главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 



Фінансове право України

Фінансове право як галузь права. Фінансові правовідносини. Фінансовий контроль. Бюджетне право України. Бюджетний процес. Доходи і видатки бюджету. Таємні видатки. Захищені статті видатків. Міжбюджетні відносини. Акцизний збір. Мито та його тарифи.

Рубрика: Финансы, деньги и налоги
Вид: курс лекций
Язык: украинский
Дата добавления: 04.01.2008
Размер файла: 230,0 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные документы


1. Фінансове право в Україні
Поняття фінансового права. Місце фінансового права в системі права України. Система і джерела фінансового права. Фінансове право і наука фінансового права. Державна казна. Державний бюджет.
реферат [31,6 K], добавлен 12.09.2007

2. Видатки державного бюджету в умовах бюджетного дефіциту
Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація, аналіз для сучасної України та оцінка. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на видатки. Управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості здійснення секвестру.
дипломная работа [231,3 K], добавлен 11.04.2012

3. Місцеві бюджети, міжбюджетні відносини та доходи і видатки місцевих бюджетів
Структура та розвиток місцевих бюджетів України, особливості формування та шляхи зміцнення їх дохідної бази. Аналіз зарубіжної практики організації міжбюджетних відносин. Аналіз доходів і видатків місцевого бюджету на прикладі Дніпропетровської області.
курсовая работа [77,7 K], добавлен 13.12.2010

4. Видатки бюджету на оборону та управління
Склад видатків бюджету на оборону, особливості її фінансування. Поточні, капітальні, побічні та приховані оборонні видатки. Показники Державного бюджету України за 2010-2011 рр. Витрати бюджету на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
лекция [700,4 K], добавлен 10.02.2014

5. Акцизний збір та його роль у доходах бюджету
Акцизний збір та його роль у системі оподаткування України. Перелік оподатковуваної акцизом продукції. Структура доходної частини та податкових надходжень державного бюджету у 2003-2004 роках. Шляхи вдосконалення організації нарахування і сплати податку.
курсовая работа [92,3 K], добавлен 22.12.2010

6. Бюджетна система України
Структурні елементи бюджетної системи України та порядок їх взаємодії, законодавча база формування. Доходи місцевих бюджетів як основа місцевого самоврядування, порядок їх розподілу. Видатки бюджету на соціальну сферу та економічну діяльність держави.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 08.06.2009

7. Бюджетна політика України
Сутність, призначення і роль державного бюджету України, статті доходів та видатки. Бюджетний дефіцит. Управління державним боргом, шляхи його подолання. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави, її завдання і напрями реформування.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 19.04.2011

8. Проблеми формування загального фонду державного бюджету України
Удосконалення формування доходної частини державного бюджету. Податки на додану вартість та прибуток, мито та акцизний збір як основні платежі, що забезпечують прибутками загальний фонд. Аналіз системи надходження коштів до Державного бюджету України.
реферат [20,3 K], добавлен 22.02.2012

9. Фінансове право
Фінанси та фінансова діяльність держави. Зміст фінансового права. Джерела фінансового права. Правові основи бюджетних відносин. Поняття та принципи бюджетного процесу. Джерела фінансування дефіциту бюджету. Інноваційний фонд.
контрольная работа [42,1 K], добавлен 20.06.2007

10. Фінансове управління Черняхівської районної державної адміністрації
Положення про фінансове управління Черняхівської РДА. Роль фіноргану в бюджетному процесі. Бюджет, склад доходів та видатків місцевих бюджетів, їх облік. Міжбюджетні відносини на 2010 р. та шляхи покращення роботи фінансового управління Черняхівської РДА.
отчет по практике [129,7 K], добавлен 12.07.2010


Другие документы, подобные Фінансове право України

Страница:  1   2   3   4   5   6   7   » 


1

Фінансове право як галузь права

Фінанси - це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опосередковуються через доходи та видатки суб'єктів фінансових правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу, міжнародні фінансові організації тощо.

Ознаки фінансів:

1. це грошові відносини;

2. це економічні відносини;

3. вартісний характер;

4. розподільчий характер;

5. опосередковуються через доходи та видатки.

Фінанси є об'єктом фінансової діяльності.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат суб'єктами фінансових правовідносин.

Фінансові відносини - це відносини, що відображають рух вартості від одного суб'єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.

Особливості фінансів:

1. тісно пов'язані з функціями держави;

2. це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та децентралізованих фондів коштів;

3. нерозривно пов'язані з існуванням товарно-грошових відносин;

4. пов'язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.

Фінанси поділяють на державні і приватні.

Переважно державні фінанси є предметом дослідження Фінансового права.

Ознаки державних фінансів:

1. це економічні відносини;

2. це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;

3. мета: виконання завдань та функцій держави.

Відмінності державних фінансів відповідно до приватних:

1. держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;

2. державні фінанси дуже тісно пов'язані з грошовою системою держави;

3. значний розмір державних фінансів;

4. державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;

5. пріоритет видатків над доходами.

Централізовані фонди коштів - це кошти, що перебувають у розпорядженні:

1. держави як суб'єкта публічної влади;

2. органів місцевого самоврядування.

Децентралізовані фонди коштів - це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб'єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у вузькому розумінні включають в себе гроші (готівкові, безготівкові).

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе валютні цінності. Хоча деякі автори вважають, що централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе гроші, цінні папери та валютні цінності.

Але відповідно до Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. валютні цінності - це

1. валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

2. платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

3. іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

4. платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

5. банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Відповідно до ч.1 ст.192 Цивільного кодексу України: цінний папір - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Фінансова діяльність держави - це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави.

Особливості фінансової діяльності держави:

1. міжгалузевий характер;

2. суб'єкти фінансової діяльності держави - це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

3. поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.

Фінансова діяльність держави значною мірою врегульована на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються:

- Державний бюджет України і бюджетна система України;

- система оподаткування, податки і збори;

- засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

- статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;

- порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;

- порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Принципи фінансової діяльності держави:

1. загальноправові:

- законність;

- верховенство права;

- суверенітет держави;

- рівність усіх форм власності:

- та ін.

2. галузеві:

- публічний характер фінансової діяльності держави;

- розподіл функцій між представницьким органом та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності;

- пріоритет законодавчого органу над виконавчими;

- пріоритет видатків над доходами;

- всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;

- плановий та цільовий характер використання фінансових ресурсів держави.

Методи фінансової діяльності держави:

· мобілізація коштів - це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.

Види мобілізації: обов'язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки).

· розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

Завдяки розподілу коштів видно пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.

Методи розподілу коштів:

1. фінансування;

2. кредитування.

Фінансування - це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.

Ознаки фінансування:

1. безповоротність;

2. безоплатність;

3. цільовий характер;

4. підстава здійснення - закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

5. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

Кредитування - це виділення коштів на певний строк на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

Ознаки кредитування:

1. оплатність;

2. строковість;

3. поворотність;

4. цільовий характер;

5. підстава здійснення - закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

6. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

· використання коштів - це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.

Ознаки використання коштів:

1. плановість;

2. цільовий характер;

3. ефективність;

4. економія;

5. здійснюється в межах затверджених лімітів.

· фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави.

Фінансова система України

Фінансова система України - це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

Основні ланки фінансової системи України:

1. державний бюджет; це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду.

Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п.1 ст.2 БК України).

2. місцеві бюджети;

бюджети місцевого самоврядування - це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (п.2 ст.2 БК України).

місцеві бюджети - це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (п.26 ст.2 БК України).

3. фінанси державних підприємств;

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

- інші джерела, не заборонені законом (ч.1 ст. 140 ГК України).

4. спеціальні цільові фонди; наприклад, Пенсійний фонд України. Специфіка спеціальних цільових фондів:

- цільове призначення;

- визначена законодавча самостійність;

- відокремленість від державного бюджету;

- управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади;

- чітко визначені джерела формування;

- чітко визначені напрями використання коштів;

- зумовлені конкретними потребами.

5. кредит. Позичальником виступає держава в особі органів державної влади. Наприклад. Держава випускає облігації державної внутрішньої (зовнішньої) позики.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску) - ст.10 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами.

У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження т.14-1 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р.).

Предмет та метод фінансового права України

Фінансове право - це публічна галузь права, яка містить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.

Предмет фінансового права - це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

До предмету фінансового права входять:

1. відносини щодо фінансової діяльності держави, в тому числі щодо здійснення фінансового контролю.

2. бюджетні відносини:

- бюджетний устрій;

- бюджетний процес.

3. податкові відносини - це однорідні суспільні відносини, що визначають порядок надходження коштів від платників до бюджетів (державного і місцевого) у формі податків і зборів.

4. грошово-кредитні відносини:

- банківські відносини - це відносини щодо здійснення банківських операцій та надання банківських послуг;

- грошовий обіг та розрахунки (готівкові та безготівкові);

- відносини валютного регулювання та валютного контролю.

Ознаки відносин, що становлять предмет фінансового права:

- фінансові відносини;

- виникають в результаті здійснення фінансової діяльності;

- один із суб'єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;

- владні відносини;

- забезпечуються силою державного припису;

- об'єктом є грошові фонди;

- майновий характер.

Метод фінансового права - імперативний, метод владних приписів.

ФІНАНСОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Верховна Рада України як суб'єкт фінансових правовідносин

Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансів:

· прийняття законів, у тому числі у сфері фінансів (п.3 ст.85 Конституції України) - зокрема виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України);

· затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання (п.4;

· затвердження загальнодержавних програм економічного, розвитку (п.6 ст.85 Конституції України);

· здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції (п.13 ст.85 Конституції України);

· затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п.14 ст.85 Конституції України);

· призначення чи обрання на посади, звільнення з посад посадових осіб, зокрема:

1) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

2) призначення на посаду та звільнення з посади Голови

Національного банку України за поданням Президента України;

3) призначення та звільнення половини складу Ради

Національного банку України (пп.16,18,19 ст.85 Конституції України);

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Президент України як суб'єкт фінансових правовідносин

Повноваження Президента України у сфері фінансів:

- підписання законів/накладення вето на закони у сфері фінансів;

- призначення половини складу Ради Національного банку України;

- призначення Міністра фінансів України, Міністра економіки України;

- призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної податкової Адміністрації України за поданням Прем'єр-міністра України;

- скасовує акти КМУ, у тому числі у сфері фінансів;

- видає укази, у тому числі у сфері фінансів.

Кабінет Міністрів України як суб'єкт фінансових правовідносин

Повноваження КМУ у сфері фінансів:

1) забезпечує економічну самостійність України;

2) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

3) розробляє і здійснює загальнодержавну програму економічного розвитку України;

4) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

5) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

6) спрямовує і координує роботу міністерств, зокрема, міністерства фінансів, міністерства економіки, інших органів виконавчої влади, зокрема, ДПА;

7) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України;

8) подає до ВРУ Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Державна податкова служба як суб'єкт фінансових правовідносин

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах(крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією

України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Завданнями органів державної податкової служби є:

1) здійснення контролю за:

- додержанням податкового законодавства,

- правильністю обчислення податків,

- повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків;

2) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

3) прийняття підзаконних нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

4) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

5) роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступники Голови Державної податкової адміністрації України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Кількість заступників Голови Державної податкової адміністрації України визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

Функції органів державної податкової служби

1)контролююча:

- здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

- контролюють своєчасність подання платниками податків

- бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій,

- розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням

- податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

- здійснюють контроль за законністю валютних операцій;

- здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

- здійснюють контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;

- проводять перевірки фактів приховування і заниження сум

- податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку,

- встановленому Законом;

- за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з

- організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, в порядку, встановленому законом;

- подають до судів позови до підприємств, установ,

- організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними

- цільовими фондами за рахунок їх майна;

2) нормотворча - ДПА видає підзаконні нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню;

3) координаційна - органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків;

4) інтерпретаційна - ДПА надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

5) організаційна - забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

6) прогностична - прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

Права органів державної податкової служби ст.11 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

2) здійснювати контроль за:

· додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

· наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів

· підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів

· господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;

3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України;

4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків);

5) одержувати безоплатно від платників податків довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках;

6) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

7) при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії (!!!) фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування;

8) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

9) застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх керівників.

Рахункова палата як суб'єкт фінансових правовідносин

· Закон України "Про Рахункову палату” від 11.07.1996р.

· Рішення Конституційного суду України від 23.12.1997р. № 7-зп (справа про Рахункову палату);

· Рішення Конституційного суду України від 14.12.2000р. № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного суду України).

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який

утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний

їй.

Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Завданнями Рахункової палати є:

· організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України,

· здійснення контролю за витрачанням бюджетних коштів;

· здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України,

· визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів,

· контроль за фінансуванням загальнодержавних програм

· економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

· контроль за дотриманням законності щодо надання Україною

· позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним

· організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

· контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

· аналіз встановлених відхилень від показників Державного

· бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також

· про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

· регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати.

Для розгляду питань планування і організації роботи Рахункової палати, методології контрольно-ревізійної діяльності, прийняття колегіальних рішень і підготовки висновків з матеріалів перевірок, ревізій, обслідувань та експертиз, а також підготовки звітів та інформаційних повідомлень створюється Колегія Рахункової палати.

До складу Колегії Рахункової палати входять Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати, Секретар Рахункової палати.

Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном на 7 років з правом призначення на другий термін.

Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Рахункової палати шляхом таємного голосування за списком терміном на 7 років. На зазначені посади призначаються громадяни України, які мають вищу освіту та досвід професійної діяльності в галузі державного управління, державного контролю, економіки, фінансів, права.

Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови Рахункової палати, головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати і Секретар Рахункової палати не може бути народним депутатом України, членом Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом (крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності, здійснюваної у позаробочий час).

Вимоги керівників Рахункової палати та посадових осіб її апарату, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Повноваження Рахункової палати поширюються на:

· Верховну Раду України,

· органи виконавчої влади,

· Національний банк України,

· Антимонопольний комітет України,

· Фонд державного майна України,

· інші державні органи і установи,

· місцеві державні адміністрації,

· органи місцевого самоврядування,

· підприємства, установи, організації, зокрема:

- фінансові установи (банки, кредитні установи, страхові компанії)

- господарські товариства,

- об'єднання громадян,

- недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Рахункова палата щорічно не пізніше 1 грудня подає Верховній Раді України загальний письмовий звіт про результати виконання доручень Верховної Ради України, проведених перевірок, ревізій та обслідувань, а також про витрати на цю діяльність.

Звіт Рахункової палати, затверджений Верховною Радою України, публікується у виданнях Верховної Ради України.

Державна контрольно-ревізійна служба як суб'єкт фінансових правовідносин

Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. (з наступними змінами і доповненнями).

Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.1997р. № 121 (назва в редакції Наказу ГоловКРУ N 88 від 04.10.1999р.)

Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за:

· використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

· виконанням державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів;

· використанням матеріальних цінностей і нематеріальних

· активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів;

· веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Підконтрольні суб'єкти:

· центральні органи виконавчої влади (міністерства, відомства, державні комітети),

· бюджетні установи,

· підприємства і організації, які отримують кошти з

· бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державний контроль ДКРС здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Міністерство фінансів України як суб'єкт фінансових правовідносин

Положення про Міністерство фінансів України, затв. Указом Президента України від 26.08.1999р. №1081/99

Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.

Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов'язки між заступниками Міністра, визначає ступінь їх відповідальності та ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів Міністерства.

Мінфін України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Мінфін України в разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.

Нормативно-правові акти Мінфіну України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінфіну України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

Основними завданнями Мінфіну України є:

· розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;

· здійснення аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;

· розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;

· розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України;

· забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України;

· забезпечення ефективного використання бюджетних коштів;

· здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю.

Національний банк України як суб'єкт фінансових правовідносин

Закон України "Про Національний банк України” від 20.05.1999р.

Закон України "Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р.

Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та законами України.

Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку - місто Київ.

Національний банк має статутний капітал, що є державною

власністю.

Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень.

Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради

Національного банку.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який

здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого

кошторису, а у визначених Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно,

що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному

господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів

державної влади, а органи державної влади не відповідають за

зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони

добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших

банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями

Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть

на себе такі зобов'язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та

представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.

Плановані доходи та витрати Національного банку

відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів

і витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним

банком його функцій, встановлених Конституцією України та

Законами України.

Національний банк за підсумками року у разі перевищення

кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України

наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту

бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за

рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує такі функції:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) встановлює для банків правила проведення банківських

операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

4) здійснює банківське регулювання та нагляд;

5) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування

банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках;

6) представляє інтереси України в центральних банках інших

держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де

співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

7) здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення

операцій в іноземній валюті;

8) здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

9) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

10) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

Керівними органами Національного банку є

· Рада Національного банку України;

· Правління Національного банку України.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Президент України та Верховна Рада України призначають по 7 членів Ради Національного банку.

Правління Національного банку очолює Голова Національного банку. Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років.

Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.

Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається його Регламентом.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Органи місцевого самоврядування як суб'єкт фінансових правовідносин

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад:

· затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

· затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

· затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

· встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх

· ставок у межах, визначених законом;

· утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних)

· коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;

· прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

· прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих

· бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

· прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного

· законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

· встановлення для підприємств, установ та організацій, що

· належать до комунальної власності відповідних територіальних

· громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до

· місцевого бюджету;

· затвердження відповідно до закону ставок земельного

· податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”);

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських

рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на

затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;

щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати

виконання бюджету;

2) підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

5) залучення на договірних засадах коштів підприємств,

установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих

на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних

коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових

засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на

заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання

спільних проектів або для спільного фінансування комунальних

підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що

стосуються спільних інтересів територіальних громад;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням

зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;


Страница:  1   2   3   4   5   6   7   » 

курс лекцийФінансове право України скачать курс лекций "Фінансове право України" скачать
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов