главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 



Місцеві податки

Аспекти формування місцевих податків і зборів. Аналіз системи місцевого оподаткування і оцінка процесу реформування. Використання досвіду європейських країн у реформуванні вітчизняної системи. Фінансові ресурси та самостійність місцевих бюджетів.

Рубрика: Финансы, деньги и налоги
Вид: курсовая работа
Язык: украинский
Дата добавления: 09.11.2011
Размер файла: 107,3 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные документы


1. Місцеві податки та збори як складова системи оподаткування України
Організація та характеристика місцевого оподаткування в України, його регулятивні механізми. Види місцевих податків. Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Шляхи вдосконалення місцевого оподаткування України.
курсовая работа [885,8 K], добавлен 11.10.2012

2. Правове регулювання місцевих податків та зборів в Україні
Характеристика теоретичних основ визначення та класифікації доходів місцевих бюджетів. Дослідження юридичної природи окремих видів місцевих податків та зборів. Аналіз міжнародного досвіду та можливих шляхів вдосконалення системи місцевого оподаткування.
дипломная работа [152,0 K], добавлен 06.02.2012

3. Механізм формування доходів місцевих бюджетів в Україні
Дослідження науково-методичних засад формування системи місцевого оподаткування. Вплив системи місцевого оподаткування на діяльність суб’єктів господарювання. Значення місцевих податків і зборів у формуванні доходної частини місцевих бюджетів в Україні.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 10.11.2013

4. Місцеві податки та їх характеристика
Місцеві податки та збори як основне джерело формування місцевих бюджетів; законодавче регулювання надходжень. Аналіз існуючих видів доходів бюджетів місцевого рівня по Миколаївській області. Недоліки та перспективи системи формування фінансових ресурсів.
курсовая работа [304,9 K], добавлен 28.09.2012

5. Місцеві податки, що сплачує підприємство
Сутність оподаткування підприємств та роль і місце в ньому місцевих податків. Система місцевих податків за Податковим кодексом України. Аналіз проблемних питань місцевого оподаткування в державі на сучасному етапі, перспективи та шляхи їх вирішення.
реферат [18,8 K], добавлен 20.06.2012

6. Місцеві фінанси
Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості. Принципи формування місцевих бюджетів України. Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів. Фінансування видатків з бюджету столиці України м. Києва.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 19.04.2013

7. Аналіз доходів місцевих бюджетів та оцінка рівня їх забезпеченості
Економічна сутність і значення доходів місцевих бюджетів. Склад дохідної бази місцевих бюджетів та тенденція їх формування. Вплив міжбюджетних трансфертів на дохідну базу місцевих бюджетів. Концепція подальшого реформування місцевих бюджетів України.
курсовая работа [196,6 K], добавлен 28.02.2011

8. Адміністрування місцевих податків та зборів
Нормативно-правове регулювання, фіскальні аспекти та шляхи вдосконалення адміністрування місцевих податків і зборів в Україні. Вплив місцевого самоврядування на систему фінансів європейських країн. Описання діяльності органів Державної податкової служби.
курсовая работа [374,3 K], добавлен 22.02.2012

9. Доходи місцевих бюджетів: їх динаміка та тенденції розвитку
Місцеві бюджети у структурі бюджетної системи, суть і типи доходів, їх формування та динаміка. Аналіз фінансової автономії місцевих органів влади і фінансової стійкості місцевого бюджету. Шляхи удосконалення формування доходної частини місцевих бюджетів.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 23.06.2013

10. Проблеми формування і виконання місцевих бюджетів
Роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку території. Оцінка процесу складання, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів. Аналіз формування доходів зведеного бюджету. Удосконалення системи фінансового вирівнювання територій.
дипломная работа [542,1 K], добавлен 12.05.2012


Другие документы, подобные Місцеві податки

Страница:  1   2 


Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота на тему

Місцеві податки

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи місцевого оподаткування в Україні

1.1 Історичні аспекти формування місцевих податків і зборів

1.2 Система місцевих податків і зборів в Україні

Розділ 2. Аналіз системи місцевого оподаткування в Україні

2.1 Оцінка місця та ролі місцевих податків і зборів в акумулюванні коштів місцевих бюджетів

2.2 Аналіз динаміки надходжень місцевих податків та зборів до дохідної частини бюджету м. Ірпеня

Розділ 3. Напрямки модернізації системи місцевих податків та зборів в Україні

3.1 Оцінка процесу реформування вітчизняної системи місцевого оподаткування в Україні

3.2 Напрямки удосконалення системи місцевих податків та зборів

3.3 Використання досвіду європейських країн у реформуванні вітчизняної системи місцевого оподаткування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Після здобуття незалежності перед Україною постали завдання становлення такої податкової системи, яка відповідає ринковим умовам, нормам та ідеалам правового суспільства. Такі прагнення визначенні, з одного боку необхідністю формування в Україні реального місцевого самоврядування як необхідної умови розвитку демократичного суспільства, а з іншого - потребою ефективного функціонування системи державних і місцевих фінансів.

Підвищення результативності фінансової діяльності держави передбачає докорінну перебудову податкової системи і вдосконалення такого важливого його інструменту як місцеві податки та збори.

Проблемам теорії та практики оподаткування багато уваги приділяли такі відомі економісти, як А.Сміт, Ж.Б.Сей, Д.Рікардо, Д.С.Мілль, А.Вагнер, Е.Міндаль, А.Пігу, Дж.Кейнс, М.Фрідмен, А.Лафер та ін. Серед російських учених ці проблеми в різних аспектах розробляли І.Горський, В.Пансков, С.Пєпєляєв, Д.Черник. Значний внесок у дослідження актуальних питань, пов'язаних зі становленням концепцій оподаткування в Україні, зробили вітчизняні вчені П. Мельник, О.Василик, Л.Воронова, О.Кириленко, В.Кравченко, М.Кучерявенко, І.Луніна, А.Поддєрьогін, А.Соколовська, В.Федосов,. В їх працях розроблені основні принципи оподаткування, визначені елементи функціонування податків, їх значення для держави та для економічного зростання.

