Курсова робота присвячена теоретико-правовим основам формування доходної частини місцевих бюджетів, аналізу формування та тенденції розвитку доходів місцевих бюджетів в Україні.

Актуальність теми дослідження. Питання оптимізації формування доходів місцевих бюджетів та виявлення резервів їх зростання набувають особливої актуальності в умовах ринкових трансформацій українського суспільства. Діюча система акумулювання доходів бюджетів України характеризується низьким рівнем частки власних доходів місцевих бюджетів, що відображається нарощуванням обсягів міжбюджетних трансфертів. Реальні фінансові можливості місцевих органів влади значно обмежуються, що у свою чергу, є гальмовим фактором демократичних перетворень державі. У зв'язку з цим постає нагальна потреба у поглибленому досліджені концептуальних засад доходів місцевих бюджетів та обґрунтування системи практичних рекомендації щодо їх стабільності та зміцнення.

Метою роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності доходів місцевих бюджетів, окресленні орієнтирів зміщення та обґрунтування шляхів оптимізації фондів грошових коштів органів місцевого самоврядування, розробки практичних рекомендації щодо резервів їх зростання.

Об'єктом дослідження є доходи місцевих бюджетів в Україні, чинна практика їх формування з урахуванням територіальних особливостей мобілізації окремих видів надходжень.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі формування доходів місцевих бюджетів, а також закономірностей, принципи, методи мобілізації і розподілу окремих видів державних доходів між бюджетами різних рівнів.

У процесі дослідження динаміки зміни доходів місцевих бюджетів використовуються таки методичні інструментарії: гіпотетико-індуктивний метод, зведення та групування, побудові та аналізу рядів динаміки (кореляційно - регресивний аналіз), трендів, сценаріїв та ін.

У підготовці роботи використовуються таки нормативні акти, як Бюджетний, Податковий та Земельний Кодекси, публічні дані з Інтернет-ресурсів, Державної служби статистики, Міністерства фінансів, Державної казначейської служби України тощо.

При виконані роботи використовувались крім літературних джерел Федосов В., Опарін Л., Сафронова Л.

При дослідженні використовувались методи, що запропоновано у трудах Вітлінського В.В., Кустовської О.В., Шершньової З.Є.

Курсова робота висвітлюється на 84 сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, двох розділів, висновків, зміщує 19 рисунків, 7 таблиць, перелік використаних джерел, три додатка.

1. Теоретико-правові основи формування доходної частини місцевих бюджетів в Україні

1.1 Місцеві бюджети у структурі бюджетної системи України

Бюджетна система - це сукупність усіх видів бюджетів, які врегульовані правовими нормами, формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно - територіального поділу країни. Це система стійких і впорядкованих зв'язків (міжбюджетні відносини) між її ланками (державним і місцевими бюджетами), юридично пов'язаними між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

В Україні бюджетну систему складають: державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети.

Бюджетна система України побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв та врегульована нормами права.

Бюджетні відносини регулюються з наступних нормативно - правових актів:

1) Конституції України;

2) Бюджетного Кодексу;

3) Щорічних законів про Державний бюджет України;

4) Інших законів, з питань складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

5) Нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України з питань бюджетних відносин;

6) Нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі вищевказаних документів;

7) Рішень про місцевий бюджет;

8) Рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до вищевказаних документів.

Вичерпний перелік нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні закріплено статтею 4 Бюджетного Кодексу (Рисунок 1.1). Порівняно з попереднім Бюджетним кодексом, розширено коло таких актів. Зокрема, пунктом 7 частини 1 до нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини, зараховано «рішення про місцевий бюджет». До складу бюджетного законодавства тепер входять нормативно-правові акти всіх органів виконавчої влади, а не тільки центральних.

Рисунок 1.1 Нормативно-правові акти, що регламентують функціонування бюджетної системи України

Зі статтею 4 Бюджетного Кодексу зрозуміло, що основні принципи регулювання бюджетних відносин визначаються такими конституційними нормами: заборона проведення референдуму з питань бюджету; повноваження Верховної Ради України в галузі бюджетної діяльності; законодавче регулювання бюджетної системи; повноваження Президента України в галузі бюджету; повноваження Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування тощо.

Спеціальні бюджетні закони включають Бюджетний кодекс і закон про Державний бюджет України, який приймається щорічно. До інших законів, що регулюють бюджетні відносини, можуть бути зараховані два типи законодавчих актів: суто бюджетні, присвячені регулюванню виключно бюджетних відносин; закони, які містять деякі норми, що регулюють бюджетну діяльність.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюють бюджетні відносини тільки у випадку, визначеному Бюджетним кодексом, спеціальними бюджетними законами, законами, що регулюють бюджетну діяльність. Зрозуміло, що основні повноваження відповідних органів регулюються конституційними нормами, але таким чином закріплюється й певний пріоритет, ієрархія нормативно-правових актів у регулюванні бюджетних відносин. Разом із тим потрібно враховувати й інше положення, що відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава не має права регулювати відносини щодо розробки, прийняття, використання місцевих бюджетів та звітності по них, обмежувати повноваження органів місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети є визначальною ланкою місцевих фінансів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети й бюджети місцевого самоврядування. В новій редакції Бюджетного кодексу з цього переліку виключено «бюджети районів у містах», які зараховано до бюджетів місцевого самоврядування. Це, у свою чергу, забезпечило уточнення змісту понять «місцеві бюджети», «бюджети місцевого самоврядування» та приведення їх у відповідність до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейської хартії місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст, у тому числі районів у містах (Рисунок 1.2). Територіальні громади сіл, їх об'єднань, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Рисунок 1.2 Структурні складові бюджетної системи України

Підставою для розмежування бюджетів на місцеві та бюджети місцевого самоврядування є повноваження визначених органів влади щодо прийняття та виконання бюджетів, особливості формування їх доходної частини. Доходи цих бюджетів визначаються відповідно до Бюджетного Кодексу України статті 64 («Доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів»), частини другої статті 65 («Нормативи відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування»), статті 66 («Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховується пр. визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів»), статті 69 («Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються пр. визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів») та статті 71 («Бюджет розвитку місцевих бюджетів»).

Відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Мicцeві бюджети є джepeлoм фiнaнcувaння комунальних зaклaдiв ocвiти, культуpи, oxopoни здopoв'я нaceлeння, зacoбiв мacoвoї iнфopмaцiї, житлoвo - кoмунaльнoгo гocпoдapcтвa, piзнoмaнiтниx мoлoдiжниx пpoгpaм, витpaт пo благоустрою нaceлeниx пунктiв. Саме з мicцeвиx бюджeтiв здiйcнюютьcя видaтки нa coцiaльний зaxиcт тa coцiaльнe зaбeзпeчeння нaceлeння, утpимaння пpитулкiв тa дитячиx зaклaдiв-iнтepнaтiв, дoпoмoги ciм'ям з дiтьми, іншим мaлoзaбeзпeчeним i нeзaxищeним вepcтвaм нaceлeння.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі нашої держави.

Місцеві бюджети стають основним інструментом реалізації регіональної політики та вирішення таких важливих завдань, як структурна перебудова економіки, вирівнювання економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці, розвиток місцевого господарства, здійснення житлового будівництва, благоустрій міст, проведення природоохоронних заходів та ін.

Мicцeвi бюджeти є фiнaнcoвим плaнoм poзвитку peгioнiв і сaмe в мicцeвиx бюджeтax втiлюєтьcя пoлiтикa opгaнiв мicцeвoгo caмoвpядувaння, ocкiльки в зaлeжнocтi вiд нaпpямкiв витpaчaння ними кoштiв мoжнa зpoбити виcнoвки пpo пpiopитeтнi нaпpямки poбoти opгaнiв мicцeвoгo caмoвpядувaння.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевий бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які в обов'язковому порядку, спираючись на основні принципи бюджетної системи України, повинні бути збалансованими. Це означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу його надходжень на відповідній території.

Надходження місцевого бюджету передбачають доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від місцевих запозичень, повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються в законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Витрати місцевого бюджету містять видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної зі здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних із розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.

На рисунку 1.3 показано ключові чинники залучення доходів, контролю за видатками та забезпечення збалансування місцевого бюджету. Основними джерелами доходів місцевих бюджетів є закріплені за бюджетами місцевого самоврядування податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До зовнішніх джерел належать дотації, субвенції та запозичення.

Джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких затверджує орган місцевого самоврядування в межах, встановлених державою. «Адміністрування збору доходів» - другий основний елемент схеми в частині «Доходи». Як правило, адміністрування ніколи не буває стовідсотково ефективним, оскільки навіть за найкращої організації збору податків можлива недоїмка.

Рисунок 1.3 Збалансування місцевих бюджетів

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. Насамперед необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим чинником є заборгованість бюджету та її динаміка.

Якщо доходи перевищують видатки, виникає профіцит; якщо видатки більші за доходи - дефіцит. Відповідно до Бюджетного кодексу, бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом і профіцитом.

Процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно - територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази, є фінансовим вирівнюванням (бюджетним регулюванням). Фінансове вирівнювання здійснюється центральними органами державної влади.

Для збалансування та вирівнювання фінансової спроможності відповідних бюджетів здійснюють міжбюджетні трансферти - основну форму реалізації міжбюджетних відносин (див. Рисунок 1.4). Функціональна спрямованість кожного виду міжбюджетних трансфертів визначається цільовим та адресним спрямуванням коштів з одного бюджету до іншого. Такий поділ передбачає:

Дотацію вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

Додаткові дотації - міжбюджетні трансферти на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, унаслідок надання пільг, встановлених державою; інші додаткові дотації.

Бюджетний кодекс окремо не визначає поняття «дотація». З досвіду практики дотація є ефективним методом бюджетного регулювання, який визначає річну фіксовану суму коштів, що виділена з бюджету вищого рівня на безповоротній основі для збалансування бюджету нижчого рівня у випадках перевищення його видатків над доходами і терміном на 1 рік.

Система нецільових міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам спрямовується на вирівнювання бюджетної забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування (Таблиця 1.1).

Трансферти можуть передаватися між бюджетами самоврядування на договірній основі, на підставі рішення органів місцевої влади. У цьому випадку Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах види міжбюджетних трансфертів, що визначені частиною 2 статті 101 Бюджетного Кодексу.

У разі, якщо місто чи район мають перевищення доходів над плановими видатками, здійснюється трансферт (вилучення) до державного бюджету, обсяг якого визначається за допомогою тієї самої формули, що застосовується для обрахунку міжбюджетних трансфертів.

Таблиця 1.1 - Властивості міжбюджетних трансфертів

1.2 Суть та класифікація доходів місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів - це економічні відносини, що виникають у процесі формування фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функції та завдань місцевих органів влади.

Класифікація доходів бюджету означає їх групування за певними ознаками.

Класифікація доходів бюджету призначена для чіткого розмежування доходів бюджетів різних рівнів відповідно до джерел формування за об'єктивними характерними ознаками з детальним розподілом їх на такі розділи:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій із капіталом;

- трансферти.

Кожен розділ об'єднує певні види доходів за джерелами і способами їх отримання. При цьому слід зазначити, що таке їх поєднання є логічним продовженням положень Бюджетного кодексу та конкретизацією терміна «доходи бюджету» (див. таблицю 1.2).

Таблиця 1.2 - Класифікація доходів місцевих бюджетів за джерелами

Визначальною базою формування складу й обсягів доходів, форм їх мобілізації до місцевих бюджетів є відносини власності, рівень соціально-економічного розвитку національної економіки, обсяг бюджетних видатків.

Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об'єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).

Згідно з бюджетною класифікацією загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) як джерел наповнення доходів бюджетів передбачено їх систематизацію місцевих доходів в такі групи податкових надходжень:

- податки на доходи та прибуток;

- податки на власність;

- збори за спеціальне використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- місцеві податки і збори;

- інші податки.

У Бюджетному Кодексу податковими надходженнями місцевих бюджетів визнаються встановлені Податковим Кодексом місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), а саме:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Нагадаємо, що у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України з 2011 троку структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. Так, відбулося скорочення кількості місцевих податків і зборів з 14-ти до 5-ти.

Неподаткові надходження є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень.

Склад неподаткових надходжень місцевих бюджетів визначено статей, 64, 66 і 69 Бюджетного Кодексу та назвами кодів неподаткових надходжень згідно із класифікацією доходів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (зі змінами). Ці надходження групуються за такими класифікаційними ознаками:

- доходи від власності й підприємницької діяльності;

- адміністративні збори і платежі;

- власні надходження бюджетних установ;

- інші неподаткові надходження.

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій із капіталом. Згідно зі статтею 9 Бюджетного Кодексу до доходів від операцій із капіталом зараховані:

- надходження від продажу основного капіталу;

- кошти від продажу землі.

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

Крім того, за бюджетною класифікацією існує окремий розділ - цільові фонди.

За економічною природою доходи та способи формування місцевих бюджетів розподіляються на власні, закріплені та регульовані.

Власні доходи місцевих бюджетів - це доходи, що формуються на території, підвідомчої відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями. ДО власних доходів належать:

- місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади;

- доходи комунальних підприємств;

- доходи від майна, що належіть місцевої владі, та ін.

Власні доходи забезпечують принцип самостійності бюджетів усіх рівнів, включаючи і державний бюджет країні.

Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом і також є основою самостійності місцевих бюджетів. За місцевими бюджетами в основному закріплюються:

- місцеві податки і збори;

- прибутковий податок громадян;

- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

- плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності;

- плата за землю;

- податок із власників транспортних засобів;

- надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності;

- інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів;

- надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частини, що належить місцевим бюджетам;

- інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що встановлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків.

Регульовані доходи - це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється у процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормами відрахувань.

1.3 Формування доходів місцевих бюджетів

Відповідно до статті 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (Додаток А).

Статтею 13 Бюджетного кодексу України визначено складові частини загального і спеціального фондів бюджету. До загального фонду зараховано всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету.

У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Одною з складових частин спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.

Питання щодо розподілу бюджету на загальний і спеціальний фонди щорічно визначаються в законі про Державний бюджет України. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом передбачено, що при складанні й виконанні бюджету можливі трансферти із загального фонду до спеціального фонду, однак до них встановлені суворі обмеження. Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет.

Формування доходів спеціального фонду має здійснюватися за рахунок конкретно визначених законодавством джерел. До складу доходів цього фонду залучаються гранти або дарунки, які можуть отримувати розпорядники бюджетних коштів на конкретну потребу.

З метою вдосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) у Бюджетному кодексі України визначено термін «власні надходження» бюджетних установ, перелік їх груп та напрями використання.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету та включаються до спеціального фонду бюджету. Перелік власних надходжень бюджетних установ і організацій визначається Кабінетом Міністрів України та класифікується таким чином:

1. Перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством.

2. Друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

- підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

- підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

- підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

- підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

- підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

- підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

- підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

У складі бюджетів має передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру та не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про виділення коштів із резервного фонду бюджету приймаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Перелік доходів загального фонду місцевих бюджетів наводиться в частини 1 статті 69 Кодексу (всього 21 позиція), перелік надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині 2 статті 69 Кодексу (всього 15 позицій). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку місцевих бюджетів.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Крім розподілення на загальний та спеціальний фонди місцевий бюджет також розподіляється на кошики.

Цей поділ є важливим для розподілу фінансування делегованих та власних повноважень органів місцевого самоврядування. Доходи, об'єднані в першому блоці, тобто такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, спрямовуються на фінансування повноважень, делегованих органам місцевого самоврядування. Доходи другого блоку, тобто такі, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, пов'язані із покриттям витрат по фінансуванню власних повноважень органів місцевого самоврядування, закріплених за ними Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До першого кошику належать доходи бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів з Державного бюджету. До цього кошика відносяться частка доходів винятково загального фонду місцевого бюджету.

У Бюджетному кодексі України поняття кошику доходів закріплено на законодавчому рівні. Так, відповідно до пункту 29 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу, перший кошик доходів місцевих бюджетів - це доходи загального фонду, закріплені на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошик доходів уявляє собою сукупність закріплених за бюджетом місцевого самоврядування надходжень (податків та зборів), що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Перелічені та проаналізовані вище в даному коментарі види надходжень до бюджетів (податків, зборів, інших обов'язкових платежів) і складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Обсяг цього кошику доходів є тим показником, який покладено в основу:

- розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами відповідно до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 року №1195;

- розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до відповідного місцевого бюджету) між районним бюджетом або міським бюджетом м. Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення, якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища, та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань відповідно до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до відповідного місцевого бюджету) між районним бюджетом або міським бюджетом м. Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення, якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища, та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року №1782.

До другого кошику належать доходи бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Це друга частка доходів загального фонду та спеціальний фонд місцевого бюджету.

Бюджет розвитку місцевого бюджету можна визначити як частину місцевого бюджету, що формується у складі спеціального фонду місцевого бюджету і містить встановлені рішенням про місцевий бюджет бюджетні асигнування, надані відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, що спрямовуються на інноваційну та інвестиційну діяльність, пов'язану з капітальними вкладеннями в соціально-економічний розвиток та іншими витратами на розширене відтворення.

До бюджету розвитку місцевих бюджетів надходять кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, рухомого та нерухомого комунального майна, земель, природних ресурсів, підприємств, установ, об'єктів житлового фонду, нежитлових приміщень, іншого майна і майнових прав, рухомих та нерухомих об'єктів, що визначені як об'єкти права комунальної власності. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Обсяг доходів (кошика доходів) бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, зведеного бюджету мм. Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, зведеного бюджету району, який враховується під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, формується з надходжень загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), закріплених за місцевими бюджетами згідно із статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України.

Розрахунок обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за бюджетами місцевого самоврядування, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним та районними бюджетами, передбачених статтею 66 Бюджетного кодексу України, проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків і зборів (обов'язкових платежів) до таких бюджетів за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на планований бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів у базовому періоді відповідних місцевих бюджетів унаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад.

Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів згідно із статтями 64 (крім доходів, зазначених у пунктах 2 - 5, 7 - 11, 13 частини першої статті 64) і 66 (крім доходів, зазначених у пунктах 2 - 6, 8 - 13, 15 частини першої статті 66) Бюджетного кодексу України та інших доходів, передбачених у державному бюджеті.

Розрахунок прогнозованого обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами проводиться у межах прогнозованого обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці.

Для стимулювання місцевих бюджетів, які щороку збільшують обсяг доходів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, розрахунковий показник обсягу доходів (кошика доходів) обчислюється з урахуванням показника стимулювання.

Для недопущення зменшення прогнозованого обсягу доходів місцевих бюджетів, визначеного виходячи з основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, визначається обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами, на прогнозований період.

У разі зміни порядку зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до доходів бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, відповідне коригування фактичного надходження таких платежів за відповідні роки базового періоду здійснюється за окремим розрахунком.

1.4 Динаміка доходів місцевих бюджетів за останні роки

Для об'єктивного розгляду надходжень місцевих бюджетів доцільно аналізувати ці доходи порівняно з доходами зведеного бюджету та рівнем ВВП (Таблиця 1.3)

Таблиця 1.3 Аналіз динаміки доходів місцевих бюджетів в 2004-2011 роках (без урахування міжбюджетних трансфертів)

За даними Державного казначейства України, до загального та спеціального фондів місцевого бюджетів (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) за 2011 рік надійшло 181,3 млрд. грн., що на 14,6% або на 23,0 млрд. грн., більше за відповідний показник минулого року.

Без урахування міжбюджетних трансфертів надійшло 86,5 млрд. грн., що на 7,4% більше, ніж у 2010 року.

Рівень виконання річного плану доходів, затвердженого місцевими радами, становив 101,2% проти 96,4% за даними попереднього року. Рівень виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів України на 2011 рік склав 106,7% (у 2010 році - 108,2%).

Динаміка щомісячних надходжень доходів місцевих бюджетів у цілому повторює тенденції останніх років (див. Рисунок 1.7). Водночас відмічається певне збільшення цих доходів, що в основному пов'язано зі зростанням надходжень від податку з доходів фізичних осіб та зборів за спеціальне використання природних ресурсів. Також варто відмітити значне зростання надходжень від справляння зборів за спеціальне використання води та плати за користування надрами, що спостерігалось у травні, серпні та листопаді. Це зростання спричинено з тим, що саме на ці місяці припадають кінцеві терміни сплати зазначених зборів за I, II та III квартали року, а також розширенням кількості платників і підвищенням ставок оподаткування відповідно до Податкового кодексу.

Рисунок 1.7 Динаміка щомісячних надходжень доходів місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у 2006-2011 роках

У структурі доходів місцевих бюджетів порівняно з попередніми роками можна відмітити певне зростання частки податкових і неподаткових надходжень з одночасним зменшенням доходів від операції з капіталом та надходженнями до цільових фондів (див. Рисунок 1.8).

Податкові надходження у 2011 році складають 84,5% доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів). Їх обсяг становить 73,1 млрд. грн., що на 8,2% більше, ніж аналогічний показник 2012 року. Відмічається зменшення частки податку з доходів фізичних осіб на 0,9 в.п. та частки інших податкових надходжень на 0,6 в.п., що в основному пов'язано із урахуванням до їх складу єдиного податку, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України.

Рисунок 1.8 Структура доходів місцевих бюджетів за 2006-2011 роки

Податок на доходи фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела дохідної частини місцевих бюджетів. Надходження цього податку склали 54,1 млрд. грн., що майже на 6,05 більше за відповідний показник минулого року (див. Рисунок 1.9). На таке незначне зростання вплинуло зменшення надходжень цього податку до бюджету м. Києва. Зазначимо, що згідно зі змінами до Бюджетного кодексу 50% обсягу податку на доходи фізичних осіб, який справляється на території м. Києва, зараховується до Державного бюджету України.

Другим за обсягом джерелом надходжень доходів до місцевих бюджетів традиційно є плата за землю. З цього джерела надійшло 10,7 млрд. грн., шо на 12,2% більше за відповідний показник минулого року (див. Рисунок 1.10)

Рисунок 1.9 Динаміка надходжень податку на доходи фізичних осіб за 2006-2011 роки

Рисунок 1.10 Динаміка надходжень плати за землю за 2006-2011 роки

У структурі плати за землю щорічно відбуваються зміни за рахунок більш динамічного нарощування орендної плати та повільнішого зростання надходжень земельного податку (див. Рисунок 1.11).

Рисунок 1.11 Динаміка надходжень земельного податку та орендної плати за 2006-2011 роки

Від місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів отримано понад 2,5 млрд. грн., що у 3,1 раза більше аналогічного показника попереднього року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зросла і склала 2,9%. (див. Рисунок 1.12).

Нагадаємо, що у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України з 2011 року структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. Так, відбулося скорочення кількості місцевих податків і зборів з 14-ти до 5-ти, серед яких - податок на нерухоме майно (запроваджується з 1 січня 2013 року), єдиний податок та три зборі: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір.

Рисунок 1.12 Динаміка надходжень місцевих податків і зборів за 2006-2011 роки

Відмітимо також, що, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, частина місцевих податків і зборів зараховується до спеціального фонду місцевих бюджетів, а саме: єдиний податок та збір за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах.

Найвагомішим серед місцевих податків і зборів був єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, який надійшов у сумі майже 2,0 млрд. грн., що на 4,9% більше за обсяги надходжень 2010 року (див. Рисунок 1.13).

Водночас у грудні 2011 року спостерігалося зменшення на 31,1% надходжень єдиного податку щодо відповідних даних 2010 року. Такі зміни відбулися через введення в дію змін до Податкового кодексу, якими запроваджено нові правила справляння цього податку. Зокрема, змінено терміни сплати (що й стало основним чинником зменшення у грудні) та запроваджено нові ставки оподаткування. Вже у січні 2012 року можна прогнозувати певне зростання надходжень від цього джерела, хоча остаточні результати цих нововведень можна за результатами першого півріччя 2012 року. Так, за період з січня по червень 2012 року надходження єдиного податку склали 1,9 млрд. грн., що майже удвічі більше ніж за обсяги надходжень за тій же період 2011 року.

Рисунок 1.13 Динаміка надходжень єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва за 2006-2011 року

Одним із нововведень Податкового кодексу України стало запровадження загальнодержавного екологічного податку на зміну колишньому збору за забруднення навколишнього природного середовища. Від цього джерела до місцевих бюджетів зараховано 1,2 млрд. грн., а його частка у структурі доходів місцевих бюджетів склала 1,4%.

Зазначимо, що з 1 січня 2011 року екологічний податок сплачують усі, хто придбає паливо для транспортних засобів, у тому числі суб'єкті господарювання, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яки користуються автомобілями. Податковим кодексом передбачається справляння екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення через податкових агентів, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю паливом.