Діагностика і процедура банкрутства в сільському господарстві і можливості його попередження (за матеріалами СТОВ "Лада" Криничанського району Дніпропетровської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Навчально-науковий інститут економіки

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни: Фінанси

на тему: Діагностика і процедура банкрутства в сільському господарстві і можливості його попередження (за матеріалами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лада» Криничанського району Дніпропетровської області)

Дніпропетровськ, 2012



Вступ

За роки незалежності в Україні спостерігається процес формування ринкових відносин, який має незворотній характер. В той же час цей процес супроводжується окремими негативними явищами, викликаними недосконалістю ринкових механізмів, що народжуються. Зокрема, підприємства, що багато років працювали стабільно, через цілу низку факторів опинились в передкризовому або навіть кризовому стані.

Більшість вітчизняних підприємств України сьогодні потерпають від фінансових ускладнень, викликаних як зовнішніми загальнодержавними проблемами (нестабільність політичної ситуації, недосконалість законодавчої бази, криза неплатежів, спад виробництва), так і внутрішніми (неефективне використання коштів, недосконалий маркетинг, відсутність виробничого та фінансового менеджменту, незбалансованість фінансових потоків). Сукупність усіх цих факторів викликає необхідність постійної діагностики фінансового стану підприємств з метою упередження кризового розвитку, запобігання банкрутства, формування захисних механізмів антикризового фінансового управління залежно від виявлених факторів та сили їхнього впливу.

Сьогодні на межі банкрутства перебуває багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов'язання .

Зрозуміло, що неодмінною умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб'єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, а отже, оздоровити державну фінансову систему. Водночас оздоровлення економіки значною мірою залежить від своєчасної та якомога безболіснішої ліквідації (реорганізації) неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюють бюджету держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки.

Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

В даній роботі будуть розглянуті теоретичні аспекти розвитку банкрутства СТОВ «Лада». Також будуть запропоновані напрями вдосконалення механізму запобігання банкрутства на підприємстві.

Об'єктом курсової роботи є аналіз ймовірності банкрутства СТОВ «Лада».

Предметом дослідження являються особливості формування і розвитку банкрутства в СТОВ «Лада».

Метою даної роботи - вивчення банкрутства підприємств як економічне явище та розгляд діючої практики.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

— вивчення теоретичних основ банкрутства підприємств (організацій);

— розгляд механізму визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання;

— визначення шляхів удосконалення організаційно-методичного механізму запобігання банкрутства підприємств.

Завданням даної роботи є оцінка ймовірності банкрутства СТОВ «Лада», а також шляхи його покращення.



Розділ 1. Теоретичні засади діагностики і процедури банкрутства в сільському господарстві

1.1 Сутність та значення банкрутства сільського господарства

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України «Про банкрутство» під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом.

За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства -- спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан «технічної неплатоспроможності». Це явище можна вже розглядати як банкрутство.

Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5--2 роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування «ціни підприємства» на найближчу та довгострокову перспективу.

Зниження прибутковості фірми або збільшення середньої вартості зобов'язань означає зниження її ціни. Ціна фірми -- це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам. Як дисконтна ставка використовується середньозважена вартість капіталу. Ціна фірми може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал «зникає». Ось це і є повне банкрутство -- банкрутство акціонерів. Ціна фірми може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна фірми, а ліквідація фірми стає вигіднішою за її експлуатацію. Акціонери в цьому разі втрачають свій капітал.

Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.(рис.1.1.)

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 -- внутрішніми причинами.



Очевидним є й те, що фактори банкрутства для вітчизняних підприємств є іншими, похідними від кризового стану національної економіки.

Рис.1.1. Причини банкрутства підприємств

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 -- внутрішніми причинами. Очевидним є й те, що фактори банкрутства для вітчизняних підприємств є іншими, похідними від кризового стану національної економіки.

Саме необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи тих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньо квартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану.

Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства (організації). Найбільш характерні з них показано на рис.1.2.

Рис.1.2. Симптоми настання банкрутства підприємства.

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів.

У дальшому наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різке зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції); збільшення кредиторської заборгованості; зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції). Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми (ЖЦКПФ). Дослідники називають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.

Першим детермінантом є параметри факторів виробництва. Вплив цих факторів спостерігається на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу КПФ, але особливо важливі вони на стадії зародження. На даній стадії є сім причин, унаслідок дії яких фірма може зазнати банкрутства:

-- неправильне визначення місії фірми та її виробничого профілю;

-- низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

-- низька кваліфікація управлінського персоналу фірми;

-- неадекватний маркетинг;

-- велика частка позикового капіталу;

-- низька кваліфікація виконавців (робітників, інженерів і т. п.);

-- неадекватність транс акційних витрат.

