Бюджетна система України є важливою складовою фінансової системи й основним механізмом здійснення та проведення фінансової політики держави. Ця система складається з Державного та місцевих бюджетів. Державний бюджет є централізованим фондом фінансових ресурсів держави, що використовується для виконання покладених на неї функцій. Бюджет відіграє важливу роль у підтримці сприятливого соціального клімату в країні та є знаряддям впливу на економіку. У цілому державний бюджет є основним регулятором соціально-економічного розвитку, інструментом вирівнювання демографічних та інших диспропорцій як на мікро-, так і на макрорівні [27. с.25].

Доходи державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від системи та методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство у певний період. Видатки державного бюджету відображають фінансове забезпечення виконання державою її функцій. За допомогою статистичних методів контролюються надходження доходів і здійснення видатків, вивчається структура та динаміка бюджетних статей, аналізуються співвідношення окремих статей, виявляються закономірності їх розподілу, характеризуються й оцінюються зв'язки між показниками доходів і видатків бюджету [26, с.41].

Характеризуючи економічну сутність категорії "доходи Державного бюджету", необхідно звернути увагу на те, що вони, з одного боку, є результатом розподілу вартості ВВП між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого - об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості [34]. Склад доходів Державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та Законом України про Державний бюджет на відповідний рік і затверджується Верховною Радою України. Слід відмітити, що починаючи з 2000 року Державний бюджет поділено на 2 складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд відповідно. Загальний фонд включає всі доходи бюджету, крім тих, які призначені для зарахування в спеціальний фонд, тобто не має цільового спрямування. Як правило, загальний фонд наповнюється за рахунок надходження податків і інших платежів.

Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретних джерел надходжень, гранди або подарунки (з розрахунком вартості), отримані розпорядником бюджетних коштів на конкретні цілі [1, 19]. У зв'язку з цим для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт (ВВП), частину якого вона і використовує [34, с.57].

Отже, перейдемо безпосередньо до визначення сутності поняття "доходи Державного бюджету" для більш повного й точного володіння інформацією щодо основних фінансово-економічних показників держави, можливості здійснення прямого аналізу дохідної бази України з метою подальшого спостереження за динамікою зміни її структури та визначення основних проблем формування головного грошового фонду країни.

Сутність і роль доходів державного бюджету проявляються в процесі їх формування, розподілу та відтворення з метою забезпечення фінансування суспільно необхідних видатків. Вони функціонують в умовах розширеного суспільного відтворення і мобілізації бюджетних ресурсів в єдиному фонді грошових коштів з метою використання для забезпечення виконання функцій держави. Як економічна категорія, доходи бюджету виражають фінансові відносини, що виникають між державою, суб'єктами господарювання та населенням у процесі формування бюджетних фондів [35, с.105]. За економічною сутністю бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, з іншого - об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості [4, с.141; 5, с.165]. Формою прояву категорії "доходи державного бюджету" є сукупність видів бюджетних платежів юридичних та фізичних осіб, а їхнім матеріальним втіленням - грошові кошти, які мобілізуються до бюджету. Системність і послідовність у дослідженні доходів державного бюджету від теоретико-методологічних засад цієї категорії до прагматики формування дохідної частини Державного бюджету України дають можливість визначити ефективність вітчизняної фіскальної політики у формуванні потреби і пропозиції на бюджетні ресурси з метою забезпечення оптимального співвідношення джерел фінансування суспільних видатків. Вітчизняні науковці розглядають категорію "доходи бюджету", з одного боку, як систему економічних відносин, з іншого - як кошти, що формують централізований фонд фінансових ресурсів держави.

Так, С. Юрій трактує доходи бюджету як об'єктивне економічне явище, пов'язане з сукупністю економічних відносин з приводу розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування основного централізованого фонду грошових коштів держави [37, с.158], а саме: - економічних відносин, що виникають у процесі формування основного централізованого фонду грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади та управління; - економічних відносин держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі справляння бюджетних платежів [37, с.159].

Подібним є бачення цієї економічної категорії і низкою українських вчених [3, с.43; 4, с.140; 5, с.164; 7, с.93; 8, с.117].Ц. Огонь узагальнює поняття доходів бюджету як "єдиної, цілісної системи специфічних економічних відносин, які виникають в умовах розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів для забезпечення виконання, насамперед, конституційних зобов'язань" [9, с.27]. М. Карлін вважає доходи державного бюджету сукупністю грошових надходжень до централізованого фонду фінансових ресурсів держави, що використовуються нею для виконання її основних завдань і функцій [20, с.53]. З цим визначенням погоджуються і О. Турчинов, Ц. Огонь, Г. Фролова, підкреслюючи, що доходи бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України [11, с.90].

Аналогічним є бачення А. Глущенка та російських економістів М. Романовського, О. Врублевської, Б. Сабанті, які трактують доходи бюджету як грошові кошти, що надходять у безвідплатному і безповоротному порядку, відповідно до діючого в країні бюджетного і податкового законодавства, у розпорядження органів державної влади [7, с.93; 12, с.320].

В. Базилевич та Л. Баластрик, маючи на увазі доходи державного бюджету, підкреслюють, що доходи централізованих фондів держави відображаються в грошових відносинах, які виникають між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП в загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій [13, c.51].К. Павлюк розглядає поняття доходів бюджету комплексно, враховуючи його різносторонні характеристики, зокрема, вважаючи їх частиною фінансових ресурсів держави, що формуються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у бюджетному фонді для забезпечення соціальних і економічних потреб держави [14, с.83].В. Дем'янишин і С. Юрій підкреслюють, що "у дохідній частині бюджету зосереджується та частина вартості валового внутрішнього продукту, яка в процесі розподілу і перерозподілу доходів і нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, потреби оборони, управління" [15, с.89; 37, с.159]

Отже, характеризуючи категорію "доходи державного бюджету", відзначимо їх як основну складову державних фінансів, що має похідний характер. На основі аналізу існуючих у наукових працях підходів, доходи державного бюджету доцільно визначити як частину бюджетних ресурсів держави, що надходить до основного загальнодержавного фонду, сформованого для фінансування суспільно необхідних видатків з метою забезпечення сталого розвитку національної економіки, підвищення матеріального добробуту і культурного рівня населення, забезпечення обороноздатності країни, утримання державних органів управління та вирішення завдань суспільного розвитку.

Отже, доходи Державного бюджету є суттєвим комплексним фактором впливу на соціально-економічне становище держави, забезпечує її фінансову стійкість, соціальну стабільність, дає можливість здійснювати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, вирішувати проблеми соціального захисту населення.

1.2 Класифікація доходів Державного бюджету України та їх склад

Гістограма 2.4 - Динаміка зміни неподаткових надходжень до Державного бюджету за період з 2014 по 2016 роки

Для більш детальнішого аналізу неподаткових надходжень зробимо таблицю аналогічну тій, в якій ми аналізували податкові надходження, за їх видами [14, 15, 16].

Таблиця 2.5 Аналіз неподаткових надходжень до державного бюджету України за 2014-2016 рр.

Таким чином структура неподаткових надходжень у 2014 - 2016 рр. - це доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; власні надходження бюджетних установ та інші неподаткові надходження. Найбільшу частку надходжень забезпечуються доходами від власності та підприємницької діяльності, хоча загальний обсяг таких надходжень в 2016 році порівняно з 2015 роком знизився на 14616655,7 тис. грн. Проте вцілому за три роки зросла на 87%. Їх частка в загальному розмірі неподаткових надходжень також знизиться з 69,92% до 60,97%. Темпи зниження - 24,83%.

Другим джерелом за обсягом неподаткових надходжень є власні надходження бюджетних установ. Їх загальний обсяг зменшився в 2015 порівняно з 2014 на 2774610,1 тис. грн, а в 2016 порівняно з 2015 зріс на - 573980,5 тис. грн, а за досліджуваний період даний показник знизився на 10,36%. Частка в загальному розмірі неподаткових надходжень в 2016 році також зросла на 3,76% з 18,47% до 19,04%. Темпи приросту становили 3,09%.

Значні темпи росту неподаткових надходжень були отримані від адміністративних зборів та платежів і доходів від некомерційної господарської діяльності, що відповідно в 2016 порівняно з 2015 зросли на 1095354,4 тис. грн, а всього за три роки збільшилися на 17,38 %. А їх частка в структурі неподаткових надходжень зросте на 2,03% відповідно з 4,56% до 6,59%. Найбільші темпи зростання серед неподаткових надходжень отримали від інших неподаткових надходжень, що становлять 29,57%. Проте обсяг інших неподаткових надходжень в 2015 році порівняно з 2014 роком знизився на 9303262,3 тис. грн., а в 2016 порівняно з 2015 рр. зріс на 4617780,6, в цілому за три роки відбулося зниження на 30,58%. Але не зважаючи на це, в 2016 році на 3,16% зросла частка неподаткових надходжень у загальній структурі неподаткових надходжень - з 6,27% до 9,43%.

Зниження неподаткових надходжень до бюджету на 2016 р. пояснюється політикою уряду, яка спрямована на послаблення регуляторного тиску на бізнес, що відповідно супроводжується зменшенням кількості дозвільних процедур, ліцензованих видів підприємницької діяльності, перевірок, а відповідно і штрафних санкцій та надходжень від них [7].

