Удосконалення місцевого оподаткування в Україні

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Європейський університет

Житомирська філія

Кафедра „Фінанси”

Реферат

З дисципліни

„Місцеві фінанси”

На тему «Удосконалення місцевого оподаткування в Україні»

Виконала:

студентка V курсу,

групи Ф*-04-1(ЗВ)

Перевірив: викладач

Харчишина О.В.

Житомир - 2011

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

місцевий оподаткування реформування

Вступ

1. Податкова система України

2. Основні принципи побудови сучасної податкової системи

3. Реформування податкової системи

Список використаної літератури

Додаток 1 (Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України «Про систему оподаткування»)

Додаток 2 (Схема 1. Система податків

Додаток 3 (Схема 2. Недоліки податкової системи)

Додаток 4 (Схема 3. Складові податкової системи)

Вступ

Історія запровадження податків в Україні починається ще від часів Київської Русі. Саме тоді у період раннього феодалізму ( IX-XII ст.) кожне князівство поділялося на адміністративні округи, на міські й сільські товариства, що були пов'язані круговою порукою жителів у сплаті податків князеві та в оберіганні громадської безпеки. Міські самоврядні громади на Русі встановлювали збори з населення які безпосередньо спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах.

За часів Великого Литовського князівства населення зобов'язане було сплачувати щорічний податок - серебщину, а також виконувати інші державні повинності. У цей час з'явився ще один збирач податків - церква, на користь якої сплачували десятину. Існував інститут місцевих податків і зборів і за часів польського та російського панування, зокрема в царській Росії справлялися земські повинності і збори. Вони розроблялися земською управою і затверджувалися земськими зборами - представницьким органом місцевого самоврядування. Земські повинності правили за основне джерело прибутків земств - за рахунок них формувалося майже 70% дохідної бази бюджетів земств (2/3 цієї суми надходили від оподаткування нерухомого майна і землі).

В УРСР упродовж 1924-1989р податкова система не відігравала суттєвої фіскальної ролі у забезпеченні бюджету.

Формування власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності.

Після проголошення незалежності в Україні створюється власна система місцевого оподаткування. Так, зокрема, у Законі "Про місцеві ради, місцеве та регіональне самоврядування" передбачене право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори. Законодавча ж регламентація порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні була проведена разом із прийняттям Декрету Кабінету Міністрів "Про місцеві податки і збори" . Наприкінці 1991р був прийнятий Закон України “Про систему оподаткування” , до якого в подальшому вносилися зміни і доповнення, та пропозиція щодо їх подальшої зміни і впровадження в реальне життя країни.

1. Податкова система України

Порівняльний аналіз Закону України “Про систему оподаткування” за 1991р., 1994р., 1997р., та Проекту “Податкового кодексу”

Перша редакція закону була недосконалою (Див.дод.1). Закон 1991р фактично продублював попередній закон СРСР про податки з підприємств, об'єднань, організацій. Водночас цей закон зафіксував наявність власної податкової системи в Україні, фактично він діяв лише частково. Два податки - з обороту і на експорт та імпорт - були скасовані з 1992 року. Податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Україні був передбачений загальним законом про оподаткування прибутку підприємств. Фактично був скасований податок на фонд оплати праці колгоспників. Законом передбачалася можливість запровадження місцевих податків і зборів, однак відповідний Закон "Про місцеві податки і збори" був прийнятий лише в 1993 році.

Прийнята у 1994 році друга редакція закону відобразила реалії податкової системи, яка сформувалась на той час в Україні ця редакція була найбільш вдалою. Водночас закон не реформував податкової системи. Він скоріше став юридичним закріпленням тих змін, що були внесені до податкової системи в 1992-1993 роках. Це й відображало реалії життя, але з позицій державотворення закон повинен визначати фінансову практику, а не навпаки. Спочатку мають бути прийняті відповідні законодавчі акти, а вже потім відбувається їхнє втілення. Редакція Закону 1 систему оподаткування" 1997 року не внесла суттєвих змін до податкової системи. Було зроблено єдине вдосконалення: податки на майно підприємств і на нерухоме майно громадян об'єднано в один податок на нерухоме майно. Однак таке рішення не дало практичних результатів. А це дуже важлива проблема, бо в усіх країнах податок на нерухомість є суттєвим джерелом формування доходів місцевих бюджетів.

Характерною ознакою третьої редакції закону є те, що в ній були "втрачені" два платежі - внески до Фонду сприяння зайнятості та відрахування на дорожні роботи. Врешті-решт їх було відновлено, але такий приклад свідчить про послідовність і поспішність у податковій політиці.

Суттєвою вадою чинного нині закону в редакції 1997 року. Введення до нього незрозумілих термінологічних новацій. У податковій справі використовується певна усталена в усьому світі термінологія. Виділяється п'ять видів платежів до бюджету: податок, збір, плата, відрахування і внески. Під платою слід розуміти еквівалентні відносини у сфері платежів за ресурси. Відрахування і внески пов'язані з цільовим використанням отриманих доходів на користь держави для забезпечення її функцій. Податки і збори не передбачають еквівалентних відносин і цільового призначення.

Наведена термінологія відображає ставлення держави до централізації нею певної частини фінансових ресурсів. Тому незрозумілим є включення до однієї групи загальнодержавних податків і зборів.

Збори - це платежі разового, найчастіше випадкового характеру, які є незначними за обсягом. Сам термін указує на те, що їх збирають на місці (наприклад, за припаркування автотранспорту), тоді як податки та обов'язкові платежі перераховують до державного бюджету. Збори як вид платежів більш характерні для доходів місцевих бюджетів. Тому цей термін не можна віднести ні до платежів за ресурси (скільки ресурсів використали, за стільки й заплатили), ні до платежів цільового характеру.

Загалом же, аналізуючи діючу податкову термінологію, слід зазначити, що в окремих випадках вона або надто ускладнена, або не відповідає реальному змісту.

Крім зауважень до назви окремих діючих платежів, є зауваження до суті визначення. Незрозуміле, чому відомий в усьому світі земельний податок дістав назву "плата за землю", а в останній редакції закону - "плата (податок) за землю"? Чому звичайні "специфічні акцизи" отримали "акцизного збору"? Адже є мито і митні збори. Що таке "акцизний збір" - специфічний акциз чи платіж разового випадкового характеру?

Щоправда, в тій редакції проекту Податкового кодексу, що аналізується термінологія відпрацьована досить ґрунтовано. Наведені визначення податків та зборів.

Податок - це індивідуально безвідплатний, безповоротний, нецільовий платіж до бюджету, а збір та інший обов'язковий платіж - це безповоротний платіж, який має відплатний, компенсаційний характер. Водночас явно недоречно об'єднувати в одне поняття збори та інші обов'язкові платежі (до речі, незрозуміле, що належить до цих платежів). Адже це не дає змоги встановити єдине тлумачення даних понять. Не завжди збір має компенсаційний характер. Наприклад, його практично неможливо встановити у зборі за припаркування автотранспорту.

Вважаємо за доцільне довести до логічного завершення визначення видів платежів державі, виділивши податки, збори, плату, внески та відрахування. З наведеним визначенням податку в цілому можна погодитись. Збір слід визначити, як безповоротний платіж разового характеру, що стягується за місцем виникнення відповідних відносин і вноситься до місцевих бюджетів.

Плата - це відплатний платіж до бюджету за надання державою платнику певних ресурсів, прав чи послуг.

Відрахування - це безвідплатний, безповоротний платіж компенсаційного характеру з метою фінансового забезпечення певних витрат бюджету.

Внески - це платежі безповоротного, безвідплатного характеру в цільові фонди.

