Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

ВИПУСКНА РОБОТА БАКАЛАВРА

6.030508 - «Фінанси і кредит»

за професійним спрямуванням «Фінанси»

МЕТОДИ ТА ОЦІНКА ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ (на матеріалах Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь»)

2011г

РЕФЕРАТ

Випускна робота бакалавра на тему: «Методи та оцінка депозитних операцій комерційних банків» (на матеріалах Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь») містить 81 сторінок, 25 таблиць, 3 рисунки, 1 додаток, 60 використаних джерел.

Об'єктом випускної роботи бакалавра є діяльність комерційного банку по залученню депозитних коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності АБ «Київська Русь».

Метою випускної роботи бакалавра є дослідження теоретичних і практичних аспектів та стратегії розвитку депозитних операцій комерційного банку.

Теоретичною і методологічною основою випускної роботи бакалавра є об'єктивні та фундаментальні положення сучасної економічної теорії. У процесі дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: аналізу та синтезу; логічного узагальнення; графічний та побудови аналітичних таблиць; метод конкретизації.

Основні висновки та пропозиції випускної роботи бакалавра можуть бути використані в практичній діяльності комерційних банків; в роботі органів державної влади, що здійснюють регулювання банківської діяльності та Асоціації українських банків; в процесі розробки нормативно-правових актів; науково-дослідними установами; в навчальному процесі.

ДЕПОЗИТ, ДЕПОЗИТНІ ОПЕРАЦІЇ, ВІДСОТКОВА СТАВКА, ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ, КОШТИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, КОШТИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ВСТУП

Актуальність обраної теми випускної роботи бакалавра та доцільність проведення досліджень для оцінки стану та перспектив розвитку методів управління залученими депозитними коштами в комерційних банках полягає в необхідності впровадження методології комплексного аналізу ефективності діяльності комерційного банку не тільки в внутрішньому мікросередовищі, але і при порівняльному аналізі положення банку у банківській системі України (макросередовищі), оскільки формування попиту та пропозиції на залучені кошти є результатом конкурентної взаємодії банків банківської системи України і загального фінансового стану юридичних і фізичних осіб в Україні, який формує їх схильність до пропозиції тимчасового збереження вільних коштів в банківській системі.

Ступінь розробленості в науковій літературі: у науковій літературі поняття "депозит", "депозитні операції" використовуються досить часто. Значну увагу темі депозитів приділяли такі видатні зарубіжні вчені, як А.Сміт, А.Маршал, П.Роуз, а також вітчизняні вчені А.Мороз, М.Савлук, О.Дзюблюк, М. Алексеєнко, О.Васюренко, А.Герасимович.

При написанні випускної роботи бакалавра були використані законодавчі і нормативні акти, учбові економічні посібники вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали періодичних видань, присвячені дослідженню даної теми.

Випускна робота бакалавра виконана на основі робіт наступних авторів: Азаренкова Г.М., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Жуков Е.Ф., Коцовська Р.Н., Ричаківська В.І., Мороз А.М., Українська Л.О., Савлук М.І., Панова Г.С., Примостка Л.О. , Пуховкіна М.Ф., Спіцин І.О., Спіцин Я.О., Шевченко Р. І..

Інформаційною базою випускної роботи бакалавра були: звітні документи АБ «Київська Русь» за 2008 - 2010 роки, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Держкомстату України.

Метою випускної роботи бакалавра є дослідження теоретичних і практичних аспектів та стратегії розвитку депозитних операцій комерційного банку.

Задачі випускної роботи бакалавра:

- розкрити сутність депозитних операцій комерційних банків ;

- визначити форми депозитних операцій комерційних банків;

- визначити порядок організації депозитних операцій комерційних банків;

- визначити методи залучення ресурсів комерційних банків;

- дослідити організацію депозитних операцій при формуванні ресурсів АБ «Київська Русь»;

- надати оцінку ефективності депозитних операцій в АБ „Київська Русь”.

В першому розділі випускної роботи бакалавра розкрито сутність депозитних операцій, визначено форми депозитних операцій та порядок організації депозитних операцій в комерційних банках.

В другому розділі випукної роботи бакалавра визначено методи залучення ресурсів в АБ «Київська Русь», досліджено організацію депозитних операцій АБ «Київська Русь», надана оцінка ефективності депозитних операцій АБ «Київська Русь».

Об'єктом випускної роботи бакалавра є діяльність комерційного банку по залученню депозитних коштів юридичних та фізичних осіб на прикладі діяльності АБ «Київська Русь».

Предметом випукної роботи бакалавра є комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів в АБ „Київська Русь”.

Основні висновки та пропозиції випускної роботи бакалавра можуть бути використані в практичній діяльності комерційних банків; в роботі органів державної влади, що здійснюють регулювання банківської діяльності та Асоціації українських банків; в процесі розробки нормативно-правових актів; науково-дослідними установами; в навчальному процесі.

Теоретичною і методологічною основою випускної роботи бакалавра є об'єктивні та фундаментальні положення сучасної економічної теорії. У процесі дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: аналізу та синтезу; логічного узагальнення; графічний та побудови аналітичних таблиць; метод конкретизації.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ФОРМИ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Сутність депозитних операцій комерційних банків

Депозит (вклад) -- це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними. [5, с.49]

Депозит (вклад) -- це зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. [16, с.60]

Депозит (вклад) - це грошові кошти у готівковій або без¬готівковій формах, національній або іноземних валютах, передані до банку їх власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника для зберігання на визначених умовах. [27, с.27]

Згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. [21, с.2]

Згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під відсотки або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. [35, с.2]

Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій, в процесі яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозитні операції - це операції, що проводить банк, коли залучає кошти клієнтів.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб через виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків. [5, с.49]

Практично усі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти.

Згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами : вкладна (депозитна) операція - операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами. Операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами. [35, с.2]

Залучені кошти банків покривають понад 80% усієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій, насамперед, кредитних. Роль їх винятково значна. Мобілізуючи тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних ресурсів, банки з їх допомогою задовольняють потреби народного господарства в додаткових оборотних коштах, сприяють перетворенню грошей у капітал, забезпечують потреби населення у споживчому кредиті.

На рисунку 1.1 зображена структура депозитних відносин.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Структура депозитних відносин

Де суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, і вкладники - власники коштів. Об'єктом депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Вкладник - юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах. [35, с.1]

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

На долю депозитних операцій приходиться біля 85% пасивів банків.

В таблиці 1.1 представлені депозити юридичних осіб в банках України за станом на 01.01.2011 року.

Таблиця 1.1 Депозити юридичних осіб в банках України за станом на 01.01.2011 р. (млн. грн.)

№ п/п	Банк	Сума, всього	Питома вага (%)	Частка в зобов'язаннях (%)	В тому числі
					кошти до запитання	строкові депозити
1	Приватбанк	26891,415	14,374	26,479	11350,178	15541,237
2	Укрексімбанк	22618,023	12,090	40,594	9626,001	12992,022
3	ОТП Банк	14286,827	7,637	67,248	3490,434	10796,393
4	Альфа-банк	10351,268	5,533	44,097	1858,443	8492,825
5	Промінвест Банк	8539,719	4,565	28,444	5577,900	2961,819
6	Надра	7064,298	3,776	31,497	2031,45	5032,84
7	Ощадбанк	5737,063	3,067	13,533	3886,643	1850,419
8	Укрсоцбанк	5458,719	2,918	15,580	3631,621	1827,098
9	Донгорбанк	4681,531	2,502	49,490	4032,204	649,327
10	Фінанси та кредит	4596,958	2,457	22,414	828,748	3768,211
11	Сітібанк Україна	4179,197	2,234	82,495	2953,420	1225,777
12	Брокбізнес банк	3526,486	1,885	26,198	1410,016	2116,470
13	ВТБ Банк	3457,679	1,848	12,005	1838,751	1618,928
14	Південний	3397,476	1,816	38,733	1540,616	1856,860
15	КIБ Кредi Агрiколь	3304,362	1,766	85,463	1600,089	1704,273
16	Кредiтпром банк	2997,542	1,602	24,217	638,412	2359,130
17	ПУМБ	2934,706	1,569	19,247	1696,601	1238,105
18	IНГ БАНК Україна	2172,486	1,161	26,816	1598,548	573,938
19	Сбербанк Росiї	2075,430	1,109	23,533	911,336	1164,093
20	ВIЕЙБI Банк	1999,520	1,069	31,330	404,955	1594,565
21	Клiринговий Дiм	1990,631	1,064	67,935	967,521	1023,109
22	ФОРУМ	1920,515	1,027	14,488	723,470	1197,045
23	ХРЕЩАТИК	1706,472	0,912	26,269	651,728	1054,744
24	Унiкредит банк	1487,931	0,795	19,519	1174,208	313,723
25	Банк Кредит- Днiпро	1404,461	0,751	25,729	756,854	647,607
26	Експрес-Банк	1323,034	0,707	49,422	1130,454	192,580
27	Київська Русь	1260,197	0,674	27,016	894,975	365,222
28	Укрбiзнесбанк	1150,499	0,615	51,895	266,253	884,246
29	ДЕЛЬТА	1126,956	0,602	8,544	749,255	377,701
30	ЕРСТЕ БАНК	1116,926	0,597	13,223	513,377	603,549

В цій таблиці розміщені комерційні банки України, суми депозитів юридичних осіб, розташованих в них, питома вага у відсотках порівняно з іншими банками, частка в зобов'язаннях у відсотках, в тому числі кошти до запитання і строкові депозити. На першому місці знаходиться комерційний банк «Приватбанк», сума депозитів юридичних осіб на його рахунках налічує 26891,415 млн. грн.; питома вага серед інших комерціних банків складає 14,37%; частка в зобов'язаннях складає 26,48%; в тому числі кошти до запитання 11350,178 млн. грн. і строкові кошти 15541,237 млн. грн.