Разом з тим, питання місцевого оподаткування недостатньо розроблені в науковій літературі. У публікаціях йдеться переважно про кількість, види, класифікацію податків тощо. А місцеві податки встановлювалися та стягувалися за тими ж принципами, що й податки взагалі, без урахування їх специфіки.

Метою курсової роботи є вивчення існуючої в Україні системи місцевих податків і зборів, а також розробка рекомендацій щодо реформування фінансового механізму регулювання місцевих бюджетів. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

- аналіз особливостей організації місцевої фінансової системи, а також системи місцевих податків;

- визначення основних принципів побудови системи місцевих податків;

- дослідження існуючих місцевих податків і зборів та їх елементів і розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи місцевих податків взагалі й окремих податків і зборів;

- узагальнення зарубіжного досвіду місцевого оподаткування й аналіз можливостей його застосування в Україні.

Об'єктом дослідження є система місцевого оподаткування в Україні. Предметом дослідження є взаємовідносини, що виникають в процесі стягнення місцевих податків і зборів в Україні.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, що дозволяє розглядати економічні аспекти діяльності суб'єктів в їх розвитку та взаємозв'язку. Дослідження проводилось з використанням історико-логічного й економічного аналізу при вивченні положень класичних і сучасних економічних теорій та практичного вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Інформаційна база дослідження. Емпіричну базу дослідження склали макроекономічні дані по Україні. У процесі дослідження були використані законодавчі та нормативно-правові акти: Конституція України, Бюджетний кодекс України, закони України, Укази Президента, Декрети уряду, рішення місцевої ради м. Ірпеня.

Розділ 1. Теоретичні основи місцевого оподаткування в Україні

1.1 Історичні аспекти формування місцевих податків і зборів в Україні

Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, що акумулюються в бюджетному і позабюджетному державному централізованому фондах в основному завдяки функціонуванню податкової системи. Економічні відносини, зв'язані з податками, у тому чи іншому ступені торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки фахівців (економістів, юристів, керівників усіх рівнів, підприємців), але і звичайних громадян.

У податкових системах країн із ринковою економікою місцеві податки і

збори вдало доповнюють державні податки, є досить гнучкими за своєю суттю, сприяють розширенню загальної податкової бази та зменшенню податкового навантаження на платників.

Сам по собі податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого - одночасно виступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління.[ 23; с.45]

Податки пов'язані з існуванням держави, хоч виникли вони значно пізніше, ніж з'явилися перші держави, фінансова діяльність яких супроводжувалася збиранням митних зборів у сучасному їх розумінні.

Але за наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему.

Інститут місцевих податків і зборів є ключовим у формуванні доходів

місцевих органів влади в більшості розвинутих зарубіжних країн. Закономірність функціонування місцевих фінансів у тому, що основним способом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки і збори.

Теорія місцевого оподаткування почала інтенсивно розвиватися в середині XIX ст. У кінці XIX - на початку XX ст. сформувалося дві основні теорії місцевого оподаткування:

- теорія поворотної послуги - визначає місцеві податки як плату за послуги, які надає орган місцевого самоврядування членам територіального колективу. За цією теорією, податки і збори не є державними податками;

- теорія, яка не розрізняє природи державних та місцевих податків і вважає їх обов'язковими платежами громадян державі.

Історія запровадження місцевих податків в Україні починається ще від часів Київської Русі. Саме тут у період раннього феодалізму (ІX-XIIст.) кожне князівство поділялося на адміністративні округи, на міські й сільські товариства, що були пов'язані круговою порукою жителів у сплаті податків князеві та в оберіганні громадської безпеки. Міські самоврядні громади на Русі встановлювали збори з населення, які можна вважати прообразом місцевих податків і які безпосередньо спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах.

За часів Великого Литовського князівства населення зобов'язане було

сплачувати щорічний податок - серебщину, а також виконувати інші державні повинності. У цей час з'явився ще один збирач податків - церква, на користь якої сплачували десятину. Існував інститут місцевих податків і зборів і за часів польського та російського панування, зокрема в царській Росії справлялися земські повинності і збори. Вони розроблялися земською управою і затверджувалися земськими зборами - представницьким органом місцевого самоврядування. Земські повинності правили за основне джерело прибутків земств - за рахунок них формувалося майже 70 % дохідної бази бюджетів земств (2/3 цієї суми надходили від оподаткування нерухомого майна і землі).[18; с.34]

Важливим етапом становлення системи місцевих податків у Європі було утвердження інституту місцевого самоврядування буржуазної епохи. Ці процеси поширились і на Російську імперію та українські землі, які на той час перебували в її складі. Після земської реформи 1864 р. в 34 губерніях імперії було створено органи місцевого самоврядування земства.

Вони отримали право на встановлення місцевих податків - земських зборів, якими оподатковувалося нерухоме майно в містах і повітах.

Об'єктами оподаткування стали земля, житлові будинки, виробничі й

торговельні приміщення та інші споруди. Крім нерухомого майна, оподатковувалися свідоцтва на промислову продукцію та патенти заводів з виробництва напоїв. До земських зборів належали акцизи на заклади з продажу напоїв і на трактири в міських поселеннях, судове мито, збори за користування переправами, шляхами та ін. Законом визначалися максимальні ставки, в межах яких земства самостійно встановлювали земські збори. [19; с. 100]

У 90-х роках XIX ст. повноваження земств було суттєво обмежено. Крім зборів, земства встановлювали й земські повинності, які, на відміну від перших, мали цільовий характер. Земські повинності забезпечували фінансування місцевої поліції, лікарень, шкіл, пожежної охорони та інших цільових витрат. Земські повинності забезпечувалися в грошовій і натуральній формах. Частина земських повинностей встановлювалася не земствами, а державою.

