Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра податків і фіскальної політики

Курсова робота

на тему: «Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання»

Виконала:

Науковий керівник:

Зміст

Вступ

1. Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи

2. Практика та проблематика ефективного функціонування податкової системи в Україні

3. Основні напрямки реформування податкової системи України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

загальнодержавний місцевий податок

Актуальність. Економіка України останні роки функціонує в умовах високого незбалансованого завищеного фіскального тиску. На сьогодні система оподаткування, методи збору податків та контролю за їх сплатою посилюють негативні тенденції та є основою для корупції, розвитку тіньової економіки. Це стає причиною того, що в належному обсязі не поповнюється дохідна частина бюджету, а від так скорочуються соціальні видатки та видатки розвитку, збільшується частина невдоволеного населення. Виникає брак коштів на підтримку освіти, культури, гуманізації суспільних відносин. Отже, виникає необхідність дослідження питань, пов'язаних із впливом податкової системи на основні економічні процеси, оскільки для подолання неґативних тенденцій і з метою підвищення рівня ефективності оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так і окремих податків.

Призначення податкової системи, яка є відображенням і органічною складовою економічної моделі розвитку країни, полягає не лише у збиранні податків та забезпеченні дохідної частини бюджету для виконання державою своїх функцій, а й у сприянні досягненню стратегічної мети розвитку національної економіки.

Мета. Метою роботи виступає аналіз сучасних проблем функціонування податкової системи України та виокремлення основних шляхів їх подолання.

Із логіки поставленої мети можна виокремити ряд таких завдань:

Ш розкрити сутність, структуру та основні принципи побудови податкової системи;

Ш проаналізувати діючу практику функціонування податкової системи в Україні;

Ш запропонувати основні шляхи реформування податкової системи України.

Об'єкт. Об'єктом дослідження є податкова система України її проблеми та шляхи удосконалення.

Предмет. Предметом дослідження є теоретичні й практичні заади реформування податкових відносин.

Розробленість. Вагомий внесок дослідження питань теорії та практики функціонування ефективного механізму податкового регулювання економіки зробили як зарубіжні вчені економісти Ф. Бекон, С. Брю, Т. Гоббс, Дж. Кейнс, А. Лаффер, К. Маркс, Е.Ліндаль, Д. Рікардо, А. Сміт, М. Фрідман. У вітчизняній науковій літературі дана проблема також достатньо висвітлена, зокрема комплексне дослідження даної теми можна зустріти в працях:- А. Крисоватого, С. Юрія, Б. Іванова, О. Василика, О Данілова, А. Соколовської, Л. Тарангул, В. Федосова та багатьох інших.

Інформаційною базою дослідження є Податковий кодекс України, постанови Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Використано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також монографічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Структура роботи. Курсова робота складається з 31 сторінок друкованого тексту, яка включає вступ, 3 питання, висновок та 25 позицій використаної літератури, 2 рисунки, 4 таблиці.

1. Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи

У науковій літературі немає єдиного підходу до визначення змісту поняття "податкова система". Найважливіші підходи, що розкривають зміст аналізованого поняття, містять такі положення [23, с. 98].

1. До складу податкової системи входять всі види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які встановлено чинним законодавством і запроваджено в країні.

2. Податковою системою визначається перелік суб'єктів, на яких покладається виконання функцій у сфері оподаткування.

3. Податкова система установлює порядок проведення операцій з оподаткування.

Ґрунтуючись на вищенаведених положеннях можна дати таке загальне визначення: податкова система визначає суб'єктів податкових відносин, сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок проведення операцій з оподаткування.

Податкова система - це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування; з іншого - вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку

Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [24, c. 10].

За оцінками фахівців, система оподаткування тим ефективніша, чим вона зручніша як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Структура податкової системи України[11, с. 93]

Система оподаткування - це сукупність установлених чинним законодавством держави податків і зборів , а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів [18, с.120].

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Зокрема до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом. Натомість до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Таблиця 1.1.

Загальнодержавні та місцеві податки і збори України [12 ]

Податки	Збори
Загальнодержавні
1. на прибуток підприємств	1. збір за першу реєстрацію транспортного засобу
2. на доходи фізичних осіб	2. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
3. ПДВ	3. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
4. акцизний податок	4. плата за користування надрами
5. екологічний податок	5. плата за землю
6. фіксований с/г податок	6. збір за користування радіочастотним ресурсом України
7. мито	7. збір за спеціальне використання води
	8. збір за спеціальне використання лісових ресурсів
	9. збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);
	10. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
	11. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ для споживачів усіх форм власності
Місцеві
1. податок на нерухоме майно,відмінне від земельної ділянки	1. збір запровадження деяких видів підприємницької діяльності
2. єдиний податок	2. збір за місце паркування транспортних засобів
	3. туристичний збір

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. База оподаткування це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи [19].