АБ «Київська Русь» займає 27 позицію серед інших комерційних банків, сума депозитів юридичних осіб дорівнює 1260,197 млн. грн.; питома вага серед інших комерційних банків складає 0,674 % ; частка в зобов'язаннях складає 27,016%; в тому числі кошти до запитання 894,975 млн. грн. і строкові кошти 365,222 млн. грн.

В таблиці 1.2 представлені депозити фізичних осіб в банках України за станом на 01.01.2011 року.

Таблиця № 1.2 Депозити фізичних осіб в банках України за станом на 01.01.2011 р. (млн. грн.)

№ п/п	Банк	Сума, всього	Питома вага (%)	Частка в зобов'язаннях (%)	В тому числі
					кошти до запитання	строкові депозити
1	Приватбанк	53953,166	22,628	53,126	9065,306	44887,860
2	Ощадбанк	19079,252	8,002	45,006	8667,263	10411,989
3	Укрексімбанк	12199,716	5,117	21,896	1466,828	10732,888
4	Промінвест Банк	11055,835	4,637	36,824	2777,635	8278,201
5	Укрсоцбанк	9751,049	4,090	27,832	2791,560	6959,490
6	Фінанси та кредит	6202,829	2,601	30,244	437,800	765,029
7	Брокбізнес банк	5758,697	2,415	42,781	1574,012	4184,684
8	ФОРУМ	5727,253	2,402	43,204	1009,091	4718,161
9	Дельта	5445,168	2,284	41,281	718,042	4727,125
10	ПУМБ	5023,812	2,107	32,948	1250,962	3772,849
11	Альфа-банк	5022,463	2,106	21,396	639,036	4383,427
12	Надра	4748,807	1,992	21,173	1703,011	3045,795
13	ВТБ Банк	4701,805	1,972	16,325	1044,519	3657,286
14	Кредитпром банк	4682,567	1,964	37,830	592,652	4089,915
15	Укргазбанк	4283,773	1,797	36,163	978,509	3305,264
16	Південний	4129,430	1,732	47,078	848,575	3280,855
17	ОТП Банк	3899,181	1,635	18,354	2239,645	1659,536
18	Укрбiзнесбанк	3863,562	1,620	41,436	627,424	3236,138
19	ВIЕЙБI Банк	3047,595	1,278	47,752	930,768	2116,827
20	ХРЕЩАТИК	2869,013	1,203	44,165	437,649	2431,364
21	Донгорбанк	2760,767	1,158	29,185	402,494	2358,274
22	Унiверсал банк	2720,707	1,141	33,846	957,493	1763,214
23	Сбербанк Росiї	2529,403	1,061	28,680	400,634	2128,768
24	Банк Кредит-Днiпро	2289,781	0,960	41,948	219,036	2070,745
25	Київська Русь	2241,156	0,940	48,047	310,30	1930,85
26	Правекс-Банк	2166,664	0,909	45,472	596,386	1570,278
27	Кредобанк	1996,441	0,837	52,192	293,490	1702,951
28	Iндекс-банк	1971,854	0,827	42,772	741,810	1230,044
29	Iмексбанк	1709,508	0,717	32,157	360,617	1348,891
30	Сведбанк	1643,093	0,689	15,251	328,371	1314,722

В цій таблиці розміщені комерційні банки України, суми депозитів фізичних осіб, розташованих в них, питома вага у відсотках порівняно з іншими банками, частка в зобов'язаннях у відсотках, в тому числі кошти до запитання і строкові депозити. На першому місці знаходиться комерційний банк «Приватбанк», сума депозитів фізичних осіб на його рахунках налічує 53953,166 млн. грн.; питома вага серед інших комерціних банків складає 22,63%; частка в зобов'язаннях складає 53,13%; в тому числі кошти до запитання 9065,306 млн. грн. і строкові кошти 44887,860 млн. грн.

АБ «Київська Русь» займає 25 позицію серед інших комерційних банків, сума депозитів фізичних осіб дорівнює 2241,156 млн. грн.; питома вага серед інших комерційних банків складає 0,94 % ; частка в зобов'язаннях складає 48,047 %; в тому числі кошти до запитання 310,30 млн. грн. і строкові кошти 1930,85 млн. грн.

З цих двох таблиць можна зробити висновок, що на рахунках АБ «Київська Русь» знаходиться більше коштів фізичних осіб - 2241,156 млн. грн., ніж юридичних - 1260,197 млн. грн. Сума депозитів до запитання юридичних осіб - 894,975 млн. грн. - більше, ніж сума депозитів до запитання фізичних осіб - 310,30 млн. грн. Сума строкових депозитів фізичних осіб - 1930,85 млн. грн. - більше, ніж сума строкових депозитів юридичних осіб - 365,222 млн. грн.

При залученні депозитів банки дотримуються наступних принципів організації депозитних операцій :

- депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

- в процесі організації забезпечується різноманітність суб`єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

- при здісненні банківських операцій забезпечується взаємозв`язок і взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями по термінам і сумах;

- особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу банку;

- проводячи свої депозитні та кредитні операції, банк повинен зменшувати свої вільні ресурси;

- банк повинен приймати міри по розвитку банківських послуг, що передбачає залучення депозитів.

1.2 Форми депозитних операцій комерційних банків

Розрізняють такі форми депозитних операцій : депозити (вклади) до запитання; термінові, або строкові, депозити; умовні депозити.

Згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами вклади (депозити) поділяються на:

- вклади (депозити) на вимогу;

- строкові вклади (депозити).

- вклади (депозити) умовні. [35, с.1]

Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, тому їх ще називають транзакційними. Ці вклади розміщуються в банках на поточних і контокорентних рахунках і можуть у будь-який час за вимогою клієнта поповнюватися або вилучатися, причому частково або повністю, у готівковій чи безготівковій формі. [27, с.28]

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів. [5, с.51]

Строкові вклади - це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках протягом встановленого терміну, який визначається при відкритті цих рахунків. Ці депозити призначені для заощадження коштів, їх збереження. [27, с.28]

Строкові вклади -- це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Класифікація депозитів за категоріями вкладників, економічним змістом, строками, валютою наведена на рисунку 1.2.



Рис. 1.2 - Класифікація депозитів

За строками використання коштів рахунки поділяються на: депозити (вклади) до запитання та строкові депозити. У свою чергу, в структурі строкових депозитів виділяють: ультрастрокові (типу овернайт), короткострокові (до одного року з статистичним розподілом по строкам - до 1 місяця, 1-3 місяця, 3-6 місяців, 6-12 місяців) та довгострокові (більше одного року). Існують також сторокові депозити на невизначений строк по умові (ощадні вклади по умові - досягнення визначеного віку, одруження, народження дітей, страховий випадок, тяжке захворювання, смерть та інш.).

За категоріями вкладників депозити поділяються на: депозити банків; депозити за рахунок бюджетних коштів; депозити суб'єктів господарської діяльності; депозити фізичних осіб.

За формою грошового обігу можна виділити: депозити внесені готівкою та безготівкові депозити. При цьому депозити від фізичних осіб, як правило, залучаються готівкові, а від юридичних осіб -- безготівкові.

За валютою, у якій номіновано депозит розрізняють: депозити у національній валюті та депозити в іноземній валюті. Останні підрозділяють на депозити у вільно конвертованій валюті (ВКВ) та у невільно конвертованій валюті (не ВКВ).

За формою визначення власника депозиту виділяють іменні депозити та депозити на пред'явника. Так, наприклад, ощадні депозитні сертифікати на пред'явника емітуються без зазначення власника, а вимогу за ними уступають, просто вручаючи сертифікат без пред'явлення будь-якого документа.

Ощадні сертифікати на пред'явника -- визнаний засіб конфіденційного зберігання значних коштів у національній та іноземній валютах. Але якщо власник загубить його, то втрачає вкладену суму так само безповоротно, як гаманець із готівкою. Іменні депозитні сертифікати в обіг не потрапляють і не продаються іншим особам (не підлягають відчуженню). [44, с.170]

За цільовим призначенням депозити поділяються на: дохідні депозити та гарантійні депозити.

За способом юридичного оформлення зобов'язань виокремлюють: депозити, оформлені угодою, депозити з наданням ощадної книжки, депозити з наданням ощадного сертифіката.

За формою вилучення депозиту та нарахованих процентів розрізняють: безумовні депозити та умовні. Безумовні депозити бувають без попереднього повідомлення та з попереднім повідомленням. Умовні депозити можуть бути вилучені у разі настання певних обумовлених угодою обставин.

За економічним змістом та характером депозиту розрізняють: пасивні та активні депозити. Пасивні депозити виступають джерелом залучення банківських ресурсів. Активні депозити -- засіб розміщення тимчасово вільних кредитних ресурсів. Значна частка активних депозитів у валюті балансу негативно характеризує ділову активність банку, який не в змозі ефективно розпоряджатися своїми кредитними ресурсами.

Ефективність формування ресурсної бази банку залежить від раціонального поєднання трьох чинників: стабільності (стійкості), вартості та строковості. Розглянемо переваги та недоліки окремих складових ресурсної бази за цією ознакою. [26, с.198]

Депозити до запитання є найдешевшими залученими ресурсами серед платних ресурсів. Витратність цього виду ресурсів коливається в межах 1--2 % річних за залишками на рахунках клієнтів. До депозитів до запитання (або онкольних депозитів) відносять: залишки на поточних рахунках клієнтів; кошти місцевих бюджетів та позабюджетних фондів; кошти на коррахунках інших банків (рахунках «лоро»); кошти в розрахунках (невикористані залишки за акредитивами, лімітованими чековими книжками, кошти замовників на спеціальних рахунках, розрахунках по капітальних вкладеннях в цілому за об'єкт); вклади населення до запитання. [5, с.50]

Депозити до запитання розміщують у банку на поточних рахунках клієнтів. Вони використовуються для поточних розрахунків власника рахунка з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються вклади з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунка (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця).

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для кредитних та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. [1, с.71]

Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватись з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокорентних рахунках. На цьому рахунку відбиваються всі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і здійснення платежів за дорученням клієнтів, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок -- це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного і позичкового.

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, які активно кредитуються, при овердрафті таке позичання допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунка характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має ширшу сферу застосування. [2, с.47]

Одним із видів депозитів до запитання є залишок коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у даному банку іншими банками, який можна назвати міжбанківським депозитом.

Конкуренція на ринку кредитних ресурсів змушує комерційні банки шукати нові форми і способи залучення коштів. Значного поширення в банківській практиці набуло залучення коштів на рахунки, що обслуговуються за допомогою платіжних карток. За експертними оцінками операції з платіжними картками в Україні набувають все більшого поширення і зараз становлять 15--20 % загального обсягу розрахунків. За своїм характером такий рахунок вважається депозитом до запитання. В умовах обмеженості клієнтської бази даний вид залучення ресурсів є, безумовно, перспективним і потребує подальшого розвитку в банківській практиці. [1, с.72]

Витрати на обслуговування поточних рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший вид ресурсів. Збільшення частки даного компонента в ресурсній базі скорочує процентні витрати і знижує витратність ресурсів у цілому. Проте зміну залишків депозитів до запитання важко спрогнозувати, і цей вид ресурсів є найнестабільнішим елементом. Висока їх частка значно знижує ліквідність банку. Як свідчить практика, оптимальний рівень депозитів до запитання в ресурсній базі -- до 30 %.

Комерційні банки зацікавлені у вкладах до запитання, тому що:

- клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримати доход;

- банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).

Терміновий вклад (депозит) - грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків. Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. [28, с.134]

Строкові вклади -- це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові депозити -- це грошові кошти, які розміщуються в банку на строго обумовлений термін і можуть зніматися після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період. Строкові депозити поділяються на депозити від юридичних та фізичних осіб (вклади населення). Банку вигідно залучати строкові депозити, бо вони стабільніші і дають змогу банкові розпоряджатися ними тривалий термін. Незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі зобов'язань є позитивним моментом, оскільки вони є найстабільнішою частиною ресурсів. Саме вони дають змогу кредитувати на більш тривалі терміни, але в результаті за ними вищий процент. У зв'язку з тим, що на сьогодні вільних оборотних коштів у підприємств майже немає, у структурі строкових депозитів значною є частка вкладів населення (депозити фізичних осіб). Витрати на залучення вкладів населення дещо нижчі, тому вони є вирішальним елементом стабільних ресурсів банку. [8, с.301]

Однією з форм строкових вкладів є депозитні та ощадні сертифікати.

Депозитний сертифікат надається юридичним особам, а ощадний - фізичним. Ощадний (депозитний) сертифікат -- це письмове підтвердження депонування банком грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку суми депозиту і процентів за ним. Доходи за ним нараховуються у вигляді процентів на номінал, фіксованої премії чи виграшу або як різниця між ціною розміщення та ціною погашення (сума дисконту) цінного папера. Депозитний сертифікат може використовуватись його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку.

Ощадний (депозитний) сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав. [35, с.1]

Депозитні сертифікати - документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки. [42, с.174]

Ощадний сертифікат - документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків. [42, с.174]

Сертифікати, згідно Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», віднесені до цінних паперів, тому їх можна класифікувати за такими ознаками:

1) спосіб випуску

- разовий порядок;

- випуск серіями;

2) спосіб оформлення

- іменні;

- на пред'явника;

3) термін обертання

- термінові (строкові);

- до запитання;

4) умови сплати відсотків

- з регулярною сплатою відсотків за період обертання (купонні);

- з виплатою відсотків при погашенні сертифіката. [23, с.2]

Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання, при цьому обсяг залучених ресурсів банку не змінюється.

Ощадні депозитні сертифікати на пред'явника емітуються без зазначення власника, а вимогу за ними уступають, просто вручаючи сертифікат без пред'явлення будь-якого документа. Ощадні сертифікати на пред'явника -- визнаний засіб конфіденційного зберігання значних коштів у національній та іноземній валютах. Але якщо власник загубить його, то втрачає вкладену суму так само безповоротно, як гаманець із готівкою. Іменні депозитні сертифікати в обіг не потрапляють і не продаються іншим особам (не підлягають відчуженню). [1, с.70]

Деякі банки відмовляються від ощадної книжки і замінюють її виписками про стан рахунку. Це зменшує витрати банку на ведення рахунку, а також запобігає зловживанням, пов'язаних із злочином, шахрайством.

