирних телефонів визначають у розрахунку на 100 жителів. Для сільської місцевості ці показники розраховують на 100 сільських жителів. Розвиток сільського телефонного зв'язку загального і внутрішньовиробничого користування треба ув'язувати як єдину телефонну мережу, що забезпечує повне обслуговування потреби сільськогосподарського виробництва і сільського населення.

Обсягом окремих видів послуг зв'язку на перспективу визначають нормативним методом з розрахунку на одного жителя. Потребу в послугах

обчислюють за обсягом їх з розрахунку на одного жителя у базисному році, за коефіцієнтом зростання послуг зв'язку та чисельності населення на визначений перспективний період.

Планування будівництва. Однією з важливих галузей економіки є капітальне будівництво, яке відтворює основні фонди (будівлі, споруди) і створює матеріальні умови для функціонування машин, обладнання та інших елементів основних фондів, виготовлених промисловістю, з метою задоволення виробничих, комунально-побутових і культурних потреб населення. Тому план капітального будівництва - один з головних розділів державного плану розвитку економіки. Від його виконання залежить діяльність інших галузей, для яких передбачена будівельна продукція (будівлі, споруди зі змонтованим устаткуванням).

Під час розробки планів будівництва необхідно дотримуватися таких принципів: враховувати перспективи науково-технічного прогресу - впровадження у виробництво нових ефективних матеріалів високопродуктивних машин, технологічних процесів, методів організації будівництва й праці; застосовувати техніко-економічні розрахунки з використанням прогресивних норм витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів; включати у плани будівництва лише реальні об'єкти, які забезпечені затвердженою технічною документацією, будівельними майданчиками, кадрами робітників, матеріалами, обладнанням і фінансуванням. Дотримання вказаних принципів при плануванні будівництва сприяє успішній роботі, поліпшенню організації та технології будівельного виробництва, скороченню на цій основі тривалості будівництва, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості будівельно-монтажних робіт і поліпшенню їх якості.

Таким чином, основним документом плану капітального будівництва є титульні списки будов, які складаються на весь період будівництва. Основними показниками капітального будівництва є: уведення в дію об'єктів виробничого та невиробничого призначення, житла, обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт, обсяг незавершеного будівництва, уведення в дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючих і будівництва нових об'єктів.

Показники капітального будівництва прийнято поділяти на кількісні га якісні. Кількісними називаються показники, які характеризують обсяг будівництва і потреби в ресурсах, тобто масштаби діяльності. До них належать: уведення в дію потужностей і об'єктів виробничого та невиробничого призначення, обсяг будівельно-монтажних робіт у вартісному й натуральному виразі, чисельність працюючих, сума основних фондів і оборотних коштів, сума прибутку та ін.

Якісними називаються показники, які характеризують рівень використання ресурсів. Вони визначаються співвідношенням між відповідними кількісними показниками. До них належать: продуктивність праці, яка виражається відношенням обсягу робіт до кількості працюючих; рівень собівартості будівельно-монтажних робіт (відношення собівартості робіт до їх кошторисної вартості); рівень рентабельності (відношення суми прибутку до собівартості або до кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, а також до суми основних фондів і оборотних коштів(; питома вага заробітної плати (відношення суми заробітної плати до кошторисної вартості робіт); середня заробітна плата одного працівника (відношення суми заробітної плати до числа працюючих) та ін.

Головним показником плану виробничо-господарської діяльності будівельно-монтажних організацій - генеральних підрядників і субпідрядників організацій, які здійснюють будівництво, - є введення об'єктів у дію.

Побутове обслуговування. Належне побутове обслуговування населення сприяє економії суспільної праці, витрат, раціональному використанню вільного часу, зближенню рівнів життя міських і сільських жителів.

Побутові послуги охоплюють сотні видів діяльності, які можна згрупувати таким чином: ремонт і індивідуальне пошиття взуття, швейних, хутрових, шкіряних виробів, головних уборів і текстильної галантереї; ремонт, пошиття і в'язання трикотажних виробів; ремонт побутових машин і приладів; ремонт і виготовлення металовиробів, меблів; ремонт і техобслуговування транспортних засобів індивідуального користування; хімчистка і фарбування; послуги пралень, фотографій і фотокінолабораторій; ремонт і будівництво житла на замовлення населення; послуги лазень і душових, перукарень, прокатних пунктів; транспортні, ритуальні та інші послуги.

