Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бюджетна система України»

на тему «Призначення Державного бюджету України, структура його доходів та видатків»

Студентка III курсу 3 групи

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

Гіптенко Сіма Степанівна

Керівник к.е.н., доцент кафедри фінансів

Волосович С.В.

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні засади функціонування Державного бюджету України

1.1 Сутність державного бюджету та його призначення

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України

1.3 Класифікація видатків Державного бюджету України

2. Аналіз доходів і видатків Державного бюджету України

2.1 Аналіз доходів Державного бюджету України

2.2 Аналіз видатків Державного бюджету України

3. Шляхи вдосконалення Державного бюджету України

3.1 Вплив Державного бюджету на соціально-економічний розвиток держави

3.2 Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми: державний бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики. Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної та видаткової частини державного бюджету враховуючи їх структуру для ефективного розвитку національної економіки.

Вагомий внесок у вивченні питань визначення сутності, функцій, аналізу державного бюджету зробили такі вчені-економісти, як О.Д. Василик, Л.К. Воронова, Г. Дворецька, М.В. Карасьова, В. Лобода, О.А. Музика, О.Ю. Семенова та інші. Варто зазначити, що вказані автори мають різні погляди щодо тлумачення поняття бюджету, а тому актуальним є поглиблене дослідження сутності бюджету, що дасть можливість учасникам бюджетних правовідносин однаково розуміти його правову і економічну природу , призначення державного бюджету.

Сам термін «бюджет» набув розповсюдження у офіційних документах лише на початку XIX ст., його буквальний переклад означає «шкіряний мішок», «шкіряний гаманець». Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документа в кінці XVIII ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. По­дальший розвиток економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Таким чином, з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворювався на документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

Ґрунтовне дослідження поняття та сутності бюджету на основі наукових розробок XVIII--початку XX ст. проведено О. П. Кириленко. Так, автор зазначає, що багато вчених, характеризуючи призначення та сутність бюджету, уникали визначень (Жозеф Гарпье, маркіза Одіффре, Павел Буато, Жак Неккер, де-Рамель). Проте на противагу таким вченим були й інші, серед яких і відомий французький вчений Рене Штурм, який у своїй фундаментальній праці «Бюджет» відобразив еволюцію поглядів на сутність бюджету.

Найпоширенішими у другій половині XIX ст. були такі визначення бюджету як:

· рівновага між державними потребами та коштами (Жан Батіст Сей);

· Бюджет -- це таблиця, яка розраховує та порівнює доходи, що мають надходити, з видатками, що мають бути здійснені («Трактат про фінансову науку» Поля Леруа-Больє);

· акт, що передбачає та дозволяє щорічні доходи та видатки держави або інші повинності, які підкоряються закону та тим самим правилам (Кодекс Державної звітності 31.05.1862 р.);

· офіційний звіт про публічні доходи та видатки (Словник політичної економії).

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій, установ, забезпечити збільшення чи зменшення матеріального або культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових відносин держава повинна мати у своєму розпорядженні відповідні фонди грошових коштів. Формування цих фондів здійснюється в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

Бюджет в соціально-економічному розвитку України відіграє особливу роль за допомогою:

Системи оподаткування та мобілізації коштів в бюджет;

Системи фінансування і використання бюджетних коштів;

Системи бюджетного регулювання.

Виділяються значні кошти на розвиток всіх галузей матеріальної і нематеріальної сфери економіки, на операційні видатки, на розвиток науково-технічного прогресу. Значну частину коштів держава вкладає в соціально-культурну сферу, на невиробничі капіталовкладення, на оплату праці працівників бюджетних установ, на харчування і медикаменти в установи охорони здоров'я, на стипендії, пенсії, допомоги. За рахунок коштів бюджету повністю утримуються органи влади, оборони, міжнародні економічні відносини.

Економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад, тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями -- центральним та місцевим. Розподіл доходів між бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завданнями та обумовленими цими завданнями видатками об'єктивно вимагає диференціації пріоритетів в направленні фінансових ресурсів. Оскільки в перехідний період функції держави зростають, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм. а також особисто кожною людиною.

Таким чином, головною ланкою фінансової системи є державні фінанси, які включають бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а отже і доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їх видатків повинні бути закріплені законодавчо. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

Мета: обґрунтування теоретичних засад Державного бюджету України і соціально-економічної ролі бюджету.

Об'єкт: Державний бюджет України.

Предмет: теоретичні й практичні особливості формування і використання Державного бюджету України.