Платниками податків - визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або проводять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Згідно визначення зрозуміло, що традиційно платниками податків виступають фізичні та юридичні особи, перелік яких визначено цивільним законодав­ством. Разом з тим, є категорії платників податків, що передбачені винятково податковим законодавством. До них належать консолідована група платників податків, юридичні та фізичні особи, які діють у складі групи, що не має статусу юридичної особи. Окрім того платники податків є зобов'язаними суб'єктами. На правовий статус платників податків впливає метод фінансово-пра­вового регулювання. Державне управління в сфері формування доходної частини бюджету об'єктивно Зумовлено необхідністю підпорядкування суб'єктів, за рахунок коштів яких і формується ця частина бюджету. Саме тому правове регулювання відносин у сфері податкової діяльності держави спрямовано на однобічні владні розпорядження державних органів щодо безумовно зобов'язаних суб'єктів. У зв'язку з цим у правовому статусі платників податків пріоритетним є комплекс податкових обов'язків щодо податкових прав, які є похідними від обов'язків.

Різноманіття платників податків зумовлює потребу їх класифікації за різними підставами. Класифікація має важливе значення як для теорії податкового права, так і для податкового законодавства. По-перше, вона дає вичерпне уявлення про всі різновиди платників податків, і, по-друге, така класифікація закладає основи правового статусу того чи іншого платника податків.

Платників податків можна класифікувати за такими підставами:

І. Залежно від способу організації господарської діяльності:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) іноземні юридичні особи; постійні представництва іноземних юридичних осіб;

4) юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу юридичної особи (іноземні і/чи національні юридичні та фізичні особи, що діють в Україні на правах партнерів у складі групи, яка не є юридичною особою, на підставі договору про спільну діяльність);

5) відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;

6) консолідована група платників податків.

ІІ. Залежно від податкової юрисдикції держави:

1) резиденти -- особи, які мають місце постійного проживання чи місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);

2) нерезиденти -- особи, які не мають місця постійного знаходження в державі і в яких оподатковуванню підлягають лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть обмежену податкову відповідальність).

Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

-- постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій -- в Україні це 183 календарних дні);

-- джерела отриманих доходів;

-- межі податкової відповідальності -- повної чи обмеженої1.

Принцип територіальності визначає національну належність джерела доходу. При цьому оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування в даній країні.

Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Велика Британія, СІЛА, Росія, Україна); інші -- переважно критерій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки). Різне об'єднання цих критеріїв зумовлює неоднаковий податковий режим і часто є основною причиною подвійного оподаткування.

ІІІ. Залежно від розмірів сукупного валового доходу:

1)великий платник податків -- це особа (юридичний, відособлений підрозділ без статусу юридичної. особи, постійне представництво іноземної юридичної особи), сукупний валовий доход якої становить від 4 до 20 млн. грн.1;

2)середній платник податків -- це особа (всі платники, перераховані в першій групі), обсяг сукупного валового доходу якої становить до 4 млн. грн. У встановлених законодавством випадках ці суб'єкти можуть виступати малими платниками податків;

Контролюючими органами виступають є:

Ш Державна податкова служба 1 України є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. Її очолює Голова ДПС України, якого призначає на посаду і звільняє Президент України за поданням Прем'єр-міністра.

Ш Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

До основних вимоги щодо оптимальної побудови податкової системи відносять :

1. Розподіл податкового навантаження повинен бути рівномірним;

2. Мінімальний тиск на економічні рішення суб'єктів господарювання

3. Зведення до мінімуму можливого порушення рівноваги між соціальною справедливість та економічною ефективністю

4. Сприяння стабілізації економіки та економічного росту

5. Зрозумілість оподаткування для всіх його учасників, справедливість управління ним

6. Мінімальні затрати на управління податковою системою.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Структура органів ДПС [11, c. 135]

Науковий підхід у побудові ефективної податкової системи передбачає:

ь системність. Потреба системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані і органічно доповнювати один одного, при цьому не вступати в протиріччя з системою оподаткування в цілому і з окремими її елементами.

ь встановлення основобудовної бази. Основобудовною базою побудови податкової системи є об'єм бюджетних видатків, оскільки податки є засобом виконання державою своїх функцій.

ь формування правової бази. Податкова система є продуктом податкового законодавства, яке базується на правовій базі.

