• ЗМІСТ
• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМТСВА
• 1.1 Поняття фінансового стану підприємства, його сутність та значення для діяльності підприємства
• 1.2 Сучасні напрямки аналізу фінансового стану підприємства
• 1.3 Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства
• РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВИДАВНИЦТВО «ХАРКІВ»
• 2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків»
• 2.2 Аналіз платоспроможності і ліквідності ВАТ «Видавництво «Харків»
• 2.3 Проблеми аналізу фінансового стану підприємства
• РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВИДАВНИЦТВО ХАРКІВ»
• 3.1 Інформаційне та організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства
• 3.2 Організаційно - економічні заходи щодо покращення фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків»
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ

ВСТУП

Ринкові відносини підвищують відповідальність і самостійність підприємств та інших суб`єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об`єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, в якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами. Фінансовий стан - є однією з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. У ринковій економіці зміст і завдання аналізу докорінно змінюються адекватно змінам, які відбуваються у характері і цілях господарської діяльності підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої форми власності і організаційно-правової форми функціонування.

Тому, метою дипломної роботи є оцінка фінансового стану підприємства та пошук шляхів його удосконалення.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

дослідження сутності та значення поняття «фінансовий стан підприємства»;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) аналізує мого підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів;

розробка підходів до покращення фінансового стану підприємства .

Об'єктом фінансового аналізу виступає вся господарська діяльність підприємства в комплексі, при цьому аналіз фінансового стану виступає однією з найважливіших управлінських функцій.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

В роботі досліджено ВАТ «Видавництво Харків», яке створено на базі обласної друкарні, як спеціалізоване газетне підприємство. Основним видом продукції залишилось друкування газет, а також друкуються книги, плакати, етикетки, листівки, календарі.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері визначення та аналізу фінансового стану підприємства. Для дослідження ключових питань пов'язаних з питаннями фінансового стану підприємства використано нормативні та законодавчі документи, монографії та спеціальну література вітчизняних та закордонних авторів. Для дослідження фінансового стану підприємства було використано загально прийняті форми фінансової звітності, зокрема форма № 1 Баланс, форма №2 Звіт про фінансові результати.

У роботі застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного узагальнення і порівняння, абстрагування, аналізу та ін.

За результатами аналізу розробляють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМТСВА

1.1 Поняття фінансового стану підприємства, його сутність та значення для діяльності підприємства

Розвиток економіки України досяг тієї межі, коли поряд із зростанням промислового виробництва, валового внутрішнього продукту (ВВП) важливою проблемою є якісні зміни у фінансовій діяльності господарських суб'єктів як основна умова стабільності та подальшого процесу відтворення. Виникнення та розвиток кризових явищ значною мірою пов'язаний з недостатньою увагою керівників підприємств до аналітичної роботи, яка, по суті, є опосередкованим захистом підприємства від виникнення кризи платоспроможності. Тому головним завданням сучасної системи управління є розробка ефективної методології оцінки господарської діяльності, яка за відсутності детального аналізу може мати негативні тенденції.

Економічні відносини в України потребують нових підходів до питань організації й ефективності використання фінансових ресурсів підприємств. У складних умовах вітчизняного податкового клімату, кризи неплатежів, уповільнення реформ у виробничій та соціальній сферах суб'єкти господарювання можуть мати різні інтереси в питаннях одержання і розподілу прибутку та збільшення доходів підприємств. Основою цих та інших аспектів їхньої діяльності має виступати фінансова стійкість, оптимальний рівень якої підтримується за допомогою універсальних методів, вироблених світовою ринковою цивілізацією й об'єднаних через науку фінансового менеджменту в струнку та практично ефективну систему.

Фінансова аналітика, до складу якої входить оцінювання фінансового стану підприємства, посідає проміжне місце між збором інформації та прийняттям управлінських рішень.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, в якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності і надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об'єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан і ділову активність підприємства. Усі суб'єкти ринкових відносин - власники (акціонери), інвестори, банки, біржі, постачальники, покупці, замовники, страхові компанії, рекламні агентства - зацікавлені в однозначній оцінці конкурентоспроможності та надійності своїх партнерів. В ринкових умовах фінансова діяльність підприємства набуває нових форм і напрямів. І тому фінансовий стан підприємства аналізується з урахуванням цих змін. Фінансовий стан підприємства перебуває у постійній зміні, що викликана нестабільністю економіки, її кризовим станом. Перешкоджають аналізу фінансового стану підприємства і різні форми власності. Чимало показників, які характеризують фінансовий стан акціонерних товариств, не можуть бути розраховані через відсутність у державі ринку цінних паперів, де оберталися б акції цих підприємств [6, 13].

Фінансова діяльність підприємства спрямована на забезпечення безперервного здійснення товарно-грошових операцій, пов'язаних з виробничою та комерційною діяльністю. В процесі виробничої, збутової та фінансової діяльності виникає безперервний процес кругообігу капіталу, змінюється структура коштів підприємства та джерел їх формування, наявність і необхідність у фінансових ресурсах. Фінансовий стан може бути стійким, не стійким та кризовим. Можливість підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, здійснювати непередбачені витрати і підтримувати платоспроможність в непередбачених обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки [3].

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами.

В процесі аналізу діяльності підприємства аналіз та оцінка фінансового стану підприємства стає ключовим елементом усієї системи. Аналіз фінансового стану підприємства - це розрахунок, інтерпретація та оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують різноманітні аспекти діяльності підприємства.

При аналізі фінансового стану підприємства аналізують його оборотні активи, визначають рівень платоспроможності і ліквідності. Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність[1].

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність (рис 1.1.).



Рис. 1.1. Взаємозв'язок між показниками ліквідності і платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства - здатність його своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов`язання ( тобто можливість своєчасно і повністю проводити розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності та послуги, за виплатами до бюджету, за кредитами банків, за оплатою праці) [24].

Платоспроможність характеризується наявністю вільного залишку грошових коштів на рахунку підприємства. Якщо підприємство має невеликі залишки коштів на рахунку - це ще не означає, що підприємство неплатоспроможне. Необхідно перевірити наявність простроченої заборгованості за платежами у бюджет, за рахунками з кредиторами за товари, роботи і послуги, за кредитами банку, не погашеними своєчасно.

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу (підсумок розділів IІ і IІІ активу балансу за мінусом підсумку розділу III пасиву балансу). Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо. При зменшенні робочого капіталу необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневровість робочого капіталу (співвідношення запасів і затрат до робочого капіталу) [8,1,20].

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби. Ліквідність можна розглядати:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов'язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому, ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з ціллю вивчення ефективності використання ресурсів, банки - для оцінки умов кредитування та визначення ступеню ризику, постачальники - для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції - для виконання плану поповнення коштів бюджету. Таким чином, аналіз фінансового стану підприємства поділяють на зовнішній та внутрішній. Ціллю зовнішнього аналізу є встановлення можливості доцільно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку та виключити ризик втрати коштів. Ціллю внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є забезпечення планомірного надходження грошових коштів и розміщення власних та залучених коштів таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку та виключення ризику банкрутства.

Головним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки важливе, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є звіт про фінансові результати. Джерелом додаткової інформації служить звіт про фінансово-майновий стан підприємства [16].

Зазначені форми було затверджено Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом для річної звітності і діяли вони до 2000 року.

Фінансова (бухгалтерська) звітність є інформаційною базою фінансового аналізу тому, що в класичному розумінні фінансовий аналіз - це аналіз даних фінансової звітності. Фінансовий аналіз проводиться по різному, в залежності від задачі, яку треба вирішити. Він може: використовуватися для виявлення проблем управління виробничо-комерційної діяльності керівництва підприємства; може використовуватися для вибору напрямку інвестованого капіталу та виступати в якості інструмента прогнозування окремих показників і фінансової діяльності в цілому [16, c. 32].

З переходом на нові стандарти бухгалтерського обліку та звітності основними джерелами інформації для оцінювання фінансового стану підприємства є такі форми фінансової звітності:

1. Баланс підприємства П (С)БО 2 - Форма № 1;

2. Звіт про фінансові результати - П (С) БО 3 - Форма № 2;

3. Звіт про рух грошових коштів - П(С)БО 4 - Форма № 3;

4. Звіт про власний капітал П(С) БО 5 - Форма № 4;

5. Примітки до річної фінансової звітності - П(с)БО 6 - Форма № 5 (Додаток А) [10].

Аналіз фінансової звітності виступає як інструмент для виявлення проблем управління фінансово-господарською діяльністю, для вибору напрямку інвестування капіталу та прогнозування окремих показників. Аналіз фінансової звітності - це процес, за допомогою якого ми оцінюємо минулий та поточний фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Але при цьому головною цілю є оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства відносно майбутніх умов існування.

Зарубіжний і вітчизняний досвід свідчить, що поліпшення фінансового стану відноситься, в першу чергу, до антикризових заходів. Розробка таких заходів свідчить про кваліфікаційну і психологічну ступінь готовності апарату управління підприємства вивести його із стану фінансової кризи, зокрема й через залучення кредитних ресурсів та прямих зовнішніх інвестицій. Водночас реалізація підприємством антикризових заходів створює об'єктивні передумови для його реформування та залучення інвестицій.

Фінансово нестабільні підприємства не користуються довірою банків та інших інвесторів, як позичальники. Тому їх можливості у здійсненні інвестицій за рахунок зовнішніх джерел вкрай обмежені.