Стосовно термінологічного визначення запропонованих у проекті податків та обов'язкових платежів слід зазначити, що воно цілком обґрунтоване. Зауваження стосуються насамперед акцизів. Скажімо, що означає новий термін "акцизний податок"? Слід використати поширений в усьому світі термін "акциз" або "специфічний акциз". Словосполучення "акцизний податок" є звичайною тавтологією, адже акциз - це податок. Друге зауваження стосується "збору за забруднення довкілля та розміщення відходів". Щодо розміщення відходів термін "збір" є обґрунтованим. Але щодо забруднення довкілля, то ні запропонований у проекті термін "збір", ні раніш встановлений термін "плата" не відбивають суті явища. Фактично йдеться про штрафні санкції за забруднення довкілля. Термін "штраф" пов'язаний із порушенням певних законів чи норм, тоді як "плата" чи "збір" не визначають нічого протиправного.

Незрозуміле також, чому земельний податок не виділяється окремо, а включений до складу податку на майно. В усі часи і скрізь у складі прямих податків виділялись окремо прибутковий, майновий, земельний. Також необґрунтоване, до складу платежів за спеціальне використання природних ресурсів включено відрахування на геологорозвідувальні роботи, які мають яскраво виражений компенсаційний характер, а не характер відносин природокористування.

Звичайно, термінологія є всього-на-всього термінологією. Від назви тут суть явища не змінюється. Ми зупинилися на цьому тільки з огляду на те, що все починається саме з використання понять і термінів. Чи можна вести обґрунтовану, послідовну і цілеспрямовану податкову політику, якщо не з'ясувати суті того чи іншого податку і платежу, яка відображається в його назві? Термінологічна плутанина в подальшому знаходить своє відображення в механізмі справляння податків і обов'язкових платежів, чого вже ніяк не можна віднести до другорядного чи несуттєвого.

Основу сутнісного аналізу запропонованого проекту становить дослідження складу податкової системи. Як видно з наведеного вище переліку, існують досить суттєві відмінності між останньою редакцією Закону "Про систему оподаткування" і проектом Податкового кодексу, однак вони стосуються другорядних податків. Так, у складі загальнодержавних податків не виділено окремо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який цілком доречно має бути врахований у складі податку на майно. Також до податку на майно, але вже явно необґрунтовано, віднесено податок на землю. Вилучені внески в цільові фонди. Скорочено і дещо змінено склад місцевих податків і зборів, серед яких найбільше виділяється запропонований місцевий акцизний податок.

У цілому ми багато в чому згодні з авторами проекту Податкового кодексу. Окремі види платежів просто недоцільні, і їх слід скасувати. Так, податок на промисел, який являє собою плату за право разової (не більш як чотири рази на рік) торгівлі, цілком може бути об'єднаний із місцевим ринковим збором. Із позицій зіставлення надходжень від нього з витратами на його справляння він економічно недоцільний. Встановлення окремої плати за торговий патент теж недоречне, просто можливі два варіанти сплати прибуткового податку з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи: за декларацією про доходи або у вигляді фіксованої плати за патент на право займатися такою діяльністю. Тобто це не окремий податок, а специфічна форма його справляння. Аналогічне зауваження стосується збору за видачу ордера за квартиру. Як плата за державну послугу він належить до державного мита, і нема сенсу виділяти його окремо.

Вважаємо за доцільне окремо виділити компенсаційні доходи-відрахування на геологорозвідувальні та дорожні роботи. При цьому слід зазначити, що запропоноване скасування відрахувань на дорожні роботи нічим не обґрунтоване. Нині й у найближчій перспективі ці витрати фінансуватимуться з бюджету, і скасування відповідних компенсаційних доходів або посилить напруження з бюджетним дефіцитом, або потребуватиме скорочення обсягів фінансування дорожніх робіт.

