Підвищення ефективності вексельного обігу в Україні

а) оригінал векселя;

б) реєстр за формою додатка 4 до цього Положення, заповнений, щонайменше, у двох примірниках;

в) примірник (копію примірника) заяви про намір з відповідними відмітками розрахункової палати, яка подавалася до розрахункової палати раніше (згідно з вимогами, установленими розділом II цього Положення).

Зазначені документи можуть бути подані в розрахункову палату особисто векселедержателем, уповноваженою особою векселедержателя або надіслані з використанням послуг спецзв'язку.

26. Розрахункова палата приймає вексель від векселедержателя протягом строку платежу за векселем, в операційний час, установлений внутрішнім розпорядком розрахункової палати.

Проте в останній день, коли вексель може бути пред'явлений до платежу, приймання векселів, у тому числі надісланих спецзв'язком, здійснюється розрахунковою палатою до 13 години.

27. На зворотному боці векселя (або на алонжі, якщо такий є) після останнього індосаменту розрахункова палата виконує спеціальний напис механічним способом або від руки, що засвідчує пред'явлення векселя в розрахункову палату.

Напис має вміщувати слова "Вексель пред'явлений у (докладна назва, адреса та код установи банку) як у розрахункову палату (дата, посади і підписи відповідальних працівників розрахункової палати)".

Напис може бути проставлений і датований лише протягом строку платежу за векселем.

28. Окрім напису на векселі, підтвердженням пред'явлення векселя в розрахункову палату є акт про пред'явлення векселя до платежу в розрахункову палату (додаток 5), складений у двох примірниках, один з яких надається векселедержателю.

При цьому відмітки про оплату векселя в цьому акті свідчать лише про здійснення (або нездійснення) оплати векселя платником через розрахункову палату одним із способів, зазначених у пункті 2 глави 2 цього розділу.

29. Якщо вексель був переданий до розрахункової палати на зберігання до настання строку платежу, напис на векселі може бути проставлений протягом строку платежу в день настання першою однієї з нижчезазначених подій:

а) звернення векселедержателя до розрахункової палати з вимогою про надання йому документів, що засвідчують пред'явлення векселя в розрахункову палату;

б) здійснення оплати векселя;

в) надходження від платника відмови оплатити вексель.

Якщо жодна з цих подій не відбулася до закінчення операційного часу останнього дня строку платежу, то штамп проставляється розрахунковою палатою після 13 години останнього дня строку платежу.

30. Розрахункова палата перераховує кошти в оплату векселів на користь векселедержателя лише в безготівковій формі.

31. Платник у разі згоди оплатити вексель може забезпечити оплату векселя через розрахункову палату одним з таких способів:

а) подати до розрахункової палати розрахункові документи на перерахування в строк платежу за векселем коштів зі свого поточного рахунку на користь векселедержателя за банківськими реквізитами, повідомленими векселедержателем;

б) у разі наявності відповідного договору з розрахунковою палатою перерахувати кошти на відповідний рахунок у розрахунковій палаті з наданням їй повноважень на оплату за рахунок цих коштів векселя при його пред'явленні векселедержателем;

в) здійснити оплату векселя за рахунок кредиту, одержаного від розрахункової палати;

г) у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України, внести готівку в касу розрахункової палати для її подальшого зарахування на рахунок векселедержателя.

32. За умови подання платником за векселем розрахункових документів на перерахування коштів з його поточного рахунку та наявності достатньої суми коштів на цьому рахунку розрахункова палата здійснює перерахування в такий термін:

а) якщо платник подав розрахункові документи до часу пред'явлення векселя в розрахункову палату - у день подання векселя векселедержателем або наступного робочого дня, якщо вексель пред'явлений після закінчення операційного дня розрахункової палати;

б) якщо платник подав розрахункові документи одночасно або після часу пред'явлення векселя в розрахункову палату - у день надходження розрахункових документів або наступного робочого дня, якщо ці документи подані після закінчення операційного дня розрахункової палати.

33. За умови укладення між розрахунковою палатою та платником за векселем угоди про оплату розрахунковою палатою пред'явленого векселя за рахунок коштів платника та перерахування платником на рахунок розрахункової палати коштів для оплати векселя розрахункова палата здійснює перерахування коштів векселедержателю.

Якщо вексель не був пред'явлений у розрахункову палату протягом строку платежу, то розрахункова палата не пізніше наступного за кінцевим днем строку платежу перераховує кошти на поточний рахунок платника або, якщо це передбачено угодою з платником, у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса (відповідно до статті 42 Уніфікованого закону).