Під час дослідження даної теми були поставлені такі завдання:

- визначити суть, значення Державного бюджету України;

- здійснити огляд його доходів та видатків;

- визначити проблеми, що виникають при його виконанні;

- запропонувати заходи, які можуть вирішити проблему забезпечення доходами бюджету і здійснення ним видатків.

Теоретичну й методологічну основу дослідження складають Закони України “Про Державний бюджет України на 2008-2012 рр. ”; нормативно - правові документи з досліджуваного питання; теоретичні висновки та узагальнення вітчизняних і зарубіжних вчених, що містяться у монографіях, журналах та періодичних виданнях.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних вчених; статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України.

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел. Основна частина містить три розділи. Повний обсяг роботи становить 63 сторінки комп'ютерного тексту. У роботі наведено 5 таблиць та 6 рисунків. Список використаної літератури налічує 40 джерел.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

1.1 Сутність державного бюджету та його призначення

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок).

Бюджет -- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом

бюджетного періоду [2, ст. 2].

Сутність бюджету держави проявляється через утворення централізованого фонду фінансів необхідних для виконання функцій держави, планування бюджетних показників доходів і витрат, використання централізованих фондів грошових коштів. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

-- за сутністю економічної категорії;

-- за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об'єктивна економічна категорія бюджет відображає частину розподільних відносин, пов'язану з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів держави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

-- розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;

-- вартісне вираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;

-- формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин [15, с. 35-40].

Ознаками бюджету як економічної категорії є:

1) історичність, оскільки бюджет як категорія склався історично і має свої специфічні риси становлення в кожній країні, які проявляються і в сучасних умовах;

2) плановість, так як основною ознакою бюджету є плановий характер. Бюджет як фінансовий план має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевому рівнях;

3) юридичний характер, оскільки бюджет має силу правового акту;

4) терміновість передбачає, що бюджет завжди складається і виконується впродовж певного терміну - бюджетного періоду [16, с. 28-29].

Особливості державного бюджету як самостійної економічної категорії полягають у наступному:

· бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

· за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

· пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

· галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками [23, с. 32].

Таким чином, бюджет держави як об'єктивна економічна категорія -- сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою ії функцій.

Як матеріальне вираження категорії бюджет розглядається:

-- за змістом;

-- формою;

-- організаційною будовою;

-- правовим характером.

За матеріальним змістом бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Поряд з такими централізованими фондами, як Пенсійний фонд, державні соціальні фонди, державні резерви, бюджету відводиться основна роль.

Бюджет як основний централізований фонд грошових коштів держави характеризується такими ознаками:

-- виключним правом держави на розпорядження коштами фонду. Крім держави, в особі органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування ніхто не має права приймати рішення про наповнення чи використання коштів фонду;

-- державно-правовим регулюванням процесу формування і використання коштів фонду. Держава при цьому регулює процес використання коштів фонду за напрямами та відповідно до своїх потреб і фінансових можливостей;

-- одностороннім рухом грошових коштів у процесі формування і використання коштів фонду;

-- строго цільовим призначенням фонду. Використання коштів за цільовою ознакою та цільовим спрямуванням є основною умовою діяльності органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та їхніх структурних підрозділів;

-- динамічністю. Фонд перебуває у постійному русі. У ньому кошти не нагромаджуються, а у міру надходження використовуються для фінансування видатків;

-- мобільністю і масштабністю. За своїми масштабами та мобільністю бюджетний фонд не може зрівнятися з жодним централізованим чи децентралізованим грошовим фондом, оскільки у ньому зосереджуються близько половини ВВП держави [15, с. 42-43].

До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, відносяться наступні:

ь у Державному бюджеті концентруються основні державні прибутки - приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;

ь за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні витрати: капітальні вкладення, формування державних матеріальних резервів, оборона, управління і т.д.;

ь упорядкування і виконання Державного бюджету узгоджено з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів; за допомогою Державного бюджету здійснюється їх балансування;

ь Державний бюджет є основним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;

ь Державний бюджет виступає інструментом фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;

ь Державний бюджет - головне джерело коштів, необхідних для діяльності держави [19, с. 29-31].

За формою бюджет є основним фінансовим планом держави, займає центральне місце серед інших фінансових планів, які існують у країні. У бюджеті як основному фінансовому плані відображені результати розподільних процесів, що здійснюються за допомогою бюджетних відносин, передбачені джерела та обсяги надходжень, напрями розподілу та використання коштів централізованого грошового фонду держави. З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Складовими бюджету як фінансового плану є поточний бюджет, бюджет розвитку, загальний фонд бюджету і спеціальний фонд бюджету.