Цілком доречним є перегляд складу місцевих податків і зборів. При цьому важливим є забезпечення їх надійності, доцільності й ефективності. З цих позицій цілком обґрунтованим буде, як це пропонується і в проекті Податкового кодексу, скасування трьох видів зборів, що стягуються на бігах на іподромах, а також зборів за видачу ордера на квартиру, за проведення кіно і телезйомок. Крім того, на відміну від авторів проекту Податкового кодексу, ми вважаємо за доцільне скасувати збір за проїзд по території прикордонних населених пунктів автотранспорту, що прямує за кордон і з-за кордону. По-перше, це суперечить праву на свободу пересування, по-друге, створює перепони на шляху міжнародних зв'язків і торгівлі. По-третє, і це головне, - такий підхід дає можливість заробляти гроші без будь-яких зусиль. Адже й так ці населені пункти мають певні переваги і можуть заробляти значні доходи шляхом використання власної інфраструктури, яку необхідно відповідним чином розвивати, а не штучно створювати у прикордонних районах живі черги на кілька днів. Треба, щоб ці доходи відповідали вкладенням у розвиток необхідної інфраструктури, а не надходили автоматично.

Скажемо кілька слів про положення проекту Податкового кодексу, які ведуть до посилення податкового тиску замість його послаблення. Насамперед це стосується виділення місцевого акцизного податку. Його введення було б логічним, якби він встановлювався у вигляді надбавок до загальнодержавного. Але в Україні передбачено інший підхід - виділення окремих місцевих податків і зборів. Також до посилення податкового тиску призведе встановлення збору за видачу дозволу на будівництво на земельних ділянках у населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів. Такий збір при встановленні податку на майно, а також при включенні доходів від майна до сфери індивідуального прибуткового оподаткування є просто надмірним.

Окремо слід зупинитися на особистому прибутковому оподаткуванні. Досі в Україні діє законодавча база, яка визначає прибутковий податок із громадян, хоча в останній редакції Закону "Про систему оподаткування" виділено "податок на доходи фізичних осіб". У запропонованій проектом кодексу редакції йдеться вже не просто про термінологічні новації. Згідно з проектом справляння цього податку передбачається як оподаткування доходів фізичних осіб за схемою, близькою до системи оподаткування прибутку підприємств. Змінюється сама ідеологія встановлення податку.

Якщо нині основним об'єктом оподаткування виступають первинні доходи громадян (звідси й назва - прибутковий податок), то авторами законопроекту пропонується оподатковувати всі доходи, як первинні, так і вторинні (наприклад, від продажу майна), що й відображено в терміни "податок на доходи фізичних осіб". Тобто фактично йдеться про новий податок. Цю ситуацію можна порівняти з двома формами прибуткового оподаткування підприємств: податок на прибуток і на дохід. Вважаємо за доцільне не тільки застосовувати термін "прибутковий податок з громадян", а й встановити саме цей податок. Якщо в оподаткуванні підприємств здійснено повернення до податку на прибуток замість податку на дохід, то безглуздо для громадян пропонувати зворотне. Це призведе до нової хвилі відпливу капіталу в "тінь".

Із позицій рівня податкового навантаження здається недоречним включення до Податкового кодексу гербового збору.

По-перше, за своєю суттю він належить до державного мита, а не є окремим платежем.

По-друге, і це головне, він вводився як надзвичайний платіж для забезпечення видатків Пенсійного фонду.

Фіксувати ж на тривалу перспективу в Податковому кодексі надзвичайні податки нерозумно.

І нарешті, зауваження щодо внесків у цільові фонди. Загалом ми згодні з пропозиціями про скасування або самих фондів, або обов'язкового характеру їх формування. Фактично ці внески перетворилися на відомчі податки. Однак це не стосується внесків у соціальні фонди - пенсійний, соціального страхування, сприяння зайнятості населення. Як уже зазначалося, платежі у ці фонди в більшості країн належать до податкової системи. Офіційні статистичні видання, що видається організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), відносять до податкової системи внески (відрахування) на соціальне страхування. Тому вилучивши цілком обґрунтовано зі складу податкової системи внески в цільові фонди відомчого призначення, правильно не відобразити в ній внески у соціальні фонди. Ці фонди мають постійний характер, такі ж за суттю і внески до них. Вилучення їх із Податкового кодексу штучно звужує реальні рамки системи оподаткування.

Запропонований склад податкової системи відображає встановлені у світі канони побудови податкових систем. Винятком є платежі за ресурси, однак їх спрямування до бюджету зумовлене загальнонародною власністю на землю та її надра, водні й лісові угіддя. При переході цих ресурсів у приватну власність поступово, на наш погляд, відімруть і ці платежі до бюджету.

З усіх запропонованих податків і платежів, за винятком податку на майно, в Україні накопичено певний досвід їх справляння. Тому основним завданням при впровадженні Податкового кодексу буде досягнення системності в оподаткуванні та спрощення механізму обчислення і сплати податків.

2. Основні принципи сучасної податкової системи України

Основні принципи побудови податкової системи України були визначені в прийнятому Верховною Радою України ЗУ від 18.02.97 № 77/97-ВР "Про систему оподаткування". Відповідно до нього податкова система України будується за такими основними принципами, як обов'язковість і соціальна справедливість, рівнонапруженість та пропорційність, рівність і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, стабільність та економічна ефективність і обґрунтованість, стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності, інфляційна нейтральність та адміністративна спрощеність податкового законодавства, а також забезпечення його доступності і розуміння.

Встановлення і скасування податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до діючого податкового законодавства. Верховна Рада АР Крим, сільські, селищні і міські ради мають право встановлювати додаткові пільги, звільняти повністю або частково суб'єктів господарювання від оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Ставки, механізм справляння податків, зборів та обов'язкових платежів і пільги щодо їх стягнення можуть встановлюватися і змінюватися лише законодавчими актами про оподаткування. Податки, збори та обов'язкові платежі в Україні поділяються на загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою і справляються на всій території України, а порядок їх зарахування до бюджету певного рівня визначається відповідно до діючого податкового законодавства та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Сьогодні в Україні справляється 23 загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів та 16 місцевих податків і зборів:

Закон України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. №1251-12 в редакції закону від 18.02.1997 р. №77197 - ВР з наступними змінами та доповненнями. Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів подано в ст. 14. Закону:

1. Податок на додану вартість.

2. Акцизний збір.

3. Податок на прибуток підприємств.

4. Податок на доходи фізичних осіб.

5. Мито.

6. Державне мито.

7. Податок на нерухоме майно.

8. Плата (податок) на землю.

9. Рентні платежі.

10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

11. Податок на промисел.

12. Збір на геологорозвідувальні роботи, які виконуються за рахунок державного бюджету.

13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів.

14. Збір за забруднення навколишнього середовища.

15. Збір на обов'язкове соціальне страхування.

16. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

17. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

18. Фіксований сільськогосподарський податок.

19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

20. Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України.

Перелік місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів визначається ст.. 15 цього ж Закону. До них належать два податки:

1. Податок з реклами.

2. Комунальний податок.

А також 14 місцевих зборів та обов'язкових платежів:

1. Готельний збір.

2. Збір за паркування автотранспорту.

3. Ринковий збір.

4. Збір за видачу ордера на квартиру.

5. Курортний збір.

6. Збір за участь у бігах на іподромі.

7. Збір за виграш у бігах на іподромі.

8. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

9. Збір за право використання місцевої символіки.

10. Збір за право проведення кіно- телезйомка.

11. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурентного розпродажу і лотерей.

12. Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон.

13. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

14. Збір з власників собак.

Друга ознака - місце податків, зборів, та обов'язкових платежів у ціні виробу або послуги. За цією ознакою виділяють такі види:

1. Податки, які входять у собівартість:

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збір до державного інноваційного фонду;

- плата за землю;

- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

- податок на промисел;

- фіксований сільськогосподарський;

- податок на рекламу;

- комунальний податок.

2. Податки, збори та обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства:

- податок на прибуток підприємства;

- податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- збір за забруднення навколишнього середовища;

- державне мито.

3. Податки та збори, які входять до ціни виробу:

- ПДВ;

- акцизний збір.

Третя ознака - джерела податкової бази. За цією ознакою виділяють податки, збори та обов'язкові платежі, які сплачуються за рахунок:

- індивідуального доходу (податок на доходи фіз. осіб);

- доходу від продажу (ПДВ);

- фінансового результату діяльності (податок на прибуток);

- витрат підприємства (збір на обов'язкове соціальне страхування та обов'язкове державне пенсійне страхування).

Четверта ознака - за об'єктом оподаткування (за податковою базою):

- ресурсні;

- рентні;

- на споживання;

- майнові (на нерухомість).

П'ята ознака - за методом розрахунку ставок оподаткування:

- регресивні;

- пропорційні;

- лінійні;

- ступеневі.

Шоста ознака - за засобом вилучення:

а) прямі - податок на прибуток підприємств, на землю, з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, на нерухоме майно;

б) непрямі - ПДВ, акцизний збір, мито.

Сьома ознака - за суб'єктами сплати:

а) юридичні особи - вони сплачують прямі, непрямі податки, збори в цільові фонди;

б) фізичні особи - сплачують прибутковий податок з громадян, податок на промисел, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, мито, державне мито, внески (індивідуальні) та ін.

3. Реформування податкової системи України

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та їх складової - бюджету. Через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо економії коштів та їх надходження(Див. дод 4).

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається, зокрема, шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

Реформування податкової системи повинно здійснюватись шляхом:

Ш поступового зниження податкового навантаження;

Ш спрощення механізму оподаткування;

Ш розширення бази оподаткування;

Ш стимулювання розвитку виробництва;

Ш збільшення податкових надходжень до бюджету і на цій основі вирішення соціально-економічних проблем в державі.

У ході реформування податкової системи необхідно:

Ш усунути прогалини у правовому регулюванні податкових відносин;

Ш чітко визначити права та обов'язки платників податків;

Ш врегулювати процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.

Законодавче закріплення цієї політики повинно знайти своє відображення у Податковому кодексі України, який повинен забезпечити:

Ш комплексний підхід у врегулюванні податкових відносин;

Ш усунути недосконалість податкового законодавства;

Ш забезпечити стабільну законодавчу базу оподаткування;

Ш забезпечити гармонізацію та взаємодію з нормами іншого

Ш законодавства України.

Сучасна організація податкової системи повинна передбачати державне регулювання наступних економічних процесів:

Ш фіскальний аспект - забезпечення надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, зниження рівня інфляції, вирішення проблеми зменшення державного боргу;

Ш забезпечення необхідних темпів економічного зростання та стабілізації прогресивних економічних процесів - підтримка інвестицій, спрямованих на оновлення виробничого потенціалу шляхом поетапного зниження ставок оподаткування фізичних та юридичних осіб, прискорену амортизацію, розвиток холдингової та лізингової форм участі держави у фінансуванні витрат на розвиток базових науково-технічних та енергетичних галузей, використання активної кредитної політики з регулювання обсягу вкладень на розвиток виробництва (підприємства);

Ш стабілізація економічної кон'юнктури в країні - регулювання купівельної спроможності населення на різні групи товарів як шляхом встановлення диференційованих ставок податку на додану вартість, так і створення специфічних умов оподаткування товарів не першої необхідності та предметів розкоші;

Ш перебудова податкової системи з урахуванням вимог розвитку світового господарства, створення єдиної європейської системи оподаткування в країнах-членах ЄС.

Система оподаткування повинна відповідати певним принципам:

Ш забезпечувати рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, однаковий підхід до суб'єктів господарювання спрямована на стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності

Ш стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

Ш податкова система має бути економічно обґрунтованою, тобто встановлення податків і зборів повинно здійснюватися на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат з доходами.

Проте, світовий та вітчизняний досвід показує, що не може бути податкової системи, котра задовольнила одночасно усіх платників податків і державу - не існує.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про систему оподаткування» зі змінами та доповненнями.

2. Декрет КМУ «Про місцеві податки та збори» зі змінами та доповненнями.

3. ж. “Фінанси України” №1-12 за 1999-2004 рр.

4. ж. „Економіка України” №1-12 за 2004 р.

5. О. Шевцова „Єдиний податок” для фізичних осіб від А до Я // «видавничий дім В. Дудник» - 279 с.