Зростаюча конкуренція на ринку депозитних операцій, застосування електронно-обчислювальної техніки та інші фактори сприяли появі нових різновидів депозитів, які поєднують окремі властивості депозитів до запитання, термінових та ощадних. У цьому переконує досвід як країн із розвинутою ринковою економікою, так і України. Комерційні банки дедалі частіше виплачують проценти за вкладами до запитання, застосовують "гібридні" рахунки, кошти яких використовують і для фінансових інвестицій, і для здійснення поточних розрахунків. [6, с.323]

Серед популярних за кордоном, а нині застосовуваних і в Україні форм акумулювання коштів населення -- залучення банками різдвяних, відпускних, податкових та інших строкових вкладів, внески на які здійснюють регулярно (наприклад, щотижня) з метою накопичення коштів, достатніх для оплати видатків на різдвяні свята чи під час відпуски. Для банків такі методи мобілізації коштів вигідні тим, що сприяють зростанню обсягів депозитів і стимулюють ощадливість вкладників.

Останнім часом у країнах Заходу клієнти банків дістали змогу користуватися так званими now - рахунками. Ці рахунки поєднали в собі принципи зберігання і використання строкових вкладів та вкладів до запитання: як тільки сума залишку на рахунку перевищує певну величину, на неї починають нараховувати проценти. Для клієнтів now - рахунки вигідні тим, що, як і вклади до запитання, вони дають змогу проводити розрахунки за допомогою документів, що мають силу засобу платежу, а головне, як і строкові вклади, дають право отримувати відповідний дохід. Окрім того, приватна особа може отримати кредит розміром до 50% від залишку коштів такого вкладу. Для банку now - рахунки привабливі тим, що кошти на них зберігаються протягом точно визначеного часу і тому можуть бути використані для довгострокових вкладень. [8, с.524]

Ще одним перспективним засобом залучення заощаджень населенню банківські вклади є supernow - рахунки, на які нараховується дохід за плаваючою ставкою. Ці рахунки використовують у своїй практиці деякі вітчизняні банки. Щоправда, українським варіантом, на відміну зарубіжного, не передбачено додаткових послуг. В інших країнах за цим вкладом дозволяється виписувати необмежену кількість чеків, отримувати кредити під заставу нерухомості. Українським банкам доцільно було б також залучити заощадження у такі депозити, які поєднували б риси строкового вкладу і вкладу до запитання, тобто давали б змогу клієнту отримувати прибуток і щомісяця користуватися нарахованими процентами.

депозитний кошти юридичний фізичний

1.3 Порядок організації депозитних операцій комерційних банків

Депозитні операції - це операції із залучення грошових коштів на депозитні рахунки. Під час здійснення депозитної операції виконуються такі операції: відкриття та реєстрація депозитного рахунку, залучення грошових коштів на депозит, вилучення коштів з депозиту, нарахування відсотків за депозитом та їх сплата клієнтам, повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунку.

Положенням про порядок здійснення банками України [35] вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Комерційний банк відкриває клієнту строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі таких документів:

- депозитної угоди;

- картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для юридичних осіб);

- паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).

Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком-позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням з вкладником. [1, с.126]

Технологія здійснення вкладних операцій у банках має свої особливості залежно від умов вкладу, рівня автоматизації і програмного забезпечення.

Депозитна угода укладається між банком та юридичною (фізичною) особою в двох примірниках, один із яких зберігається у банку, а інший у клієнта. Укладена угода засвідчує право комерційного банку керувати на свій розсуд залученими грошовими коштами і право вкладників отримувати у встановлений термін суму депозиту та відсотків за його користування. В депозитній угоді передбачається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність сплати відсотків, порядок повернення депозиту та відсотків після закінчення строку зберігання коштів, права, зобов'язання та відповідальність сторін тощо. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку. В номер рахунку вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, строк дії, термін закінчення угоди, тип контрагента, відсоткову ставку та інші. [5, с. 241]

Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути:

- назва та адреса банку, яка приймає депозит (вклад);

- назва та адреса власника коштів;

- дата внесення депозиту;

- сума депозиту;

- дата повернення коштів;

- відсоткова ставка за користування депозитом;

- зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

- підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників.

Угода укладається у двох примірниках.

Часто банки встановлюють мінімальний розмір вкладу, величина від якого залежить від орієнтації банку на певну групу вкладників. Банки можуть закріпити в угоді право змінювати відсоткову ставку відповідно до облікової ставки НБУ з повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути розірвано. Усі спори між банком і вкладнико вирішуються у судовому порядку. [27, с.29]

Зобов'язання клієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошових коштів на депозитний рахунок банку; зобов'язання банку - прийняти грошові кошти на депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забезпечити повне збереження суми внеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково за заявою клієнта.

Власник депозитного вкладу зобов'язаний заздалегідь повідомити установу банку про дострокову вимогу вкладу за зазначеним у договорі номером телефону, письмово або при особистій явці. Стягнення на вклади юридичних і фізичних осіб у комерційних банках може бути звернено на підставі вироку чи рішення суду. [8, с. 437]

Порядок вилучення коштів з ощадного вкладу регламентується в угоді між банком і клієнтом. Банки можуть вимагати попереднього повідомлення про вилучееня значних сум вкладу.

Підписана депозитна угода передається в бухгалтерію банку. Всі особові рахунки вкладників підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження грошей на депозитний рахунок. Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Юридичні особи мають право перераховувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку, а фізичні особи можуть вносити кошти готівкою або перераховувати з поточного рахунку.

Згідно з депозитною угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки. Строкові депозити не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму вкладу - збільшити або зменшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів (пенсійних, для зарахування заробітної плати та інші.).

Після закінчення депозитної угоди закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордеру. Повернення депозиту і сплата відсоткового доходу юридичним особам здійснюється тільки через перерахування коштів на поточний рахунок, а фізичним особам - шляхом виплати готівки або перерахування коштів на поточний рахунок. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання вкладника. [9, с. 268]

Залучення коштів на депозит здійснюється за відсотковою ставкою, що визначається депозитною угодою. Для розрахунку нарахованих відсотків комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну відсоткову ставку. Загальна сума нарахованих відсотків на дату закінчення терміну дії депозитної угоди не змінюється. [1, с.130]

За користування залученими коштами комерційні банки сплачують вкладникам відсотковий дохід, який може виплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту. Діючими правилами передбачено щомісячне нарахування відсотків незалежно від дати їх фактичної виплати згідно укладеної угоди. Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця.

Комерційні банки можуть здійснювати нарахування процентів вкладникам як за простими, так і складними відсотками. [10, с.95]

Найбільш поширеним і традиційним є нарахування простих відсотків за формулою [27, с.38] :

В = ( С ? Вс ? К) / (365 ? 100%) (1.1)

Де В - сума нарахованих простих відсотків;

С - сума вкладу;

Вс - відсоткова ставка по депозиту;

К - кількість днів в періоді.

Дохід по складних відсотках передбачає нарахування відсотка на відсоток. Сума, яку отримує вкладник наприкінці терміну вкладу, при нарахуванні складних відсотків обчислюється за формулою[27, с.39]:

n

Р = ( 1 + R) (1.2)

Де n - період вкладу;

R - відсокова ставка по депозиту;

Р - сума угоди.

Незалежно від методу розрахунку відсотків при визначенні кількості днів враховується перший день і не враховується останній день угоди. Так, якщо термін депозитному договору встановлено з 14 травня до 10 серпня, то при визначенні кількості днів для розрахунку відсотків враховується 14 травня і не враховується 10 серпня. При нарахуванні відсотків за звітний місяць останній день місяця має включатися в розрахунок, крім випадків, коли звітна дата є датою закінчення операції.

Для компенсації втрат від інфляції банки можуть пропонувати клієнтам виплату відсотків на перед. У разі дострокового вилучення вкладу банк вилучає суму виплачених відсотків із суми депозиту.

Роль депозитних операцій для банку полягає в тому, що вони дозволяють створювати резерви відповідно до вимог Національного банку і проводити додаткові активні операції з метою отримання прибутку.

Для вкладників депозити є потенційними грошима. Так, вкладник може, якщо депозит до запитання, зняти кошти і пустити відповідну суму в звернення. Але в той же час «банківські гроші» приносять відсоток. Вони виступають для вкладника в подвійній ролі: в ролі грошей, з одного боку, і в ролі капіталу, що приносить відсоток, з іншого. Перевага депозиту перед готівкою полягає в тому, що депозит приносить відсотки.

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ (НА МАТЕРІАЛАХ СІМФЕРОПОЛЬСЬКОЇ ФІЛІЇ АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «КИЇВСЬКА РУСЬ»

2.1. Методи здійснення депозитних операцій комерційних банків

ПАТ «Банк «Київська Русь» засновано 30.05.1996 року 1996 (реєстр. № 258). Банківські послуги надає на підставі ліцензії НБУ № 19 від 14.01.2002 р. та письмового дозволу № 19-5 від 4.06.2010 р. Станом на 31. 12. 2010 статутний капітал ПАТ «Банк «Київська Русь» складає 276,080 млн. грн. У своїй діяльності керується законами України,постановами Верховної Ради та Уряду України,нормативними актами Національного банку України, Статутом та іншими нормативними документами банку “Київська Русь”.

Регіональна мережа банку станом на 01.04.2011 р. налічує 141 підрозділів по всій Україні (7 філій та 135 відділень). Регіональна мережа банку має розгалуженість по всій території України. За станом на 01.04.2011 року філії та відділення банку представлені у 18 регіонах України: АР Крим, Дніпропетровському, Донецькому, Вінницькому, Волинському, Закарпатському, Запорізькому, Івано-Франківському, Київському, Луганському, Львівському, Миколаївському, Одеському, Полтавському, Тернопільському, Черкаському, Чернівецькому та м Київ.

Член Асоціації «УкрСВІФТ», ФГВФО, УМВБ, учасник Фондової біржі "ПФТС", акціонер ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»

Карткові платіжні системи MasterCard Worldwide, VISA International, УкрКарт. Системи грошових переказів Western Union, MoneyGram, Анелік, Софт, Avers, ЛІДЕР.

"Рейтинговим агенством "Кредит-Рейтинг" 16 грудня 2010 року було підтверджено довгостроковий кредитний рейтинг Банку "Київська Русь" на рівні ua BBB( рішення №09796-A/FCR-07/KRUS002-008)"

Банк здійснює такі касові операції :

- залучення та розміщення грошових вкладів (депозитів);

- кредитні операції ;

- здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування ;

- ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

- купівля , продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

- придбання права вимоги на поставку товарів і надання послуг , прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог( факторинг);

- придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду ( лізинг);

- валютні операції;

- довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів;

- платежі від населення;

- платіжні картки;

- грошові перекази;

- надання консультаційних послуг;

- проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України і Головного управління Державного казначейства Міністерства фінансів України;

- здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України та банку “Київська Русь”.

Залучені кошти є найбільш значною частиною пасивів банку, яка в кілька разів перевищує його власні кошти. Фактично залучені кошти -- це основне джерело формування ресурсів комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

Метою банківського менеджменту у сфері управління зобов'язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має намір здійснити банк. Отже, у процесі формування фондів менеджмент має враховувати два основні параметри управління -- вартість залучених коштів та їх обсяг. [5, с.11]

На рисунку 2.1 представлені методи управління залученими коштами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Методи управління залученими коштами

Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджмент банку використовує різні методи залучення коштів, які загалом поділяються на дві групи -- цінові та нецінові методи управління залученими коштами.

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси. І, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямами їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки.

Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок . До таких прийомів належать реклама; поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг; комплексне обслуговування; додаткові види безкоштовних послуг; розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів; пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо. В умовах загострення конкурентної боротьби в банківській сфері менеджмент велику увагу приділяє саме неціновим методам управління, оскільки підвищення депозитних ставок має обмеження, і не завжди такий метод управління можна застосовувати. У боротьбі за клієнтів банки вдаються до таких прийомів як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовне розсилання виписок з рахунків, відкриття депозитів новонародженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних автомобільних стоянок біля банку, розташування банкоматів у громадських місцях, проведення безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань та подарунків до свят від імені керівництва банку тощо. [31, с.261]

Нецінові методи управління базуються на маркетингових дослідженнях того сектора ринку, який обслуговується банком, вивченні потреб клієнтури, розробці нових фінансових інструментів та операцій, що пропонуються клієнтам. У цілому застосування нецінових методів потребує деяких (іноді й значних) витрат. Тому обираючи метод управління залученими коштами, менеджмент банку має порівняти витрати, пов'язані з підвищенням депозитної ставки, та витрати, які супроводжуватимуть впровадження нецінових прийомів. На практиці ці методи можуть застосовуватись паралельно.

Швидкий розвиток нецінових методів управління спостерігався в США після прийняття в 1933 році Закону Гласса-Стігалла, яким заборонялися виплати відсотків за чековими рахунками та централізовано встановлювалася верхня межа депозитних ставок. Метою таких обмежень був захист банків від надмірної конкуренції у сфері залучення коштів, яка начебто могла призвести їх до банкрутства. Але, як показала практика, таке регулювання не дало бажаних наслідків і конкурентна боротьба точилася засобами встановлення прихованих ставок та пошуку нових методів залучення коштів, таких як випуск комерційних паперів. Лише 1980 року Конгрес США прийняв Закон про дерегулювання депозитних установ, котрим знімались обмеження щодо рівня виплат за депозитами. [45, с.534]

Отже, об'єктивна необхідність пошуку нових джерел та способів фінансування сприяла удосконаленню нецінових методів управління залученими коштами.

У практиці роботи українських банків перевага надається ціновим методам управління, оскільки депозитні ставки не підлягають регулюванню і встановлюються менеджментом банку самостійно залежно від потреби в залучених коштах. Депозитні ставки значно відрізняються як у динаміці, так і від банку до банку. Нецінові методи управління ще не досить популярні у вітчизняній банківській практиці, але загострення конкурентної боротьби та зниження загального рівня дохідності спонукає банки до пошуків нових прийомів заохочення клієнтів. [31, с.206]

Акціонерний банк «Київська Русь» використовує такі цінові методи управління залученими коштами: пропонує вигідні для клієнтів та оптимальні для банку відсоткові ставки по депозитам; встановлює ставки депозитних процентів під впливом грошового ринку; диференціює депозитні проценти залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення.

Акціонерний банк «Київська Русь» використовує такі нецінові методи управління залученими коштами: розміщення реклами; поліпшений рівень обслуговування; розширення видів депозитів та урізноманітнення умов їх використання; надання пільг власникам вкладів (наприклад - видача кредиту, касово-розрахункове обслуговування); гарантування банком цілості переданих йому коштів; розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів; пристосування графіка роботи до потреб клієнтів.