Фінанси страхових організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінанси страхових організацій

1. Фінансові ресурси страхової компанії, їх класифікація

Діяльність страхових компаній не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. Їх сукупність і раціональна структура визначають потенціал страховика.

У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Формування ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії.

Для здійснення ефективного страхового захисту своїх клієнтів страхові компанії повинні мати достатній обсяг фінансових ресурсів і забезпечувати їх ефективне розміщення. При цьому встановлення оптимальних співвідношень між окремими джерелами формування та використання фінансових ресурсів страховиків є важливою передумовою забезпечення безперервності процесу страхування, постійної платоспроможності страхових компаній та стабільних фінансових результатів їх діяльності.

Виходячи із змісту основних завдань фінансового менеджменту, можна констатувати, що фінансові ресурси виступають основним об'єктом фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії, складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання.

Ефективна діяльність страховика в довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів розвитку та підвищення конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем фінансового потенціалу, що забезпечується високою якістю управління фінансами страхової організації.

Джерелом формування фінансового забезпечення є фінансовий потенціал. Фінансовий потенціал - це сукупність фінансових ресурсів страховика як результат перевищення доходів страховика над витратами, з одного боку, та результатом певного рівня капіталізації, з іншого [16].

Структуру капіталу страховика визначає принцип акумулювання та подальшого розподілення ресурсів. Фінансові ресурси страхової організації значною мірою представлені залученим у страхувальника капіталом, який деякий час складає сукупність тимчасово вільних коштів.

Як витрати, так і доходи страхової компанії пов'язані із двоїстим характером її діяльності - страховим та фінансовим. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій). Разом з тим, кругообіг коштів страховика не обмежується страховими операціями; він ускладнюється постійною залученістю коштів в інвестиційний процес. Це дозволяє позначити кошти, які знаходяться в обігу страховика, для проведення страхових операцій та інвестиційної діяльності як його інвестиційний потенціал [9, с. 24] та складова фінансового потенціалу. З точки зору капіталізації, фінансовий потенціал страховика визначається розміром статутного капіталу, який в процесі діяльності поповнюється за рахунок різноманітних джерел (прибутку, емісії, інвестиційного доходу). Цільове використання фінансового потенціалу і є фінансовим забезпеченням його розвитку. При цьому дуже важливим питанням є оцінка розміру цього фінансового потенціалу для окремої страхової компанії.

Отже, сукупність фінансових ресурсів страховика формує його фінансовий потенціал. Фінансове забезпечення пов'язане саме з використанням цього потенціалу (ресурсів) для подальшого розвитку. Обсяг фінансового забезпечення повинен вимірюватися за критерієм достатності для реалізації фінансової та страхової діяльності страховика з обов'язковим підвищенням показників його фінансової стійкості та прибутковості. Достатнє фінансове забезпечення страховика стає гарантією його спроможності виконувати свої функції в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Для запобігання поглинання, банкрутств, втрати ринкової долі та зменшення конкурентоспроможності в умовах інтернаціоналізації українського страхового ринку українським страховикам необхідний своєчасний пошук додаткових джерел фінансового забезпечення за рахунок залученого капіталу шляхом акціонування, відновлення політики страхової та інвестиційної діяльності для створення перспективних умов розвитку.

Джерелами коштів страхових компаній є власний і залучений капітал, причому залучена частина капіталу у вигляді страхових премій значно більша, ніж власна. Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходження договорів (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Склад фінансових ресурсів страхової компанії

Фінансові ресурси страхової компанії виступають основним об'єктом її фінансового управління, а правильний вибір тактики та стратегії управління ними є значним внутрішнім фактором фінансової стійкості страхової компанії.

Перш ніж розглянути концептуальні засади управління фінансовими ресурсами страхової компанії, потрібно зазначити особливості їх формування, зумовлені метою і завданнями страхової діяльності. Як економічна категорія страхування становить систему економічних відносин, яка вміщує сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів і їх використання на відшкодування збитків при різних непередбачених явищах, а також на надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті.

