Аспекти фінансової стійкості страхових компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

страхова компанія фінансовий платоспроможність

Об'єктивна економічна необхідність використання страхування з метою страхового захисту суспільного виробництва, підприємництва та добробуту громадян зумовлена відособленістю суб'єктів, що хазяйнують, більшим рівнем фінансових ризиків і майнових інтересів.

Достаток підходів говорить про те, що при демонополізації адміністративного керування народним господарством як єдиним цілим, введенні економічних важелів господарювання і маневрування фінансовими ресурсами, найбільш ефективним методом відшкодування можливого збитку стає його розкладка в просторі і в часі між зацікавленими фізичними і юридичними особами. Непередбачені і стихійні лиха сприймаються людьми як випадкові події, носять нерівномірний характер, а число потерпілих завжди менше числа зацікавлених осіб або господарств; тому, чим більше зацікавлених суб'єктів бере участь у розкладці збитку, тим менша частка засобів приходиться на кожного учасника. Замкнута розкладка можливого збитку і складає сутність страхування.

Сучасне ринкове господарство піддається дії численних ризиків природного, техногенного, економічного, політичного характеру. При цьому відзначаються тенденції зростання імовірності настання ризикових подій, збільшення ваги їхніх наслідків, ріст вартості об'єктів страхування. Зазначені об'єктивні зміни супроводжуються підвищенням вимог до фінансової надійності страхових організацій, тобто їхньої здатності гарантувати захист майнових інтересів громадян, організацій і держави.

На сьогоднішній день Україна знаходиться у складному фінансово-економічному стані, що негативно впливає на функціонування ринків фінансових послуг та страхових послуг, гальмує розвиток страхоаої справи і приводить до банкрутства страхових компаній.

За цих обставин посилюються вимоги до надійності та платоспроможності страховиків на підставі оцінки їх фінансових результатів та аналізу фінансової діяльності з використанням нових підходів, форм і методів аналізу. Цим і обумовлена актуальність теми дипломної роботи.

У зв'язку з актуальністю теми, головною метою роботи є аналіз фінансової діяльності страхової компанії, оцінка її фінансового стану, надійності та платоспроможності за допомогою системи показників і на цій основі розробка рекомендацій та пропозицій щодо забезпечення фінансової надійності та платоспроможності.

Реалізація поставленої мети зажадала рішення наступних конкретних задач, що визначили структуру роботи:

- аналіз страхового ринку України, виявлення основних тенденцій розвитку; виявлення факторів підвищення фінансового потенціалу страховиків, що обумовлюють необхідність; розгляд механізмів державного впливу на страховий ринок у цілому і на страхові компанії зокрема, для стабілізації страхового ринку;

-для виявлення факторів, які зумовлюють фінансову надійність, необхідно розглянути систему організації фінансів страхових компаній. Тут необхідно звернути увагу на два моменти. По-перше, страхові компанії функціонують як самостійна ланка фінансової системи держави, і так само економіко-фінансові основи діяльності страхової компанії відрізняються від інших видів комерційної діяльності в умовах ринку. І як наслідок особливості у формуванні фінансового потенціалу і зміцнення фінансової надійності;

-у загальному виді зміцнення фінансової стійкості та надійності зводиться до методів організації і керування ресурсами страхових компаній, при якому страховик здійснює виконання прийнятих зобов'язань, насамперед, страхових, у випадку впливу несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів. При цьому характерною рисою страхового бізнесу є те, що, з одного боку, страхування як основний вид послуг страхової компанії виступає одним з методів керування ризиком, а з іншого боку - страхова компанія як суб'єкт ринку сама потенційно піддана цілому рядові ризиків. У цьому зв'язку страхова компанія, виступаючи елементом системи ризику-менеджменту, у значній мірі сама має потребу в механізмах керування власними ризиками. І тому в роботі, на основі виявлених ризиків і розглянутих механізмів керування ними, визначаються основні фактори, що виступають гарантами зміцнення фінансової надійності страхової компанії;

- економічно доцільна тарифна політика страхової компанії виступає як один з факторів зміцнення фінансової надійності. Проблеми у вироблення оптимальної страхової політики випливають з особливостей ціноутворення в страховому бізнесі. По-перше, оплата страхової послуги відбувається, як правило, перед початком дії договору страхування, а страхова виплата відбувається через якийсь час (якщо виплата взагалі має місце). По-друге, події, у випадку настання яких страховик обіцяє виплатити страхове відшкодування (забезпечення), носять випадковий характер. Ситуація, коли оплата послуги виробляється заздалегідь, до її надання, являє собою зворотний (перевернений) економічний цикл. У страхуванні зворотний економічний цикл істотно утрудняє розрахунок страхових премій. У результаті страховик у момент укладання договору страхування, як правило, не знає, чи відбудеться страховий випадок за даним договором, і якщо відбудеться, то коли саме протягом терміну страхування й у якому розмірі наступить збиток. У підсумку страховик у момент укладання договору страхування не знає ні реальної собівартості цієї послуги, ні точного моменту її надання. З особливостей ціноутворення і випливають усі проблеми у вироблення ефективної тарифної політики. Для їхнього розгляду необхідно визначити основні особливості побудови цінової політики страхових компаній. Від правильно проведеної тарифної політики буде залежати подальше можливості страхової компанії по зміцненню фінансової надійності.

- на основі отриманих внесків страхова компанія формує страхові резерви, за рахунок яких у наслідку відбуваються страхові виплати. У зв'язку з чим виникає необхідність розгляду питання що стосується страхових резервів. Які резерви повинниі формувати страхова компанія, і в яких розмірах, для забезпечення їхньої достатності при страхових виплатах. Сфера діяльності страхових організацій не обмежується винятково забезпеченням страхового захисту. Розташовуючи достатнім обсягом тимчасово вільних засобів, страхова організація поряд із проведенням страхових операцій активно бере участь в інвестиційній діяльності. Інвестиційна діяльність страхових організацій заснована на механізмі розміщення страхових резервів, тому необхідно розглянути інвестиційну діяльність вітчизняних страховиків, що допоможе виявити основні недоліки в даній сфері, тобто проблеми зміцнення фінансової надійності;

-одним з найбільш значимим інструментом зміцнення фінансової надійності служить система перестрахування, а тому що вітчизняний страховий ринок знаходиться в стадії розвитку, він має малу ємність і не може надати необхідного обсягу перестрахувального захисту, тому гостро коштує проблема перестрахування українських ризиків за рубежем, а для надання українського ринку як перестрахувальної площадки немає необхідної законодавчої бази. Необхідно розглянути дані проблеми більш докладно і позначити можливі шляхи рішень.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є діяльність ХФ ВАТ СТДВ «ГЛОБУС».

Предметом роботи - фінансовий стан страхової компанії в аспекті фінансової надійності.

Для оцінки фінансової стійкості об'єкта дослідження використовувались наступні методи: метод аналітичних коефіцієнтів; горизонтальний аналіз; аналіз абсолютних і відносних показників; зрівняльний аналіз.

Джерелами інформації для дипломної роботи були: бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про доходи та витрати страховика, також література вітчизняних та іноземних авторів.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

В даний час страхові компанії функціонують практично на тих же принципах організації фінансів, що і комерційні підприємства. Тому правомірно відносити страхову ланку до децентралізованих фінансів. Однак існує думка, що, оскільки в основі організації фінансів страхової компанії лежать ті ж принципи, що і при організації фінансів будь-якого іншого комерційного підприємства, немає необхідності виділяти страхування в окрему ланку фінансової системи, а розглядати його в рамках фінансів підприємства.

Проте, фінанси страхової компанії мають цілий ряд особливостей, що зв'язано, насамперед, з авансовим характером взаємин між страховиком і страхувальником і необхідністю розміщення тимчасово вільних коштів , що знаходяться в керуванні страховика, на фінансовому ринку. Це визначає проміжне положення страхування і як ланки фінансової системи, і як елемента кредитної системи держави, де страхові компанії входять у третій рівень, складаючи, разом з недержавними пенсійними фондами, інвестиційними компаніями, фінансовими компаніями, кредитними союзами, ланка, називана спеціалізованими небанківськими кредитно-фінансовими установами. Однак фінансовий характер відносин при наданні страхового захисту - формування, розподіл і використання фондів коштів - підтверджує функції і роль страхування як елемента фінансової системи.

Розглянуті вище особливості функціонування страхування говорять про необхідність виділення і вивчення фінансів страхових компаній як самостійної ланки фінансової системи держави, і так само економіко-фінансові основи діяльності страхової компанії відрізняються від інших видів комерційної діяльності в умовах ринку. Відмінності стосуються, насамперед, питань формування фінансового потенціалу і підтримки фінансової стійкості страховика. У момент організації страхової компанії першим і вихідним елементом фінансового потенціалу стає власний капітал, що у процесі діяльності поповнюється за рахунок різних джерел (прибутку, результатів інвестиційної діяльності, емісійного доходу). Проведення страхових операцій припускає акумулювання страхової премії, причому збір внесків із всіх учасників страхового фонду супроводжується виконанням зобов'язань страховика по страхових виплатах лише деяким з них. Із суми зібраних страхових внесків здійснюється фінансування витрат страхової організації на ведення справи, закладених у структурі тарифу.

Прийняття великих ризиків на страхування ставить страхову компанію в несприятливе положення з погляду платоспроможності. У такій ситуації страховик змушений використовувати механізми перестрахування. Придбання перестрахувального захисту засновано на виплаті перестрахувальної премії. Разом з тим у перестрахуванні існують і зворотні канали руху грошових потоків: комісійна винагорода за договір перестрахування і тантьема. У свою чергу в первинного страховика формується депо премій по перестрахуванню (виставляння депозитів) як фірма гарантії виконання зобов'язань перестрахувальника. Належна премія по перестрахуванню не перелічується перестрахувальникові, а заноситься на спеціальний рахунок у перестрахувальника. Операції гарантує перестрахувальникові визначені відсотки, що передбачаються в договорі. Тим самим первинний страховик здобуває додаткові інвестиційні ресурси і доход. Характер відносин по формуванню депо премій залежить від фірми й умов договору перестрахування, від цілей учасників цього договору.

Другий по значимості фактор фінансової надійності страхової компанії - інвестиційна діяльність, що приносить страховикові значний інвестиційний доход на основі використання тимчасово вільних засобів страхових резервів.

Специфіка надання страхової послуги як основного напрямку діяльності страхової організації складається в її органічному зв'язку з іншими видами діяльності. У їхньому числі перестрахувальне, інвестиційне, фінансова, надання різних послуг і т.п. Ці види діяльності носять вторинний характер стосовно власне страхування, однак грають винятково важливу роль у діяльності страхової організації, у формуванні і нарощуванні її фінансового потенціалу.

Потужність фінансового потенціалу страхової організації є передумовою її успішної діяльності на ринку. Розміри фінансового потенціалу страховика визначаються обсягом і якістю фінансових ресурсів, що знаходяться в його розпорядженні. Ці фінансові ресурси являють собою грошові доходи і надходження, використовувані страховою організацією для здійснення операцій страхування і перестрахування від моменту висновку договорів страхування до виконання зобов'язань по них у виді страхових виплат, а також для здійснення інвестицій і інших витрат, що забезпечують ведення договорів страхування, економічне стимулювання співробітників, удосконалювання і підвищення якості страхових продуктів.

Полягаючий в основі страхових операцій ризик об'єктивно обумовлює вимоги до обсягів і якості фінансових ресурсів страхової організації, що повинні відповідати величині і структурі прийнятих на страхування ризиків.

Фінансовий потенціал страхової організації складається з двох частин - власного і притягнутого капіталу, причому притягнута частина капіталу в значній мірі переважає над власною. Це обумовлено специфікою страхової діяльності. Страхування засноване на створенні грошових фондів, джерелом яких є засоби страхувальників, що надійшли у формі страхових премій. Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, знаходяться в розпорядженні страхової компанії і призначені для здійснення страхових виплат. За умови беззбиткового проходження договору вони або переходять у дохідну базу, або повертаються страхувальникам у частині, передбаченої умовами договору. Цю частину капіталу неправомірно вважати позиковим капіталом, тому що позиковий капітал надається під відсоток і повинний бути повернутий кредиторові в повному обсязі. Можливість перетворення цих засобів через якийсь час у доход страховика обґрунтовує коректність визначення "притягнуті засоби" або "притягнутий капітал". Вони тимчасово можуть бути використані страховиком і тільки як інвестиційне джерело.

У складі притягнутого капіталу страховика є елементи, що з повною впевненістю можна назвати позиковим капіталом - це кредиторська заборгованість, наприклад заборгованість по оплаті праці, і власне позиковий капітал - банківський кредит. Цей елемент у схемі займає чисто умовне місце. Страхові організації іноді прибігають до послуг банку в разі потреби одержання кредиту для виплати заробітної плати і т.п. Однак таке відбувається вкрай рідко, тому кредит - не настільки значимий елемент притягнутого капіталу.

Головна і визначальна особливість організації страхового бізнесу - наявність специфічних фінансових резервів, що мають строго цільове призначення. Утворення подібних фондів відбиває сугубо галузеву специфіку страхування. По своєму змісту цей фонд являє собою відкладені виплати страховика. Сформований за рахунок притягнутих засобів, фонд протистоїть зобов'язанням по відшкодуванню збитку. Його величина і структура залежать від того, якими видами страхової діяльності займається страхова компанія.

Структуру капіталу, що знаходиться в розпорядженні страхової організації, можна представити на зразковій схемі балансу (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 - Баланс страхової організації

Величина власного капіталу має істотне значення на початковому етапі функціонування страхової компанії при одержанні ліцензії на право займатися страховою діяльністю, а також у наступному при проведенні страхових операцій, оскільки в починаючої страхової організації, як правило, ще не сформований значний страховий фонд, здатний протистояти великим збиткам. У цьому випадку страховик може виконати свої зобов'язання за рахунок власного капіталу, що виконує функцію самострахування. Можливість утрати частини власного капіталу для страхової організації означає підприємницький ризик, властивої даної галузі.

Власний капітал складається зі статутного капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку. До перерахованих елементів можуть бути додані фонд соціальної сфери і фонд нагромадження. Формування власного капіталу здійснюється шляхом внесення внесків засновниками і наступним поповненням із прибутків від страхової діяльності, доходів від інвестування засобів, а також шляхом додаткової емісії акцій.

Статутний капітал страхової організації формується з вкладів у грошовій формі його учасників-засновників.

Джерелами утворення додаткового капіталу є:

-засоби, отримані в результаті переоцінки об'єктів основних активів;

-емісійний доход від розміщення акцій;

-засоби, безоплатно передані іншими організаціями.

Страхова організація повинна мати визначений обсяг власного капіталу. Нормативний рівень власного капіталу виконує функцію забезпечення платоспроможності страховика по майбутніх зобов'язаннях.

Резервний (запасний) капітал страхової організації не має галузевої специфіки і формується за рахунок чистого прибутку відповідно до законодавчих і установчих документів. Резервний капітал не протистоїть ніяким фінансовим зобов'язанням і служить доповненням до статутного капіталу. Резервний капітал при визначених обставинах може бути використаний на покриття невиробничих витрат, збитків, а також для погашення облігацій суспільства і викупу акцій у випадку відсутності інших засобів.

Фінансові ресурси страхової організації постійно знаходяться в русі і в тимчасовому аспекті являють собою фінансові потоки. Фінансовий потік - це динамічний ряд різниць між надходженням і витратою фінансових ресурсів за визначений період часу незалежно від джерел їхнього утворення.

Унаслідок розмаїтості видів діяльності кругообіг засобів страхової організації являє собою взаємодію декількох щодо самостійних грошових потоків, що схематично зображені на рис.1.4. Рух грошових коштів страхової організації розділено по сферах її діяльності.

1. Поточна страхова діяльність. Сюди включаються страхові внески, збитки, доходи, витрати й інші потоки коштів , зв'язані з операціями страхування, співстрахування і перестрахування.

2. Інвестиційна діяльність. Ця сфера включає рух грошових коштів, зв'язаних з покупкою і продажем цінних паперів, заставних під нерухомість, нерухомого майна й інших інвестиційних активів.

3. Фінансова діяльність. Охоплює рух грошових коштів, що обслуговують випуск акцій і викуп раніше проданих акцій, одержання позик і погашення боргів, виплату дивідендів власникам акцій.

Рисунок 1.4 - Кругообіг засобів страхової компанії

По завершенні звітного періоду підсумки руху грошових коштів страхової організації відбивають у формі фінансової звітності "Звіт про рух грошових коштів", що має велике аналітичне значення для цілей керування.

Однією з найважливіших умов організації страхової справи є контроль фінансової надійності страховиків. Позитивні тенденції в розвитку страхової справи в нашій країні обумовлюють теоретичну актуальність і практичну значимість питань, зв'язаних з фінансовою надійністю.

1.3 Характеристика фінансової надійності страхової компанії

Зацікавленість людей у страховому захисті - це основа існування страхових компаній, які пропонують різноманітні види страхових послуг і виступають на ринку їх продавцями, маючи на меті одержання прибутку. Якщо немає зацікавленості з боку страхувальників у придбанні страхових послуг, страховик не в змозі існувати. Адже тільки за умови реалізації свого специфічного товару компанія створює страхові резерви, здійснює інвестування, накопичує доходи. Таким чином, страхувальникові у відносинах із страховиком належить вирішальна роль.

Особливістю діяльності страховика є забезпечення страхового захисту за умови акумулювання коштів у вигляді надходжень страхових премій до страхових резервів. Страхові резерви є коштами страхувальників, які тимчасово перебувають у розпорядженні страховика. Використання коштів страхових резервів має цільове призначення. Страховик у змозі їх використовувати тільки у разі настання страхового випадку за укладеними ним договорами страхування.

Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто "плата наперед") потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика.

При оцінці фінансової надійності страховика постає потреба застосовувати кілька критеріїв:

- розмір власних коштів;

- правильність розрахованих тарифних ставок;

- наявність збалансованого страхового портфеля;

- величину страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;

- ефективність розміщення страхових резервів;

- перестрахувальницькі операції.

Фінансова надійність страховика - це спроможність страховика виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників.

Існують законодавчі вимоги до власних коштів страховика, які мають бути сформовані за рахунок вкладів засновників і прибутку. Статутний фонд - головний елемент функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він є сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії. Порядок формування статутного фонду регулюється чинним законодавством та статутними документами.

Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Фінансова надійність страховика залежить від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу. Цей розрахунок не може бути зроблений без урахування збитковості страхової суми страховиком. Виходячи з обсягу та рівномірності розподілу ризику, частоти настання страхових випадків, обсягу доходу компанії на основі статистичних даних за кілька років страховиком розраховується тарифна ставка.

Ще один критерій фінансової надійності страховика - достатність страхових резервів, які відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави, бо вони є коштами страхувальників і мають бути повернуті їм при настанні страхової події. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань та повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікації, надійності та прибутковості.

Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Висока вартість об'єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коливання результатів діяльності страховика можуть негативно вплинути на його фінансову надійність. Проте при перестрахуванні страховик, приймаючи на страхування крупний ризик, не тільки передає його частку перестраховику, а й продовжує нести відповідальність перед страхувальником у повному обсязі. Тому страховик має правильно визначити розмір власного утримання зобов'язань. Справді, якщо розмір зобов'язань буде надто високим, то в разі настання страхового випадку в страховика може бути недостатньо коштів для покриття збитків страхувальників.

Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, а також від характеру та ймовірності ризику, ступеня схильності до нього, можливого максимального розміру збитку, обсягу власних коштів страхової компанії.

Дотримання страховиком перелічених критеріїв фінансової надійності є гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо страхового захисту.

Проведення страхування потребує спочатку внесення страхової премії, а потім - надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховикові акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування.

Міжнародний досвід розрахунку розміру страхових резервів показує, що вони формуються за рахунок страхових премій з урахуванням наявності у страховому портфелі страховика видів страхування та терміну дії договору страхування. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування.

Через неоднаковий розподіл ризику та різну структуру тарифної ставки як джерела формування страхових резервів страхові резерви у ризикових видах страхування і страхуванні життя мають відмінності у складі та методах визначення. При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страхування життя. За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви.

Формування резервів зі страхування життя здійснюється відрахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.

Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Технічні резерви дають змогу страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами їх страхування.

Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви); резерви належних виплат страхових сум. Страховики країн ЄС, які здійснюють ризикові види страхування, формують резерви премій та резерви збитків. При цьому майже 2/3 обсягу річної премії припадає на резерв збитків і 1/3 - на резерв премій. Систему технічних резервів ілюструє рис. 1.5.

Рисунок 1.5 - Система технічних резервів, згідно з директивами ЄС

Резерви премій являють собою резерв незароблених премій; додатковий резерв ризиків, що не минули.

Резерв незароблених премій складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, але стосується терміну дії договору страхування, що припадає на наступний звітний період.

Резерв незароблених премій за своїм змістом є не резервом, а статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між суміжними звітними періодами.

1.4 Порядок та етапи оцінки платоспроможності страховиків

Основним показником діяльності страхової компанії є платоспроможність - можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у будь-який наперед час виконувати зобов'язання із укладених договорів страхування. Зобов'язання поділяються на : зовнішні - це зобов'язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами, їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика; внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками. У Законі України «Про страхування» визначено умови, які забезпечують відповідний рівень платоспроможності страхової компанії :

- наявність сплаченого статутного фонду;

- наявність гарантійного фонду;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Рисунок 1.6 - Умови забезпечення платоспроможності страховика

Принциповим моментом є введення маржі платоспроможності над розрахунковим. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. Маржа платоспроможності встановлює деякий рівень , вихід за який викликає регулюючі дії зі сторони страхового нагляду. Цей рівень повинен бути достатньо високим, щоб дати можливість здійснити втручання в справи компанії на першій стадії виникнення фінансових труднощів чи з метою виправлення становища, або з метою мінімізації втрат для страховиків. Маржа платоспроможності повинна бути такою, щоб забезпечити високий рівень ймовірності того, що компанія здатна виконувати свої зобов'язання протягом певного проміжку часу. Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням страхові резерви і власний капітал.