Прогноз попиту на побутові послуги здійснюється за допомогою методів: економіко-математичного і нормативного. Економіко-математичний метод ґрунтується на дослідженні динамічних чинників, що впливають на формування попиту. До них відносяться: рівень розвитку промисловості та сільського господарства в регіоні; динаміка і структура грошових доходів та витрат населення; демографічна ситуація в регіоні; частка сільських жителів у регіоні та умови їх розселення; специфіка і рівень споживання по окремих групах товарів; довговічність і надійність предметів тривалого користування; повнота задоволення масового попиту на послуги тощо.

Ступінь впливу кожного із зазначених чинників визначають через коефіцієнт еластичності, який розраховують методом кореляції. Цей коефіцієнт показує, на скільки відсотків збільшуються або зменшуються витрати населення на ті чи інші блага, якщо величина одного з чинників зміниться на 1%. За коефіцієнтом еластичності, динамікою зміни окремих чинників у перспективі і чисельністю населення розраховують потребу його в побутових послугах на певний перспективний період.

Проектування розміщення мережі підприємств служби побуту здійснюють відповідно до нормативів обслуговування населення, які диференційовані за типами підприємств, періодичністю їх відвідування з урахуванням умов населених пунктів. Розрахунки здійснюють для міської і сільської місцевості.

1.3 Методи аналізу стану і розвитку соціальної сфери.

Аналогічно і по соціальній сфері:

Народна освіта Система освіти в місті це мережа закладів освіти від дитячих садків до установ післядипломної освіти. Основна економічна функція освіти створення бази для підготовки і сама підготовка кваліфікованої робочої сили у пропорціях і кількості необхідної для народного споживання. Регулювання розвитку народної освіти полягає у проведенні заходів, які передбачені реформою загальноосвітньої і професійної школи, створенні умов для трудового навчання учнів, удосконалення роботи, пов'язаної з професійною орієнтації молоді, поліпшенні підготовки кваліфікованих робітників безпосередньо на виробництві, в системі профосвіти відповідно до науково-технічного прогресу. Важливо також забезпечити пропорційний розвиток окремих ланок освіти та зміцнити їх матеріально-технічну базу. У зв'язку з цим регулювання розвитку народної освіти має охоплювати мережу дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл і груп з подовженим днем, шкіл-інтернатів, інтернатів при школах тощо.

Програма економічного та соціального розвитку регіону має передбачати найбільш повне задоволення потреб населення в дошкільних закладах. Для визначення цих потреб використовують дані про чисельність дітей на перспективу і про кількість їх згідно з останнім переписом населення, народжуваність та ін. Крім того, враховують зростання кількості робітників і службовців у регіоні, працюючих жінок у державних підприємствах і організаціях, утому числі віком 18 -- 44 роки, а також рівень забезпеченості дітей постійно діючими дошкільними закладами (відношення кількості дітей у дошкільних закладах до загальної кількості дітей дошкільного віку).

Показниками діяльності закладів охорони здоров'я є насамперед кількість лікарняних ліжок, амбулаторно-поліклінічних закладів, ліжок у санаторіях, місць у будинках відпочинку тощо. За кількістю лікарняних ліжок обґрунтовують розвиток мережі закладів, чисельність обслуговуючого персоналу, обсяг постачання матеріально-технічних засобів і фінансування. Забезпеченість населення регіону лікарняними ліжками визначають у розрахунку на 1000 або на 10000 жителів на кінець прогнозного періоду.

Якісні показники роботи закладів охорони здоров'я тривалість перебування хворого в лікарні, оборот ліжка, рівень госпіталізації. Потребу конкретного регіону середньорічних в лікарняних ліжках можна розрахувати за формулою

Систему охорони здоров'я в містах і сільській місцевості треба розглядати як єдину систему регіону. Обґрунтовуючи будівництво і розширення лікарень районного центру і міста обласного підпорядкування, враховують необхідність госпіталізації в них сільського населення.

Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускну спроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів. Кількість посад лікарів на визначену перспективу значною мірою залежить від розширення мережі закладів охорони здоров'я та чисельності населення з урахуванням збільшення кількості лікарів.

У розрахунках по прогнозу встановлюють завдання розвитку мережі санаторно-курортних і оздоровчих закладів.

Для обґрунтування перспективного розвитку охорони здоров'я потрібно знати вихідний його рівень і наявні тенденції, кількісні і якісні показники діяльності лікувально-профілактичних, аптечних, санаторно-курортних, санаторно-епідеміологічних закладів, закладів відпочинку, а також потреби в них і ступінь задоволення цих потреб.

