Аналіз діяльності ЗАТ "Золочівський ХПП"

83

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини дуже сильно змінили умови функціонування підприємств.

Підприємства, для того щоб вижити, повинні проявляти ініціативу, підприємливість і бережливість з тим, щоб підвищити ефективність виробництва, в іншому випадку вони можуть опинитися на межі банкрутства.

В ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства є його фінансовий стан. Він відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.

Актуальність теми, полягає в тому, що в умовах ринкової економіки обґрунтованість та дієвість управлінських рішень на мікро - та макрорівнях значною мірою залежить від результатів оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання, зміст якої виходить за межі обчислення окремих коефіцієнтів і передбачає вивчення комплексу показників, які відображають різні аспекти діяльності підприємства.

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства.

Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень сутності фінансового стану та визначень фінансової стійкості, фінансового положення підприємства, про відсутність єдиної думки щодо групування та способу обчислення показників оцінки фінансового стану.

Метою даної роботи є аналіз діяльності ЗАТ «Золочівський ХПП» та розробка шляхів поліпшення фінансового стану підприємства. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- уточнити визначення економічної сутності фінансового стану;

- проаналізувати методики оцінки фінансового стану підприємств в Україні та обрати зручнішу для аналізу;

- визначити оптимальний комплекс показників оцінки фінансового стану підприємств;

- оцінити фінансовий стан ЗАТ «Золочівський ХПП»

- розробити пропозиції щодо удосконалення фінансового стану підприємства та запровадити їх для нашого підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансовий стан ЗАТ «Золочівського хлібопоийомного пункту»

Предметом дослідження є теоретичні основи та методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємств.

1. Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення

1.1 Фінансовий стан підприємства

Всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку. Це таке господарювання, яке передбачає порівняння витрат і результатів діяльності в грошовій формі, одержання максимуму прибутку при мінімуму витрат. Суть комерційного розрахунку зумовлює специфічні вимоги до організації фінансового господарства підприємства, яке має зважати на те, що суб'єкти господарювання у ринковій економіці володіють не уявною, а дійсною фінансовою незалежністю і що вони несуть реальну економічну відповідальність за ефективність свого функціонування, своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, банками, іншими діловими партнерами, а також перед державою. Здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить своє відображення у його фінансовому стані.

Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого - виявляє передумови розвитку підприємства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансового стану підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств). Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.ГТ. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, А.Д. Шеремет та інші.

Водночас маємо великі розбіжності у трактуванні науковцями й практиками поняття «фінансовий стан підприємства», складу показників, що його визначають, та їхніх критеріальних значень. Брак уніфікації, з одного боку, ускладнює навчальний процес, а з другого - не дає змоги однозначно оцінювати реальний фінансовий стан підприємства. У згаданих розробках дедалі більше закріплюються відмінності в розумінні «фінансового стану підприємства» або повторюються трактування, зроблені раніше, що й зумовлює необхідність уточнення поняття «фінансовий стан підприємства» та показників, що його визначають.

Метою нашого дослідження є всебічна оцінка різних трактувань поняття «фінансовий стан підприємства» та спроба уточнити його сутність і обґрунтувати вибір таких основних показників оцінки фінансового стану, що найповніше його характеризують, відповідно до поставлених завдань та конкретних умов функціонування підприємства.

Дослідження офіційних методик і положень та розробок науковців щодо трактування поняття «фінансовий стан підприємства» свідчить про їхнє розмаїття й неузгодженість, що підтверджується нижчевикладеним.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями [12].

Г.О. Крамаренко автор підручника «Фінансовий аналіз і планування» вважає, що фінансовий стан - являє собою найважливішу характеристику економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі [28]. Він визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, дозволяє оцінити, якою мірою гарантовано економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансових та інших відносинах.

Зокрема методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій №22 від 23 лютого 1998 року, сутність цього поняття визначено так: «Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів». Вважаємо, що таке трактування поняття «фінансовий стан підприємства» чітко не відображає його сутності. З нашої точки зору, сутність фінансового стану підприємства виявляється не в комплексності поняття, що є взагалі другорядним, а тим більше - поняття не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин. Від останніх залежатиме фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, подальшого розвитку, погашення лише короткострокових чи і довгострокових зобов'язань[34].

Практично аналогічно визначається і в інших положеннях сутність поняття «фінансовий стан підприємства», яке зводиться до системи показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Так, Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України №49/121 від 26 січня 2001 року, визначено «фінансовий стан підприємства» як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств [1]. Однак у цьому трактуванні знаходять відображення характеристики, що є найвагомішими у визначенні сутності фінансового стану - спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності.

Щодо визначень цього поняття науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування сутності «фінансового стану підприємства» за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Для узагальнення різних визначень, зроблених вченими-економістами щодо розуміння ними сутності поняття «фінансовий стан підприємства», розглянемо їхню еволюцію відповідно до становлення та розвитку навчального курсу «фінансового аналізу».

Так, Е.А. Маркар'ян та Г.П. Герасименко у книзі «Фінансовий аналіз» визначають це поняття так: «Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають його спроможність погасити свої боргові зобов'язання» [36]. Таке визначення не розкриває економічну сутність цього поняття, а вказує лише на одну із його характеристик - відповідний рівень показника ліквідності.

Досить звужене визначення поняття «фінансовий стан підприємства», на нашу думку, знаходимо у А.І. Ковальова і В.П. Привалова. Вони розуміють фінансовий стан підприємства як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [22]. Слід зауважити, що фінансовий стан підприємства - це не сукупність показників, за їх допомогою він лише кількісно вимірюється.

Отже, на нашу думку, автор вказує радше на інструментарій виміру фінансового стану підприємства, що, безумовно, є важливим для його оцінки. Низка авторів при визначенні поняття «фінансовий: стан підприємства» першоознакою, як і в згаданій вище методиці, вважають його комплексність, яка, на наш погляд, як було сказано, не є визначальною.

Так, у підручнику «Фінанси підприємств» за редакцією проф. A.M. Поддєрьогіна наведено таке визначення: «Фінансовий стан» - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність розміщення і використання фінансових ресурсів» [42]. Це визначення є повтором зробленого раніше в Методиці інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій ще в 1998 році.

Порівняно з таким визначенням обґрунтованішим, з нашої точки зору, є трактування сутності поняття «фінансовий стан підприємства» серед вказаних вище авторів у тих, що підкреслюють відображення ним якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими редакційними відмінностями. Серед них можна виділити тлумачення М.Я. Дем'яненка, В.В. Осмоловського, М.Ф. Коробова та інших. Зокрема найповніше визначення поняття «фінансового стану підприємства» наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем'яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства. «Фінансовий стан - це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу» [44].

У автора підручника «Теорія аналізу господарської діяльності» для студентів економічних спеціальностей В.В. Осмоловського при визначенні поняття «фінансового стану підприємства» на першому місці також його комплексність: «Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю [38]. Як видно із визначення, основний акцент зроблено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, що вельми важливо, а й на доцільності та ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості. Водночас не зрозуміло, чому автор виділяє лише виробничу діяльність.

Досить повним і, на наш погляд, ширшим, ніж «фінансовий стан підприємства», є визначення сутності цього поняття у М.Я. Коробова - автора навчального посібника «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств». Він стверджує, що «фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями [24].

Доволі вагомим, але дещо суперечливим є визначення «фінансового стану підприємства», наведене авторами у навчальному посібнику «Економічний аналіз» за редакцією М.Г. Чумаченка. За їхнім визначенням, фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами[10].

Взагалі, конкурентоспроможність підприємств є дещо іншою характеристикою, а тим більше «фінансова конкурентоспроможність» потребує додаткового з'ясування.

У підручнику «Аналіз господарської діяльності» сутність поняття «фінансовий стан підприємства» його автор Г.В. Савицька визначає таким чином: «фінансовий стан підприємства - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу» [41]. Особливість такого визначення полягає в тому, що автор уперше визнає фінансовий стан економічною категорією і підкреслює, що ця категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу (сьогодні і тільки, а завтра ситуація уже може бути іншою).

Таке трактування практично повторюють, без акценту відображення фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, автори підручника «Курс економічного аналізу» за редакцією І.Ф. Прокопенка. Фінансовий стан підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності [40]. Вважаємо, що як у першому, так і в другому випадку відсутні необхідні обґрунтування щодо визнання категорією фінансового стану підприємства. У системі - економічна категорія, поняття і терміни - його необхідно визнавати як поняття.

На думку А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева, «фінансовий стан підприємства» виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел [48]. Справді, це так. Однак з цього визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на цьому акцентувати увагу.

У спеціальній літературі знаходимо і зовсім спрощене трактування поняття «фінансовий стан підприємства». Так, В.І. Іващенко, М.А. Болюх у навчальному посібнику «Економічний аналіз господарської діяльності» наводять таке визначення: «фінансовий стан підприємства - це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження». З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є результатом також операційної та інвестиційної, і зовсім випускаються з поля зору якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори навчального посібника «Фінансовий менеджмент» О.ГЇ. Крайник, З.В. Клепікова. Ними наведено таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства» [27]. Отож тут не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств, а повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Порівняння визначень цього поняття різними авторами та їх критична оцінка дає підстави дійти висновку, що «фінансовий стан підприємства» об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

Отже, розглянувши достатню кількість визначень різних авторів зробимо висновок що, фінансовий стан підприємства - це реальна (на фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов'язань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

З огляду на поставлену мету, з якою проводять оцінку фінансового стану, пропонується оцінювати фінансовий стан підприємств з точки зору короткострокової та довгострокової перспектив. У першому випадку критеріями оцінки фінансового стану виступають ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто спроможність його вчасно й у повному обсязі розрахуватись за короткостроковими зобов'язаннями.

З позиції довгострокової перспективи «фінансовий стан підприємства» характеризується структурою джерел коштів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Автори підкреслюють, що не існує будь-яких єдиних нормативів співвідношення власного і залученого капіталу, але поширеною є думка, що частка власного капіталу має бути досить великою (не менше 60%).

Фінансовий стан - це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів[25].

Якщо підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Платоспроможним є таке підприємство, у якого активи перевищують зовнішні зобов'язання. Спроможність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називають ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої короткострокові зобов'язання за умови реалізації поточних активів.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану є фінансова стабільність (стійкість) підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності.

Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває витрати, вкладені в активи (основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості й вчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів [18].

Фінансовий стан підприємства визначають сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення й використання ресурсів підприємства, його реальні і потенційні фінансові можливості [16].

Слід наголосити, що теоретичні та методичні питання аналізу, що стосуються функціонування вітчизняних підприємств у сучасних умовах, доволі глибоко опрацьовано авторами, і водночас у сучасних умовах зростає актуальність питань, пов'язаних з вибором та уніфікацією системи фінансових показників оцінки фінансового стану підприємства, оскільки саме правильний їх вибір, враховуючи поставлену мету, дасть змогу всебічно й якісно оцінити діяльність підприємства.

Отже, розглянувши безліч тлумачень фінансового стану, визначимо те яке на нашу думку краще розкриває фінансовий стан, а саме, що фінансовий стан підприємства це - ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Критична оцінка фінансових показників, які представлені у спеціальній літературі, свідчить, що різні автори для аналізу фінансового стану підприємства використовують подібні групи, хоча ці групи можуть включати абсолютно різні коефіцієнти, і навпаки - аналогічні фінансові коефіцієнти згруповані у різні групи.

Можна виділити такі явища, що потенційно мають у собі властивість впливу на фінансовий стан підприємства.

- Надмірний обсяг поточних активів. Оскільки величина активів прямо пов'язана з витратами фінансування, то підтримання надмірних активів скорочує доходи. Можливі різні причини виникнення надмірних активів: неходові залежані товари, звичка «мати про запас» тощо. Відомі й інші специфічні причини. Наприклад, транснаціональні корпорації дуже часто стикаються з проблемою перекидання обігових активів, що неефективно використовуються, з однієї країни в іншу, що призводить до появи «заморожених» активів[37].

- Недостатність коштів. Грошові ресурси є наймобільнішою частиною оборотних активів. Відомо, що добрий фінансовий стан підприємства характеризується постійною наявністю коштів на розрахунковому рахунку. Оптимальна для підприємства сума грошових ресурсів визначається впливом різних чинників, які викликають часто взаємопротилежні тенденції. Так, певний грошовий запас не обхідний для своєчасної оплати поточних платежів, оплати праці, розвитку виробництва, на випадок непередбачених витрат, ефективних капіталовкладень та інше. Нестача ж грошових коштів у потрібний момент пов'язана з ризиком переривання виробничого процесу, можливим невиконанням зобов'язань, із втратою додаткового прибутку, а також може створювати умови для банкрутства.

Неоднозначно на грошові ресурси впливає й інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних коштів, а з другого - призводить до використання дедалі більшої їх маси. При цьому загострюється проблема здійснення контролю над рухом таких коштів. Отже, оптимальна сума грошових ресурсів визначається діловою активністю підприємства та обґрунтованістю їхньої щоденної потреби. Досвід переконує, що кількість коштів на розрахунковому рахунку підприємства повинна дорівнювати їхньому три-чотириденному обороту[34].

- Брак виробничих запасів. Підприємство повинно мати достатню кількість сировини й матеріалів для підтримання ефективного процесу виробництва; готової продукції має вистачати для виконання усіх замовлень.

Так, збільшення умовної ваги виробничих запасів може означати їхнє накопичення внаслідок наявності неліквідів, свідомого накопичення у зв'язку зі збоями в постачанні, інфляційними процесами та з інших причин. Це призводить до втрати споживчих властивостей продукції внаслідок неякісної сировини, зниження цін, збитків. Зменшення умовної ваги вкладень у виробничі запаси та незавершене виробництво може призвести до дефіциту окремих видів сировини і перебоїв у процесі виробництва, недовантаження виробничих потужностей, падіння обсягів виробництва й реалізації, збитків.

Щоб забезпечити безперебійний виробничий процес і реалізацію продукції, виробничі запаси повинні бути оптимальними. Важливими умовами їх досягнення є обґрунтовані розрахунки потреби, встановлення постійних договірних відносин із постачальниками і виконання ними своїх зобов'язань. Дуже часто причиною непередбачених коливань фактичних запасів є невиконання постачальниками своїх зобов'язань. Крім того, такими причинами можуть бути недоліки в організації виробництва: неритмічність випуску продукції, невиконання плану освоєння нових її видів, зміна асортименту продукції, вади в організації її збуту, недоліки в плануванні та обліку тощо. Головними причинами збільшення залишків готової продукції є: неритмічний випуск, невідповідність графіка поставок готової продукції плану перевезень та графіка надання транспортних засобів під завантаження, незадовільна організація пакування й завантаження готової продукції, затримка оформлення транспортних документів та інше. Збільшення умовної ваги готової продукції може бути результатом зниження попиту внаслідок низької якості, високих цін або інших причин. Наслідком цього для підприємства-виробника буде відсутність коштів на розрахунковому рахунку, необхідність отримання додаткових кредитів і сплати відсотків за ними, збільшення кредиторської заборгованості й збитки. Збільшення умовної ваги незавершеного виробництва може бути викликане простоями устаткування, недоліками технологічного процесу та інше.

- Недостатність власних кредитних можливостей. Цей ризик пов'язаний із тим, що під час продажу товарів у кредит покупці можуть оплатити їх упродовж кількох днів або навіть місяців, унаслідок чого на підприємстві виникає дебіторська заборгованість.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна зробити певні висновки.

Перше: головною умовою ефективної фінансово-господарської діяльності підприємств є оптимізація розмірів і структури обігових коштів, а також зниження витрат, пов'язаних з іммобілізацією оборотних активів. Під іммобілізацією мається на увазі використання обігових коштів не за призначенням (буквально: «приведення у бездіяльність»): відвантажені товари, не оплачені в строк покупцями; товари на відповідальному зберіганні у покупців через відмову від акцепту; понаднормові втрати і витрати від псування товарно-матеріальних цінностей, витрати на капітальні вкладення у розмірах, що перевищують наявні джерела, тощо.

Друге: зміни структури активів підприємства у бік збільшення частки обігових коштів можуть вказувати:

- на формування мобільнішої структури активів, яка сприяє прискоренню кругообігу обігових коштів підприємства;

- на відтягнення частини поточних активів для кредитування споживчих товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини обігових коштів із виробничого циклу;

- на скорочення виробничої бази.

У фінансовому стані знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами, тобто фінансової роботи. Бо, як уже зазначалося, для отримання доходу, прибутку підприємство повинне на належному рівні, з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпорядитися наявними власними і позиковими ресурсами, тими ресурсами, які воно одержує, реалізовуючи новостворену вартість.

Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

- прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;

- оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку. Що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань;

- наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

- раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позикових), перш за все недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного для підприємства устаткування, яке довгий час не монтується і не використовується, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші позапланові і непродуктивні витрати;

- платоспроможність;

- ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямах необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

1.2 Методики визначення фінансового стану підприємства

економічний фінансовий стан показник

Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства

Конкурентні умови функціонування підприємств у ринковому середовищі, а також їхні взаємини з державою, інвесторами, кредиторами породжують розмаїтість форм економічних і фінансових ситуацій, що істотно впливають на фінансовий стан підприємств. Уміння здійснювати ефективне управління фінансовим станом підприємства, у тому числі й у плані перспектив його розвитку, залежить не тільки від мети його проведення, а від доцільності використання того чи іншого методу оцінки фінансового стану підприємства, його адаптації до сучасних значень і цілей розвитку, а також вимог висунутих з боку зовнішніх суб'єктів господарювання, інвестиційного і податкового середовища. Це визначає наукове і практичне значення дослідження наявних методів оцінки фінансового стану підприємства.

Питанням оцінки фінансового стану підприємства присвячено безліч праць авторів різних країн. Засновниками розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-американської школи (Р. Фоулк, Дж. Кеннон, Р. Сміт, Дж. Хорріган, фахівці фірми Дюпон і т.д.). У Росії останні дослідження з цих питань висвітлено у працях В.В. Ковальова, А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, О.С. Стоянової й інших авторів, в Україні - у працях С.Ф. Покропивного, А.М. Поддєрьогіна, Т.Г. Беня, С.Б. Довбні та інших. При цьому використовуються різні підходи та методології оцінки фінансового стану підприємства.

Накопичений такий досвід потребує критичного огляду, систематизації методів оцінки фінансового стану для з'ясування їхніх недоліків та переваг, виявлених у процесі їх практичного використання.

Аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел дав змогу виокремити такі методи оцінки фінансового стану підприємства: коефіцієнтний; комплексний; інтегральний; беззбитковий; рівноважний.

Найопрацьованіший - широко застосовуваний у світовій практиці коефіцієнтний метод. Він базується на розрахунку системи коефіцієнтів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства і враховують чинники внутрішнього й зовнішнього впливу на фінансовий стан підприємства. Цей метод має безліч модифікацій, які з урахуванням світового досвіду і з позицій обліку аспектів діяльності підприємств можна, використовуючи мінімальну кількість коефіцієнтів (тис), систематизувати в такий спосіб (див. рис. 1.3).

При оцінці фінансового стану підприємства таким методом використовують або всю сукупну діяльність підприємства, або їхню визначену групу, розширюючи притому склад коефіцієнтів (від 3 до 10). При цьому зростає трудомісткість такого методу, складнішим стає процес формування висновків про фінансовий стан підприємства. Істотним недоліком цього методу є відсутність нормативних значень більшості використовуваних коефіцієнтів, а також та обставина, що зміни величин коефіцієнтів у динаміці не можуть бути інтерпретовані належним чином, оскільки і чисельник, і знаменник будь-якого коефіцієнта змінюються в часі. Недоліки та переваги коефіцієнтного методу.

При комплексній оцінці фінансового стану підприємства найзагальніші показники його діяльності аналізують у динаміці і групують за двома напрямами. До першого напряму включають показники й чинники доброго фінансового стану: стійку платоспроможність; ефективне використання капіталу; своєчасну організацію розрахунків; наявність стабільних фінансових ресурсів. До другого напряму включають показники незадовільного фінансового стану: відсутність власних оборотних коштів; неефективне розміщення ресурсів; наявність стійкої заборгованості з платежів; негативні тенденції у виробництві. До загальних показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники дохідності (абсолютна величина прибутку чи доходу) і рентабельності (відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості або товарообігу).

Аналізують ці показники з урахуванням чинників, що на них впливають: розміру виручки від реалізації; рівня собівартості і рентабельності продукції; фінансових результатів і витрат з операційної діяльності; величин оподаткування прибутку. Для оцінки рентабельності підприємства використовують дві групи показників.

Комплексний метод дає змогу виявити проблемні напрямки в діяльності підприємства і досліджувати причини, що їх зумовили, однак на його основі дуже складно зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому. Але він дуже трудомісткий, йому властиві усі недоліки коефіцієнтного методу, що обмежує можливості його використання на практиці, особливо в тому разі, коли необхідна оперативна оцінка фінансового стану підприємства. Недоліки та переваги комплексного методу.

У реальному житті досить часто виникають ситуації, коли фінансовий стан підприємства необхідно виміряти якимось одним сукупним (інтегральним) показником. Методика інтегральної оцінки фінансового стану підприємства передбачає розрахунок інтегрального показника (j) на базі узагальнювальних показників за рівнем платоспроможності (РПл), фінансової незалежності (ФН), якості активів (ЯА) підприємства за формулами (1.1 чи 1.2):

J =, (1.1)

J = , (1.2)

де: ?1, ?2, ?3, - коефіцієнти значущості відповідних показників.

Розрахунок узагальнювальних показників при цьому провадиться за єдиною методикою з використанням таких характеристик.

До переваг методу варто віднести можливість доповнення будь-якої кількості аналітичних напрямків і коефіцієнтів оцінки фінансового стану підприємства в разі потреби в їхньому включенні в інтегральний показник.

Водночас цьому методові притаманна «неузгодженість» понять «ліквідність» і «платоспроможність», а позаяк він базується на розрахунку коефіцієнтів, то він також трудомісткий і має всі недоліки коефіцієнтного методу.

Беззбитковий метод базується на ролі операційного важеля у формуванні результатів діяльності підприємства, на можливості керування його витратами й результатами для досягнення необхідних показників беззбитковості виробництва. Як критерій оцінки фінансового стану підприємства в цьому випадку виступає запас фінансової міцності підприємства (ЗФМ), тобто той виторг від реалізації (Вр) що підприємство маг після проходження порога рентабельності (ПР) (в абсолютному і відносному вираженні). Цілком очевидно, що чим вищий запас фінансової міцності у відсотках, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Такий метод дає змогу виміряти також «внесок» кожного виду Продукції, напрямку діяльності, структурного підрозділу підприємства у формування запасу фінансової міцності підприємства, а отже, надає можливість керування ним, враховуючи результати аналізу за цими елементами.

(1.3)

де j - вид продукції, діяльності, структурного підрозділу.

Цей метод включає базовий аспект діяльності підприємства - беззбитковість і тісно пов'язаний з управлінням витратами, тому його варто розглядати як сучасний та зручний для практичного використання. Однак він не узгоджується з такими сторонами оцінки діяльності підприємства, як його конкурентоспроможність, кредитоспроможність, ринкова й ділова активність, тобто потребує подальшого розвитку.

Рівноважний метод базується на понятті ліквідності й оцінці фінансового стану підприємства з позицій досягнення рівноваги між ліквідними потоками у сфері господарсько-інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Перша виступає як зона створення коштів, а друга як зона споживання коштів. Формовані й споживані в них ліквідні грошові потоки мають назву результату господарської діяльності (РГД) і результату фінансової діяльності (РФД) відповідно. Рівність між цими результатами, за однакової їхньої величини і протилежного знаку (РГД - позитивне, РФД - негативне), створює ситуацію ідеальної фінансової рівноваги підприємства, коли сукупний результат господарської та фінансової діяльності (РФГД = РГД+ РФД), дорівнює <0>.

Межі зони безпеки визначаються величиною РГД і РФД, обмірюваних у% стосовно доданої вартості як найважливішого показника, що впливає на ефективність функціонування підприємства, й істотно впливають на його фінансовий стан.

Рівноважний метод оцінки фінансового стану підприємства апробований світовим досвідом. Переваги та недоліки цього методу. Його практична реалізація дала змогу встановити 9 типових ситуацій фінансового стану підприємства і розробити відповідні рекомендації загального характеру для досягнення фінансової рівноваги у разі відхилення підприємства від лінії рівноваги чи зони безпеки, що варто вважати дуже цінним у цьому методі.

Однак і такий метод, незважаючи на всі його переваги (зручність, простота, наочність, науковість), не дає можливості врахувати стан підприємства в конкурентному, діловому, кредитному і ринковому середовищі.

Математичні моделі оцінки фінансового стану

Відомо, що в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства - його інтегральну оцінку, серед яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера.

Розглянемо показники, використані в розрахунках, критичні значення їх у кожній з моделей та оцінимо можливості застосування їх у сучасних умовах функціонування підприємств України.

Модель Альтмана 1968 року представлена формулою

Y = 1,2К1 + 1,4К2 + З.ЗКЗ + 0,64К4 + І, 0К5, (1.4)

де К1 - відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

КЗ - відношення прибутку до оподаткування і сплати процентів до суми активів;

К4 - відношення ринкової вартості капіталу до заборгованості;

К5 - відношення виручки до суми активів.

При значенні показника, більшому за 2,675, - фінансовий стан підприємства є стійким, в інтервалі від 1,81 до 2,675 - фінансовий стан - нестійкий, меншому від 1,81 - високою є ймовірність банкрутства.

Удосконалена модель Альтмана 1983 року передбачає певні зміни, що представлені так:

Y = 0,717К1 + 0,847К2 + 3,107КЗ + 0,42К4 + 0,995К5, (1.5)

де КІ - відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

КЗ - відношення прибутку до оподаткування і сплати процентів до суми активів;

К4 - відношення ринкової вартості капіталу до заборгованості;

К5 - відношення виручки до суми активів.

При значенні показника, більшому за 1,23, - фінансовий стан є стійким, а меншому за 1,23 - нестійким.

Моделі, розроблені Альтманом, свідчать про потребу істотних уточнень критичних значень показників упродовж певного часу.

Модель Таффлера:

Y = 0,53К1 + 0,13К2 + 0,18K3 + 0,16К4, (1.6)

де К1 - відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов'язань;

К2 - відношення оборотних активів до сукупних зобов'язань;

КЗ - відношення короткострокових зобов'язань до суми активів;

К4 - відношення виручки до суми активів. Критичними значеннями у моделі Таффлера фінансовий стан підприємства буде стійким при значенні, більшому за 0,3, меншому від 0,2 - нестійким.

Модель Ліса:

Y = 0,063К1 + 0.092К2 + 0,057КЗ + 0,001 К4, (1.7)

де К1 - відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 - відношення прибутку від реалізації до суми активів;

КЗ - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К4 - відношення власного капіталу до позиченого. У моделі Ліса відповідно до показників, що входять до неї, фінансовий стан є стійким при значенні 0,037 і нестійким - меншому від 0,037.

Модель Чессера:

Y = -2,0434 - 5.24К1 + 0,0053К2 - 6.650КЗ + 4,4009К4 - 0,0791 К5 - 0,102Кб, (1.8)

де К1 - відношення готівки і ліквідних цінних паперів до суми активів;

К2 - відношення виручки до готівки і ліквідних цінних паперів;

КЗ - відношення прибутку до оподаткування і сплати процентів до суми активів;

К4 - відношення заборгованості до суми активів;

К5 - відношення основного капіталу до чистих активів;

К6 - відношення оборотного капіталу до виручки. При значенні показника, меншому від 0,50, - фінансовий стан стійкий, а більшому за 0,50 - нестійкий.

Широке застосування згаданих моделей у зарубіжній практиці зумовлене такими перевагами: вони мають невелику кількість значущих показників, що забезпечує високу точність результатів за низької трудомісткості їх використання; моделі забезпечують інтегральну оцінку і дають можливість порівнювати різноманітні об'єкти; інформація для розрахунку усіх показників є доступною, бо відображається в основних формах фінансової звітності; існує можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, оцінки зони ризику, в якій перебуває підприємство.

Однак ці моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства.

Окрім того, будь-яка екстраполяційна модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства.

Ряд вітчизняних авторів пропонує формувати рейтингові узагальнювальні показники шляхом згортання окремих показників. З таким підходом можна погодитись, але треба врахувати, що він буде виправданим лише за обґрунтованого формування переліку відібраних окремих показників, що нині залишається не розв'язаним завданням. Крім того, при формуванні інтегрального показника шляхом згортання сукупності окремих показників важливим є недопущення їх дублювання і використання функціонально залежних показників, оскільки це не лише ускладнює економічну інтерпретацію отриманого результату, а й спотворює його.

Розроблені вітчизняними вченими узагальнювальні показники не позбавлені недоліків методичного плану. З огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого інтегральна оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні екстраполяційних і експертних методів; використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Таким чином, систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства дали змогу встановити переваги й недоліки наявних методів, необхідність їхнього удосконалення з позицій поєднання позитивних сторін кожного методу й зручності їхньої практичної реалізації для управління фінансовим станом у потрібному напрямку.

Отже, за підсумками нашого дослідження, можемо сформулювати висновок, що для нас найзручнішим виявився, коефіцієнтний метод оцінки фінансового стану підприємства, але для більшої зручності та наочності аналізу ми його приведемо до матричного вигляду. Дана матриця буде мати наступний вигляд (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Матриця оцінки фінансового стану

Показники	Нормативне значення показників(коефіцієнтів)
1. Майновий стан	Х11	Х12	Х13	Х14	Х15
2. Рентабельність	Х21	Х22	Х23	Х24	Х25
3. Ліквідність	Х31	Х32	Х33	Х34	Х35
4. Ділова активність	Х41	Х42	Х43	Х44	Х45
5.Фінансова стійкість	Х51	Х52	Х53	Х54	Х55

Дана матриця буде мати п'ять блоків показників в кожен з яких входить п'ять коефіцієнтів чи показників, що їх характеризують:

Майновий стан:

де - Х11 - необоротні активи;

- Х12 - основні засоби;

- Х13 - власний капітал;

- Х14 - кредиторська заборгованість;

- Х15 - дебіторська заборгованість.

Рентабельність:

де - Х21 - коефіцієнт рентабельності продажу;

- Х22 - коефіцієнт рентабельності активів;

- Х23 - коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

- Х24 - коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

- Х25 - коефіцієнт рентабельності чистих активів.

Ліквідність:

де - Х31 - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- Х32 - коефіцієнт термінової ліквідності;

- Х33 - коефіцієнт загальної ліквідності;

- Х34 - власні оборотні кошти;

- Х35 - поточні фінансові потреби.

Ділова активність:

де - Х41 - коефіцієнт оборотності активів;

- Х42 - коефіцієнт оборотності основних засобів;

- Х43 - коефіцієнт оборотності власних засобів;

- Х44 - коефіцієнт оборотності загальної кредиторської заборгованості;

- Х45 - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Фінансова стійкість:

де - Х51 - затрати і запаси;

- Х52 - власний оборотний капітал;

- Х53 - короткострокові кредити банків;

- Х54 - тимчасово вільні джерела;

- Х55 - фінансовий стан.

Отримана матриця буде мати наступний вигляд. Якщо показники чи коефіцієнти які входять в матрицю відповідатимуть встановленим нормативам чи перевищуватимуть його, то це значення дорівнюватиме 1, якщо менше нормативу дорівнюватиме 0. Таким чином ми виявимо критичні чи стабільні блоки підприємства.

економічний фінансовий стан показник

1.3 Шляхи поліпшення фінансового стану

Фінансовий стан підприємства, залежить від багатьох показників діяльності підприємства та зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на ці показники. Отже для покращення фінансового стану, перш за все потрібно прагнути до збільшення валюти балансу. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства. Цього можна досягти за рахунок збільшення попиту на продукцію, прискорення темпів зростання обсягу виробництва, поліпшення використання засобів підприємства, збільшення запасів сировини та матеріалів. Підприємство повинно працювати над збільшенням коефіцієнту приросту виручки від реалізації (прибутку від реалізації та інших видів діяльності), що буде свідчити про поліпшення ситуації з коштами на підприємстві.

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для цього необхідно передусім вивчити склад, структуру майна та джерела його утворення а також причини їх зміни. Позитивним моментом є також збільшення власного капіталу підприємства, це свідчить про те, що підприємство є фінансово стійким і достатньо незалежним від зовнішніх кредиторів. Тому для нормальної діяльності, підприємство повинно прагнути до ситуації коли власний капітал значно перевищує його зобов'язання.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від його виробничої діяльності. Тому, для поліпшення фінансового стану необхідно покращувати його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять: основні засоби; виробничі запаси; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

- наявність, динаміка та питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

- наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- середня норма амортизації;

- наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Отже, збільшення виробничих активів на кінець року та в загальній вартості коштів підприємства свідчить, як правило про підвищення виробничих можливостей.

Для того щоб підприємство забезпечило нормальну діяльність, необхідно щоб цей показник був не нижче 50%.

Виходячи з цього, підприємство повинно працювати над покращенням нормативних значень цих показників, для того щоб підвищити виробничий потенціал, що буде сприяти поліпшенню фінансового стану підприємства.

Як уже зазначалося, для отримання доходу, прибутку підприємство повинне на належному рівні, з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпорядитися наявними власними і позиковими ресурсами, тими ресурсами, які воно одержує, реалізовуючи новостворену вартість.

Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

- прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;

- оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку. Що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань;

- наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

- раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позикових), перш за все недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного для підприємства устаткування яке довгий час не монтується і не використовується, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші позапланові і непродуктивні витрати;

- платоспроможність;

- ліквідність.

Прибуток підприємства - головне джерело збільшення обсягу фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери; тим більше він не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення його фінансових ресурсів, передусім статутного капіталу. Ось чому першочерговим завданням фінансової служби в забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань щодо випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, зниженням витрат на виробництво, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках виробництва та управління ними. Якщо підприємство досягає в цих напрямах необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.