Для оптимальної побудови та функціонування податкової системи необхідно дотримуватись певних принципів серед яких:

ь принцип вигоди та адміністративної зручності. Вигода в оподаткуванні означає, що втрата добробуту в результаті сплати податків мають бути сумірними для платників з тими вигодами, які вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною для платників і для державних структур з точки зору змісту податкової роботи і податкового законодавства;

ь принцип платоспроможності декларує те, що тягар оподаткування має розподілятися згідно платоспроможності платників, вартості споживання майна. З цим принципом пов'язано горизонтальна і вертикальна рівність в оподаткуванні. Горизонтальна передбачає, що платники з однаковою платоспроможність і податковою базою сплачують однакові суми податків протягом певного періоду. Вертикальна досягається, коли платники з різною платоспроможністю сплачують різні по величині суми податків, які диференціюються відповідно до принципів соціальної справедливості

ь принцип визначальної бази. В основу побудови будь-якої податкової системи має бути закладена соціально-економічна доктрина держави, виходячи з якої в країні формується середній рівень оподаткування та частина ВВП, що перерозподіляється через бюджет з допомогою податків шляхом побудови конкретної податкової системи [19].

Отже підсумовуючи вище сказане можна зазначити, що основною метою реформування податкової системи є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності, на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Податкова система повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу. Реформуванню підлягають правові норми, що визначають форми, механізм регулювання. Також досить актуальними виступають питання реформування ДПС.

2. Практика та проблематика ефективного функціонування податкової системи в Україні

Сьогодні проблема побудови ефективної податкової системи є одним з найбільш актуальних питань у процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтеґрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду у сфері оподаткування.

Дійсна сьогодні в Україні податкова система сформувалась ще на старті трансформаційного процесу. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак перехід української економіки на ринкові відносини потребує вдосконалення податкової системи для оптимального виконання нею своїх завдань і функцій [20, с.32].

На сьогоднішній день, вітчизняна система оподаткування має дуже багато проблем та суперечностей функціонування. Українська податкова система була всесвітньо визнана як одна з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону. У рейтингу податкових систем Paying Taxes 2010, підготовленому Світовим банком спільно з Price Waterhouse Coopers, Україна посіла 181 місце зі 183 досліджуваних країн . За даними дослідження, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачує 147 податків та платежів, що є найгіршим показником у світі -- 183 місце [1].

Основними недоліками чинної податкової системи є:

Ш нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;

Ш перетворення податкової системи у чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків і відтік капіталів за кордон;

Ш проблема подвійного оподаткування;

Ш несвоєчасне виконання державою зобов'язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб'єктам господарювання;

Ш нестабільність податкового законодавства, що обмежує можливості формування суб'єктами господарювання економічної та фінансової політики у середньо та довгостроковому періодах;

Ш низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків і зборів, що негативно відображається на обсягах надходжень до бюджету та, як наслідок, на бюджетних видатках

До негативних рис податкової системи також варто віднести її надмірну фіскальну спрямованість і неврахування інших завдань, таких як стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку, та підприємницької діяльності. На сьогоднішній день головним завданням функціонування податкової політики повинна стати її переорієнтація із суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки найважливіше значення має регулююча функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом із тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів [5,с.70].

Суть ефективного функціонування податкової системи України полягає у формуванні дохідної частини Державного бюджету, що відобразимо у таблиці 2.1

Так, як видно із таблиці в Україні найбільшу частку доходів складають податкові надходження, які ще у 2008 р., становили 167883,4 млн. грн., тобто 72,5% загальної суми доходів. Проте у зв'язку з економічно кризою сума податкових надходжень значно знизилась у 2009 р. і склала які 148915,6 млн. грн., або 66,1% загальної суми доходів, що на 18967,8 млн. грн. менше в порівнянні з 2008р. У 2010 р. можна уже говорити про певну стабілізацію економіки, що позитивно відбилось на обсягах податкових надходжень державного бюджету , вони склали 1687461,4 млн. грн., однак питома їх вага у загальній сумі все таки зменшилася - 65,5% (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Структура доходів Державного бюджету України

Група доходів	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%	Млн. грн.	%
Усього	231686,3	100	225319,9	100	257051,1	100
Податкові надходження	167883,4	72,5	148915,6	66,1	168461,4	65,5
Неподаткові надходження	53817,6	23,1	66296,4	29,4	65055,1	25,3
Інші	9985,3	4,4	10107,9	4,5	23534,6	9,2

Примітка:складено автором на основі джерел [ 8, 9, 10].

