Фінанси акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти фінансів акціонерних товариств

1.1. Суть та структура акціонерного капіталу

1.2. Аналіз чинників прибутковості акцій

1.3. Методика оцінювання інвестиційної привабливості акціонерних товариств

Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності ЗАТ „Аргус”

2.1. Загальна техніко-економічна характеристика підприємства

2.2. Аналіз фінансової стійкості та ліквідності ЗАТ „Аргус”

2.3. Комплексний аналіз фінансового стану ЗАТ „Аргус”

Розділ 3. Проблеми та напрямки активізації фінансового капіталу АТ в Україні

3.1. Особливості формування акціонерного капіталу в перехідних економіках

3.2. Тенденції розвитку акціонерного капіталу в Україні

Розділ 4. Перспективи розвитку фінансів АТ в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В Україні ще не склалася ефективна фінансова інфраструктура, яка б забезпечувала акумулювання капіталу для інвестування у виробничу і соціальну сфери та сприяла раціональному розміщенню грошових коштів. Це не дає змоги більшості українських акціонерних компаній ефективно управляти фінансово-господарською діяльністю.

У ході ринкової трансформації економіки України поки що не вдалось забезпечити глибокої структуризації відносин власності, запровадити продуктивні правові та організаційні механізми реалізації переваг акціонерної форми власності, створити сприятливі умови для нагромадження акціонерного капіталу, розробити дієві механізми управління акціонерним капіталом тощо. У проведенні приватизації ще не сформувався приватний власник, зацікавлений у зростанні інвестиційної привабливості підприємства, прискореному оновленні матеріально-технічної бази виробництва, фінансовому оздоровленні компанії.

Темпи створення корпоративного сектору випереджають формування нормативно-правової бази, практику впровадження дієвих механізмів управління і взаємовідносин у цій сфері. Повільно формується ринкова культура корпоративних відносин між акціонерами, органами управління товариством, менеджментом підприємств, кредиторами, що негативно впливає на ефективність роботи акціонерних компаній та інвестиційний клімат у країні загалом.

Ефективне використання акціонерного капіталу компанії, спрямування його у прибуткові проекти, перспективні галузі української економіки, оцінювання інвестиційної привабливості акціонерних товариств визначають актуальність та необхідність дослідження цієї теми.

Проблеми створення й ефективного функціонування акціонерних компаній, формування акціонерного капіталу та управління ним досліджували багато зарубіжних та українських економістів, зокрема Ф.Берґер, Т.Берднікова, І.Бланк, Р.Брейлі, Є.Бріґхем, Д.Гарнер, М.Герасимчук, Дж.Гітман, А.Іванов, А.Запорожан, В.Ковальов, В.Кудряшов, Р.Оуен, Ю.Петруня, Б.Стеценко, Дж.Сіммонс, Дж.Ван Хорн та інші науковці. Значно менше уваги приділено формуванню акціонерного капіталу в умовах переходу до ринку, напрямам його активізації, оптимізації структури капіталу компанії тощо.

Мета курсової роботи полягає у виявленні тенденцій та перспектив розвитку фінансів акціонерного товариства в Україні, у розробленні методики оцінювання інвестиційної привабливості акціонерних товариств, в аналізі впливу фінансових показників на формування ринкової ціни акцій.

Відповідно до поставленої мети, визначено такі головні завдання:

дослідити теоретичне підґрунтя поняття “акціонерний капітал” та адаптувати його до сучасних реалій;

обґрунтувати необхідність розвитку акціонерної форми власності як найефективнішої в умовах ринкової трансформації економіки;

простежити тенденції становлення акціонерного капіталу у країнах з перехідною економікою та визначити їхній вплив на розвиток акціонерної форми власності в Україні;

з'ясувати основні чинники прибутковості акцій та проаналізувати методики визначення інвестиційної привабливості акціонерних товариств;

дослідити та проаналізувати фінансовий стан акціонерного товариства

виявити та систематизувати чинники, що впливають на формування ринкової ціни акцій;

розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо активізації акціонерного капіталу в Україні.

Предметом курсового дослідження є особливості та закономірності становлення і розвитку фінансів акціонерного товариства в Україні, об'єктом дослідження закрите акціонерне товариство «Аргус».

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали надбання економічної теорії, наукові праці українських та зарубіжних учених, законодавчі та нормативні акти України, науково-методичні розробки. Інформаційними матеріалами для дослідження стали офіційні та статистичні дані Державного комітету статистики, дані про фінансові показники діяльності акціонерних товариств різних галузей економіки України, статистична звітність підприємства.

У процесі дослідження використовувалися такі методи, як системний, графічний, порівняльний, економіко-статистичний.

Теоретична значущість роботи полягає у поглибленні теоретико-методологічних засад становлення, функціонування та розвитку акціонерного капіталу в умовах ринкової трансформації економіки України.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичні аспекти фінансів акціонерних товариств

1.1 Суть та структура акціонерного капіталу

З розвитком ринкових відносин все більша увага приділяється дослідженню акціонерного капіталу, що виник як закономірний результат процесу розвитку і трансформації приватної власності. Безумовно, об'єднання кількох індивідуальних капіталів та створення з їх допомогою акціонерного товариства стало поштовхом до вивчення такої економічної категорії, як “акціонерний капітал”. Особливістю акціонерного капіталу є те, що, з яких би джерел він не формувався та в яких би формах не залучався, цьому повинен передувати процес його нагромадження. Темпи початкового нагромадження капіталу визначаються, як правило, рівнем економічного розвитку кожної країни [18, с. 229].

Вихідним моментом у процесі наукового дослідження акціонерного капіталу як економічної категорії, на нашу думку, повинно бути визначення поняття “акціонерний капітал”. Формулювання даного поняття не розкриває повністю природи й основних характеристик цієї категорії, але дає змогу відокремити акціонерний капітал від інших понять, пов'язаних із багатогранною економічною категорією “капітал”, дослідженню якої присвячено значну кількість наукових праць протягом досить тривалого періоду розвитку людства [23, с. 10].

Дослідити природу виникнення акціонерного капіталу допоможе аналіз існуючих підходів до визначення поняття “капітал”. Найбільш вживаним визначенням категорії “капітал” є трактування його як частини національного багатства, що приводить в дію засоби виробництва й існує в обороті та за рахунок обороту. Отже, саме оборот за посередництвом розвинених ринків і грошово-фінансової системи є першою необхідністю для ефективного функціонування капіталу.

Основою комерційної діяльності будь-якого акціонерного товариства є акціонерний капітал, який утворюється за рахунок емісії акцій та частини прибутку, що спрямована на нагромадження. Розрізняють статутний капітал, підписний (мобілізований шляхом підписки), оплачений (внесений в момент підписки). Статутний капітал акціонерного товариства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів.

Акціонерний капітал комерційного банку формується початково від випуску та розміщення акцій. У випадку продажу акцій за ціною, вищою за номінальну вартість, засновники (акціонери) банку одержують емісійний дохід, який є складовою частиною власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку, так і шляхом додаткової емісії акцій. Зауважимо, що в цьому випадку акціонерним називається капітал, який належить акціонерному банку на правах власності, а отже, і його акціонерам [17, с. 124].

Акціонерний капітал товариства - це капітал, сформований із статутного капіталу, що дорівнює сукупній номінальній вартості випущених акцій, емісійного доходу та нерозподіленого прибутку. Враховуючи економічну природу акціонерного капіталу, він виконує такі функції.

Акціонерний капітал виступає об'єктом права власності. Виконуючи цю функцію, акціонерний капітал надає своїм власникам (акціонерам) повне право володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Власникам акціонерного товариства в законодавчому порядку надане право бути єдиними розпорядниками належного їм капіталу.

Акціонерний капітал бере участь в емісії акцій. Так, створений шляхом об'єднання внесків засновників початковий капітал розподіляється на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Процес емісії полягає у здійсненні чинним законодавством процедур та проходить кілька етапів. Залежно від кола інвесторів, на яких розраховується випуск акцій, останні поділяються на акції: а) що пропонуються для відкритого продажу, б) що пропонуються у порядку цільового продажу, в) що розміщуються серед засновників товариства.

Акціонерний капітал дозволяє визначити ступінь участі засновника (акціонера) в прибутку (пропорційно його частці у статутному капіталі), управляти діяльністю акціонерного товариства шляхом внесення пропозицій для коректування напрямків фінансово-господарської діяльності товариства.

Акціонерний капітал виступає джерелом одержання доходів - коштів для функціонування та розвитку акціонерного товариства.

Акціонерний капітал може забезпечувати фінансування інвестиційних проектів. У випадку, якщо частину прибутку підприємство не розподілило у вигляді дивідендів, а інвестувало у нові проекти, то в майбутньому його прибуток збільшиться. Зміцнення фінансового стану фірми приведе до того, що її акції на ринку цінних паперів будуть котируватися за вищою ціною. Таким чином, майбутній прибуток збільшує вартість звичайних акцій і, відповідно, капітал акціонерів. З іншого боку, якщо у портфелі підприємства вже є готові реальні проекти, внутрішня ставка дохідності за якими значно перевищує середньозважену вартість капіталу, і такі проекти можуть бути реалізовані за відносно короткий період, тоді частка капіталізованого прибутку повинна суттєво зрости [28, с. 4].

Акціонерний капітал дозволяє акумулювати фінансові ресурси для налагодження та розширення виробничого процесу. У процесі формування політики розподілу прибутку її капіталізована частина (нерозподілений прибуток) може бути направлена на інвестування виробничого розвитку. Чистий прибуток, що залишається у підприємства після сплати всіх податків, обов'язкових платежів, зобов'язань тощо, може бути спрямований на задоволення потреб, які пов'язані зі зростанням обсягів виробництва, налагодженням технологічного процесу, вдосконаленням технології виробництва. Конкретно ці витрати носять характер капітальних вкладень у реконструкцію підприємств, придбання та монтаж сучасного обладнання, будівництво нових виробничих площ та ін.

Акціонерний капітал дозволяє акціонерному товариству збільшувати обсяг залучених і позикових коштів - використовувати ефект фінансового важеля.

Акціонерний капітал у випадку виникнення непередбачуваних негативних ситуацій (втрати активів, отримання збитків) виступає надійним засобом захисту, який дозволяє без перебоїв здійснювати поточну господарську діяльність; у випадку, коли сформованих резервів недостатньо для покриття збитків, то вони покриваються за рахунок статутного капіталу (акціонерного капіталу), а не за рахунок залучених чи позичених коштів.

Акціонерний капітал може виступати джерелом інвестування стратегічного або портфельного інвестора. Основними цілями стратегічного інвестора є придбання контрольного пакету акцій, контроль за усіма видами діяльності фірми, забезпечення майнових та немайнових прав та ін., тоді як портфельний або фінансовий інвестор дбає про збереження та приріст капіталу, одержання регулярного поточного доходу, йому не потрібен контрольний пакет акцій, він не вимагає контролю за діяльністю компанії та ринками збуту тощо [30, с. 55].

Акціонерний капітал виступає барометром ділової активності та економічним стабілізатором на ринку цінних паперів. Значна концентрація акціонерного капіталу на фондовому ринку дозволяє швидко знаходити найбільш ефективні напрямки та способи його використання. Безумовно, частина акціонерного капіталу спрямовується у прибуткові проекти, високодохідні фінансові інструменти, статутні фонди спільних підприємств. Однак, враховуваючи властивість окремих сегментів фінансового ринку піддаватися певним кон'юнктурним коливанням, акціонерний капітал виступає стабілізатором ринкової активності.

1.2 Аналіз чинників прибутковості акцій

Оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента є найбільш складним та відповідальним етапом аналізу інвестиційної привабливості компанії. На цій стадії необхідно з'ясувати, чи пропонуються акції вперше, чи вони вже тривалий час обертаються на фондовому ринку. Оцінку слід проводити за такими показниками [18, с. 149]:

рівень віддачі акціонерного капіталу - визначає рівень чистого прибутку;

балансова вартість однієї акції - характеризує забезпеченість акції власними реальними активами та визначає розмір акціонерного капіталу, що припадає на одну акцію;

коефіцієнт дивідендних виплат - показує, яка частка чистого прибутку акціонерної компанії була виплачена у вигляді дивідендів, тобто характеризує її дивідендну політику;

коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами - дає змогу визначити ступінь захисту капіталу під час його інвестування в привілейовані акції;

коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями - дає змогу оцінити, в якій мірі розмір чистого прибутку компанії забезпечує виплату дивідендів за привілейованими акціями.

Досліджуючи іншу складову прибутковості акцій, а саме, суму дивідендів на одну акцію, можна прийти до висновку, що дивіденди не є незалежною категорією, сформованою добровільно, а компонентою, яка входить до складу чистого прибутку підприємства. Дивіденди виступають кінцевою метою, до якої прагнуть акціонери, засновуючи товариство, а дивідендна політика - вагомим інструментом в руках керівника товариства. Вона впливає на структуру капіталу акціонерного товариства, а також і на ефективність його роботи відносно реалізації своєї основної задачі. Виникнення альтернативи “заощадити або спожити” вимагає застосування визначених правил прийняття рішення в сфері розподілу прибутку та нарахування дивідендів. Для прийняття рішення важливо правильно вибрати критерії, методику і правила. Окрім економічної доцільності, існує практична вигода від застосування вибраної політики. Так, будь-яке акціонерне товариство, яке діє відповідно до розроблених теоретичних рекомендацій, заслуговує на підвищену увагу з боку інвесторів, партнерів, кредиторів [13, с. 30].

Період існування акціонерних товариств в Україні є незначний, тому досить важко говорити про дивідендну політику, як таку, що склалася. Практика показує, що досить часто існують розбіжності в дивідендній політиці, оскільки в один звітний період керівництво дотримується одних принципів щодо виплати дивідендів, а в інший - проявляються зовсім інші підходи, продиктовані реальною економічною ситуацією. Необхідно зазначити, що наявність великої кількості суб'єктивних факторів, які впливають на функціонування підприємства та політичних ризиків, не сприяють формуванню цілісної дивідендної політики. Проте керівництво підприємств прагне закласти основні принципи щодо формування доходів акціонерів. Про це говорить хоч би той факт, що дивіденди, якщо є можливість, завжди виплачуються.

Отже, прибутковість акції визначається зростанням курсової вартості та величиною дивіденду. Перший чинник тісно пов'язаний з фінансовою діяльністю компанії. У випадку її стійкого фінансового стану та високої рентабельності ринкова вартість акції, безумовно, зростає, і власник (акціонер) може отримати прибуток у вигляді курсової різниці. Інвестиційні властивості акцій можна визначити на основі аналізу фінансової позиції акціонерного товариства. Дивідендна політика визначається політикою вищого керівництва і залежить від величини одержаного прибутку. Існує два альтернативних підходи до розробки дивідендної політики: дивіденди виплачуються тільки після того, коли проаналізовані всі можливі варіанти реінвестування прибутку; дивіденди виплачуються постійно, оскільки інвестори завжди надають перевагу поточному доходу, аніж доходу в майбутньому. Вибір стратегії щодо дивідендної політики залежить від середовища, в якому функціонує акціонерне товариство [19, с. 331].

1.3 Методика оцінювання інвестиційної привабливості акціонерних товариств

Інвестиційна привабливість компаній в умовах переходу до ринкової економіки визначається рівнем ефективності фінансово-господарської діяльності, забезпеченням високих темпів зростання, підвищенням конкурентоспроможності продукції, зростанням ринкової ціни її акцій. Здійснювана фінансова політика повинна бути добре продуманою, збалансованою, орієнтованою не тільки на досягнення високих прибутків, а й на задоволення інтересів акціонерів та інвесторів. Останні, як правило, більше цінують стабільні прибутки, аніж доходи, одержані за рахунок високоризикових операцій [34, с. 73].

Ґрунтовне дослідження структури джерел коштів, ступеня залежності від зовнішніх кредиторів, оцінка ефективності виробничо-господарської діяльності дозволяють зробити висновок про доцільність інвестування у дане підприємство. Гарантом зростання курсової вартості акції є стабільність розвитку фірми, позитивні результати діяльності у минулому та поточному роках. акціонерний капітал фінансовий товариство

Для більш повної характеристики надійності вкладень у цінні папери компанії чи фірми доцільно проаналізувати її фінансову звітність. Аналіз фінансового стану підприємства на основі аналізу звітності допомагає виявити слабкі місця у фінансових операціях, визначати спосіб найефективнішого вкладення коштів, накреслити основні напрямки діяльності компанії у майбутньому.

На нашу думку, першим кроком аналізу фінансового стану компанії є попередній аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, який передбачає детальну характеристику виробничих та фінансових показників. На цій стадії можна зробити висновок про наявність майнового та фінансового потенціалу підприємства, вивчити структуру капіталу та джерела фінансування, структуру активів компанії, проаналізувати ліквідність її ресурсів, визначити конкурентоспроможність компанії. Попереднє дослідження ґрунтується на аналізі даних фінансових звітів компанії за декілька попередніх та звітного років. В Україні фінансова звітність включає: 1) Баланс, 2) Звіт про фінансові результати та їх використання, 3) Звіт про фінансово-майновий стан підприємства. Дані фінансової звітності допомагають аналітикам зрозуміти наскільки успішною була діяльність компанії в минулому, які перспективи одержання прибутку в майбутньому, на якій стадії розвитку вона знаходиться, які переваги даної фірми порівняно з іншими в рамках однієї галузі [10, с. 68].

Ефективність господарської і фінансової діяльності акціонерного товариства в умовах трансформації економіки визначається, в першу чергу, його фінансовим станом. Критеріями оцінки виступають показники рентабельності, фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, ділової та ринкової активності. Запропонована методика оцінювання інвестиційної привабливості акціонерного товариства дозволить потенційному інвесторові проаналізувати на основі фінансової звітності за кілька попередніх років показники фінансового стану та зробити правильний вибір у придбанні акцій фінансово стійкої компанії.