34. За умови укладення між розрахунковою палатою та платником за векселем угоди про надання розрахунковою палатою кредиту на оплату пред'явленого векселя розрахункова палата здійснює перерахування коштів векселедержателю згідно з умовами кредитного договору.

У кредитному договорі може бути передбачена умова, за якої в разі непред'явлення векселя в строк платежу в розрахункову палату договір розривається, кошти на кредитний рахунок не зараховуються (або списуються з нього), плата за користування кредитом з позичальника (платника) не стягується.

35. Оплачений у повній сумі вексель повертається розрахунковою палатою платнику за векселем або його представнику під розпис або надсилається спеціальним зв'язком (поштою цінним листом).

У разі часткової оплати векселя і повернення векселя векселедержателю розрахункова палата вимагає надання розписки про частковий платіж і здійснення відповідної відмітки про це на векселі.

36. Якщо оригінал векселя, щодо якого була подана заява про намір, не поданий у розрахункову палату протягом строку платежу, то розрахункова палата не пізніше наступного після закінчення цього терміну робочого дня надсилає повідомлення платнику за векселем.

8. Якщо вексель, переданий у розрахункову палату на зберігання, не був оплачений у строк платежу і векселедержатель не звернувся до розрахункової палати з вимогою про надання йому документів, що засвідчують пред'явлення векселя в розрахункову палату, то вексель із штампом про пред'явлення його в розрахункову палату наступного робочого дня після закінчення строку платежу надсилається розрахунковою палатою векселедержателю.

Так, у комерційному банку “Приватбанк” в якості розрахункової палати функціонує Вексельна торгова площадка, на базі якої проводяться будь-які операції, зв'язані з придбанням і реалізацією векселів (у тому числі й операції з доручення клієнтів).

Вексельна торгова площадка виконує наступні функції:

а) забезпечує доступ до інформації про попит та пропозицію на векселі;

б) забезпечує умови для здійснення угод.

Види діяльності з векселями

Банк як торговець цінними паперами здійснює такі види діяльності:

комісійна діяльність з векселями;

комерційна діяльність з векселями.

Комісійна діяльність - купівля-продаж векселів, що здійснюється банком від власного імені, з доручення і за рахунок клієнта.

Комерційна діяльність - купівля-продаж векселів, що здійснюється банком від власного імені і за свій рахунок.

Порядок роботи Вексельної торгової площадки

Схема побудови роботи на Вексельній торговій площадці фактично нагадує біржу. Постійно приймаються заявки від клієнтів на покупку, продаж, міну векселів різних емітентів. Фахівці Вексельної торгової площадки знаходять шляхи реалізації заявок.

До обліку та перепродажу можуть бути прийняті векселі:

З тексту яких можливо точно визначити термін платежу;

При наявності на них підписів не менш двох осіб (для простих векселів: підпису векселедавця й індосамент векселедержателя, для переказних векселів: підпису трасанту, акцептант і індосамент ремітента). На переказних векселях не може бути менш трьох підписів;

Індосирувані належним чином, а саме при наявності безупинного ряду індосаментів;

На якому індосамент пред'явника - бланковий.

У рамках надання послуг корпоративним клієнтам Вексельна торгова площадка робить наступні послуги:

Таблиця 3.4

ТАРИФИ КБ “ПРИВАТБАНК” ПО ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ, НАДАНИМ КОРПОРАТИВНИМ КЛІЄНТАМ

№ п/п	Послуга	Тариф
1.	Авалювання векселів	не менше 0,5% від номиналу векселя
2.	Послуги з покупки-продажу векселів	не менше 0,5% від номиналу векселя
3.	Послуги з покупки-продажу векселів за дорученням клієнтів	по погодженню сторін, але не менше 500 грн.
4.	Оплата векселів клієнта, особливим платником по яким виступає банк(доміціляція):	по погодженню сторін, але не нижче:
	- до 100 000 грн.	0,4% від номиналу векселя
	- від 100 001 до 500 000 грн.	0,3% від номиналу векселя
	- від 500 001 до 2 000 000 грн.	0,2% від номіналу векселя
	- більше 2 000 000 грн.	0,1% від номіналу векселя
5.	Експертиза векселя	0,5 - 1% від номиналу векселя
6.	Відповідальне зберігання векселів	Від 55 до 550 грн.
7.	Інформаційні послуги по вексельному обігу	по погодженню сторін, але не менше 100 USD
8.	Інкасування векселів	не менше 0,5% від номиналу векселя
9.	Облік векселів	у розмірі кредитної ставки, затвержденої Кредитним Комітетом банка
10.	Відкрите зберігання векселів	не менше 0,5% від номиналу векселя

Для успішного виконання векселем своєї стабілізуючої ролі стосовно динамічно зростаючої економіки потрібно додатково до діючих розробити і запровадити комплекс законодавчо закріплених нормативів і правил, визначитись з порядком контролю в сфері вексельного обігу.