Серед податкових надходжень найбільшу питому вагу займають: ПДВ; податок на прибуток підприємств; акцизний збір; ввізне мито; інші податкові надходження (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура податкових надходжень до державного бюджету за 2008-2010 роки (у % до загальної суми надходжень)*

Податкові надходження / Рік	2008	2009	2010
ПДВ	39,6	37,0	39,7
Податок на прибуток	20,3	14,5	15,5
Акцизний збір	5,6	9,8	х
Ввізне мито	х	2,9	3,3
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1,1	х	1,3
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	5,5	х	3,5
Інші податкові надходження	0,4	1,9	2,2

Провідну роль в структурі податкових надходжень відіграє податок на додану вартість, його частка в загальній сумі надходжень до державного бюджету протягом останніх років коливалася в межах від 35,8% до 39,7%, тобто ПДВ становить 1/3 сукупних податкових надходжень бюджету.

Не менш вагомим є податок на прибуток підприємств. Його частка в загальних доходах коливається в межах від 14,5% до 20,3%. Таку у 2010 р. в порівнянні з попередніми роками частка ПДВ і податку на прибуток у загальній сумі надходжень до бюджету збільшилися. Зокрема, у порівнянні з 2009 роком частка ПДВ збільшилася на 2,7%, частка податку на прибуток у порівнянні з 2009 роком - на 1,0%, а з 2008 роком - знизилась на 4,8%. Щодо інших надходжень, то для прикладу ввізне мито забезпечує надходження до бюджету у розмірі 3,3%.

Значно збільшилась частка надходжень за рахунок справляння акцизного збору. В порівнянні з 2008 роком в 2010 році вони збільшилися на 5,1% (2010-10,7%), що в першу чергу пов'язано із зміною виключна ставок акцизного збору. Незначними залишаються кошти від справляння збору за спеціальне використання природних ресурсів. В останні роки їх частка знизилася до 1%.

Для того, щоб детальніше розглянути динаміку надходжень до державного бюджету і мати змогу здійснити порівняння, зробимо їх помісячну розбивку за період з 2007 по 2010 роки (див. таблиця 2.3).

На основі даної таблиці спостерігаємо поступове щомісячне зростання надходжень до державного бюджету протягом періоду з січня по квітень 2007-2010 років та з листопада по грудень у порівнянні з попередніми роками. Але загальна сума доходів державного бюджету без міжбюджетних трансфертів зростала лише до 2008 року. У зв'язку з кризовим становищем держави у 2009 році їх обсяг зменшився на 6433,3 млн. грн. у порівнянні з попереднім роком (223984,3 млн. грн. у 2008 р. і 217551 млн. грн. у 2009 році). Проте, в 2010 році загальна сума доходів державного бюджету без міжбюджетних трансфертів зросла на 31618,8 млн. грн. у порівнянні з попереднім роком (217551 млн. грн. у 2009 р. і 249169,8 млн. грн. у 2010 р.)

Таблиця 2.3

Динаміка щомісячних надходжень до державного бюджету в 2007-2010 роках (без міжбюджетних трансфертів), млн. грн.*

Місяць \ Рік	2007	2008	2009	2010
січень	9341,7	13565,5	13026,4	14632,4
лютий	11149,7	16870,9	17995,6	15322,2
березень	12094,7	14973,9	18799,2	20161,3
квітень	11815,5	18887,1	20632,3	21928,3
травень	13633,0	22427,8	15363,0	19056,5
червень	11246,1	14827,4	11896,5	17765,5
липень	12186,6	17989,7	14080,4	23740,0
серпень	15738,1	24987,8	18963,8	23276,0
вересень	13478,4	19306,9	12999,8	18521,6
жовтень	13303,9	18186,7	16383,3	21186,1
листопад	19589,6	19205,5	33879,4	30238,5
грудень	18013,1	22755,1	23531,3	71000
всього	161590,4	223984,3	217551	249169.8

Примітка:складено автором на основі джерел [7, 8, 9, 10].

