¦ запроваджено прямі міжбюджетні відносини між державним і 686 місцевими бюджетами, що сприяє підвищенню контролю та відповідальності за формування і виконання усіх бюджетів;

¦ 686 місцевих бюджетів формуються та функціонують на єдиних засадах, принципах, підходах як єдині ланки бюджетної системи.

Таким чином, з ухваленням Бюджетного кодексу відбувалася ліквідація централізованої адміністративно-командної непрозорої бюджетної системи і відповідних відносин між її ланками та започатковано нову ідеологію побудови міжбюджетних відносин. Визначено нові прямі відносини державного бюджету з обласними бюджетами і бюджетом Автономної Республіки Крим, бюджетами міст Києва, Севастополя та міст обласного значення і бюджетами районів. Ці відносини будуються на єдиних засадах, підходах і принципах побудови бюджетної системи. На практиці такі відносини було започатковано в Законі України «Про Державний бюджет України на 2002 рік».

Бюджетна система побудована відповідно до адміністративно-територіального поділу України. До складу бюджетної системи входять бюджети адміністративно-територіальних об'єднань як окрема ланка бюджетної системи і фінансовий план відповідної території.

Усі бюджети - складники бюджетної системи в процесі виконання положень і засад Бюджетного кодексу - мають відповідну самостійність і спрямовані на реалізацію єдиної загальнодержавної фінансової політики.

Основна мета і завдання бюджетної системи полягає у створенні дієвих і рівних умов для всіх учасників бюджетного процесу у формуванні бюджетних відносин, забезпеченні єдиних підходів і принципів формування та виконання місцевих бюджетів з метою збалансованого розвитку відповідної території, а також правових норм і механізмів стимулювання приросту доходів та економії видатків бюджетів за підвищеного рівня ефективності (результативності) використання публічних коштів в інтересах усіх і кожного.

Бюджетна система за своїм змістом спрямована на вироблення правових засад, принципів, форм і методів організації бюджетного процесу в державі, забезпечення формування державного бюджету як головного фінансового плану та регулювання міжбюджетних відносин для збалансованого соціально-економічного розвитку кожної території і держави в цілому.

З ухваленням Бюджетного кодексу бюджетна система поповнюється новим змістом. Правові норми і принципи її організації, здійснення бюджетного процесу та формування бюджетних відносин відповідають напрямам реформування суспільно-економічних відносин і створення засад розвитку соціально-ринкового середовища.

Бюджетна система стає головним фактором впливу на розвиток суспільно-економічних процесів, важливим інструментом державного регулювання суспільно-економічних інтересів. Прогресивність бюджетної системи, активність її як інструменту державного впливу у збалансованому розвитку всіх територій і держави в цілому сприятиме продовженню бюджетних реформ і прискоренню адаптації національного бюджетного законодавства до законодавства ЄС.

У Бюджетному кодексі визначено склад бюджетного законодавства, що впорядковує систему нормативно-правових актів з організації та здійснення бюджетних відносин між усіма ланками бюджетної системи, здійснення контролю за надходженням бюджетних коштів і їх використанням.

До нормативно-правових актів, які регулюють бюджетний процес і здійснення бюджетних відносин, належать:

-- Конституція України;

-- Бюджетний кодекс;

-- закон про Державний бюджет України на відповідний рік;

-- інші закони, що регулюють бюджетні відносини, передбачені Бюджетним кодексом;

-- нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, ухвалені на підставі і на виконання Бюджетного кодексу, закону про Державний бюджет України та інших законів України, що регулюють бюджетні відносини;

-- нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, ухвалені на підставі і на виконання Бюджетного кодексу, закону про Державний бюджет України, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що регулюють бюджетні відносини;

-- рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, ухвалені відповідно до Бюджетного кодексу, закону про Державний бюджет України, нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини.

У процесі організації та здійснення бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Положення нормативно-правових актів, що суперечать Бюджетному кодексу, визнаються недійсними і в судовому порядку з моменту набрання ними чинності підлягають скасуванню органом, що ухвалив відповідний нормативно-правовий акт.