Наступним етапом життєвого циклу КПФ є прискорення зростання. Даний етап характеризується тим, що фірма має добрий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу процвітати та збільшувати виробництво. У цій ситуації для фірми є небезпечною тільки велика частка позикових коштів у загальній масі капіталу, що використовується. Фірма може своєчасно не забезпечити виплат своїм кредиторам і збанкрутувати.

На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють: погане використання оборотного капіталу, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг, неадекватність транс акційних витрат.

Рівень використання капіталу можна визначити, аналізуючи коефіцієнти ліквідності активів. Швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх на гроші, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.

Брак гнучкості в управлінні призводить до неефективних управлінських рішень, несвоєчасного прийняття таких і, як наслідок, до збільшення витрат на управління та до втрат прибутку від неадекватного й несвоєчасного реагування на зовнішні та внутрішні відхилення.

Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, стабільним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небезпечною є низка таких факторів: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу, старіння основного капіталу, неадекватний маркетинг, неадекватність транс акційних витрат. Так, фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, як порівняти з іншими фірмами, до втрати конкурентної переваги фірми, а внаслідок цього -- до банкрутства.

На етапі спаду виробництва діють ті самі фактори, що й на етапі зрілості. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства.

Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Аналіз свідчить, що ці параметри діють на всіх стадіях ЖЦКПФ і, як правило, є однаковими для всіх етапів. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.

У разі розвитку виробництва товарів-замінників настає процес витискання товарів, що їх виробляє фірма, з ринків, зменшення попиту на цю продукцію і, як можливий наслідок, утрата фірмою прибутку та банкрутство.

Аналогічно діють і інші фактори параметрів попиту, але їхній вплив різний на різних етапах ЖЦКПФ. Так, на стадії інтенсивного зростання до банкрутства може призвести тільки один фактор -- різке зниження сукупного попиту. Інші фактори не мають вирішального значення, оскільки фірма на цій стадії завжди має можливість ужити потрібних запобіжних заходів.

Наступним детермінантом є рівень галузевої конкуренції. Збільшення конкурентних переваг інших фірм галузі може бути каталізатором банкрутства фірми на будь-якому етапі ЖЦКПФ. Цей процес свідчить про те, що інші фірми використовують ліпші технології, маркетингову стратегію та управлінські кадри. Відставання фірми погіршує її становище на ринку і також може призвести до банкрутства.

Вплив державної політики є важливим фактором, що впливає на розвиток та функціонування фірми через фіскальну та кредитно-грошову системи.

1.2 Діагностика банкрутства та можливості його попередження

На сьогодні тенденції банкрутства поширюються на цілі галузі економіки. Так, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі, де понад 65% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками.

Неплатоспроможність і банкрутство підприємств є поширеними явищами в економіці України, які істотно впливають як на фінансовий стан держави, так і окремих її секторів. Так, в 2009 році частка збиткових підприємств в Україні склала: в промисловості - 39,9%, сільському господарстві - 42,3%, будівництві - 35,7%, а в цілому по економіці країни - 72%. У результаті цього збільшилася кількість справ, за якими у судах України винесено рішення про банкрутство підприємств і організацій з 4107 у 1996 році до 11452 у 2009 році. Така ситуація вимагає розробки і впровадження комплексу заходів з аналізу і попередження неплатоспроможності (банкрутства) вітчизняних підприємств.

За даними зведеної інформації Державного департаменту з питань банкрутства станом на 01.01.2011:

1. Загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства - 14 597;

2. Кількість порушених справ протягом грудня 2010 року - 1007 [3].

Економічними наслідками банкрутства підприємства є:

1. Для держави факт визнання підприємства банкрутом призводить до зменшення надходження податків та обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів. Визнання підприємства банкрутом призводить до погіршення макроекономічних позицій в країні та розбалансування економіки в цілому.

2. Для населення визнання підприємства банкрутом несе теж негативні наслідки. Населення недоотримує необхідні товари та послуги, порушується рівновага на ринку між попитом та пропозицією, що може призвести до підвищення роздрібних цін.

3. Для партнерів підприємства стикаються з проблемою невиконання банкрутом своїх зобов'язань, що може призвести до невиконання взятих на себе підприємством-партнером зобов'язань, щодо виробництва товарів (робіт, послуг).

4. Робітники підприємства-банкрута втрачають свої робочі місця, позбавляються заробітної плати, поповнюючи ряди безробітних.

5. Кредитори отримують збитки за операціями з підприємством-банкрутом.

Аналіз публікацій наукових робіт дозволив виділити низку основних факторів, що впливають на фінансово-господарську діяльність підприємств і загрозу банкрутства, серед яких є:

- дефіцит власних обігових коштів,

- недосконалий механізм ціноутворення,

- відсутність перспективного планування,

- відсутність джерел довгострокового фінансування капіталовкладень,

- зростання дебіторської та кредиторської заборгованості,

- недосконалість законодавства,

- недостатня підтримка з боку держави,

- тінізація сфери банкрутства в України,

- відсутність інформації про підприємства-банкрути на Україні.

Таким чином, банкрутство є наслідком взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів.

Виходячи з вищевикладеного, одними з основних конкретних заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства є:

1. Оптимізація керування його оборотними активами. При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу.

2. Оптимізація частки грошових коштів у активах, розрахована на основі мінімально необхідного обсягу грошових активів для здійснення поточної операційної діяльності, обсягу платіжного обороту за поточними господарськими операціями і коефіцієнта оборотності грошових активів, має становити близько 2,43 %.

3. Слід 73% чистого прибутку використовувати на нагромадження, а 27% -- на споживання. За такої умови забезпечуватиметься виробничий розвиток підприємства і досягатиметься оптимальне для сучасних умов співвідношення дохідності та капіталізації інвестиційних вкладень.

Що стосується заходів для швидкого і ефективного механізму протидії банкрутства, то найбільш важливими є:

- удосконалення в Україні законодавчої бази про банкрутство;

- розширення державного впливу при вирішенні проблем неплатежів з використанням механізмів банкрутства;

- формування гнучкої системи соціального страхування на випадок банкрутства, включаючи обов'язкове і добровільне страхування працівників.

1.3 Моделі прогнозування банкрутства

Найважливішим інструментом системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики з допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) в залежності від значень обраної сукупності показників у відповідності до побудованої метричної шкали.

Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

Однофакторний дискримінантний аналіз. В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії "хворих" чи "здорових" здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів, граничне значення цого показника складає 2%. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів >2% за цим критерієм вважаються "здоровими", якщо ж значення цього показника <2%, то підприємство відноситься до групи суб'єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза.

Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Система показників Бівера

В основі досліджень американського економіста В. Бівера покладено 30 найбільш часто вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності ці показники були згруповані в шість груп. Із кожної групи Бівер вибрав по одному, найбільш типовому, показнику, які й склали його систему прогнозування:

1. Відношення Cash Flow до позичкового капіталу.

2. Відношення чистого прибутку до валюти балансу.

3. Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

4. Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

5. Відношення робочого капіталу до валюти балансу.

6. Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

З використанням матеріалів аналізу 79 фінансово неспроможних і такого ж числа фінансово-спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного із приведених показників для американських підприємств.

Система показників Вайбеля

В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960-1971 років покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких була у фінансовій кризі. Класифікацію підприємств за цією системою пропонується здійснювати з використанням таких показників:

1. Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

2. Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

3. Відношення Cash Flow до поточних (короткострокових) зобов'язань.

4. Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

5. Відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок помножене на 365

6. Відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали) помножене на 365.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

Багатофакторний дискримінантний аналіз.

В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій "дискримінантній функції". В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:

Z = a₀ + a₁x₁ + a₂x₂ + a₃x₃ + .......+ a_nx_n,

а₁, а₂, а₃ ......, а_n - коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;

х₁, х₂, х₃......., х_n - показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг, характеризує різний вплив окремих показників (змінних), на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи "хворих" чи "здорових" залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції.

Найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Модель Альтмана

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом має також назву "розрахунок Z-показника" і є класичною в своїй сфері, оскільки включена до більшості західних підручників присвячених фінансовому прогнозуванню, та оцінці кредитоспроможності підприємств. Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:



Z = 0,012 X₁ + 0,014 X₂ + 0,033 X₃ + 0,006 X₄ + 0,999 X₅

Це 5-ти факторна модель, де факторами виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності, окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд: банкрутство господарство сільський фінансовий

X₁ - робочий капітал/ валюта балансу;

X₂ - сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X₃ - звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;

X4 - (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;

X₅ - чиста виручка від реалізації продукції/ валюта балансу.

Провівши аналіз 33-х пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн. дол. США, Альтман зробив наступний висновок щодо інтерпретації значень Z-показника:

Таблиця 1.1 Значення Z-показника

Значення «Z»	Ймовірність банкрутства
До 1.8	висока
1.81 - 2.67	не можна однозначно визначити
2.67 і вище	низька

Модель Беермана

В Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 році професор університету м. Мюнстер Клаус Беерман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збиткові та знаходилися у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беермана наведено в таблиці 1.2



Таблиця 1.2 Характеристики функції Беермана

Показник	Вага
Х1=Позичковий капітал / валюта балансу	0,077
Х2=Чистий прибуток / валюта балансу	0,813
Х3=Чистий прибуток / позичковий капітал	0,124
Х4=Чистий прибуток / чиста виручка від реалізації	-0,105
Х5=Cash-flow / позичковий капітал	-0,063
Х6=Чиста виручка від реалізації / валюта балансу	0,061
Х7=Запаси / чиста виручка	0,268
Х8=Сума амортизації / Вартість основних засобів на кінець періоду	0,217
Х9=Введені основні засоби / сума амортизації	0,012
Х10=Заборгованість за банківськими позиками / позичковий капітал	0,165

Одержані значення інтегрального показника Беерман рекомендує інтерпретувати наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік):

Z > 0,32 - підприємство знаходиться під загрозою банкрутства;

0,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу

Z < 0,236 - підприємству не загрожує банкрутство.

Використання методології багатофакторного дискримінанттного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками: по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації; по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупки та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання; по-третє, недостатнім рівнем об'єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).



Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика та фінансовий стан сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА»

2.1 Організаційно-економічні характеристики

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лада» засноване в 2001 році. Його очолив Марениченко Михайло Олексійович. Товариство знаходиться в СМТ. Кринички Дніпропетровської області. СТОВ «Лада» займається вирощуванням як рослинної продукції, так і продукції тваринництва.

Розглянемо склад та структуру земельних угідь СТОВ «Лада» в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Склад та структура земельних угідь СТОВ «Лада»

Показник	2009 р	2010 р	2011 р	2011 р у % до 2009 р
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	2814	100	2640	100	2488	100	88,42
в т.ч. с/г угідь	2814	100	2640	100	2488	100	88,42
з них ріллі	2602	92,47	2596	98,33	2488	100	95,62
інші земельні угіддя	212	7,53	44	1,67	0	0	0,00
Приходиться на 1 робітника	53		52		64		120,75
с/г угідь	53,09		50,77		38,88		73,22
ріллі	49,09		49,92		38,88		79,19

Аналізуючи таблицю 2.1 складу і структуру земельних площ СТО В «Лада» можна зробити такі висновки що найбільша площа с/г угідь була у 2009р. і становила 2814 га, а найменша у 2011р. - 2488 га. Найвищий показник припадає на 1 робітника приходиться також на 2009р. - 53,09 га.

Проаналізуємо склад і структуру товарної продукції СТОВ «Лада» в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Склад і структура товарної продукції СТОВ «Лада»

Вид продукції	2 009р.	2010 р	2 011р.	2009 р. у % до 2011р.
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
пшениця озима	599,00	15,96	954,20	16,50	1353,70	25,02	225,99
кукурудза на зерно	352,90	9,40	397,40	6,87	1247,60	23,06	353,53
гречка	10,60	0,28	19,30	0,33	180,10	3,33	1699,06
ячмінь озимий	--	--	101,50	1,75	271,40	5,02	--
ячмінь ярий	125,90	3,35	66,30	1,15	61,20	1,13	48,61
горох	--	--	28,10	0,49	75,50	1,40	--
просо	18,60	0,50	11,40	0,20	12,90	0,24	69,35
овочі відкритого грунту	--	--	--	--	17,10	0,32	--
баштанні продовольчі (кавуни,дині)	--	--	--	--	2,40	0,04	--
соняшник	812,00	21,64	3986,70	68,92	1835,80	33,94	226,08
інша продукція рослинництва	143,30	3,82	--	--	351,80	6,50	245,50
Всього по рослинництву	3753,10	84,85	5784,30	5784,30	5409,50	5409,50	144,13
ВРХ	31,00	4,63	265,00	42,67	139,30	15,29	449,35
свині	168,00	25,07	217,70	35,05	696,20	76,44	414,40
інша продукція тваринництва	467,40	69,76	138,40	22,28	75,30	8,27	16,11
мед,кг	3,60	0,54	--	--	--	--	--
Всього по тваринництву	670,00	15,15	621,10	621,10	910,80	910,80	135,94
Всього по підприємству	4423,10	100,00	6405,40	100,00	6320,30	100,00	142,89

Проаналізувавши таблицю можна сказати, що СТОВ «Лада» спеціалізується на продукції рослинництва: 2009р. - 84,85%, 2010р. - 90,30%, 2011р. - 85,59%. Найбільше підприємство вирощує пшеницю, на другому місці 2009р. кукурудза на зерно, 2010-2011рр. зерно та кукурудза на зерно. По тваринництву у 2009р інша продукція тваринництва, у 2010-2011рр. - свині.



Таблиця 2.3 Ранжирований ряд питомої ваги окремих видів продукції, %

Рік	1	3	5	7	9	11	13	15	17	19	21	23	25	27
2009р	69,76	25,07	21,64	16	9,40	4,63	3,8	3,35	0,54	0,50	0,28	--	--	--
2010р	68,92	42,67	35,05	22,28	16,50	6,87	1,75	1,15	0,49	0,33	0,20	--	--	--
2011р	76,44	33,94	25,02	23,1	15,29	8,27	6,5	5,02	3,33	1,4	1,13	0,32	0,24	0,04

Проаналізувавши дану таблицю ми бачимо, що підприємство СТОВ «Лада» має високий рівень спеціалізації. В 2009 році рівень спеціалізації був високий коефіцієнт і дорівнював 0,16. В 2010 році рівень спеціалізації був незмінним , коефіцієнт становив 0,13. В 2011 році рівень спеціалізації був значно вищий ніж за попередні два роки, коефіцієнт становив 0,10.

Рівень спеціалізації визначають за коефіцієнтом, який розраховують за формулою:

К =100 / ( ?ПВі (2і-1)),

де К - коефіцієнт спеціалізації; ПВ - питома вага, і - порядковий номер питомої ваги продукції у ранжированому ряду.

Таблиця 2.4 Динаміка основних і оборотних засобів, рівень забезпеченості та ефективність їх використання в СТОВ «Лада»

Показник	2009 р	2010 р	2011 р	Відношення 2009 до 2011 р.,%
Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.	9229	9078	11372	123,22
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	1766	2229	4662	263,99
Фондозабезпеченість в розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	362,3	343,8	457,05	126,14
Фондоозброєність праці в розрахунку на 1 середньорічного працівника, тис. грн.	177,5	174,6	177,68	100,12
Фондовіддача в розрахунку на 100 грн. основних фондів,грн.	66,44	97,19	72,77	109,53
Фондомісткість 100 грн. валової продукції,грн.	150,5	102,9	137,42	91,3
Вартість оборотних фондів в розрахунку на 100 га с.-г. угідь,тис. грн.	69,34	84,43	187,38	270,25

Проаналізувавши таблицю 2.4 видно, що найбільша середньорічна вартість основних фондів була в 2011р. і становила 11371,50 тис. грн., а найменша у 2010р. - 9077,50 тис. грн. Середньорічна вартість оборотних фондів найбільша у 2011р. становила 4662,00 тис. грн. грн. що на 263,99% більше ніж у 2009р. Показник фондозабезпеченість в розрахунку на 100 га с.-г. угідь найбільший у 2011 - 457,05 тис. грн., а найменший у 2010р. - 343,84 тис. грн. Фондоозброєність праці в розрахунку на 1 середньорічного працівника майже незмінна з 2009р. по 2011р. Показник фондовіддачі має тенденцію до збільшення, що сприятливо впливає на підприємство, адже саме підвищення цього показника є головною його задачею. Фондовіддача в розрахунку на 100 грн. основних фондів у 2011р склала 72,77 грн. , що на 9,53% більше ніж у 2009р. Фондомісткість 100 грн. валової продукції у 2009р. - 150,52 грн. що на 8,7% більше ніж у 2011р. Вартість оборотних фондів в розрахунку на 100 га с.-г. угідь найбільшою була у 2011р. - 187,38 тис. грн., а найменшою у 2009р. - 69,34 тис. грн.

Таблиця 2.5 Динаміка трудових ресурсів та ефективність їх використання в СТОВ «Лада»

Показник	2009р	2010 р	2011р	Відношення 2011 до 2009р %
Валова продукція в порівняних цінах 2005 р., тис.грн. -всього	6397,61	7370,94	9075,96	141,86
в т.ч. в рослинництві	5242,80	6727,87	7795,51	148,69
в тваринництві	1154,82	643,07	1280,45	110,88
Середньорічна кількість працівників, чол. -всього	53	52	64	120,75
в т.ч. в рослинництві	38	41	50	131,58
в тваринництві	15	11	14	93,33
Прямі затрати праці,тис. люд.-год.-всього:	47,22	54,86	59,69	126,4
в т.ч. в рослинництві	39,96	58,28	57,23	143,23
в тваринництві	65,63	42,09	68,47	104,33
Річна продуктивність праці, тис.грн.-всього	23,13	28,09	39,92	172,63
в т.ч. в рослинництві	14,03	23,53	29,9	213,14
в тваринництві	9,1	4,56	10,02	110,13
Погодинна продуктивність праці,грн. -всього:	88,94	108,05	153,54	172,63
в т.ч. в рослинництві	53,96	90,51	115,01	213,14
в тваринництві	34,98	17,54	38,53	110,13

Аналізуючи дані з таблиці 2.5 видно що найбільша валова продукція в порівняних цінах 2005р. була у 2011р. - 3820,07 тис. грн., у рослинництві - 2861,47 тис. грн., а у тваринництві - 958,60 тис. грн. Найбільша середньорічна кількість працівників була у 2011р. - 64 чол. Найвищий показник прямих затрат праці всього був у 2011р. і становить 59,69 тис. люд.-год. Річна продуктивність праці найвищою була у 2011р. - 39,92 тис. грн., погодинна продуктивність праці найвищою була також у 2011р. - 153,54 грн.

Таблиця 2.6 Основні показники виробничо-господарської діяльності в СТОВ «Лада»

Показник	2009 р	2010 р	2011 р	Відношення 2009 р % до 2011р.
Приходить на 100 га с/г угідь,тис. грн.	327,96	343,84	457,05	139,36
основних фондів;
прямих затрат праці	1,68	2,08	2,4	142,97
Вироблено валової продукції в співставлених цінах,тис.грн. в розрахунку на:	88,94	108,05	153,54	172,63
100 га с/г угідь
1 грн. основних фондів	7,63	8,3	8,36	109,52
1 середньорічного робітника	47,22	54,86	59,69	126,4
	8,17	3,34	3,33	40,73
Урожайність зернових і зернобобових
соняшника	86,86	151,01	73,79	117,72
Рівень рентабельності, %	7,03	14,5	27,15	386,15

Проаналізувавши дані таблиці 2.6 можна зробити висновки, що найвищий рівень рентабельності був у 2011р. і склав 27,15%, а найнижчий у 2009р. - 7,03%. Найбільші показник приходиться на 100 га с.-г. угідь по основним фондам у 2009р. - 327,96 тис. грн., по прямих затратах праці у 2011р. - 2,40 тис. грн. Найвищі показники по виробленої валової продукції в співставних цінах, в розрахунку на: 100 га с.-г. угідь у 2011р. - 153,54 тис. грн.; 1грн. основних фондів у 2011р - 8,36 тис. грн.; 1 середньорічного робітника у 2011р. - 59,69 тис. грн. Найбільша урожайність по зернових і зернобобових була у 2009р. - 8,17 ц/га, а соняшника у 2010р. 151,01 ц/га.

2.2 Оцінка фінансового стану СТОВ «Лада»

Таблиця 2.7 Оцінка основних показників фінансового стану підприємства "Лада"

Показник	2009	2010	2011	Відношення 2009 до 2011 р.
				%	Абсолютне
Частка оборотних виробничих фондів	0,35	0,44	0,29	84,3	-0,06
Частка основних засобів в активах	0,7	0,65	0,55	78,17	0,15
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,32	0,34	0,29	91,46	-0,03
Коефіцієнт оновлення основних засобів	0	0	0,17	10981,36	0,17
Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	0	0	0	0	0
Частка оборотних виробничих активів	0,08	0,12	0,11	138,86	0,03
Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	0,35	0,44	0,29	84,3	-0,06
Коефіцієнт мобільності активів	0,3	0,39	0,62	205,03	0,32

Проаналізувавши дані таблиці ми можемо побачити, що по деяким показникам відбулися позитивні зміни значень такі як:

- частка основних засобів в активах;

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- частка оборотних виробничих активів;

- коефіцієнт оновлення основних засобів;

- коефіцієнт мобільності активів.

А по всім іншим показникам відбулися негативні зміни значень:

- частка оборотних виробничих фондів;

- Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах.

Таблиця 2.8 Проаналізуємо показники ділової активності СТОВ «Лада» в таблиці 2.8

Показник	2009	2010	2011	Відношення 2009 до 2011 р.
				%	Абсолютне
Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації	0,67	0,93	0,57	84,23	-0,1
Фондовіддача	0,96	1,42	1,04	107,75	0,08
Коефіцієнт оборотності обігових коштів	2,89	3,3	1,48	51,13	-1,41
Період одного обороту обігових коштів	124,44	109,15	243,38	195,58	118,94
Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)	4,5	4	1,28	28,36	-3,22
Період одного обороту запасів (днів)	79,92	89,99	281,84	352,64	201,92
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)	2554,5	6896	7352	287,81	4797,5
Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	0,14	0,05	0,05	34,75	-0,09
Коефіцієнт оборотності готової продукції (оборотів)	12,11	11,73	4,8	39,67	-7,31
Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	0,13	0,04	0,04	30,83	-0,09
Період операційного циклу (днів)	80,06	89,99	281,84	352,02	201,78
Період фінансовго циклу (днів)	79,93	89,95	281,8	352,54	201,87
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)	0,78	0,99	0,69	88,31	-0,09

Проаналізувавши таблицю 2.8 можна зробити висновок, що деякі показники станом на 2011р. порівняно з 2009р. змінилася позитивно, а деякі негативно впливають на ділову активність підприємства. Позитивно змінилися такі показники: фондовіддача збільшилася на 7,75%; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) збільшився на 187,81%; період погашення дебіторської заборгованості (днів) зменшився на 65,25%; період погашення кредиторської заборгованості (днів) зменшився на 69,17%. Інші показники по яким відбулося збільшення або зменшення станом на 2011р. порівняно з 2009р. впливають негативно на ділову активність це такі як:

- оборотність активів (обороти),

- ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації;

- коефіцієнт оборотності обігових коштів;

- період одного обороту обігових коштів;

- коефіцієнт оборотності готової продукції (оборотів);

- коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Таблиця 2.9. Розглянемо показники рентабельності СТОВ «Лада» в таблиці 2.9

Показник	2009	2010	2011	Відношення 2009 до 2011 р.
				%	Абсолютне
Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	0,04	0,12	0,08	184,73	0,04
Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	0,04	0,12	0,08	184,73	0,04
Рентабельність власного капіталу	0,05	0,13	0,1	194,09	0,05
Рентабельність виробничих фондів	0,06	0,15	0,12	218,67	0,06
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації	-0,01	0,05	0,39	-	0,4
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	0,08	0,14	0,41	482,59	0,33
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком	0,06	0,13	0,14	219,33	0,08
Коефіцієнт реінвестування	4,83	1,35	1	20,72	-3,83
Коефіцієнт стійкості економічного зростання	0,7	-0,17	0,11	15,03	0,04
Співвідношення сплачених відсотків і прибутку	0	0	0	0	0
Період окупності капіталу	23,04	8,51	12,47	54,13	-10,57
Період окупності власного капіталу	19,84	7,94	7,68	38,73	-12,16

За даними таблиці 2.9 можна дійти такого висновку, що майже всі показники рентабельності в 2011р. по відношенню до 2009р. змінилися в позитивну сторону, окрім коефіцієнту реінвестування - цей показник негативно змінився за 2 попередніх роки. Збільшення відбулося майже за всіма показниками, окрім коефіцієнту реінвестування - цей показник зменшився майже на 80%; та співвідношення сплачених відсотків і прибутку цей показник не змінився на протязі 2х років.

Таблиця 2.10 Розглянемо показники фінансової стійкості СТОВ «Лада» в таблиці 2.10

Показник	2009	2010	2011	Відношення 2009 до 2011 р.
				%	Абсолютне
Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)	762	1740	3433	450,52	2671
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	0,42	0,78	0,54	129,15	0,12
Маневреність робочого капіталу	1,36	0,92	0,82	60,01	-0,54
Маневреність власних обігових коштів	0,04	0	0,02	46,09	-0,02
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	0,72	1,09	0,9	126,11	0,18
Коефіцієнт покриття запасів	1,01	1,9	1,46	144,7	0,45
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,87	0,94	0,83	95,38	-0,04
Коефіцієнт фінансової залежності	1,16	1,07	1,21	104,84	0,05
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,11	0,23	0,25	223,05	0,14
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,13	0,06	0,17	129,69	0,04

З розрахунків даної таблиці можна зробити такі висновки, що всі показники , які впливають на фінансову стійкість підприємства змінилися в позитивну сторону. Збільшення відбулося по таким показникам: власні обігові кошти(робочий, функціональний капітал); коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами цей показник свідчить про задовільний фінансовий стан; коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів; коефіцієнт покриття запасів; коефіцієнт маневреності власного капіталу; коефіцієнт фінансової стійкості. А зменшення: маневреність робочого капіталу; коефіцієнт фінансової залежності; маневреність власних обігових коштів; коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування).

Таблиця 2.11 Показники ліквідності (платоспроможності)

Показник	2009	2010	2011	Відношення 2009 до 2011 р.
				%	Абсолютне
Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття)	1,76	4,56	3,79	215,66	2,03
Коефіцієнт швидкої ліквідності	2,82	7,73	6,21	220,5	3,39
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,03	0,02	0,04	128,37	0,01
Співвідношення короткострокової і дебіторської та кредиторської заборгованості	0,66	1,41	29,89	4556,15	29,23

З розрахунків даної таблиці можна зробити такий висновок, що СТОВ «Лада» має високі показники платоспроможності , про це свідчать такі показники: коефіцієнт поточної ліквідності виріс у 2011р. до 3,79 порівняно з 2009р. - 2,82, він виріс завдяки збільшенню поточних активів і зменшенню поточних пасивів. Коефіцієнт швидкої ліквідності також зріс і становить в 2011р. - 6,21. Коефіцієнт абсолютної ліквідності теж зріс і становить 0,04. Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості зросло у 2011р до 29,89 цьому сприяло збільшення дебіторської заборгованості і невелика сума кредиторської заборгованості.

2.3 Оцінка ймовірності банкрутства СТОВ «Лада»

Проаналізуємо стан банкрутства СТОВ «Лада» за моделлю Альтмана:

= +0,033 + 0,006 + 0,999 = 0,997

= +0,033 + 0,006 + 0,999 = 0,122

= +0,033 + 0,006 + 0,999 = 0,628

Виходячи з розрахунку за моделлю Альтмана СТОВ «Лада» знаходилась на грані банкрутства всі 3 роки.



Проаналізуємо стан банкрутства СТОВ «Лада» на 2009 р. за моделлю Беермана:

Х1 = 2760 / 7581 = 0,364

Х2 = 329 / 7581 = 0,043

Х3 = 329 / 2760 = 0,119

Х4 = 329 / 7352 = 0,044

Х5 = 562 / 2760 = 0,203

Х6 = 7352 / 7581 = 0,969

Х7 = 254 / 7352 = 0,036

Х8 = 3563 / 5987 = 0,595

Х9 = 1297 / 5987 = 0,216

Х10 = 452 / 2760 = 0,163

Z1 = 0,28558

0,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу

Проаналізуємо стан банкрутства СТОВ «Лада» на 2010 р. за моделлю Беермана:

Х1 = 2770 / 7913 = 0,350

Х2 = 974 / 7913 = 0,123

Х3 = 974 / 2770 = 0,351

Х4 = 974 / 7352 = 0,132

Х5 = 562 / 2770 = 0,202

Х6 = 6896 / 7913 = 0,871

Х7 = 254 / 6896 = 0,036

Х8 = 3695 / 5698 = 0,648

Х9 = 1398 / 5698 = 0,245

Х10 = 529 / 2770 = 0,190

Z2 = 0,38

Z > 0,32 - підприємство знаходиться під загрозою банкрутства;

Проаналізуємо стан банкрутства СТОВ «Лада» на 2011р. за моделлю Беермана:

Х1 = 4443 / 12149 = 0,365

Х2 = 930 / 12149 = 0,076

Х3 = 930 / 4443 = 0,209

Х4 = 930 / 7352 = 0,126

Х5 = 562 / 4443 = 0,126

Х6 = 7352 / 12149 = 0,605

Х7 = 254 / 7352 = 0,034

Х8 = 4053 / 6358 = 0,637

Х9 = 2054 / 6358 = 0,323

Х10 = 569 / 4443 = 0,128

Z = 0,302

0,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу

Висновок: За моделлю Беермана СТОВ «Лада» в 2009 р. мало середній шанс банкрутства, в 2010 р. воно знаходилось під загрозою банкрутства, в 2011 р. воно знову мало середній шанс банкрутства.



Розділ 3. Шляхи вдосконалення механізму запобігання банкрутства на підприємстві

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Термін «санація» походить від латинського «sanare » -- оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією, випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових

Існує широкий спектр думок щодо сутності поняття санації, тож якщо їх синтезувати, то можна отримати визначення яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного . Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. І'елінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства - боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація -- це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Подане визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації.

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.

2. Санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструктуризація». Реструктуризація суб'єкта господарювання -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).

Проте, в літературних та нормативно-правових джерелах недостатньо вирішеною залишається проблема санації як такої через невизначеність джерел її фінансування.

Аналіз сучасної практики свідчить, що досвід проведення санації підприємств в Україні практично відсутній. Бракує досліджень цієї проблеми на аналогічні теми, як через недосконалість банкрутства, так і через те, що переважна більшість керівників українських підприємств ще не знайомі з методами проведення діагностики банкрутства, із застосуванням попереджувальних процедур та прийомами антикризового фінансового управління. Тому значну допомогу підприємствам, що потребують вжиття антикризових фінансових заходів, можуть надати спеціалізовані консультаційні підприємства з антикризового фінансового управління, навчальні центри для керівного складу підприємств з питань управління фінансами в умовах кризи.

Отже, санація є дієвим заходом щодо запобігання банкрутству підприємств, які перебувають у фінансовій кризі, а частка таких підприємств в економіці країни становить понад 40%.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації. Низку великих проектів щодо реструктуризації підприємств та галузей було реалізовано на загальнодержавному рівні під безпосереднім керівництвом Кабінету Міністрів України. Сюди слід віднести реструктуризацію УДПЕЗ (нині ВАТ) «Укртелеком», УДППЗ «Укрпошта», кількох об'єднань вугільної промисловості та інші.

Міністерство економіки України затвердило методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств, Агентство з питань попередження банкрутств підприємств та організацій розробило методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання виконує Фонд державного майна України.

У методичних рекомендаціях щодо здійснення реструктуризації державних підприємств наведено визначення реструктуризації підприємства, як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.