Узагальнюючим джерелом доходів державного бюджету є валовий внутрішній продукт країни. Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже, до збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, до поповнення їх дохідної частини. Разом з тим, зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до номінального зменшення надходжень до бюджету

Досить актуальною проблемою у забезпечені ефективного функціонування податкової системи України є надання податкових пільг, що неґативно впливають в першу чергу на формування доходів бюджету [6, с. 39]. Відтак до основних прогалин податкової системи в контексті надання пільг суб'єктам господарювання можна віднести:

по-перше, зростання питомої ваги податкових пільг у надходженнях до бюджету, що призводить до зменшення обсягів самих доходів та недофінансування соціальних програм уряду (таблиця 2.4.);

по-друге, неґативною стороною пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості, наявність великої кількості пільг створює дисбаланс у сфері оподаткування;

Таблиця 2.4

Втрати державного бюджету від надання податкових пільг

	Податкові втрати
Рік	ВВП	Всього	ПДВ	ПНП	Акцизний збір	Плата за землю	Інші
	Млрд.грн.	Млрд.грн.	У% до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП
2003	267,3	39,5	14,8	34,2	12,8	4,1	1,5	0,2	0,1	1,0	0,4	0,1	-
2004	345,1	12,5	3,6	10,8	3,1	1,1	0,3	0,4	0,1	0,2	0,1	-	-
2005	441,5	12,3	2,8	11,5	2,6	0,4	0,1	0,1	0.02	0,2	0,05	-	-
2006	544,2	13,5	2,5	12,5	2,3	0,7	0,1	-	-	0,2	0,04	-	-
2007	720,7	17,5	2,4	16,0	2,2	1,1	0,2	-	-	0,4	0,1	-	-
2008	949,9	22,8	2,4	20,6	2,2	1,7	0,2	-	-	0,4	0,04	-	-
2009	913,5	21,8	3,6	19,2	4,1	0,8	0,3	0,1	0,03	0,3	0,1	0,070	0,02

Примітка:складено автором на основі джерел [6, с. 78].

по-третє, надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектору економіки, бо породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. У цілому ж надання пільг є порушення ринкового механізму розподілу ресурсів і, як свідчить аналіз, пільги суттєво зменшують надходження до бюджету.

по-четверте, головною проблемою при одержанні достовірної оцінки ефективності надання податкових пільг є наявність значного часового лага між періодом застосування пільг та отриманням реальної віддачі для економіки від їх застосування, відтак це є великими втратами для бюджету. Однак це не може служити підставою для відсутності належного контролю з боку зацікавлених органів державної влади за цільовим використанням наданих пільг та узгодженням їх надання з пріоритетами економічного розвитку держави;

по-п'яте чинна система пільгового оподаткування недостатньо націлена на економічний ефект і прискорення економічного розвитку держави. Доцільно забезпечити постійне обмеження та скасування економічно необґрунтованих податкових пільг, покращення системи адміністрування податків, попередження фактів ухилення від сплати податків.

Науковці абсолютно не проти пільг, навпаки вони можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер - стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних. Причому, по-перше, надання пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, - водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету [24, с. 12].

У свою чергу, зазначені недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі:

1. Податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, що зумовлено:

Ш відсутністю ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб'єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов'язань;

Ш недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;

Ш проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків;проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині регулювання державою цін на енергоносії.

2. Бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість. Основні причини, що ускладнюють виконання державою зобов'язань перед платниками податку на додану вартість:

Ш пред'явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов'язань;

Ш виконання прогнозних показників надходжень з податку на додану вартість.

3. Ухилення від сплати податків. Ця проблема є однією з найгостріших, адже створює нерівні умови для суб'єктів підприємницької діяльності і зумовлює:

Ш недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн. На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження;

Ш порушення принципу рівності платників перед законом;

Ш складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового;

Ш недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики.

Щодо питання використання податків як інструментів економічного стимулювання необхідно зазначити наступне. Стимулююча роль податкової системи може полягати лише у мінімізації негативного впливу податкової системи на діяльність господарюючих суб'єктів. Мінімізація такого впливу може у певній мірі слугувати стимулом зростання підприємницької активності. Проте такий підхід не варто абсолютизувати. Не потрібно забувати про необхідність наповнення бюджету держави, забезпечення виконання державою її функцій, фінансування соціальних програм тощо. Система податкових пільг є недосконалою, вони далеко не завжди досягають інноваційно-інвестиційних цілей, заради яких, власне, і запроваджувались.

3. Перспективи розбудови та шляхи вдосконалення податкової системи

В умовах сьогодення важливе місце, на нашу думку, повинно бути відведене податковій системі як державному регулятору покращення фінансової діяльності підприємств. При цьому, проводячи певні зміни в системі оподаткування держава повинна проводити таку податкову політику, яка би була спрямована на оптимізацію як інтересів держави (податкове наповнення бюджету), так і платників податків (помірне податкове навантаження). В Україні в умовах фінансової кризи виникла необхідність пошуку найбільш дієвих механізмів розвитку стимулюючої функції податків. Відсутність системної оптимізації оподаткування призводить до надмірного обсягу стягнення податків при скороченні обсягів виробництва і, як наслідок, критичного зменшення обігових коштів підприємства та їх прибутків. Відсутність належного податкового стимулювання призводить до погіршення фінансової стійкості підприємств, падіння інвестиційної активності, зменшення темпів розвитку і впровадження нових технологій та інноваційної діяльності. Необхідно внести певні зміни відносно тих основних податків, що будуть спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємств. Важливим, при цьому, є надання обґрунтованих податкових пільг, що за певних умов є дієвим інструментом підтримки національної конкурентоспроможності [14, с. 30].

Відтак значної актуальності набуває питання формування такої системи оподаткування, яка б сприяла розвитку економіки, формуванню повноцінних суб'єктів ринкової економіки з одночасним поступовим розв'язанням проблеми скорочення дефіциту бюджету і досягнення фінансової стабілізації з поступовим переходом до економічного росту. Потребує змін і сам механізм та цільове спрямування податків.

Проте, в сучасних умовах не потрібно вдаватися до радикальних змін. Всі зусилля повинні бути спрямовані на зміцнення і вдосконалення податкової системи. Необхідно, разом з тим, приділити увагу підвищенню якості планування і фінансування державних видатків, зміцнити дохідну базу бюджетної системи, створити необхідні механізми контролю над ефективністю використання державних фінансових ресурсів.

Немає єдиної думки щодо внесення змін в податкову систему. Ми вважаємо, що корінному реформуванню не повинні підлягати такі головні групи податків як податок на прибуток підприємств, ПДВ, податок на доходи фізичних осіб.

Реформування податкової системи повинно відбуватися в напрямку створення сприятливих податкових умов для вітчизняних товаровиробників, стимулювання вкладення коштів у інвестиційні програми, з метою формування раціональної податкової системи необхідно використовувати регулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, зробити пільги більш прозорими та підвищити їх стимулюючі і реґулюючі властивості [13, с. 45].

Метою реформування є досягнення якісно нового стану податкової системи України, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Основним завданням податкової реформи як однієї з найважливіших умов функціонування ефективної податкової системи є значне зниження і вирівнювання податкового тягаря [16, с. 28].

Отже, вважаємо, основними напрямками реформи податкової системи в Україні повинні бути наступні:

- побудова стабільної, зрозумілої і цілісної податкової системи з метою визначення збалансованих підходів до фінансового перерозподілу в межах країни і обґрунтування норм оподаткування;

- розширення податкової бази завдяки скасуванню непрозорих податкових пільг, розширенню кола платників податків і оподатковуваних доходів у відповідності з критерієм «доцільності» і принципом «соціальної справедливості»;

- розв'язання ряду проблем, пов'язаних зі стягненням податків і контролем за дотриманням податкового законодавства;

- зниження податкового тиску до теоретично допустимого рівня;

- забезпечення стабільності податкового законодавства;

- узгодженість усіх елементів в межах єдиного податково-правового простору (формування єдиної нормативно-правової бази оподаткування)

- уніфікація системи оподаткування, уникнення подвійного оподаткування з однієї і тієї ж бази оподаткування;

- надання гнучкості системі оподаткування, за допомогою ставок оподаткування стимулювати прогресивні і обмежувати негативні явища, що безпосередньо впливають на стан національної економіки;

- ефективно структурувати систему оподаткування на користь прямого оподаткування майна, капіталу, землі.

Разом з тим, необхідно провести реформування податкової системи в напрямку її:

Ш лібералізації і децентралізації;

Ш розширити права органів місцевого самоврядування при встановленні норм вилучення і їх використання на місцях;

Ш забезпечити збалансованість інтересів держави та її регіонів, регіонів між собою з метою забезпечення стабільності адміністративно-територіального устрою країни;

Ш запровадити заходи по податковому стимулюванню інвестиційного процесу і спрямування коштів підприємств на вдосконалення і розширення виробничої діяльності, розвиток малого підприємництва, підтримку пріоритетних галузей національної економіки.

Проте, окремі норми Податкового кодексу обумовлюють виникнення небажаної внутрішньої податкової конкуренції між регіонами України. Норма про «надання права» встановлювати додаткову ставку до основної ставки податку на прибуток, яку надано місцевим органам влади, створить ризик зниження надходжень даного податку до місцевих бюджетів.

Важливо посилювати, також, соціальну роль податків, забезпечити захист прав і законних інтересів податкоплатників у взаємозв'язку з податковими органами, запровадження поняття неумисного порушення податкового законодавства [25, с. 26].

Податкова система України, у перспективі повинна бути:

1) Гармонізованою та збалансованою між державою і суспільством, відсутність будь-яких проявів дискримінації в розрізі окремих платників податків чи їх окремих груп та категорій, а також урівноваженою за територіальним поділом країни;

2) Справедливою при перерозподілі суспільних доходів, адекватною в обсягах сплачених платниками податків та компенсованих державою за їх рахунок суспільних благ підприємницьким суб'єктам та громадянам із врахуванням критерію відповідності податкового навантаження доходам, рівню життя та обсягам споживання суспільних благ;

3) Фіскально й економічно ефективною (самодостатньою), що забезпечується:

· оптимальним складом податкової системи;

· структурним співвідношенням груп податків,

· комплексним узгодженням елементів механізму фіскального адміністрування податків;

· нейтральністю податкового впливу на фінансові рішення суб'єктів розподільних відносин на мікрорівні;

4) в певні мірі виконувати стимулюючу роль у контексті впливу на процеси суспільного відтворення - сприяти зростанню національної економіки й піднесенню соціального благоустрою населення, зокрема:

· стимулювати розвиток приватного бізнес-сектора економіки;

· оптимізувати пропорції капіталізації фінансових ресурсів та споживання суспільних благ;

· стабілізувати благоустрій в суспільстві й не створювати додаткових перешкод підвищенню добробуту громадян як свідчення фіскальної ефективності держави.

При проведенні податкової реформи в Україні необхідно зробити акцент на уніфікацію методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів), спрощення правової бази оподаткування, забезпечення дохідливості положень основних законодавчих актів з оподаткування.

Важливою проблемою в Україні вважається розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, тому потрібна сильна регіональна соціально-економічна політика.

Реформування фіскального механізму на центральному і місцевому рівнях необхідно здійснювати шляхом установлення стабільних ставок податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів, враховувати пропозиції щодо розширення прав органів місцевого самоврядування, вдосконалити систему формування доходів місцевих бюджетів [4, с.40].

Щодо податкової стратегії, то вона, не може ґрунтуватися тільки на масштабному зниженні ставок за всіма бюджетоутворюючими податками, а отже, й податкового коефіцієнта, оскільки Україна, проголосивши про свій намір вступити до ЄС, не може не ставити за мету поступове наближення до європейського рівня стандартів задоволення потреб своїх громадян у суспільних благах, які фінансуються за рахунок податків та зборів.

Виходячи з викладеного, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб'єктами господарювання, але стверджувати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна [24, с.5].

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему не сформувавши платника податку, як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалити інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також урахувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян України, встановлені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування [15].

Таким чином, реформування чинної податкової системи повинно відбуватися в напрямку створення сприятливих податкових умов для вітчизняних товаровиробників, стимулювання вкладення коштів у інвестиційні програми, з метою формування раціональної податкової системи необхідно використовувати реґулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, зробити пільги більш прозорими та підвищити їх стимулюючі і реґулюючі властивості.

Виконання цих та інших завдань приведе до успішного досягнення поставленої мети реформування податкової системи держави - формування максимально досконалої системи оподаткування в Україні і, як наслідок, економічного росту загалом.

Висновки

Отже, провівши ґрунтовний аналіз сучасних проблем податкової системи України та шляхи їх подолання можна зробити наступні висновки:

По-перше, податкова система - це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування. З іншого - вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи.

Структура податкової системи складається з таких елементів:

· системи оподаткування: система податків і зборів, механізми і способи розрахунку та сплати податків і зборів;

· платники податків: фізичні та юридичні особи;

· контролюючі органи: державна податкова служба, державна митна служба;

До основних принципів оптимальної побудови та функціонування податкової системи можна віднести: принцип визначальної бази; принцип платоспроможності; принцип вигоди та адміністративної зручності.

По-друге, сучасна податкова система характеризуються чималими проблемами, до основних з них відносять:

ь нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;

ь перетворення податкової системи у чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності;

ь проблема подвійного оподаткування;

ь несвоєчасне виконання державою зобов'язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб'єктам господарювання.

ь нестабільність податкового законодавства;

ь наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення та оцінки доходів і витрат для встановлення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку, що призводить до невідповідності сум податкових платежів реальному результату господарської діяльності підприємств.

ь низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків і зборів, що негативно відображається на обсягах надходжень до бюджету та, як наслідок, на бюджетних видатках.

Також виділяють такі проблеми системного характеру у податковій системі: податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість; ухилення від сплати податків.

По-третє, основними напрямками реформи податкової системи в Україні повинні бути наступні: побудова стабільної, зрозумілої і цілісної податкової системи з метою визначення збалансованих підходів до фінансового перерозподілу в межах країни і обґрунтування норм оподаткування; розширення податкової бази завдяки скасуванню непрозорих податкових пільг, розширенню кола платників податків і оподатковуваних доходів у відповідності з критерієм «доцільності» і принципом «соціальної справедливості»; розв'язання ряду проблем, пов'язаних зі стягненням податків і контролем за дотриманням податкового законодавства; зниження податкового тиску до теоретично допустимого рівня; забезпечення стабільності податкового законодавства; узгодженість усіх елементів в межах єдиного податково-правового простору (формування єдиної нормативно-правової бази оподаткування); уніфікація системи оподаткування, уникнення подвійного оподаткування з однієї і тієї ж бази оподаткування; надання гнучкості системі оподаткування, за допомогою ставок оподаткування стимулювати прогресивні і обмежувати негативні явища, що безпосередньо впливають на стан національної економіки; ефективно структурувати систему оподаткування на користь прямого оподаткування майна, капіталу, землі.

Список використаних джерел

1. Doing business 2009 (2010). The International Bank for Reconstruction and Development. The World Bank. Washington, 2009 (2010).- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.doingbusiness.org.

2. Paying Taxes 2009 (2010) The International Bank for Reconstruction and Development. The World Bank. Washington, 2009 (2010). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.doingbusiness.org.

3. Бенч Н. Л. Податкове навантаження як окрема економічна категорія: теоретична сутність та спроба обрахунку /Н .Бенч //Наукові праці НДФІ. -- 2008. -- №2(43). -- С.111-118.

4. Білова Н., Місцеві податки і збори по-новому: знайомимося та готуємося до сплати / Н. Білова // Податки та бухгалтерський облік. - 2011. - №1-2. - С.38-46.

5. Бурденко І.М Аналіз стану й напрями розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки / І. Бурденко, О. Кравченко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №4(70).- С.67-74.

6. В'ячеслав Є.. Застосування Податкової пільги / Є. В'ячеслав // Вісник податкової служби України. -р 2011. -№3. -С. 3.-21

7. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2007р.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=489-16

8. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2008р.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=107-17.

9. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2009р.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16721004.

10. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2010р. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3128-17.

11. Іванов Ю. Б., Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова система. Підручник. - К.: Атіка, 2006. - 920 с.

12. Карлін М. І. Державні фінанси України. - K.: Знання, 2008. - 348 с

13. Корнус В. Оцінка податкового навантаження на рівні підприємства / В.Корнус, В.Квасов, О.Пономарьов // Економіст. -- 2007. -- №10. -- С.47-49.

14. Луніна І.О. Мінімізація впливу фінансової кризи на бюджет України / І. Луніна, В. Баліцька // Фінанси України. -2008. - № 12. - С. 22-32.

15. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: За заг. ред. М.Я. Азарова; керівник авт. колективу Ф.О.Ярошенко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.profiwins.com.ua/ uk/comentsnk.html.

16. Огліх В. Шляхи реформування податкової системи України у напрямку забезпечення сталого економічного розвитку / В. Огліх, О. Шаповалов // Економіст. - 2010. - № 11. - С. 26-29.

17. Парник В. Стимулювання структурних змін в економіці - головне завдання податкової реформи / В. Парник // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 11. - С. 214-223.

18. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Монографія /П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул.- К.: Знання України, 2010.- с.83-136.

19. Податковий кодекс України від 02.12.2010.- [Електронний ресурс]. -Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.

20. Ревун В.І. Про реформування й модернізацію податкової системи / В. Ревун // Фінанси України. - 2008. -№ 6. - с. 33.

21. Романюк М.В. Податкова система та інвестиційна привабливість економіки України / М. Романюк // Фінанси України, - 2010. - №1. - С 38-42.

22. Саваріна О. Удосконалення законодавства з питань оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності / О. Саваріна // Право України. -2009. - № 7. - С. 46-49.

23. Соколовська А. М. Основи теорії податків: Навч. посіб. - К.: 2010. - 326 с.

24. Фліссак Н. Шляхи реформування податкової системи України / Н. Фліссак // Вісник податкової служби України. - 2009. - №1-2. - С. 7-16.

25. Ярошенко Ф. О. Реформування Податкової системи України в контексті прийняття Податкового Кодексу / Ф. Ярошенко // Фінанси України. - №7. - 2010 - C. 3-9.

Размещено на Allbest.ru