Рис. 1.4 Схема визначення об'єкта оподаткування (оподаткованого прибутку)

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Аналіз складу і структури його валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань підприємства як платника податку

Обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованоговаловогодоходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань.

Досягнення успішної діяльності підприємств можливе лише за умови максимального використання всіх наявних у підприємства засобів. Базою функціонування промислових підприємств є основні засоби. Однією із основних проблем діяльності підприємств, в сучасних умовах господарювання, є забезпечення ефективності відтворення основних засобів. Від вирішення цієї проблеми залежать фінансові результати підприємства, конкурентноспроможності самого підприємства та його продукції.

Основну роль в процесі відтворення основних засобів займає амортизація. Проблема формування амортизаційної політики на сьогоднішній день є досить актуальною. Про це свідчить стан основних засобів промислових підприємств (коефіцієнт зносу більше 60 %, а по окремих підприємствах перевищує 80 %); численні поправки до законодавчих актів, які регламентують порядок нарахування амортизації, при цьому багато помилок і недоліків діючих законів переходять у наступні нормативні акти. [6,c.38 - 44 ]

Метою даного підрозділу є аналіз стану основних засобів, дослідження динаміки частки амортизаційних відрахувань в собівартості продукції та розкриття проблеми формування амортизаційного фонду на прикладі ВАТ «Темп».

В умовах економічної кризи особливої актуальності набувають два взаємозалежних процеси:

1) збільшення надходжень до державного бюджету;

2) збільшення внутрішніх джерел коштів підприємств, необхідних для інвестування вробничо - господарської діяльності та оновлення матеріально- технічної бази.

Одним із інструментів вирішення даного питання є амортизаційна політика як на державному рівні, так і на рівні підприємства. Амортизаційна політика підприємства в загальному відображає амортизаційну політику держави, оскільки базується на принципах, методах та нормах амортизаційних відрахувань, затверджених законодавчими та нормативними актами на державному рівні . [19]

За допомогою інструментів амортизаційної політики держава може сприяти оновленню та нарощуванню матеріально - технічної бази підприємств, зростанню обсягів виробництва, підвищенню конкурентоспроможності продукції або ж навпаки. В економічно розвинутих країнах серед найважливіших інструментів активізації інвестиційної діяльності широко використовують системи амортизації.

Дослідимо динаміку стану основних засобів за 1997- 2008 рр. на прикладі ВАТ «Темп» (рис.2.1).

Рис. 2.1. Динаміка стану основних засобів ВАТ «Темп», тис.грн.

Величина первісної вартості основних засобів на досліджуваному підприємстві за 1997- 2008 рр. зменшилась у 2,5 рази, що повязано із вибуттям основних засобів, при чому в основному за рахунок їх ліквідації. Динаміку ступеню зносу основних засобів відображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Ступінь зносу основних засобів ВАТ «Темп», %

Ступінь зносу основних засобів стабільно зростає. Лише за останні 3 роки зменшується, але не суттєво. Це пояснюється придбанням нових об'єктів основних засобів. При цьому, рівень зношення основних засобів залишається досить високим - на 2/3 основні засоби даного підприємства зношені.[24]

Негативну тенденцію має і частка витрат у собівартості продукції. За досліджуваний період вона зм еншилась із 32,3 % до 3,7 % (рис. 2.3).

Виходячи із вище проведеного аналізу впливу діючої системи нарахування амортизації на процес відтворення та оновлення основних засобів за 1997 - 2008 рр. на прикладі ВАТ «Темп», можна зробити наступні висновки:

1) діюча система нарахування амортизації не здатна забезпечити простого відтворення основних засобів - матеріально - технічна база підприємства постійно зменшується, частка амортизаційнихвідрахувань в собівартості продукції зменшилась до мінімуму;

2) основні засоби на підприємстві можна вважати застарілими, які не відповідають новітнім технологіям, оскільки ступінь їх зносу сягає критичного рівня.

Рис. 2.3. Частка амортизаційних відрахувань собівартості продукції ВАТ «Темп», %

Таким чином, виходячи із вище наведеного, можна зробити висновок, що державна амортизаційна політика того часу була односторонньо направлена на звільнення доходів до державного бюджету, що і відобразилося в скороченні матеріально - технічної бази промислових підприємств, невідповідності основних засобів новим технологіям, спаді обсягів виробництва та зниженні конкурентоспроможності продукції.[24]

Тому амортизаційна політика держави вимагає негайного перегляду і вдосконалення. При цьому повинні бути враховані не тільки фіскальний і обліковий аспекти амортизації, але і економічний аспект амортизації, який полягає у визначенні реальних темпів втрати засобами праці їх вартості.

2.2. Податок на прибуток підприємств у складі дохідної частини Зведеного державного бюджету України

Податок на прибуток є одним із найвагоміших як в системі прямого оподаткування, так і в доходах бюджету в цілому. Його частка в доходах, мобілізованих до зведеного бюджету в Черкаській області за аналізований період стабільно зростала на фоні зменшення податкової складової доходів бюджету і складала 14,11 % у 2006, 14,92 % у 2007 та 18,71 %у 2008 рр. відповідно (табл.2.1). Це свідчить про збільшення фіскальної ефективності податку на прибуток за аналізований період, підтвердженням цього є зростання сплачуваності даного податку платниками (за період 2006-2007 рр. кількість платників, що повинні сплачувати зросла на 5,05 %, а платників, що сплачували - на 6,88 %, а за період 2007-2008 рр. відповідно на 5,89 % та на 15,93 %).

Таблиця 2.2.1

Аналіз податку на прибуток в структурі доходів Зведеного бюджету в Черкаській області [4]

Однак, існують і проблеми, пов'язані з адмініструванням процесу оподаткування прибутку підприємств. Про це, зокрема, свідчить рівень сплати податку на прибуток за аналізований період: 99,5 % у 2006 році, 115 % у 2007 році, 89,75 % у 2008 році.

Також, аналізуючи структуру платників податків за сплаченими сумами податку на прибуток (рис 2.1) можна прослідкувати наступне: найбільша кількість платників відносилась до групи, що сплачувала до 1 тис. грн, у 2006-му році - 47,32 % від загальної їх кількості, які сплатили 0,24 % від суми надходжень податку на прибуток, 2007-му - 53,03 %, що сплатили 0,12 %, у 2008-му - 56,77 %, що сплатили 0,07 %.

Найменша кількість платників сплачувала більше 10 млн.грн: у 2006-му році - 0,09 %, які сплатили 49,07 % загального обсягу надходженьподатку на прибуток, у 2007- му - 0,16 %, що сплатили 60,3 %, у 2008-му -0,17 %, що сплатили 76,05 %. [7]

Вищезазначене свідчить про ризикоорієнтоване формування адходжень податку на прибуток до бюджетів, оскільки великі платники податків, за даними ДПАУ, водночас є і найбільшими мінімізаторами податків, що використовують перенесення бази оподаткування на суб'єктів господарювання, які знаходяться на іншій системі оподаткування. [19]

а)

Збір , тис.грн.

б)

Платників

Рис.2.4.Структура платників податків за сплаченими сумами податку на прибуток: а) сплата податку на прибуток , б) кількість платників [4]

Досвід справляння податку на прибуток свідчить про тісну залежність формування надходжень від стану економіки. В умовах фінансової кризи відбулося різке зростання як кількості збиткових підприємств, так і сум понесених ними збитків, що зумовлено не лише об'єктивними причинами, а й активізацією використання схем мінімізації даного податку. Так, в Черкаській області за підсумками трьох кварталів 2009 року кількість підприємств із від'ємним об'єктом оподаткування в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року збільшилась в 5,3 рази і становила 285 суб'єктів господарювання (таблиця 2.2). За результатами проведеного аналізу було виявлено, що найбільша кількість збиткових платників податків характерна для таких галузей: оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту - 73 платника; переробна промисловість - 85 платників; будівництво - 46 платників; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 24 платника; транспорт та звязок - 18 платників; колективні, громадські та особисті послуги - 10 платників; виробництво електроенергії, газу та води - 11 платників.

податок прибуток валовий доход

Таблиця 2.2.2

Аналіз податку на прибуток за три квартали 2008-2009 рр. [4]

Загальна сума збитків становить 1151,4 млн.грн, що більше на 996,8 млн.грн. або майже в 7,4 рази у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року. При цьому, найбільші суми збитків задекларовано платниками наступних галузей: переробна промисловість - 860,3 млн.грн ; оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту - 139,9 млн. грн; будівництво в сумі 51,1 млн. грн; операції з нерухомістю здавання під найм та послуги юридичним особам - 35,2 млн. грн; виробництво електроенергії, газу та води - 30 млн.грн; сільське господарство, мисливство та лісове господарство - в сумі 18,6 млн. грн; транспорт та зв'язок - 12,2 млн.грн.

Це призвело до зменшення нарахованої суми податку на прибуток до 112,8 млн.грн., що на 291,9 млн.грн. менше у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року, або в 3,6 рази.

Найбільше зменшили сплату податку на прибуток платники хімічної галузі - на 201,9 млн. грн., сплативши при цьому 5,1 млн. грн. Податку, або лише 2,5 % минулорічного показника. У першу чергу це пов'язано із впливом ряду об'єктивних чинників, зокрема із наслідками світової фінансової кризи, втратою ринків збуту, загостренням конкурентної боротьби, падіннням цін вітчизняної продукції на світових ринках. Суттєво зменшили сплату податку на прибуток підприємства транспорту, сплативши 2,2 млн. грн., що становить лише 1,4 % надходжень даного податку віл підприємств цієї галузі, що менше на 80,6 млн. грн.показника аналогічного періоду 2008 року. [4]

Надходження податку на прибуток значно зменшилися і в інших галузях народного господарства: підприємствами машинобудування було сплачено 8,8 млн.грн., або 38,8 % від аналогічного показника 2008 року; підприємствами харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів - 21,8 млн.грн., або 41,1 % від показника 2008 року; підприємствами оптової та роздрібної торгівлі - 24,8 млн.грн., або 43,3 % від рівня показника 2008 року.

Це в цілому пояснює зменшення показника податкової віддачі з податку на прибуток за підсумками трьох кварталів 2009 року майже в 2,9 рази, порівнянно з відповідним періодом минулогл року. При цьому, умовні втрати бюджету від недосягнення податкової віддачі ДПА в Черкаській області становлять 15,85 млн.грн.

Поряд із цим, загальна сума втрат через недосягнення показника податкової віддачі ДПА України та 1 % рівня податкової віддачі збільшилася за підсумками трьох кварталів 2009р. відповідно на 30,9 млн. грн., або на 27,16 %, та на 20,1 % млн. грн., або на 13,73 %.

Вищезазначене спонукає до пошуку напрямів вдосконалення адміністрування податку на прибуток. Деякі останні публікації розглядають проблеми вдосконалення автоматизації обліку доходів платників та контролю за справлянням даного податку податковими органами, на думку автора, це є важливою проблемою, але не основною, перш за все необхідно реформувати систему оподаткування та механізм справляння податку на прибуток як складовий її елемент. Підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток неможливе без стабільності податкового законодавства, основою якого повинен стати Податковий кодекс.

2.3 Фіскальна ефективність надання пільг з податку на прибуток

В умовах формування ринкових механізмів модернізації економіки основними у державному регулюванні таких процесів виступають не адміністративні, а економічні методи, які базуються переважно на податковій системі в цілому і оподаткуванні прибутку зокрема. При цьому роль податкових пільг зростає, вони є одним з основних інструментів проведення податкової політики. Як у вітчизняній, так і в російській фінансовій школі, сутність податкової пільги розкривається в самому механізмі її надання і зводиться до одного - повного або часткового звільнення від сплати податку.

Досить слушну думку щодо трактування податкової пільги висловила А. Соколовська. Вона пропонує взяти до уваги визначення, поширене у фінансових школах розвинутих країн, за яким податкова пільга кваліфікується, не як будь-яке звільнення від сплати податку, а лише як таке, що не є необхідним з точки зору дотримання нормативних вимог оподаткування.

Податкове законодавство України, зокрема базовий Закон "Про систему оподаткування", не передбачає і не обґрунтовує нормативного визначення "податкова пільга". У проекті Податкового кодексу України, який було прийнято Верховною Радою в другому читанні, також не передбачено цього важливого елемента податкового регулювання. У ньому подано лише перелік видів пільг.

Для детальнішого розуміння економічної сутності податкової пільги розглянемо її не тільки в теоретичному, а й у кількісному вимірі. Для цього наведемо умовну формалізацію податкової пільги. Припустимо, що Т1 - фактично сплачений податок (реальний податок) за пільговою ставкою т1, яка менша за Т0 - стандартну (базову) ставку. Тоді податкова база, або прибуток до оподаткування, дорівнює В1= Т1/т1. Виходячи з цього, потенціальна сплата податку на прибуток (номінальний податок) становитиме Т0 = В1хт1. Різниця між номінальним та реальним податком дорівнюватиме сумі отриманих пільг:

Т0-Т1=Т1/т1*т0-Т1=Т1(т0-т1)/т1=?Т (2.1)

Виходячи з формули 1, розмір податкової пільги (втрати бюджету) визначається як:

?Т =Т1(т0-т1)/т1=В1(т0-т1) (2.2)

Дане визначення виконується за умови, що база оподаткування залишається сталою.

Наведена формалізація сутності податкових пільг використовуватиметься в подальшому проведенні емпіричного аналізу. [9]

Проведемо детальний аналіз результатів застосування пільг в оподаткуванні прибутку підприємств, оскільки саме цей податок є головним об'єктом регулювання та стимулювання економічної діяльності і другим за значенням пільговим податком в Україні, питома вага якого в загальному обсягу податкових пільг коливається в межах 5-10 % з тенденцією до зниження його частки в загальній структурі пільг

Слід зазначити, що ДПА України веде статистику отриманих пільг не в класичному розумінні цього терміна, а як потенціальних втрат бюджету (див. формули 1, 2) внаслідок застосування іншого режиму оподаткування, що відрізняється від стандартного. Відокремивши від податкових пільг звільнення від сплати податку, що не є пільгою, можна оцінити систему пільг в Україні у контексті європейського досвіду застосування податкових привілеїв. У нашому дослідженні ми не будемо відокремлювати дані категорії, оскільки це не підкріплено законодавчо-нормативними документами і є суто суб'єктивним фактором, що в результаті може призвести до неправильної оцінки аналізованих показників.

Слід зазначити, що структура не тільки податкової системи, а й податкових пільг в Україні є недосконалою. Відповідно до результатів дослідження спеціалістів Світового банку, структура податкової системи України зовсім не стимулює ведення бізнесу. У загальному рейтингу 155 країн Україна перебуває на 124-му місці. Серед інших негативних факторів такий рейтинг забезпечено як структурою, так і складністю податкової системи. Так, платникам податків необхідно за рік "виділити" 2185 год. (приблизно 91 добу, або 25% усього річного часу) на взаємовідносини з податковими органами (облік, сплату податків тощо). Для порівняння: більше часу платники податків виділяють тільки в Бразилії - 2600 год. У Бєларусі на такі процедури витрачають 1188 год., В ОАЕ( Обєднані Арабські Емірати) -12, Сінгапурі - 30, Іраку - 48, Намібії - 50 год. Загальна структура податкової системи України також "тягне" її до країн з низькою привабливістю ведення бізнесу. За даними Світового банку, в Україні налічується 84 податків, зборів та інших платежів до бюджету. Більше їх тільки в Узбекистані - 118, Білорусії - 113, Конго - 94, Домініканській Республіці - 85. Недосконалість та складність в адмініструванні податків, широкий набір платежів призводять до недосконалості та неефективності пільг в оподаткуванні. [17]

Якщо цільовою функцією для нашої країни вважати, насамперед, рівень економічного розвитку, то, звичайно, рівень пільгування податку на прибуток підприємств має найбільший вплив на даний показник.

Проаналізуємо тенденції сфери пільг щодо податку на прибуток у регіональному аспекті, оскільки, по-перше, пільги в Україні надаються, в основному, за регіональним "лобізмом"; по-друге, регіональна пільгова статистика подана в офіційних довідкових виданнях досить широко. Тому така інформація може бути базою даних для дослідження і основою для констатації висновків щодо фіскальної ефективності застосування такого регулятивно-стимулюючого інструмента, як пільги.

Для аналізу використаємо статистичні дані в розрізі регіонів України (за 2006-2009 рр.):

1) отримані пільги щодо податку на прибуток;

2) суми сплаченого податку на прибуток підприємств;

3) регіональний прибуток до оподаткування;

4) регіональний чистий прибуток (після оподаткування);

5) загальний регіональний збиток до оподаткування. Усі аналізовані показники (на основі кореляційного аналізу) є взаємозалежними (див. табл. 2.3.1), і коефіцієнт кореляції наближається до одиниці (мінімальний - 0,82), що цілком зрозуміло, оскільки 1, 2 та 3-й масиви (див. зазначені вхідні дані) є пропорційними прибутку до оподаткування, якщо йдеться про пільгові ставки (дане припущення доведене формалізованим визначенням сутності податкової пільги (див. формулу 2)).

Таблиця 2.3.1

Матриця кореляційного аналізу вхідних даних (за 2006-2009 рр.)

Зупинимося на аналізі сум надходження податку та сум отриманих пільг . Як бачимо, в останні роки спостерігається деякий спад (а в 2009 р. - досить суттєвий) обсягів отриманих пільг щодо податку на прибуток при паралельному збільшенні сум його надходження. Протягом 2004-2009 рр. обсяги надходження податку на прибуток до зведеного бюджету зросли в 2,5 раза (з 6343,6 млн. грн. до 16161,7 млн. грн.), а обсяги пільг залишилися майже на одному рівні (з 3579,2 млн. грн. до 3699,9 млн. грн.). Слід зауважити, що протягом 2004-2007рр. обсяги наданих пільг збільшилися в 1,5 раза, в 2008 р. тенденція зростання пільг призупинилася в основному за рахунок скорочення пільг соціального та галузевого характеру і зменшення кількості пільговиків.

Тенденція швидкого зростання обсягів наданих пільг мала місце протягом 2004-2007 рр. Після цього ситуація стабілізувалася і відбувалося навіть поступове зменшення обсягів наданих пільг при одночасному збільшенні надходження податку на прибуток. Якщо порівняти таку тенденцію з макроекономічною динамікою, то тут чітко простежується досить цікава ситуація: при істотних темпах економічного зростання зменшуються обсяги наданих пільг щодо податку на прибуток. З огляду на дане спостереження сформулюємо робоче припущення у дослідженні цього аспекту проблеми: надання пільг в оподаткуванні прибутку приводить до зростання бази оподаткування в майбутньому з певним лагом.

Для доведення цього припущення та виявлення регіональної специфіки надання пільг щодо податку на прибуток проведемо кластерний аналіз за методом k-середніх для ранжування регіонів, який дасть можливість виявити групи областей з найбільш схожою динамікою і структурою пільг щодо податку та його надходженням за період 2004-2009 рр.

В основу групування закладено чотири вхідних показники - 1, 2, 3, 5 (див. зазначені вхідні статистичні дані) за період 2006-2009 рр.

Кореляційна матриця (див. Табл.2.3.2) підтверджує припущення - темпи приросту надходження податку залежать від початкового рівня пільг (0.68). Такий коефіцієнт кореляції значно перевищує критичний рівень для взаємно незалежних процесів (k-статистика дорівнює 4,63 при критичному значенні 2,83), тобто існує тісний взаємозв'язок між зазначеними показниками. Отже, припущення доведено на реальних статистичних даних: надання пільг в оподаткуванні прибутку приводить до зростання рівня сплати податку на прибуток з певним лагом.

Таблиця 2.3.2

Матриця кореляційного аналізу згладжених характеристик вхідних даних

Статистичні характеристики отриманої економетричної моделі наведено в таблиці 2.3.3. Зазначимо, що нами за допомогою класичного методу найменших квадратів було побудовано багатофакторну модель, в якій залежна змінна У - темпи приросту надходження податку по регіонах України за 2008-2009 рр., а незалежна змінна X - річні темпи приросту пільг з податку на прибуток протягом 2004-2009 рр.

Таблиця 2.3.3.

Статистичні характеристики економетричної моделі

Проведені розрахунки дозволяють зробити висновок, що саме введення пільг у 2005 р. корелює із зростанням податкових надходжень у 2008-2009 рр. Розрахунок коефіцієнта еластичності надходжень від отриманих пільг з лагом у чотири роки становить 1,9. Таким чином, ми бачимо, що коефіцієнт еластичності значно більший від 1 і що 1% додаткових пільг щодо податку на прибуток приводить до збільшення надходження даного податку на 1,9%, тому гіпотезу можна вважати підтвердженою. Головний висновок даного аналізу полягає в тому, що граничний термін фіскальної ефективності дії податкових пільг має становити не менш як 3, але й не більше 5 років. У випадку меншого або більшого терміну застосування пільги вона виявляється фіскальне неефективною. При меншому терміні застосування пільги система стимулів, створювана пільгами, виявляється ще незадіяною повною мірою, а при більшому - виникають можливості для зловживань та корупції.

Враховуючи те, що рівень інфляції в Україні досить значний, виникає питання: чи економічно вигідно запроваджувати пільги при такому рівні інфляції? Тому нам необхідно продисконтувати отриману величину фіскальної ефективності наданих пільг (1,9) на рівень інфляції. Оскільки, часова ефективність реалізації податкової пільги становить чотири роки, а статистичне значущим є приріст отриманих пільг протягом 2004-2005 рр., то ми для дисконтування візьмемо рівень інфляції з кінця 2004 р. до початку 2005 р.: 2005 р. - 125,8%, 2006 р. - 106,1, 2007 р. - 99,4, 2008 р. - 108,2%. Якщо продисконтована величина еластичності буде більшою від 1, то економічна доцільність запровадження пільг існує, в іншому випадку - ні. Зробимо відповідні розрахунки:

1,9/[(1 + 0,258)(1 + 0,06 1)(1 - 0,006)(1 + 0,082)] = 1,32

Отже, сукупний індекс інфляції за 4 роки зменшив економічну ефективність податкових пільг з 1,9 до 1,32. Але навіть при такому високому рівні інфляції фіскальна ефективність пільг щодо податку на прибуток все одно залишається.

На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки.

Під критерієм фіскальної ефективності податкової пільги розуміємо співвідношення між поточними втратами доходів бюджету від надання податкових пільг і майбутніми доходами бюджету, отриманими від сплати податку внаслідок розширення бази оподаткування за рахунок надання таких пільг, дисконтованих на індекс інфляції,

В результаті здійсненого кластерного аналізу сформувався висновок, що ті регіони, в яких спостерігається найбільша концентрація пільгового оподаткування прибутку (Київ, Донецька, Дніпропетровська області, характеризуються і найбільшим зростанням прибутку та сум сплаченого податку на прибуток. А в тих областях, де промисловість розвинута,але обсяг надання податкових пільг не такий великий, як в областях, згрупованих у кластерах 1 та 2, відсутні таке зростання надходження податку на прибуток і збільшення прибутку до оподаткування.

З огляду на це варто провадити поетапне запровадження податкових пільг не за територіальними, а за галузевими ознаками, відповідно до загальнонаціональних пріоритетів на чітко визначений період реалізації, з досконалою системою державного контролю за їх використанням. Як зазначав В. Геєць, податкові пільги повинні мати тимчасовий характер, тобто мають бути обмеженими у часі. Якщо протягом визначеного періоду пільга не спрацювала, її необхідно скасувати.

Пропонується надавати істотні інвестиційно-інноваційні пільги галузі протягом 3-4 років. Насамперед пільги в оподаткуванні прибутку мають надаватися тим з них, які забезпечують діяльність усіх інших галузей народного господарства. Це - машинобудування, яке є забезпечуючим у процесі модернізації економіки країни. Нелогічно надавати пільги, наприклад, АПК, не маючи можливості задовольнити даний комплекс усім необхідним якісним та недорогим технічним обладнанням. Підтвердженням є результати проведеного рейтингового дослідження щодо визначення найдинамічніших компаній України на основі їх інвестиційної активності. Так, практики дійшли висновку, що інвестиційну діяльність компаній обмежує відсутність на ринку продукції вітчизняних машинобудівних підприємств.

Фіскальна ефективність пільг щодо податку на прибуток проявляється приблизно через чотири роки. Саме протягом такого періоду ефективно гармонізуються фіскальна, регулююча та стимулююча функції податку. Показано, що 1% додаткових пільг платникам приводить до зростання номінальних податкових надходжень через чотири роки на 1,9%.

Високі темпи інфляції знижують як економічну, так і фіскальну ефективність податкових пільг.

Складна ситуація, щодо застосування пільгового режиму, викликає потребу запровадження нагальних заходів щодо реформування податкової системи та, зокрема, механізму надання пільг. Одним із таких заходів стала «Стратегія реформування податкової системи », яка нещодавно була затверджена урядом. Вона спрямована на виведення України з фінансово - економічної кризи та її поступовий розвиток. Основною метою цієї Стратегії є проведення в період до 2018 року податкової реформи, що дозволила б Україні вийти на новий рівень розвитку та стати конкурентоспроможною країною на теренах Європейського Союзу. Проте зазначений документ містить суттєві недоліки, що, на думку автора, можуть загальмувати цей процес.

Згідно зі Стратегією, одним із шляхів проведення податкової реформи буде скорочення податкових пільг юридичним особам та надання пільг фізичним особам виключно з урахуванням рівня їх річного доходу незалежно від професійної або галузевої ознаки.

У той же час планується ліквідація пільгових категорій платників єдиного податку, що, лише сприятиме подальшій тенденції тінізації заробітної плати серед населення.

Податкові пільги слід надавати таким чином, щоб зберігалися приоритетні напрямки стратегічного розвитку економіки країни, і втой же час не відбувалося дисбалансу між податковим навантаженням на підприємства різних галузей економіки.

Розділ 3. шЛЯХИ удосконалення оподаткування податку на прибуток

3.1 Світовий досвід використання податку на прибуток підприємств

У США податок на прибуток корпорацій складає близько 10% доходів федерального бюджету (близько 200 млрд. дол.). Він справляється за 8-ми розрядною шкалою оподаткування(Таблиця 3.1).

Таблиця 3.1.1

Ставки податку на прибуток корпорацій в США, 2008 рік

Отже, особливість американського податку на прибуток корпорацій полягає в тому, що максимальна ставка в загалом прогресивній шкалі оподаткування знаходиться не в кінці шкали, а в її середині.

Всі корпорації, незалежно від розміру, оподатковуються в однаковому порядку, в тому числі мають право на податкові кредити. Збори акціонерів вправі прийняти рішення, за яким податок сплачується не на корпоративному рівні, а самими акціонерами в формі прибуткового податку з дивідендів. Саме у такий спосіб сплачує податок на прибуток більшість американських корпорацій. [8]

Відповідно до податкового кодексу США валовий дохід корпорації визначається в порядку, аналогічному визначенню валового оподаткованого доходу фізичної особи. Зазвичай, оподатковуваний дохід корпорації дорівнює або дуже близький до величини її прибутку. Прибуток, одержаний корпорацією, підлягає подвійному оподаткуванню: перший раз як дохід корпоративної господарської одиниці, другий раз - як прибуток після сплати корпоративного податку, що підлягає розподілу між акціонерами. В результаті сукупний тягар обох податків може сягати і навіть перевищувати 60%.

Крім розглянутих індивідуального і корпоративного прибуткових податків, у США справляється так званий альтернативний мінімальний податок (АМП), який був запроваджений у 1969 р. з метою запобігання зменшення платниками з високим рівнем доходів податкових зобов'язань шляхом зловживання пільгами, знижками і кредитами, передбаченими для податку на прибуток корпорацій (тобто легалізованого ухилення від податків). Для АМП кількість пільг значно скорочена. Отже, АМП - реакція на можливість такої комбінації пільг і знижок, що здатна звести податкові зобов'язання нанівець. Якщо АМП, нарахований однаково на дохід корпорації чи фізичної особи, перевищує суми звичайних зобов'язань по корпораційному й індивідуальному прибуткових податках, то платник має сплатити саме альтернативний податок. Ставки АМП: 26% для фізичних осіб, доходи яких не перевищують 175 тис. дол., і 28% на суму перевищення 175 тис.; для корпорацій - 20%. [4, c.104]

У Великобританії корпоративний податок (corporation tax) - податок на прибуток компаній від комерційних операцій та інших доходів після зменшення валового доходу на величину передбачених законом відрахувань і податкових пільг. Стандартна ставка - 30%, для компаній, прибутки яких не досягають 250 тис. ф. ст., - 19%.

Справляння даного податку здійснюється за процедурою pay and file - “заплати і поклади в папку”, що означає обов'язок компанії сплатити належний податок через 9 місяців після закінчення розрахункового періоду, а звіт подати ще через три місяці.[8]

Корпоративний податок ділиться на дві частини: авансовий і основний податок. Авансовий податок (advance corporation tax) пов'язаний з так званим принципом оподаткування з умовним нарахуванням (imputation system of taxation), який застосовується при взаємодії стягнення податку з компанії як юридичної особи з прибутковим оподаткуванням дивідендів її акціонерів. При виплаті дивідендів своїм акціонерам британські компанії сплачують податок за базовою ставкою прибуткового податку (24%) плюс авансовий податок (33% від суми дивідендів). Наприклад, при величині дивідендів 750 ф. ст. авансовий податок складе 250 ф. ст. (разом 1000 ф. ст.), то 24%-ний податок з даної суми дорівнює 250 ф. ст., тобто буде рівний величині авансового податку. Отже, встановлення авансового податку переслідує потрійну мету: (1)сплату особистого прибуткового податку на дивіденди, одержані акціонерами; (2) частина корпораційного податку прирівнюється до сплати акціонерами прибуткового податку з одержаних дивідендів; (3) якщо компанія розрахувалася з податком на корпорації, будь-які суми виплачуваних нею дивідендів можуть пройти через необмежену кількість інших компаній, не підлягаючи більше податку на корпорації. Тобто, корпоративний податок у певній його частині виконує роль податкового кредиту по відношенню до особистого прибуткового податку, сплачуваного власниками акцій з доходу від дивідендів.