1

План

Вступ

Розділ І Теоретичні засади оподаткування прибутку

1.1 Еволюція прибуткового оподаткування

1.2 Сутність та значення податку на прибуток підприємств

1.3 Ухилення від сплати податку на прибуток та відповідальність платників податку

Розділ ІІ Аналіз механізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення

2.1 Аналіз порядку сплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”

2.2 Факторний аналіз прибуткової діяльності підприємства

2.3 Види і оцінка рентабельності

Розділ ІІІ Шляхи підвищення ефективності оподаткування прибутку промислового підприємства

3.1 Особливості податку на прибуток у світовій практиці

3.2 Механізм та перспективи покращення оподаткування прибутку підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання.

Д. Мілль

Актуальність теми. Одним із важливих шляхів підвищення ефективності функціонування українських підприємств є удосконалення механізму оподаткування прибутку, отриманого в результаті їх господарської діяльності. Незважаючи на той факт, що податок на прибуток підприємств на території України сплачується ще з 1990 року його механізм відпрацьовується по цей час і проблеми оподаткування прибутку постають дуже гостро.

Стимулювання розвитку підприємництва - основне завдання прибутку в економіці з ринковими відносинами. Тільки завдяки одержано прибутку розвиватиметься підприємство. У сукупності це свідчить проте, що відбувається економічне зростання в державі. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства. Тому наукове обгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні важливі е й об'єктивно необхідне.

У західній фінансовій науці проблеми оподаткування прибутку корпорацій досліджуються досить інтенсивно. Можна відзначити роботи таких вчених, як А.Ауербах, А.Гаргербер, М.Фелдстайн, Дж.Стігліц, Ч.Баллард, Е.Аткінсон.

Що стосується вітчизняних учених, то в останні роки в цій сфері фінансової науки з'явилися ряд досліджень, серед яких можна відзначити роботи В.Вишневського, П.Мельника, А.Соколовської, В.Федосова. Дослідження податку на прибуток в Україні має певні особливості зумовлені його яскраво вираженою специфікою, без урахування якої обгрунтувати правильні шляхи вирішення виникаючих проблем дуже складно.

Метою курсової роботи є обгрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму оподаткування прибутку та підвищення його значення в діяльності промислових підприємств.

При цьому для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання: дослідити теоретичні основи оподаткування прибутку підприємств, його необхідність, здійснити проведення аналізу сплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”, визначити подальші шляхи вдосконалення.

Предметом цього дослідження є процес оподаткування прибутку промислового підприємства, а об'єктом - ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”.

Методи дослідження:

загальнонаукові методи якісного аналізу і синтезу, індукції і дедукції - для дослідження ролі, сутності і функцій податку на прибуток підприємств, обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення механізму оподаткування прибутку;

кількісного аналізу економічних показників - для виявлення закономірностей протікання господарських процесів, характеристики структури і динаміки фінансово-економічних відносин між промисловими підприємствами і державою у зв'язку зі сплатою податку на прибуток.

Обсяг і структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 31 джерела, додатків та річної фінансової звітності. У першому розділі розкрито процес встановлення податку на прибуток в Україні, його сутність, необхідність та наведені основні причини ухилення від сплати податку, а також відповідальність, що несуть платники податку за недотримання законодавства. У другому розділі проведений аналіз сплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”, проаналізовано фактори, що вплинули на розмір одержаного прибутку. У третьому розділі проаналізовано основні шляхи оподаткування підприємств в Україні

Розділ І Теоретичні засади оподаткування прибутку

1.1 Еволюція прибуткового оподаткування

Оподаткування підприємств в Україні має свою історію. До 1991 р. підприємства сплачували з прибутку різноманітні платежі, які по суті, були податками. До таких платежів відносились податок з обороту, а також плата за фонди, плата за ресурси, рентні платежі тощо. На той час вони тлумачились як різні форми вилучення і перерозподілу частини вартості додаткового продукту і сплачувались до бюджету країни за рахунок прибутку (крім податку з обороту) [8, 1; 19, 14].

При проведенні податкової реформи в 1930 р. були спроби запропонувати і встановити одну форму чистого доходу в державному секторі - прибуток. Але ці рекомендації були відхилені, що пояснюється наступним: “Державі для безперервного виконання функцій потрібен постійний, тривалий, гарантований дохід. Прибуток не завжди це забезпечує, так як з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин план з прибутку може бути не виконаний, і запланована сума доходів не надійде в бюджет”[9, 1].

Наведений факт чітко і досить повно змальовує планову економіку та принципи її побудови і функціонування. Звідси видно, що для забезпечення запланованих потреб бюджету нехтувалось абсолютно всім, не стояло ніяких перешкод і не враховувалось найголовніше - ні розмір обороту, ні величина прибутку підприємства.

Дискусії щодо вибору податку - податку з обороту чи податку на прибуток підприємств - тривали задовго до законодавчого закріплення в Україні поширеної в провідних країнах світу методології оподаткування підприємницьких структур. В зміну поглядів оподаткування підприємств зробили вагомий внесок багато відомих вчених: Д. Валовий. П. Жевтяк, Г. Ковалевський, В. Колесников, Є. Кульбицький, Г. Лапшина, Г. Лісічкін, Е. Лутохіна, Г. Роздовський, В. Ситнін, О. Смірнов.

Стверджувалося, що податок з обороту є ефективнішим, ніж універсальний акциз (податок на додану вартість - ПДВ) в країнах з ринковою економікою: Франції та Німеччині (всезагальний податок з обороту), США і Канаді (податок з продажів) та інших промислово розвинених країнах. Однак, податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств, які мали місце в країнах з ринковими відносинами, на відміну податку з обороту не розповсюджувались на основу промислового товаровиробництва - не здійснювалось оподаткування капіталу. Звичайно, проблема з податком на додану вартість сьогодні існує, але, як видно, не в такій мірі, оскільки він не такий нищівний, як податок з обороту. Г. Вільсон відмічав, що податок на додану вартість (універсальний акциз) є “фіскальним чудовиськом”, що не дає бідним нічого і означає дар для багатих, веде до всезагального зростання цін та підвищення податків з працівників”[9, 48]. Тим не менше, податок на додану вартість, навіть взятий з податком на прибуток підприємств, наносять значно менше шкоди в умовах економіки з ринковими відносинами, ніж один окремо взятий податок з обороту.

В останньому десятиріччі минулого тисячоліття принципи і підходи оподаткування прибутку підприємств в Україні суттєво змінились. В 1990 - 94 рр. базою стягнення податку періодично виступали то валовий прибуток, то валовий дохід підприємства; їх постійна зміна напружувала атмосферу в економічній системі. З 1995 р. податок стягується з балансового прибутку на основі Закону України “Про податок на прибуток підприємств”(таблиця 1). Сьогодні в Україні прибутковий податок з підприємств стягується на основі Законів України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про податок на прибуток підприємств” та “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування”, прийнятих в 1997 р. Однак, значні зміни, що відбулись у фінансово- економічній системі України з 1997р., свідчать про необхідність чергового докорінного перегляду вказаних правових актів, які є основними для підприємств в плані оподаткування.

Таблиця 1.1

Оподаткування підприємств в Україні в 1991 -2006 рр.

Роки	Об'єкт оподаткування	Ставка податку, %
1991	Балансовий прибуток	35
1992	Валовий прибуток	18
1993 (І квартал)	Балансовий прибуток	30
1993 (ІІ-ІV квартал)	Валовий прибуток	18
1994	Валовий прибуток	22
1995	Балансовий прибуток	30
1997	Балансовий прибуток	30
2000	Балансовий прибуток	30
2003	Балансовий прибуток	30
2004	Балансовий прибуток	25
2006	Балансовий прибуток	25

Слід звернути увагу на те, що саме прибуток підприємств упродовж всього періоду невипадково був об.єктом особливої уваги держави, оскільки:

Ї в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою якраз прибуток акціонерних товариств виступає базою для стягнення податку;

Ї частка податку на прибуток підприємств була найвищою в доходах Державного бюджету;

Ї механізм сплати податку на прибуток був найбільш зрозумілим і прийнятним для українських платників податків тощо.

Оподаткування валового доходу надає перевагу з фіскальної точки зору, оскільки розширюється база для стягнення податку і, відповідно, збільшуються доходи бюджету. В цьому випадку простежується подвійне оподаткування заробітної плати: спочатку в складі валового доходу підприємства, а далі як особистого доходу фізичних осіб. Виникає суперечність, оскільки заробітна плата є елементом витрат підприємства, тому вона не може бути об'єктом для стягнення податку. Оподаткуванню у складі валового доходу підлягають і частини капіталу підприємства - оборотні кошти, амортизація та інші елементи, що є недоречними і несумісними з ринковою економікою, оскільки повністю виключає їхнє істинне призначення[26, 41].

До основних переваг податку на прибуток підприємств над податком на валовий дохід належать наступні:

Ї ліквідація подвійного оподаткування заробітної плати;

Ї надання активного призначення прибутку в процесі виробництва, його функції нагромадження, оскільки податок на валовий дохід зводить нанівець стимулюючу функцію прибутку, роблячи його пасивним у відтворювальному процесі;

Ї податок на валовий дохід створює значні фінансові труднощі для окремих підприємств (малорентабельних і збиткових), оскільки вони змушені відраховувати не тільки увесь отриманий прибуток, щоби сплатити до бюджету країни податок на валовий дохід,але віддати до того ж деяку частину оборотних коштів тощо.

Економіка України поки що не грунтується на досконалих ринкових відносинах. На сьогоднішній день вона перебуває в стані перехідного періоду, що має достатньо протиріч, головним серед яких є не лише нечітка прозорість його кінцевої мети, але й методів її досягнення. На цій основі існує проблема проведення державою ефективної податкової політики та встановлення оптимальних законодавчих норм податкових правовідносин суб'єктів підприємництва з державою.

1.2 Сутність оподаткування прибутку підприємств

Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто державного фіскального заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор. Особливу увагу варто приділити прибутковим податкам, оскільки вони мають значний дієвий вплив на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюючих суб'єктів. Тому ця проблема є актуальною не тільки для України, але і для будь-якої держави.

Система оподаткування прибутку значно впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансування підприємства (самофінансування чи залучення кредитних ресурсів), вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями і територіями[28, 81].

Податок на прибуток підприємств - один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток - це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі:

податок є плато за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;

податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування;

податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.

Необхідно вказати і на недоліки цього податку:

податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;

податок є нейтральним, бо важко визначити поняття “оподатковуваний прибуток”, тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;

податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу)[6, 210-211].

Прибуток як економічна категорія безпосередньо пов'язаний з найбільш глибинними властивостями господарської системи, заснованої на ринковому координаційному механізмі, і стосується найбільш важливих проблем функціонування системи економічних відносин. Проте у даний час не існує єдиного всеосяжного визначення прибутку і , напевно, його в принципі не можна сконструювати. Методологічні підходи до його розуміння і ті основні аспекти, яким приділяється головна увага в процесі аналізу, змінюється у зв'язку з еволюцією різних теоретичних систем, які змагаються між собою в спробі найкращого наукового пояснення того чи іншого шару економічних явищ. Цьому можна стверджувати, що аналіз проблеми прибутку ще не завершений і надалі можливо очікувати появи нових підходів до його концептуального бачення.

На цей час найбільшого поширення набули дві концепції прибутку - економічна, що визначає його як перевищення виручки над зовнішніми і внутрішніми видатками (включаючи нормальний прибуток підприємця), і бухгалтерська (функціональна), яка розвиває уявлення класиків про фінансовий результат господарської діяльності як про приріст капіталу підприємства, еквівалентний величині доходів за вирахуванням витрат. Саме бухгалтерський прибуток, якому на відміну від економічного властивий атрибут вимірності, є основою розрахунку прибутку оподаткованого, тобто такого, що представлений у податковій декларації підприємств.

Існують дві альтернативні точки зору на питання про доцільність стягнення податку на прибуток:

абсолюціонистський підхід, відповідно до якого підприємство повинно сплачувати податок на прибуток, оскільки є самостійним агентом економічних відносин.

Інтеграціонискський - коли стверджується, що стягнення спеціального податку з прибутку корпорацій не має достатніх підстав, оскільки податки у кінцевому рахунку сплачують не вони, а конкретні індивіди[1, 5].

Кожна з них є вичерпною, а тому для побудови концептуальних основ використання податку на прибуток у складі системи оподаткування запропоновано класифікацію і проаналізовано відповідні групи факторів: фінансової ефективності, плати за суспільні послуги, регулювання господарських процесів (додаток А).

Форми прояву цих факторів мають особливості, визначені даним етапом розвитку економіки, що обумовило доцільність спеціального аналізу механізму оподаткування прибутку підприємств в Україні та його впливу на функціонування промислових підприємств.

В Україні перехід до податкової форми взаємовідносин між підприємствами і державою розпочався з 21.02.1992 р., коли було ухвалено Закон “Про оподаткування доходів підприємств і організації”. Фактично до 01.07.1997 р. оподаткований прибуток розраховувався за даними бухгалтерського обліку за формулою (1):

ОП=ВР - Срп - Зпр + ( - ) Д (В), (1.1)

де ОП - оподаткований прибуток;

ВР - валова виручка від реалізації продукції;

Срп - собівартість реалізованої продукції;

Зпр - збитки попереднього року новостворених і приватизованих підприємств;

Д (В) - відповідно інші доходи (витрати), які збільшують чи зменшують об'єкт оподаткування.

З 1997 року об'єкт оподаткування визначається за іншим алгоритмом (Рис. 1.1.).

? = ?

? =

= х 25%

Рис. 1.1. Об'єкт оподаткування податком на прибуток після 1997 року

Однією з проблем справляння податку на прибуток є збитковість, часто штучна, вітчизняних підприємств. Існують цілком законні і природні шляхи заниження об'єкта оподаткування, які доступні, в основному, великим підприємствам. Але чому тоді серед малих підприємств, які працюють не один рік, теж значна кількість збиткові або такі, що декларують незначний об'єкт оподаткування[18, 48]. Тоді постає одразу два питання: по-перше, за рахунок чого відбувається таке зниження об'єкта оподаткування, по-друге, чи доцільним є включення від'ємного значення об'єкта оподаткування звітного року до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року (в розвинених країнах така можливість надана тільки новоствореним підприємствам).

Рис. 1.2. Частка податку на прибуток підприємств у податкових доходах бюджету держави станом на 01.01.2007 р.

В інтересах держави враховувати фінансові потреби суб'єктів господарювання, тому що доходи підприємств є основою її доходів. Звідси випливає важливість оптимального розподілу фінансових ресурсів, тобто прибутку підприємств, шляхом оподаткування. У кінцевому підсумку ефективно використовуватимуться функції прибутку:

фіскальна - формування бюджетних доходів у вигляді податків;

стимулювальна - заохочення до розвитку діяльності підприємств;

регулювальна, як поєднання першої та другої функції - забезпечення оптимальних пропорцій розподілу обмежених фінансових ресурсів із метою їх раціонального використання різноманітними суб'єктами [25, 74].

Рис. 1.3. Динаміка ВВП, податку на прибуток підприємств та доходів Зведеного бюджету України

В структурі доходів Зведеного бюджету України податок на прибуток постійно збільшує свою питому вагу починаючи із 2001 року, до того спостерігалась тенденція до його зменшення. Станом на 01.01.2007 р. його частка становить 23,9 % (див. рис. 1.3). При цьому, спостерігається тенденція: зростання виробництва промислової продукції не супроводжується підвищенням частки податку на прибуток підприємств у бюджетних доходах держави. Це може свідчити про зниження рентабельності промислових підприємств.

1.3 Ухилення від сплати податку на прибуток та відповідальність платників податку

Недосконалість діючого податкового законодавства та бажання отримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податків величезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків.

Збільшення частки продукції, що обертається в тіньовому секторі, є характерною рисою економіки перехідного періоду. Це зумовлено нерозвинутістю нової ринкової системи при зламі старої системи державного управління, недосконалістю законодавчої бази. Розвиткові тіньової економіки, у першу чергу, сприяє зміна мотивації підприємств до господарської діяльності. За умов командної економіки, коли її оцінка залежала від виконання та перевиконання планових виробничих завдань, мала місце тенденція до завищення показників виконання плану. Тепер навпаки: підприємства зацікавлені у занижені результатів своєї виробничої діяльності з метою зменшення податків.

Зростання тіньової економічної діяльності досягло таких масштабів, що її неврахування призводить до значного переключення макроекономічних показників і, як наслідок, до серйозних помилок при аналізі, прогнозі та моделюванні соціально-економічної ситуації[5, 187].

Існування і розвиток тіньової економіки має і інші негативні наслідки. Перш за все, це зменшення платежів до бюджету за рахунок несплати податків. У той же час відбуваються процеси відпливу грошей з легального обігу, перерозподілу грошової маси у суспільстві, що призводить до накопичення тіньового капіталу і, як наслідок, розшарування людей за рівнем доходів, зростання цін на товари й послуги, розвиток інфляційних процесів.

Особливістю тіньового капіталу є й те, що він використовується переважно не у сфері матеріального виробництва, а у обігу, у посередницькій діяльності, що не дозволяє державі здійснювати за ним необхідний контроль.

Основними способами ухилення від сплати податків, незалежно від їх видів, є:

неподання документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою до бюджету чи до державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

приховування об'єктів оподаткування (ведення фінансово-господарської діяльності без необхідної реєстрації тощо);

нелегальне виробництво товарів (послуг);

невраховуваний обіг, а саме: невраховувані обсяги реалізації товарів і послуг; неофіційний бартер; невраховані проплати; неврахована виплата заробітної плати тощо;

незаконне отримання і використання податкових пільг (здійснення основного виду діяльності під видом пільгового, зарахування до штату непрацюючих пенсіонерів-інвалідів тощо);

приховування реальних розмірів прибутку і доходів (штучне заниження собівартості продукції), а саме: фальсифікація цін; використання зарубіжних підприємств і рахунків; використання кредитних і страхових схем; фальсифікація змісту затратних статей; фальсифікація виробничих затрат; використання тіньових фінансових посередників;

штучне банкрутство і штучна неплатоспроможність[7, 189];

Можна виділити три основні причини, які спонукають до ухилення від сплати податків у різних його проявах:

причини соціально-економічного характеру;

причини організаційного характеру;

причини правового характеру;

До першої групи причин відносять:

недостатність вільних оборотних коштів у суб'єктів господарювання;

небажання скористатися системою кредитування (тому що необхідно платити відсотки за користування позикою);

бажання отримати максимальну вигоду (прибуток) від діяльності;

І, як наслідок, потенційні платники стають злісними неплатниками податків. Для цього вони відкривають досить багато різних видів банківських рахунків, розрахунки переважно проводять у готівці, нараховують мінімальні заробітні плати, а фактичні майже ніколи їм не відповідають

До причин організаційного характеру необхідно віднести:

недосконалу систему обліку платників податку ;

недостатньо належний рівень контролю за їх діяльністю

Необхідно сказати, що одним з основних факторів, що формує дану групу причин організаційного характеру, є відсутність досвіду боротьби із неплатниками податків у податковій службі. Але це явище об'єктивне, адже історія діяльності податкової служби в Україні є ще досить нетривалою. І тому доречно було би скористатися досвідом розвинутих держав світу щодо застосування методів і схем, які дозволяють зменшити збитки держави від несплати податків.

До причин правового характеру відносять недосконалість діючого податкового законодавства. Але і в цьому випадку в Україні спостерігаються позитивні тенденції. Процес реформування податкової здійснюється постійно, хоча і є ще багато сфер в оподаткуванні, які потребують свого загального впорядкування та вдосконалення[22, 276].

Проблема мінімізації податкових платежів в значній мірі вирішується за допомогою формування ефективної податкової політики суб'єкта оподаткування. Податкова політика представляє собою вибір найбільш ефективного варіанту сплати податкових платежів при альтернативних напрямках діяльності. В окремих випадках розроблена податкова політика сама може бути критерієм напрямків діяльності суб'єкта господарювання.

Для забезпечення ефективної податкової політики суб'єкт оподаткування повинен засвоїти основні чинники мінімізації податкових платежів:

вибір виду та роду діяльності, що дозволяє мінімізувати податкові платежі;

винайдення можливостей застосування непрямих податкових пільг;

бізнес-планування майбутніх доходів і платежів;

оцінка ефективності стратегічної податкової політики;

врахування регіональної політики оподаткування.

Важлива складова податкової дисципліни підприємства - дотримання податкового законодавства, тобто правильне нарахування та своєчасна сплата податку. У даному випадку мова піде про відповідальність, що покладена на платників податку за порушення, при декларуванні та сплаті податку на прибуток підприємств.

Перш за все наведемо нормативні акти, які установлюють відповідальність платників податку на прибуток:

Закон № 2181 - спеціальний закон з питань оподаткування, який регламентує порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються, у тому числі за порушення, допущені при декларуванні та сплаті податку на прибуток (ст. 16, 17);

Закон про прибуток - містить окрему норму-санкцію, яка передбачає пеню за віднесення на валові витрати сумнівної заборгованості в окремих випадках, фактично - заниження податкового зобов'язання (абз. п'ятий пп. 12.1.2 ст. 12);

Закон про Держбюджет, ст 97 якого на 2005 рік установлено розмір пені, передбаченої ст. 12 Закону про прибуток;

Інструкція № 110 - визначає порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій;

Інструкція № 290 - регулює порядок обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання[24,210 ] .

Штраф має фіксовану суму або відсоткове значення від суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції справляються з платника податків у зв'язку з порушення ним правил оподаткування (п. 1.5 Закону № 2181).

Пеня у вигляді процентів, нараховується на суму податкового боргу, справляються з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання (п. 1.4 Закону № 2181). Крім того, законодавством передбачене притягнення посадових осіб платника податків до відповідальності: адміністративної (згідно зі ст. 163 КУпАП) та кримінальної (за ст. 212 КК).

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р. встановлено для юридичних осіб:

штраф - 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ) за кожне неподання або затримку подання декларації з податку на прибуток у встановлені строки;

штраф - 10 НМДГ за кожне неподання або затримку подання декларації з податку на прибуток у встановлені строки у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання та додатково штраф - 10 % суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації (але не більше 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 НМДГ);

штраф залежно від кількості календарних днів затримки: до 30 днів - 10 %; від 31 до 90 - 20 %; більше 90 днів - 50 % за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків;

пеня 120 % облікової ставки НБУ (на день виникнення податкового боргу) за несплату податкового боргу після закінчення установлених строків;

штраф - 5 % суми заниженого податкового зобов'язання за заниження податкового зобов'язання, яке було виявлене платником податку самостійно;

штраф - 10 % суми недоплати за заниження або завищення суми податкового зобов'язання за даними документальної перевірки результатів діяльності за кожний із податкових періодів починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу (але не більше 50 % такої суми та не менше 10 НМДГ);

пеня - 3-кратний розмір річної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення додаткового зобов'язання за збільшення валового доходу на суму сумнівної заборгованості, попередньо віднесеної до складу валових витрат;

штраф - 5 % суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше 1 НМДГ (17 грн.) за допущення арифметичних або методологічних помилок у податковій декларації з податку на прибуток, якщо такі помилки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання[30, 405-410].

Недосконалість діючого податкового законодавства та бажання отримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податків величезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків і зборів та інших обов'язкових платежів.

Розділ ІІ Аналіз механізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення

2.1 Аналіз порядку сплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”

Декларація з податку на прибуток підприємства подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства №349-IV від 24.12.2002 р.” більше не потрібно подавати Розрахунку авансових внесків податку на прибуток, Розрахунку фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій , замість двох податкових періодів(квартал, рік) - чотири (1-й квартал, півріччя, три квартали, рік). Цим Законом України запроваджено нові форми звітності - Спрощену для кварталу, півріччя, трьох кварталів і річну [30,411].

Строки подання Декларації з податку на прибуток підприємства - протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, наприклад у 2006 р.:

за перший квартал - не пізніше 12 травня 2006 р.;

за півріччя - не пізніше 11 серпня 2006 р.;

за три квартали - не пізніше 10 листопада 2006 р.;

за рік - не пізніше 9 лютого 2007 р.

Перерахувати податок на протязі 6 строків платежу:

за січень - не пізніше 2 березня;

за І квартал - не пізніше 20 травня;

за ІІ квартал - не пізніше 19 серпня;

за ІІІ квартал - не пізніше 10 листопада;

за листопад - не пізніше 30 грудня;

за IV квартал не пізніше 19 лютого 2007 р.

Якщо, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю зареєструвалося у податковому обліку у лютому, то першу декларацію про прибуток підприємства необхідно подати до податкової інспекції за підсумками календарного півріччя поточного року[25, 411].

Основним документом, який регулює механізм визначення і справляння податку на прибуток є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”, який діє з 1 липня 1997 року в редакції Закону України від 22 травня 1997року із змінами та доповненнями.

Згідно цього закону до платників податку відносяться:

? з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства ,установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

? з числа нерезидентів - фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні;

? філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та знаходяться на іншій території, ніж платник податку, що має такі філії, може ухвалити рішення про сплату консолідованого податку;

? постійні представництва нерезидентів, які одержують прибуток із джерел походження в Україні або виконують представницькі функції щодо таких нерезидентів чи їх засновників;

Об'єктом оподаткування є прибуток (за економічним змістом оподаткований дохід), який визначається шляхом вирахування від скоригованого валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань [11, 13]. Методику визначення податку на прибуток наведено в розділі 1, пункт 1.2.

Декларація про прибуток складається із заголовної та семи основних частин і двадцять одного додатка.(Див.в додатки.)

У загальній частині декларації відображається певна назва підприємства, ідентифікаційний код, назва органу, у віданні якого перебуває підприємство, місцезнаходження та номер телефону платника.

У першій частині (рядки з 01 по 03) визначається загальна сума валових доходів платника податку отриманих від усіх видів діяльності протягом податкового періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, так і за її межами. Також визначається загальна сума скоригованого валового доходу.

Валовий дохід являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

До складу валового доходу включають:

? доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

? приріст балансової вартості запасів;

? доходи від виконання довгострокових договорів;

? прибуток від операцій із землею;

? доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг;

? суми страхового відшкодування за втрачене застраховане майно;

? дохід від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов'язаннями;

? доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

? доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від здійснення операцій лізингу (оренди);

? доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів;

? інші види доходів [11, 13].

Водночас, до складу валового доходу не включаються:

? суми ПДВ, акцизного збору;

? суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у платника податку у випадках, передбачених законодавством;

? сума коштів і вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду ;

? суми податків, зборів і обов'язкових платежів, що повертаються платнику податку з бюджету, як зайво внесені платежі;

? суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій;

? суми отриманого платником податку емісійного доходу;

? інші надходження, згідно з законом про оподаткування прибутку [22, 14].

В свою чергу аналіз механізму оподаткування прибутку підприємства будемо проводити на ЗАТ спiльного українсько - словацького пiдприємства "Терiхем - Луцьк", яке було засноване у квiтнi 1999 року на основi трьох фiрм: - словацького акцiонерного товариства "Хемосвiт"; - словацького акцiонерного товариства "Терiхем"; - українського вiдкритого акцiонерного товариства "Луцькпластмас". ЗАТ СП "Терiхем - Луцьк" розмiщене на територiї ВАТ "Луцькпластмас" у м. Луцьку, Волинської областi i випускає полiпропiленовi плiвки технiчного призначення, а з жовтня 2003 року i побутового призначення, а саме: - конденсаторнi плiвки: базовi плiвки, якi призначенi для металiзацiї TERFILM EC; гладкi плiвки якi у комбiнацiї з папером використовуються для виробництва високовольтних конденсаторiв TERFILM E; шершавi плiвки, якi використовуються для виробництва масляних високовольтних конденсаторiв TERFILM RER. - пакувальнi полiпропiленовi плiвки використовуються для пакування харчових продуктiв, товарiв легкої промисловостi а також тютюнових виробiв. За рахунок власних коштiв ЗАТ СП "Терiхем - Луцьк" здiйснює капiтальнi iнвестицiї у покращення виробництва плiвки. За перiод з 1999 року по вересень 2006 року здiйснено капiтальних iнвестицiй на суму 15,5 млн. грн. ЗАТ СП "Терiхем - Луцьк" не має заборгованостi iз виплати заробiтної плати, боргiв перед бюджетом та соцiальними фондами iз сплати податкiв та обов`язкових платежiв.

За останні три роки результати виробничої діяльності підприємства були такими (див. табл.2.1).

Отже, загальна сума валового доходу у 2005 році склала 41952,0 тис.грн.; у 2006 - 60699,7 тис. грн.; у 2007 - 55322,3 тис. грн. Найбільш частка валових доходів формувалася за рахунок доходів від продажу товарів (робіт, послуг), що відповідно склали у 2005- 28007,2 тис. грн.; у 2006 - 50125,1 тис. грн.; у 2007 - 49537,3 тис. грн. Слід відмітити, що у 2006 році не відбувалося приросту балансової вартості запасів, а у 2005 році вона становила 7633,2 тис. грн.; у 2007 - 3385,4 тис. грн.

Таблиця 2.1

Показники фінансової діяльності ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” (тис. грн.)

№	Показник	2005	2006	2007	2007 у % до 2005
1.	Валові доходи	41952,0	60699,7	55322,3	131,87
2.	Скориговані валові доходи	41980,7	60699,7	55322,3	131,78
3.	Валові витрати	39092,8	55895,4	50558,3	129,33
4.	Скориговані валові витрати	39497,9	56000,1	50730,5	128,44
5.	Амортизаційні відрахування	2287,4	3964,4	3735,1	163,29
6.	Прибуток, що підлягає оподаткуванню	195,4	735,2	856,7	438,43
7.	Податок на прибуток	58,6	27,8	6,0	10,24

Скоригований валовий дохід склав у 2005 - 41980,7 тис. грн.; у 2006 - 60699,7 тис. грн.; у 2007 - 55322,3 тис. грн.

У другій частині декларації (рядки з 04 по 06) визначається загальна сума валових витрат виробництва та обігу. У цій частині відображаються також витрати, які за своїм змістом виключаються із загальної суми валових витрат з метою оподаткування.

Валові витрати виробництва і обігу -- сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що здійснюється як компенсація вартості товару (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

При цьому до складу валових витрат включають:

? суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду ;

? суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних об'єднань, в добродійні фонди і організації, але не більше 4% оподатковуваного прибутку у звітному періоді;

? суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються в собівартість продукції, а також пені, штрафів, неустойок, сплачених за порушення господарських договорів або за рішенням суду;

? суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлених у звітному періоді;

? суми безнадійної заборгованості;

? суми витрат на поліпшення основних фондів (капітальний ремонт, реконструкція та ін.) у межах 10% балансової вартості відповідних груп на початок року;

? витрати на утримання та експлуатацію житлово-комунального господарства, об'єктів соціальної інфраструктури ;

? витрати на проведення реклами по пропаганді переваг вироблених товарів, а також витрати, пов'язанні з організацією прийомів, презентацій з метою реклами, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку;

? витрати, пов'язані зі здійсненням лізингових (орендних) операцій;

? витрати по операціях із борговими зобов'язаннями та валютними цінностями;

? витрати по операціях із основними фондами та нематеріальними активами;

? амортизаційні відрахування по основних фондах та матеріальних активах;

? інші витрати.

До витрат, які не включаються до складу валових, можна віднести:

? Вартість витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг, відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків(за винятком благодійних внесків та пожертвувань).

? Вартість білетів для участі в азартних іграх.

? Кошти витрачені на задоволення особистих потреб працівників, за винятком оплати праці і витрат із обов'язкових соціальних фондів.

? Сума податку на прибуток підприємства, податку на нерухомість, дивіденди, а також сума податку на додану вартість, що включається до ціни товарів, податки на доходи фізичних осіб.

? Вартість торгових патентів.

? Сума сплачених штрафів, пені ,недоплати.

? Емісійний дохід.

? Сума виплачених дивідендів.

? Сума коштів, нарахованих на утримання органів управління.

? Сума будь-яких витрат, що не підтверджені відповідними документами.

? Витрати на придбання, реконструкцію, модернізацію, ремонт, та інше поліпшення основних фондів [22, 16-18].

По даному аналізованому підприємстві сума валових витрат найбільшою була у 2006 році і становила 55895,4 тис. грн. Головними статтями витрат були витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які становили найбільш питому вагу - 37171,5 тис. грн. або 66,5 %; витрати на оплату праці - 1973,7 тис. грн. (3,53 %), сума страхового збору - 693,2 тис. грн. (1,24 %); витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин - 1491,6 (2,66 %); сума податків, зборів, (обов'язкових платежів) - 78,2 тис. грн. (0,14 %); інші витрати - 10616,3 тис. грн. (18,99 %).

Як бачимо, витрати на оплату праці зростають (2005 - 2,7 %; 2006- 3,53 %; 2007- 5,04 %), а витрати на придбання товарів різносторонньо коливаються, проте спостерігається динаміка до зростання (2005- 78,52 %; 2006- 66,5 %; 2007- 83,82 %). Це є негативною тенденцією, оскільки, при зростанні обсягу виготовленої продукції, витрати на матеріали зростають, тобто підвищується матеріаломісткість продукції, тому можна прогнозувати про зменшення прибутковості підприємства у 2008 році.

Сума скоригованих валових витрат склала у 2005 - 39497,9 тис. грн. у 2006 - 56000,1 тис. грн.; у 2007- 50730,5 тис. грн.

У третій частині (рядок 07) визначається загальна сума нарахованих амортизаційних відрахувань по основних фондах та матеріальних активах, а також амортизаційні відрахування, які за своїм змістом з метою оподаткування підлягають виключенню із загальної суми амортизаційних відрахувань.

Термін «амортизація» у відповідності з новим законом означає поступове віднесення затрат на придбання, виготовлення (або поліпшення) основних фондів і нематеріальних активів на зменшення прибутку підприємств в межах норм амортизаційних відрахувань [22, 39].

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для кожної з груп норми амортизаційних відрахувань встановлюються у % до балансової вартості цих груп в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): для групи 1 -2%; для 2 -10%; для 3 -6%; для групи 4 - 15%.

Балансова вартість груп основних фондів розраховується за спеціальною формулою (2.1) на початок кожного кварталу:

Б (а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), (2.1)

Б (а) -балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б (а-1) -балансова вартість групи(окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу , що передував розрахунковому;

П (а-1) -сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому[6, 218].

Сума амортизаційних відрахувань у 2005 році склала 2287,4 тис. грн..; у 2006 -3964,4 тис. грн.; у 2007 - 3735,1 тис. грн. У четвертій частині декларації (рядки з 08 по 17) визначається сума прибутку, що підлягає оподаткуванню за загальною ставкою. Об'єкт оподаткування у 2005 році становив 195,4 тис. грн.; у 2006 - 735,2 тис. грн.; у 2007 - 856,7 тис. грн.

Весь прибуток оподатковується за єдиною ставкою 25% (тільки у 2005 році за ставкою 30%), тому нарахована сума податку склала: у 2005 - 58,6 тис. грн. ;у 2006 - 27,8 тис. грн.; у 2007 - 6,0 тис. грн.

У п'ятій частині (р.17) визначається сума податку до сплати (р.14 - р.15 - р.16), де податкове зобов'язання коригується на суму нарахованого податку за попередній податковий період поточного року та суму надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати): у 2006 - 156,7 тис грн.; у 2007- 294,8 тис грн.

У шостій частині (р.18) визначається сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати), яка підлягає поверненню на поточний рахунок платника податку в банку-резиденті. На нашому аналізованому підприємстві ці дані відсутні.

У сьомій частині (рядок 19-23) відображається зобов'язання платника щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів у джерелах їх виплати за рахунок таких виплат. На нашому базовому підприємстві такі перерахунки не здійснювались в жодному із аналізованих періодів.

Сплату податку на прибуток підприємства за аналізовані періоди подамо за допомогою рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка сплати податку на прибуток на підприємстві ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”

Отже, проведений нами аналіз показав, що підприємство ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” є прибуткове, проте прослідковується динаміка до зменшення його прибутковості, що є негативним явищем. Прибутковість виробництва товарів зростає. Але прослідковується зменшення інших доходів. Все це може свідчити про приховану податкову політику підприємства.

2.2 Факторний аналіз прибуткотівої діяльності підприємства

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Одним з прийомів проведення факторного аналізу являються прийоми елімінування.

Елімінувати - це значить усунути, виключити вплив віх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Таблиця 2.2

Факторний аналіз прибутку, (тис. грн.)

Показники	Код рядка	Роки	Відхилення
		2004	2005	2006	2007	За 2005	За 2006	За 2007
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Виручка від реалізації продукції без врахування ПДВ і акцизного збору (В)	035	16482,8	27994,3	50071,6	49485,1	11511,5	22077,3	-586,5
2. Собівартість реалізованої продукції (С)	040	14910,0	26837,6	46807,3	42978,6	11927,6	19969,7	-3828,7
3. Інші операційні доходи (ІОД)	060	4867,3	7153,8	11239,2	5172,9	2286,5	4085,4	-6066,3
4. Адміністративні витрати (АВ)	070	1051,2	1436,8	2513,5	3096,0	385,6	1076,7	582,5
5. Витрати на збут (ЗВ)	080	63,5	600,9	933,7	1432,8	537,4	332,8	499,1
6. Інші операційні витрати (ІОВ)	090	4568,3	7422,8	11550,9	4551,3	2854,5	4128,1	-6999,6
7. Інші фінансові доходи (ІФД)	120	0	11,7	21,9	89,5	11,7	10,2	67,6
8. Інші доходи (ІД)	130	0,1	29,1	209,7	156,1	29	180,6	-53,6
9. Фінансові витрати (ФВ)	140	1,6	7,8	11,3	1,7	6,2	3,5	-9,6
10. Інші витрати (ІВ)	160	0,7	20,4	0	91,6	19,7	-20,4	91,6
11. Податок на прибуток (ПНП)	180	226,5	0	0	687,9	-226,5	0	687,9
12. Чистий прибуток (ЧП)	220	528,4	-1137,4	-274,3	2063,7	-802,7	863,1	2338

Використовуючи цей прийом, на основі даних табл. 2.2 визначим вплив кожного фактора на прибуток від реалізації.

В нашому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити в вигляді адетивної моделі:

П = В - С - АВ - ЗВ - ФД - ФВ - ПНП; (2.2)

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації і кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати в вигляді наступної формули:

В = N * УД * Ц, (2.3)

де УД - показник структури реалізованої продукції;

N - обсяг реалізації продукції;

Ц - ціна продукції;

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити в вигляді виразу:

С = N * УД * Взмін, (2.4)

де УД - показник структури виробленої продукції;

N - обсяг виробництва продукції;

Взмін - змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перечислених факторів на фінансовий результат неможливо, так як нам не відомі ні питома вага реалізованої і виробленої продукції, обсяг випуску і реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. В той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу виготовленої продукції[14, 60-61].

Ціни на продукцію в 2006 році зросли на 24 %, в 2007 році - на 9 %, тобто індекс цін (Іц) складає 1,24 і 1,09 відповідно.

Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальна зміна виручки від реалізації знайдемо за формулою:

ДВ2006 = В1 - В0 = 50071,6 - 27994,3 = 22077,3 (тис. грн.);

ДВ2007 = В1 - В0 = 49485,1 - 50071,6 = -586,5 (тис. грн.);

Протягом 2006 року виручка зросла на 22077,3 тис. грн., протягом 2007 зменшилась на 586,5 тис. грн. Ці зміни являються результатом впливу двох факторів: ціни реалізації і обсягу реалізованої продукції. Розрахунок впливу цих факторів можна визначити наступним чином:

ДВц2004 = В1 - В1 : Іц = 50071,6 - 50071,6 : 1,24 = 9691,28 (тис. грн.);

ДВц2005 = В1 - В1 : Іц = 49485,1 - 49485,1 : 1,09 = 4085,93 (тис. грн.);

ДВорп2004 = В1 : Іц - В0 = 50071,6 : 1,24 - 27994,3 = 12386,02 (тис. грн.);

ДВорп2005 = В1 : Іц - В0 = 49485,1 : 1,09 - 50071,6 = -4672,43 (тис. грн.);

Таким чином ріст цін спричинив збільшення виручки від реалізації у 2006 році на 27495,56 тис. грн., у 2007 на - 3547,85 тис. грн., а збільшення обсягу випуску на 12386,02 тис. грн. у 2006 році та його зменшення у 2007 на 4672,43 тис. грн. З розрахунків випливає, що у 2006 році на підприємстві відбулось розширення виробництва та скорочення 2007 році.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

ДСзаг 2006 = С1 - С0 = 46807,3 - 26837,6 = 19969,7 (тис. грн.);

ДСзаг 2007 = С1 - С0 = 42978,6 - 46807,3 = -3828,7 (тис. грн.);

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилась лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок зміни цін, тоді:

ДСц2006 = С1 - С1 : Іц = 46807,3 - 46807,3 : 1,24 = 9059,48 (тис. грн.);

ДСц2007 = С1 - С1 : Іц = 42978,6 - 42978,6 : 1,09 = 3548,69 (тис. грн.);

ДСорп2006 = С1 : Іц - С0 = ДСзаг 2004 - ДСц2004 = 19969,7 - 9059,48 = =10910,22 (тис. грн.);

ДСорп2007 = С1 : Іц - С0 = ДСзаг 2005 - ДСц2005 = -3828,7 - 3548,69 = = -7377,39 (тис.грн.);

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу випуску собівартість продукції збільшилась у 2006 на 10910,22 тис. грн., за рахунок зміни цін - 9059,48 тис. грн. За рахунок збільшення обсягу випуску собівартість продукції зменшилась у 2007 на 7377,39 тис. грн., за рахунок зміни цін на 3548,69 тис. грн.