Отже, у результаті проведеного нами дослідження можна зробити певні висновки про те, що як податкові, так і неподаткові надходження відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні доходів Державного бюджету України. Від податкових надходжень залежить майже увесь стан сукупних доходів, їх склад переважає над усіма іншими складовими доходів бюджету. Узагальнюючи особливості механізму мобілізації неподаткових надходжень до бюджету доцільно акцентувати увагу на тому, що основною функцією цих надходжень є збалансування бюджету, заповнення недоотриманої частини доходів за рахунок податків. Функція балансування за відсутності податкових надходжень цього виду доходів обумовлена неможливістю держави нагромадити необхідний обсяг надходжень у зв'язку з обмеженими розмірами об'єктів оподаткування. Однак подібна ситуація не може бути оцінена як позитивне явище, оскільки є свідченням низької ефективності діяльності податкових органів у процесі мобілізації податків до бюджету та недоліків діючої системи оподаткування. Не одержуючи необхідної суми податків, держава змушена вишукувати інші джерела формування доходів і, насамперед, у формі неподаткових надходжень. Тобто, неподаткові надходження є своєрідним "гарантом" забезпечення фінансової стійкості держави. Тому доцільно формувати нові підходи до розробки ринкової моделі податкового механізму, який в перспективі забезпечить суттєве зростання обсягів податкових надходжень з одночасним зменшенням неподаткових.

2.2 Аналіз формування доходів від операцій з капіталом та міжбюджетних трансфертів за період з 2014 по 2016 роки

Бачимо, що в 2014-2015 спостерігається чітка тенденція до зниження доходів, а вже протягом 2015-2016 років - збільшення, у 2016 році вони становлять 1,27 млрд. грн., що на 0,52 млрд. грн. більше ніж у 2015 р. - 0,75 млрд. грн. Для детальнішого аналізу надходжень доходів від операцій з капіталом до державного бюджету України за 2014-2016 рр. створимо таблицю 2.7 [14, 15, 16]

Таблицю 2.7 Аналіз надходжень доходів від операцій з капіталом до державного бюджету України за 2014-2016 рр.

З таблиці 2.7 видно, що найбільші темпи приросту доходів від операцій із капіталом забезпечують надходження від реалізації державних запасів товарів та становлять в 2016 році 80,56 %. Їх обсяг в 2015 порівняно з 2014 р. зменшився на 268314,0 тис. грн., а в 2016 порівняно з 2015 зріс на 495863,0 тис. грн., що сприяло зростанню даного показника задосліджуваний нами період майже на 26%. Частка надходжень від реалізації запасів товарів з кожним роком зростає, в 2015 на - 21,62 %, а в 2016 на - 5,47 %

Другим джерелом надходжень від операцій з капіталом є кошти від продажу землі і нематеріальних активів, хоча загалом за 2014-2016 рр. він знизився на 78%. В 2015 році порівняно з попереднім роком даний показник знизився на 435183,5 тис. грн., а в 2016 порівняно з 2015 виріс на - 6934,0 тис. грн. Суттєво знизилась і частка від продажу землі і нематеріальних активів, а саме в 2015 на - 22,71%, а в 2016 на - 5,48%

Високі темпи приросту надходжень від операцій з капіталом спостерігатимуться від продажу основного капіталу - 50,0%, хоча їх обсяг в 2016 р. порівняно з 2015 р. зріс на 11572,0 тис. грн, а за весь період збільшився на 71,91%. Відповідно і їх частка в структурі операцій з капіталом в 2016 році зросла, порівняно з 2015 - з 2,22% до 2,23%, а порівняно з 2014 р. - з 1,13 % до 2,23 %.

Найбільші обсяги надходжень від реалізації державних запасів товарів пояснюються політикою держави щодо формування та управління певними видами товарів з метою регулювання внутрішнього попиту та цін на певні види товарів. У першу чергу це стосується зернових. Низькі обсяги доходів від операцій з капіталом у загальній структурі доходів бюджету зумовлені відсутністю ринку землі та нерозвиненістю ринків як матеріальних так і нематеріальних активів.

Проаналізувати залишилося одну групу надходжень - офіційні трансферти. З таблиці 2.1 ми бачимо, що їх частка в загальній структурі надходжень до бюджету становить 0,1, 0,3 та 0,2 % відповідно в 2014, 2015 та 2016 р., тобто загалом за досліджуваний період вона зросла на 0,1 %.

До структури офіційних трансфертів належать: реверсна дотація та трансферти урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій. Для їх аналізу побудуємо діаграму обсягів офіційних трансфертів за період 2014-2016 рр.

Діаграма 2.8 Обсяг офіційних трансфертів за 2014-2016 рр.

З діаграми 2.8 ми бачимо, що обсяги офіційних трансфертів в 2016 році порівняно з 2015 майже не зросли - лише на 0,01 млрд. грн, а в 2015 порівняно з 2014 збільшились на - 0,43 млрд. грн. Найбільшу частку надходжень у структурі офіційних трансфертів становлять трансферти урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, яка відповідно зросла в 2016 році порівняно з попереднім на 6,09% - з 57,72% до 63,81%. Темпи приросту в 2016 році обсягу трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій становлять 10,66%. Загальний обсяг таких трансфертів в 2016 році порівняно з 2015 роком зріс на 0,53 млдр грн, з 4,97 млдр грн до 5,5 млдр грн. А в 2015 порівняно з 2014 роком він навпаки знизився на 0,23 млрд грн, з 5,20 млрд грн до 4,97 млрд грн. Обсяг реверсних дотацій знизиться в 2016 році порівняно з 2015 роком на 0,52 млрд грн, з 3,64 млрдгрн до 3,12 млрд грн. А в 2015 р. порівняно з 2014 роком зріс на 0,66 млрд грн, з 2,98 млрд грн до 3,64 млрд грн. Їх частка в загальних обсягах офіційних трансфертів в 2016 році знизилась на 6,09% - з 42,28% до 36, 19%. Темпи зниження обсягу реверсних дотацій в 2016 році є від'ємними і становлять - (-14,29%). Зниження обсягів реверсних трансфертів у структурі офіційних трансфертів пояснюється політикою децентралізації, яка супроводжується передачею значних повноважень органам місцевого самоврядування із збільшенням податкових надходжень місцевим бюджетам за рахунок перерозподілу на їх користь частки податкових доходів. Зростання обсягів трансферти урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій зумовлено бажанням урядів іноземних країн надати підтримку Україні в її боротьбі за територіальну цілісність та суверенітет у військовому конфлікті на сході країни [30, с.112].

Отже, на основі проведеного аналізу з 2014 по 2016 роки, можна зробити певні висновки щодо формування доходів Державного бюджету України. До їх основного складу входять крім податкових та неподаткові надходження, ще і доходи від операцій з капіталом та офіційні трансферти. Ми переконалися в тому, що кожна із цих складових так чи інакше впливає на загальну структуру доходів бюджету, проаналізувавши вміст кожної у сукупній сумі доходів. Так, найбільшу частку у доходах бюджету становлять податкові платежі, на другому місці - неподаткові надходження, а інші 2 групи весь час коливаються між собою: то одна, то інша перевищує. В останні роки виявилася тенденція до зменшення надходжень до бюджету від операцій з капіталом, та практично не змінилися надходження від офіційних трансфертів.

Крім цього, варто зазначити, що основними проблемами формування доходів Державного бюджету України є неефективне бюджетне планування й прогнозування, на функціонування яких впливають ряд чинників: значні масштаби тіньового сектору економіки, інфляція та інфляційні очікування, нестабільність правового поля і неузгодженість законодавчих норм, неточність та часта змінюваність вхідних прогнозних параметрів, також до проблем відносимо високий рівень тінізації економіки, причинами поширення якого є хронічний дефіцит бюджету, збитковість легального підприємництва та корупція.

3. Шляхи оптимізації формування доходної частини бюджету україни

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення чинної системи доходів Державного бюджету України

Тобто, проаналізувавши відсоток доходів державного бюджету країни 2014-2016 рр. у структурі ВВП, ми визначили тенденцію до зниження цієї частки в 2016 році порівняно з 2015 роком - від 26,1 % у 2015 році до 25,5% у 2016 році, відповідно зменшення відбулося на 0,6%. А в 2015 році порівняно з 2014 роком, навпаки спостерігається збільшення даної частки з 24,1% в 2014 р. до 26,1 % в 2015 р., відповідно підвищення відбулося на 2%. Це свідчить про те, що в 2015 р. порівняно з 2014 роком відбулося значне податкове навантаження на платників податків, і, навпаки, в 2016 році порівняно з 2015 роком - відбулося зниження рівня оподаткування в країні для певних категорій платників податків.

Для визначення стратегічних напрямків реалізації державних доходів та забезпечення їх передбачуваності та реальності бюджету вважаємо за доцільне розробити Концепцію управління державними доходами в системі здійснення економічних реформ відповідно до європейських стандартів розвитку ринкових відносин. При цьому однією з причин наявності реальних планових показників доходів бюджету і неефективності його податкового законодавства в процесі виконання бюджету можна назвати цілий ряд причин і факторів впливу. Однак найважливішим з них є відсутність системного, концептуального підходу в підготовці і реалізації принципів політики доходів бюджету. У 2014 Міністерство фінансів мало можливість створити єдиний підрозділ міністерства, який комплексно вирішував питання доходів бюджету і податкової політики, зокрема:

підготовку законопроектів з питань податкового законодавства;