Підвищення ефективності вексельного обігу в Україні

< 180 днів

Державна податкова інспекція

Операції з алкогольними і тютюновими виробами

Оформлення авансової оплати суми акцизного збору

На суму акцизного збору, що розраховується в умовних ставках в доларах, за курсом на день платежу

< 90 днів

Державна податкова інспекція

Положення про використання простих векселів для оплати ввізного мита з давальницької сировини реалізується такими діями (рис.2.4):



Рис.2.4 Схема застосування простого векселя для оплати імпортного мита з давальницької сировини

І. Дії учасників схеми застосування простого векселя для оплати імпортного мита за давальницьку сировину:

1 - пред'явлення для обліку податковій інспекції (за місцем знаходження векселедавця) простого векселя (з двома копіями), виписаного як оплата імпортного мита за давальницьку сировину сумою митної вартості давальницької сировини в іноземній валюті;

2 - повернення простого векселя (та однієї копії) з відміткою про облік векселя у податковій адміністрації;

3 - видача простого векселя (з однією копією) як оплату імпортного мита з давальницької сировини сумою митної вартості давальницької сировини в іноземній валюті.

II. Дії у випадку вивозу готової продукції за кордони митної території України до настання терміну платежу за векселем:

4 - видача експортної митної декларації про вивіз готової продукції з відміткою «давальницька сировина»;

5 - передача до податкової інспекції простого векселя, що виданий в оплату імпортного мита за давальницькою сировиною, при вивезенні готової продукції за межі митної території України до настання терміну платежу;

6 - пред'явлення копії експортної митної декларації про вивезення готової продукції з відміткою «давальницька сировина» і заявою про погашення векселя;

7 - повернення погашеного векселя.

III. Дії у випадку невивозу готової продукції за межі митної території України в строки, що визначені векселем:

8 - погашення простого векселя в строк, що визначений векселем, сумою, що перерахована за валютним курсом НБУ на день платежу;

9 - повернення погашеного векселя.

IV. Дії на випадок прострочки платежу за векселем, що виданий в оплату імпортного мита за давальницьку сировину:

10 - передача простого векселя, за яким настав термін платежу, до податкової інспекції;

11 - розпорядження про беззастережне списання коштів за простроченим векселем, що виданий в оплату імпортного мита за давальницьку сировину (з передачею простого векселя);

12 - списання необхідних сум за простроченим векселем;

13 - повернення простого векселя до податкової інспекції після виконання банком розпорядження про списання;

14 - повернення погашеного векселя.

На рис. 2.5 показана схема застосування простого векселя для оплати експортного мита:



Рис. 2.5 Застосування простого векселя для оплати експортного мита

І. Перелік дій при використанні простого векселя для оплати експортного мита:

1 - видача простого векселя в оплату експортного мита сумою митної вартості товару в іноземній валюті;

2 - передача векселя (і двох копій), що виданий в оплату експортного мита, на інкасо банку, який обслуговує митний орган;

3 - повернення копії векселя з відміткою про прийняття векселя на інкасо;

4 - передача векселя на інкасо банку, що обслуговує векселедавця;

5 - повідомлення векселедавця (письмово і за телефоном) про надходження на інкасо векселя, що виданий ним в оплату експортного мита;

6 - погашення векселя, що виданий в оплату експортного мита, в строк, що вказаний у векселі, сумою, що перерахована за валютним курсом НБУ на день платежу, на рахунок митного органа;

7 - повернення погашеного векселя векселедавцю.

II. Дії у випадку прострочення платежу за векселем, що виданий в оплату експортного мита:

8 - пред'явлення простроченого векселя до протесту в нотаріальній конторі за місцем знаходження векселедавця;

9 - нотаріальна вимога здійснити платіж;

10 - відмова від платежу (в т.ч. і мовчання);

11 - здійснення протесту;

12 - повернення опротестованого векселя митному органу;

13 - розпорядження про беззастережне списання коштів за простроченим векселем, що виданий в оплату експортного мита;

14 - списання необхідної суми за простроченим векселем на користь митного органу - векселедержателя;

15 - оплата затрат інкасування і здійснення протесту;

16 - повернення погашеного векселя.

Характерним прикладом застосування “податкових “ векселів в своїй діяльності є діяльність державного підприємства "ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (Код ЄДРПОУ - 00194594), яке є дочірнім підприємством, заснованим державною акціонерною компанією АК "УКРАЇНСЬКІ ПОЛІМЕТАЛИ" (Код ЄДРПОУ - 25639720).

Статутний фонд - 273 514 152 грн. сформований на 100% за рахунок внеску засновника. Кількість працівників - 6208 чоловік. Основний вид діяльності - здобуття та збагачення руд рідкісних металів (код 12311 ліцензія № 582 від 24.07.1996 на право зовнішньоекономічної діяльності).

Орган державної реєстрації - (4052614)Виконавчий комітет Вільногірської міської ради народних депутатів м.Вільногірська Дніпропетровської області. Форма власності - загальнодержавна власність (31).

В табл. 2.2 - 2.3 та на рис.2.6 наведені основні характеристики державного підприємства "ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙ-НИЙ КОМБІНАТ" у 2003 -2004 роках та результати аналізу використання ним “податкових” векселів на “імпортний “ ПДВ.

Як видно з даних декларації про прибуток (табл.2.2) та декларацій з податку ПДВ(табл.2.3):

при загальному річному валовому доході більше 500 млн.грн., сума щомісячного експорту продукції становить біля 18 млн.грн., що приводить до появи експортного бюджетного відшкодування біля 2,0 млн.грн. щомісяця;

в той же час імпорт сировини для виробництва супроводжується щомісячним оформленням “податкових” векселів на суму 100 -500 тис.грн., які повинні бути сплачені на протязі 30 днів;

підприємство, використовуючи державний борг - бюджетне відшкодування по ПДВ, виставляє казначейству “податкові” векселі ПДВ для проведення взаємозаліку.