Більшості підприємств слід звернути увагу на те, що їх незадовільний стан значною мірою зумовлений внутрішніми причинами, зокрема внаслідок неадекватного реагування персоналу на динамічні зміни навколишнього економічного середовища.

1.2 Сучасні напрямки аналізу фінансового стану підприємства

Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.

В цілому існує 6 основних груп фінансових показників:

1. Показники оцінки ліквідності.

2. Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності).

3. Показники оцінки ділової активності (оборотності)

4. Показники оцінки рентабельності.

5. Показники оцінки положення на ринку цінних паперів.

6. Показники оцінки майнового стану.

Всього може бути розраховано понад 100 фінансових показників (коефіцієнтів), які будуть мати економічний зміст і в більшій або меншій мірі використовуються у фінансовому аналізі. Звичайно таку кількість показників у одному аналітичному дослідженні практично не використовують. Тому необхідно вирішити проблему відбору необхідної і достатньої кількості фінансових показників[5, 16, 24].

Інша проблема формування системи показників фінансового аналізу полягає в тому, що різні автори відносять ті чи інші показники до різних груп, а іноді і самі групи мають різні назви.

В сучасній практиці для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників, які характеризують[19]:

1. наявність та розміщення капіталу, ефективність та інтенсивність його використання;

2. оптимальність структури пасивів підприємства, його фінансову незалежність і ступінь фінансового ризику;

3. оптимальність структури активів підприємства та ступінь виробничого ризику;

4. оптимальність структури джерел формування оборотних активів;

5. платоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства;

6. ризик банкрутства суб'єкту господарювання;

7. запас фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, через те що в умовах інфляції абсолютні показники балансу важко привести у відповідний вигляд.

Основними задачами аналізу фінансового стану підприємства є:

- своєчасне виявлення та усунення недоліків в фінансовій діяльності та пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності господарчої діяльності, наявності власних та запозичених коштів, розробка моделей фінансового стану підприємства при різноманітних варіантах використання ресурсів.

- розробка заходів спрямованих на найбільш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Основні методи аналізу:

- горизонтальний аналіз або аналіз тенденцій, який передбачає порівняння з аналогічними показниками попередніх періодів. Це найпростіший засіб аналізу, але незважаючи на це, з його допомогою можна отримати ціну інформацію про фінансове становище підприємства.

- вертикальний аналіз, який дозволяє зробити висновки про структуру балансу, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу заклечається в тому, що загальну суму активів підприємства приймають за сто відсотків і кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді частки від прийнятого базового значення [24, c.123].

Можна виділити дві основні причини, які зумовлюють необхідність проведення вертикального аналізу:

1)перехід до відносних показникам, дозволяє проводити міжгосподарські зрівняння результатів діяльності підприємства, які розрізняються по кількості використаних ресурсів;

2) відносні показники в певній мірі приховують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть викривити абсолютні показники фінансової звітності.

- факторний аналіз - аналіз впливу окремих елементів фінансової діяльності підприємства на основі економічних показників;

- порівняльний аналіз - порівняння досліджуваних показників з аналогічними середньогалузевими показниками або з аналогічними показниками основних показників.

Для більш глибокого аналізу фінансового стану підприємства необхідно розглянути ті чи інші форми звітності і зробити:

1) оцінку динаміки і структури валюти балансу;

2) аналіз власного капіталу;

3) аналіз позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;

4) оцінку ліквідності активів підприємства і його платоспроможності;

5) аналіз дебіторської заборгованості;

6) аналіз фінансових інвестицій;

7) оцінку ділової активності підприємства на ринку;

8) аналіз ефективності використання фінансових ресурсів;

9) узагальнення результатів аналізу та підготовку пропозиції щодо оздоровлення фінансового стану підприємства.

Досліджуючи динаміку валюти балансу та його структури, кожну позицію балансу необхідно порівняти з даними попередніх років, а окремі статті порівняти з аналогічними середньо галузевими показниками найкращих підприємств. І таким чином, можна зробити висновок про основні тенденції динаміки показників[24].

Аналізу власного капіталу надають особливої уваги. Необхідно звертати увагу на склад і структуру джерел власних оборотних коштів, джерел інвестиційних власних коштів, правильність формування статутного капіталу, наявність резервних фондів і нерозподіленого прибутку.

Аналізуючи позичковий капітал і кредиторську заборгованість, визначають склад і структуру позичкових засобів. В ході аналізу кредиторської заборгованості розглядують:

1) зміни, що сталися в загальній сумі забезпеченості та за кожним з її видів на кінець звітного періоду порівняно з початком;

2) зміни в питомій вазі заборгованості в загальній сумі оборотних коштів;

3) терміни виникнення заборгованості;

4) ефективність заходів, спрямованих на зменшення заборгованості.

Для більш глибокого аналізу доцільно використовувати дані аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, одержаних кредитів банку, розрахунку з іншими кредиторами. Аналізу простроченої кредиторської заборгованості приділяється особлива увага. Визначають питому вагу простроченої заборгованості до загальної суми заборгованості на початок і кінець періоду. Одержані показники порівнюють між собою. Алгоритм аналізу фінансового стану підприємства наведено на рис.1.2. [4,21]



Рис.1.2. Схема аналізу фінансового стану підприємства

Фінансова стійкість підприємства залежить від оптимального співвідношення власних та позичкових коштів, тобто структури джерел капіталу[12]. Тому важливими показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства є показники двох блоків:

- коефіцієнти капіталізації, які характеризують фінансовий стан підприємства з точки зору структури джерел коштів. Серед показників капіталізації найбільш поширеними є наступні:

1) коефіцієнт фінансової незалежності:

(1.1)

Цей показник характеризує долю власних коштів в загальній сумі коштів, які авансовані в його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стійким є підприємство. Критичне значення цього показника складає 0,5.

2) коефіцієнт фінансової залежності:

(1.2.)

Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення позикових коштів, та зменшення фінансової незалежності підприємства. Критичне значення цього показника складає 2.

3) коефіцієнт фінансового ризику:

(1.3.)

Цей показник надає найбільш узагальнену оцінку фінансового стану підприємства - показує скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних коштів. Оптимальне значення показника < 0,5, критичне значення 1.

4) коефіцієнт маневреності власного капіталу:

(1.4)

Цей показник показує яка частина власного капітал знаходиться в обігу. Нормальною вважається ситуація, коли в динаміці цей показник незначно збільшується[11, 14, 25].

- коефіцієнти покриття характеризують фінансову стійкість з точки зору витрати, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів. Серед показників покриття найбільш поширеними є наступні:

1) коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень:

(1.5)

Показує яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнту свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

2) коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування включають два коефіцієнти - залучення довгострокових залучення залучених коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел:

(1.6)

(1.7)

Важливим показником фінансової стійкості підприємства є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів підприємства. Формулу розрахунку матеріальних оборотних коштів можна представити наступним чином:

З = стр.100 ф.1+стр 110 ф.1.+стр 120 ф1+стр 130 ф.1.+стр 140 ф.1. (1.8)

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів використовується декілька показників[24, 25]:

1. Власні оборотні кошти:

К_{вл. об.}= (стр.260 ф1+стр 270 ф.1) - (стр430 ф1+стр 480ф1+ стр 620ф1+ 630 ф1) (1.9)

2. Власні оборотні кошти та довгострокові залучені джерела формування запасів (функціонуючий капітал):

К_вл.дз=(стр 380 ф1 - стр 080 ф1) +стр 480 (1.10)

3. Загальна величина джерел формування запасів:

К_о = К_вл.дз + короткострокові кредити = стр 380 ф1 - стр 080 ф1 + стр 480ф1 + стр 500 ф1 (1.11)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показника забезпеченості запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або недостатність (-) власних оборотних коштів:

(1.12)

2. Надлишок (+) або недостатність (-) власних оборотних коштів і довгострокових залучених коштів формування запасів:

(1.13)

3. Надлишок (+) або недостатність (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

(1.14)

На основі вищенаведених показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової стійкості підприємства:

(1.15)

Після проведення розрахунків підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох видів фінансової стійкості табл.1.1[9, 18,22].

Таблиця 1.1. - Типи фінансової стійкості підприємства

Показники	Тип фінансової стійкості
	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійкий стан	Кризовий стан
ФС	ФС>0.	ФС<0	ФС<0	ФС<0
ФТ	ФТ>0	ФТ>0	ФТ<0	ФТ<0
ФО	ФО>0	ФО>0	ФО>0	ФО<0

Найбільш важливим шляхом поліпшення, фінансового стану підприємства є підвищення платоспроможності. З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були "милосердними" до неспроможних підприємств, а проблема неплатежів завжди вирішувалась через механізм застави та банкрутства. Отже, банкрутство стало реальністю сьогодення і для підприємств аграрної сфери. Незначний ріст показників прибутковості та фінансової стабільності сільськогосподарських підприємств не гарантує їх захисту від банкрутства, тому економічна служба аграрних формувань повинна володіти методикою діагностики та попередження кризових явищ.

З метою забезпечення єдиного підходу при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної і надкритичної їх неплатоспроможності, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001р. були затверджені "Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства". Основною метою зазначених рекомендацій є проведення антикризових заходів для попередження банкрутства підприємств та своєчасного виявлення ознак формування незадовільної структури балансу. Відповідно рекомендацій встановлено поточну, критичну та надкритичну неплатоспроможність.

Зарубіжний досвід аналізу фінансового стану підприємств певною мірою може застосовуватися для аналізу фінансового стану підприємств в Україні. Проте залежно від мети проведення аналізу в окремих випадках обов'язковим є застосування вимог вітчизняних нормативних документів, а саме:

1. «Методичні рекомендації з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій». Лист Державної податкової адміністрації ⁽ України від 27.01.98 (далі -- документ № 1).

2. Вимоги Державної комісії з цінних паперів та і фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств і емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів), затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.03.97 № 5 (далі -- документ № 2).

3. «Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту, юридичних осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.11.96 № 301 (далі -- документ № 3).

4. «Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат» за кредитними операціями комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 27.03.98 № 22 (далі -- документ № 4).

5. «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій», затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.97 № 81 (далі -- документ № 5).

Документ № 1 стосується підприємств будь-якої форми власності незалежно від кола здійснюваних операцій. У ньому наводиться послідовність аналізу динаміки виробництва та реалізації продукції, структури і динаміки витрат на виробництво реалізованої продукції. Доцільність проведення витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.

Наведені рекомендації стосовно аналізу собівартості виробленої та реалізованої продукції зумовлені відсутністю орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг (що давно увійшло в практику підприємств у розвинутих країнах). А це, в свою чергу, призводить до зменшення обсягів реалізації, надмірного нагромадження товарних запасів, зниження прибутковості (а частіше -- зростання збитків).

Також у документі № 1 наводиться методика аналізу динаміки, складу, структури і технічного стану основних засобів; обчислення коефіцієнтів зносу (відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості), придатності (відношення залишкової вартості до первісної вартості основних засобів), динаміки показника фондовіддачі (співвідношення обсягу товарної продукції із середньорічною вартістю основних виробничих фондів). Особлива увага до цих показників обумовлена надлишком основних засобів у більшості вітчизняних підприємств, що призводить до неефективного їх використання. Тому амортизаційні відрахування для українських підприємств стають скоріше фактором додаткових збитків, аніж джерелом оновлення основного виробничого потенціалу. В зв'язку з цим Державною податковою адміністрацією рекомендується визначати відповідність застосовуваних норм амортизації основних засобів вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР. Водночас зарубіжні компанії при нарахуванні амортизації керуються самостійно встановленими нормами і лише зобов'язані довести податковому інспектору їх доцільність.

Наступні три документи регламентують методи обчислення показників платоспроможності та фінансової стійкості для окремих категорій підприємств, а саме:

1) відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій під час проведення обов'язкових щорічних аудиторських перевірок (документ № 2);

2) акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі аудиторської перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків (документ № 3); зазначена перевірка проводиться тільки для тих підприємств-акціонерів комерційних банків, чия питома вага в оголошеному розмірі статутного фонду банку становить п'ять і більше відсотків;

3) позичальників комерційних банків для оцінки банком-кредитором фінансового стану таких підприємств на предмет їх спроможності повернення кредиту і сплати відсотків (документ № 4).

При цьому, документом № 2 не встановлені нормативні значення розрахованих показників. Вважається, що аудитор на підставі даних проведеної аудиторської перевірки повинен самостійно оцінити стан платоспроможності та фінансової стійкості відкритих акціонерних товариств та емітентів облігацій.

Проте документи № 3 та № 4 встановлюють нормативні значення показників платоспроможності та фінансової стійкості, які є дещо завищеними порівняно з прийнятими у західній практиці фінансового аналізу. Це зумовлено тим, що документи № 3 та № 4 стосуються акціонерів та позичальників комерційних банків,-- для усунення ризику банкрутства банків підприємства-позичальники та крупні акціонери повинні мати певний запас «фінансової міцності».

Для проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств з метою прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства -- платоспроможним (неплатоспроможним) застосовується документ № 5.

Згідно з цим документом проводиться аналіз валюти балансу та його структури шляхом порівняння її величини на початок і кінець звітного періоду. Особлива увага приділяється показникам таких статей, «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк», «Збитки минулих років», «Збитки звітного року», «Довгострокові (і короткострокові) кредити і позики, не погашені в строк», «Розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк».

Аналізується структура кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, по оплаті праці і соціальному (в т. ч. пенсійному) страхуванню та перед іншими кредиторами.

Активи підприємства та їх структура вивчаються, як з точки зору їх участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Зміна структури активів у бік збільшення части оборотних засобів може вказувати, зокрема, на [27, 23]:

1) кредитування споживачів та інших дебіторів (іммобілізацію оборотних засобів з виробничого циклу);

2) згортання виробничої бази;

3) викривлення вартості основного капіталу у бік його зменшення.

Звертається увага на зміни в структурі основних засобів та їх рух протягом року (придбані, реалізовані, ліквідовані, здані в оренду).

Слід зазначити, що документи НБУ та Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку не містять нормативних значень і порядку розрахунку для таких показників, як середній період обороту товарних показників, середній період обороту товарних запасів, середній період обороту дебіторської заборгованості, період погашення кредиторської заборгованості, період операційного і фінансового циклу, які обчислюються в західній практиці. А це дає можливість визначити тільки статичний рівень платоспроможності підприємства, що робить проведення фінансового аналізу згідно з цими документами надто узагальненим.

Ліквідність активів - це здатність окремих елементів активів трансформуватися у грошові кошти.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань [16,25].

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1) Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

А₁ = стр 220 ф.1 + стр 230 ф. 1 + стр. 240 ф.1(1.16)

2) Активи, що швидко реалізуються (А₂), - активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ряду інших факторів.

А₂ = стр. 130 ф1+стр 140 +стр 150+ стр 160+ стр 170+стр 180+стр 190+стр 200+стр 210 ф 1.(1.17)

3) Активи, що повільно реалізуються (А₃)- найменш ліквідні активи - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості та правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків.

А₃ = стр 100 + стр 110 + стр 120 + стр 250 + стр 270 ф.1 (1.18)

3) Активи, що важко реалізуються (А₄), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу активу балансу “Необоротні активи”.

А₄ = стр. 080 ф.1. (1.19)

Отже, перші три групи активів (А1, А₂, А₃) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1) Найбільш строкові зобов'язання (П₁) - кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

П₁ = стр 530 ф.1 (1.20)

2) Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

П2 = стр. 640 ф.1 - стр 380 - стр 480 - стр 530 ф.1 (1.21)

3.) Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

П3 = стр 480 ф.1. + стр. 430 ф.1 + стр. 630 ф.1 (1.22)

4) Постійні пасиви (П₄) - статті розділу І пасиву балансу.

П₄ = стр 380 ф.1. (1.23)

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А 1 >П1;

А₂ > П₂;

А₃ > П₃;

А₄ < П₄.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості [16,24].

У випадку, якщо одно чи декілька нерівностей системи мають протилежний знак, від зафіксованого в оптимальному варіанту, ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі розрізняється від абсолютного. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишок по другій групі в вартісній оцінці, в реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити в повній мірі більш ліквідні.

Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею, в якій записуємо активи та пасиви по чотирьом групам [11, 14, 25].

Ліквідність підприємства характеризується такими показниками:

1) коефіцієнт загальної ліквідності (оптимальне значення від 1до 2):

(1.24)

2) коефіцієнт термінової ліквідності (оптимальне значення 0,7-0,8):

(1.25)

3)коефіцієнт абсолютної ліквідності (оптимальне значення 0,2-0,5):

(1.26)

На рівень коефіцієнтів ліквідності впливає цілий ряд факторів, зокрема, структура оборотних активів, структура короткострокових зобов'язань, застосовані форми розрахунків, оборотність оборотних активів, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Не останнє значення для оцінки фінансового стану підприємства має визначення та аналіз показників рентабельності.

Рентабельність це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, який дозволяє виміряти отриманий ефект з витратами або ресурсами, які використанні для досягнення цього ефекту. Є декілька показників рентабельності, використання кожного з них залежить від характеру оцінки ефективності фінансово - господарчої діяльності підприємства. Формули для розрахунку рентабельності наведено у табл.. 1.2. [16]

Показник	Формула розрахунку
Рентабельність сукупного капіталу
Рентабельність власного капіталу
Валова рентабельність продажу
Операційна рентабельність продаж
Чиста рентабельність продаж
Валова рентабельність виробництва
Чиста рентабельність виробництва

Необхідно більше звертати увагу на оборотність оборотних коштів і на ефективність їх використання (оскільки від цього залежить розмір оборотних коштів, необхідний для нормального функціонування підприємства).

Під час фінансового аналізу особливу увагу звертають на стан дебіторської заборгованості. Вона буває допустима (виправдана) і невиправдана. Допустимою вважається та заборгованість, яка виникла згідно з діючими законами (пред'явлені претензії, заборгованість підзвітних осіб). До невиправданої дебіторської заборгованості належить заборгованість внаслідок нестач, розтрат, порушень фінансової дисципліни.

Зростання дебіторської заборгованості свідчить про те, що підприємство надало споживачам своєї продукції товарні позики, тобто поділилося з ними частиною свого прибутку. Необхідно звернути увагу на списання дебіторської заборгованості та відображення у балансі [17].

В умовах значної кризи платежів у країні не можна обмежуватися при оцінці платоспроможності підприємства тільки визначенням коефіцієнтів ліквідності тому, що вони не дають можливість здійснювати активний контроль за дотриманням підприємством платіжної дисципліни, а також визначити стабільність фінансового стану. Вони характеризують платоспроможність на певну дату. Цю проблему можна вирішити, якщо вивчати не залишки, а рух коштів підприємства. Розмір коштів підприємства у зіставленні з його витратами та боргами визначає його фінансову стабільність.

Для аналізу грошових потоків підприємства слід складати розрахункові і платіжні баланси на конкретні дати для визначення перевищення платежів за зобов'язаннями над джерелами надходження коштів і прийняття оперативних заходів щодо погашення платежів, що виникають. Складання й аналіз розрахункового балансу доповнює та уточнює оцінку платоспроможності підприємства.

Кожен господарський об'єкт повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як свого підприємства так і своїх партнерів.

Завдання полягає в тому, щоб дати оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел, оцінку перспектив розвитку, скласти прогноз господарсько-фінансового стану підприємства і показати, яким чином можна попередити негативні чинники.

Увагу приділяють також до інвестиційної діяльності підприємства. До інвестиційної діяльності підприємства належать операції з придбанням, продаж майна підприємства (основних засобів, нематеріальних активів).

При аналізі доцільно звернути увагу на склад, доцільність інвестицій, структуру та прибутковість фінансових вкладень. На підставі результатів аналізу приймають рішення про поліпшення інвестиційної діяльності підприємств.

Завершуючи аналіз фінансового стану, слід дати йому розгорнуту оцінку, зазначити найбільш важливі чинники, які його сформували, а також вказати на наявні резерви і потрібні заходи для їх реалізації.

Результати аналізу фінансового стану підприємства використовують для визначення оцінки діяльності підприємств та оцінки їх кредитоспроможності.

Аналіз фінансового стану досить часто використовують для прогнозування та попередження банкрутства. Для цього використовують декілька моделей, які мають західне походження. Найбільш розповсюдженою є модель, запропонована Едвардом Альтманом, ще у 1968 р. Це п'ятифакторна модель, складовими якої є окремі показники фінансового стану підприємства [15,26,29].

Запропонована модель має наступний вигляд:

Z = 1,2А + 1,4В + 3,3С + 0,6Д + Е, (1.27)

Де А - оборотний капітал / Активи;

В - чистий прибуток / Активи;

С - прибуток від продукції / Активи;

Д - власний капітал / Залучені кошти;

Е - виручка від реалізації / Активи.

Залежно від значення "Z - показника" дається оцінка можливості банкрутства підприємства.

Критичне значення показника дорівнює 2,9. При Z 1,80 ймовірність банкрутства дуже висока при 1,88 Z 2,70 - висока; при 2,71 Z 2,99 - можлива; при Z 3 - дуже низька.

Сьогодні модель Альтмана вдосконалено, що дозволяє прогнозувати банкрутство за п'ять років з ймовірністю до 95%. Але можливість її використання в Україні є проблематичною. Крім того, модель Альтмана більш підходить для великих компаній, чиї акції котируються на біржі.

Із впровадженням Національних стандартів бухгалтерського обліку вирішено ряд проблем по розрахунку коефіцієнтів даної моделі.

Для умов України деякі автори пропонують використовувати змінене рівняння Альтмана:

Z = 0,717К₁ + 0,847К₂ + 3,107К₃ + 0,042К₄^/ + 0,995К₅, (1.28)

де К^/₄ - відношення балансової вартості власного капіталу до зобов'язань.

Критичне значення показника дорівнює 1,23.

Крім індексу Альтмана в зарубіжних країнах використовується показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:

Z = 0,16 X1 - 0,22 X2 + 0,87 X4 - 0,24 X5

Де X1 - частка дебіторської заборгованості та грошових коштів в активах;

X2 - частка постійного капіталу в пасивах;

X3 - частка фінансових витрат у виручці;

X4 - частка витрат на персонал у доданій вартості;

X5 - відношення валового прибутку до залученого капіталу.

В зарубіжних країнах використовуються також тести на ймовірність банкрутства Лису [ Zл ] та Таффлера [ Zт ]:

Zл = 0,063 X1 + 0,092 X2 + 0,051 X3 + 0,001 X4 (1.29)

де X1 - відношення оборотних активів до суми всіх активів,

X2 - відношення прибутку від реалізації до суми активів.

X3 - відношення нерозподіленого прибутку до суми активів.

X4 - відношення власного капіталу до залученого.

Критичне значення Zл = 0.037.

Учені Інституту аграрної економіки на чолі з П.Т. Саблуком рекомендують для діагностики банкрутства проводити експрес - аналіз фінансового стану, який складається з розрахунку п'яти показників:

1. Коефіцієнта Бівера, який дорівнює відношенню різниці чистого прибутку та амортизації до суми зобов'язань (за 5 років до банкрутства цей коефіцієнт становить 0,17 за рік [-0,15]; благополучний стан - вище 0,4).

2. Рентабельність активів, що дорівнює відношенню чистого прибутку до активів, помножених на 100% [ за 5 років до банкрутства цей показник дорівнює 4%, за 1 рік до банкрутства [-22%]; благополучний стан - 6-8%]; На підприємстві 4,8%.

3. Фінансового лівериджа, який дорівнює відношенню зобов'язань до активів, благополучний стан оцінюється: < 37, за 5 років до банкрутства < 50, за рік < 80%; На підприємстві 0,35.

Коефіцієнта покриття активів чистим оборотним капіталом, який дорівнює відношенню суми власного капіталу та поза оборотних активів, благополучний фінансовий стан оцінюється в 0.4, за 5 років до банкрутства < 0,3, за рік - 0,06;

Коефіцієнта покриття зобов'язань, який дорівнює відношенню обігових активів до короткострокових зобов'язань; благополучний стан дорівнює < 3,2, за 5 років до банкрутства < 1.

1.3 Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства

Будь - які фактори, що впливають на діяльність підприємства, можна розподілити на зовнішні та внутрішні. Для подальшого дослідження необхідно в подальшому проаналізувати вплив можливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Можливий їх перелік відображено на рис. 1.

У будь - який момент на підприємстві існує небезпека кризи. Це викликано тим, що в управлінні завжди існує ризик через те, що соціально - економічні системи розвиваються циклічно, розвивається динамічно зовнішнє середовище, міняється співвідношення керованих та не керованих факторів, змінюються люди, їх потреби та інтереси.

Рис 1. Перелік внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на прибуток підприємства [2]

Підприємства для того, щоб вижити, повинні проявити ініціативу, підприємливість та бережливість з тим, аби підвищити ефективність господарювання. Знання факторів, що впивають на розмір прибутку та рентабельності підприємства є необхідною передумовою для виявлення поточних та потенційних проблем та їх локалізації. Фінансові проблеми, що виникають на підприємстві є результатом загострення суперечностей у господарській діяльності підприємства, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи із зовнішнім середовищем. На рівні підприємства такі суперечності виникають між:

1. Кількісними та якісними характеристиками продукції та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2. Можливою та необхідною потужністю підприємства;

3. Необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливостями їх залучення, цінами пропозиції та попиту на ринку;

4. Ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають в процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;

5. Між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Як свідчить аналіз на дослідженому підприємстві екзогенними факторами, що істотно вплинули на коливання прибутку впродовж аналізує мого періоду є :

- спад кон'юнктури в економці в цілому;

- зменшення купівельної спроможності споживачів;

- знаний рівень інфляції;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- нестабільність фінансового ринку;

- сезонні коливання.

До ендогенних факторів можливо віднести наступні:

- низька якість управлінських рішень;

- дефіцит фінансування;

- недостатній рівень кваліфікації персоналу.

Стан національної економіки в цілому здійснює сильній вплив на діяльність підприємства. Якщо в економіці країни занепад, то, відповідно, кризовий стан виникає на багатьох підприємствам-партнерах, які скорочують обсяги виробництва, потерпають від збитків та недостатності готівки, не можуть розрахуватися за зобов'язаннями перед партнерами, викликаючи тим самим недостатність готівки у партнерів.

Політична стабільність в країні забезпечує сприятливий інвестиційний клімат, сприяє припливу капіталу в країну, викликає відчуття надійності, а отже забезпечує нормальні умови функціонування підприємства.

Рівень податкового тягаря визначає стимулювання підприємницької діяльності, а також достатність готівки для розрахунків з партнерами після сплати податків. Розвиненість законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності може сприяти партнерським стосункам з підприємствами інших країн, а отже розширенню ринків збуту продукції підприємства і збільшенню прибутків та зростанню готівки.

Серед внутрішніх причин, що здатні привести до неплатоспроможності підприємства, слід відзначити галузеву належність підприємства, тривалість виробничого циклу, стан основних засобів, інвестиційні потреби підприємства, якість продукції, рівень і структуру витрат, цінову політику підприємства, рівень рентабельності діяльності, обсяги виробництва і реалізації, політику управління дебіторською заборгованістю, структуру капіталу підприємства та джерел його формування, рівень кваліфікації керівництва [14, 25]. Галузь, у якій функціонує підприємство, визначає тривалість виробничого циклу. Тривалий виробничий цикл уповільнює процес отримання прибутку і виручки від реалізації, необхідної для покриття витрат. Стан основних засобів підприємства визначає якість продукції. Зношені, морально застарілі основні засоби потребують значних капітальних витрат. Необхідність оновлення основних засобів стимулює інвестиційні потреби підприємства, а капітальні інвестиції характеризуються тривалим терміном окупності. Крім того, сільське господарство має таку специфічну особливість як залежність від природних умов.