Робота в цьому напрямі вже почала здійснюватись. Так, для усунення помилок та ефективного протистояння прагненню деяких підприємців до зловживань в Україні створюється система державного контролю за випуском і обігом векселів. Цю функцію стала виконувати Державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку.

Крім цього розпочато розробку нормативних актів, які покликані регулювати процес обігу векселів як цінних паперів, ведення обліку векселедавців, індосантів, акцептантів і надання суб'єктам вексельних правовідносин інформаційних матеріалів про підприємства, що довели свої векселі до протесту, реєстрації векселів під конкретні товарні договори, щоб не допустити появи таких, які не відображають реальних угод і тому іменуються «дружніми», «бронзовими» векселями.

В Україні законодавчо вже врегульовано такі проблеми:

а) спрощено процедуру стягнення коштів за векселями шляхом внесення відповідних змін до Адміністративно-процесуального кодексу;

б) ліквідовано доарбітражний порядок пред'явлення позову, виходячи з того, що оплата векселя має здійснюватися безумовно;

в) внесено зміни та корективи до ряду нормативних актів, що суперечать нормам міжнародного права, в т.ч. і «Положенню про переказний і простий вексель», прийнятому Женевською Конвенцією № 358.

Водночас, як стверджують фахівці [23], ще належить подовжити строки подання векселів для протесту до нотаріальних контор. Термін до 12.00 наступного дня після збігу строку платні надто короткий і здатний створювати непотрібне напруження.

Багато спроб використовувати векселі у незаконних операціях можна обмежити, заборонивши купівлю-продаж векселів за очевидно заниженими або ж, відповідно, завищеними цінами. Це можна здійснити шляхом пов'язання у процентному відношенні між собою номінальної вартості і реальної ціни реалізації векселів.

Зміцнюючи законність і порядок у всіх сферах економічного життя, важливо також звернути особливу увагу на обіг векселів у тих господарських операціях, де вони використовуються як засіб «законного» обходу «картотеки» підприємства і цим порушують черговість платежів до бюджету, а також для уникнення оподаткування платіжно-розрахункових операцій.

Україні потрібно успішно поборювати будь-які спроби емісії незабезпечених векселів та векселів, що видаються з метою невиробничого споживання. Необхідність рішучої боротьби з емісією вказаних векселів в Україні викликана тим, що вони відображають лише паперову вартість, позбавлені надійної матеріальної основи і, внаслідок цього, стають одним з інфляційних чинників, що викликає необґрунтоване зростання грошової маси в обігу.

З метою подолання негативного стану впровадження вексельного обігу в Україні, необхідно прийняти такі нормативні положення:

належно гарантувати швидкоплинність і суворість вексельного стягнення. Цьому вже зараз добре посприяв законодавчий акт про віднесення векселя до числа документів прямої дії;

виробити нормативно забезпечену процедуру спрощеного судочинства без права відповідача на опротестування і перенесення розгляду вексельної справи до загального цивільного судочинства;

не повинно бути відмови у забезпеченні вексельного позову. В тому числі, має бути арешт майна відповідача, якщо він не висунув суттєвих заперечень. Такими можуть бути повідомлення про підробку підпису, про неправоздатність відповідача укладати вексельні угоди або про сплату ним вексельного боргу;

4) створити інститут попереднього виконання судових рішень, тобто виконання судових рішень до терміну можливого оскарження чи вирішення справи у касаційній інстанції.

Висновки

Проведене дослідження щодо вивчення теоретико-методологічних та правових основ вексельного обігу і особливостей його механізму в господарському житті нашої держави дозволяє сформулювати наступні висновки та пропозиції:

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після збігу домовленого строку певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Як цінний папір вексель може вільно продаватися і купуватися на фондовому ринку, дисконтуватися, передаватися кому завгодно, нагромаджуватися у фінансових компаніях та у підприємствах.