При цьому особливу увагу привертає фінансова взаємодія “експортного” відшкодування ПДВ та відповідного взаємозаліку “податкових” векселів (податкове зобов'язання) в рахунок частини “експортного” відшкодування (податковий кредит). Використовуючі “податкові” векселі, підприємство не сплачує при митному оформленні грошові кошти, а далі використовує механізм погашення векселів при взаємозаліку з бюджетом.

Таикм чином, щомісячно підприємство економить 100 - 500 тис.грн. оборотних коштів, несплачуючи до бюджету “імпортний” ПДВ при митному оформленні імпорту. Це дозволяє на цю ж суму знизити державний борг підприємству по бюджетному відшкодуванню ПДВ (який казначейство пропонує погасити державноми облігаціями з 5-тирічним строком погашення) та застосувати технології вирівнювання бюджетного відшкодування ПДВ та боргу перед бюджетом по “податковим” векселям ПДВ.

Таблиця 2.2

Основні фінансові характеристики діяльності державного підприємства по декларації при прибуток за 2003 рік

2	Звітний рік	2	0	0	3								рік
3	Повна назва платника податку	ДП "ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ"	Юридична особа
Показники	Код рядка	Сума
Валовий дохід від усіх видів діяльності, у тому числі:	01	521723200,0
доходи від продажу товарів (робіт, послуг)	01.1	290193700,0
приріст балансової вартості запасів	01.2 K1	7708200,0
доходи від виконання довгострокових договорів	01.3 K2
інші доходи, крім визначених у 01.1 +01.5	01.6	223821300,0
Коригування валових доходів, у тому числі: (+02.1+02.2+02.3)	02	3323000,0
самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів	02.2	3323000,0
Скоригований валовий дохід (01+02)	03	525046200,0
Валові витрати, у тому числі:	04	433337100,0
витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11	04.1	102465400,0
витрати на оплату праці	04.3	45429800,0
сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування	04.4	17149400,0
сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4	04.6 P2	3503900,0
витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин	04.10 K1	31287600,0
85% витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів	04.11 P4	6108100,0
інші витрати, крім визначених у 04.104.11	04.12	227392900,0
Коригування валових витрат, у тому числі: (+05.1+05.2+05.3)	05	6073700,0
врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості	05.3 K4	5933300,0
Скориговані валові витрати (04+05)	06	439410800,0
Сума амортизаційних відрахувань	07 K1	32002900,0
Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний () (+03(+06)07)	08	53632500,0

Таблиця 2.3

Фінансові характеристики використання “податкових” векселів на імпортний ПДВ у державному підприємстві

Рис.2.6 Фінансові технології використання “експортного” відшкодування ПДВ для погашення “податкових” векселів за “імпортний” ПДВ

2.2 Аналіз економічної ефективності вексельних схем при взаємовідносинах суб'єктів господарської діяльності

Формування необхідної інфраструктури для розгортання розвинутого вексельного обігу здатне досить швидко нормалізувати фінансовий стан абсолютної більшості підприємств навіть за мінімальної наявності у них грошових коштів. Більше того, вексельні розрахунки суттєво прискорюють кредитно-розрахункові і грошові операції та розширюють розмаїття способів їх проведення, що створює для економіки такі важливі переваги, як зменшення потреб у нарощуванні грошової маси і прискоренні кругообороту фондів.

Володіння векселем в таких умовах означає, що кредитор стає власником високоякісного комерційного документу, який надійно гарантує боргові розрахунки, приносить процентний доход, а за рівнем ліквідності наближається до грошей. Взаємовідносини і розрахунки між постачальником і покупцем підносяться векселем на якісно вищий рівень. Він упорядковує і стабілізує міжгосподарські виробничо-збутові зв'язки, надає достатні гарантії щодо вчасності й повноти отримання платежу за фактично відвантажену продукцію.

Для кредитора володіння векселем означає також свободу вибору контрагентів і найефективніших операцій. Вексель можна використати у забезпечення платіжно-розрахункових операцій, як один з різновидів цінних паперів, який необмежено нагромаджується в учасників вексельного обігу, вільно обертається на фондовому ринку, маючи високу ліквідність, менш ризиковий, ніж інші види цінних паперів і здатний приносити гарантований доход.

Відновлення і законодавче закріплення основ повноцінного вексельного обігу в Україні створює сприятливі умови для вирішення практично всіх проблем. Вексель активізує піднесення ефективності виробництва, суттєво обмежує потреби підприємств і фірм у готівкових і безготівкових коштах.

В нашій країні вже відомі приклади відпрацювання фірмами і підприємствами ефективних схем вексельного обігу, які дають можливість підвищити ефективність господарювання ринкових одиниць. В даному розділі дипломної роботи буде наведено декілька з них.

Перш за все, зупинимось на характеристиці використання корпоративних векселів, які, будучи універсальними фінансовими документами підприємств і різновидом цінних паперів на фондовому ринку, суттєво спрощують і прискорюють розрахунки між суб'єктами господарського життя, збільшують оборотні кошти до рівня задоволення потреб у них, усувають банківську монополію на кредити товаровиробникам і зменшують їх обсяги.

Практикою застосування корпоративних векселів в Україні напрацьовано декілька ланцюгів вексельних розрахунків:

а) одним з перших (ще в 1998 році) запрацював ринок векселів Національного диспетчерського центру (НДЦ);

б) сформувався регіональний ринок векселів «Укрзалізниці»;

в) активно функціонував ринок векселів «Укртелекому» у Києві, Харкові. Він поступово поширюється у інших містах України;

г) стабільним попитом користуються векселі ВАТ «Нікопольський феросплавний завод», НПЗ «Укртатнафтосервіс» та багатьох інших емітентів, що відзначаються високою платоспроможністю і наявністю у них ліквідної продукції.

Зокрема, хронічні неплатежі підприємств та високі ціни на енергоносії зумовили появу в Україні окремого виду векселів, що пов'язані з відстроченням платежу за газ, спожитий бюджетними організаціями та установами.

