Аспекти фінансової стійкості страхових компаній

3.1 Напрямки удосконалення фінансової діяльності страховика

З розвитком страхового ринку посилюється значення визначення ступеня надійності та платоспроможності страхових компаній, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного вибору страхової компанії необхідно знати такі чотири головні речі:

а) умови страхування (правила та договір страхування);

б) розмір страхового тарифу;

в) порядок здійснення страхових виплат;

г) реальний фінансовий стан страховика.

Закон України "Про страхування" (2001р.) встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Завданням кожного страховика є максимально скористатися цими можливостями. Важливе місце у вирішенні цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований на дослідження фінансової надійності страховика та його стійкості.

Дослідження стійкості та надійності страхової компанії зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану страховика.

Сьогодні в науковій економічній літературі зустрічаються різні терміни в оцінці фінансового стану страховика, як-от "фінансова надійність", "фінансова стійкість", "фінансова стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "фінансова спроможність" тощо, що дають можливість довільного їх трактування.

Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану:

- високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розраховуватися за
своїми зобов'язаннями;

- високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття
залучених пасивів активами;

-високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яке забезпечує необхідний розвиток компанії.

Разом з тим, особливості страхового бізнесу потребують включення до системи показників фінансової стійкості, поряд з названими, низкк специфічних показників, характерних лише для цієї сфери діяльності.

На сьогодні у вітчизняній науці і практиці не існує єдиного підходу де системи показників фінансової стійкості саме страхових організацій.

У більшості методиках пропонується оцінювати фінансову сіійкістї страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкост будь-якого суб'єкта господарювання з адаптацією їх до галузевії; особливостей даної сфери. Найбільш адаптованою методикою можні вважати методику; яка передбачає оцінку фінансової стійкості за двома напрямами:

1- Оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат ждерелами коштів:

33<(СС + ДЗ)-ОС (3.1)

де ОС - основні засоби і необоротні активи, тис. грн.; 33 - запаси і витрати (підсумок другого розділу активу балансу); СС-джерела власних коштів, тис. грн.; ДЗ -довгострокові кредити і позикові кошти, тис. гри.;

2- Оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів:

ОС < (СС + ДЗ) - 33 (3.2)

Саме виходячи з цих передумов виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня
фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати загальнюючий показник фінансової стійкості (Ф_{ст. заг}), а саме:

Ф_{ст. заг} = (3.3)

де Ф_{ст. заг}- показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді; К_d0 та К_d1 - коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

3_coc0 та З_coc1 - коефіцієнти покриття запасів власними оборотними коштами відповідно у базовому та звітному періодах;

К_зс0 та К_зс1 - коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

К_рс0 та К_рс1 -коефіцієнти реальної вартості майна відповідно у базовому та звітному періодах;

К_па0 та К_па1 - коефіцієнти постійних активів відповідно у базовому та звітному періодах.

Аналіз рентабельності (збитковості) страхової діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності:

рівня співвідношення доходів і витрат страхової компанії;

маржі прибутку страхової компанії;

рівня прибутковості витрат страхової компанії.

На основі визначених показників ефективності проводиться аналіз їх динаміки, а також оцінюється вплив результатів діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності.

Важливим етапом аналізу страхової діяльності є оцінка страхового портфеля компанії. Поняття "страховий портфель" вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорів страхування на певній території. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги діючих договорів і новоукладених, договорів з мінімальними (малими) і максимальними (великими) страховими сумами, групового страхування та індивідуального. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які вже закінчуються, і договорами, які знову укладаються.

Кінцевим етапом фінансового аналізу повинна бути оцінка ринкового профілю страхової компанії, яка може включати:

оцінку ризику страхового ринку;

оцінку конкурентної позиції страхової компанії на ринку;

аналіз ризику страхової діяльності та його диверсифікації.

Отже, аналіз різних підходів до побудови системи оціночних показників фінансової стійкості страхової організації приводить до висновку, що успішне вирішення цієї проблеми можливе за умов:

- вдосконалення інформаційного забезпечення системи оцінки фінансової стійкості та впровадження адекватних страховому бізнесу форм фінансової звітності;

- адаптації передового зарубіжного досвіду оцінки фінансової стійкості організації до вітчизняних умов;

- вдосконалення рейтингової системи оцінки страхових організацій України;

створення можливостей для прогнозування та управління фінансовою стійкістю страховика;

створення в організаційній структурі компанії відповідних відділів фінансового аналізу, спеціалісти яких займалися б оцінкою фінансового стану страховика (фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, фінансових результатів) та надавали відповідні рекомендації щодо його покращення.

Тільки за умов забезпечення стійкості фінансового стану страхові компанії зможуть реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування.

Більшість із названих показників наведена у фінансовій звітності, зокрема, балансі (форма № 1), звіті про фінансові результати (форма № 2) та примітка до фінансової звітності.

Наведемо характеристику найбільш важливих із них для оцінки діяльності страховика.

Показник "Активи" характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів -статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви.

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів повинно бути якнайближче до коефіцієнту "1".

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і нових коштів до розміру страхових резервів визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються страхові зобов'язання страховика. Показник співвідношення має дорівнювати або бути більше " 1".

Показник "Основні засоби" характеризує розмір залишкової вартості (різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу) власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів за відповідними положеннями (стандартами).

Показник "Довгострокові фінансові інвестиції" характеризує розмір фінансових інвестицій на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а також включають фінансові інвестиції, які за відповідними положеннями (стандартами)обліковуються методом участі в капіталі.

Показник «Поточні фінансові інвестиції» характеризує розмір фінансових інвестицій на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Показник "Грошові кошти та їх еквіваленти" характеризує розмір коштів в касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Показник "Власний капітал" - це сума капіталу, вільного від зобов'язань страховика і виконання, що є додатковою гарантією при відхиленні 'їхнього розміру від розрахункових величин. До складу власного капіталу входять: статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток, резервний фонд та інший капітал за винятком несплаченого і вилученого капіталу.

Значне перевищення власного капіталу над статутним фондом говорить про прибуткову діяльність страховика у т. ч. можливість здійснення виплат дивідендів, а також проведення реінвестування капіталу.

Перевищення статутного фонду над власним капіталом говорить про збитковість у діяльності страховика і вилучення частини статутного фонду або про наявність значної заборгованості засновників щодо сплати статутного фонду.

Значний розмір сплаченого статутного фонду говорить про зацікавленість власників у подальшому розвитку страховика.

Показник "Статутний фонд" визначає розмір сплаченого статутного фонду страховика та характеризує виконання ним вимог Закону України "Про страхування".

"Страхові премії"' характеризує розмір коштів, отриманих страховиком за договорами страхування, а також коштів, отриманих за договорами перестрахування, укладеними з іншими страховиками.

Показник «Темпи росту страхової премії» характеризує динаміку розвитку страхової компанії. При стабільній діяльності страхової компанії зміна надходжень страхової премії знаходиться в межах 25%. Різке збільшення темпів росту страхової премії означає зростання зобов'язань страховика, що повинно бути підкріплено достатнім обсягом власного капіталу. Значне зниження темпів росту страхової премії порушує збалансованість страхової діяльності, що може негативно позначитися на фінансовому стані страхової компанії.

Показник "Страхові виплати" характеризує розмір коштів, фактично виплачених страховиком за страховими випадками, при цьому:

- страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків;

- страхове відшкодування, яке виплачується за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник або третя особа.

Показник "Страхові резерви" характеризує забезпечення страховиком майбутніх страхових виплат і розділяється на:

- резерв незароблених премій (включає частини від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, що не настали на звітну дату);

-резерв збитків (включає зарезервовані, але ще не виплачені суми страхового відшкодування за встановленими вимогами страхувальників);

- резерви страхування життя (для страховиків, які продовжують виконання договорів страхування життя, укладених до 15. 11.1995р.).

Показник "Забезпеченість власними коштами" визначається як співвідношення показників власного капіталу та технічних резервів.

Показник відображає ступінь покриття власними коштами страховика страхових зобов'язань на випадок перевищення фактичних страхових зобов'язань над розрахунковими. Оптимальне значення показника 28%. Достатня наявність власних коштів страховика, вільних від зобов'язань, є чинником його фінансової стійкості.

Показник "Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів" визначається як співвідношення розміру інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів (резервів незароблених премій).

Показник визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються зобов'язання страхової компанії, в інвестиційних активах і коштах. Інвестиційні активи і кошти повинні відповідати чи перевищувати розмір страхових резервів. Наявність протилежної тенденції може означати розміщення засобів в неліквідних активах або в активах з високим ступенем ризику (дебіторська заборгованість, нематеріальні активи, устаткування і матеріали).

Показник "Частки страхових платежів, належні перестраховикам" характеризує ступінь участі страхової компанії в такій системі забезпечення стійкості страхової діяльності як перестрахування ризиків. Оптимальне значення показника знаходиться в межах від 5 до 50% від валових показників страхових платежів. Значення показника нижче запропонованих меж може вказувати на практичну відсутність такого фактора забезпечення фінансової стійкості як перестрахування, а значення вище запропонованих меж може вказувати на високий рівень залежності надійності страхової компанії від партнерів по перестрахуванню.

Показник "Регіональна мережа" характеризує можливості страховика здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів), а також через відокремлені підрозділи (філії та представництва).

Філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використо-вуватися згідно положення про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.

Представництво страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє у відповідності з положенням про представництво, не має права займатися страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім.

Харківська філія Відкритого Акціонерного Товариства СТДВ «ГЛОБУС» засноване в 2007 році і є структурним підрозділом Відкритого Акціонерного Товариства «Страхове Товариство з Додатковою Відповідальністю «Глобус» безпосередньо підпорядкована Виконавчому органу Товариства.

Філія не є юридичною особою. Метою діяльності філії є одержання прибутку шляхом надання послуг із забезпечення страхового захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб та здійснення перестрахувальної діяльності в межах, визначених чинним законодавством. Статутом Товариства та цим Положенням. Філія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами та постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними документами органів державної виконавчої влади. Статутом, рішеннями, наказами та вказівками Виконавчого органу Товариства та цим Положенням. Філія не має права виконувати вказівки або вимоги, що не відповідають законодавству. Статуту, рішенням і наказам Виконавчого органу Товариства. Філія є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених Законом України "Про систему оподаткування", у Порядку, визначеному чинним законодавством України.

Філія має в користуванні основні засоби та оборотні кошти, відображені у балансі.

Таблиця 3.1 - Аналіз структури та динаміки оборотних активів страхової компанії

Поточні активи (оборотні активи) займають велику питому вагу в загальній сумі засобів, якими володіє страхове товариство. Від раціональності їх розміщення й ефективності використання у великій мірі залежать успішний результат роботи товариства. До кінця року вартість основних засобів збільшилась на 684885,5 тис. грн. Це викликано збільшенням дебіторської заборгованості і грошових активів. Найбільшу питому вагу має дебіторська заборгованість на 01.01.2009 рік - 79,52%. Його частка збільшилась на 189,26 процентних пункти.

3.2 Розробка рекомендацій щодо фінансової стабілізації і розвитку

Фінансова стійкість - це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість товариства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрямках їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також з кінцевими результатами діяльності. Зменшення об'ємів виробництва, збиткова діяльність, висока собівартість продукції приводить до втрати фінансової стійкості. Виходячи з того, що фінансова стійкість Харківська філія Відкритого Акціонерного Товариства СТДВ «ГЛОБУС» у результаті аналізу була признана нами в кризовому стані, має сенс розглянути комплекс можливих заходів по зміцненню фінансової стійкості.

Виходячи з того, що фінансова стійкість ВАТ «СТДВ «ГЛОБУС» в результаті аналізу була визнана намив кризовому стані, має сенс розглянути комплекс можливих заходів по зміцненню її фінансового стану. Ці заходи носять загальний характер, оскільки для їх конкретизації потрібен детальніший аналіз. Такими заходами може стати перегляд страхової, фінансової і маркетингової політики, а саме:

1. ?Провести коректування тарифних ставок по видах страхування, що проводяться;

2. ?Розширити перестраховий захист;

3. ?Можливість змінити організаційно-правову форму діяльності страхової організації;

4. ?Переглянути структуру активів і методи інвестування резервів, передбачивши найбільш прибуткові в податковому сенсі об'єкти і території;

5. ?Скоротити дебіторську і кредиторську заборгованості;

6. ?Використовувати додаткові можливості реалізації страхових договорів, зокрема через Інтернет, передбачити нові форми взаємин з банками за допомогою створення сумісних програм банківського і страхового обслуговування, тощо.

Виходячи з погіршення не тільки фінансових, але і інших показників також можна передбачити ряд конкретніших заходів. Так при зниженні об'єму страхових премій необхідно в 3-6 місячний термін збільшити об'єму продажів страхових полісів і привернути потенційних страхувальників шляхом створення нових страхових продуктів.

Якщо спостерігається зниження середньої страхової суми на один договір, то необхідний контроль і зіставлення середньої страхової суми і можливостей організації. Також якщо величина страхового тарифу давно не змінювалася, то при несприятливому рівні збитковості і вартості страхових продуктів слід переглянути структури брутто-ставки.

У разі нерегулярного надходження страхових премій слід підсилити контроль за термінами проходження грошових коштів при одночасній роботі із страхувальниками.

При зростанні довгостроковості припинення договорів і зниженні їх приросту потрібно активніше проводити маркетингові заходи, надаючи клієнтам ширший спектр послуг і їх поєднання в одному страховому продукті (наприклад, страхові, юридичні і банківські).

При спостереженні нестійкості тренда рентабельності страхових операцій у бік зменшення необхідно враховувати той факт, що в конкурентній боротьбі страхової організації доводиться знижувати розмір страхових тарифів, усуваючи з них прибуток. Тому економічний зміст і фактичне значення цього показника залежить від етапу розвитку страхового ринку і національної економіки в цілому.

При зменшенні фінансової стійкості страхових операцій слід провести аналіз елементом збитковості по всіх видах відповідальності страховика за договорами страхування.

Треба мати на увазі, що показник збитковості страхової суми математично виражає вірогідність збитку у вигляді тієї частки сукупної страхової суми, яка вибувала із страхового портфеля щорічно і вибула за тарифний період у зв'язку з настанням страхових випадків і відшкодуванням збитку. Ця частка і складає основу для побудови нетто-ставка.

Збитковість страхової суми як відношення грошових показників є величиною синтетичної, яка залежить від дії різних чинників.

При зміні величини страхового портфеля можливий перегляд його структури у бік збільшення або зменшення довгострокових або короткострокових видів страхування, що містяться в ньому.

При реалізації ВАТ СТДВ «ГЛОБУС» цих заходів повинне відбутися якісне зниження ризиків основної діяльності, і в перспективі відновлення платоспроможності.

Серед заходів, сприяючих відновленню платоспроможності і підтримці ефективності страхової і фінансової діяльності організації, слід назвати:

1. Інвентаризацію майна;

2. Оптимізацію дебіторської заборгованості;

3. Зниження витрат на ведення справи;

4. Продаж зайвого устаткування, засобів комп'ютерної техніки, тощо;

5. Автоматизацію і використання нових програмних продуктів;

6. Вдосконалення організації праці.

У плані заходів щодо фінансового оздоровлення необхідне вироблення перспективного бізнес-плану, де слід провести аналіз страхових тариф, використовуючи при цьому об'єм страхових послуг так, щоб можна було визначити очікуваний розмір страхових надходжень. Даний аналіз повинен враховувати різні альтернативні варіанти. Бізнес-план включає такі складові частини (розділи):

1. Загальна характеристика страховика, де наводиться така інформація: повне та скорочене найменування, коли і де проведена реєстрація і перереєстрація, юридична адреса та фактичне місцезнаходження, інформація про забезпечення приміщеннями, оргтехнікою, зв'язком та персоналом, у тому числі кваліфікованим персоналом, напрями (форма, види, місце) його діяльності.

2. Огляд стану страхового ринку в регіонах і сфер діяльності страхової компанії, де узагальнюється така інформація: оцінка загальної кількості об'єктів страхування, конкурентність страхового середовища, сегментація страхового ринку, виділення сегментів, що планує охопити страхова компанія та інші характеристики стану і перспектив розвитку страхового ринку, які зумовлюють вибір видів діяльності страховика.

3. Види діяльності страхової компанії, де наводяться основні особливі характеристики страхового продукту страхової компанії.

4. Стратегія маркетингу, яка охоплює визначення кількості об'єктів, що підлягають страхуванню у розрізі кварталів, потенційний склад клієнтів, заходи просування на ринок страхового продукту компанії та інші маркетингові інструменти.

5. Організаційна структура страховика та її розвиток. У цьому розділі наводиться юридичне та аудиторське забезпечення діяльності страхової компанії, що передбачає наявність відповідних структур в складі компанії, укладених відповідних угод на юридичне та аудиторське обслуговування.

6. План функціонування страхової компанії, який включає прогноз розвитку страхових операцій на три або більше років, де визначені за видами страхування такі показники: середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, середні страхові платежі, кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідальність за окремим об'єктом страхування.

7. Оцінка платоспроможності та ризиків страхової компанії, де інформація наводиться на кінець кожного календарного року з розрахунком нормативного запасу платоспроможності, коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ступеня ймовірності дефіциту коштів страхової компанії.

Бізнес-план розглядається як прогнозна комплексна програма перспективного розвитку страхової компанії. Він є вихідним документом, де узагальнюється вся інформація про ринок страхових послуг.

Якщо в результаті аналізу буде встановлено, що витрати на агентські послуги і ведення справи в перші періоди (місяці) або навіть протягом тривалішого часу будуть непомірно високими і повний їх облік в структурі тарифної ставки зробить серйозний вплив на кількість реалізованих страхових послуг, то необхідно ретельно вивчити вірогідні наслідки. У таких випадках іноді може виявитися неможливим встановлення первинного розміру страхового тарифу, в якому навантаження покрило б всі витрати по веденню справи і комісійні агентам і забезпечила б конкурентоздатні ціни на страхові послуги із стабільною часткою прибули. У багатьох випадках, особливо при тривалому періоді освоєння нового ринку, призначення ціни на послуги повинно бути таким чином пристосовано до кон'юнктури ринку, що на деякий час ціна включала лише комісійні агентам і не враховувала витрат на ведення справи. Останні слід покривати за рахунок інвестиційного доходу.

За рахунок збільшення дебіторської заборгованості товариство не може розрахуватися по своїм короткостроковим зобов'язаннями. Висока частка приходиться на заборгованість перед клієнтами, соціальному страхуванню. Для скорочення дебіторської заборгованості і її долі у складі поточних активів товариству «Глобус» необхідно обрати надійних партнерів по бізнесу і оптимальну схему взаємодій з ними, це здійснюється за допомогою:

- оцінки ділової репутації партнерів;

- оцінки масштабів діяльності партнерів;

- систематичного аналізу фінансового стану партерів по їх публічній звітності;

- систематичного контролю за заборгованістю партнерів і управління нею;

- контролю на етапі підписання договору.

ВАТ СТДВ «ГЛОБУС» повинно просліджувати і налагоджувати роботу по формуванню оборотних засобів шляхом нормування і контролю. Це допоможе виявити внутрішні резерви від нераціонального використання засобів і направити їх на покриття деяких із комерційних витрат, що в свою чергу, збільшить прибутковість. Для управління оборотним капіталом треба:

- розробити технічні рекомендації, які забезпечуватимуть можливість індивідуального впливу на клієнтів в залежності від його платоспроможності;

- прийняття заходів для збільшення рівня оплати грошовими засобами шляхом використання страхового портфеля;

- покращення запропонованих послуг:

- розробка і введення додаткового стимулювання робітників шляхом введення договорів з гнучкими умовами оплати.

По управлінню залученим капіталом необхідно:

- зменшити кредиторську заборгованість шляхом реструктуризації податків;

- використати довгострокові займи для розширення виробничої діяльності;