Слід відмітити, що подібно до підприємств галузей нематеріального виробництва у страхових компаній у процесі кругообігу фінансових ресурсів відсутня стадія виробництва, а фінансові ресурси протягом всього кругообігу виступають лише у грошовій формі. При цьому головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує її за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.

Тобто, якщо фінансові ресурси промислових підприємств послідовно приймають грошову і товарну форму, то фінансові ресурси страхової організації завжди мають лише грошову форму. У самому загальному вигляді фінансовий механізм страхування має наступний вигляд:

Страхові внески > Страховий фонд > Страхові виплати

Страховик формує і використовує кошти страхового фонду, покриваючи збиток страхувальника і фінансуючи власні витрати по веденню страхової справи.

Формування фінансових ресурсів у страхових організаціях відбувається під час створення статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансових коштів в основні та оборотні кошти, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. При цьому основними джерелами формування фінансових ресурсів страхових компаній є власні та залучені кошти.

Двоїстий характер діяльності страховика, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, зумовлює специфіку формування його внутрішніх фінансових ресурсів за рахунок трьох основних видів доходів:

- доходи від страхової діяльності, тобто всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування;

- доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів):

- інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності.

Важливість внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів страхової компанії зумовлює необхідність використання в процесі стратегічного управління науково обґрунтованих підходів до прогнозування розміру надходжень страхових платежів. Даний бюджет можна скласти за умови детального попереднього дослідження ринку страхових послуг, вивчення попиту на той або інший вид страхових продуктів та виявлення усіх факторів, що впливають на їхнє просування. На основі зібраної інформації за ряд звітних періодів можна спланувати майбутній «портфель страхових платежів» як за видами страхових продуктів, так і за джерелами їх формування.

Планування надходжень від страхової діяльності є досить важливим моментом у процесі управління фінансовими ресурсами страховиків і розробляти даний бюджет необхідно, виходячи з можливостей конкретної страхової компанії. Разом з тим, при формуванні фінансових ресурсів потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв'язок. Зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів зв'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування, тому що основний відсоток комісійної винагороди страховим агентам виплачується, як правило, у перший рік.

У залишковому підсумку залишається варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. А якщо статутного капіталу недостатньо для грошового покриття резервів, то компанія може позбутися ліцензії. Тому для страхової компанії у процесі розробки стратегії формування своїх фінансових ресурсів важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами. При чому відслідковувати даний показник необхідно в часі з урахуванням страхових виплат і інших факторів.

При визначенні стратегії формування внутрішніх фінансових ресурсів страхової компанії потрібно також враховувати можливість повернення коштів від перестрахувальників від переданих у перестрахування ризиків. Дане джерело формування фінансових ресурсів страхової компанії включає відшкодування перестрахувальником частки страхових виплат по ризиках, переданих йому в перестрахування. У договорі, підписаному з перестрахувальником, обумовлюються процентні співвідношення зобов'язань кожної зі сторін за договором перестрахування і, відповідно, розмір відшкодувань у випадку настання ризику. Величина даного показника є «похідною» від величини страхових виплат за період. Разом з тим, потрібно враховувати витрати, які пов'язані з передачею ризиків у перестрахування. Ці витрати включають страхові премії, що приходяться на частку ризику, переданого в перестрахування перестрахувальникові, і прямо залежать від страхового портфеля страхової компанії і розмірів укладених договорів з перестрахувальниками.

У процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страхової компанії потрібно усвідомлювати, що їх кількісний і якісний стан впливає на таку важливу фінансову характеристику страхової компанії, як її платоспроможність. У загальному розумінні платоспроможність страховика - це можливість покриття його зобов'язань перед страхувальниками, різного роду кредиторами і податковими органами.