Якщо міжбюджетним договором, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення ухвалюються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.

Формуванням нових засад і принципів побудови національної бюджетної системи - головне завдання сучасного етапу розвитку бюджетної реформи.

Бюджетні реформи в Україні визнаються прогресивними. Але їхній успіх залежить від часу підготовки та якісних змін до нормативно-правових актів. Бюджетні відносини необхідно будувати на засадах і принципах національного бюджетного законодавства, яке має відповідати засадам європейської інтеграції. Його адаптація та побудова на засадах європейської інтеграції - головна мета і завдання наступних фінансово-бюджетних реформ у побудові бюджетної системи та розвитку міжбюджетних відносин.

Основні напрями та проблеми, які необхідно вирішити під час здійснення бюджетної реформи, полягають у такому:

1) Вдосконалення та забезпечення ефективного фінансового прогнозування та бюджетного планування, здійснення прямого взаємозв'язку макроекономічного прогнозування та бюджетного планування. Забезпечення спадкоємності поточного і перспективного планування, визначення реальних бюджетних показників як основи фінансово-економічної передбачуваності.

2) Визначення та розмежування функцій органів державної влади у бюджетному процесі, а також фінансових органів, які здійснюють управління фінансово-бюджетною системою, правового та організаційного визначення природи і функцій фінансових органів.

3) Увідповіднення конституційних і законодавчих зобов'язань держави щодо надання управлінських, громадських і державних послуг громадянам з фінансовими можливостями держави.

4) Визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрація бюджетних коштів на найбільш важливі соціально-економічні програми.

5) Вдосконалення та правове закріплення організації бюджетного процесу та бюджетних процедур як на центральному, так і на рівні органів місцевого самоврядування.

6) Законодавче врегулювання касового виконання бюджетів.

7) Розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, зміцнення власної дохідної бази територіальних громад, запровадження нової системи фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів, формульного розподілу трансфертів.

8) Вдосконалення розподілу фінансування ресурсів (податків) між ланками бюджетної системи. Підвищення зацікавленості органів державної влади та місцевого самоврядування в ефективному адмініструванні податків і зміцненні податкової бази.

9) Створення економічно та фінансово самодостатніх територіальних громад.

10) Перехід до програмно-цільового методу планування та здійснення видатків.

11) Оптимізація та раціоналізація мережі закладів і установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, з метою підвищення рівня та якості послуг, які надаються громадянам, підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

12) Створення ефективного механізму державних і місцевих запозичень, обслуговування державного боргу.

13) Організація ефективного фінансового контролю за виконанням державного та місцевих бюджетів, використанням коштів цих бюджетів. Розмежування компетенції органів державного фінансового контролю та організація їх ефективної взаємодії.

Висновки

Отже, в умовах наростання ризиків погіршення економічної ситуації у світі, що знизить потужність зовнішніх чинників економічного зростання України, бюджетна політика в середньостроковій перспективі має стати інструментом реалізації внутрішнього потенціалу зростання. Реформування бюджетної системи має бути продовжено відповідно до Програми економічних реформ та включати як імплементацію нових рішень, так і роботу щодо виправлення помилок, які були допущені під час реалізації першого етапу реформ. На сьогодні повинно проводитись формування та впровадження такої концепції бюджетної політики, яка б обов'язково враховувала економічні, соціальні, політичні, інституційні фактори розвитку держави.

Ключовими заходами розбудови ефективної бюджетної політики, впровадження яких має стати пріоритетом у 2013 р., на наш погляд, мають стати:

1. У сфері політики - створення умов для реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин та міжбюджетних відносин; поглиблення міжнародної економічної інтеграції України у напрямку співпраці з Євросоюзом; забезпечення ефективності діяльності політичних організацій, фракцій на місцевому рівні, гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС, формування стабільної нормативно-правової бази з урахуванням напрямків реформування системи міжбюджетних відносин.

2. У сфері економіки - створення сприятливих умов для розвитку виробництва, стимулювання сталої економічної розбудови держави; розвиток інноваційної моделі економіки, модернізація інфраструктури й базових секторів економіки, реалізація виваженої боргової політики.