Земські збори й повинності було скасовано в 1917 - 1918 рр., після ліквідації російськими та українськими більшовиками земського місцевого самоврядування. В Українській Народній Республіці доби Центральної Ради було здійснено спроби українізації земського місцевого оподаткування.

У 1984 р. ухвалено указ Президії Верховної Ради УРСР „Про самооподаткування сільського населення”, відповідно до якого встановлено такий порядок самооподаткування сільського населення. Рішення про його запровадження приймає схід села більшістю голосів осіб, яким виповнилося 18 років; кошторис витрат і доходів із самооподаткування затверджує сільська рада, а кілька сільських рад отримують право об'єднувати кошти від самооподаткування за власними рішеннями для здійснення спільних заходів.

Процес становлення місцевих податків і зборів як інституту місцевих фінансів розпочався після 1990 р. із здобуттям Україною незалежності [18; с.200].

В УРСР упродовж 1924-1989 років перелік місцевих податків і зборів обмежувався кількісно - вони не відігравали суттєвої фіскальної ролі у забезпеченні фінансової бази місцевого самоврядування, а їхня питома вага у доходах місцевих бюджетів тенденційно зменшувалася в 1989 році, лише після проголошення незалежності в Україні створюється власна система місцевого оподаткування. Так, зокрема, у Законі ''Про місцеві ради, місцеве та регіональне самоврядування” передбачене право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори.

Законодавча ж регламентація порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні була проведена разом із прийняттям Декрету Кабінету Міністрів „Про місцеві податки й збори”, закону України „Про систему оподаткування” та низки інших нормативних документів.[30]

Можна зробити висновок, що функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

1.2 Система місцевих податків і зборів в Україні

Виникнення місцевих податків зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів і зміцнення фінансової бази органів місцевої влади і самоврядування. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів сприяє акумуляції фінансових ресурсів, необхідних для розвитку територіальних громад і держави в цілому. Докорінне поліпшення системи місцевого оподаткування, яка є складовою податкової системи держави і водночас необхідним фінансовим атрибутом місцевих органів влади і самоврядування.

Місцеві податки і збори, згідно з положеннями Бюджетного кодексу України, відносяться до власних доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, і тому суттєво впливають на фінансову самостійність місцевих бюджетів.

В умовах незалежної України початок формуванню інституту місцевого оподаткування покладено прийняттям Декрету Кабміну України № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (1993р.), нової редакції Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ (1994р.), згідно з чим спочатку було визначено два місцевих податки i 14 зборів, їхні граничні розміри, об`єкти оподаткування та джерела сплати. Причому комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запровадження цих податків i зборів. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють види податкових надходжень із означених законодавством і визначають порядок сплати місцевих податків та надання пільг щодо них. [12; с.68]

Законами № 641-IV та № 703-IV [30] з 1 січня 2004 р. скасовано, відповідно, готельний збір та збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Таким чином, тепер в переліку місцевих податків i зборів залишилося 2 податки та 12 зборів. Слід вказати на недосконалість і нецілісність законодавчої бази щодо місцевого оподаткування (неузгодженість щодо введення, наприклад, податку з продажу імпортних товарів, місцевого екскурсійно-туристичного збору, відсутність у окремих регіонах об'єктів оподаткування тощо).

Місцеві податки і збори займають дуже незначну частку в доходах зведеного бюджету ( останніми роками менше 1%) [31]. В переважній більшості сільських, селищних бюджетах області відсутні бази оподаткування, в зв'язку з чим система місцевого оподаткування стає вкрай вразливою, діє неефективно. Крім того, низька фіскальна ефективність місцевих податків і зборів обумовлена тим, що її об'єкти не мають достатньої податкової спроможності. Всі основні дохідні джерела оподатковуються державою. Часто надходження при стягненні окремих місцевих податків менші, ніж витрати на їх адміністрування (збір з власників собак).

Отже, розвиток системи вітчизняного місцевого оподаткування має низку недоліків, основними з яких є:

- незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів і, як наслідок - низька їх питома вага в доходах місцевих бюджетів,

- відсутність ефективного правового поля, яке б відповідало сучасним умовам господарювання;

- відсутність прав органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;

- другорядність місцевих податків і зборів у порівнянні із загальнодержавними;

- наявність місцевих податків, витрати на адміністрування яких перевищують надходження;

- невеликий перелік місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами.

В основу удосконалення діючої системи місцевого оподаткування можуть бути покладені основні положення проекту Податкового кодексу України, а також проекту Закону України «Про місцеві податки та збори».

В теоретичному і практичному аспектах доцільно виважено підходити до пропозицій у цих законопроектах. Слід враховувати, що певні податки та збори довели свою ефективність і не потребують суттєвих змін (ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, збір за право використання місцевої символіки, податок з реклами, збір за паркування автотранспорту). Аналізуючи перелік місцевих податків і зборів, запропонованих у вказаних вище законопроектах, доцільним, на нашу думку, є запровадження таких, як: податок на нерухоме майно, єдиний збір на видачу дозволів на будівництво нерухомих об'єктів виробничого і невиробничого призначення, на будівництво житлових будинків та інших нерухомих об'єктів індивідуального будівництва, збори з торгової діяльності та екологічний збір.

Одним із можливих напрямів розширення переліку місцевих податків i зборів є запровадження місцевих акцизів (наприклад, на тютюнові та алкогольні вироби); повернення до використання податку з продажу імпортних товарів; переведення до складу місцевих таких загальнодержавних податків, як плата за землю, податок з власників транспортних засобів (які давно вже зараховуються до місцевих бюджетів).

Перелічені вище шляхи реформування системи місцевих податків і зборів повинні сприяти розв'язанню існуючих проблем у даній сфері. Прийняття обґрунтованого закону розширить повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків; удосконалена система місцевого оподаткування виконуватиме дійсно фіскальні функції і водночас забезпечуватиме місцеві органи влади й самоврядування необхідними фінансовими ресурсами, що суттєво зміцнить самостійність місцевих бюджетів.

податок реформування бюджет

Розділ 2. Аналіз системи місцевого оподаткування в Україні

2.1 Оцінка місця та ролі місцевих податків і зборів в акумулюванні коштів місцевих бюджетів

Система державного управління, делегування й передача окремих функцій місцевій владі, безперечно свідчать про посилення ролі інститутів місцевого самоврядування у суспільно-економічному розвитку держави. Відповідні зміни повинні відбуватись і в сфері фінансового забезпечення потреб органів самоврядування. Однак, на теперішній час органи місцевого самоврядування в Україні не мають реальної фінансової автономії, залишаючись і надалі залежними від політики, здійснюваної центральним урядом. Роль інститутів місцевого самоврядування зводиться до практичного виконання політики, розробленої на верхніх щаблях влади. Підстав для надання широкої фіскальної автономії територіальним громадам немає.

В умовах кризи економіки України ефективність функціонування держави, суб'єктів господарювання суттєво залежить від якості побудови та виконання бюджету. Бюджетна система України має важливе значення для фінансової системи держави, тому хід управління бюджетним процесом має бути достатньо обґрунтованим. Дослідження проблематики формування доходів місцевих бюджетів викликає надзвичайну цікавість у таких науковців як О. Василик, О. Глушта, О. Десятник, В. Загорський, Ю. Іванов, А. Крисоватий, В. Корчинський, С. Колодій та інші.

У сучасних умовах місцеві бюджети в Україні формуються за рахунок надходжень з таких джерел: [19;с.886]закріплених доходів; регульованих доходів;дотацій, субсидій, субвенцій та інших джерел.

З прийняттям Конституції України та закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" [30] виникає протиріччя - обласні і районні бюджети (60% загального обсягу місцевих бюджетів) залишаються без власних дохідних джерел, оскільки вони мають формуватись із коштів державного бюджету для їх подальшого перерозподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм.

Отже, в законодавстві виділяються три основні проблеми, які виникають у процесі формування місцевих бюджетів: [Іванов; с.900]

- удосконалення законодавчої бази формування місцевих бюджетів;

- законодавчий перегляд механізму закріплення за кожною гілкою влади довгострокових доходних джерел;

- встановлення гарантій судового захисту бюджетних прав територій.

Існуюча система формування доходів місцевого бюджету має ряд серйозних недоліків: практично щорічно міняються види податків, зараховуваних до місцевого бюджету;відсутні єдині і достатньо стабільні нормативи (наприклад, на декілька років) відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;відсутні єдині правила ув'язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також незрозуміла форми міжрегіонального перерозподілу доходів.

Таким чином розподіл податків і податкових зборів між бюджетами різних рівнів повинен встановлюватися на достатньо тривалий час, оскільки тільки на цій основі стає можливим ефективне бюджетне планування. Екстремальною формою такого розподілу є система, при якій централізовані і місцеві органи влади самостійно визначають як вид податків, так і відповідні податкові ставки (так звана «роздільна система»). При її використовуванні місцеві органи влади одержують повну незалежність в проведенні податкової політики і можуть достатньо гнучко пристосовувати податки до витрат.

В тих випадках, коли податкові надходження розподіляються між бюджетами різних рівнів, говорять про «зв'язану систему», або про систему квот. При ній самостійність місцевих органів влади залежить від можливості їх участі у формуванні податкового законодавства (наприклад, законодавство може бути встановлено, що податкові закони не можуть прийматися без їх згоди), а також від впливу місцевих властей на визначення формул розрахунку квот.

На нашу думку, переваги «зв'язаної системи» розподілу податків полягають в наступному:

- єдині податки єдине управління ними дозволяють проводити ефективну податкову політику;

- зміни в податкових надходженнях позначаються одночасно на бюджетах всіх рівнів, і ризик цих змін розподіляється між всіма.

Ми вважаємо, що при виборі податків, які розподілятимуться між бюджетами різних рівнів, і податків, для яких буде застосована «роздільна система», необхідно використовувати ряд постулатів:

- кожний рівень влади повинен мати законодавчі компетенції і право зарахування до власного бюджету, принаймні, даного важливого податку ;

- податки, стягувані не за принципом еквівалентності. а за принципом платоспроможності, і виконуючи, до певної міри перерозподільну функцію, повинні формуватися на основі єдиних законодавчих норм, встановлюваних центральними органами влади;

- податки, доходи від яких чутливі до змін в кон'юнктурі, доцільно передавати в розпорядження центральних органів влади, оскільки заходи стабілізаційної політики входять в їх компетенцію, а результати цих заходів розповсюджуються по території всієї країни;

- податки, які стягуються не за принципом еквівалентності, але доходи від яких і при єдиних законодавчих нормах мають великі регіональні відмінності, необхідно зарахувати до центрального бюджету (це торкається, наприклад. споживацьких податків, стягуваних по місцю виробництва, і митних зборів);

- споживацькі податки, стягувані до стадії роздрібної торгівлі слід встановлювати однаковими для всієї країни - з тим. щоб скоротити потоки товарів і уникнути небажаного переміщення підприємств або виробництв;

- податки, частка яких в загальній сумі податкових надходжень ростиме, доцільно передавати в розпорядження бюджетів тих рівнів, для яких збільшення витрат бажано.

2.2 Аналіз динаміки надходжень місцевих податків та зборів до дохідної частини бюджету м. Ірпеня

Класифікацію доходів бюджету здійснюють за чотирма групами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Треба враховувати, що поняття «податкові надходження» не притаманно податковому законодавству (де використовуються поняття «податкова система», «система оподаткування», «податки», «збори» тощо)і застосовується виключно в Бюджетному кодексі[2].