Векселедавцями векселів НАК «Нафтогаз України» виступають Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Виписуються векселі наказу відповідних газозбутових організацій в рахунок видатків бюджету відповідних регіонів. Векселетримачами цих векселів можуть бути будь-які суб'єкти господарювання, що отримують їх безпосередньо від векселедавців або інших юридичних осіб шляхом індосаменту. Але пред'являти до погашення такі векселі можуть виключно ті підприємства, що розташовані на території відповідного векселедавця. Підставою виписування цієї модифікації вексельного зобов'язання стає оформлення таких документів:

- накази відповідних Міністерства фінансів Криму, фінансових управлінь обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про проведення звірки заборгованості;

- акти звірки заборгованості, що підписані керівниками відповідної бюджетної установи (організації) та газозбутової організації;

- зведені акти звірки, що затверджені вказаними регіональними фінансовими управліннями, які підтверджують проходження коштів у порядку бюджетного фінансування з відповідного бюджету.

Погашення векселів, що видані в рахунок оплати природного газу, здійснюється векселедавцями - регіональними фінансовими управліннями шляхом зарахування векселетримачам вексельних сум у сплату обов'язкових бюджетних платежів та недоїмок. Для цього векселетримач виготовляє відповідного змісту письмову заяву і разом з векселем подає її до відповідного векселедавця. Останній розглядає і виконує зобов'язання протягом семи робочих днів. Про це у зазначений строк вони повідомляють державну податкову адміністрацію за місцем знаходження векселедержателя, а останні, приймаючи ці векселі, здійснюють відображення суми отриманих векселів в обліку податкових надходжень та інформують про дані дії векселетримачів. Векселі, що не були пред'явлені в зазначений термін платежу, втрачають свою дієздатність.

Можливості і переваги вексельних розрахунків в Україні також зрозуміли енергетичні компанії, тому й запровадили так звані енергетичні векселі для розв'язання проблем заборгованості за електроенергію.

В процесії емісії та обліку енергетичних векселів вироблено кілька досить ефективних схем їх застосування. Найпростішою з них є схема реалізації векселя НДЦ шляхом його передачі до регіональних обленерго з метою використання для погашення заборгованості за спожиту електроенергію. При цьому векселем НДЦ можна розраховуватися за отриманий товар, передаючи його наступному векселетримачеві за індосаментом необмежено. Приміром, такий рух можна зобразити наступною схемою (рис.2.7).

Рис. 2.7 Схема реалізації векселя НДЦ

Емітовані при цьому векселі НДЦ передаються енергогенеруючим компаніям (1), які за поставлені їм товари, надані послуги чи виконані роботи розраховуються векселями (2) зі своїми постачальниками. В свою чергу вони, задовольняючи свої потреби, використовують векселі з іншими споживачами електроенергії, які за поставлену їм електроенергію вносять плату до підприємств «Обленерго» векселями НДЦ.

Застосування енерговекселів як цінного паперу веде до появи їх на фондовій біржі шляхом продажу до настання строку платежу. Схема обороту за цих умов набуває наступного змісту (рис.2.8).

1 - індосування енерговекселя постачальникові продукції;

2 - договір на продаж векселя на ринку;

3 - оформляння біржового контракту;

4 - договір на продаж енерговекселя споживачеві електроенергії;

5 - розрахунок векселем за електроенергію і його погашення;

6 - повернення погашеного енерговекселя НДЦ;

7 - вручення погашеного векселя енергогенеруючій компанії.

Рис. 2.8 Продаж енеговекселів на фондовій біржі

Першою спробою дати поштовх до реального систематизованого використання вексельного обігу став Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України» від 14 вересня 1994 року № 530.

Цей Указ передбачав шляхом оформлення непогашеної заборгованості простими векселями подолати платіжну кризу, піднестити на належний рівень майнову відповідальність всіх суб'єктів підприємницької діяльності та створити сприятливі умови для розпочинання глибоких реформ економічних відносин. Указ започатковував формування системи нормативно-законодавчого забезпечення цивілізованого способу покриття взаємної заборгованості і давав реальний шанс для уникнення злоякісної емісіїнеотоварених кредитів та інфляційного зростання грошової маси. При цьому була розроблена Національним банком України схема використання векселів, яка передбачала три етапи проведення взаємозаліку і емісії простих векселів.

Процедура оформлення простих векселів передбачала, що:

- виписування векселів дебіторами здійснювалося в обслуговуючих їх банках і в присутності уповноважених для цього працівників банку;

- заповнення бланку простого векселя та його реквізитів здійснювалося на основі таких вимог: номінальна сума простого векселя не обмежувалася; зазначене місце складання векселя відповідало місцезнаходженню обслуговуючого векселедавця банка, із вказівкою району і області; точно вказувалася дата складання векселя; згідно вимогам вексельного права вказувалася дата платежу; місце платежу визначалося місцезнаходженням векселедавця; підпис і юридична адреса векселедавця мала відповідати чинному законодавству України;

- протокольне рішення про оформлення простроченої заборгованості простими векселями підписувалося: від банку - керівником закладу і головним бухгалтером, а від векселедавця - керівником закладу-векселедавця і скріплювалося печатками сторін.

Проте, незважаючи на цілий ряд директив і санкціонованих пільг взаємозаліки і впровадження через них в обіг простих векселів не принесли очікуваних результатів. Будучи в країнах з ринковою економікою найдієвішим фінансовим важелем підтримання фінансової і платіжної дисципліни, використаний у такий спосіб простий вексель в Україні не приніс очікуваних результатів. До певної міри він був навіть дискредитованим. Більше того, вексельний обіг не набув розвитку, а сам простий вексель поступово втратив свої вартісні функції і девальвував у напрямі до простого «папірця» для примусових заліків взаємозаборгованості. Тим не менш, в Україні вже напрацьовані схеми функціонування простих векселів у господарському обороті.

Ефективність вексельних схем при взаємовідносинах суб'єктів господарської діяльності полягає в тому, що вексельний обіг здатний суттєво зменшити потреби в готівкових і безготівкових коштах і різко прискорити оборот фондів підприємств. Вексельні розрахунки використовують тоді, коли, наприклад, немає грошей на рахунку, щоб сплатити за поставку продукції чи сировини. Вексель полегшує роботи, даючи можливість відстрочити платіж і допомагає уникнути додаткових боргів, по ньому сплачується процент менший, ніж за користування кредитом.

Вексель використовують підприємства з обмеженими фінансовими і матеріальними ресурсами. Ці підприємства змушені залучати кошти ззовні: або беруть кредит у банку або видають вексель для погашення боргу за придбані товари. Оформлення векселя при цьому не впливає на податковий облік податку на прибуток і податку на додану вартість.

Головне економічне призначення векселя на підприємстві - негайне перетворення дебіторської заборгованості постачальника в грошові кошти на його рахунку. Це здійснюється за допомогою врахування або дисконту векселів. Дисконт - це придбання банком прав за векселем шляхом його купівлі до настання строку платежу.

Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, купуючи вексель, терміново сплачує його вартість пред'явникові за вирахуванням певного проценту від суми номіналу векселя, що називається обліковим процентом. Дисконтуючи вексель, банк здійснює операцію рефінансування, а сам отримує платіж лише з настанням вказаного у векселі терміну.

Економічна суть даної операції, з одного боку, полягає у достроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту у форму банківського. А з іншого боку - це прибуткова операція, яка забезпечує отримання доходу банком від тимчасового володіння вексельним зобов'язанням у вигляді різниці між вартістю, за якою вексель було куплено, і вартістю його погашення. Знижка з номінальної суми векселя, що привласнюється банком або іншим кредитно-фінансовим закладом, і є величиною дисконтного проценту.

Дисконт, грн. = номінальна вартість векселя - сума виплати банком клієнту

Потреба у дисконті векселів об'єктивно виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває нагальну потребу у більш ліквідній формі капіталу, ніж вексель.

Указ Президента України «Про випуск і обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України» від 14.09.1994 р. № 530 пунктом 4 вказав, що при погашенні заборгованості та інших зобов'язань, заставі і проведенні інших операцій норма дисконту з суми векселя не обмежується. Не враховується і сума зобов'язань за несплаченими векселями, які прийняті суб'єктами підприємництва на бухгалтерський облік.

У процесі дисконту важливою є роль банку. Він, купуючи вексель у свого клієнта-векселедержателя, надає йому кредит, за що отримує боргове зобов'язання третіх осіб, і стає отримувачем тих коштів, що мають надійти при настанні строку погашення. Цим самим підтримується ліквідність векселя як цінного паперу, забезпечується своєчасність виробничо-збутових та інших операцій учасників господарського життя. Такий процес дострокового погашення позички за допомогою обліку векселів називається рефінансуванням. Рефінансування перед його учасниками ставить, як мінімум, такі вимоги до векселів:

а) обліковані банком векселі повинні мати два підписи - векселедавця і першого векселедержателя;

б) векселі мають бути складені і виписані у відповідності з вимогами чинного законодавства;

в) оформлення векселів не повинно містити дефектів форми, які здатні позбавити банк права законного векселедержателя;

г) ланцюг передавальних написів не може допускати порушення безперервного послідовного ряду індосаментів.

Якщо банк впевнений у надійності векселя, то він погоджується купити його, сплачує пред'явникові суму грошей і дістає право вимагати платіж за ним.

На рис. 2.11 -2.12 наведені структурні характеристики статей активів та пасивів балансу комунального підприємства Дніпропетровське обласне комунального підприємство “Облводоканал”, яке массово застосовує вексельні схеми розрахунків з кредиторами та дебіторами для забезпечення безперервного виробничо-технологічного циклу оптового постачання питної води в мережі рознічних постачальників питної води населенню - міськводоканалів населених пунктів Дніпропетровської області. Як видно з рис.2.11, 2.12 - векселі одержані займають структурну долю від 37 до 44% в активах балансу, а векселі видані - від 9 до 10 % в пасивах балансу.

В дипломному проекті на прикладі практики застосування вексельних розрахунків у діяльності ДОДКП „ОБЛВОДОКАНАЛ” проведений аналіз впливу вказаних особливостей вексельних операцій в Україні на ефективність діяльності підприємства, а також на появу негативних ефектів податкової заборгованості при вексельних схемах взаємозаліку в 2000 -2002 роках..

В таблицях Додатків А, Б, В наведені результати розрахунку основних показників балансу та фінансових результатів ДОДКП “Облводоканал” у динаміці.

Аналіз вексельних операцій за перші 3 місяця 2002 року наведений в табл. В1 - В3 Додатку В. Вексельні операції в таблицях поділені на наступні класи:

а) Векселі отримані:

отримані векселі власної емісії ДОДКП “ОБЛВОДКАНАЛ”, прийняті в погашення;

отримані векселі інших емітентів, які передаються по індосаменту підприємствами - дебіторами, які чи є емітентами векселя, чи самі отримали вексель через “ланцюг” індосаментів. Такі векселі ДОДКП може використати як для розрахунків з емітентом векселя, чи для передачі по подальшому “ланцюгу” індосаментів при розрахунках з кредиторами за надані товари чи послуги;

Рис.2.11 Динаміка “вертикальної” структури пасивів балансу ДОДКП “Облводоканал” у 2000 р.(базовий) та у 2002 році (Звітний)



Рис.2.12 Динаміка “вертикальної” структури активів балансу ДОДКП “Облводоканал” у 2000 р.(базовий) та у 2002 р.(звітний)

б) Векселі видані:

видані векселі власної емісії ДОДКП “Облводоканал”, випущені в обіг;

видані векселі інших емітентів по індосаменту передачі кредитору (емітенту векселя чи для передачі емітенту векселя, або банку);

В табл. 2.5 наведений результат розрахунку динаміки руху прийнятих та виданих векселів, з врахуванням погашення та додаткової емісії власних вексе-лів, та їх відображення у вигляді сальдо квартального балансу за 1 квартал 2002 року. Як показують дані аналізу табл.2.4 ДОДКП “ОБЛВОДОКАНАЛ” для розрахунків з дебіторами та кредиторами активно використовує вексельну схему рохрахунків, при цьому накоплена сума векселів інших емітентів практично в 6 раз перевищує суму емітованих власних векселів, окрім цього одночасне наро-щування суми грошової кредиторської заборгованості та суми отриманих векселів може свідчити про низьку ліквідність вексельного портфелю для розрахунків.

Таблиця 2.4

Вексельний обіг за 1 квартал 2002 року в ДОДКП “ОБЛВОДОКАНАЛ”

Аналіз динаміки розрахункових агрегатів ДОДКП “Облводоканал” за 2000- 2002 роки, згідно графіків рис.2.13 показує, що суттєвих змін в характері динаміки дебіторській та кредиторській заборгованостях при впровадженні вексельного обігу не зафіксовано, тобто вексельні розрахунки є додатковою формою розрахунків з неплатоспроможними споживачами ДОДКП “Облводоканал”. При цьому кредитори ДОДКП “Облводоканал”, в основному, вимагають оплату грошима, а не векселями.



Рис.2.13 Динаміка розрахункових агрегатів балансу в розрахунках з дебіторами та кредиторами ДОДКП „Облводоканал” за 2000 - 2002 роки

На рис.2.14 наведені графіки динаміки процентної долі отриманих сум векселів в обігових коштах ДОДКП “Облводоканал” та долі виданих сум векселів в позикових коштах до запитання. Одночасно на рис.2.14 наведені графіки динаміки долі заборгованості перед бюджетом в позикових коштах до запитання, яка не може бути погашеною вексельним шляхом. Як видно з наведених на графіках рис. 2.14 даних, на кінець 2002 року сума отриманих векселів досягла 70% обігових коштів підприємства. Оскільки отримані векселі віднесені до агрегату “Запаси” в обігових коштах, а врахування їх неліквідності на ринку чи в розрахунках (опротестовані чи векселя підприємств-банкрутів) не передбачено, у підприємства ДОДКП “Облводоканал” виникає власна неплатоспроможність, що віддзеркалюється у критичному нарастанні заборгованості перед бюджетом.

Доля векселів власної емісії (векселі видані) поступово падає, оскільки неплатоспроможність ДОДКП “Облводоканал” не визиває довіру до цих векселів.



Рис.2.14 Динаміка вексельної долі в оборотних та поточних позикових коштах (ресурсах) в ДОДКП „Облводоканал” в 2000 -2002 роках

На рис. 2.15 наведені результати побудови регресійних моделей однофакторних зв ' язків між величинами характеристик вексельного обігу та показниками прибутковості діяльності підприємства, виконані за допомогою “електронних” таблиць EXCEL-2000.

Як видно з даних рис.2.15 підтверджується обернений зв `язок впливу росту процентної долі отриманих векселів з ненормованою ліквідністю на збільшення збитків підприємства ДОДКП „Облводоканал”.

Рис.2.15 Регресійна модель впливу долі отриманих векселів в валюті балансу та валюті оборотних кошштів на збитковість діяльності ДОДКП „Облводоканал”

Аналіз реального стану розрахунків та платоспроможності і фінансової стійкості в ДОДКП “Облводоканал” показав:

віднесення отриманих векселів в оборотних коштах до агрегату “Запаси”, а не дебіторська заборгованість, приводить до необхідності резервування додаткових ресурсів для забезпечення стійкості підприємства по покриттю запасів;

відсутність в балансі статті “Резерви на неліквідні опротестовані векселі” приводить до появи в агрегаті обігових коштів великої суми “фіктивних активів”, що формально при розрахунках показує нормальне значення коефіцієнту покриття поточних зобов ' язань поточними обіговими коштами, а фактично скриває банкрутство підприємства та його неплатоспроможність;

неврегульованість вексельного та податкового законодавства приводить згідно з поточними Законами України по ПДВ та податку на прибуток до фактичного “укриття податків”, тобто необхідно ввести поняття параллельного обігу векселя та додаткового до нього податкового векселя на суму процента ПДВ з суми основного векселя;

Проведене в дипломній роботі дослідження показує, що в підприємстві ДОДКП “Облводоканал” при дисконтних операція перерозміщення та врахування векселів виконується “витік прибутку” до фінансових посередників та інших підприємств. Тобто масове використання векселів в ДОДКП “Облводоканал” в 2000 - 2002 роках привело до стабільно збиткової діяльності з зростанням збитковості та доведенню до фактичного банкрутства за рахунок накопичення неліквідних векселів від неплатоспроможних дебіторів.

В той же час, оскільки підприємство ДОДКП “Облводоканал” є стратегічним підприємством водопостачання питною водою в області єдиним засобом розрахунків з неплатоспроможними підприємствами є векселі, які дозволяють через механізм “довжини ланцюга індосаментів” провести розрахункові операції по суті бартерної схеми взаєморозрахунків з широким колом кредиторів та дебіторів.

Розділ 3. Удосконалення механізмів вексельного обігу

3.1 Удосконалення фінансових механізмів вексельного обігу

Як показують результати розділу 2 дипломної роботи по аналізу ефективності застосування вексельного обороту у сфері державних та комерційних фінансів у внутрішньогосподарському обороті вексель має задовольнити досить масштабні потреби. Серед основних його потреб слід назвати такі:

а) впровадження принципів комерційного розрахунку на всіх підприємствах державного сектору означає відособлення їхніх фінансів від державного бюджету і перехід на принципи самофінансування та рівноправної взаємодії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. В таких умовах без забезпеченого належною нормативно-законодавчою базою вексельного обігу нормального розширеного відтворення в усіх товаровиробників досягти не можна;

б) вексельний обіг здатний суттєво зменшити потреби в готівкових і безготівкових коштах і різко прискорити оборот фондів підприємств;

в) впровадження векселів фізичних осіб здатне розблокувати реалізацію складної побутової техніки, будівництва житла, налагодити систему споживацького кредиту взагалі;

г) дисконт векселів забезпечує реальні можливості для регулювання і контролю не тільки грошової маси, а й надає суспільству дієві інструменти контролю за своєчасним виконанням зобов'язань між суб'єктами господарських відносин.

Запровадивши повномасштабний вексельний обіг, можна створити реальні умови для обмеження діяльності тіньового сектору. Адже він переважно паразитує на готівці, а її в цих умовах можна суттєво обмежити до нормальних для ринкової економіки масштабів. Адже продавці і виробники, отримавши вексель, легко здатні перетворити його в регульовану грошову готівку та інші платіжні засоби за товари і послуги. Покупці за допомогою векселів можуть у будь-який час отримати кредит, матеріальні цінності і послуги. Підприємства-суміжники, в свою чергу, дістають можливість здійснити взаєморозрахунки, не вдаючись до послуг банків, що здешевлює і прискорює розрахунки, прискорює оборот їхніх фондів і зменшує потреби у банківському кредиті.

Отже, впровадження у практику господарської діяльності векселів вигідне усім учасникам господарського обороту. Ще більше воно вигідне українській державі. Вексельний обіг 1922-1927р. фактично був єдиною і досить успішною формою державного контролю за своєчасністю сплати податків. Це ж можна використати нині в Україні для легалізації обороту тіньового сектору, збільшення надходжень до державного бюджету. У свій час векселем навіть золото було витиснене з каналів грошового обігу.

Вексельні зобов'язання нині фактично заполонили канали фінансово-кредитних систем усіх країн з ринковою економікою. Тому зволікання з відновленням повноцінного вексельного обігу в Україні лише на шкоду усім: державі, економіці, виробничому і особистому споживанню, підприємству і грошовому обігу та його сталості.

Серед провідних причин, які гальмують розвиток вексельного обігу в Україні, можна назвати такі:

- втрата традицій і самої підприємницької психології;

- відсутність умінь і навиків для грамотного складання і оформлення вексельних зобов'язань, відсутність знань правових умов обігу і погашення векселів. Таких знань нині в Україні ще не мають навіть банківські працівники, які за своїми функціональними обов'язками зобов'язані здійснювати належні операції;

- недостаток правових знань у юристів підприємств, нотаріусів, суддів та інших категорій функціональних працівників;

- досить складне за нормативними вимогами вексельне законодавство вимагає спеціальної підготовки і навиків. В Україні ж дотепер ще не створено необхідної мережі підвищення кваліфікації з цих проблем практикуючих фахівців та підприємців.

- не повністю сформовано пакет законів вексельного права. Відсутність деяких нормативних актів справедливо викликає побоювання у одних, і прагнення безкарно діяти інших.

Водночас, потреба України у використанні векселя та досконалого вексельного обігу багаторазово посилюється відсутністю необхідних оборотних засобів у 90% товаровиробників усіх форм власності. Іншого способу, ніж вексель, для поповнення оборотних коштів підприємств нині просто немає.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання боржника, суворість і швидкість примусового стягнення боргу стали основою інших видів платежу і розрахунків, в тому числі банкнот, чеків, акредитивів та ін. На основі векселя набули належного розвитку акції, облігації, депозитні сертифікати та похідні від них інструменти ринку цінних паперів. Водночас, жоден з них за своїми виконуваними функціями та значенням не може зрівнятися з векселем.

В Україні відпрацьовані та застосовуються різноманітні ефективні схеми вексельного обігу, однак сучасні форми вексельного кредиту впроваджуються дуже повільно.

Тому рекомендацією даної дипломної роботи у розвиток висновків розділу 2 дипломної роботи буде розширення схем застосування “податкових” векселів комерційних клієнтів по “імпортному” ПДВ за рахунок переведення їх по індосаменту казначейства в модернізовані “казначейські” векселі по сплаті бюджетного відшкодування ПДВ по експортних операціях.

Пропонована схема комплексного використання векселів виглядає наступним чином:

а) Підприємство А видає казначейству (через митницю та державну податковій адміністрацію) “податковий” вексель на сплату “імпортного” ПДВ при митному оформленні імпорту в Україну(строк 30 днів);

б) Казначейство через індосамент передає “податковий” вексель підприємству Б як сплату бюджетного відшкодування за експорт (строк сплати 30 днів), тобто робить підприємство А боржником підприємства Б;

Таблиця 3.1

Таблиця 3.2

Таблиця 3.3

в) Підприємство Б через розрахункову палату банка виставляє вексель на сплату підприємству А чи на терміновий продаж векселя підприємства А по індосаменту іншому підприємству, зацікавленому в продукції підприємства А;

Рекоменданції основані на наступних фінансових розрахунках по Дніпропетровській області за 2003 рік (табл.3.1 - 3.3):

1. За 2003 рік підприємства області оформили та погасили 16 388 “податкових” векселів на суму 684,7 млн.грн. (з суми імпорту - 3,35 млрд.грн.);

2. Сума сплаченого ПДВ підприємствами області за 2003 рік становить 785 млн.грн.

3. Сума бюджетного відшкодування за експорт продукції становить 987 млн.грн.

Таким чином, практично 70% бюджетного відшкодування може бути переоформлене “податковими” векселями, при цьому підприємства А та Б в схемі на 80% не співпадають, тобто бюджетне відшкодування замість грошових коштів замінюється на цінні папери боргового ринку, що стабілізує темп бюджет-ного відшкодування(30 днів) у порівнянні з впровадженням у 2003 -2004 роках 5-тирічних облігацій бюджетного відшкодування.

3.2 Впровадження розрахункових палати для пред'явлення векселів до платежу

Новим етапом розвитку вексельних операцій в Україні на сучасному рівні повинно стати виконання виконання банками функцій розрахункових палат, призначених згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) для пред'явлення векселів до платежу [ ].

Розрахункова палата для пред'явлення векселів до платежу (далі - розрахункова палата) - будь-яка установа банку, в якій відкритий поточний рахунок платника за векселем. Розрахунковою палатою для пред'явлення векселя до платежу, платник за яким - установа банку, є територіальне управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок цієї установи банку;

Установи банків можуть сприяти інформуванню векселедержателів про свою змогу виконувати функції розрахункової палати для пред'явлення векселів до платежу щодо окремих платників за векселями.

У разі надходження до установи банку письмового запиту від особи, яка стверджує (і може підтвердити це документально), що є векселедержателем певних векселів, установа банку зобов'язана протягом двох робочих днів надати письмове підтвердження про можливість виконання нею функцій розрахункової палати лише в разі наявності договору (окремого або включеної умови до договору про розрахунково-касове обслуговування) між клієнтом (платником за векселем) і установою банку про можливість підтвердження нею свого статусу розрахункової палати в разі звернень держателів векселів.

Відповідно до статті 38 Уніфікованого закону пред'явлення векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню його до платежу.

Розрахункова палата здійснює:

а) прийняття векселів від векселедержателів для представлення їх платникам;

б) повідомлення платника за векселем про пред'явлення векселя до платежу;

в) посвідчення факту пред'явлення векселя до платежу шляхом проставлення відповідного напису механічним способом або від руки;

г) перерахування коштів в оплату векселя в передбачених цим Положенням випадках;

ґ) повідомлення векселедержателя про оплату векселя платником або про відмову платника оплатити вексель.

Кожний векселедержатель має право в строк платежу за векселем пред'явити вексель у розрахункову палату. Векселедержатель, який пред'явив вексель у розрахункову палату в строк платежу за векселем, уважається таким, що здійснив своєчасне пред'явлення векселя до платежу відповідно до вимог, установлених Уніфікованим законом.

Процедура пред'явлення векселя в розрахункову палату складається з двох етапів:

а) виявлення векселедержателем наміру (шляхом подання відповідної заяви) пред'явити вексель у розрахункову палату при настанні строку платежу за цим векселем;

б) пред'явлення векселя у розрахункову палату в строк платежу з подальшим посвідченням цього факту розрахунковою палатою.

У разі часткової оплати або неоплати векселя векселедержатель може на підставі векселя разом із штампом, що засвідчує пред'явлення векселя до платежу в розрахункову палату, учиняти встановлені вексельним законодавством дії з метою набуття права регресу проти зобов'язаних за векселем осіб.

В установі банку, яка виконує функції розрахункової палати, призначаються відповідальні працівники, до функціональних обов'язків яких входить виконання усіх дій щодо забезпечення посвідчення факту пред'явлення векселів у розрахункову палату (ці функції можуть бути покладені, зокрема, на структурний підрозділ банку, що здійснює операції з векселями, цінними паперами).

Реєстрація операцій розрахункової палати щодо прийняття векселів до платежу здійснюється в облікових регістрах, зокрема в окремому журналі пред'явлених у розрахункову палату векселів (додаток 1). Такий журнал може вестися як в електронній, так і в паперовій формі. Наприкінці робочого дня, протягом якого розрахункова палата здійснювала покладені на неї функції, інформація про проведені за день операції має бути роздрукована і підшита.

У цьому журналі в хронологічному порядку відображається інформація про:

а) прийняття від векселедержателів заяв про намір пред'явити вексель до платежу;

б) реквізити векселів, щодо яких подані зазначені заяви;

в) прийняття векселів на зберігання до настання строку платежу (якщо таке здійснюється);

г) дату та спосіб надсилання повідомлень платникам за векселями;

ґ) повідомлення від платників про згоду оплатити вексель (із зазначенням того, у який спосіб буде здійснена оплата) або відмову це зробити;

д) стан оплати векселів, пред'явлених у розрахункову палату в строк платежу;

е) зафіксовані розрахунковою палатою дати (день, місяць, рік) пред'явлення векселів до платежу;

є) надані векселедержателям документи, що посвідчують пред'явлення векселів у розрахункову палату;

ж) інші відомості, перелік яких може додатково визначатися розрахунковою палатою.

Організаційні засади виконаних банками функцій розрахункових палат установлюються за внутрішньобанківським положенням, що затверджується правлінням банку, норми якого повинні відповідати нормам цього Положення.

Порядок звернення векселедержателів до розрахункових палат:

1. Векселедержатель, який має намір пред'явити вексель у розрахункову палату, подає до неї відповідну заяву.

2. Заява про намір пред'явити вексель до платежу в розрахункову палату (далі - заява про намір) разом з іншими документами надсилається або подається в розрахункову палату особисто векселедержателем. Якщо подання документів здійснюється представником векселедержателя, то такий представник має бути уповноважений у порядку, установленому чинним законодавством.

3. Разом із заявою про намір векселедержатель має подати в розрахункову палату:

а) оригінал векселя;

б) копію лицьового та зворотного боків векселя (яка має відтворювати всі написи і підписи, що вчинені на векселі, разом з алонжем - у разі його наявності).

4. Із заявою про намір векселедержатель може звернутись у розрахункову палату в такі строки:

а) для векселів із строком платежу "на визначену дату", "у визначений строк від пред'явлення", "у визначений строк від дати складання" - не раніше 14 і не пізніше 3 робочих днів до настання строку платежу;

б) для векселів із строком платежу "за пред'явленням" - у будь-який день протягом строку для пред'явлення, але не пізніше 3 робочих днів до закінчення останнього дня цього строку.

Якщо розрахункова палата і платник за векселем розміщені в різних регіонах України, то заява про намір подається в розрахункову палату не пізніше ніж за 14 робочих днів до строку платежу.

5. Розрахункова палата може прийняти заяву про намір і сам вексель пізніше строків, передбачених у пункті 4 цієї глави (але не пізніше закінчення строку платежу за векселем), у разі наявності в неї змоги повідомити платника за векселем і одержати від нього згоду (відмову) оплатити вексель протягом строку платежу за векселем.

6. Оплата послуг розрахункової палати здійснюється векселедержателем у розмірі, установленому розрахунковою палатою на підставі договору з векселедержателем.

Про свою згоду на оплату послуг розрахункової палати в установленому нею розмірі, у тому числі шляхом утримання цієї плати з належних до перерахування векселедержателю в оплату векселя коштів, векселедержатель зазначає у заяві про намір.

7. У разі наявності у векселедержателя більше ніж одного векселя, платником за якими є одна й та сама особа і строк платежу за якими однаковий або різниця між строками платежу незначна (тобто різниця в строках платежу за векселями становить не більше 14 днів), векселедержатель може подати єдину заяву про намір пред'явити такі векселі в розрахункову палату.

8. Векселедержатель одночасно з поданням заяви про намір може передати вексель у розрахункову палату на зберігання до настання строку платежу за ним. Про своє бажання векселедержатель має зазначити в заяві про намір. У цьому випадку векселедержатель додатково подає в розрахункову палату доручення на зберігання, складене щонайменше в двох примірниках, за формою додатка 3 до цього Положення.

9. Зберігання векселів до настання строку платежу за ними здійснюється розрахунковою палатою у формі "відкритого зберігання" згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України з питань вексельного обігу.

10. Розрахункова палата має право відмовити у прийнятті векселя на зберігання до настання строку платежу за ним лише в разі:

а) відсутності укладеного між розрахунковою палатою та платником за векселем договору про розрахунково-касове обслуговування;

б) якщо інструкції векселедержателя в дорученні на зберігання обмежують передавання векселя платнику після повної оплати ним цього векселя.

11. Розрахункова палата приймає від векселедержателя заяву про намір разом із супровідними документами протягом операційного часу, установленого внутрішнім розпорядком розрахункової палати.

12. Своєчасно подані векселедержателем документи (згідно з пунктом 4 глави 1 цього розділу) аналізуються в розрахунковій палаті на предмет:

а) ідентифікації особи векселедержателя (наявності відповідних повноважень у представника векселедержателя), що подає документи;

б) повноти і точності заповнення заяви про намір;

в) тотожності реквізитів векселів, опис яких міститься в заяві про намір, та реквізитів оригіналів векселів;

г) тотожності змісту оригіналу векселя і поданої копії (у разі потреби працівник розрахункової палати може зробити копію векселя замість поданої векселедержателем).

Розгляд документів здійснюється протягом дня, в який вони подані.

13. У разі відсутності зауважень до поданих документів працівник розрахункової палати приймає перший примірник заяви про намір з розпискою про прийняття на другому примірнику, що повертається векселедержателю, а також оригінал векселя (у разі прийняття його на зберігання). Якщо розрахункова палата не здійснюватиме зберігання векселя, то він повертається векселедержателю.

Якщо векселедержатель висловив бажання передати вексель на зберігання до розрахункової палати, але в цьому йому було відмовлено, то причини відмови зазначаються на обох примірниках доручення на зберігання. Другий примірник не пізніше наступного робочого дня після його одержання повертається векселедержателю.

Подані векселедержателем документи відповідальний працівник розрахункової палати реєструє в Журналі пред'явлених у розрахункову палату векселів.

14. У разі наявності зауважень до оформлення заяви про намір увесь пакет документів не пізніше наступного робочого дня після їх одержання повертається векселедержателю, а на обох примірниках заяви про намір робиться запис з обґрунтуванням відмови в прийнятті документів.

Відмова розрахункової палати в прийнятті векселів на зберігання не тягне за собою повернення векселедержателю всього пакета документів.

15. Розрахункова палата має перевірити формальну відповідність поданого векселя чинному законодавству.

16. У разі виникнення у відповідального працівника розрахункової палати сумнівів щодо справжності векселя, окремих його реквізитів (суми, строку платежу, підписів і відбитка печатки векселедавця тощо), інших написів і підписів це не є підставою для відмови в прийнятті документів від векселедержателя.

Проте при надсиланні повідомлення платнику за векселем розрахункова палата має повідомити про всі умови векселя, які викликають сумнів та можуть бути встановлені лише за оригіналом векселя.

17. Завершення процедури прийняття від векселедержателя заяви про намір разом з іншими документами може бути здійснене наступного робочого дня після одержання їх від векселедержателя, якщо тільки вони одержані не в останній день, визначений для подання цих документів відповідно до пункту 4 глави 1 цього розділу.

18. Не пізніше наступного робочого дня після одержання від векселедержателя заяви про намір розрахункова палата має надіслати платнику письмове повідомлення про надходження такої заяви.

19. Надання повідомлення здійснюється шляхом:

а) вручення платнику (представнику платника) під розпис;

б) відсилання з використанням послуг спецзв'язку;

в) в інший спосіб, який гарантує своєчасне і надійне надходження повідомлення до платника.

20. У повідомленні, яке складається розрахунковою палатою за довільною формою, зазначаються:

а) реквізити векселя, який векселедержатель планує пред'явити в розрахункову палату;

б) дата подання заяви про намір;

в) інформація про те, де знаходиться вексель (у векселедержателя або на зберіганні в розрахунковій палаті);

г) банківські реквізити розрахункової палати (для перерахування коштів в оплату векселя);

ґ) умови векселя, щодо яких у розрахункової палати виникли сумніви.

До повідомлення обов'язково додається копія векселя, засвідчена відповідальними працівниками розрахункової палати.

21. Розрахункова палата не несе відповідальності за затримки в доставленні повідомлення платнику, що сталися з вини платника або його представників, підприємств спецзв'язку та з інших, незалежних від розрахункової палати, причин.

22. Платник за векселем, який отримав повідомлення від розрахункової палати про намір векселедержателя пред'явити вексель у розрахункову палату, може:

а) забезпечити оплату векселя в строк платежу через розрахункову палату, як це передбачено пунктом 2 глави 2 розділу IV цього Положення;

б) не пізніше дня настання строку платежу подати до розрахункової палати письмове повідомлення про відмову оплатити вексель;

в) ужити будь-яких, не заборонених чинним законодавством, заходів щодо врегулювання заборгованості за векселем.

23. У разі ненадходження від платника в день настання строку платежу за векселем будь-яких повідомлень у письмовому вигляді про відмову оплатити вексель та/або неоплати векселя в порядку, установленому главою 2 розділу 4 цього Положення, розрахункова палата повідомляє векселедержателя про те, що платник за векселем відмовився від його оплати.

24. Розрахункова палата приймає до платежу векселі, які відповідають таким вимогам:

а) за якими настав строк платежу і щодо яких додержаний термін, установлений для пред'явлення векселів до платежу;

б) пред'явлені векселедержателями або їх представниками, які подавали заяву про намір про пред'явлення саме цих векселів до платежу.

25. Для пред'явлення векселя до платежу векселедержатель подає до розрахункової палати: