Фінансове забезпечення розвитку міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретично-методологічні засади фінансового забезпечення розвитку території

РОЗДІЛ 2. Оцінка фінансового забезпечення розвитку міста

2.1 Формування бюджету міста Звенигородки

2.2 Видатки бюджету на фінансування розвитку міста Звенигородки

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення фінансового забезпечення розвитку міста Звенигородки

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Фінанси виконують важливу роль у функціонуванні підприємств, регіонів, держави. Від ефективно організованої фінансової діяльності залежить стабільна робота, безперервний виробничий процес та досягнення основної мети діяльності суб'єкта господарювання, а саме - конкурентоспроможності, прибутковості, сталого розвитку конкретного регіону.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування, розробка методик, спрямованих на вдосконалення фінансового забезпечення розвитку фінансування міст на підставі аналізу факторних умов стабільного функціонування місцевих бюджетів та розгляду різних форм його фінансування.

Відповідно до поставленої мети вирішено такі задачі:

* розкрито сутність та зміст фінансових ресурсів і фінансового забезпечення розвитку міста;

* досліджено специфіку управління фінансовими ресурсами місцевого бюджету міста Звенигородка;

* проведено аналіз джерел фінансування бюджету міста Звенигородка;

* визначено факторні умови поліпшення стабільного розвитку фінансового стану міста Звенигородка.

Об'єкт дослідження - фінансове забезпечення розвитку території.

Предмет дослідження - фінансове забезпечення міста Звенигородки.

У процесі дослідження застосовувалися різні методи, а саме: методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття змісту і сутності основ апарату фінансування сільгоспвиробників, уточнення окремих понять; статистичний аналіз - для аналізу і порівняння статистичних даних з метою дослідження сучасного стану фінансового забезпечення сільських територій, визначення факторних умов забезпечення стабільного розвитку сільського господарства;системний підхід та комплексний підхід - для узагальнення взаємодії різних форм фінансування сільгоспвиробників;економіко-математичне моделювання - для розробки моделі залежності фінансових результатів підприємств сільського господарства в Україні від вибору джерел їх фінансування.

Важливим заходом щодо вирішення проблеми розвитку територій є схвалення Концепції “Державної цільової програми сталого розвитку територій на період до 2020 року ”, в якій зазначається, що оптимальним варіантом розв'язання цієї проблеми є “створення правових, фінансових та організаційних умов для реалізації багатофункціональності сільського господарства, формування конкурентоспроможного аграрного сектору, диверсифікації виробництва і зайнятості сільського населення, сприятливих ландшафтів, якісного середовища проживання людей у сільській місцевості та розвитку партнерства держави, бізнесу, територіальних громад ”.

РОЗДІЛ 1. Теоретично-методологічні засади фінансового забезпечення розвитку території

Розглянемо основні поняття, які використовуються під час розкриття даної теми.

Регіон -- це територія області, територія Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.

Стимулювання розвитку регіонів -- це комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому.

Депресивна територія -- це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними цим Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу [15 С.20-23].

Стимулювання розвитку та фінансове забезпечення регіонів здійснюється з метою:

- забезпечення їх сталого розвитку в інтересах усієї України, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та безробіття, формування середнього класу;

- ефективного використання економічного, наукового, трудового потенціалу, природних та інших ресурсів, а також особливостей регіонів для досягнення на цій основі підвищення рівня життя людей, оптимальної спеціалізації регіонів у виробництві товарів та послуг;

- створення рівних умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів України;

- забезпечення додержання визначених державою соціальних гарантій для кожного громадянина незалежно від місця його проживання;

- подолання депресивного стану окремих територій, своєчасного і комплексного розв'язання проблем охорони довкілля.

Стимулювання розвитку регіонів здійснюється на засадах:

- збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів розвитку, визначення державою з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування науково обґрунтованих пріоритетних напрямів регіонального розвитку;

- програмно-цільового підходу до розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, створення сприятливого інвестиційного середовища в регіонах;

- максимального наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до споживачів цих послуг;

- концентрації на конкурсній основі коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших ресурсів з метою досягнення найбільш ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку;

- співробітництва та взаємної відповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та інших суб'єктів у виконанні завдань регіонального розвитку.

Державне стимулювання розвитку регіонів здійснюється відповідно до основ державної регіональної політики, державних програм економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, загальнодержавних програм, інших законів та актів законодавства України, а також програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, місцевих бюджетів.

З метою забезпечення реалізації державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів затверджуються:

Кабінетом Міністрів України -- державна стратегія регіонального розвитку;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з урахуванням норм, закладених у державній стратегії регіонального розвитку, спільних інтересів територіальних громад регіонів -- регіональні стратегії розвитку.

Реалізацію державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів забезпечують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Узгодження діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів, виконання регіональних стратегій розвитку здійснюється на основі угод щодо регіонального розвитку, які укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами і виконуються відповідно до законодавства.

Угода щодо регіонального розвитку передбачає:

- спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації в регіоні державної стратегії регіонального розвитку;

- спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації регіональної стратегії розвитку;

- порядок, обсяг, форми та строки фінансування спільних заходів, визначених сторонами, відповідно до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

- порядок інформування про реалізацію сторонами угоди щодо регіонального розвитку;

- відповідальність сторін угоди за невиконання або неналежне виконання передбачених нею заходів;

- порядок внесення змін до угоди;

- порядок набрання чинності та строк дії угоди.

За згодою сторін угода щодо регіонального розвитку може включати й інші положення.

Типові форми угоди щодо регіонального розвитку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Умови угоди щодо регіонального розвитку можуть бути змінені за згодою її сторін.

Дія угоди щодо регіонального розвитку припиняється у зв'язку із закінченням її строку або за згодою сторін достроково.

Дія угоди щодо регіонального розвитку може бути також припинена однією зі сторін у разі систематичного її невиконання або неналежного виконання іншою стороною.

Сторона, що ініціює дострокове припинення дії угоди щодо регіонального розвитку, повинна письмово повідомити про це іншу сторону не пізніш як за шість місяців до дати, з якої вона передбачає припинити дію угоди.

Рішення однієї зі сторін угоди щодо регіонального розвитку про дострокове припинення її дії може бути оскаржено в судовому порядку іншою стороною.

З дати припинення дії угоди щодо регіонального розвитку сторонами припиняється фінансування заходів, визначених нею.

Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети (Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст обласного (республіканського -- Автономної Республіки Крим) значення та районні бюджети) на відповідні роки, та інших джерел відповідно до законодавства.

Обсяги фінансування реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій щорічно передбачаються у проектах Державного бюджету України та рішеннях про місцеві бюджети відповідними бюджетними програмами.

Фінансове забезпечення реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій за необхідності щорічно уточнюється після набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та затвердження відповідних місцевих бюджетів [17].

Головними розпорядниками коштів Державного бюджету України, що виділяються для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, є центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади.

Під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих законом повноважень органів виконавчої влади, а також кошти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних катастроф та стихійного лиха.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щорічно у квітні року, що настає за звітним, подає на розгляд Кабінету Міністрів України доповідь про виконання угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій, використання виділених на ці потреби коштів Державного бюджету України.

Депресивні території поділяються на такі групи:

регіони; промислові райони -- райони, у яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві; сільські райони -- райони, у яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості; міста обласного значення.

Території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.

З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їх межах можуть здійснюватись такі заходи:

- цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;

- надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об'єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо;

- спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;

- сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля;

- надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.

До основних принципів державного стимулювання розвитку депресивних територій належать:

- об'єктивність і відкритість при визначенні територій для державного стимулювання їх розвитку;

- одночасна концентрація зусиль і коштів на відносно невеликій кількості територій з метою досягнення максимального соціально-економічного розвитку;

- неприпустимість використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб територій;

- максимальне використання можливостей самих територій у розробці і реалізації системи заходів з подолання депресивності.

Депресивними визнаються:

- регіони, у яких протягом останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу;

- промислові райони, у яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

- сільські райони, у яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення, найвищою -- частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

- міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.

Депресивними визнаються промислові та сільські райони, а також міста обласного значення, відповідні показники розвитку яких відповідають одночасно всім критеріям, визначеним частиною першою цієї статті.

Програма подолання стану депресивності території -- взаємопов'язаний за змістом, термінами виконання, можливостями і виконавцями комплекс заходів (робіт) правового, організаційного, економічного, фінансового, соціального спрямування, орієнтованих на подолання депресивності конкретної території, у забезпеченні яких задіяні фінансові та інші ресурси держави і регіону[12 С.28].

Для подолання депресивності території центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за участю інших центральних органів виконавчої влади, відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування розробляється відповідна програма.

Програма подолання депресивності території передбачає, зокрема:

- коротку характеристику депресивної території, аналіз причин депресивного стану;

- заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо подолання стану депресивності території, строк їх здійснення, обсяги фінансування з державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством;

- порядок здійснення моніторингу виконання програми, показники розвитку, за якими визначатимуться результати її виконання;

- загальну оцінку очікуваної соціально-економічної ефективності реалізації програми.

Програма подолання депресивності території затверджується Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 2. Оцінка фінансового забезпечення розвитку міста

2.1 Формування бюджету міста Звенигородки

Звенигородка -- місто в Україні, районний центр Звенигородського району Черкаської області, котре розташоване на річці Гнилий Тікич за 114 км від обласного центру -- міста Черкаси.

Населення 18,2 тисяч чоловік (Станом на 2011 рік) [14].

На території сучасної Звенигородки виявлено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, предмети скіфських часів та поселення черняхівської культури.

Як і у будь-яке інше місто Звенигородка має свій статут, сьомий розділ якого носить назву «Бюджет міста». Він передбачає наступне:

Загальні засади формування бюджету міста

1. Міська рада самостійно розробляє, затверджує і виконує місцевий бюджет згідно з Бюджетним кодексом України.

2.Самостійність місцевого бюджету гарантується власними та закріпленими за ним на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевого бюджету відповідно до чинного законодавства.

3.Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевого бюджету не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.

4. Міська рада приймає бюджет міста на кожний календарний рік.

5.Бюджет міста включає в себе бюджетний план, в якому наводиться загальна сума:

- надходжень і видатків протягом року;

- запланованих кредитів під інвестиції та заходи щодо залучення інвестицій;

- повноважень виконавчого комітету міської ради на укладання договорів (зобов'язань), унаслідок яких у наступні роки доведеться вдаватися до додаткових витрат на інвестиції та фінансування заходів щодо їх залучення.

6.До закінчення року зміни до бюджету міста можуть вноситися лише у формі рішення міської ради про внесення змін до рішення міської ради «Про бюджет міста» відповідно до порядку внесення змін до рішень міської ради.

7. Бюджет міста складається з поточного бюджету і бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку міста, що пов'язані із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, що пов'язані з розширеним відтворенням.

Доходи місцевих бюджетів

1.Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

2.Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та іншими законами.

3.У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади [14].

Видатки місцевих бюджетів

1.Видатки, які здійснюються міською радою на потреби територіальної громади, їх розмір і цільове спрямування визначається місцевим бюджетом .

2.Міська рада та її виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами місцевого бюджету, визначають напрями їх використання.

3.У видатковій частині місцевого бюджету окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

4.Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

5.Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку території міста, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

6.Видатки місцевого бюджету поділяються на дві частини: видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

7. Доходи міського бюджету, які отримані додатково при його виконанні, а також суми перевищення доходів над видатками, що утворилися внаслідок збільшення надходжень до бюджету або економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, що передбачені законодавством. Рішення про використання таких коштів приймається міською радою. Міська рада може приймати рішення щодо вкладання вільних коштів в акції, цінні папери тощо.

8. Міський бюджет передбачає резервний фонд, який використовується міським головою з попереднім узгодженням з міською радою для фінансування непередбачених видатків, в установленому порядку. Видатки резервного фонду включаються до звіту про виконання міського бюджету.

9. Контроль за виконанням бюджету здійснює міська рада. Контроль за використанням коштів міського бюджету відповідними підприємствами, організаціями і установами здійснює виконавчий комітет [14].

Збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів

1. Місцевий бюджет має бути достатніми для забезпечення виконання міською радою наданих їй законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

2. При забезпеченні збалансування доходів і видатків місцевого бюджету не враховуються вільні залишки бюджетних коштів.

3. У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевого бюджету і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення міською радою наданих їй законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій [14].

Формування бюджету міста Звенигородка відбувається відповідно до загальновстановлених державою принципів та правил:

Міська рада народних депутатів затверджує міський бюджет - у загальній сумі доходів - з виділенням окремих доходних джерел, і в загальній сумі видатків з виділенням всіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розміри дотацій чи субвенцій [16 С.40-55].

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені Податковим Кодексом України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів:

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

- прибутковий податок з громадян у частині, визначеній Бюджетним Кодексом України;

- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

Отже формування місцевого бюджету міста Звенигородка на 2010 рік здійснено відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2010" та інших нормативно-правових актів, що не суперечать базовому бюджетному законодавству.

Міський бюджет складається із загального та спеціального фондів, до складу спеціального фонду включено бюджет розвитку, формування якого регулюється Бюджетним кодексом [5].

Розглянемо структуру доходів міського бюджету у 2008-2010 роках у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Структура доходів місцевого бюджету міста Звенигородка у 2008-2010 роках

Стаття доходів, тис.грн	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Всього доходів	6876,3	7711,6	8219,9	1343,6
Власні та закріплені доходи	6876,3	6131,1	6470,2	-406,13
В т.ч. - загальний фонд	5940	5106,9	5667,1	-272,9
- спеціальний фонд	936,33	1024,2	803,1	-133,23
Міжбюджетні трансферти	-	1580,5	1749,7	169,2
В т.ч. - дотації	-	1580,5	1749,7	169,2

Протягом досліджуваного періоду (2008-2010 років) власні доходи бюджету виросли на 1343,6 тис.грн., при цьому власні та закріплені доходи зменшилися на 406,13 тис.грн. Розглянувши їх структуру можна відмітити, що доходи загального фонду зменшилися на 272,9 тис.грн., та спеціального фонду на 133,23 тис.грн.

У 2009 році у місцевому бюджеті з'явився такий вид доходу, як міжбюджетні трансфери, до складу яких конкретно входять дотації. Так у 2010 році їх вартість склала 1749,7 тис.грн.

Доцільним буде розглянути структуру доходів загального фонду міського бюджету на 2010 рік. Враховуючи основні макропоказники економічного та соціального розвитку міста, зміни в податковому законодавстві та виходячи з підсумків виконання міського бюджету за три останні роки, обсяг доходів міського бюджету на 2010 рік обраховано в сумі 8219,9 тис.грн., з них власні та закріплені доходи: до загального фонду - 5667,1 тис.грн., спеціального - 803,1 тис.грн. дотації вирівнювання з районного бюджету - 1749,7 тис.грн.

Рис. 2.1 Структура доходів загального фонду міського бюджету на 2010 рік у %

Найбільш вагомим джерелом доходів загального фонду міського бюджету (без трансфертів) залишається податок з доходів фізичних осіб.

За прогнозними розрахунками надходження цього податку у порівнянні з фактичним надходженням 2009 року зросли на 464,0 тис.грн. і залишилися досить вагомими (45% від власних та закріплених доходів та 53% від загального фонду).

фінансовий забезпечення бюджет видаток

2.2 Видатки бюджету на фінансування розвитку міста Звенигородки

Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період. Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються видатки яких не буде у плановому році [17].

Видатки бюджету класифікуються за:

- функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

- економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

- ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

- за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

- органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

- органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

- дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та містах обласного значення);

- загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

- заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

- інші державні освітні програми;

3) охорону здоров'я:

- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

- програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

5) державні програми соціального захисту:

- пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

- державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

- районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

- державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

- представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

- обласні ради;

2) освіту;

3) охорону здоров'я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) культуру і мистецтво;

6) фізичну культуру і спорт.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку країни.

Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по виробництву товарів загальнодержавного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства -- державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовому направленні бюджет-них коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточ-ного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.

Плануючи бюджетні витрати, регіон керує усім бюджетним процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково обґрунтованою, і це є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Отже розглянемо склад та структуру видатків міського бюджету міста Звенигородки протягом досліджуваного періоду (2008-2010 років).

Фонд міського бюджету на 2008 рік визначено в сумі 6 902 295 грн., видатки загального фонду 74 969 грн., видатки спеціального фонду 827 326 грн.

Розрахунок обсягу видатків загального фонду бюджету міста здійснено в принципах збалансованості бюджету відповідно до статті 7 «Бюджетного кодексу України». Видатки по кожній галузі визначалися згідно постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів»

Розрахунок видатків бюджету на місто здійснювався за єдиними для всієї держави фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості з розрахунку на одного жителя міста, дитину, учня по освіті.

Із обсягу видатків загального фонду міського бюджету на 2008 рік у сумі 4 002 420 грн. спрямовано на утримання дошкільних закладів міста, органів місцевого самоврядування 838 532 грн., соціальний захист 10 000 грн., утримання центру дитячої та юнацької творчості 330 351 грн., благоустрій міста 621 300 грн.

В розрізі економічної структури видатків на 2008 рік, видатки загального фонду бюджету міста планується спрямувати на:

заробітну плату з нарахуванням 68% всього бюджету, харчування 11% оплата електроносіїв 8,5% благоустрій міста 10,2%

інші видатки загального фонду міського бюджету 2,3%

В структурі видатків загального фонду міського бюджету видатки на захищені статті по галузях бюджетної сфери сягають 88,2%. Врахована потреба в асигнуваннях на поетапне підвищення розміру мінімальної заробітної плати працівникам бюджетної сфери, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»:

З 1 січня 2008 року - 515 грн. на місяць

1 квітня 2008 року - 525 грн. на місяць

1 жовтня 2008 року - 545 грн. на місяць

1 грудня 2008 року - 605 грн. на місяць

Фонд заробітної плати з нарахуванням працівників бюджетної сфери зростає при цьому у порівнянні з 2007 роком на 1 300 663 грн. У зв'язку з підвищенням цін на енергоносії та комунальні послуги, що споживаються бюджетними установами, видатки на проведення цих розрахунків збільшено проти фактично спожитого у 2007 році на 59 817 грн.. Згідно статті 25 Закону України «Про державний бюджет» ураховано зменшення обсягів споживання енергоносіїв на 10% по кожному виду носіїв.

Благоустрій міста та його територій, освітлення міста, за відсутністю коштів заплановано в не повному обсязі, не вистачає коштів на ремонт тротуарів, заміну парапету в міському парку, придбання контейнерів, придбання ще одного автомобіля сміття для вивезення сміття, благоустрою сміттєзвалища. Розмір резервного фонду міського бюджету визначено в 0,66% від загального фонду міського бюджету в сумі 40 367 грн.

Фонд міського бюджету на 2009 рік визначено в сумі 7 598 604 грн., видатки загального фонду 6 687 438 грн.. видатки спеціального фонду 911 166 грн.

Розрахунок обсягу видатків загального фонду бюджету міста здійснено в принципах збалансованості бюджету відповідно до статті 7 «Бюджетного кодексу України». Видатки по кожній галузі визначалися згідно постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів»

Розрахунок видатків бюджету на місто здійснювався за єдиними для всієї держави фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості з розрахунку на одного жителя міста, дитину, учня по освіті.

Із обсягу видатків загального фонду міського бюджету на 2009 рік у сумі 4 568 538 грн. спрямовано на утримання дошкільних закладів міста, що на 468 179 грн. більше ніж минулого року, органів місцевого самоврядування 676 694 грн., що на 144 867 грн. менше ніж у минулому році соціальний захист 10 000 грн., утримання центру дитячої та юнацької творчості 349 989 грн., що на 50 858 грн. більше фактичних видатків ніж у 2008 році, благоустрій міста 717 842 грн., дотація в сумі 130 000,00 грн.

В розрізі економічної структури видатків на 2009 рік, видатки загального фонду бюджету спрямовані на:

заробітну плату з нарахуванням 63% всього бюджету, харчування 10% оплата енергоносіїв 12% благоустрій міста 11%

інші видатки загального фонду міського бюджету 4%

В структурі видатків загального фонду міського бюджету видатки на захищені статті по галузях бюджетної сфери сягають 85%. Врахована потреба в асигнуваннях на поетапне підвищення розміру мінімальної заробітної плати працівникам бюджетної сфери, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»:

З 1 січня 2009 року - 605 грн. на місяць 1 квітня 2009 року - 625 грн. на місяць 1 липня 2009 року - 630 грн. на місяць 1 жовтня 2009 року - 650 грн. на місяць 1 грудня 2009 року 669 грн. на місяць

Благоустрій міста та його територій, освітлення міста, заплановано в сумі 717 842 грн.. Розмір резервного фонду міського, бюджету визначено в 1% від загального фонду міського бюджету в сумі 66 875 грн.

Фонд міського бюджету на 2010 рік визначено в сумі 8 219 952 грн., видатки загального фонду 7 416 812 грн., видатки спеціального фонду 803 140 грн.

Розрахунок обсягу видатків загального фонду бюджету міста здійснено в принципах збалансованості бюджету відповідно до статті 7 «Бюджетного кодексу України». Видатки по кожній галузі визначалися згідно постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів»

Розрахунок видатків бюджету на місто здійснювався за єдиними для всієї держави фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості з розрахунку на одного жителя міста, дитину, учня по освіті.

Із обсягу видатків загального фонду міського бюджету на 2010 рік в сумі 5 609 395 грн. спрямовано на утримання дитячих дошкільних закладів міста та центру дитячої та юнацької творчості, що становить 76 % від загального фонду бюджету і які на 641 600 грн. більші від минулого року, з яких на утримання дитячих дошкільних закладів міста виділено 5 199 607 грн., що на 591 427 грн. більше від минулого року, на утримання центру дитячої та юнацької творчості 409 788 грн., що на 50 173 грн. більше фактичних видатків ніж у 2009 році, на утримання органів місцевого самоврядування виділено кошти в сумі 909 936 грн., що на 184 500 грн. більше ніж у минулому році, на благоустрій міста заплановано кошти в сумі 890 796 грн., що на 183 507 грн. більше ніж у минулому році, Також заплановано фінансування районних програм в сумі 130 000 грн.

В розрізі економічної структури видатків на 2010 рік, видатки загального фонду бюджету міста планується спрямувати на:

заробітну плату з нарахуванням 71,2% всього бюджету, що становить 5 280 770 грн.. харчування 7,6%, що становить 557 044 грн. оплата енергоносіїв 11,8%, що становить 875 184 грн. благоустрій міста 7,4%, що становить 548 844 грн. інші видатки загального фонду міського бюджету 2%.

В структурі видатків загального фонду міського бюджету видатки на захищені статті по галузях бюджетної сфери сягають 90,3%. Врахована потреба в асигнуваннях на поетапне підвищення розміру мінімальної заробітної плати працівникам бюджетної сфери, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»:

З 1 січня 2010 року - 869 грн. на місяць 1 квітня 2010 року - 884 грн. на місяць 1 липня 2010 року - 888 грн. на місяць 1 жовтня 2010 року - 907 грн. на місяць 1 грудня 2010 року - 922 грн. на місяць.

Нижче графічно відобразимо структуру видатків загального фонду місцевого бюджету міста Звенигородки на 2010 рік.



Рис. 2.2 Структура видатків загального фонду міського бюджету у 2010 році, %

Найбільшу частку у структурі видатків загального фонду міського бюджету у 2010 році склали витрати на заробітну плату - 71,2%, потім оплата енергоносіїв - 11,8… Найменшу частку зайняли інші видатки - 2%.

Далі розглянемо склад та динаміку видатків міського бюджету міста Звенигородка у 2008-2010 роках в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Склад та динаміка видатків міського бюджету міста Звенигородка у 2008-2010 роках

Стаття видатків, тис.грн	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Фонд міського бюджету	6902,3	7598,6	8220	1317,7
Видатки загального фонду	6075	6687,4	7416,8	1341,8
Видатки спеціального фонду	827,33	911,17	803,14	-24,19

З структури видатків міського бюджету Звенигородки видно, що видатковий фонд міського бюджету у 2010 році збільшився на 1317,7 тис.грн.. та склав 8220 тис.грн. Також варто зазначити, що видатки загального фонду у 2010 році збільшилися на 1341,8 тис.грн., та склали 7416,8 тис.грн.. Видатки ж спеціального фонду у свою чергу скоротили на 24,19 тис.грн. (у 2008 році 827,33 тис.грн., а у 2010 році 803,14 тис.грн.).

Варто відмітити, що видатки міського бюджету збільшилися лише на видатки загального фонду, це означає, що було прийнято рішення про недофінансування видатків спеціального фонду.

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення фінансового забезпечення розвитку міста Звенигородки

Недосконалість чинного законодавства з питань планування на перспективу, а також відсутність Закону України «Про запровадження програмно-цільового методу бюджетування» негативно впливає на стан усієї системи стратегічних і програмних документів. Як наслідок за відсутності належної системи стратегічних і програмних документів бюджетні програми не узгоджені з пріоритетами розвитку. Більше того,процедура визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку в Україні нерозвинута.

Результати ухвалення бюджету як в парламенті так і конкретно у міській раді міста Звенигородка взагалі важко передбачити: парламент не тільки змінює розподіл бюджетних ресурсів під час розгляду бюджету,але й радикально змінює запропоновану урядом бюджетну політику, «роздуваючи» видаткову частину, не пропонуючи реалістичних джерел наповнення бюджету. Для збалансування бюджету вимушено скорочують інші бюджетні програми, які також є важливими для соціально-економічного розвитку [11 С.37-47].

Відчутні складнощі існують у плануванні місцевих бюджетів на коротко- та середньострокову перспективу. Відсутня система взаємоузгодження стратегічних пріоритетів регіонального розвитку один з одним та із загальнодержавними пріоритетами розвитку.

За цих обставин перспективним напрямом у бюджетному плануванні міста Звенигородка має стати широке застосування у бюджетній практиці програмно-цільового методу. Цей підхід передбачає, що будь-які бюджетні видатки мають здійснюватись на цілі, що відповідають середньостроковій або довгостроковій стратегії розвитку держави. Кожен керівник органів влади чи бюджетної установи повинен планувати витрачання коштів з найкращим результатом і мінімальними затратами згідно із пріоритетами державної політики чи рішеннями територіальної громади.

За такого підходу увага зосереджується не на тому, як витратити більше коштів на соціальну сферу, а на тому, як надані послуги відповідають потребам громадян.

Відповідно для визначення результативності міських бюджетних програм розробляється низка показників, за допомогою яких можна оцінити результати використання коштів.

В загальному визначенні програмно-цільовий метод - це система планування та управління бюджетними коштами в середньостроковій перспективі, спрямована на розробку та виконання бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат.

Програмно-цільовий метод можна порівняти з бізнес-планом, підготовка якого є необхідним кроком для залучення інвестицій (в даному випадку коштів з бюджету).

Зазвичай, інвестори перш ніж вкладати кошти намагаються зрозуміти, на що вони витрачатимуться та якого результату буде досягнуто. Це є характерним для бізнесу, але коли йдеться про державні ресурси, то державні органи поводяться з коштами не як із власними і використовують їх неефективно. І від цього страждають, перш за все,громадяни держави, які одержують неякісні суспільні послуги або не одержують їх взагалі.

У бюджетному механізмі фінансування суспільних потреб великого значення також набувають міжбюджетні відносини. Одними з найскладніших проблем є ефективна організація відносин всередині бюджетної системи, зокрема, розподіл фінансових ресурсів між різними рівнями влади.

У сучасних умовах для бюджетної системи України характерний досить високий ступінь централізації бюджетних відносин, що засвідчує зосередження основних владних повноважень на рівні центрального уряду. Це призводить до залежності органів місцевого самоврядування від центру та послаблює зацікавленість у збільшенні дохідної частини місцевих бюджетів. Міжбюджетні трансферти міста Звенигородка розглядаються як єдиний можливий засіб реалізації повноважень при нестачі власних фінансових ресурсів. Органи місцевого самоврядування досі не мають ні чітко визначених обов'язків, ні достатньої фінансової бази і займаються переважно виконанням делегованих державою повноважень, а не питаннями місцевого значення. А фінансування місцевих бюджетів через систему міжбюджетних трансфертів не спонукає їх до зацікавленості у збільшенні власних дохідних джерел.

У зв'язку з цим доцільно переглянути політику надання трансфертів, які не повинні надаватися виключно всім регіонам, а лише тим, які знаходяться у дуже скрутному становищі. Великі обсяги трансфертів в Україні свідчать про недостатні власні доходи місцевих бюджетів, так само і в бюджеті міста Звенигородка.

На сьогодні стає зрозумілим, що переважна більшість адміністративно-територіальних одиниць неспроможні самостійно забезпечувати навіть мінімальні соціальні потреби своїх жителів. Основним і практично єдиним джерелом забезпечення жителів міста Звенигородка соціальними послугами є кошти бюджетів вищого рівня, які надходять у вигляді трансфертів. Тобто значна залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету - суттєвий недолік міжбюджетних відносин. Тому є необхідним чітке законодавче закріплення прав місцевої влади щодо самостійного встановлення переліку та ставок місцевих податків зборів. Політика розширення власної дохідної бази на місцях обумовить загальне зниження рівня трансфертів, оскільки самодостатні регіони зможуть обходитися без централізованої підтримки, натомість отримуватимуть її лише ті, хто дійсно цього потребує [10 С.48-57].

Ще однією проблемою міжбюджетних відносин є неврегульованість відносин між центральною, регіональною та місцевою владою. На сьогодні кола обов'язків органів влади різних рівнів чітко не визначені. Натомість державна влада постійно розширює коло делегованих повноважень, не дбаючи про зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів.

Для удосконалення міжбюджетних відносин між бюджетом міста Звенигородки та бюджетом вищого рівня доцільним буде також перегляд чинних нормативно-законодавчих актів та їх гармонізація.

Значним недоліком бюджетного механізму є кошторисне фінансування, що породжує по суті залишковий метод фінансування. Кошторисний метод фінансування не має на меті отримання ефекту від витрачання бюджетних коштів. Адже само по собі виділення коштів з бюджету ще не означає одержання ефекту. Якщо головна мета приватного сектору - прибуток, то для державного сектору, зокрема, бюджетної сфери головним є створення суспільних благ і задоволення потреб суспільства в освіті, охороні здоров'я, духовному і фізичному розвитку та в соціальному захисті.

Не менш важливою складовою бюджетного механізму міста Звенигородка є бюджетний контроль.

Проте сучасні негативні тенденції зростання незаконного, нецільового використання бюджетних коштів та інших бюджетних правопорушень у регіонах свідчать про недосконалість системи державного фінансового контролю та системи відповідальності за недотримання вимог і правил у бюджетній сфері. Звітні показники, що характеризують фінансово-бюджетну дисципліну, останніми роками доводять неспроможність існуючої системи фінансового контролю ефективно здійснювати функції державного контролю в цілому у державі та на регіональному і місцевому рівнях.

Таким чином, на сьогодні провідна роль у вдосконаленні фінансового забезпечення розвитку бюджетної сфери міста Звенигородка належить державним методам. Проте бюджетний механізм фінансового забезпечення не є досконалим. Потребує структурних змін бюджетне планування та прогнозування, кошторисний порядок фінансування видатків на розвиток міста та бюджетний контроль. Ключовим аспектом у вирішенні зазначених проблем має стати широке впровадження у бюджетну практику програмно-цільового методу. Необхідно також з боку державної та місцевої влади створити відповідні стимули для підприємницького сектору та інвесторів.

Висновок

Стимулювання розвитку регіонів -- це комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому.