Місцеві податки та їх характеристика

Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку.

Податковий розрахунок податку з реклами затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №624.

2.2 Місцеві збори: особливості, види та період сплати до місцевого бюджету

Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари.

З дати прийняття Указу №761/99 внесено корективи до порядку обчислення та граничних розмірів ринкового збору. Так, у ст. 1 цього Указу встановлено, що ринковий збір - це плата за право зайняття місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Указом №761/99 визначено, що платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставки ринкового збору встановлюються у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб (від 85 коп. до 2 грн. 55 коп.) і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3 грн. 40 коп. до 34 грн.) для юридичних осіб за кожне місце.

Розглянемо приклад розрахування ринкового збору:

Приватний підприємець сплатив суму ринкового збору по закінченню звітного періоду 5258.73 грн. Але було виявлено суму недоплати у розмірі 476.86 грн. в зв'язку з цим на ПП Горіна О.І. було накладено штраф у розмірі 5% від суми недоплати. (Додаток 3)

5735.59 - 5258.73 = 476.86 грн. (сума недоплати)

476.86 * 5% = 23.84 грн. (сума штрафу).

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Водночас при справлянні ринкового збору початком торгівлі вважається час, що настає через дві години з початку роботи ринку. По закінченні двох годин з початку роботи ринку ринковий збір сплачується продавцем до займання торгового місця.

Торговець повинен здійснювати торгівлю тільки за умови сплати ринкового збору.[4]

Збір не справляється за торгівлю за межами ринку, проте при цьому необхідно одержати дозвіл на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, сплативши збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Статтею 4 Декрету №56-93 не проведено розмежування ринків за формами власності, проте відповідно до ст. 18 Закону України від 20.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування. Отже, ринковий збір має справлятися на всіх ринках незалежно від форм власності.

Згідно з п. 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Держстандарту України від 26.02.2002 р. №57/188/84/105 (зареєстровано в Мін'юсті України 22.03.2002 р. за №288/6576, за текстом - Правила торгівлі на ринках), продавець повинен мати при собі документи про сплату ринкового збору та оплату послуг ринку. У разі використання торгового місця на умовах оренди продавець повинен мати копію угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копію такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем). Під час проведення органами контролю та адміністрацією ринку перевірок роботи суб'єктів підприємницької діяльності продавці повинні надати вищезазначені документи.

Таким чином, приватні підприємці повинні сплачувати ринковий збір на загальних підставах з усіх зайнятих місць для торгівлі на ринках незалежно від способу зайняття такого торгового місця (включаючи орендовані), якщо інше не передбачено рішенням органу місцевого самоврядування.

Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках визначено, що торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначено у Положеннях про ринковий збір, які затверджуються рішеннями місцевих органів самоврядування.

Ринковий збір обчислюються виходячи з одного торгового місця. У разі, якщо розмір торгового місця перевищує встановлені органами місцевого самоврядування межи, розмір ринкового збору збільшується в залежності від розміру такого перевищення.

Ринковий збір, внесений за рахунок коштів юридичних осіб, відноситься до собівартості продукції (робіт, послуг).

Подання розрахунку ринкового збору до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку.

Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №627.

Відповідальність за правильність обчислення, повноту стягнення, своєчасність перерахування ринкового збору до місцевого бюджету несе адміністрація ринку згідно з чинним законодавством України.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюють державні податкові інспекції.

За порушення порядку нарахування та своєчасності сплати ринкового збору до місцевого бюджету відповідальність покладено на адміністрацію ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру (тобто 5 грн. 10 коп.).

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюють органи з обліку та розподілу житла. [10]

Джерело сплати - особисті кошти отримувача ордера.

Збір за право на використання місцевої символіки

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видають відповідні органи місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1% від вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки; з громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

Подання розрахунку збору за право використання місцевої символіки до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року.

Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку.

Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №622.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1% від вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за припаркування автотранспорту

Платниками збору за припаркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за припаркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% - у відведених місцях.

Збір за припаркування автотранспорту сплачують водії на місці паркування.

Збір за припаркування автотранспорту, сплачений за рахунок коштів юридичних осіб, відноситься до собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідальність за повноту стягнення збору за припаркування автотранспорту і своєчасність перерахування його до бюджету несуть власники автостоянок і відведених місць.

Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. №629.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Враховуючи, що з 06.01.2006 набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. №2806-IV (зі змінами та доповненнями) до ст. 17 Декрету №56-93 “Про місцеві податки і збори”, згідно з якою для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об'єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується одноразово.

Таким чином, в поточному році із суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, а саме у стаціонарних об'єктах, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягуватиметься одноразово, а по інших об'єктах - (кіосків, яток, автозаправних станцій тощо) - відповідно до рішень місцевих органів влади. [4]

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (340 грн.), і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

Статтею 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99, за текстом - Указ №727/98) платники єдиного податку не є платниками збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Отже, суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку звільнено від сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, але не від обов'язку отримання такого дозволу.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку повинні отримати дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, відповідно до чинного законодавства, безплатно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.97 N 447 «Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів» роздрібна реалізація лікарських засобів здійснюється через аптеки та їх структурні підрозділи, до яких відносяться також відокремлені аптечні пункти та аптечні кіоски.

Тому згадані аптечні заклади, як суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють роздрібну реалізацію лікарських засобів, повинні отримати дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, відповідно до Закону України від 25.06.91 N 1251-XII «Про систему оподаткування».

Податок з реклами
Платник	Всі юридичні та фізичні особи, які сплачують податок з реклами за встановлення та розміщення її
Об'єктами	Вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, а випадку, коли рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, - вартість фактично здійснюваних витрат
Ставка	0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами; 0,5% вартості послуг за розміщення багаторазової реклами
Джерело	Для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг); Для громадян - власні кошти

2.3 Надходження місцевих податків та зборів за 2006-2007 роки

Місцевий бюджет

Бюджетна політика, що проводилась в області 2006 року направлені на недопущення розбалансування бюджету, вчасне виконання взятих зобов'язань, насамперед соціального характеру, запровадження соціальних, економічних і демократичних стандартів життєдіяльності людини та держави, зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів

Питання наповнення та виконання місцевих бюджетів протягом звітного періоду постійно розглядалися на колегії облдержадміністрації, засіданнях координаційної ради при голові облдержадміністрації з фінансово-економічних питань, постійних комісіях обласної ради, засіданнях робочих груп по залученню додаткових платежів до місцевих бюджетів, спільних нарадах фінансових управлінь та податкових інспекцій, проводились інші заходи щодо забезпечення безумовного виконання місцевих бюджетів.

Так, за 2006 рік, порівняно з попереднім роком, обсяги виробництва в області нарощено на 6,4 відсотка, в цілому в Україні - на 6,2 відсотка.

За січень - листопад 2006 року сальдований фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування суб'єктів господарювання області (крім установ, що утримуються за рахунок бюджету, малих та сільськогосподарських підприємств, які займалися вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням тварин) становив 674,6 млн. гривень прибутку.

В цілому по області частка прибуткових підприємств склала 64,1 відсотка, а сума одержаних ними прибутків - 1062,2 млн. гривень. Серед основних видів діяльності прибутково спрацювали 64,2 - 83,3 відсотка підприємств будівництва, оптової і роздрібної торгівлі, охорони здоров'я, фінансової діяльності, освіти та ті, що займаються операціями з нерухомістю.

У результаті суб'єктами господарської діяльності усіх форм власності, які здійснюють фінансово-господарську діяльність на території Миколаївської області, збільшено порівняно з 2005 роком сплату податків і зборів до державного та місцевих бюджетів на суму понад 500 млн. гривень, обсяг яких - 2211,3 млн. гривень, (без урахування відшкодування ПДВ), в тому числі до державного - 1348,6 млн. гривень, до місцевих - 862,7 млн. гривень.

Доходи зведеного бюджету Миколаївської області за 2006 рік становили 1 млрд. 783 млн. гривень, з них отримано трансфертів з державного бюджету - 920,5 млн. гривень, в тому числі: дотацій - 524,9 млн. гривень, субвенцій - 395,5 млн. гривень.