Тому при формуванні фінансових ресурсів страхової компанії потрібно виходити з основних чинників, які впливають на їх кількісний і якісний стан і в свою чергу зумовлюють рівень фінансової стійкості страхової організації в конкретному періоді. До таких чинників більшість економістів відносять величину внесеного статутного капіталу страхової компанії, розрахований у встановленому порядку розмір страхових резервів з метою гарантії страхових виплат, існуючу у відповідності із стратегією і тактикою страхової компанії структуру її страхового портфеля, існуючу систему перестрахування страхових ризиків, а також масштаби та ризикованість інвестиційної діяльності конкретної страхової компанії.

При формуванні початкових фінансових ресурсів страхової компанії за рахунок внесків засновників у статутний фонд необхідно враховувати законодавчо встановлені мінімальні кількісні вимоги до власних коштів, з якими страхова компанія може отримати ліцензію на діяльність. В подальшому при нарощенні власного капіталу потрібно дотримуватися раціонального співвідношення власних коштів страхової організації і прийнятих нею на себе страхових зобов'язань як у цілому, так і по одному договору або ризику. При цьому на початковій стадії життєвого циклу страхова компанія може дотримуватися різних стратегій формування своїх фінансових ресурсів.

Найбільш оптимальною стратегією формування фінансових ресурсів страхової компанії є доповнення сформованих резервів грошовим покриттям за рахунок статутного капіталу.

Враховуючи, що надходження від страхової діяльності займають значну питому вагу в джерелах формування фінансових ресурсів страхової компанії, до їх визначення потрібно підходити особливо виважено і обґрунтовано. Так, зокрема, при плануванні надходжень від страхової діяльності потрібно враховувати, що між розміром отриманих страховою компанією страхових платежів та рівнем її фінансової стійкості не завжди існує прямий зв'язок. Так, зокрема, для молодої страхової компанії перший рік надходжень страхових платежів, як правило, пов'язаний з великими витратами на їхнє обслуговування у зв'язку з переважною виплатою основного відсотка комісійної винагороди страховим агентам у перший рік. При цьому ситуація ускладнюється тому, що страхова компанія повинна на початкових етапах свого існування в повному обсязі покрити сформовані резерви грошовими коштами. Зробити це в даному випадку можна або за рахунок поповнення статутного капіталу, шляхом передачі значної частини платежів у перестрахування, хоча для цього також потрібні грошові кошти. У залишковому підсумку знову ж таки найбільш реальним є варіант поповнення сформованих резервів за рахунок статутного капіталу. При збільшенні свого статутного фонду страхові компанії вирішують наступні завдання:

- мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів;

- поліпшення ліквідності та платоспроможності страхової компанії;

- акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших страхових компаній, підприємств, у т. ч. з метою посилення впливу на дані підприємства чи їх поглинання.

Враховуючи, що при недостатності статутного капіталу для грошового покриття резервів страхова компанія може позбутися ліцензії, в процесі розробки стратегії формування фінансових ресурсів страховика важливо визначити максимальний обсяг платежів, під які страхова компанія в змозі покрити резерви грошовими коштами.

Будь-яке управлінське рішення щодо зміни напрямів формування та розміщення фінансових ресурсів страхової компанії повинно бути обґрунтовано відповідними розрахунками, базуватись на визначених пріоритетах розвитку страховика та глибокому вивченні кон`юнктури страхового ринку. При цьому необхідно оптимально поєднати такі критерії, як забезпечення мінімальної середньозваженої ціни залучених ресурсів, досягнення нормальної рентабельності розміщених фінансових ресурсів та одночасна мінімізація ризику втрати фінансової стійкості страхової організації.

2. Порядок оподаткування страховиків податком на прибуток

Одним з першочергових завдань держави є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток та удосконалення оподаткування страхової діяльності. Податкові ставки, які застосовуються в оподаткуванні страхових операцій носять особливий характер, не схожий не на яке інше оподаткування серед фінансових установ та підприємств.

Страхові компанії, окрім податку на доходи страховика, зобов'язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Оподаткування операцій, які проводить страхова компанія, логічно можна виділити в окремі групи:

- оподаткування доходів (прибутків);

- оподаткування іншими прямими податками: плата за землю, податок з власників транспортних засобів;

- оподаткування непрямими податками: податок на додану вартість;

- оподаткування фонду оплати праці: нарахування та утримання до пенсійного фонду фондів соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб;

- оподаткування місцевими податками та зборами.

Важливо, що система бухгалтерського і податкового обліку страхової компанії має істотні відмінності щодо обліку доходів і витрат Відтак, результати бухгалтерського обліку істотно відрізняються від результатів податкового обліку Цілком реальна ситуація, коли за результатами податкового обліку страхова компанія має прибуток, а за результатами бухгалтерського обліку є збитковою.

Недосконалі механізми оподаткування страховиків, які діяли до прийняття Податкового кодексу України давали змогу страховим компаніям мінімізувати свої податкові зобов'язання. Цей механізм не узгоджувався з бухгалтерським обліком доходів та витрат у страховій галузі. Розбіжності у методології визначення бази оподаткування під час здійснення єдиної господарської операції призводять до ускладнення адміністрування справляння податку на прибуток від здійснення страхової діяльності, а отже, і до ухилення від оподаткування.

Розглянемо особливості оподаткування страхової компанії детальніше, в розрізі оподаткування страховиків податком на прибуток, враховуючи ті зміни, що відбулися в системі оподаткування з прийняттям Податкового кодексу України наприкінці 2010 року і який вступив в дію з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 156 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI об'єктом оподаткування від діяльності страхової компанії є прибуток від провадження його діяльності [1].

Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду.

Об'єктом оподаткування від провадження страхової діяльності зі страхування життя є:

- прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення є прибуток від страхової діяльності. Витрати від провадження страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, крім прямих витрат, включають суми витрат страховика, який здійснює страхування життя розподілених пропорційно до питомої ваги доходу від довгострокового страхування життя, пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення та інших договорів страхування життя;

- інвестиційний дохід, отриманий від розміщення коштів за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення.

Платники податку ведуть окремий облік доходів та витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена в пункті 151.1 статті 151 Податкового кодексу України [1].

Стаття 156 Податкового кодексу України унормовує особливості оподаткування податком на прибуток страховиків, виходячи із специфіки їх діяльності.

До прийняття ПК поняття «прибуток страховика» і порядок визначення такого прибутку в податковому законодавстві законодавчого унормування не мали, оскільки з 1997 р. і до прийняття Податкового кодексу України при оподаткуванні страхової діяльності податком на прибуток об'єктом такого оподаткування виступав не прибуток страховика, а його дохід у вигляді «страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом» [2, ст. 7.2].

Отже, визначення Податковим кодексом України прибутку страховика як об'єкта оподаткування є принципово важливим не тільки з огляду на необхідність переведення страховиків на загальну систему оподаткування, а й з огляду на необхідність законодавчого унормування такого важливого економічного поняття, як «прибуток страховика».

Пунктом 2 ст. 156 Податкового кодексу України визначаються особливості визначення прибутку для цілей оподаткування страховика, що здійснює страхування життя.

Об'єкт оподаткування від провадження страхової діяльності зі страхування життя складається з двох частин:

1) прибутку від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення (оподатковується за ставкою, встановленою в пункті 151.2 статті 151 ПКУ, тобто за ставкою 0 відсотків). Ставка 0 відсотків застосовується лише щодо прибутку, отриманого від тих договорів страхування життя, які відповідають вимогам до укладення таких договорів, визначеним підпунктом 14.1.52 статті 14 ПКУ: «договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 5 і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 5 років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I або ІІ групи. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя» [1, пп. 14.1.52 ст. 14 р І].

Відповідно до абзацу другого пп. 156.2.2 ПКУ витрати від провадження страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, крім прямих витрат, включають суми витрат страховика, який здійснює страхування життя, розподілених пропорційно до питомої ваги доходу від довгострокового страхування життя, пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення та інших договорів страхування життя в загальних обсягах доходів такого страховика від усіх видів його діяльності.

Прибуток від інших договорів страхування життя, які не відповідають зазначеним вимогам, підпадає під загальний порядок оподаткування, передбачений для страховиків з урахуванням особливостей їх діяльності;

2) інвестиційного доходу, отриманого від розміщення коштів страхових резервів за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, який (дохід) оподатковується на загальних підставах.

Пунктом 3 ст. 156 Податкового кодексу України встановлюються вимоги щодо окремого обліку страховиком доходів та витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена у п. 151.1 ст. 151 розділу ІІІ ПКУ, тобто нижчою за основну ставку податку - 16 відсотків [1].

Таким прибутком є оподатковуваний за ставкою 0 відсотків прибуток від страхової діяльності страховика, що здійснює страхування життя, у випадках, встановлених пунктом 156.2 ПКУ.

Крім того, ставки, нижчі за 16 відсотків, застосовуються при оподаткуванні страхових операцій з нерезидентами у випадках, встановлених п. 160.6 ст. 160 розділу ІІІ ПК, відповідно до якого «страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

- у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб - нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта» - за ставкою 0 відсотків;

- у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в абзаці другому цього пункту, - за ставкою 4 відсотки суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми;

- під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків;

- в інших випадках, ніж зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, - за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат» [1, п. 160.6 ст. 160 р ІІІ].

Список літератури

страховий фінансовий оподаткування податок

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.97 №283/97-ВР. (втратив чинність)

2. Закон України «Про страхування» від 04.10.2001 р., №2745. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.rada.gov.ua.

3. Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. - К.: Знання, 2006. - 351 с.

4. Вовчак О.Д. Страхування: навчальний посібник / О.Д. Вовчак. - 2-е вид., випр. - Львів: Новий Світ-2000, 2005. - 480 с.

5. Нагайчук Н.Г. Управління капіталом страхових компаній / Н.Г. Нагайчук. // Фінанси України. - 2008. - №11. - С. 106-116.

6. Ничипоренко В.И. Из инструментов антикризисного менеджмента страховика / В. Ничипоренко // Страховое дело. - 2009. - №2. - С. 43-48.

7. Плиса В.Й. Страхування: навч. посібник. / Плиса В.Й. - [2-е вид]. - К.: Каравела, 2008. - 392 с.

8. Рудых Д.В. Стратегическое управление страховыми проектами / Д.В. Рудых; под общ. ред. В.А. Похвощева. - М.: Анкил, 2006. - 144 с.

9. Страхові послуги: підручник / C.C. Осадець (керівник авт. кол. й наук. ред.), Т.М. Артюх (керівник авт. кол. й наук. ред.). - К.: КНЕУ, 2007. - 464c.

10. Страхування: підручник / Базилевич В., Базилевич К., Пікус Р., Філонюк О., Черняк О. / В.Д. Базилевич (ред.). - К.: Знання, 2008. - 1019 с.

11. Страхування: Підручник / С.С. Осадець (наук. ред.). - 2. вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

12. Супрун А.А. Система антикризового управління страховою компанією // Економіка: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. Випуск 244: У 5 т. Том V. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 13-25.

13. Шахов В.В. Страхование: учебник [для вузов]. - М.: Страховой полис ЮНИТИ, 2007. - 311 с.

14. Шахов В.В. Страхование: учебник для вузов / В.В. Шахов - М.: ЮНИТИ, 2003. - 311 с.

15. Школьник І.О. Фінансовий менеджмент: навч. посібник. / Школьник І.О., Боярко І.М., Сюркало Б.І. - Суми: Університетська книга, 2009. - 301 с.

Размещено на Allbest.ru