6. Василик О. Д., Павлюк К. В. «Державні фінанси України» // Підручник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 688с.

7. Петренко Ю. В., Рожко О.Д. «Місцеві фінанси» // Опорний конспект лекцій. - К.: Кондор, 2003. - 282с.

8. Д. Костюк „Що і як перевіряє податковий інспектор” //Х.:”Фактор” - 275 с.

9. Панасюк В. М. “ Податковий облік ”// Тернопіль: “Карт-Бланш” - 262с.

Додаток 1

Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України “Про систему оподаткування”

Редакції закону	Проект Податкового кодексу
1991	1994	1997
А. Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі
1 Прямі податки
Податок на прибуток	Податок на доходи під-тв і організацій	Податок на прибуток під-тв	Податок на прибуток під-тв
Податок на прибуток іноземних юрид. осіб від діяльн. в Україні
Податок на доходи
Прибутковий податок з громадян	Прибутковий податок з громадян	Податок на доходи фіз.осіб	Податок на доходи фіз.осіб
Податок з власників трансп.засобів	Податок з власників трансп.засобів та інших самохідних машин та механізмів	Податок з власників трансп.засобів та інших самохідних машин та механізмів
Податок на фонд оплати праці колгоспників
	Податок на майно під-тв	Податок на нерухоме майно	Податок на майно
	Податок на нерухоме майно громадян
Плата за землю	Плата за землю	Плата (податок)за землю
	Податок на промисел	Податок на промисел
2. Непрямі податки
Податок з обороту	Податок на добавлену вартість	Податок на додану вартість	Податок на додану вартість
Податок на експорт і імпорт
Податок на добавлену вартість
Податок з обороту
Акцизний збір	Акцизний збір	Акцизний збір	Акцизний податок
мито	мито	мито	Мито
3. Платежі за ресурси
Плата за природні ресурси	Плата за спеціальне викор. природних ресурсів	Збір за спец. використання природних ресурсів	Платежі за спеціальне використ. природних ресурсів
Державне мито	Державне мито	Державне мито	Державне мито
			Гербовий збір
	Плата за відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи	Збір за геологорозвідувальні роботи, за рахунок держбюджету
	Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання атомоб. доріг
		Плата за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності.
Б. Місцеві податки і збори
	Податок з реклами	Податок з реклами	Податок з реклами
			Місцеві акцизні податки
	Комунальний податок	Комунальний податок	Комунальний податок
	Ринковий збір	Ринковий збір	Ринковий збір
	Готельний збір	Готельний збір	Готельний збір
	Збір за паркування автомобілів	Збір за припаркування автомобілів	Збір за припаркування автомобілів
	Курортний збір	Курортний збір	Курортний збір
	Збір за видачу ордера на квартиру	Збір за видачу ордера на квартиру
	Збір на участь у бігах на іподромі	Збір на участь у бігах на іподромі
	Збір за виграш у бігах на іподромі	Збір за виграш у бігах на іподромі
	Збір за право використання місцевої символіки	Збір за право використання місцевої символіки	Податок на використання місцевої символіки
	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсів, розпродажу і лотерей.	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного, розпродажу і лотерей.	Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного, розпродажу і лотерей.
	Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон	Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон	Збір за проїзд по території прикордонних населених пунктів автотранспорту, що прямує за кордон і з-за кордону
	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
			Збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків та гаражів.
			Збір за організацію гастрольної діяльності.
В. Внески до цільових фондів
	Внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення	Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення
	Внески до фонду сприяння зайнятості населення
	Внески до Фонду соціального страхування	Збір на обов'язкове соціальне страхування
	Внески до Пенсійного Фонду	Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
		Збір до Державного інноваційного фонду
Екологічний податок	Плата за забруднення навколишнього природного середовища	Збір за забруднення навколишнього природного середовища	Збір за забруднення довкілля та розміщення відходів

Додаток 2

Схема 1. Система податків

Додаток 3

Схема 2. Недоліки податкової системи

Додаток 4

Схема 3. Складові податкової системи

Размещено на Allbest.ru