Стан бюджету як фінансового плану може характеризуватися такими показниками:

- збалансованим - видатки дорівнюють доходам;

- дефіцитним - доходів не вистачає для фінансування видатків;

- профіцитним - сума доходів переважає над видатками.

За організаційною будовою бюджет України є центральною ланкою фінансової системи суспільства та основною ланкою державних фінансів, яка має власну структуру, відображену у бюджетній системі. Бюджет держави включає державний бюджет та місцеві бюджети, за допомогою яких реалізується весь обсяг бюджетних відносин, причому у кожній з цих ланок бюджетні відносини визначаються місцем відповідного бюджету в ієрархічній структурі бюджетної системи.

Державний бюджет як правова категорія передбачає законодавче регулювання як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і використання як фінансового плану країни.

До складу нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні відносяться:

1. Конституція України (прийнята 28 червня 1996 року) визначає основні бюджетні положення, механізм прийняття законів України, повноваження гілок влади.

2. Бюджетний Кодекс України (прийнятий 21 червня 2001 року) визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові зачади функціонування, основи бюджетного процесу та між бюджетних відносин і відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

3. Закон України “Про Державний бюджет України”.

4. Закони, що регулюють бюджетні правові відносини, передбачені статтями Бюджетного Кодексу.

5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі Бюджетного кодексу.

6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

7. Рішення Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування [11, с. 44].

Так, закон про Державний бюджет України є одним з основних законів України економічного спрямування, визначає основну спрямованість фінансової політики держави, зміст і структурні основи фінансової діяльності країни, органів державної влади та державного управління. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад є основними нормативними документами місцевого значення. Як закон, так і рішення про бюджет є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з формуванням доходів і використанням коштів бюджетів.

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу бюджет виступає одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. Економічна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

Підсумовуючи вищесказане можна дати визначення державному бюджету.

Державний бюджет -- основний загальнодержавний фонд централізованих коштів. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її на розвиток національної економіки, для потреб соціального захисту населення, утримання органів державної влади й управління, оборони країни тощо. В Україні державний бюджет на кожний фінансовий рік розглядається Верховною Радою України і затверджується як закон.

Державний бюджет -- це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб [26, с. 46].

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм:

- доходів - формується фінансова база діяльності держави;

- видатків - забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

Державний бюджет України має велике суспільне, економічне, політичне та інші значення.

Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру, хоча стан цієї сфери життя суспільства на сьогоднішній день складний. Кризові явища в економіці зумовлюють напружений стан бюджету, недостатність фінансування соціальної сфери, але і в цих умовах державний бюджет залишається головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Політичне значення бюджету багатогранне і, зокрема, воно полягає в тому, що законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу.

Державний бюджет України набуває свого статусу тільки після затвердження його Верховною Радою України в формі закону. Якщо утворення державного бюджету і використання його коштів здійснюють органи виконавчої влади, то розподіл бюджетних ресурсів - прерогатива Верховної Ради України. Парламент України також розглядає і приймає рішення щодо звіту про Державний бюджет України.

Економічна сутність бюджету держави як економічної категорії не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує:

§ Розподільча - дозволяє сконцентрувати грошові кошти у розподілі держави і використати їх на задоволення загальнодержавних потреб і реалізується через систему витрат, що повинні здійснюватися в інтересах економічного і соціального розвитку держави і задоволення потреб населення. Об'єкт бюджетного перерозподілу - національний дохід, ВВП;

§ Контролююча - наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють до розпорядження держави, чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів потребам держави, чи ефективно використовуються бюджетні кошти. Охоплює майже всіх учасників виробництва, відбиває економічні процеси, які відбуваються в усіх структурних ланках економіки. Об'єкт - рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначеннях. проявляється у виявленні й аналізі відхилень фактичних прибутків і витрат бюджету від запланованих;

§ Забезпечення існування держави - дозволяє створювати матеріально - фінансову базу існування держави [14, с. 18-19].

Зв'язок бюджету із зовнішнім середовищем взаємний -- не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напрямами -- економічні, соціальні, політичні.

Об'єктивні фактори:

v характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету;

v природні особливості країни;

v економічні особливості країни;

v соціальні особливості країни;

v традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі.

Суб'єктивні фактори:

Ш тип держави;

Ш політика уряду у відповідний періоду;

Ш пріоритети розвитку;

Ш зовнішня і внутрішня економічна ситуація.

Напрями впливу на бюджет:

1.Економічні:

o валовий внутрішній продукт;

o національний дохід;

o економічне зростання (спад) виробництва;

o продуктивність суспільної праці;

o співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;

o розвиток важливих галузей науки і техніки;

o фінансова політика.

2.Соціальні :

ъ обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;

ъ розмір споживчого кошика;

ъ товарообіг державної та комерційної торгівлі;

ъ мережа лікарень, поліклінік торгівлі;

ъ мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.

3.Політичні:

Ё забезпечення обороноспроможності країни;

Ё підтримання внутрішнього правопорядку;

Ё раціональна організація управління державою;

Ё ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному врегулюванні.

Призначення бюджету - забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.

Бюджет виступає в якості основного інструменту регулювання та впливу на розвиток економіки країни. Відповідно до Конституції України держава через бюджет має змогу зосередити фінансові ресурси на основних сферах та напрямах економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину фінансову політику на всій території.

Використовуючи фінансові важелі, держава може суттєво впливати на основні показники розвитку економіки.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Органи державної влади мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади, які формують бюджети адміністративно-територіальних одиниць. За допомогою бюджету діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані правову базу для залучення і витрачання грошових коштів. Вплив державного бюджету на економіку можна оцінити як кількісно, так і якісно. Кількісна оцінка визначається обсягом мобілізованих коштів, якісна - встановленням пропорцій розподілу ВВП і застосуванням різних інструментів цього розподілу.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого - держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), конституційно закріплені за нею, які без необхідного обсягу грошових коштів виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що по суті є платою суспільства за виконання державою своїх функцій.

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об'єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб'єктів суспільства: держави, суб'єктів господарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсивність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов'язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження - все це економічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших економічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов'язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб'єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний потенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави - управління економікою, що являє собою взаємопов'язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспільного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв'язком із законом вартості, з другого - опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб'єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб'єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характеризуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін розподільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного управління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи можуть забезпечити очікувані позитивні результати.

Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою й іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів [2, ст. 2].

Бюджетна класифікація України містить такі розділи:

1) доходи бюджету;

2) видатки бюджету;

3) фінансування бюджету;

4) державний борг.

Вітчизняна бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, а також для проведення необхідного аналізу доходів та організаційних, функціональних і економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників.

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України

Доходи бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання його функцій. Вони виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування фондів грошових ресурсів і поступають у розпорядження органів влади різних рівнів [19, с. 52].

Доходи як економічна категорія виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними та фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду держави. Формою прояву категорії доходи бюджету служать податки, збори, платежі і відрахування.

Державні доходи -- це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій [29, с. 58].

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету -- від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні -- державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Доходи бюджету можуть формуватися на основі п'ятьох методів централізації коштів:

1) пряме вилучення доходів з державного сектору - надходження від державного сектору зазвичай є незначними, що пояснюється кількома причинами. По-перше, держава, як правило, працює у непривабливих для приватного бізнесу сферах діяльності; по-друге, у більшості випадків діяльність державних підприємств має неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів чи послуг, а не на отримання прибутку ;

2) отримання доходів від державних угідь, майна і послуг - доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. Формами таких доходів є платежі за ресурси, лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр. Ці надходження в Україні становлять 2 %.

3) податковий метод - формування доходів бюджету характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб та може здійснюватися тільки на підставі законів;

4) позиковий метод - означає формування доходів бюджету на поворотній основі;

5) емісія грошей - це формування доходів бюджету за рахунок спеціально випущених додаткових грошових коштів.

Є дві основні групи джерел формування доходів бюджету: внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх джерел формування доходів бюджету належать створений валовий внутрішній продукт, який є основним джерелом формування дохідної частини бюджету, і національне багатство, що використовується тоді, коли не вистачає обсягів створеного валового внутрішнього продукту або є певний надлишок природних ресурсів у державі [15, с. 62].

Зовнішні джерела формування дохідної частини бюджету характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть створюватися на основі таких методів: прямий перерозподіл (репарація), міжнародний кредит фінансових організацій або іноземних держав, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютне регулювання, яке базується на відхиленні встановленого курсу валют від реального їх співвідношення, та ціновий механізм [15, с. 64].

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

Класифікація доходів Державного бюджету:

1) Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету:

· закріплені - згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;

· регулюючі -- зараховуються у певному відсотковому відношенні

2) За частотою появи:

§ звичайні - регулярно включаються в доходи;

§ надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин.

3) За способом зарахування:

Ё Загальний фонд;

Ё Спеціальний фонд.

4) За джерелами утворення:

o доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);

o доходи, що входять до складу фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань);

o доходи від реалізації національного багатства.

5) За соціально-економічними ознаками:

ъ доходи від господарської діяльності;

ъ доходи від використання природних ресурсів;

ъ доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

ъ доходи від банківської діяльності;

ъ доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

ъ державне мито;

ъ митні платежі;

ъ збори та інші неподаткові доходи;

ъ доходи від приватизації;

ъ доходи від громадян тощо.

6) За методом залучення коштів:

v податкові надходження:

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

- збори за використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

- інші податки;

v неподаткові надходження:

- доходи від власності і підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного

та побічного продажу;

- надходження від штрафів та фінансових санкцій;

- інші неподаткові надходження;

v доходи від операцій з капіталом:

- надходження від продажу основного капіталу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння);

- надходження від продажу з державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні і стратегічні запаси);

- надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом;

v трансферти:

Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.

7) За умовами формування:

Ш безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;

Ш поворотні - це державні позики, за користування якими треба платити і вони повинні бути повернені у визначені строки.

8) За рівнем централізації:

ь централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави;

ь децентралізовані - які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування) [16, с. 62-64].

Склад доходів Державного бюджету України:

- Загальний фонд Державного бюджету:

1) 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва;

2) податок на прибуток підприємств;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування;

4) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення);

5) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, яка зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі);

6) податок на додану вартість;

7) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

8) акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (крім акцизного податку, визначеного пунктом 2 частини третьої цієї статті);

9) ввізне мито;

10) вивізне мито;

11) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України;

12) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;

13) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

14) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

15) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

16) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

18) кошти, що перераховуються Національним банком України;

19) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

20) кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;

21) платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

22) платежі, пов'язані з виконанням Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про участь Російської Федерації в розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

23) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо);

24) плата за надання адміністративних послуг;

25) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності;

26) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються прав автора на твір, та плата за одержання контрольних марок;

27) плата за видачу дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

28) збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів;

29) плата за виділення номерного ресурсу;

30) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);

31) плата за оформлення посвідчення закордонного українця;

32) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України;

33) виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби;

34) надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном;

35) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

36) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

37) портовий (адміністративний) збір;

38) плата за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів;

39) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, які є пам'ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;

40) кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення;

41) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, нерухомого військового майна Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів та інших державних органів;

42) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

43) надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

44) плата за подання скарги до органу оскарження відповідно до статті 18 Закону України "Про здійснення державних закупівель";

45) кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель", в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

46) кошти, отримані від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

47) кошти від реалізації продуктів утилізації твердого ракетного палива;

48) плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), залучених державою, і плата за користування кредитами (позиками), залученими державою;

49) плата за користування кредитом з державного бюджету;

50) відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

51) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та під час набуття права власності на легкові автомобілі, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку;

52) концесійні платежі щодо об'єктів державної власності;

53) кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, отримані державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

54) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

55) кошти від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції;

56) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;

57) кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

58) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

59) інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.

- Спеціальний фонд Державного бюджету:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) екологічний податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк;

5) судовий збір;

6) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

7) 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

8) кошти, отримані відповідно до статті 8 Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" (включаючи надходження заборгованості минулих років за цими коштами), та дохід від розміщення цих коштів у цінні папери відповідно до статті 9 цього ж Закону України;

9) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

10) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), що утримуються за рахунок державного бюджету, у тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

11) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

12) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

13) надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу;

14) інші доходи, визначені законом про Державний бюджет України [2, ст. 29].

1.3 Класифікація видатків Державного бюджету України

Видатки державного бюджету відіграють важливу роль в розвитку країни. Вони є основою забезпечення фінансування соціальних програм, регулювання економіки, проведення структурної перебудови народного господарства, створення загальних умов розвитку ринкових відносин, збільшення обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб, розвитку міжнародних відносин та інших важливих напрямів діяльності. Разом з тим, залежно від рівня розвитку держави, історичних, культурних та інших факторів роль держави у вирішенні соціально-економічних проблем змінюється, що, в свою чергу, впливає на обсяги та структуру державних видатків.

У процесі виконання державного бюджету розрізняють видатки бюджету і витрати бюджету.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на фінансування програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом [2, ст. 2]. Видатками не вважають ті фінансові ресурси, що використовуються з метою погашення боргових бюджетних зобов'язань, а також повернення надмірно сплачених до бюджету сум. До витрат бюджету належать видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, поділяються на такі групи: