Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Фінансові аспекти управління необоротними активами підприємства

1.1 Необхідність управління необоротними активами підприємства

1.2 Система показників ефективності управління необоротними активами

Розділ 2. Аналіз управління необоротними активами на державному підприємстві «Миколаївський морський торговельний порт»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ДП «ММТП»

2.2 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.2.1 Оцінка фінансово-майнового стану підприємства та динаміка його зміни

2.2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.2.3 Аналіз ліквідності

2.2.4 Аналіз ділової активності

2.2.5 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості)

2.2.6 Аналіз рентабельності

2.3 Облік та управління необоротними активами ДП «ММТП»

2.3.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та іншими необоротними активами

2.3.2 Аналіз ефективності використання

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління необоротними активами підприємства

Висновки та рекомендації

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Економіка України в умовах розвитку ринкових відносин потребує нових підходів до управління необоротними активами. Розвиток ринкових відносин в Україні залежить від ефективних результатів діяльності підприємств, вмілого формування і використанням необоротних активів підприємства. Система управління необоротними активами як важливим елементом підвищення ефективності функціонування підприємств, і як наслідок всієї економіки України, набуває особливої актуальності.

Нові умови розвитку економіки, зміна організаційних структур щодо підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання зумовлюють реорганізацію стилю та методів управління, зокрема, зміну організації систем внутрішньогосподарського контролю. Саме внутрішньогосподарський контроль сприяє збереженню ресурсів та зниженню витрат, формуванню надійної інформаційної основи для прийняття управлінських рішень.

Необхідність посилення контролю необоротних активів обумовлюється зростанням нестабільності зовнішнього середовища та ускладненням управління необоротними активами, що потребують механізму координації внутрішнього контролю; переміщенням акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього; необхідністю безперервного відстеження змін виробничого потенціалу підприємства; необхідністю мінімізації ризиків в управлінні необоротними активами та оцінки необоротних активів для визначення амортизаційної політики.

Проблеми обліку необоротних активів постійно розглядаються в роботах М.Г. Чумаченько, Н.М. Малюги, Л.В. Городянської, О. Магулки, С.Ф. Голова та ін.

Обов'язковою умовою здійснення підприємницької діяльності є належне забезпечення необхідними ресурсами, насамперед основними засобами та іншими необоротними матеріальними активами.

Першоосновою формування інформації про них є первинні документи. Саме від своєчасності, правильності та повноти їхнього оформлення значною мірою залежить формування інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень стосовно цього виду активів, а отже, й ефективності управління ними.

Існує чимало проблем, пов'язаних з обліком основних засобів та ІНМА, таких як:

- порядок формування первинної вартості;

- нарахування амортизації;

- здійснення контролю за використанням амортизаційних відрахувань;

- забезпечення управлінського апарату достатньою інформацією для обґрунтування рішень щодо придбання, поліпшення, оновлення, списання об'єктів.

Але, незважаючи на численні публікації, залишається невирішеною низка проблем, серед яких не останнє значення має формування інформації необхідної для управління необоротними активами.

Метою дослідження виступає аналіз системи управління необоротними активами ДП «Миколаївський торговельний порт».

Відповідно до мети дослідження предметом дослідження в дипломній роботі виступають необоротні активи підприємства.

Об'єктом дослідження виступають операції з необоротними активами на ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».

Для досягнення мети дослідження в роботі будуть вирішені наступні завдання:

- проаналізована теоретична сутність та фінансові аспекти щодо управління необоротними активами підприємства;

- аналіз фінансово-економічних показників діяльності ДП «МТП»;

- аналіз системи управління, динаміки та структури необоротних активів ДП «МТП»;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення процесу управління необоротними активами на ДП «МТП».

Розділ 1. Фінансові аспекти управління необоротними активами підприємства

1.1 Необхідність управління необоротними активами підприємства

Активи підприємства в бухгалтерському обліку поділяють на оборотні та необоротні. До оборотних належать грошові кошти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу. Усі інші активи вважаються необоротними. Отже, необоротними є активи, що тривалий час утримуються підприємством з певною метою.

Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Необоротні активи відображають у балансі за статтями Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємств: підруч. для студ. вузів 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002. - 383 c.:

- нематеріальні активи - вартість прав користування природними ресурсами, промисловими зразками, знаками для товарів і послуг, місцем на товарній і фондовій біржі, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки, об'єктів промислової та інтелектуальної власності, ноу-хау, гудвілу, прав користування будинками, спорудами, внесених вкладів у статутний фонд, а також придбаних у процесі діяльності підприємства, вартість прав на здійснення окремих видів діяльності й оренду будівель (споруд, помешкань);

- незавершене будівництво - вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва;

- основні засоби - вартість власних і одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, що належать до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів;

- довгострокові фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виокремлюють фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковують методом участі в капіталі;

- довгострокова дебіторська заборгованість, яка включає заборгованість фізичних і юридичних осіб, що не виникає в процесі нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців від дати балансу;

- відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки;

- інші необоротні активи - наводяться суми необоротних активів, що не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи".

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається.

Необоротні активи підприємства поділяють на Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.:

Нематеріальні активи - права на об'єкти промислової та інтелектуальної власності. На підприємстві наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Нематеріальний актив - ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

Ринкові відносини, як основа економіки розвинутих країн, перетворили знання на продукт, яким можна володіти, розпоряджатися та користуватись. Знання (як продукт і суб'єкт ринкових відносин) за своєю вартісною оцінкою наближаються до матеріальних об'єктів. У деяких країнах (Японія, США, Німеччина) в окремих галузях цей показник випередив класичні майнові об'єкти.

До нематеріальних активів належать Гридчин М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. -- 3-е изд., стереотип. --К.: МАУП, 2004. -- 160 с.:

1.1. Право власності на: винахід; корисну модель; промисловий зразок; знаки для товарів і послуг; сорти рослин; фірмове найменування; програми для ЕОМ; базу даних; науково-технічну інформацію.

1.2. Об'єкти права користування ресурсами навколишнього середовища: земельною ділянкою; надрами; геологічною, геоморфо-логічною та іншою інформацією про навколишнє природне середовище; іншими ресурсами навколишнього природного середовища.

1.3. Об'єкти права користування економічними, організа-ційними та іншими вигодами: економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку; право використання економічних та інших привілеїв.

До нематеріальних активів належить і ділова репутація (гудвіл) підприємства.

Гудвіл (ділова репутація) - це комплекс заходів, спрямованих на зростання прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих здібностей управлінців, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології.

Основні засоби - це матеріальні активи, які Стеців Леся Петрівна, Копилюк Оксана Іванівна. Фінанси: навч. посіб.. -- К. : Знання, 2007. -- 235c.:

утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного операційного циклу.

Основні засоби втілюють в собі майбутні економічні вигоди для підприємства у зв'язку з їх використанням.

На підприємстві визначаються окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. Основні засоби оцінюються за залишковою вартістю, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на календарну дату.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Як визначається належність матеріального чи нематеріального ресурсу до необоротних активів ми з'ясували - по терміну експлуатації. А як визначити, до якої групи повинен бути віднесений конкретний необоротний актив? По-перше, необхідно оцінити - чи є актив матеріальним. Якщо ні маси, ні об'єму актив не має (нова технологія, літературний твір і т. п., причому маса паперу (дискети), що містить опис, текст не враховується, оскільки це не сам актив, а носій, на якому нематеріальний актив розміщений.), то це нематеріальний актив, і він відноситься до третьої групи і відповідно до 12 рахунку. Якщо актив має і масу, і обсяг, то він матеріальний. Залишається тільки визначити, чи відноситься він до основних засобів чи до інших необоротних матеріальних активів. Для цього скористаємося критерієм, зазначеним у п. 4 Інструкції №64:

Оскільки кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, то їх прийнято називати інвентарним об'єктом.

До основних засобів відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).

Необоротні активи, вартість яких менше 500 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Однак це правило, яке має виключення.

Незалежно від вартості Андріанова Ірина Іванівна, Ісайко Володимир Андрійович. Фінанси підприємств. Практикум: навч.-метод. посібник / Національна академія держ. управління при Президентові України. Одеський регіональний ін-т держ. управління. -- О. : ОРІДУ НАДУ, 2007. -- 274с.:

а) не відносяться до основних засобів:

- знаряддя лову (трали, неводи, сіті і т. д.);

- бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

- сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки і т. д.);

- спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);

- спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі; формений одяг, призначений для видачі працівникам установи;

- тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

- тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;

- предмети, призначені для видачі напрокат;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл.

б) відносяться до основних засобів:

- сільськогосподарські машини і знаряддя;

- будівельний механізований інструмент;

- робочі і продуктивні тварини;

- усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

- документація з типового проектування, а так само сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

Всі інші необоротні активи, що не увійшли ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів можна сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні активи) і відповідно відображати на рахунку 11.

Необоротні активи, що входять до кожної з трьох груп, дуже різноманітні по своєму призначенню, способу використання, термінам служби і т. д. Це вимагає здійснення наступної, ще більш детальної їхньої класифікації (угруповання). Поділ основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів на підгрупи здійснено в повній відповідності з Планом рахунків, тобто для кожній окремій підгрупі відповідає свій субрахунок 10, 11 і 12 рахунків.

При зміні матеріально відповідальної особи та у випадках, передбачених чинним законодавством України (стихійне лихо, крадіжка тощо), здійснюється інвентаризація необоротних активів, які перебувають на зберіганні, відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10. 98 N 90 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11. 98 за N 728/3168 (із змінами). За результатами інвентаризації складається акт приймання-здавання, який затверджується керівником установи.

Низька мобільність коштів, вкладених у необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції), не означає відмови від комплексу управлінських завдань. Але у цьому випадку процес управління суттєво відрізняється від розглянутого в цьому розділі механізму прийняття короткострокових фінансових рішень Шеремет О.О. Фінансовий аналіз Навч.посібн.:-Київ “Кондор”,2005.-100-108 с. .

1.2 Система показників ефективності управління необоротними активами

Основна мета управління необоротними активами полягає у забезпеченні їх своєчасного оновлення та ефективного використання. У процесі управління необоротними активами вирішуються такі завдання Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с.:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій і розширеній основі;

- визначення потреби в нарощування необоротних активів для розширення обсягів діяльності;

- визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (будівництво, створення, купівля, оренда, лізинг);

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та нематеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

Організаційними формами оновлення виробничих засобів на простій основі є:

- поточний ремонт -- часткове оновлення основних засобів (фінансується за рахунок витрат виробництва);

- капітальний ремонт -- значне відновлення основних засобів і часткова заміна їх окремих видів (фінансується за рахунок частини накопичених амортизаційних відрахувань і списується на витрати підприємства);

- придбання нових видів необоротних активів -- заміна зношених основних засобів у межах нагромаджених амортизаційних відрахувань.

При розширеному відтворенні формування (будівництво, створення, придбання) нових видів необоротних активів здійснюється із залученням додаткових фінансових ресурсів (зверх накопиченої амортизації): прибутку, довгострокових позик, випуску цінних паперів.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються Пріб Катерина Анатоліївна. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". -- К. : Університет "Україна", 2007. -- 321с.:

- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності (якщо не можна підвищити коефіцієнт змінності використання наявних виробничих засобів);

- залишок необоротних активів на початок планового періоду;

- планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому необхідно володіти в достатньому обсязі інформацією про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, оскільки в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках (для планування потреби у фінансових ресурсах).

Важливим джерелом простого і розширеного відтворення є амортизація основних засобів та нематеріальних активів. її формування пов'язано із основними стадіями кругообігу необоротних активів (рис. 1.1).

Залежно від прийнятої на підприємстві облікової політики можуть використовуватися різні методи нарахування амортизації основних засобів. Метод суми одиниць продукції передбачає, що початкова вартість основного засобу знецінюється з кожною виготовленою за його допомогою одиницею продукції.

Цим методом доцільно користуватися у випадку, коли Ковалев В.В. Финансовий анализ: Управления капиталом. Вибор инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансы и статистика, 200.-480с. :

- строк корисної служби основних засобів безпосередньо визначається кількістю випущеної продукції;

- обсяг випуску продукції надійно визначається (поштучно);

- моральний знос основних засобів незначний.

Метод зменшеного залишку (прискореної амортизації) використовується для тих основних засобів, які мають максимальну віддачу на початку строку експлуатації. Це означає, що вартість активів зменшується набагато швидше під впливом морального зносу, ніж у процесі їх фізичного старіння. На користь цього методу свідчить і той факт, що в перші роки служби основні засоби можуть приносити більше доходу у зв'язку з меншими затратами на технічне обслуговування і ремонт.

Ліквідаційна вартість при методі зменшеного залишку не враховується, а амортизаційні відрахування визначаються за формулою Амортизаційні відрахування = Прискорюючий коефіцієнт х Норма амортизації x Балансова вартість активу.

Проведення на підприємстві прискореної амортизаційної політики є важливим стимулом для розвитку науково-технічного прогресу та активного запровадження інновацій у виробничий процес. У результаті прискореної амортизації скорочується строк окупності обладнання, прискорюється вибуття старих основних засобів, інтенсивніше відбувається процес накопичення амортизації, що дає змогу вчасно купити нове обладнання й уникнути морального зносу технічних засобів.

Обґрунтовуючи доцільність використання окремих методів нарахування амортизації, фінансовий менеджер повинен намагатися максимізувати не лише обсяг накопиченої амортизації, а й забезпечити якомога більше значення чистого грошового потоку, що залишається у розпорядженні підприємства (сума чистого прибутку від основної діяльності та амортизаційних відрахувань у поточному періоді).

Водночас, важливим об'єктом фінансового управління є ефективність використання необоротних активів, про що свідчить наведена нижче схема причинно-наслідкових зв'язків (рис. 1.2) Мілай А. О. Кредитно-розрахункові операції : Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004. -- 204 с..



Рис.1.2. Причинно-наслідкові зв'язки підвищення ефективності необоротних активів

Постійний фінансовий моніторинг за ефективністю використання основних засобів необхідно здійснювати за допомогою таких аналітичних показників, як фондовіддача, фондорентабельність, відносна економія основних засобів у результаті підвищення фондовіддачі, приріст продукції за рахунок підвищення фондовіддачі і т. ін.

Водночас, фінансовий менеджер має забезпечувати ефективне формування грошових потоків, пов'язаних із придбанням та орендою (лізингом) основних засобів.

Під час оцінювання грошових потоків, пов'язаних із різними способами формування необоротних активів, перевагу надають тому варіанту, який забезпечує мінімальний потік платежів у періоді, що дорівнює строку оренди.

Порівнюючи окремі грошові потоки (придбання обладнання на умовах лізингу, за рахунок банківського кредиту, за рахунок власних фінансових ресурсів) керуються такими правилами Гайдис Надія Михайлівна. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. -- Л. : ЛБІ НБУ, 2006. -- 414с.:

- порівняння грошових потоків здійснюється шляхом їх приведення до теперішньої вартості;

- ставка дисконту береться однаковою для всіх альтернативних варіантів;

- для більш об'єктивного оцінювання альтернативних грошових потоків враховується можливість отримання податкової економії (при лізингу -- за рахунок віднесення на собівартість продукції лізингових платежів, при купівлі за рахунок кредиту -- за рахунок процентів за кредит та амортизаційних відрахувань).

Основними задачами управління необоротними активами є:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів виробництва;

- визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструкція, технічне переоснащення);

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури;

Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів в межах існуючої на підприємстві потужності виробництва.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються Герасимчук Зоряна Вікторівна, Вахович Ірина Михайлівна. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / Луцький держ. технічний ун- т; Київський національний торговельно-економічний ун-т. -- Вид. 2-е, переробл. і доп. -- Луцьк : Надстир`я, 2007. -- 412с.:

- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності;

- залишок необоротних активів на початок планового періоду;

- планове вибуття необоротних активів у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках. Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; структури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:

1. Коефіцієнт участи операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:

Ку - коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.

, де

ВАс - середня вартість операційних необоротних активів.

ОАс - середня вартість оборотних активів.

Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки - негативно.

2. Коефіцієнт зносу:

, де

Кз - коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізуємого періоду.

Зк - сума зносу.

ВАс - середня вартість необоротних активів.

Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення - навпаки позитивно.

3. коефіцієнт придатності необоротних активів Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. Проф. А.М.Поддєрьогіна.-К.: КНЕУ, 2000.-480с. :

, де

Кп - коефіцієнт придатності необоротних активів.

ВАз - залишкова вартість необоротних активів.

ВАп - первісна вартість необоротних активів.

Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки - негативно.

4. Період обороту необоротних активів:

, де

По - період необороту необоротних активів;

ВАс - середня вартість необоротних активів;

Зс - середня сума зносу необоротних активів.

Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно характеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки - негативно.

5. Коєфіцієнт рентабельності Брюховецька Наталя Юхимівна. Фінанси підприємств: навч. посібник / Донецький ун-т економіки та права. Кафедра фінансів. -- Донецьк : ДонУЕП, 2006. -- 215с.:

, де

Кр - коефіцієнт рентабельності необоротних активів;

Пч - чистий прибуток підприємства.

ВАс - середня вартість необоротних активів.

На основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому періоді за формулою:

, де

ВАо - оптимальна сума необоротних активів;

ВАк - вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;

ВАн - вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду;

КВА - приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді;

КОР - коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.

Таким чином, фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне використання грошових коштів, пов'язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним переоснащенням необоротних активів Поддерёгин А.М. Финансы предприятия. Учебник.-К.:КНЕУ, 2006.-574с..

У процесі управління необоротними активами вирішуються такі комплекси управлінських завдань: обґрунтування можливих форм оновлення основних виробничих засобів, визначення потреби в їх нарощенні та можливих способів розширення, формування необхідних фінансових ресурсів, підвищення ефективності використання введених в дію основних засобів.

Розділ 2. Аналіз управління необоротними активами на державному підприємстві «Миколаївський морський торговельний порт»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ДП «ММТП»

Миколаївський порт - один з найстаріших на Україну, більше двох століть приносить він славу своєму регіону. Історія підприємства почалася в 1789 році. Тоді, на лівому березі Інгулу, неподалік від будівлі адміралтейства, в районі нинішнього Дикого Саду, була заснована Вільна Гавань, яка стала прародителькою нинішнього морського порту. У 1914 р. за розмірами експортної торгівлі Миколаївський порт поступався тільки Петербургу та Одесі, а за обсягами експорту зерна йому не було рівних серед портів Російської Імперії.

Сьогодні Миколаївський морський торговельний порт - бюджетоутворююче підприємство регіону, він входить в п'ятірку найбільших морських портів держави і включений в список підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.

Порт з'єднаний з морем Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу.

- Довжина каналу - 44 милі;

- Ширина каналу - 100 м;

- Підхідного каналу порту - 13-е коліно БДЛК:

ширина - 100 м, довжина 1520 м, глибина - 11,2 м.

- Прохід по каналу можуть здійснювати суду довжиною до 215 м і осіданням до 10,3 м.

- Територія порту - 97,3 га;

- Акваторія порту - 342 га;

- Загальна протяжність причалів порту - 2420 м;

(В т.ч. 242,2 м - в п / п Очаків);

- Допустима осадка біля причалів - 10,3 м (у прісній воді);

- Довжина залізничного полотна - 27 км;

- Кількість причалів - 15,

Акваторія порту має зовнішній рейд на підході до портпункту Очаків для обробки великотоннажних суден типу "PANAMAX" осіданням до 13,2 м.

До місця розташування Миколаївського порту тяжіють такі транспортні коридори:

- ТРАСЕКА - «Європа - Кавказ - Азія»;

- МТК № 7 - «Дунайський водний шлях";

- NELTI - «Нова Євроазіатська Транспортна Ініціатива» (Північний Китай - Казахстан - Західна Європа

В порту надаються наступні послуги:

1. Забезпечення бункерування водою, бонування судна;

2. Зняття лляльних, стічних вод (крім баластних), суднового сміття;

3. Організація робіт дератизації, дезінфекції, в тому числі води і ємностей, дезінсекції, фумігації вантажу і судна;

4. Надання готелів для екіпажу;

5. Енергозабезпечення та телефонізація;

6. Швартові операції, буксирне забезпечення судів;

7. Надання вільних причалів для проведення дрібного навігаційного ремонту суден, відстою та інших потреб;

8. Оформлення вільної практики судів;

9. Надання довідок про плавальні ценз;

10. Оформлення свідоцтва моряка і продовження терміну його дії;

11. Медичні послуги;

У порту обробляються наступні вантажі:

1. Генеральні вантажі:

- Металопродукція

- Пересувні технічні засоби

- Штучні в упаковці

- У транспортних пакетах

- Катно-бочкові

- Габаритні

- Лісоматеріали

- 2. Наливні і навалочні вантажі:

- Вугілля

- Руді різні

- Чавун

- Окатиші

- Зернові

- Нафтоналивні

- Масло рослинних

- Патока

- Тріска

- Продукція глибокої заморозки

Для інвесторів функціонує комплекс з перевалки генеральних вантажів причал № 8. Призначення перевантажувального комплексу генеральних вантажів причалу № 8 є забезпечення навантажувально-розвантажувальних і складських робіт з приймання, збереження та відвантаження м'ясник експортно-імпортних генеральних вантажів.

Робочий проект розроблений Міжнародною Асоціацією гідротехніків водного транспорту.

Проектом передбачено нове будівництво в складі власне причалу та освіта території.

Будівництво планується здійснювати за трьома пусковими комплексами:

- I-й пусковий комплекс - будівництво причалу № 8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів.

- II-й пусковий комплекс - облаштування допоміжного причалу.

- III-й пусковий комплекс - сполучення з причалом № 7.

Враховуючи перспективи збільшення глибини БДЛК до 15 м, доцільно виконати коригування проекту на глибину біля кордону причалу № 8 на 14 м, що збільшить вартість будівництва. Термін окупності 9 років.

Перевантажувальну діяльність в порту здійснюють стівідорні компанії.

1. ТОВ Стівідорна компанія «Нікморсервіс Миколаїв»

Потужність до 1 млн. тонн вантажів на рік

Основою напрямок: перевалка генеральних, навалювальних та зернових вантажів.

В експлуатації компанії знаходяться відкріті та закріті складські площі, 5 портальних кранів, 2 гідроманіпуляторі, ковшові и вілочна техніка, станція розвантаження вагонів, Що дозволяє здійснюваті вівантаження зернових вантажів в закріті склади.

Компанія працює на 9 причалі порту.

Директор: Хараберюш О.В.

Контакти т. 507272

office@nikmorservices.com.ua

www.nikmorservices.com.ua

2. ТОВ «Європейська Транспортна Стівідорна Компанія», «ЕТСК», заснован в 2013 році.

Потужність: для Накопичення суднового партій вантажів, ми Пропонуємо Як відкріті складські площі, так и кріті склади. Площа відкрітіх складів складає близьким 20000 м2. Кріті склади ма ють площа близьким 4900 м2 и можут вікорістовуватіся для Накопичення суднової партії насіпніх (зернові, продукти сільгосппереробкі) i генеральних вантажів, які вімагають закритого зберігання.

Компанія працює на 12, 13 причалах порту.

Директор: Прокоф `єв А.І.

Вул.Заводська, 23 \ 26

Тел. \ Факс +38 (0512) 507915

3. ТОВ «Грінтур-єкс».

Заснован у 1998 році, у 2014 році Була переорієнтована на перевантаження зернових вантажів. 126 тис. тон одночасного Зберігання зернових вантажів.

Потужність до 3 млн. тонн на рік.

У наявності Дві перевантажувальні машини, 4 ковшових перевантажувача.

Перевантаження зерна на експорт.

Працює на 14 причалі порту.

Директор: Дикий С.А.

50401, Миколаїв вул. Мало морська 25

50-04-18; 50-84-08

grintour@mkasat.net

4. Південна Стівідорінг Компані ЛІМІТЕД.

Компанія іноземне підприємство «Південна Стівідорінг Компані ЛІМІТЕД» заснован у серпні 2011 року.

Основним безпосередньо діяльності КОМПАНІЇ є перевалка транзитної Вугілля з России. Потужність до 1 млн. тонн. Оснащена 3 портальними кранмі вантажопідйомністю 10-16т, ковшеві и вилочними автонавантажувачі. Складські теріторії загально площе близько 14 000 м2 дозволяють без труднощів прійматі Вугілля різніх сортів и марок.

Працює на 10 причалі порту.

Тел. (0512) 507550.

ТОВ «Стівівідорна компанія Нікмет-термінал».

Заснован у 2013 році Потужність: 2 млн.тонн на рік.

Спеціалізація: Металопродукція, генеральні, зернові вантажі.

Оснащення: 13 портальних кранів вантажопідйомністю від 5 до 40 тон;

3, 4, 5, 6 причал ДП «ММТП»

54002, вул. Заводська, 23

Генеральний директор Бібік С. В.

т. (0512) 507562

(Т \ ф) (0512) 508812

5. Стівідорна інвестиційна компанія.

ТОВ «Стівідорна Інвестиційна Компанія» заснован: 2014році

Потужність: Більше 1 млн. тон на рік

Має відкріті майданчики загально площе 20252 кв.м. для одноразового Зберігання вантажу. Переважно обробляються:

- У режімі експорт: руди, Вугілля, металовироби.

- У режімі імпорт: Хімічні добрива, Вугілля, глинозем, ільменіт, бентонітова глина.

Причал сік має Залізничні під'їзні шляхи, обладнання портальними кранами вантажопідйомністю до 16 т. Д. Працює на 11 причалі порту.

Директор: Солов `єв А.А

Фактична адреса: Україна, 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, будинок 23/26

Тел. / Факс: +38 (0512) 50-79-21

E-mail: SIC.LLC @ meta.ua

6. Розподільчій холодильник для Зберігання продукції глибокого заморожування.

ТОВ "ТД" Морепродукт».

Розмір інвестицій 10 млн. дол. США. Збудовані в тилу причалів № 3,4 Потужність терміналу - 500 тис. тонн на рік. Чисельність працівників - 50 чол.

Комплекс з переробки лісоматеріалів у тріску.

ТОВ "Ай-Сі-Ел Україна", за участі італійського Капіталу. Розмір інвестицій близьким 5 млн. дол. США. Для ОБРОБКИ суден використовуються причалу порту № № 11,12. Потужність терміналу - 420 тис. тонн на рік. Чисельність працівників - 70 чол.

Перевантажувальній комплекс генеральних и навалочних вантажів на причалі.

7. ТОВ «Дунайська судноплавно-стівідорна компанія».

Загальна вартість будівництва комплексу становіть 247 млн.грн., Потужність комплексу 3,4 млн. тонн вантажів на рік. Кількість нових робочих місць - 120 осіб.

Перевантажувальній комплекс з переробки харчових олій.

8. ТОВ «Евері» Вихід в районі причалу порту № 3.

Загальна вартість будівництва 137 млн. грн. Потужність 500 тис. тон на рік. Склади одноразового Зберігання - 40,0 тис. тон. Кількість нових робочих місць створення - 91 чоловік. Адреси:

54017, Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117

тел / факс: +38 (0512) 76-81-76, 76-81-74,

http://everi.com.ua

9. Комплекс з перевалки нафтопродуктів.

ТОВ "МИКОЛАЇВ Нафтопродукти".

Загальна кошторисна вартість БУДІВНИЦТВА складає 32,0 млн. грн .. Вантажообіг комплексу складатиме 4,00 млн. тон на рік.

Оснащення порту:

- порт оснащено сучасним обладнанням;

- перевантажувальними машинами та механізмами, які забезпечують переробку всіх поступаючих вантажів:

- навалочних;

- насипних;

- генеральних;

- важких;

- негабаритних;

- контейнерів тощо.

В розпорядженні порту:

- портальні крани вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн;

- автонавантажувачі вантажопідйомністю від 1,5 до 25 тонн;

- трактори;

- бульдозери;

- тягачі;

- екскаватори;

- трюмні та складські машини;

- ролтрейлери та низькорамні причепи;

- плавкрани вантажопідйомністю 5 та 100 тонн для перевантаження великовагових вантажів.

Вивантаження з суден і навантаження в судна рефрижераторних вантажів, зерна, цукру-сирця, небезпечних вантажів відповідних класів, добрив насипом виконується по прямому варіанту. Небезпечні вантажі перероблюються портом по правилам МОПОГ (ІМО). В порту надається повний комплекс послуг, пов'язаних з вантажоперевалкою та судно-заходами.

Для обробки транспортних засобів - суден, вагонів, автотранспорту, порт має виробничі потужності, в тому числі причали, склади, перевантажувальні механізми.

Навантажувально-розвантажувальні роботи проводяться цілодобово, а також у вихідні та святкові дні. Висока інтенсивність виробництва навантажувально-розвантажувальних робіт з будь-якими вантажами, включаючи великовагові, довгомірні та негабаритні, контейнерні, навалочні та насипні, знижує витрати фрахтовачів суден. Є автобаза, яка дозволяє здійснювати далекі і закордонні перевезення.

2.2 Загальна характеристика фінансового стану підприємства

2.2.1 Оцінка фінансово - майнового стану підприємства та динаміка його зміни

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств Шелудько Валентина Миколаївна. Фінансовий менеджмент: Підручник. -- К. : Знання, 2006. -- 439с..

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції Бондар М.І. Аудит в АПК Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 188 с..

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства Азаренкова Галина Михайлівна, Журавель Тетяна Миколаївна, Михайленко Роман Михайлович. Фінанси підприємств: Навч. посібник для самост. вивчення дисципліни -- 2. вид., випр. і доп. -- К. : Знання-Прес, 2006. -- 288с..

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

· дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

· дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

· об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

· оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

· аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

· визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник Поддерёгин А.М. Финансы предприятия. Учебник.-К.:КНЕУ, 2006.-574с..

Спочатку проаналізуємо основні показники фінансово-господарскої діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (табл.. 2.1).

Таблиця 2.1

Основні показники фінансово-господарської діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р. (тис. грн.)

Показники	2013	2014	2015	Відхилення
				Від 2013	Від 2014
				Абсол.	Віднос.	Абсол.	Віднос.
2	3	4	5	6	7	8	9
Товарооборот	232781,00	244339,00	223472,00	-9309,00	-0,04	-20867,00	-0,09
Валовий дохід	85061,00	120943,00	118150,00	33089,00	0,39	-2 793,00	-0,02
Рівень ВД,%	36,54	49,50	52,87	16,33	0,45	3,37	0,07
Витрати на реалізацію та інші операційні витрати	201,31	302350,00	219890,00	219688,69	1091,30	-82460,00	-0,27
Рівень витрат,%	0,00	1,24	0,98	0,98	1136,80	-0,25	-0,20
Дохід від основної діяльності	84859,69	-181407,00	-101740,00	-186599,69	-2,20	79667,00	-0,44
Рентабельність доходу основної діяльності,%	0,36	-0,74	-0,46	-0,82	-2,25	0,29	-0,39
Балансовий прибуток	84859,69	85966,00	85565,00	705,31	0,01	-401,00	0,00
Рентабельность прибутку,%	0,36	0,35	0,38	0,02	0,05	0,03	0,09
Чистий прибуток	59401,78	60083,00	66536,00	7134,22	0,12	6 453,00	0,11
Рівень, %	0,26	0,25	0,30	0,04	0,17	0,05	0,21

На основі даних табл.. 2.1 можна бачити, що товарооборот зменшився за 3 роки на 0,04%, валовий дохід збільшився на 0,39%, витрати на реалізацію зросли на 1091%, дохід від реалізації зменшився на 2,2%, балансовий прибуток підприємства збільшився на 0,01%, а чистий прибуток на 0,12%.

Показники з таблиці 2.1 проілюстровано на рис.2.1.

Рис. 2.1. Динаміка показників фінансової діяльності ДП «МТП» за 2013-2015р.р.

Оцінимо фінансово-майновий стан ДП «МТП» за допомогою динаміки показників балансу підприємства (дод.А).

На основі даних додатку А можна бачити, що значно збільшилася залишкова вартість нематеріальних активів - на 1727 тис. грн., або на 334,7%. Це відбулося за рахунок збільшення первісної вартості нематеріальних активів на 2190 тис. грн., або на 173,5% та більш уповільнених темпів зростання величини зносу - на 1209 тис. грн., або на 62,1%.

Вартість незавершеного будівництва зменшилася на 26787 тис. грн., або на 34,4%.

Первісна вартість основних засобів збільшилася на 126029 тис. грн., або на 42%, знос збільшився на 31172 тис. грн., або на 20,4%, а відтак залишкова вартість основних засобів збільшилася на 94857 тис. грн., або на 64,3%.

Вартість інших фінансових інвестицій збільшилася на 969 тис. грн., або на 58,4%.

Довгострокова дебіторська заборгованість збільшилася на 497 тис. грн., або 9,1%, а відстрочені податкові активи - на 10807 тис. грн., або на 68,7%. Всього вартість необоротних активів підприємства за 3 роки зросла на 82070 тис. грн., або на 33%.

При аналізі оборотних активів можна бачити, що вартість запасів зменшилася на 67 тис. грн., або на 0,4%. Поточні біологічні активи зросли на 1 тис. грн., або на 25%. Незавершене виробництво зросло на 1289 тис. грн.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості підприємства зменшилася на 3844 тис. грн., або на 20,3%, а резерв сумнівних боргів - на 2 тис. грн., та залишку на 2015р. не має.

Дебіторська заборгованість перед бюджетом зменшилася на 141 тис. грн. ,або на 91%, за виданими авансами - на 1838 тис. грн. ,або на 39,8%. Інша поточна дебіторська заборгованість збільшилася на 982 тис. грн. ,або 37,6%.

Величина грошових коштів в національній валюті збільшилася на 13880 тис. грн., або на 62,7%, в іноземній валюті - на 3563 тис. грн.

Інші оборотні активи зменшилися на 9951 тис. грн., або на 90,4%. Усього оборотні кошти підприємства збільшилися на 80051 тис. грн. Витрати майбутніх періодів зменшилися на 57 тис. грн., або на 34,5%.