За підсумками 2006 року до загального та спеціального фондів місцевих бюджетів Миколаївської області мобілізовано податків і зборів 104,8 відсотка плану звітного періоду тобто 862,7 млн. грн., що на 227,3 млн. грн. більше виконання за минулий рік, в тому числі відповідно: до загального фонду - 651,5 млн. `рот. або 104,2 відсотка планових призначень, тобто надходження зросли на 141,4 млн. `рот. або 27,7 відсотка та спеціального фонду - 211,2 млн. `рот. або 106,4 відсотка плану (приріст 85,9 млн. грн. або 40,7 відсотка) з врахуванням власних надходжень бюджетних установ, яких отримано 119,0 млн. грн. (100,4 відс. Кошторисних призначень на рік). Схематично розподіл надходжень до місцевого бюджету має вигляд:

Завдяки проведеним у звітному періоду заходам по наповненню місцевих бюджетів виконано заплановані показники загального фонду по бюджетах 19 районів, обласному бюджету та бюджетів міст Миколаєва та Вознесенська.

Протягом звітного періоду майже не зменшилась податкова заборгованість, яка за станом на 1 січня 2007 року склала 11,3 млн. гривень, або 1,7 відсотка фактичних надходжень податків і зборів до загального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: по податку з доходів фізичних осіб - 3,0 млн. гривень, або 26,5 відсотка від загальної суми боргу, платі за землю - 3,5 млн. гривень, або 31,0 відсоток, по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності - 2,8 млн. гривень, або 24,8 відсотка.

Органи місцевого самоврядування та райдержадміністрації недостатньо впливали на удосконалення механізму адміністрування податків, що призвело до зростання податкового боргу по бюджетах 3 міст: Миколаєва, Первомайська, Південноукраїнська та 3 районів: Казанківського, Миколаївського та Снігурівського.

Надходження податків і зборів до загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання області, згідно зі статтею 56 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, за 2006 рік виконано на 123,2 відсотка при плані 966,9 млн. гривень, тобто надійшло 1190,9 млн. гривень, з них: державною податковою адміністрацією в Миколаївській області забезпечено - 134,5 відсотка, або 881,0 млн. гривень при плані 654,9 млн. гривень, Миколаївською митницею - 99,2 відсотка, або 287,0 млн. гривень при плані 289,3 млн. гривень.

У розрізі адміністративно-територіальних одиниць не забезпечено виконання планових обсягів звітного періоду по 7 місцевих бюджетах, найнижчий рівень мобілізації у Веселинівському - 82,1 відсотка.

Місцеві органи виконавчої влади недостатньо вживали заходів щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, удосконалення мережі бюджетних установ, оптимізації чисельності працюючих в цих установах, приведення видатків на їх утримання до можливостей бюджету.

Протягом 2006 року органами місцевого самоврядування приймалися рішення про зміну тарифів на житлово-комунальні послуги та приведення їх у відповідність з собівартістю надання послуг. Проте і нові тарифи не повною мірою забезпечили стовідсоткове відшкодування витрат підприємств на ці послуги.

За 2006 рік видатки на дотацію підприємствам житлово-комунального господарства області з місцевих бюджетів склали 5,8 млн гривень, які (при самоокупних тарифах) можливо було б спрямувати на інші важливі для галузі заходи з енергозбереження, впровадження нових технологій, освітлення населених пунктів, забезпечення сіл якісною питною водою.

Незважаючи на погашення заборгованості населення шляхом проведення розрахунків по погашенню зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку в сумі 21,2 млн. гривень, заборгованість населення за отримані житлово-комунальні послуги протягом року зросла на 1,8 млн. гривень і за станом на 1 січня 2007 року становила 135,1 млн. гривень, що погіршує фінансовий стан підприємств житлово-комунального господарства та негативно впливатиме на перерахування дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам 2007 року.

Недостатній контроль з боку Березанської райдержадміністрації, Первомайського та Вознесенського міських голів за платіжною дисципліною 2006 року призвів до збільшення у цілому по області кредиторської заборгованості по загальному фонду порівняно з початком року на 279,2 тис гривень по бюджету міста Первомайська та дебіторської заборгованості - на 64,5 тис гривень по бюджетах міста Вознесенська та Березанського району.

Незважаючи на посилений попередній та поточний контроль за витрачанням бюджетних коштів, перевірками, проведеними працівниками фінансових та контрольно-ревізійних органів встановлено неефективне та незаконне використання бюджетних коштів на загальну суму 17,2 млн. гривень, з них заниження та завищення вартості основних активів - 5,9 млн. гривень, завищення асигнувань - 4,4 млн. гривень, випадаючі доходи 1,7 млн. гривень та інше.

Дані про надходження місцевих податків і зборів відображені у Додатку 4



Надходження місцевих податків та зборів за перше півріччя 2007 року



Розділ 3. Шляхи та напрями удосконалення місцевого оподаткування в Україні

Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Саме місцевим бюджетам на сучасному етапі розвитку країни приділяється значна увага, оскільки вони є гарантом фінансового забезпечення розвитку регіонів. Основне джерело наповнення місцевих бюджетів -- податки і збори.

До місцевих бюджетів надходять кошти з Державного бюджету для фінансування витрат органів місцевого самоврядування, пов'язаних із здійсненням ними делегованих (відповідно до закону) повноважень органів виконавчої влади, виконанням рішень державних органів, а також кошти у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій.

Держава не лише формально визнає та гарантує місцеве самоврядування, а й реально підтримує його, зокрема бере участь у формуванні місцевих бюджетів, створенні дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування, достатньо для здійснення повноважень місцевого самоврядування, забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Це є закономірним для кожної справді демократичної держави.

Основний напрям зміцнення місцевих бюджетів, розширення їх фінансової автономії -- підвищення ролі місцевих податків і зборів та збільшення доходів за їх рахунок.

Проведене дослідження переконує, що реорганізація системи місцевого оподаткування назріла і має, насамперед, забезпечити зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад як первинного суб'єкта місцевого самоврядування та утворених ними органів місцевого самоврядування. Пріоритети повинні віддаватися наповненню сільських, селищних, міських бюджетів саме через зростання ролі місцевих податків і зборів.

Законопроектом за місцевими закріплено такі податки, як податок на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, що дозволило б поповнити бюджети не тільки великих міст, а й бюджети сіл, селищ, чисельність яких переважає в системі органів місцевого самоврядування і які не мають стабільних фінансових джерел.

Відмова від цих зборів пояснюється незначною їх часткою у загальній сумі доходів місцевих бюджетів в цілому по Україні чи окремому регіоні, обмеженістю територій, на яких можуть справлятися ці збори. Не враховується, що в конкретних місцевих бюджетах (наприклад, у населених пунктах, що мають багату історію, пам'ятки архітектури, в курортних місцевостях) надходження від них становлять значні суми.

Перелік же місцевих податків і зборів, встановлений органами місцевої влади, може бути значно ширшим, однак він повинен відповідати податковим можливостям територіальної громади. Слід сміливіше йти на експерименти на окремих територіях та в регіонах України і в рамках відповідних законів запроваджувати нову модель місцевих податків.

Треба зазначити, що органи місцевого самоврядування завдяки своїм повноваженням можуть вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі податки і збори чи повністю звільняти від них деякі категорії платників, надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів, але не можуть запроваджувати додаткових податків і зборів, котрі суперечать чинному законодавству.

Сьогодні ситуація, що склалася у сфері наповнення місцевих бюджетів податками і зборами, пов'язано насамперед із наданням чисельних пільг, що стосуються оподаткування, і, як правило, ці пільги недостатньо обґрунтовані. Велика кількість пільг з оподаткування у регіоні є причиною недонадходжень до місцевого бюджету значних бюджетних коштів, а це, у свою чергу, позначається на рівні соціального забезпечення населення. Ми не обстоюємо повної ліквідації всіх податкових пільг, а лише наголошуємо на чіткому, повному й детальному регулюванні процедури надання цих пільг, на встановленні вичерпного переліку суб'єктів оподаткування, яким можуть надаватися пільги, і, нарешті, на посиленні контролю за наданням пільг платникам податків [18].

У складі ДПА створено низку підрозділів, один із них -- підрозділ зі стягнення податкової заборгованості. Сьогодні робота цих підрозділів базується на нових формах стосунків із платниками податків, їхнє головне завдання не покарати платника податку, а відшкодувати належні до бюджету платежі. При цьому примусове стягнення заборгованості використовується лише як запобіжний захід.

Велика робота саме у сфері справляння місцевих податків і зборів проводиться вищезгаданим Управлінням місцевих податків і зборів та неподаткових платежів, а також Управлінням справляння платежів за користування природними ресурсами. Це управління є запорукою і важливим гарантом наповнення місцевих бюджетів, оскільки відповідає за справляння місцевих податків і зборів, а також плати за землю, фіксованого сільськогосподарського податку тощо.

Державна податкова адміністрація постійно розробляє програми щодо поліпшення сплати податкоплатниками місцевих податків і зборів, попередження приховування податків, забезпечення своєчасного наповнення місцевих бюджетів, що підвищуватиме рівень соціального забезпечення населення й стимулюватиме місцеві органи влади до переходу від пасивної на сьогодні розрахунково-платіжної діяльності до організаційно-управлінської.

На нашу думку, форми і методи діяльності ДПА мають постійно удосконалюватися і розвиватися. Для цього треба широко роз'яснювати основи податкового законодавства через засоби масової інформації, створювати мережі консультаційних пунктів на підприємствах, у великих організаціях, де кожен працівник міг би одержати необхідну інформацію з питань оподаткування, і особливо формувати високу податкову культуру в молоді.

При доопрацюванні проекту Податкового кодексу в основу необхідно покласти нову ідеологію місцевого оподаткування з урахуванням існуючого світового досвіду, а саме: закріплювати лише ті податки і збори, на формування податкової бази яких можуть впливати органи місцевого самоврядування та які фактично забезпечують стійкі, стабільні джерела доходів місцевих бюджетів.

При запровадженні переліку місцевих податків і зборів необхідно і надалі поширювати практику надання радам права самостійно визначати (з числа встановлених законом) перелік місцевих податків і зборів), які з найбільшою ефективністю будуть справлятися на відповідній території, та відмовлятися від тих, що не мають відповідної бази оподаткування. Цим реально забезпечуватиметься принцип правової, організаційної, матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством України - один із основних принципів місцевого самоврядування, зафіксований у Конституції України (ст. 140, ч. 1), Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 4).

Для вдосконалення місцевого оподаткування необхідно:

1. Розширити в розумних межах (з урахуванням реальних можливостей, місцевих умов, а також набутого досвіду, в тому числі й історичного) як перелік місцевих податків і зборів, так і повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження і справляння.

2. Визначити обов'язковий перелік місцевих податків і зборів, який повинен запроваджуватися на всій території України, в кожній територіальній громаді. У випадку неприйняття таких податків на своїй території місцевими радами доцільно надати право податковим органам стягувати їх за мінімальними ставками па користь держави. При цьому потрібно встановити дві межі кожного податку - мінімальну і максимальну, щоб надати можливість місцевим радам диференціювати окремі ставки податків, але тільки в межах ставок, визначених законодавством, тобто доцільним є існування двох груп податків: тих, що повністю регламентуються центральною владою, і тих, що самостійно встановлюються місцевою владою.

3. Враховуючи, що сьогодні в Україні місцеві податки і збори практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функцій, оскільки місцеві ради, в першу чергу, найбільш масові - сільські і селищні (що складають 91% від загальної кількості місцевих рад) - не мають жодного більш-менш серйозного об'єкта оподаткування, основу місцевого оподаткування повинні складати майнові податки: податок на майно, податок на транспортні засоби. Як різновид місцевих, доцільно розглядати податок на прибуток підприємств. За умови надання таким податкам статусу місцевих вони почнуть відігравати суттєву роль у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування. Збільшення податкових надходжень до бюджету також відбудеться і за рахунок зростання динаміки фінансово-господарського обороту через створення соціально-економічної інфраструктури в певних територіально-адміністративних одиницях.

4. В процесі адміністративної реформи, що здійснюється в Україні, забезпечити реалізацію основних принципів податкової і бюджетної політики, спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази, -- однієї з найголовніших передумов зміцнення і розвитку нашої держави, зростання її міжнародного авторитету.

5. Створити стабільну законодавчу базу оподаткування, маючи на меті збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок удосконалення системи оподаткування, зокрема впровадження науково обґрунтованих, випробуваних на практиці місцевих податків і зборів, системи податкових пільг, які б не лише забезпечували оптимальні фінансові надходження, а й стимулювали 6 розвиток виробництва, підприємництва, активний пошук ефективних форм і методів вирішення завдань соціально-економічного розвитку, підвищення добробуту населення.

6. Удосконалити структуру податкових органів, вирішити питання забезпечення їх фахівцями відповідної кваліфікації, створити чітку систему підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, включаючи працівників органів місцевого самоврядування, пов'язаних зі справлянням місцевих податків І зборів.

Вирішити на законодавчому рівні питання розмежування сфер діяльності та взаємодії органів державної податкової служби й органів місцевого самоврядування, зокрема у забезпеченні справляння місцевих податків і зборів, шляхом внесення відповідних змін і доповнень до законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих і нормативних актів, які регулюють відповідні питання.

7. Активізувати роботу з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їх сплати.

8. Посилити державний контроль за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів, забезпеченням встановлених законами прав юридичних і фізичних осіб,

конституційних прав і свобод громадян.

Необхідно, щоб система оподаткування місцевими податками і зборами відповідала ще й таким вимогам:

- по-перше, тягар місцевих податків і зборів повинен лежати на місцевих жителях, бо в цьому випадку місцеві органи державного управління нестимуть відповідальність перед ними, а отже, ефективніше надаватимуть суспільні блага та послуги;

- по-друге, одержувачі послуг місцевих органів управління мають вносити плату за такі послуги, якщо споживання цих послуг є конкурентним і може бути обмежене тими, хто платить. Плата за споживання послуг, яка мас на меті покриття витрат на їх надання, дозволяє підвищити ефективність надання суспільних послуг місцевими органами державного управління. При цьому розміри місцевих зборів не повинні виходити за межі покриття витрат на послуги, за які вони стягуються;

- по-третє, подібно до будь-яких інших податків чи зборів, місцеві податки та збори повинні зводити до мінімуму викривлення (деформацію) вибору в галузі споживання і виробництва. Місцеві податки на споживання товарів, комерційні трансакції на мобільні фактори виробництва з диверсифікованими ставками справляють сильніший деформаційний вплив, ніж загальнодержавні податки з однорідними ставками;

- по-четверте, важливо, щоб видатки на адміністрування та забезпечення дотримання платниками правил добровільної сплати місцевих податків були невисокими;

- по-п'яте, система місцевих податків і зборів повинна створювати рівні можливості для всіх територій щодо мобілізації доходів, адже на сьогодні у сприятливіших умовах перебувають лише великі громади.

Дотримання цих вимог є запорукою створення міцної, стабільної системи місцевого оподаткування, яка сприятиме ефективній реалізації регіональної політики та забезпечить фінансову стійкість регіонів.

Висновки

Місцеві бюджети -- основна складова місцевих фінансів. Їх функція, викликана особливими місцевими інтересами. Забезпечення цих Інтересів -- головна мета діяльності місцевої влади, що насамперед визначає її функції, а отже, й об'єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих фінансів.

Доходи місцевих бюджетів формуються із доходів загального фонду та доходів спеціального фонду. Податки, збори та обов'язкові платежі, які не мають спеціального використання, зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів. До спеціального фонду зараховуються власні надходження бюджетних установ, окремі надходження до цільових фондів, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також інші платежі, які мають спеціальне цільове використання. Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку.

Органи місцевого самоврядування за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентують порядок їх сплати й перерахування до місцевого, бюджету; визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення й перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх подання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи державної податкової служби.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Додатки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 Структура регулюючих доходів

Таблиця 1

Доходи ланок бюджетної системи у відсотках до консолідованого державного бюджету, 2008 р.

Країни	Центральний бюджет	Бюджети членів федерації	Місцеві бюджети	Бюджет фондів соціального страхування
Федеративні держави
Австрія	46,5	21,8	15,3	31,9
Канада	38,2	53,6	27,9	6,2
США	31,9	47,6		30,7
Німеччина	29,2	27,0	16,2	42,0
Швейцарія	29,2	30,4	21,5	37,5
Середня -	35,0	37,5	20,2	29,7
Унітарні держави
Бельгія	54,7	-	12,5	50,9

Планова Фактична

Рис. 2. Структура зведеного бюджету України за доходами станом на 2008 року (відсотки)

Рис. 3 Розподіл витрат місцевих бюджетів за видами бюджетів так і з обласними.

Размещено на Allbest.ru