До податкових надходжень віднесені:

а) податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств);

б) податки на власність (періодичні податки на чисту вартість майна; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів);

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання водних ресурсів; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальні роботи, що виконані за рахунок державного бюджету; плата за землю; плата за використання інших природних ресурсів);

г) внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість; акцизний збір з вироблених в України товарів; акцизний збір з ввезених на територію України товарів; податки на окремі категорії послуг; плата за ліцензії на окремі види господарської діяльності; плата за торговий патент);

д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито; кошти, отримані за здійснення консульських дій; явні надходження);

е) інші податки (місцеві податки та збори; плата за надання послуг по оформленню документів на право виїзду за кордон; податки, що не віднесені до інших категорій; фіксований сільськогосподарський податок; єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва; збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства).

До неподаткових надходжень відносяться:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над витратами Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; дивіденди, що нараховані на акції (долі, паї) господарських товариств; рентна плата; інші надходження; надходження коштів, що отримані від продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати; надходження коштів від відшкодування збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва);

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей в школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; державне мито; митні збори; єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України);

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, стягнуті з осіб, що винні за шкоду, яка нанесена підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом на тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

г) інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань; доходи від операцій по кредитуванню та наданню гарантій; власні надходження бюджетних установ; плата за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори на сплату пенсій).

Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акумуляції:

а) надходжень від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безхазяйного майна, скарбів, тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в комунальній власності);

б) надходжень від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

г) податків на фінансові операції та операції з капіталом [2].

Трансферти визначаються Кодексом як кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

До складу офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією віднесено:

а) офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів; дотації; субвенції);

б) кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій (надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях; гранти; дари);

в) кошти з іншої частини бюджету (із загального фонду бюджету в бюджет розвитку).

Аналіз фінансових даних є основою управління органів місцевого самоврядування. Ефективне управління фінансами, що включає розуміння поточної фінансової ситуації і вміння прогнозувати доходи та видатки бюджету, є найважливішим елементом оцінки фінансового стану. Існують три основних категорії аналізу: контроль за видатками - витрати на надання послуг та фактори, що впливають на зростання рівня витрат; забезпечення бюджетних надходжень - можливості мобілізації органом місцевого самоврядування наявних джерел доходів; фінансовий баланс - планований та поточний баланс між видатками та доходами нині та його тенденції на майбутнє.

Розглянемо виконання дохідної частини бюджету м. Ірпеня за 2008 рік (табл. 2.1, дод. А).

Таблиця 2.1

Виконання дохідної частини бюджету м. Ірпеня за 2008 рік, грн.

Найменування

2008 рік

Виконання

План

Факт

+/-

%

1

Податкові надходження

26056,7

19499,154

-6557,5

74,8

2

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

1590,0

1321,993

-268,0

83,1

3

Внутрішні податки на товари та послуги

1384,3

1476,321

92,0

106,6

4

Інші податки

2619,5

1921,881

-697,6

73,4

5

Неподаткові надходження

532,5

590,351

59,7

110,9

6

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу

0,0

0,291

0,3

-

7

Інші неподаткові надходження

0,0

12,407

12,4

-

8

Інші надходження

12,407

12,4

9

Офіційні трансферти

33541,7

37844,409

-697б3

98,2

10

Всього

65130,9

57933,914

-7197,0

Джерело: [10]

Отже, як бачимо з табл. 2.1, виконання доходної частини бюджету м. Іпреня в 2006 році недовиконано на 7197,0 тис. грн.

Ці зміни зумовлені наступним:

- недовиконанням бюджету податкових надходжень на 6557,5 тис. грн. (25.2%);

- недовиконанням надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів - на 268,0 тис. грн (6.9%);

- недовиконанням надходжень від інших податків на 697,6 тис. грн. (26.6%);

- недовиконанням надходжень від офіційних трансфертів на 7197,0 тис. грн..

Проаналізуємо виконання доходної частини бюджету м. Ірпеня за 2007 рік (табл. 2.2, дод. Б).

Отже, за даними табл. 2.2, виконання доходної частини бюджету м. Ірпеня в 2007 році перевиконано на грн. 1847.2 тис.грн (1,9%). Позитивні зміни були зумовлені наступним:

- перевиконанням бюджету податкових надходжень на 5515.4 тис. грн. (2,3%);

- перевиконанням надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів - на 138.6 тис. грн.( 6,2%);

- перевиконанням надходжень внутрішніх податків на товари та послуги на 355.4 тис. грн. (8,9%);

- перевиконанням надходжень внутрішніх податків на товари та послуги на 355.4 тис. грн. (8,9%);

Таблиця 2.2

Виконання дохідної частини бюджету м. Ірпеня за 2009 рік, тис. грн.

Найменування

2009 рік

Виконання

План

Факт

+/-

%

1

Податкові надходження

44858.8

50374.173

5515.4

112.3

2

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

2226.5

2365.125

138.6

106.2

3

Внутрішні податки на товари та послуги

1875.8

2231.161

355.4

118.9

4

Інші податки

2177.6

2257.267

79.7

103.7

5

Неподаткові надходження

700.3

784.17

83.9

112.0

6

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу

524.4

513.649

-10.8

97.9

7

Інші неподаткові надходження

0.0

12.407

8

Від органів державного управління

6.797

9

Офіційні трансферти

53449.5

49697.479

-3752.0

93.0

10

Всього:

99008.61

100855.823

1847.2

101.9

Джерело: [11]

- перевиконанням надходжень від інших податків на 179.7 тис. грн. (3,7%);

- перевиконанням бюджету неподаткових надходжень на 83.9 тис. грн. (2,0%);

Зробимо аналіз виконання доходної частини бюджету м. Ірпеня за 2008 рік (табл. 2.3, дод. В).

Таблиця 2.3

Виконання дохідної частини бюджету м. Ірпеня за 2010 рік,тис. грн.

Найменування

2010 рік

Виконання

План

Факт

+/-

%

1

Податкові надходження

90324.923

97647.502

7322.6

108.1

2

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

3219.2

3708.183

489.0

115.2

3

Внутрішні податки на товари та послуги

2201.9

2640.419

438.5

119.9

4

Інші податки

2518.3

2747.098

228.8

109.1

5

Неподаткові надходження

3212.1

3737.712

525.6

116.4

6

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу

440.0

504.645

64.6

114.7

7

Інші неподаткові надходження

0.0

101.835

101.8

8

Офіційні трансферти

37855.586

36853.139

-1002.4

97.4

9

Всього:

131392.609

138238.353

6845.7

105.2

Джерело: [12]

За даними табл. 2.3, виконання доходної частини бюджету м. Ірпеня в 2010 році перевиконано на суму 6845.7 тис. грн. (5.2%). Позитивне значення стало можливе за рахунок додатніх змін слідуючих статей:

- перевиконанням бюджету податкових надходжень на 7322.6 тис. грн. (8.1%);

- перевиконанням надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів 489.0 тис. грн. (15.2%);

- недовиконанням надходжень внутрішніх податків на товари та послуги на 438.5 тис. грн. (19.9%);

- перевиконанням надходжень від інших податків на 228.8 тис. грн. (9,1%);

- недовиконанням бюджету неподаткових надходжень на 525.6 тис. грн. (16,4%);

- недовиконанням надходжень від адміністративних зборів та платежів - на 64.6 тис. грн. (14.7%);

- перевиконанням інших неподаткових надходжень - на 101.8 тис. грн. (100,00%);

Проаналізуємо доходну частину бюджету Ірпінської міської ради.

Найбільш значну частину доходів бюджету Ірпінської міської ради складають надходження від офіційних трансфертів від органів державного управління (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Доходи м. Ірпеня за 2008-2010 рр., тис. грн.

Доходи

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Відхилення (+,-)

2009/2008

2010/2009

Податкові надходження, в т.ч.

19499,154

50374,173

97647,502

30875,0

47273,329

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової власності

14778,959

43520,617

88551,802

28741,7

45031,185

- збори за спеціальне використання природних ресурсів

1321,993

2365,125

3708,183

1043,1

1343,058

- внутрішні податки на товари і послуги

1476,321

2231,164

2640,419

754,8

409,255

Неподаткові надходження, в т.ч.

590,351

784,17

3737,712

193,8

2953,542

- адміністративні збори та платежі

573,987

513,649

504,645

-60,3

-9,004

- доходи від власності та підприємницької дія-сті

3,957

263,316

3131,232

259,4

2867,916

- інші неподаткові надходження

12,407

6,797

86,926

-5,6

80,129

Офіційні трансферти від органів державного управління

35194,068

49697,479

36853,139

14503,4

-12844,34

Всього доходів:

55283,573

100855,823

138238,353

45572,2

37382,53

Джерело: [10,11,12]

На основі даних табл. 2.4 можна сказати що, в 2009 році, порівняно з 2008 роком, доходи бюджету збільшились на суму 45572,2 тис. грн., в тому числі відбулось збільшення податкових надходжень на 28741,7тис. грн., офіційних трансфертів від органів державного управління на 14503,4 тис. грн., та за рахунок зменшення неподаткових надходжень на 5,6 тис. грн.

Рис 2.1. Динаміка зростання доходів місцевого бюджету

Джерело [10, 11, 12]

Отже, за рис. 2.1 можна зробити висновок, що протягом 2007-2009 років простежується збільшення надходжень до місцевого бюджету м. Ірпеня. Причому у 2007 році прорівнянно з 2006 роком обсяг офіційних трансфертів збільшились на суму 14503,4 тис. грн.. , а у 2008 році порівнянно з 2007 роком зменшились на суму -12844,34 тис. грн..

Отже, порівнюючи доходи м. Ірпеня 2008 року та 2007 року, можна зробити висновки, що бюджет доходів в 2008 році був збільшений на 47273,329 тис. грн., в тому числі податкові надходження були збільшені на 45031,185 тис. грн., неподаткові надходження - на 2953,542 тис. грн., про те офіційні трансферти від органів державного управління зменшились - на суму 12844,34 тис. грн..

Рис. 2.2 Динаміка надходжень офіційних трансфертів до місцевого бюджету у 2007-2008 роки

Джерело [10, 11, 12]

Якщо характеризувати динаміку надходжень офіційних трансфертів від органів управління то за роки з 2006-2008 роки простежується така тенденція: у 2006 році - 35194,068 тис. грн.. у 2007 році - 49697,479 тис.грн. що на 14503,4 тис. грн.. більше ніж у передньому році. А у 2008 році сума цих надходжень до бюджету становить 36853,139 тис.грн., це на -12844,34 тис. грн.. менше ніж у 2007 році.

Розділ 3. Напрямки модернізації системи місцевих податків та зборів в Україні

3.1 Оцінка процесу реформування вітчизняної системи місцевого оподаткування в Україні

Місцеве оподаткування у незалежній Україні започатковано з набранням чинності Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993р. Декретом визначено перелік місцевих податків і зборів та порядок їх справлення.

У процесі еволюції із 1993-2009р. місцеві податки і збори так і не стали вагомим джерелом фінансового забезпечення реалізації повноважень органів місцевого самоврядування. Практика справляння місцевих податків і зборів в Україні свідчить про зростання із кожним роком надходжень від цих платежів. Якщо у 1993р. в результаті справляння даних платежів місцеві бюджети отримали 0,31 млн. грн., то у 1998р. -393,5млн. грн., у 2003 р. - 592,4 млн. грн, у 2008 р. - 819,9 млн. грн. За останні 10 років річна сума надходжень в бюджет від місцевих податків зросла більш ніж удвічі.

Спостерігається позитивна тенденція до зростання абсолютної суми надходжень від місцевих податків і зборів, однак їх питома вага у сукупних податкових надходженнях місцевих бюджетів з кожним роком зменшується - із 3,5% у 2001р. до 1,4 % у 2008р. При цьому, більшість зазначених коштів отримують бюджети великих міст (в основному обласні центри). Натомість бюджети невеликих адміністративно-територіальних одиниць (в основному сільські) через відсутність об'єктів оподаткування отримують мізерну частку надходжень від місцевих податків і зборів. Досвід адміністрування місцевих податків в розвинутих країнах світу свідчить що у складі доходів місцевих бюджетів вони займають значну питому вагу. Так, зокрема у Швейцарії , Данії і Люксембурзі їх розмір перевищує 70 %, у Норвегії - 50%, Фінляндії, Іспанії - 40%, Бельгії, Франції, Ісландії, Португалії - 30%[28; с.75].

Розглянувши структуру надходжень місцевих податків і зборів в Україні, можна зазначити що більш ніж, 50% надходжень до місцевого бюджету забезпечує ринковий збір, а решта комунальний податок. У 2006 р. ці два види податків склали 82,6% загальних надходжень у 2007р. - 82,9%, у 2008р. - 81,4%. Кошти від справляння місцевих зборів (за участь на бігах на іподромі; за виграш на бігах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за право проведення кіно і телезйомок) протягом останніх років майже не надходять. Так, при справлянні цих зборів місцеві бюджети отримали у 2006 р. - 44,0 тис. грн.. у 2007 р.- 108,28 тис. грн. у 2008 р.-169.75 тис. грн. У 2008р. питома вага цих зборів у структурі місцевих податків і зборів склала 0,0145 %.

В Україні порівняно з іншими країнами перелік місцевих податків і зборів є досить незначний. Якщо в українському законодавстві визначено два місцевих податків і дванадцять місцевих зборів,то в окремих країнах Європейського союзу їх кількість перевищує сто.

Місцеве оподаткування в Україні поки що не виконує ні фіскальної, ні регулюючої функції,а є другорядним відносно до державного оподаткування. Саме тому вітчизняна система місцевого оподаткування, потребує докорінного реформування у контексті зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.

Реформувати місцеве оподаткування в Україні слід шляхом запроваджень нових податків і зборів, надання статусу місцевих окремим загальнодержавним податкам. До місцевих повинні бути віднесені деякі з тих загальнодержавних податків, які й так традиційно надходять до місцевих бюджетів, зокрема, це податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю. Це можливе лише за умов прийняття Податкового та Бюджетного кодексу. З приводу прийняття цих нормативних актів давно ведуться дискусії, про те практичне їх втілення з року в рік відкладається. В окремих країнах світу питома вага податку з нерухомості в сукупних місцевих податкових надходженнях займає досить велику частку. В Австралії питома вага цього податку у структурі місцевих податків складає 100%, у Канаді, Новій Зеландії, Великобританії - 90%, у США, Мексиці, Франції, Кореї, Нідерландах , Португалії - більше 50%. Тому нагальним є запровадження цього податку і в Україні[20; с.453].

Практика місцевого оподаткування в Україні свідчить неефективність зборів за участь на бігах на іподромі; за виграш на бігах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за право проведення кіно- і телезйомок; за видачу ордера на квартиру; за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, які слід скасувати. Витрати органів на адміністрування цих платежів перевищують їх надходження.

Таким чином, у процесі реформування місцевого оподаткування ми повинні опиратися на досвід країн із розвиненою ринковою і перехідною економікою, при цьому враховуючи стан вітчизняної економіки. Реформувавши місцеве оподаткування, потрібно зміцнити інститут місцевого самоврядування в Україні, що в свою чергу, призведе до підтримання на належному рівні суспільного добробуту населення.

3.2 Напрямки удосконалення системи місцевих податків та зборів

На сучасному етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із найважливіших напрямків державної політики. Проте, формальне розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, яке начебто відбувається протягом останніх років, водночас не супроводжується адекватним збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження.

Фактично, і надалі незначними залишаються власні доходи місцевих бюджетів, серед яких, на жаль, і такий перспективний фіскальний інструмент, як місцеві податки і збори, що може бути потужним джерелом забезпечення поточних потреб місцевої влади. Але діюча система оподаткування, не дає можливості використання інституту місцевих податків і зборів, як потужного джерела наповнення місцевих бюджетів, що висуває на перший план питання її кардинального, але поступового, реформування.

У контексті вищесказаного, аналіз дослідження проблемних аспектів оподаткування місцевими податками і зборами, а також пошук перспективних напрямів посилення їх фіскального значення набуває особливої актуальності в міру розвитку сучасних трансформаційних процесів, пов'язаних з утвердженням в Україні ринкової моделі господарювання.

Уже протягом тривалого часу проблематика місцевого оподаткування займає важливе місце в дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Але, варто відзначити, що не дивлячись на актуальність, тема місцевого оподаткування не знайшла достатнього висвітлення в економічній та правовій літературі. Фактично, питання правового регулювання місцевого оподаткування, як правило, розглядаються лише при аналізі податкової системи України в цілому, або в аспекті загальної характеристики податків і зборів щодо їх основних елементів. На проблемах справляння місцевих податків і зборів юристи в галузі фінансового права практично не акцентували уваги.

Сьогодні також багато розмов ведеться про проблематичність системи місцевого оподаткування. При цьому, неодноразово, як з боку наукових кіл, так і з боку політичних діячів констатується факт її невідповідності загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності та економічної доцільності.