Житлово-комунальне господарство Це складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних, побутових і соціально-культурних потреб населення. До його складу входять житлове господарство, санітарно-технічні підприємства, служби інженерних мереж і споруд, транспорт, енергетичне господарство, всі види зовнішнього благоустрою, протипожежна охорона, служби обрядових і спеціальних послуг.

Вихідними даними для розробки заходів регулювання розвитку житлово-комунального господарства є: чисельність населення та його соціальний склад; нормативи забезпечення житлом і комунальними послугами; перспективні показники розвитку галузей виробничої і невиробничої сфер регіону; обсяг ресурсів, які можуть бути спрямовані на розвиток житлово-комунального господарства. Найважливішими показниками програми житлового будівництва є введена в дію загальна житлова площа, кількість квартир, ліміт капітальних вкладень.

Культура Галузь культури в місті представлена культурною мережею, культурно просвітних, мистецьких, розважальних, основними функціями яких є підвищення рівня суспільної свідомості, розвиток рівної гармонійної свідомості, збереження і примноження культурних надбань.

Розвиток мережі бібліотек, їх розміщення в окремих населених пунктах характеризуються кількістю бібліотек на цій території, робочих поселень і сільрад, що мають бібліотеки, а також кількісним співвідношенням бібліотек і населення. Усі показники по бібліотеках масового типу розраховують окремо для міст і сіл, через своєрідність роботи в міській і сільській місцевості.

Центрами культурно-освітньої роботи, як відомо, є сільські клуби, сільські та районні будинки культури, міські й робочі клуби, будинки і палаци культури. Основне завдання регулювання їх розвитку в регіоні -- удосконалювати їх мережу відповідно до територіальних і виробничих потреб.

Важливим є раціональне розміщення культурно-освітніх закладів з урахуванням подальшого розвитку населених пунктів регіону. Потребу в будівництві об'єктів культури визначають за встановленими нормами (кількість місць на 1000 чол.) з урахуванням виділених на це асигнувань і прогнозу про приріст населення. За даними про фактичне забезпечення населення клубними закладами, необхідні нормативи і капіталовкладення, що спрямовуються на їх розвиток, прогнозують приріст клубних закладів на визначену перспективу. Передбачають розвиток мережі парків культури і відпочинку в містах, робітничих поселеннях, у кожному районному центрі та найбільших населених пунктах сільської місцевості.

Перспективи розвитку кіномережі мають передбачати раціональне розміщення кінотеатрів та кіноустановок і правильну організацію їх роботи. Основним показником прогнозування кіномережі є рівень кінофікації. Для села він означає кількість жителів на одну сільську кіноустановку, або частку сільських населених пунктів, які мають кіноустановки з платним показом кінофільмів. Забезпеченість міського населення кіноустановками визначають за кількістю місць для кіноглядачів на 1000 чоловік.

Регулювання розвитку і розміщення закладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожного регіону. Основна ланка в прогнозуванні розвитку культури -- адміністративний район, місто. Починають прогнозування в містах, робітничих поселеннях і райцентрах, у селах, а потім отримані дані узагальнюють по області. При цьому особливу увагу приділяють зближенню рівнів культурного обслуговування населення міст і сільської місцевості.

Фізкультура і спорт У плані розвитку фізичної культури і спорту відображається можливість надання послуг, кількість і якість яких визначається пропускною спроможністю. Функціями міських будинків об'єктів галузі фізкультури і спорту є підвищення рівня фізичної культури населення міста, який характеризує зростання кількості юдей що займаються спортом, регулювання соціального процесу пов'язаного із зміцненням здоров'я населення міста всебічним розвитком особистості, підвищення соціальної ефективності та якості фізкультурної масової роботи. До складу мережі галузі відносяться - стадіони, спортивні майданчики, басейни, спортивні школи та клуби тощо. Процес розвитку галузі в першу чергу передбачає спорудження спортивних закладів, розвиток установ відпочинку з лікуванням та фізичною культурою, тощо.

Соціальний захист і соціальне забезпечення Проблеми зайнятості та безробіття являються одними з найважливіших соціально - економічних проблем економіки та ринку праці як складова її частини.

Ринок робочої сили - це система загальних відносин між власниками робочої сили і роботодавцями. При оцінці ситуації на ринку праці виділяють наступні категорії населення - трудові ресурси, економічно активне населення, економічно пасивне населення, зайняте в економіці, безробітні.

Трудові ресурси - це населення здатне до праці по віку і стану здоров'я. Основну частину трудових ресурсів складає чисельність населення в працездатному віці.

Розрахунок чисельності трудових ресурсів здійснюють по двох методах: демографічному (з джерела формування) та економічному (по фактичній зайнятості).

Однією з найважливіших соціальних категорій являється рівень життя. Дана категорія розуміється в вузькому та в широкому розумінні слова. Рівень життя в вузькому розумінні - це досягнутий рівень вживанням населення матеріальних благ та послуг. Рівень життя в широкому розумінні включає в себе весь комплекс соціально - економічних умов життя населення.

Систему показників рівня життя можна розділити на три частини: доходи потреби і умови життя. Дані показники розраховуються як в цілому по всьому населенню, так і в розрахунку на душу населення.

1.4 Основні методи аналізу бюджетного формування.

Місцеві бюджети - це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

Отже бюджет місцевого самоврядування - це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально - економічного розвитку, зміцнення матеріально фінансової бази.

Бюджет міста яке має районний поділ об'єднує міський бюджет та бюджет районів, що входять до його складу. Кожний бюджет має свою систему доходів та видатків. Місцеві бюджети забезпечують фінансування господарського та культурного виробництва.

Доходи бюджету вирішують економічні відносини, які виникають з підприємствами, організаціями і населенням в процесі формування бюджетного доходу. Таким чином доходи бюджету з одного боку є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками бюджетного процесу, а з іншого боку виступають об'єктом подальшого розподілу з концентрованої в руках державної вартості, тому що використовуються для формування фондів територіального, цільового та галузевого призначення.

Доходна частина всіх бюджетів формується за рахунок податкових платежів, загальнодержавних зборів. Відповідно до Закону України “ Про систему податку” до загальних державних податків відносяться: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, мито, плата за землю, податок на майно, податок на промисловість, відрахування на геологорозвідувальні роботи, внески до фонду соціального страхування, внески до пенсійного фонду, інші. В свою чергу до місцевих податків та зборів відносять: готельний збір, збір на паркову автомобіля, ринковий збір, збір на видачу ордера на квартиру, комунальний податок та інші місцеві податки і збори. Всі місцеві податки, порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до терміну і в межах граничних розмірів встановлених законодавством України. Суми податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів за місцем проживання або знаходження платника.

Видатки місцевого бюджету - це економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом фонду грошових коштів і його використання за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.

Значна кількість конкретних видів видатків обумовлені цілим рядом факторів, природою і функцією, рівнем соціально економічного розвитку і т.д. Всі видатки бюджету проявляються через конкретні види, які можуть характеризуватися з якісної і кількісної сторони.

Основу галузевого групування видатків складає поділ економіки на галузі і види діяльності. Виходячи з цього видатки у виробничій сфері поділяються за галузями: на розвиток промисловості, сільського господарства, виробництва, транспорту і зв'язку, торгівлі. У невиробничій сфері видатки бюджету поділяються на: видатки на освіту, культуру, охорону здоров'я, соціального забезпечення, тощо.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки та видатки розвитку. Всі доходи і видатки групуються в бюджеті згідно бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація - це обов'язкове групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розташування і присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів.

2. Аналіз соціально-економічних показників розвитку міста

1.Розраховуємо надходження коштів до місцевого бюджету від кожної галузі виробничої сфери, що передбачені планом роботи на рік. Для здійснення даних розрахунків використовуємо дані про плановий обсяг валової продукції підприємств кожної галузі та встановлений норматив відрахувань до місцевого бюджету. Отримані дані акумулюємо в таблицю 1.

Планова сума коштів, що надходять до бюджету, млн.грн.

З даної таблиці бачимо що надходження в бюджет від галузі будівництва становлять 15,75млн.грн. від галузі Побутового обслуговування 28,5млн.грн. від галузі

Транспорту 30млн.грн. від галузі паливно-енергетичного комплеку 13,5 млн.грн. від галузі машинобудування 30 млн.грн. від обробної промисловості 24 млн.грн.Це е позитивним наслідком адже ці надходження поповнюють місцеві бюджети.

2.Розраховуємо планові витрити на утримання соціальної сфери міста. При здійсненні цих розрахунків потрібно використати загальну планову суму надходжень до бюджету, яка розрахована на першому етапі виконання курсової роботи, норматив витрат на утримання кожної галузі соціальної сфери та чисельність населення. Результати заносимо в таблицю 2.

З відси бачимо що найбільша планова сума відрахувань припадає на утримання освіти 303,9грн./чол., на охорону здоров'я припадає понад 94,1грню/чол., житлово-комунальне господарство 138,1грн./чол., культура 11,1грн./чол., фізкультура і спорт 5,6грн./чол.

3.Розраховуємо нормативні витрати на соціальні потреби мешканців міста. Для виконання цих розрахунків слід використати нормативи соціальних витрат на 1 мешканця та чисельність населення міста. Розрахунки зводимо в таблицю3.

Таблиця 3 Нормативні витрати на соціальні потреби

Тут ми спостерігаємо наступні тенденції. Те що найбільшими витратами у соціальній сфері є освіта 83,7 тис.грн. і це означає що освіта для людей є найбільшим пріоритетом.

4. Визначаємо фактичне виконання плану виробництва продукції підприємствами галузей виробничої сфери. Для визначення фактичного обсягу валової продукції необхідно використати відсоток виконання планових завдань та плановий обсяг валової продукції. Отримані дані відобразимо в таблиці 4.

Таблиця 4 Обсяг валової продукції по галузях виробничої сфери

Визначивши фактичне виконання плану виробництва продукції підприємствами галузей виробничої сфери ми бачимо що лише паливно-енергетичний комплекс і транспорт перевиконали своїй плановий осяг це на102% і104%,легка промисловість виконала свій плановий обсяг на100%,а решта не вклалися в плановий обсяг.

5. Розраховуємо фактичні надходження коштів до бюджету міста від кожної галузі виробничої сфери. Для визначення фактичних надходжень коштів до бюджету необхідно використати норматив відрахувань в бюджет та фактичний обсяг валової продукції, який розрахований в таблиці 4. Результати розрахунків зводимо в таблицю 5.

Таблиця 5. Фактична сума коштів, що надходить до бюджету міста за рік

На основі розрахунків бачимо що найбільша частка надходжень у бюджет надходить від транспортної галузі 31,2 млн.грн. наступним йде галузь машинобудування 29,4 млн.грн. за ним йде галузь пробутового обслуговування 25,65 млн.грн.тощо.такукількість відрахувань визначає їхній фактичний обсяг валової продукції та норматив відрахувань в бюджет.

6. Розраховуємо фактичні витрати на утримання соціальної сфери міста. Для визначення даних значень необхідно використати фактичну суму надходжень до місцевого бюджету, яка розрахована в таблиці 5, норматив витрат на утримання кожної галузі соціальної сфери та чисельність населення. Отримані дані зберемо в таблицю 6.

Таблиця 6. Фактична сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери міста протягом року

З відси бачимо що найбільша планова сума відрахувань припадає на утримання освіти 318,9грн./чол., на охорону здоров'я припадає понад 141,53 грн./чол., житлово-комунальне господарство 94,34 грн./чол., культура 23,59грн./чол., фізкультура і спорт 11,78грн./чол. Це значить що на освіту й де найбільше відрахувань.

7. Розраховуємо питому вагу виробленої продукції кожної галузі виробничої сфери в загальному обсязі валової продукції та абсолютних відхилень обсягів валової продукції, виготовленої підприємствами кожної виробничої галузі. Крім того, необхідно визначити абсолютні відхилення обсягів валової продукції, виготовленої підприємствами кожної виробничої галузі.

Таблиця 7. Показники, що характеризують виробництво продукції підприємствами галузей виробничої сфери в загальному обсязі валової продукції

Визначивши фактичне виконання плану виробництва продукції підприємствами галузей виробничої сфери ми бачимо що лише паливно-енергетичний комплекс і транспорт перевиконали своій плановий осяг це на102% і104%,легка промисловість виконала свій плановий обсяг на100%,а решта не вклалися в плановий обсяг.

Це означає що більша частина галузей не виконала свій плановий обсяг валової продукції у повному обсязі з різних причин

8. Визначаємо відхилення фактичної суми відрахувань на забезпечення мінімальних, але достатніх умов для утримання соціальних потреб населення міста від планової. Для цього необхідно використати дані про планову та фактичну суму відрахувань на утримання галузей соціальної сфери, які розраховані в таблиці 2 і 6. Крім того, необхідно порівняти планову та фактичні суми відрахувань на утримання соціальної сфери з сумою опти-мальних нормативних витрат на соціальні потреби, які визначені в таблиці 3.