Розділ 2. Аналіз фінансової діяльності ЗАТ „Аргус”

2.1 Загальна техніко-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження є ЗАТ „Аргус”. Дане підприємство засноване у 1995 р. і є провідною установою у виробництві лаків і фарб.

З позиції більш ніж десятирічного періоду існування в умовах переходу економіки України на ринкові відносини і значних труднощів, пов'язаних із втратою традиційних постачальників багатьох видів сировини з колишніх союзних республік, товариству не тільки вдалося зберегти накопичений потенціал, але й вийти на рівень передових в Україні.

Стратегія ЗАТ „Аргус” націлена на стратегічне бачення випуску продукції підприємством для різних комплексів: машинобудівного, будівельного, меблевого, поліграфічного і для споживчого ринку.

Вища мета ЗАТ „Аргус” - забезпечення гідного рівня життя кожному члену колективу і задоволеність запитів споживача.

Для досягнення цієї мети розроблена Політика в області якості і стратегія, в якій визначена Система цінностей, заснована на наступних принципах таких, як постійне прагнення підприємства до досконалості, орієнтація на споживача, взаємовигідне партнерство з постачальниками, лідерство і відповідність цілям, орієнтація на результат, робота з персоналом, постійна турбота про співробітників підприємства, пенсіонерів, інвалідів. Реалізацію стратегії і політики в області якості підкріплено програмними документами, що щорічно розробляються з удосконалення всіх ключових процесів.

Придбання новітніх технологій, сировини і напівфабрикатів створили умови для виробництва продукції високої якості. В цей час підприємством випускається більше ніж 65 видів продукції, а з урахуванням гамми кольорів - більше ніж 350 найменувань.

Для забезпечення ефективної реалізації своєї продукції на основі досвіду західних фірм у ЗАТ „Аргус” створена комерційна служба, яка повністю відповідає ринковим умовам і базується передусім на вивченні ринку. Товариство також створило дилерську мережу в Україні і в багатьох регіонах СНД. Як результат - біля половини продукції продається через власну дилерську мережу.

ЗАТ „Аргус” приймає участь у державних програмах з розвитку основних промислових комплексів України. Спонукальним моментом стала участь в Українському національному конкурсі з якості і робота з впровадження МС ISO 9001 з урахуванням проекту версії 2000 року.

Основні принципи роботи підприємства у сфері управління людськими ресурсами визначені в стратегії підприємства, яка підкріплена кадровою політикою.

Кадрова політика підприємства здійснюється шляхом реалізації кадрових планів, які розроблені у вигляді програми: програма кадрової політики підприємства, програма соціально-оздоровчих заходів, програма доброчинної діяльності підприємства.

Всі питання планування і потреби персоналу вирішуються за безпосередньою участю лідерів вищого керівництва - генерального директора, технічного і комерційного директорів, фахівців і керівників підрозділів, відділу кадрів.

В кінці 2009 р. підприємство приступило до розробки системи управління персоналом. Введені в практику сучасні підходи до підготовки і перепідготовки персоналу, включаючи і керівників, з тим, щоб краще використати можливості кожного з них.

Системний підхід до управління процесами на підприємстві дозволив поліпшити результати його діяльності в 2010 р. у порівнянні з 2009 р.: обсяг виробництва продукції зріс на 10%, обсяг реалізації продукції зріс на 70%, продуктивність праці зросла на 9%.

Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу (дод. 2), складеного на основі відповідної інформаційної бази. При цьому використовуються прийоми горизонтального (визначені абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального аналізу (визначені питома вага окремих статей та їх зміни).

Розрахунки, наведені в дод.. 1, свідчать про збільшення валюти балансу на 4819 тис грн., або на 4,09% у 2010 р., порівняно з 2009 р. Дані зміни відбулись внаслідок збільшення величини необоротних активів на 5103 тис грн., або на 6,98%. Їх частка збільшилась на 1,72 пункти (від 62,19% у 2009 р. до 63,91% у 2010 р.).

Одночасно відбулось зменшення величини оборотних активів на 284 тис грн., або на 0,64% (їх частка у структурі активів ЗАТ “Аргус” зменшилась з 37,81% у 2009 р. до 36,09% у 2010 р., тобто на 1,72 пункти). Це зумовлено передусім зменшенням величини дебіторської заборгованості на 939 тис грн., або на 4,85% та грошових коштів на 78 тис грн., або на 31,45%. Спостерігається збільшення величини запасів на 478 тис грн., або на 1,94%, незважаючи на зменшення їх частки у структурі активу на 0,43 пункти, а також збільшення інших оборотних активів на 18 тис грн., або на 300% та витрат майбутніх періодів на 237 тис грн., або на 285,54%. Оскільки відбувається зменшення частки оборотних активів, то можна зробити висновок, що:

- сформована менш мобільна структура активів, яка не сприяє покращенню фінансового стану підприємства, оскільки уповільнює оборотність обігових коштів;

- частина поточних активів відволікається на створення запасів, передусім виробничих. Значною є частка інших оборотних активів та витрат майбутніх періодів. Це свідчить про фактичну іммобілізацію частини обігових коштів з виробничої програми.

Вартість майна ЗАТ “Аргус” підвищилась завдяки збільшенню власного капіталу на 4647 тис грн., або на 4,77%, насамперед завдяки збільшенню нерозподіленого прибутку на 2159 тис грн., або на 4,6% у 2010 р., порівняно з 2009 р.(частка даної статті у структурі власного капіталу є найбільшою і на кінець звітного періоду зросла на 0,18 пунктів). Приріст власного капіталу зумовлений також збільшення резервного капіталу на 2215 тис грн., або на 64,24% та інших джерел - на 273 тис грн., або на 51,51%. У пасиві балансу частка власного капіталу збільшилась на 0,54 пункти, а частка позикового капіталу зменшилась на аналогічну величину. Остання зумовлена зменшенням часток короткострокових кредитів банків, векселів виданих та кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань на 0,89; 0,29 та 3,02 пункти відповідно. Разом з тим надзвичайно високими темпами зростають довгострокові зобов'язання (їх частка у структурі пасиву збільшилась на 3,66 пункти), що є негативним моментом при визначенні фінансової стійкості підприємства.

Співставляючи структури змін у активі й пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному був притік нових засобів і у які активи ці нові кошти в основному вкладені. Тобто поточні зобов'язання ЗАТ “Аргус” погашаються за рахунок найбільш ліквідних активів, а структура необоротних активів збільшилась за рахунок довгостроково залучених коштів.

Важливим напрямком діяльності у найближчий час має стати посилення орієнтації на експорт у країни СНД і Західної Європи, для чого необхідне проведення масштабних маркетингових досліджень і оцінка експортних можливостей підприємства.

2.2 Аналіз фінансової стійкості та ліквідності ЗАТ „Аргус”

Для визначення конкурентних позицій ЗАТ „Аргус” на ринку важливим є визначення його фінансової стійкості та ліквідності. Це дає змогу оцінити ступінь фінансової незалежності товариства щодо володіння майном і його використання, а також перевірити платоспроможність і наявність необхідних коштів для здійснення розрахунків.

У процесі виробничої діяльності на підприємстві відбувається постійне поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей. Для цього використовують як власні оборотні кошти, так і позикові. Аналізуючи відповідність або невідповідність (надлишок або нестачу) коштів для формування запасів і витрат, визначають абсолютні показники фінансової стійкості (табл. 2.1).

За звітний період якісно змінився тип фінансової стійкості підприємства: воно перейшло з нестійкого фінансового стану до нормального насамперед завдяки збільшенню власного капіталу та довгострокових зобов'язань. Нестійкий фінансовий стан у 2009 р. спричинила відсутність довгострокових джерел фінансування при тій ситуації, коли запаси не покриваються власними оборотними коштами.

Таблиця 2.1

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ЗАТ „Аргус” тис. грн.

Показник	2009 р.	2010 р.	Зміни (+,-)
1. Власний капітал	97378	102025	+4647
2. Необоротні активи	73141	78244	+5103
3. Власні обігові кошти (р.1- р.2)	24237	23781	-456
4. Довгострокові зобов'язання	47	4521	+4474
5. Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3+р.4)	24284	28302	+4018
6. Короткострокові кредити та позики	17918	12786	-5132
7. Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6)	42202	41088	-1114
8. Запаси	24666	25144	+478
9. Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (р.3 - р.8)	-429	-1363	-934
10. Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5 - р.8)	-382	+3158	+3540
11. Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів (р.7- р.8)	+17536	+15944	-1592
12. Тип фінансової стійкості	Нестійкий	Нормальний	-

Оцінку фінансової стійкості ЗАТ “Аргус” виконується за допомогою відносних фінансових коефіцієнтів (дод. 2).

Дані розрахункової таблиці вказують на позитивні зміни, що призводять до підвищення фінансової стійкості ЗАТ “Аргус”. Це передусім збільшення власних обігових коштів на 4018 тис грн., або на 16,55%, яке в свою чергу сприяло зменшенню частки запасів у власних обігових коштах (темп приросту запасів менший темпу приросту власних обігових коштів).

На позитивні зміни вказує також збільшення частки абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах на 0,04 пункти, коефіцієнта автономії на 0,01 пункти (його значення перебуває в нормативних межах: Кавт0,5), що спричинило відповідне зменшення коефіцієнта фінансової залежності на 0,01 пункти, тобто зростає можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів.

Позитивно зменшилась величина позикового капіталу, яка припадає на одиницю сукупних джерел (коефіцієнт концентрації позикового капіталу зменшився на 0,01 пункти і перебуває в межах нормативного значення: Кп.к 0,5). Про підвищення фінансової стійкості ЗАТ “Аргус” у 2010 р. порівняно з 2009 р. свідчить перевищення власних коштів підприємства над позиковими (коефіцієнт фінансування збільшився на 0,18 пункти і Кф.с>1).

Фінансовий ризик ЗАТ “Аргус” від збільшення довгострокових зобов'язань хоча і підвищився, проте величина показника фінансового левериджу є незначною як у звітному, так і в попередньому періоді і перебуває в нормативних межах (Фл 0,25). Частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі перебуває в оптимальних межах (Кф.ст=0,85-0,90). Підприємство спроможне перетворити активи у ліквідні кошти (Кз.в.к.>0,1).

На погіршення фінансового стану підприємства вказує зменшення коефіцієнта забезпечення власними обіговими коштами запасів на 0,03 пункти у 2010 р. порівняно з 2009 р., зменшення коефіцієнта покриття запасів на 0,06 пункти та коефіцієнта маневреності власного капіталу на 0,02 пункти.

Останній показник відображає частку власних обігових коштів у власному капіталі і перебуває в межах оптимальних значень як у 2010 р., так і у 2009 р. (Км>0,1), тому його зменшення вказує лише на тимчасові негативні зміни, а не на довготривалу тенденцію.

Розрахунок даних відносних показників доводить твердження, що у 2010 р. порівняно з 2009 р. ЗАТ “Аргус” забезпечило нормальну фінансову стійкість, при якій гарантована платоспроможність, а для забезпечення відповідного рівня запасів крім власних обігових коштів залучаються кредити і позики.

При аналізі фінансової діяльності ЗАТ “Аргус” важливим є визначення ліквідності балансу підприємства (табл. 2.2) за методикою, наведеною Кірейцевим Г. Г. Основне завдання ліквідності балансу полягає у перевірці синхронності надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатності підприємства розрахуватися за зобов'язаннями власним майном у визначений період часу.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо А1>П1, А2>П2, А3>П3, А4< П4. У 2010 р. як і у 2009 р. у товаристві спостерігалося наступне: А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4. Тобто умові абсолютної ліквідності балансу не відповідає лише зіставлення А1 - П1.

Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності балансу ЗАТ “Аргус”

Активи	тис грн.	Пасиви	тис грн.	Надлишок (+), нестача (-)
	2009 р.	2010 р.		2009 р.	2010 р.	2009 р. (гр.2-гр.5)	2010 р. (гр.3-гр.6)
Найбільш ліквідні (А1)	248	170	Найтерміновіші зобов'язання (П1)	2258	3088	-2010	-2918
Швидкореалі-зовувані (А2)	19463	18542	Короткострокові (П2)	17918	12786	+1545	+5756
Повільно реалізовувані (А3)	24749	25464	Довгострокові (П3)	47	4521	+24702	+20943
Важкореалі-зовувані (А4)	73141	78244	Постійні (П4)	97378	102025	-24237	-23781
Баланс	117601	122420	Баланс	117601	122420	0	0

Це свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися за найтерміновішими зобов'язаннями. ЗАТ “Аргус” орієнтувало свою діяльність на перспективну ліквідність і цілком спроможне розрахуватися з постачальниками і банками-кредиторами.

Розрахунок відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності наведений у табл. 2.3 для ЗАТ „Аргус”.

Таблиця 2.3

Розрахункова таблиця коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності) ЗАТ „Аргус”

Показник	Формула для розрахунку	2009 р.	2010 р.	Зміни (+,-)
Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття)	Поточні активи Поточні пасиви	2,20	2,76	+0,56
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Поточні активи-Запаси Поточні пасиви	0,98	1,18	+0,20
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кошти Поточні пасиви	0,012	0,011	-0,001
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість Кредиторська заборгованість	1,89	2,90	+1,01

Розрахункові показники ліквідності є свідченням того, що ЗАТ “Аргус” намагається своєчасно ліквідовувати борги. Це підтверджує коефіцієнт покриття, який у 2010 р. зріс на 0,56 пункти і одночасно перевищує критичне значення, тобто 1, як у звітному, так і у попередньому періоді. У підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань. Про це свідчить коефіцієнт абсолютної ліквідності, який має тенденцію до зменшення і знаходиться нижче критичного значення, тобто 0,2-0,35 (згідно Методики № 22) та 0,2-0,25 (згідно Положення № 323). ЗАТ “Аргус” спроможне розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року, на що вказує збільшення коефіцієнта співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості на 1,01 пункти. На одиницю термінових боргів підприємства припадає значна (від 0,98 у 2009 р. до 1,18 у 2010 р.) кількість одиниць найбільш ліквідних активів. Коефіцієнт швидкої ліквідності, що є цьому свідченням, перевищує нормативне значення, тобто 1, і має тенденцію до зростання, на що вказує його збільшення у 2010 р. на 0,2 пункти.

При оцінці результатів фінансової діяльності ЗАТ “Аргус” доцільним є також аналіз звіту про фінансові результати, агреговану форму якого представлено в табл. 2.4, складеній на основі відповідної форми Звіту про фінансові результати.

Таблиця 2.4

Агрегований звіт про фінансові результати ЗАТ „Аргус”

Стаття	2010 р.	2009 р.	Зміни за період
	тис грн.	% до під-сумку	тис грн.	% до під-сумку	абс. (+,-) тис грн. (гр.2- -гр.4)	темп, % (гр.6/ гр.4)? ?100	Част-ка, пунк-тів (гр.3- -гр.5)
1. Доходи
1.1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	59294	94,53	51045	98,61	+82,49	+16,16	-4,08
1.2. Інші операційні доходи	3098	4,94	305	0,59	+27,93	+915,74	+4,35
1.3. Інші фінансові доходи	199	0,32	82	0,16	+117	+142,68	+0,16
1.4. Інші доходи	133	0,21	332	0,64	-199	-59,94	-0,43
Разом доходів	62724	100	51764	100	+10960	+21,17	0
2. Витрати
2.1. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	35115	61,75	27772	58,44	+73,43	+26,44	+3,31
2.2. Адміністративні витрати	7430	13,07	5864	12,34	+15,66	+26,71	+0,73
2.3. Витрати на збут	2278	4,01	23,78	5,00	-100	-4,21	-0,99
2.4. Інші операційні витрати	6653	11,69	7169	15,09	-516	-7,20	-3,40
2.5. Фінансові витрати	1027	1,81	510	1,07	+517	+101,37	+0,74
2.6. Інші витрати	36	0,06	0	0	+36	-	+0,06
2.7. Податок на прибуток від звичайної діяльності	4325	7,61	3828	8,06	+497	+12,98	-0,45
Разом витрат	56864	100	47521	100	+9343	+19,66	0
3. Чистий прибуток	5860	-	4243	-	+1617	+38,11	-

Дані розрахункової таблиці, складеної на основі звіту про фінансові результати з використанням методів горизонтального та вертикального аналізу, свідчать про зміну чистого руху грошових коштів у сторону збільшення, тобто на 1617 тис грн., або на 38,11% у 2010 р. порівняно з 2009 р. У структурі доходів відбулись наступні зміни: збільшення виручки від реалізації продукції на 8249 тис грн., або на 16,16% (частка даної статті у структурі доходів зменшилась на 4,08 пункти); збільшення величини інших операційних доходів на 2793 тис грн., або на 915,74% (їх частка у структурі доходів збільшилась на 4,35 пункти); збільшення інших фінансових доходів на 117 тис грн., або на 142,68% (їх частка зросла на 0,16 пункти); зменшення величини інших доходів на 199 тис грн., або на 59,94% (їх частка зменшилась на 0,43 пункти).

Вищезгадані фактори спричинили збільшення загальної величини доходів підприємства на 10960 тис грн., або на 21,17%.

Загальна величина видатків ЗАТ “Аргус” у 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшилась на 9343 тис грн., або на 19,66% внаслідок наступних змін у структурі: збільшення собівартості реалізованої продукції на 7343 тис грн., або на 26,44% (її частка у структурі видатків зросла на 3,31 пункти); збільшення адміністративних витрат на 1566 тис грн., або на 26,71% (відбулось збільшення їх частки на 0,73 пункти); зменшення витрат на збут на 100 тис грн., або на 4,21% (їх частка відповідно знизилась на 0,99 пункти); зменшення інших операційних витрат на 516 тис грн., або на 7,2% (частка даної статті у структурі витрат зменшилась на 3,4 пункти); збільшення фінансових витрат на 517 тис грн., або на 101,37% (їх частка зросла на 0,74 пункти); величина інших витрат хоча і зросла на 36 тис грн., проте темп її приросту залишився незмінним (частка даної статті збільшилась на 0,06 пункти); оскільки прибуток від звичайної діяльності до оподаткування збільшився на 2114 тис грн., або на 26,19%, то відповідно зросла і величина податку на прибуток від звичайної діяльності на 497 тис грн., або на 12,98%. Частка даного податку у структурі витрат зменшилась на 0,45 пункти у 2010 р. порівняно з 2009 р.

Значні темпи приросту доходів порівняно з темпами приросту витрат ЗАТ “Аргус” свідчать про ефективність діяльності підприємства.

Таким чином, ЗАТ „Аргус” має сталий фінансовий стан і добрі довгострокові перспективи. В складних умовах сучасної економіки дане підприємство вирізняється стабільністю роботи. Ефективність фінансової діяльності ЗАТ „Аргус” знайшла відображення у своєчасному забезпеченні товариства фінансовими ресурсами.

2.3 Комплексний аналіз фінансового стану ЗАТ „Аргус”

З'ясування специфіки управління комплексним фінансовим аналізом на етапі обробки вхідної інформаційної бази, інтерпретації результатів обробки та формування трендів подальшого розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства полягає у ознайомленні з існуючими методиками.

Одна з особливостей практичної реалізації обробки вхідної інформаційної бази полягає у формуванні ранжованого ряду фінансових показників та коефіцієнтів. Ранжування фінансових показників та коефіцієнтів забезпечується відповідно до таких припущень (результуючі дані першого та другого етапів):

визначений об'єкт дослідження;

визначено напрямки дослідження: майновий стан (А), ліквідність та платоспроможність (L), рентабельність (R), акціонерний капітал (Q);

сформовано сукупність цільових показників;

визначено інтервали для ранжування розрахункових значень кожного із цільових показників (межі інтервалів залежать від специфіки підприємства; вони можуть вільно варіювати відповідно до цілей та завдань комплексного аналізу, які ставляться його замовниками. При цьому основою для обґрунтування встановлення тих чи інших меж інтервалів може слугувати досвід попередніх комплексних досліджень підприємства, нормативно-правові вимоги, індикативні показники, розроблені вітчизняними і зарубіжними практиками та науковцями тощо);

визначення рангу кожного інтервалу -- порядок рангу того чи іншого інтервалу має враховувати поточну ринкову позицію підприємства -- об'єкта дослідження та його цілей у довгостроковому періоді (табл. 2.5);

формою подання кінцевої інформації визначено:

порядок рангу кожного фінансового показника чи коефіцієнта;

розрахунок сукупного рангу підприємства.

Сукупний ранг визначається як сума рангів окремих елементів сукупності цільових показників (відповідно, максимальне значення сукупного рангу становить 30 -- добуток кількості цільових показників та максимального рангу), а також приведений ранг підприємства - об'єкта дослідження шляхом його приведення до інтервалу [-3, 3], приймаючи рівнозначними кожен із напрямків дослідження (окремі коефіцієнти в межах напрямків дослідження мають однакову вагу).

Таблиця 2.5

Визначення рангу цільового показника інтервалів сукупного рангу підприємства

Рівень iнтервалу	Ранг цільового показника	Інтервал сукупного рангу підприємства
Незадовільний	-3	[-30; -6]
Нормальний	0	[-5; 5]
Достатній	1	[6; 19]
Високий	3	[20; 30]

Абсолютне значення приведеного рангу підприємства об'єкта дослідження (Z) розраховується за такою формулою:

де ?і - коефіцієнти ваги напрямків дослідження;

?іj - коефіцієнти ваги цільових показників за окремими напрямками відповідно.

Зважаючи на викладені вище припущення про рівнозначність напрямків дослідження та цільових показників, формула матиме такий вигляд:

Визначення рангу фінансових показників та коефіцієнтів ЗАТ „Аргус” за даними 2010 р. приведене в дод. 3.

Відповідно, приведений ранг підприємства, що досліджується, дорівнюватиме 0,625, що вміщується у проміжок від 0 до 1. Таким чином, економічний потенціал ЗАТ „Аргус” може бути ідентифікований як такий, що вищий від нормального, але нижчий від достатнього рівня відповідно до критеріїв комплексного фінансового аналізу. Крім того, відповідно до даних аналізу можна визначити, що основним напрямком подальшого розвитку економічного потенціалу даного підприємства, як видно із дод. 4, має стати підвищення рентабельності товариства (негативний вплив на ранг підприємства -- «-2»), а також поліпшення окремих цільових показників: підвищення показника оновлення основних засобів, абсолютної ліквідності та дивідендного виходу.

Специфіка розглянутого алгоритму дає змогу рекомендувати його для застосування у разі необхідності вирішення специфічних завдань, які постають перед виконавцями та користувачами комплексного фінансового аналізу, а саме деталізоване відстеження ситуації щодо окремих фінансових індикаторів, які використовуються під час дослідження; формування потенційних напрямків впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства з метою реалізації його економічного потенціалу; ідентифікація слабких місць підприємства, які проявляються у формі незадовільного рівня значень цільових показників, що є індикаторами за відповідними напрямками фінансово-господарської діяльності.

Прогнозування банкрутства підприємства має на меті ідентифікацію потенційної загрози банкрутства для своєчасного формування заходів з нейтралізації негативних тенденцій розвитку фінансової ситуації на підприємстві. Найбільш поширеними у сучасній фінансовій літературі моделями прогнозування банкрутства є моделі Альтмана та інших авторів, які, по суті, являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства -- об'єкта дослідження.

На базі багатофакторних формалізованих моделей діагностики банкрутства підприємства, які згруповані у дод. 4, дослідимо подальший стан ЗАТ “Аргус” з позиції прогнозування ймовірності подальшого існування підприємства на ринку. Згідно зазначених моделей ймовірність банкрутства ЗАТ “Аргус” не перевищує 50% і з урахуванням динаміки показників поступово знижується.

Розділ 3. Проблеми та напрямки активізації фінансового капіталу АТ в Україні

3.1 Особливості формування акціонерного капіталу в перехідних економіках

В умовах інтеграції світового господарства успіх країн з перехідною економікою можливий за умови їх адаптації до світових правил. Нагромадження акціонерного капіталу у розвинених країнах відбувалося переважно внаслідок проведення приватизації. Приватизаційні процеси відбувалися з метою підвищення ефективності підприємств. Широка участь приватного капіталу дозволяла підтримати високий попит на підприємства високорентабельних галузей економіки. Наявність розвинутого фондового ринку дозволила залучити велику кількість приватних інвесторів.

У трансформаційних економіках одним із способів формування акціонерного капіталу теж виступала приватизація. Характерною особливістю країн Центрально-Східної Європи є участь іноземного капіталу у приватизаційних процесах. Реформування всієї економіки (а не окремих підприємств, як у розвинутих країнах) вимагало значних капіталовкладень. Залучення капіталу ззовні у формі прямих або портфельних інвестицій для проведення приватизації належить до найважливіших закономірностей іноземного інвестування та пріоритетів приватизаційних програм [20, с. 77].

Незважаючи на деяку спільність методів проведення приватизації, результативність оцінюється неоднозначно. У ряді країн вибрана модель приватизації посилила суперечності, характерні для перехідної економіки. За ступенем впливу позаекономічних факторів на процес приватизації виділяють три групи держав Східної Європи:

Країни, які широко використовували ваучерно-сертифікатні моделі приватизації. До них належить, перш за все, Україна, Росія та Чехія.

Країни, які ширше використовували можливості грошової приватизації та в яких процес приватизації відбувався із врахуванням розміщення політичних сил. Цю групу представляють Польща та Угорщина.

Країни, які під час проведення приватизації не використовували будь-яких спеціальних коштів. Сюди можна віднести Східні землі Німеччини, де приватизація визначалися процесом відтворення єдиної німецької держави на законодавчій базі ФРН. Це дозволяє виділити німецьку модель приватизації як самостійну, незважаючи на її схожість із польською та угорською моделями.

У сфері інвестиційної діяльності інституціональні та структурні перетворення йдуть повільно. В економіці практично всіх країн зберігаються джерела нестійкості, і це не виключає можливості погіршення надалі загальної ситуації (фінансова незбалансованість, великі розміри неплатежів, вузькість внутрішніх ринків, відтік капіталу, відхід багатьох видів діяльності в сферу тіньового бізнесу й ін.) [6, с. 127].

Результати приватизації в країнах Центральної та Східної Європи дозволяють зробити висновок, що навіть у випадку найбільш успішного її проведення, вона може розглядатися лише як передумова процесів у сфері виробництва. Позитивний ефект приватизації багато в чому визначається не тим, наскільки повно персоніфікована власність під час її реалізації, а тим, наскільки вона інтегрована в ширшу програму ринкової реструктуризації чи структурної перебудови. Величина попиту на акції підприємств, що виставляються на відкритий продаж, залежать від масштабів їх передприватизаційної підготовки [14, с. 101].

На нашу думку, позитивним моментом можна вважати прихід фінансових (портфельних) інвесторів, які вдосконалюють або запроваджують цілком нову структуру управління, налагоджують виробничий процес, забезпечують одержання стабільного поточного доходу, нарощують обсяги акціонерного капіталу тощо. Формування реального акціонерного капіталу, залежно від обраного способу приватизації, було зумовлене в основному спалахом надходжень і стало їх основним джерелом. У країнах, які завершили приватизаційні процеси, відчувається скорочення обсягу як зовнішніх, так і внутрішніх надходжень.

Привабливість перехідних економік для іноземних інвесторів полягає в тому, що вони швидко зростають, їх можна використати як базу з найменшими виробничими затратами, з якої вигідно здійснювати експорт. Транснаціональні компанії використовують країни Центрально-Східної Європи як дешевші та ефективніші виробничі майданчики, оскільки кошти інвестуються в уже наявні виробничі потужності, а не у створення нових. Одним з найголовніших чинників є наявність дешевої робочої сили.

3.2 Тенденції розвитку акціонерного капіталу в Україні

Акціонерна власність - це закономірний результат процесу розвитку та трансформації приватної власності, коли на певному етапі масштаби виробництва, рівень технології, система організації фінансів створюють передумови для принципово нової форми організації виробництва на базі добровільної участі акціонерів. Ще наприкінці минулого століття почала розроблятися та реалізовуватися у різних модифікаціях так звана приватизаційна модель формування акціонерних компаній. Якщо говорити про Україну, то тут доречніше фіксувати не стільки використання певної моделі, скільки акцентувати увагу на прийнятому порядку та ступені ліберальності у здійсненні процесу трансформації державної форми власності в акціонерну. Слід зазначити, що одночасно використовувалася інвестиційна модель, суть якої полягає в акумулюванні індивідуальних капіталів з метою створення акціонерної компанії. Однак у зв'язку з відсутністю реальних фінансових можливостей (перелив капіталу за кордон, кризовий стан економіки), створення акціонерних компаній в Україні за інвестиційною моделлю було і є дотепер швидше винятком, аніж правилом, незважаючи на прийняття ряду стимулюючих державою умов залучення інвесторів з метою розв'язання великих економічних і соціальних проблем. Основним методом процесу акціонування в Україні був і залишається еволюційний метод, який полягає в роздержавленні, переході від безгрошової до грошової приватизації та в акціонуванні [21, с. 102].

Одночасно в Україні мають місце специфічні умови створення акціонерних товариств. Мова йде про вітчизняне господарське законодавство, про недостатність досвіду більшості суб'єктів господарювання в питаннях управління акціонерним капіталом, незнання ринку, про обмеженість фінансових ресурсів, особливо оборотних коштів, а також про порушення паритетності цін між сировинними ресурсами і кінцевою продукцією.

Структура акціонерного капіталу підприємств України сформувалася під дією двох основних чинників. Більшість акціонерних товариств виникли в результаті процесів приватизації державної власності, решта - за ініціативою засновників (таких підприємств є досить мало порівняно з першою групою). У другому випадку структура акціонерного капіталу є досить сталою з цілого ряду причин, основна з яких - створення таких акціонерних товариств засновниками, що мають тісні ділові контакти, значний рівень довіри один до одного.