Але, насамперед, чи не найважливішою проблемою у цій сфері являється недосконалість законодавчого забезпечення, що, як наслідок, породжує і безліч інших проблематичних аспектів у сучасній системі місцевого оподаткування. Так, хоча і за період з 1993 року по даний час податкове законодавство динамічно вдосконалювалося, проте, система місцевих податків і зборів практично постійно залишалася осторонь, що і призвело до парадоксальної ситуації, коли місцеві податки і збори справляються до місцевих бюджетів фактично за правилами, встановленими більше 15-ти років тому, які абсолютно не відповідають вимогам сьогодення та не враховують низки сучасних економічних реалій.

Сьогодні, впевнено можна стверджувати, що фактично, інститут місцевих податків і зборів як структурна частина податкового права ще не отримав достатнього науково-теоретичного обґрунтування. Недостатньо вирішеними залишаються питання вдосконалення співвідношення центру і регіонів щодо регулювання відносин у сфері місцевого оподаткування, забезпечення єдиного державного підходу до вирішення цих питань; наукового аналізу природи місцевих податків і зборів та їх відмінностей від загальнодержавних тощо. Серйозною проблемою на сьогодні є і те, що законодавчо закріплені місцеві податки і збори загалом, та їх ставки зокрема, не враховують реальних можливостей платників, а отже, не виконують стимулюючої функції. Як наслідок, такі вади негативно позначаються на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності бюджетного устрою України в цілому.

Загалом, інститут місцевих податків і зборів в Україні порівняно з практикою західних країн є фактично недієздатним, не виконуючи при цьому тих функцій, які покладені на нього законодавством. Це головним чином зумовлено вкрай мізерною роллю місцевих податків і зборів у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування.

Крім цього, неабияким недоліком сучасної вітчизняної системи місцевого оподаткування є наявність тих місцевих податків і зборів, які з плином часу виявили свою недоцільність, не мають фіскального значення або є економічно необгрунтованими (збір за проведення кіно- та телезйомок, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за проїзд на території прикордонних областей автомобілем, курортний збір тощо); місцевих податків і зборів, не характерних як для України загалом так і для її регіонів зокрема через відсутність бази оподаткування; наявність місцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких перевищують надходження від них (іподромні збори, збір з власників собак та інші).

Все це свідчить про нераціональність вітчизняної структури надходжень місцевих податків і зборів, що доповнюється ще й нерівномірністю розміщення бази оподаткування по території України.

Досить часто сьогодні звертається увага і на такі проблемні аспекти, як присутність недоліків у фіскальному адмініструванні місцевих податків і зборів (наявність значних сум недоїмки, переплат, невиправданих пільг), відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків та зборів, що частково призводить до незацікавленості місцевих влад у додатковому залученні коштів від їх справляння. Крім цього, неабияким гальмівним фактором розвитку інституту місцевого оподаткування є також нерозвиненість місцевих податків, що відображають політику місцевої влади, серед яких екологічні податки, плата за певні послуги місцевих органів влади тощо [23; с. 19].

Важливою науковою проблемою на сьогодні і далі залишається організація контролю при справлянні місцевих податків і зборів в умовах ринкової економіки, а також те, що окремі місцеві податки і збори передбачають фіксовану ставку оподаткування, яка є символічною і не індексувалася жодного разу.

Як бачимо, ситуація, що склалась у вітчизняній системі місцевих податків і зборів змушує порушити питання про радикальне перетворення всієї системи місцевого оподаткування, що в перспективі стане передумовою до удосконалення всієї фінансової системи України.

Але, в процесі реформування інституту місцевих податків і зборів необхідно чітко усвідомлювати, що фундаментальною основою для цього може стати лише вироблення кардинально нового мислення, нового підходу до місцевого оподаткування, обов'язкове узагальнення світового та історичного досвіду місцевого оподаткування з наступним творчим його втіленням в Україні на основі врахування багаторічної історії та менталітету українського народу.

У контексті вищесказаного, доцільно виділити такі основні напрямки розвитку та удосконалення системи місцевого оподаткування:

1) необхідно вирішити питання оновлення правового регламентування справляння місцевих податків і зборів та прийняти Податковий кодекс України;

2) змінити ставлення до місцевих податків і зборів, як до другорядних фіскальних інструментів в складі вітчизняної системи оподаткування, перенести акцент у місцевому оподаткуванні на податки, які згідно із світовим досвідом, найбільш придатні для місцевого оподаткування (податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, платежі за ресурси місцевого значення, податок на нерухомість) [14; с.11];

3) розширити перелік тих місцевих податків і зборів, які платник буде сприймати як плату за певні місцеві послуги, які відображатимуть політику органів місцевого самоврядування;

4) в умовах загрозливої екологічної ситуації в Україні актуальним є впровадження місцевих екологічних податків, які доцільно стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, лісів та інших природних ресурсів;

5) ще одним з можливих напрямів розширення переліку місцевих податків і зборів є запровадження місцевих акцизів, наприклад, на тютюнові та алкогольні вироби, повернення до використання податку з продажу імпортних товарів [15; с.16];

6) зарубіжний досвід переконує, що в Україні також є можливість і перспективи для запровадження податків на цінні папери, на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на право розміщення офісів у центральній частині міста [21; с. 47];

7) досить актуальним є вирішення на законодавчому рівні питання розмежуван-ня сфер діяльності та взаємодії органів державної податкової служби й органів місцевого самоврядування, зокрема у забезпеченні справляння місцевих податків і зборів, це можливо зробити шляхом внесення відповідних змін і доповнень до законів України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та інших законодавчих і норма-тивних актів, які регулюють відповідні питання;

8) проведення роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їх сплати, у відповідності до чого посилення потребує державний контроль за додержанням чин-ного законодавства щодо оподаткування, справляння перед-бачених законом місцевих податків і зборів.


Страница:  1   2 

курсовая работаМісцеві податки скачать курсовая работа "Місцеві податки" скачать
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов