Порівняльна характеристика монетарних інструментів як методів контролю над пропозицією грошей за такими критеріями: гнучкість, ефективність, швидкість впливу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльна характеристика монетарних інструментів як методів контролю над пропозицією грошей за такими критеріями:гнучкість, ефективність, швидкість впливу

1. Сутність грошово-кредитної політики, її інструменти в Україні та зарубіжних країнах

кредитний монетарний гроші контроль

Сьогодні не існує єдиного погляду на сутність грошово-кредитної політики. Одні науковці трактують її як комплекс взаємозв'язаних, скоординованих заходів щодо регулювання [1, с. 205] другі - як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті [3, с. 331], треті - як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади [5, с. 152], четверті як сукупність вузьких» і «широких» грошово-кредитних політик. Більшість вітчизняних економістів ототожнює грошово-кредитну політику з грошово-кредитним регулюванням.

На мій погляд, більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення її як комплексу взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк. У Законі України «Про національний банк України» зазначено, що грошово-кредитна політика - це «комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості» [6].

Грошово-кредитну політику звичайно визначають як комплекс взаємопов'язаних заходів з регулювання ринку, які проводить держава через центральний банк. Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб'єкта. Проте слід зазначити, що при розробці грошово-кредитної політики, визначенні її основних параметрів центральний банк орієнтується на макроекономічні показники, які визначаються органами законодавчої і виконавчої влади. Для успішного проведення грошово-кредитної політики потрібні певні умови, а саме [7, с. 74]: високий рівень розвитку ринкових відносин між усіма учасниками ринку; створення в Україні розвиненої дворівневої банківської системи. Суб'єктом кредитно-грошової політики є національний банк та інші органи державного регулювання економіки (Міністерство фінансів, міністерство економіки, Уряд і Верховна Рада). Та вирішальну роль у розробленні та реалізації грошово-кредитної політики все-таки відіграє НБУ [4, с. 384]. Він регулює грошову систему одноосібно, керуючись при цьому основними засобами грошової політики, яка була сформована всіма державними інститутами. Об'єктами кредитно-грошової політики є грошовий ринок, ринок позичкових коштів та грошовий обіг. Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення ії стратегії і тактики. Стратегія політики полягає:

· у виборі цілей;

· встановленні певної ієрархії цілей;

· визначенні параметрів цілей.

Цілі грошово-кредитної політики пов'язані з тими завданнями, які вона повинна виконати на певному етапі її здійснення. Тобто існує певна ієрархія цілей, причому, досягнення цілей нижчого рівня обов'язково повинно бути підпорядковано цілям вищого рівня. За ієрархією цілі грошово-кредитної політики поділяють на:

· стратегічні

· проміжні

· тактичні.

Стратегічною метою грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності цін, повної зайнятості та зростання реального обсягу виробництва. Поточна грошово-кредитна політика орієнтується на більш конкретні або тактичні цілі, які досягаються через проведення щоденних послідовних операцій на відкритому ринку цінних паперів. Проміжні цілі грошово-кредитної політики досягаються шляхом регулювання змінних в економічній системі на річних часових інтервалах. Розмежування цілей грошово-кредитної політики здійснюється відповідно до можливостей впливу на економічну ситуацію з врахуванням чинника часу. Так, у короткостроковому ринковому періоді грошово-кредитна політика реалізує свої тактичні цілі, спрямовані на досягнення певних результатів, пов'язаних з параметрами функціонування сфери грошового обігу. У довгостроковому періоді реалізуються стратегічні цілі, які пов'язані з оптимальним і стабільним характером функціонування національної економіки. У процесі досягнення стратегічних цілей визначають проміжні цілі, які є орієнтирами тактичного регулювання і дають змогу контролювати і вимірювати їхні досягнення.

У короткотерміновому ринковому періоді до найважливіших стратегічних цілей грошово-кредитної політики належать:

? стабілізація цін - стабілізація відсоткових ставок;

? зменшення інфляції - зменшення безробіття;

? стабільний рівень цін - висока зайнятість;

? збільшення темпів економічного зростання - зростання добробуту населення.

Система проведення грошово-кредитної політики визначається на основі її цілей. При цьому важливо, щоб цілі вищого рівня узгоджувалися з цілями нижчого рівня. Проміжні цілі грошово-кредитної політики можуть змінюватися відповідно до стану економіки та фази економічного циклу. У процесі вибору поточних цілей, центральні банки користуються критеріями, що визначають характер їх формування [8, с. 205]:

? вимірюваність змінних, які використовуються для проміжних завдань. Щодо вимірюваних змінних, то перевагу надають відсотковим ставкам і грошовим агрегатам;

? контроль змінних.

Проміжні цілі повинні прогнозовано впливати на реалізацію стратегічних цілей. Якщо центральні банки повністю контролюють досягнення тактичних цілей, то на реалізацію проміжних цілей їхній вплив досить обмежений і вибірковий. Тактичні цілі мають короткостроковий характер і регулюють відхилення під час проведення грошово-кредитної політики. В основі їх досягнення лежить вплив центрального банку на пропозицію грошей. Досягнення стратегічних і проміжних цілей виходить за межі можливостей центральних банків.

У ринкових економіках оперативне або тактичне грошово-кредитне регулювання стало прерогативою центральних банків. Вибір і розподіл цілей грошово-кредитної політики не має однозначного і остаточного вирішення. Економічна ситуація може призводити до конфлікту цілей, коли втрачається можливість для одночасного досягнення заздалегідь визначених цілей на різних рівнях ієрархії. Тому грошово-кредитна політика і її тактичні цілі постійно коригуються.

Перейдемо до розгляду інструментів грошово-кредитної політики.

Інструменти грошово-кредитної політики - це такі регулятивні заходи, прийоми, методи, які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються, і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й реальному та зовнішньому секторах. [4, с. 175].

Вибір інструментів, які застосовуються центральними банками, є досить широким. Використання тих чи інших інструментів змінюється залежно від напрямку економічної політики держави, ступеня відкритості економіки, рівня розвитку грошового ринку, особливостей банківської системи та ін.

Залежно від ознак, інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати таким чином:

ь за характером впливу на грошовий ринок:

інструменти прямої дії (адміністративні) - регулятивні заходи центрального банку у формі лімітів, обмежень, директив (наприклад, встановлення центральним банком «кредитних стель» для комерційних банків);

інструменти опосередкованої дії (ринкові) - регулятивні заходи впливу з боку центрального банку на грошовий ринок через формування на ринку необхідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку (наприклад, операції на відкритому ринку);

ь залежно від спрямованості регулятивного впливу:

інструменти загальної спрямованості - дія поширюється на грошовий ринок, на всі банки у цілому (наприклад, процентна політика центрального банку);

селективні інструменти - дія поширюється вибірково, на окремі банки або групи банків, певні види банківської діяльності тощо (наприклад, рефінансування центральним банком окремих банків);

ь залежно від характеру впливу на ліквідність банків:

інструменти спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків (наприклад, купівля центральним банком цінних паперів на відкритому ринку);

інструменти спрямовані на вилучення надлишкової ліквідності (наприклад, розміщення центральним банком депозитних сертифікатів);

ь залежно від періодичності використання:

інструменти постійної дії (наприклад, постійно діюча в межах Європейської системи центральних банків лінія рефінансування банків з надання кредиту «овернайт»);

інструменти разового використання (наприклад, розміщення центральними банками у разі потреби депозитних сертифікатів)

У процесі здійснення грошово-кредитної політики в Україні НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює:

- визначення норм обов'язкових резервів;

- процентну політику;

- рефінансування комерційних банків;

- операції з цінними паперами на відкритому ринку;

- підтримання курсу національної валюти;

- регулювання імпорту та експорту капіталу. [6, ст. 25]

Визначення норм обов'язкових резервів полягає у встановленні обов'язкової норми ресурсів, яку комерційні банки повинні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів. Резерв зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національному банку, проценти на обов'язкові резерви не нараховуються [9].Для всіх банків установлюється єдиний норматив обов'язкових резервів. Для спеціалізованих банків можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування. Національний банк України може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

§ строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку);

§ виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна, у тому числі в банківських металах);

§ суб'єктів (юридичні, фізичні особи).

Якщо НБУ проводить рестрикційну політику, то він підвищує норму обов'язкових резервів. Такою самою мірою збільшується сума обов'язкових резервів і зменшується ресурсний потенціал кожного комерційного банку.

Якщо НБУ проводить експансійну політику, то він зменшує норму обов'язкового резервування. Відповідно, у кожного комерційного банку збільшується ресурсний потенціал, що зумовлює збільшення банківських депозитів і загальної маси грошей в обігу.

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в установленні і періодичній зміні центральним банком процентної ставки, за якою він здійснює рефінансування комерційних банків. Офіційна процентна ставка центрального банку часто називається обліковою, або дисконтною.

Якщо НБУ проводить політику стримування або скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи (цінні папери держави, місцевих органів влади) або осідають на депозитах комерційних банків у НБУ, як наслідок - відбувається зменшення грошей в обігу.

У разі протилежної політики, спрямованої на збільшення грошей в обігу, НБУ знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на позички, а отже, й кредитну діяльність комерційних банків. Вони змушені перетворювати свої вторинні резерви (кошти, вкладені в цінні папери або розміщені на депозитах у НБУ) в первинні, внаслідок цього збільшуються залишки грошей на їхніх кореспондентських рахунках у НБУ й загальна маса грошей в обігу.

Центральні банки регулюють рівень і структуру процентних ставок такими двома способами:

1) через пряме встановлення ставок за кредитами центрального банку під час проведення різних видів операцій рефінансування, утому числі й шляхом встановлення облікової ставки;

2) через контроль за окремими ставками кредитних установ.

Рефінансування комерційних банків - це один із поширених інструментів грошово-кредитної політики, зміст якого полягає в забезпеченні центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами. Ініціаторами рефінансування виступають комерційні банки. Вони звертаються до центрального банку у разі вичерпання можливостей поповнити свої резерви з інших джерел. Рефінансування в центральному банку можна розглядати як останній спосіб для комерційного банку регулювання його ліквідності. Тут центральний банк виступає у ролі кредитора останньої інстанції. Для центрального банку фінансування комерційних банків - це канал безготівкової емісії й спосіб запобігання банківський паніці.

Наступний інструмент грошово-кредитної політики - проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку [10]:

* операції репо (операції прямого репо, операції зворотного репо);

* операції з власними борговими зобов'язаннями (депозитні сертифікати овернайт та до 90 днів);

* операції з державними облігаціями України.

За умов, коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (кошти на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси. НБУ може продавати цінні папери й іншим суб'єктам (підприємствам, населенню) через систему фондового ринку. У цьому разі в комерційних банків зменшуються їхні первинні резерви, тому що скорочуються залишки грошей на рахунках їхніх клієнтів. Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує цінні папери в комерційних банків, підприємств, населення. Внаслідок такої операції в зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, у тому числі і на їхніх рахунках у банках, і відповідно зростає обсяг грошей в обігу. Таким чином, купівля НБУ цінних паперів означає емісію грошей, а продаж - вилучення їх із обігу.

Політика підтримання курсу національної валюти охоплює операції НБУ з управління валютними резервами держави. НБУ забезпечує управління валютними резервами, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютних ринках із метою підтримання курсу національної валюти відносно іноземних валют і впливу на загальний попит і пропозицію грошей у державі. Якщо на валютному ринку попит на іноземну валюту, яка є базовою для визначення курсу національної валюти, перевищує пропозицію, це може призвести до падіння курсу національної валюти, її девальвації. Щоб цього не допустити, НБУ продає частину свого валютного резерву (якщо це є доцільним на даний час), урівноважуючи попит із пропозицією і відповідно підтримуючи курс національної валюти. Під час продажу частини валютного резерву грошова маса скорочується, а при купівлі НБУ іноземної валюти відбувається емісія грошей і відповідно збільшення обсягу грошової маси в обігу.

Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який застосовується НБУ через:

- реєстрацію імпорту та експорту капіталу;

- установлення максимальних та мінімальних розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в українських банках;

- установлення для осіб, які мають борги перед нерезидентами, обов'язкового безпроцентного вкладення певної частини від суми цих боргових зобов'язань в уповноважених банках України.

Експорт та імпорт капіталу супроводжуються припливом і відпливом іноземного капіталу. Відчутно впливають на стан грошового обігу в країні іноземні фінансові інвестиції, що вкладаються в національні цінні папери зі спекулятивними цілями. Особливо це стосується вкладень іноземними інвесторами свого капіталу в боргові зобов'язання держави. Якщо привабливість державних цінних паперів знижується, відбувається відплив іноземного капіталу з країни, що провокує зниження курсу національної валюти. Як наслідок, виникає необхідність вживання певних заходів, серед яких - підвищення процентної ставки й рівня дохідності емітованих державою цінних паперів. Одночасно Національний банк України не повинен допускати відпливу за кордон національної валюти, що може виникнути внаслідок відносно заниженої депозитної процентної ставки в країні.

Головна сучасна тенденція розвитку світових економічних відносин пов'язана із поширенням інтеграційних процесів, які охоплюють не лише економічні зв'язки, а й національні грошові системи держав. До найбільш поширених і широко відомих інструментів, які використовуються центральними банками різних країн належать: політика рефінансування, процентна політика центрального банку (інструмент, який є широко застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн), також в останні десятиріччя центральні банки країн із розвинутою економікою віддають перевагу такому важливому інструменту грошово-кредитної політики, як проведення операцій з цінними паперами на відкритому ринку.

Отже, розглянемо зарубіжний досвід проведення грошово-кредитної політики на прикладі таких держав з розвиненою економікою як США, Канада, Японія, Німеччина.

Грошово-кредитна політика Федеральної резервної системи США (ФРС) визначає тенденції розвитку не тільки економіки США, але й усієї світової економічної системи, оскільки долар відіграє роль міжнародної одиниці розрахунків у світовій торгівлі, по суті, перетворившись із національної валюти в міжнародну. Метою і завданням функціонування ФРС США є зростання промислового виробництва при максимальному рівні зайнятості, стабільність цін і помірні довгострокові процентні ставки. Для контролю за загальною масою грошей в обігу і кредитів у національній економіці ФРС використовує такі інструменти: регулювання облікової ставки, або ставки процентів, які сплачують комерційні банки за позичені у резервних банків гроші; встановлення норми обов'язкового резервування; операції на відкритому ринку, тобто купівля-продаж державних цінних паперів.

Пріоритетною ціллю грошово-кредитної політики Канади є контроль за інфляційними процесами, тобто підтримання стабільності канадського долара. Головним інструментом грошово-кредитної політики центрального банку Канади являється зміна орієнтира ставки овернайт - середньої ставки, яку він бажає бачити на ринку, де основні фінансові інститути й великі корпорації позичають одне одному кошти на дуже короткий строк. Зміни даного орієнтира впливають як на обмінний курс канадського долара, так і на інші процентні ставки, рівень яких визначається монетарними умовами функціонування канадської економіки. Іншою процентною ставкою Банку є ставка Bank Rate, що тісно пов'язана з орієнтиром ставки овернайт, за якою він видає одноденні позички фінансовим інститутам. Bank Rate - частина інтервалу, який має назву «операційна зона» для ставки овернайт. Ширина інтервалу становить 0,5%, а нижньою та верхньою межами є ставки, за якими центральний банк Канади надає позички на один день фінансовим установам. Ставка Bank Rate дорівнює верхній межі операційної зони, а овернайт знаходиться посередині [11, с. 117]. Грошово-кредитні умови визначаються двома показниками - відсотковою ставкою та валютним курсом. Таким чином, зниження процентних ставок призводить до збільшення витрат та зменшення заощаджень, тоді як знецінення долара може стимулювати експортні поставки та стримувати імпорт. І навпаки, підвищення процентних ставок призводе до стримування внутрішніх витрат, а підвищення ціни долара сприяє зменшенню експортних поставок та стимулює імпорт [12].

Грошово-кредитну політику в Японії розробляє та проводить Банк Японії, його призначення: забезпечення цінової стабільності і стабільності фінансової системи, створення основ для стійкого економічного розвитку. Основними інструментами грошово-кредитної політики Банку Японії є: коригування облікової ставки; регулювання обсягів купівлі-продажу облігацій та векселів; проведення обов'язкового резервування; регулювання операцій; моніторинг банківської діяльності; внесення пропозицій в плани банків [13]. Отже, грошово-кредитна політика Японії є прикладом вкрай ефективної політики, інструменти якої можуть бути використані з метою забезпечення зростання національної економіки.

Грошово-кредитну політику в Німеччині здійснює Бундесбанк. Головним завданням банку, є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Для цього він використовує традиційний набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Коли, як і які з них застосовувати, банк вирішує самостійно. Федеральний банк здійснює опосередкований вплив на відсоткові ставки, тобто забезпечує комерційні банки кредитними ресурсами.

Найефективнішими методами впливу на комерційні банки являються ломбардні, дисконтні кредити та операції на відкритому ринку. З метою надання дисконтних кредитів центральний банк Німеччини здійснює рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів [11]. Федеральний банк здійснює грошово-кредитну політику за допомогою таких інструментів: облікова політика; регулювання норм обов'язкового резервування; регулювання обсягу грошової маси; операції на відкритому ринку. Для забезпечення платоспроможності банківської системи центральним банком використовується такий інструмент грошово-кредитної політики як мінімальні резерви. Відповідно до цього кредитні інститути повинні зберігати мінімальні резерви у розмірі визначеного відсотка. При збільшенні чи зменшенні розмірів обов'язкових мінімальних резервів, Федеральний банк збільшує або зменшує масу кредитних ресурсів на ринку грошей. Банк здійснює касове виконання державного бюджету, операції з іноземною валютою і золотом, кредитує уряд і міжнародні організації.

У більшості країн світу встановлюють різні розміри облікових процентних ставок, враховуючи особливості функціонування економічної системи та рівень її розвитку, тенденції на світових фінансових ринках тощо. Офіційні облікові ставки деяких розвинених країн світу наведено у табл. 1. Зміною процентної ставки центральний банк може впливати на ставки за кредитами комерційних банків, на рівень інфляції в країні і курс національної валюти. Зниження процентних ставок тягне за собою збільшення ділової активності і зростання інфляції, тоді як при підвищенні процентних ставок спостерігається зниження ділової активності, падіння інфляції та зміцнення національної валюти. Величиною процентної ставки національні банки регулюють внутрішній валютний курс і економіку в цілому. Величину зміни процентної ставки зазвичай вимірюють у базисних пунктах (1 б.п. = 0.01%).

Таблиця 1. Офіційні облікові ставки Центральних банків розвинених країн у 2013 році[14]

Країна	Центральний банк	Ключова процентна ставка	Поточна ставка
США	FED (Federal Reserve)	Federal Funds Rate	0.25%
Єврозона	ECB (European Central Bank)	Refinancing tender	0.75%
Японія	BOJ (Bank of Japan)	Overnight Call Rate Target	0.10%
Канада	BOC (Bank of Canada)	Overnight Rate Target	1.00%

Облікова ставка НБУ на сьогодні складає 7,5%.Згідно наведеної таблиці найбільш високий рівень облікової ставки встановлено Центральним банком Канади - 1,0%, а найнижчий - Центральним банком Японії. Це пояснюється різними завданнями, що має вирішувати грошово-кредитна політика у кожній з країн, різною структурою економіки держав та динамікою її макроекономічних показників.

2. Аналіз грошово-кредитної політики в Україні: порівняльна характеристика монетарних інструментів за критеріями гнучкості, ефективності, швидкості впливу

Сучасний стан розвитку української економіки висуває нові вимоги стосовно економічної політики держави. Задля цього грошово-кредитна політика НБУ повинна бути направлена на підтримку стабільності грошової системи та банківського сектору, який виступає ключовим механізмом при взаємодії економічних агентів та забезпечення нормальної життєдіяльності національного господарства завдяки руху грошових коштів між суб'єктами ринку [15, с. 255].

Так, в 2009 році на фоні ризиків розгортання рецесійних процесів у реальному секторі, що пов'язані як з уповільненням світової економічної динаміки основне завдання грошово-кредитної політики полягало в зниженні темпів інфляції та її стабілізації в подальшому на низькому рівні. НБУ вживав заходи з посилення моніторингу за фінансовим станом банків, стимулював їх до поліпшення якості управління ризиками, сприяв підтримці ліквідності банків через механізм рефінансування [16].

У 2010 році вагомою лишалася роль кількісних показників обсягу грошової пропозиції, оскільки це дозволяє з одного боку, вчасно реагувати на монетарні ризики посилення інфляційного та девальваційного тиску, а з іншого - сприяти в межах компетенції стабільності фінансової системи через забезпечення на ринку необхідного обсягу ліквідності.

У 2011 році з метою нівелювання дії ризиків для економічного розвитку України Національний банк своєчасно вживав превентивні заходи і вдався до проведення жорсткої грошово-кредитної політики. За допомогою заходів грошово-кредитного регулювання Національному банку вдалося зв'язати значну частку вільної ліквідності банківської системи, що сприяло стабілізації ситуації на валютному ринку, збільшенню внутрішньої вартості гривні та покращенню ринкових очікувань та в результаті - зменшенню інфляції.

Характерною рисою та суттєвим економічним досягненням країни в першій половині 2012 року було досягнення та підтримання цінової стабільності. Зниження інфляції було зумовлене комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких насамперед вирізнялися високий урожай, відтермінування збільшення тарифів на газ та опалення для населення, виважена грошово-кредитна політика, яка обмежувала надмірне зростання споживчого попиту та забезпечувала прогнозовану динаміку валютного ринку [17].

Головною метою грошово-кредитної політики на сьогодні є стабільна грошова одиниця, як одна з базових цінностей суспільства, одна з головних гарантій захисту приватних економічних інтересів кожного громадянина та необхідна умова досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України. Оскільки найпоширенішими інструментами грошово - кредитної політики в Україні є: політика обов'язкових резервних вимог; процентна політика; рефінансування комерційних банків; валютна політика, то розглянемо динаміку показників.

Дані таблиці 2.1 свідчать, що за останні роки НБУ збільшив розмір обов'язкових резервів за коштами нефінансових корпорацій та домашніх господарств, залучених в іноземній валюті. Крім того, з лютого 2009 року упроваджено новий норматив обов'язкового резервування в розмірі 2% від суми коштів, залучених банками від інших депозитних корпорацій - нерезидентів та інших фінансових корпорацій-нерезидентів, а в 2011 році цей показник диференціюється. Згідно з таблицею 2.2, з 2010 року облікова ставка знизилася і до 2012 року демонструвала стабільний рівень. Сприятливі умови розвитку національної економіки (січень - травень 2012 року), а також стійка тенденція щодо зниження інфляції давали змогу Національному банку України активно застосовувати важелі процентної політики для стимулювання процесів економічного зростання. Зокрема, з метою підтримки ринкових тенденцій щодо здешевлення вартості кредитів Національний банк України з 23 березня 2012 року знизив на 0,25 в. п. до 7,5% річних облікову ставку. При цьому середньозважена ставка за всіма інструментами стабільно знижується протягом аналізованого періоду, оскільки Національний банк України знижував ставки за постійно діючими механізмами рефінансування овернайт до 9,0%. Відповідно знижувалися середньозважені відсоткові ставки за тендерними кредитами Національного банку України та операціями репо до 9,3%. Зазначені заходи сприяли формуванню тенденції до поступового зменшення вартості ресурсів.

Таблиця 2.3. Грошова допомога НБУ комерційним банкам

Рік	Рефінансування банків, млрд. грн	Купівля ОВДП (за номіналом), млрд. грн
2009	64	34,9
2010	5	27,6
2011	29	20,4
2012	98	38,6

Обсяг операцій НБУ з рефінансування банків у 2012 році склав 97,6 млрд. гривень. При цьому Національний банк активно викуповував у них державні облігації - обсяг цих транзакцій склав 38,6 млрд. гривень. Така активність НБУ в наданні допомоги комерційним банкам спостерігалася в останній раз у розпал економічної кризи. У 2009 році, наприклад, НБУ купив ОВДП на 34,9 млрд. гривень, а обсяг рефінансування банків склав 64,4 млрд. гривень.

Безумовно, частина цих операцій були короткостроковими, і гроші швидко поверталися в НБУ. Однак сам по собі різкий сплеск активності центробанку при проведенні таких транзакцій вказує на нездорові тенденції, як в банківській системі, так і в економіці.

За даними таблиці 2.4, помітно, що за аналізований період офіційний курс гривні знизився до 798,98 грн. за 100 доларів США. Зниження курсу відбувалося на фоні підвищеного попиту на іноземну валюту. Більш низька інфляція в Україні в 2012 році порівняно з країнами - основними торговельними партнерами позитивно вплинула на конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Реальний ефективний обмінний курс гривні знизився за 11 місяців 2012 року на 5,0% порівняно з груднем 2011 року. Завдяки цьому українські виробники отримали цінові переваги як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках збуту їх продукції.

Ефективність грошово-кредитної політики проявляється в передавальному механізмі, тобто демонструє як пропозиція грошей впливає на обсяг ВВП.

Таблиця 2.5. Обсяг грошової маси України, млн. грн [20]

Період	M0	M1	M2	M3
2009	157029	233748	484772	487298
2010	182990	289894	596841	597872
2011	192665	311047	681801	685515
2012	203245	323225	771126	773199

Отже, виходячи з таблиці, видно, що грошова маса зростає. Причому, в 2012 році збільшення грошової маси відбулося як за рахунок готівкової, так і депозитної складових. У цілому динаміка депозитів у 2012 році характеризувалася стабільним зростанням, яке відбувалося як за рахунок приросту депозитів суб'єктів господарювання, так і населення.

Таблиця 2.6. Динаміка ВВП [21]

	ВВП у фактичних цінах, млн. грн.	ВВП на душу населення, грн.	У% до попереднього року
			індекс фізичного обсягу ВВП	індекс-дефлятор ВВП
2009	913 345	19 832	85,2	113,0
2010	1 082 569	23 600	104,1	113,8
2011	1 302 079	28 488	105,2	114,3
2012	1 408 889	30 901	100,2	108,0

Дивлячись на дані таблиці, можна зазначити позитивну тенденцію збільшення реального ВВП в 2012 році. Зниження інфляції було зумовлене чинниками, серед яких насамперед вирізнялися високий урожай, відтермінування збільшення тарифів на газ та опалення для населення та виважена грошово-кредитна політика, яка обмежувала надмірне зростання споживчого попиту та забезпечувала прогнозовану динаміку валютного ринку [17].

В Україні, на сьогодні найбільш ефективними монетарними інструментами є механізм рефінансування та норма обов'язкового резервування. Але, в нашій країні інструмент рефінансування застосовується в основному для підтримки поточної ліквідності банківської системи. Хоча він міг би достатньо ефективно використовуватися як засіб забезпечення реального сектору економіки перш за все у пріоритетних галузях економіки України у грошових коштах. Регулювання грошового ринку в Україні через процентну політику здійснювати доволі складно. На нинішньому етапі розвитку економіки та грошового ринку для забезпечення цінової стабільності під час проведення монетарної політики виникає потреба в наданні пріоритетності процентній політиці як механізму регулювання грошового ринку. Необхідно зазначити, що до 2009 року об'єми операцій рефінансування комерційних банків в Україні були незначними, відповідно, ставка рефінансування не здійснювала значного впливу.

Визначення норм обов'язкових резервів - досить сильний і швидкий, але грубий інструмент грошово-кредитної політики, отже, часті зміни норм обов'язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків. На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Крім того, зміна кредитної можливості банків впливає на рівень процентних ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей в обігу. Тому в країнах з ринковою економікою цей інструмент грошово-кредитної політики використовується з певними обмеженнями і рідко. Як облікова ставка, так і норма обов'язкового резервування належать до менш гнучких.

Що стосується валютної інтервенції як інструмента валютної політики, то він гнучкий, але використовується НБУ неефективно, оскільки відбувається доларизація економіки [22, с. 6]

Таблиця 2.7. Структура грошової маси у розрізі валют [20, с. 74]

Внаслідок економічної кризи, яка набула розвитку в Україні, починаючи з вересня 2008 року, частка національної валюти у грошовій масі в обігу знизилась до 68,4% у 2009 році, в той час, як станом на кінець 2007 року вона становила 77,2%. Незважаючи на стабільність курсової та цінової динаміки, яка спостерігається із кінця 2009 року, питома вага грошової маси в іноземній валюті лише за два місяці 2012 року підвищилась на 0,8 в.п. За таких умов, питома вага національної валюти у структурі грошової маси на 8,4% нижча порівняно із докризовим значенням. Операції на відкритому ринку не є інструментами глибокої дії і їх вплив є більш відчутним у короткостроковому періоді, але це найбільш гнучкий інструмент.

Теперішня грошово-кредитна політика НБУ має рестрикційний тип та спрямована на обмеження інфляційних тенденцій, короткотермінову стабільність гривні і не сприяє зростанню обсягів кредитування реального сектора економіки і пріоритетних галузей, а отже, загальному відродженню національної економіки [22, с. 8]

3. Проблеми та пріоритети розвитку грошово-кредитної політики України

У сучасних умовах переходу України до ринкової економіки помітно зростає роль обґрунтування сутності грошово-кредитної політики, спрямованої на стимулювання сталого економічного розвитку, і на цій основі - підвищення народного добробуту. Від ефективності грошово-кредитної політики залежать головні макроекономічні завдання держави. Грошово-кредитна політика в Україні має бути націлена на успішне розв'язання проблем перехідної економіки через зростання ефективності діяльності банківської системи та грошового обігу [23, с. 152]

Світова практика нагромадила значний досвід грошово-кредитного регулювання, тому важливим є його врахування при розробці та реалізації грошово-кредитної політики в Україні. Звичайно, відпрацювання будь-яких універсальних правил проведення грошової політики є досить проблематичним, оскільки макроекономічна ситуація як в масштабах світової економіки, так і в Україні, схильна до істотних змін. Питання вибору оптимальної політики в системі грошово-кредитного регулювання і доцільності модернізації того, що вже застосовується, практично ніколи не втрачало актуальності.

Формування грошово-кредитної політики має теоретичне і практичне значення в умовах розвитку ринкової економіки в Україні. Все більшого значення набуває роль Національного Банку України, як центру державного регулювання та монетарні методи впливу на економічні процеси. Таким чином зростає значення пошуку нових шляхів вирішення проблем грошово-кредитної політики, яка є основним ринковим регулятором стабільності і економічного розвитку.

Велику роль у реалізації грошово-кредитної політики відіграють грошові агрегати. Вони розкривають структуру грошової маси на основі принципу ліквідності, коли до першого агрегату належать готівка і чеки, яким властива найвища ліквідність, а до наступних - менш ліквідні платіжні і розрахункові засоби. Однією з особливостей грошової системи нашої країни, є висока питома вага готівки і виокремлення такого структурного елементу грошової маси, як грошова база (агрегат М0). Беручи до уваги світовий досвід, слід зазначити, що, наприклад, у США немає поняття «грошова база» та такого грошового агрегату, як М0. Грошове агрегування починається з агрегату М1, до якого входить готівка, поточні депозити, у тому числі чекові. Наступною проблемою є недостатній рівень монетизації української економіки - 52,17% за 2011 рік [24, с. 60]

Для порівняння у розвинених країнах рівень монетизації економіки становить: Великобританія - 100%, Німеччина - 70, Швейцарії - 120, США - 70, Китаї - 100-120%. Отже, Україна має невикористаний потенціал економічного зростання, оскільки грошова маса стимулює платоспроможний попит і орієнтує виробників на нарощування обсягів виробництва товарів та послуг, що сприяє створенню нових робочих місць, а значить збільшується зайнятість та покращується рівень життя населення.

Але, процеси підвищення рівня монетизації економіки супроводжуються зростанням грошової маси, що, у випадку її нераціонального використання, може створити загрозу підвищення інфляції. Саме тому підвищення рівня монетизації має бути збалансованим з комплексом антиінфляційних заходів, скерованих на використання зростаючих обсягів грошової маси, на стимулювання виробництва і збільшення пропозиції товарів та послуг за умов стабільних цін [25].

До факторів, які впливають на грошово-кредитну політику України можна віднести [26, с. 65]:

* - проблемність взаємодії між центральним банком і урядом;

* - відсутність достатніх умов для нормальної роботи альтернативних валютному каналів монетарної трансмісії;

* - суперечлива ідеологія підтримки банківської системи в ситуації кризи;

* - неконтрольований переплив частини наданих кредитів рефінансування на валютний ринок (неефективність валютних інтервенцій в частині впливу на обмінний курс внаслідок їх доступності для обмеженого кола фінансових установ);

* - інституційні перешкоди на шляху рекапіталізації банківської системи за рахунок приватного капіталу, що посилює навантаження на грошово-кредитну політику і бюджет;

* - відсутність механізмів залучення довгострокових гривневих ресурсів;

Для вирішення проблем та поліпшення стану фінансового ринку України доцільним було б змінити грошово-кредитну політику на більш жорстку та послідовну, за допомогою наступних методів:

* - зниження ставки рефінансування комерційних банків;

* - для розвитку такого інструменту грошово-кредитної політики, як операції на відкритому необхідний ще більший розвиток фондового ринку, урізноманітнення форм цінних паперів, перетворення фондових бірж на активний механізм переливу капіталів;

* - запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань, встановлення банківської маржі по операціях за кредитом;

* - виконання Національним банком функції «кредитора останньої інстанції» шляхом забезпечення рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки країни;

* - використання керованого плаваючого курсу з поступовим переходом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу;

* - задля недопущення швидкого вичерпування офіційних золотовалютних резервів центрального банку внаслідок активних валютних інтервенцій необхідно вжити певних обмежувальних заходів щодо збільшення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку і скорочення попиту на неї;

* - важливим є створення інвестиційних іпотечних банків, що дасть змогу зв'язати зростання грошей з інноваційними процесами, забезпечить підтримку взаємозалежності між грошовою масою та економічною діяльністю;

* - необхідно вжити рішучих заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки, адже підрив довіри до національної грошової одиниці, а, отже, і до банківської системи, зумовлений передусім виконанням грошових функцій на території нашої країни іноземною валютою. Іншими напрямами оптимізації грошово-кредитної політики можна також запропонувати стабілізацію банківської системи загалом, а також контроль за цільовим використанням кредитів рефінансування [27, с. 46]

Відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики на 2013 рік головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін. Річний показник приросту індексу споживчих цін у 2013-2014 роках має стабілізуватися в діапазоні 4 - 6%, а починаючи з 2015 року, - утримуватися в межах 3 - 5%. Основні завдання грошово-кредитної політики на 2013 рік передбачають необхідність утримання приросту індексу споживчих цін у межах 4,8 - 6,1%. Монетарні чинники впливу на стабільність грошової одиниці контролюватимуться через регулювання обсягу монетарної бази, яка розглядатиметься як операційний орієнтир грошово-кредитної політики. Основними засадами грошово-кредитної політики передбачено, що за реалізації першого сценарію макроекономічного прогнозу Уряду України приріст обсягу монетарної бази у 2013 році може становити до 8%. У разі розвитку макроекономічної ситуації за другим сценарієм є підстави прогнозувати, що приріст обсягу монетарної бази становитиме до 6%.

У 2013 році за обома офіційними прогнозними сценаріями Кабінету Міністрів України в економіці України триватимуть започатковані у попередні роки позитивні процеси: зростання визначатиметься здебільшого внутрішнім попитом, збільшуватиметься роль інвестицій, відновлюватиметься експортна активність підприємств. Проте інтенсивність цих процесів може значно відрізнятися внаслідок різних припущень щодо ситуації на світових ринках товарів і капіталу [19].

Список джерел

1. Волкова Н.И. Управление банковской деятельностью: учебно-практическое пособие / Н.И. Волкова, Р.А. Герасименко, Т.А. Чашко; под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003. - 338 с.

2. Любунь О.С. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: [навчальний посібник] / О.С. Любунь, В.С. Любунь, І. В. Іванець. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 357 с.

3. Романишин В.О. Центральний банк і грошово-кредитна політика: [навчальний посібник] / В.О. Романишин, Ю.М. Уманців. - К.: Атіка, 2005. - 480 с.

4. Центральний банк та грошово-кредитна політика: підручник / А.М. Мороз, М.Ф. Буховкіна, М. І. Савлук та ін. - К.: КНЕУ, 2005. - 556 с.

5. Базилевич В. Макроекономіка: підручник / В. Базилевич, К. Базилевич, Л. Баластрик. - К.: Знання, 2008. - 743 с.

6. ЗУ «Про національний банк України» №679-ХІV від 20.05.1999

7. Банківська енциклопедія / за ред. А.М. Мороза. - К.: Вид-во «Фінанси і кредит», 1993. - 328 с.

8. Лапчук Я.С, Іванченко Г.В: ЗМІСТ ТА ЦІЛІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ?Вип. 20.2

9. Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України» №172 від 21.04.2004

10. Постанова НБУ «Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України» №259 від 30.04.2009

11. Ніконенко У.М. Зарубіжний досвід здійснення грошово-кредитної політики (на прикладі Канади, Японії, Німеччини) [Текст] / У.М. Ніконенко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №5.

12. Bank of Canada [Electronic resource]:/Access: http://www.bankofcanada.ca/2011/11/speeches/renewing-canada-monetary-policyframework/.

13. Економічна онлайн бібліотека [Електронний ресурс]: / Режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php? book=2&article=107

14. http://www.forexua.com/ru/analytic/rates/

15. Самсонова, К.В. Напрями сучасної грошово-кредитної політики в умовах виходу з фінансової кризи [Текст] / К.В. Самсонова, Н.В. Гаврилова // Наукові записки. - 2010. - Вип. 10.1

16. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document? id=64992

17. Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=60522

18. Статистичний бюлетень 2012 (електронне видання) http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=71195

19. Монетарний огляд за 2012 рік http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=58037

20. Бюлетень Національного банку України 2012 http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=67693

21. http://www.ukrstat.gov.ua

22. Коваленко М.М Грошово-кредитна політика національного банку в контексті кредитування реального сектору економіки України // Теорія та практика державного управління. - Вип.3 (34)

23. Осипчук Д.Г Проблеми грошово-кредитної політики в Україні та шляхи їх вирішення // Наукові праці НДФІ 3 (44)

24. Греков И.Е О совершенствовании подходов к определению монетизации экономики и обоснование ее оптимального уровня // Финансы и кредит -2009. - №11.

25. Монакова Я.С. Інфляція та монетизація української економіки в умовах поглиблення трансформаційних процесів - 2012 http://nauka.kushnir.mk.ua/? p=14626

26. Кричевська Т. Фінансово-економічна криза і виклики для грошово-кредитної політики // Економіка України. - 2009. - №4.

27. Коновалова С.О. Специфіка кредитно-грошової політики в умовах світової фінансової кризи // Інвестиції:практика та досвід. - 2009. - №8.

28. Мелих О.Ю Сучасні тенденції доларизації економіки України та шляхи її подолання // ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА 9'2012 [35].-с. 42-48.

29. Волкова В.В Особливості використання інструментів грошово-кредитної політики в сучасних умовах // Економіка і організація управління. випуск №1 (11) 2012.-с. 52-61

30. Щербакова О. Перспективи грошово-кредитної політики на етапі посткризового відновлення економіки України // Вісник НБУ 2011.-с. 4-8

Размещено на Allbest.ru