Вексель є однією з найкращих форм безготівкових розрахунків, яка успішно усуває конфліктність взаємовідносин дебіторів і кредиторів, приваблює до себе своїми широкими можливостями обігу як розрахункового засобу, легкістю випуску, можливістю отримання емісійного прибутку і додаткових обігових засобів без залучення кредитних ресурсів та рядом інших особливостей.

Складання і видача векселя є надзвичайно серйозною фінансово-кредитною операцією, за якою стоїть відповідальність за своєчасність платежу. Адже несвоєчасність розрахунку у кінцевому підсумку загрожує втратою матеріальних цінностей і здатне довести боржника до банкрутства. Ще більшими втратами для неплатника стає втрата репутації чесного підприємця та інші морально-етичні наслідки.

Рівень застосування вексельних розрахунків в Україні не можна порівнювати з розмахом вексельного обігу в світовій практиці. Цьому заважає насамперед відсутність необхідних знань норм вексельного права і брак досвіду їх використання та відсутність високих морально-етичних норм в учасників господарського життя й недосконалість законодавства. Векселі в Україні мають наступні сфери застосування: для оплати поставленої в кредит продукції, виконаних робіт і наданих послуг; використання кредиту у податкових платежах до державного бюджету, в тому числі платежів з ПДВ за умов імпортування товарів на митну територію України, у зовнішньоекономічних операціях з давальницькою сировиною, сплаті митних зборів і акцизів, відстрочення платежів до Пенсійного фонду України, покриття заборгованості державних підприємств і закладів, що для своєї діяльності отримують дотації із державного бюджету.

В сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, провідними з яких є: а) оплата товарів і послуг; б) надання короткострокових кредитів; в) повернення раніше отриманих позичок; г) оформлення боргових відносин між банками.

Україна приєдналася до всіх трьох Женевських вексельних конвенцій. Женевські вексельні конвенції 1930 р. набрали сили закону для України 06.01.2000 р. Вексельне право в нашій країні було розвинуте в Законі України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні". Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.

Українське вексельне законодавство характеризується певними особливостями. До необґрунтовано допущених відмінностей у ньому можна віднести: положення про обмеження числа векселедієздатних осіб лише юридичними особами; положення про право підпису векселя в Україні лише керівником і головним бухгалтером юридичної особи; проведення векселями примусових взаємозаліків та інші обумовлено обмежені виписки простих векселів, в т.ч. і для сплати мита, податків, платежів до пенсійних фондів; право виписування векселів лише як оплату за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; відсутність випуску векселів у електронній формі; заборона обігу іноземних векселів.

Дослідження показало, що для формування законодавчого забезпечення вексельного обігу в Україні вже зроблено багато, а саме: розроблено цілу низку національних актів, що створюють необхідне законодавче поле для функціонування векселя інструментом реалізації фінансово-господарських відносин; внормовано порядок випуску і обігу векселів, що наближає застосування простих і переказних векселів в Україні до вимог і правил Женевської системи вексельного права; створено нормативно-законодавчу базу забезпечення гарантій швидкого і реального виконання вексельних зобов'язань; прийнято Закон України «Про обіг векселів в Україні», який нормалізує правові відносини видачі та обігу векселів і виконання вексельних зобов'язань між суб'єктами господарювання впродовж усієї тривалості наданого кредиту.

Ефективність вексельних схем при взаємовідносинах суб'єктів господарської діяльності полягає в тому, що вексельний обіг здатний суттєво зменшити потреби в готівкових і безготівкових коштах і різко прискорити оборот фондів підприємств. Вексель полегшує роботи, даючи можливість відстрочити платіж і допомагає уникнути додаткових боргів, по ньому сплачується процент менший, ніж за користування кредитом. Головне економічне призначення векселя на підприємстві - негайне перетворення дебіторської заборгованості постачальника в грошові кошти на його рахунку. Це здійснюється за допомогою врахування або дисконту векселів. Дисконт - це придбання банком прав за векселем шляхом його купівлі до настання строку платежу.

Серед провідних причин, які гальмують розвиток вексельного обігу в Україні, можна назвати такі: втрата традицій і самої підприємницької психології; відсутність умінь і навиків для грамотного складання і оформлення вексельних зобов'язань, відсутність знань правових умов обігу і погашення векселів; недостаток правових знань у юристів підприємств, нотаріусів, суддів та інших категорій функціональних працівників; не повністю сформований пакет законів вексельного права.

Застосування вексельного обігу, його складність та особливості правового регулювання потребують глибшого теоретичного обґрунтування і усвідомлення його ролі у специфічних умовах перехідної економіки України. В Україні удосконалення вексельного обігу повинно відбуватися в двох напрямах: 1) шляхом впровадження в господарське життя нових вексельних схем і 2) шляхом удосконалення нормативної бази, що регламентує вексельний обіг.

Проаналізована в дипломному проекті ефективність використання векселів в сфері державних та комерційних фінансів на прикладі роботи реальних підприємств показала, що:

а) Ефективність застосування державних векселів („податкові” векселі) безсумнівна, оскільки дозволяє відстрочити сплату авансових податків за нереалізовану продукцію та зменшити відвернення обігових коштів підприємств, а також впровадити схеми зустрічного заліку податкових векселів на суму податкового кредиту;

б) Ефективність застосування комерційних векселів є оптимізаційною задачею, оскільки втрати підприємства на дисконтний продаж отриманих малоліквідних векселів при їх структурній долі вище 20% від активу балансу ведуть до банкрутства підприємства;

В Україні відпрацьовані та застосовуються різноманітні ефективні схеми вексельного обігу, однак сучасні форми вексельного кредиту впроваджуються дуже повільно. Оскільки у 2003 -2004 роках випуск казначейських векселів зупинений Законами про Державний бюджет, в пропозиціях дипломної роботи проаналізована схема використання в якості казначейських векселів індосованих „податкових” векселів по сплаті імпортного ПДВ.

Впровадження вексельних розрахункових палат на базі комерційних банків повинно суттєво підвищити фінансову безпеку та довіру до вексельних операцій, оскільки банк, приймаючи вексель в оборот розрахункової палати, проводить експертизу його реальності, що не передбачено законодавством України.

З метою подолання негативного стану впровадження вексельного обігу в Україні, необхідно прийняти такі нормативні положення:

- внести в законодавчі акти зміни, які стосуються відповідності Женевській конвенції порядку застосування векселя в Україні;

- належно гарантувати швидкоплинність і суворість вексельного стягнення. Цьому вже зараз добре посприяв законодавчий акт про віднесення векселя до числа документів прямої дії;

- виробити нормативно забезпечену процедуру спрощеного судочинства без права відповідача на опротестування і перенесення розгляду вексельної справи до загального цивільного судочинства;

- забезпечити відсутність відмови у забезпеченні вексельного позову;

- створити інститут попереднього виконання судових рішень, тобто виконання судових рішень до терміну можливого оскарження чи вирішення справи у касаційній інстанції.

Література

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу": Прийнятий 9 лип. 1996 р. № 283/96-ВР // Урядовий кур'єр. - 1996.

2. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про обіг векселів в Україні” // від 5 квітня 2001 року N 2374-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25 грудня 2002 року N 364-IV)

3. Закон України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» // ВВР. - 1999. - № 34

4. Закон України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі» // ВВР. - 1999. - № 34

5. Закон України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» // ВВР. - 1999. - № 34

6. Закон України “Про податок на додану вартість”// В редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (із змінами станом на 16 січня 2003 року N 429-IV)

7. Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» № 658/95 від 26.07.1995 р. // Урядовий кур'єр. - 1995. - 29 липня

8. Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України» від 14.09.1994 р. // Урядовий кур'єр. - 1994. - 20 вересня

9. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку «Про внесення змін до Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 верес. 1992 р. № 528» № 177 від 15.03.1995 р. // Урядовий кур'єр. - 1995. - 23 березня

10. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку «Про внесення змін до Правил виготовлення і використання вексельних бланків» № 1576 від 27.08. 1999 р. // Урядовий кур'єр. - 1999. - 7 вересня

11. Постанова КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про затвердження Порядку застосування векселів Державного казначейства» // від 27 червня 1996 р. N 689 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 731 від 28.04.2000)

12. Постанова КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ « Про затвердження Порядку взаємодії митних органіві органів державної податкової служби під час проведення звіряння даних щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів та здійснення контролю за цільовим використанням імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснюєтьсяіз застосуванням податкового векселя // від 18 лютого 2004 р. N 178

13. Про затвердження Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу // Постанова Правління Національного банку України від 25 вересня 2001 року N 403

14. Порядок погашення заборгованості підприємств, установ та організацій із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом оформлення її векселями// Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.98 р. №75 (в редакції постанови КМУ від 21.12.99 р. №2339)

15. Аваков А. Вексельное обращение - один из элементов новой системы экономики // Деловая жизнь. - 1997. - № 6. - С. 9 - 15.

16. Белов В. Об авалировании векселей // Бизнес и банки. - 1994. - № 12. - С. 4-6.

17. Бервено С. Особенности вексельного обращения // Бизнес Информ. - 1996. - № 14. - С. 36-39.

18. Бервено С., Соболев В. Посредники в вексельном обороте // Бизнес Информ. - 1996. - № 23. - С. 51-55.

19. Бухоблік операцій з векселями // Бухгалтерський облік та аудит. - 2001. - № 31.- С. 22- 30.

20. Вексель як привід посваритися з партнером по бізнесу // Галицькі контракти. - 2001. - № 9. - С. 19-20.

21. Винокуров Д. Вексельное обращение: правовой аспект// Налоги и бухгалтерский учет. - 2002. - № 74. - С. 21 - 36.

22. Винокуров Д. Выкуп векселя по цене ниже номинала // Налоги и бухгалтерский учет. - 2004. - № 8. - С. 44 - 47.

23. Винокуров Д. Торговля векселями // Налоги и бухгалтерский учет. - 2002. - № 96. - С. 19 - 33.

24. Голенко А. "…вот вам вексель!" // Налоги и бухгалтерский учет. - 2002. - № 10. - С. 35 - 42.

25. Демківський А. Вексель, його форми та функції в ринковій економіці // Банківська справа. - 1996. - № 5. - С. 49-53.

26. Демківський А.В. Вексельний обіг в Україні: Навч. посібник. - К.: ВІРА-Р, 2003. - 505 с.

27. Жирнов В., Покрасьон С. Вексельний обіг в електроенергетиці України // Економіка України. - 1997. - № 6. - С. 85-89.

28. Івасів Б., Івасів І. Порядок формування ринку векселів // Банківська справа. - 1996. - № 5. - С. 44-45.

29. Івасів Б.С., Івасів І.Б. Проблеми формування ринку векселів в Україні // Фінанси України. - 1997. - № 2. - С. 70-74.

30. Калинец Г. Околовексельное // Дебет - Кредит. - 2002. - № 15. - С. 29-31. 31. Корнєва О. Вексель як один із способів подолання платіжної кризи // Економіка України. - 1995. - № 4. - С. 48-52.

32. Лисенко Ю.Г. та ін. Ще раз про проблему вексельного обігу // Фінанси України. - 1999. - № 3. - С. 63-71.

33. Малюк В. Вексель в Україні. - К.: Видавничий дім «Економіст», 1997. -318 с.

34. Маневич В.Е., Козлова Е.А. Опыт вексельного обращения и учета векселей в России и его применение в современной экономике // Финансы. - 1999. - № 2. - С. 56-58.

35. Михайлова Т.П., Миловидова Ю.І. Вексель: проблеми використання та обліку // Вісник ДонДУЕТ Сер. Екон. науки. - 1999. - № 3. - С. 148-153.

36. Нізков О. Платіж за векселем на користь нерезидента // Цінні папери України. - 2003. - № 21. - С. 8.

37. Одесс В.И. Опыт вексельного обращения в России // Финансы. - 1996. - № 6. - С. 7-10.

38. Педь И. Три способа расстаться с векселем // Дебет - Кредит. - 2002. - № 17. - С. 28 - 30.

39. Пилипенко І.І., Жук О.П. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2001. - 305 с.

40. Рудненко Т. Закон України «Про обіг векселів в Україні» та національне вексельне законодавство» // Юридический журнал. - 2003. - № 9. - С. 14-17.

41. Спецвыпуск "Векселя в Украине" // Все о бухгалтерском учете. - 2002. - № 109. - 64 с.

42. Тарасенко И. Вексель в новом гражданском и хозяйственном законодательстве // Бухгалтерия. - 2003. - № 52/1. - С. 73 - 76.

43. Тригузова Н.А. Расчеты векселями в иностранной валюте // Финансы. - 1997. - № 1. - С. 14-15.

44. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М.Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1998. - 366 с.

45. Харитонов А. Документальное оформление вексельных операций // Все о бухгалтерском учете. - 2003. - № 55. - С. 5 - 14.

46. Яковлев В.И. Некоторые особенности вексельных отношений // Финансы. - 1998. - № 2. - С. 28-30.

ДОДАТОК А. Динаміка балансу ДОДКП “Обводоканал” за 2000 - 2002 роки та результати “горизонтального” та “вертикального” аналіза

Таблиця А.1

Таблиця А.2

Таблиця А.3

ДОДАТОК Б. Динаміка звіту про фінансові результати ДОДКП “Облводоканал” за 2000 - 2002 роки

Таблиця Б.1