3. У сфері інновацій - посилити роль стратегії та 3-5-річних планів у сфері досліджень, розробок та інновацій в Україні шляхом визначення конкретних пріоритетів (а не лише загальних, як це представлено нині), системи скоординованих та гармонізованих програм, системи урядової координації діяльності міністерств і відомств, механізмів державної підтримки, обсягів фінансування та системи моніторингу; побудова ефективної системи моніторингу та оцінки інноваційного розвитку.

4. У соціальній сфері - надання послуг для задоволення суспільних потреб, виходячи з принципу достатності реальних державних ресурсів, поступове підвищення соціальних стандартів, проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення стабільного розвитку регіонів.

Таким чином, враховуючи наявність значних ризиків сповільнення економічної динаміки, які можуть перейти в активну фазу, при формуванні бюджетної політики слід розробити превентивний пакет заходів, впровадження яких дозволить стримати розростання дисбалансів в системі державних фінансів України. Окрім раціоналізації видатків бюджету, він має містити низку фіскальних заходів, що забезпечать у випадку необхідності додаткове зростання бюджетних доходів без посилення фіскального навантаження на доходи незаможних верств населення та діяльність технологічних галузей економіки.

Пріоритетними завданнями у бюджетній сфері мають стати: продовження реформ в системі державних фінансів; підвищення ефективності бюджетної політики та перегляд її окремих пріоритетів; впровадження стимулюючих заходів, спрямованих на пожвавлення економічної діяльності.

Бюджетна політика, спрямована на стимулювання інноваційного розвитку, сприятиме зміцненню конкурентоспроможності національної економіки, підвищенню якості людського капіталу, зростанню рівня добробуту населення.

бюджетний політика фінансування

Список використаних джерел

1. Закон України “Про Державний бюджет”.

2. Закон України “Про порядок обслуговування Державного бюджету за видатками”.

3. Закон України ”Про порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів”.

4. Міністерство юстиції України “Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства”.

5. Наказ Міністерства фінансів України та постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів в органах Державного казначейства України”.

6. Наказ Державного казначейства України “Про затвердження Порядку виконання Державного бюджету за доходами”

7. Наказ Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та Державної податкової служби в Україні в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами”.

8. Батура О.В., Огданський К.М. //Фінанси. - 2004. - №11."Державне казначейство України: місце і роль у виконані бюджету" - с.23

9. Гусев С.И., Шведов Ю.Г. //Фінанси.-2004.-№11."О роли Федерального казначейства и финансовой системе государства". - с.23

10. Павлюк К.В. // Фінанси України. - 2006. - №4."Розвиток казначейської системи виконання державного бюджету". - с.78-90

11. Петрашко П.Г. “10 років ДКУ” // Казна. - 2005. - № 6, с.5-7.

12. Ракитський В. “Проблемні питання здійснення будівництва за бюджетні кошти” // Казна. - 2005. - № 10, с.28-29.

13. Ракитський В. “Шляхи удосконалення казначейського обслуговування” // Казна. - 2006. - № 4 - 5, с.26-27.

14. Савчук М. “Інформаційна система - як інструмент бюджетного процесу” // Казна. - 2005. - № 11, с.25-27.

15. Сенченко Т. “Щодо проблеми спрощення казначейського обслуговування бюджетів” // Казна. - 2006. - № 9, с.17-19.

16. Симоненко В. “Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України” // Економіка України. - 2000. - № 3, с. 28-34.

17. Фастовець І. “Система “клієнт казначейства - казначейство”: досвід застосування” // Казна. - 2007. - № 4 - 5, с.33-36.

18. Харченко С. “Виступ голови ДКУ” // Казна. - 2006. - № 10, с.15-18.

19. Черкас О. “Порушення при витрачанні бюджетних коштів” // Фінанси і право. - 2000. - № 6, с.19.

20. Чечуліна О.О. “Державне казначейство - правовий статус та напрямки діяльності” // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12, с.18.

21. Чечуліна О.О. “Управління державними фінансами” // Казна. - 2002. - №3, с.2.

Размещено на Allbest.ru