Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти оптимізації діяльності страхового бізнесу
• 1.1 Аналіз існуючих методів застосування оптимізації страхового бізнесу
• 1.2 Загальна характеристика організаційно-фінансової діяльності НАСК "Оранта"
• 1.3 Особливості актуарних розрахунків в страховій організації
• Розділ 2 . Оптимізація діяльності НАСК "Оранта"
• 2.1 Розробка оптимізаційної моделі діяльності НАСК "Оранта"
• 2.2 Оцінювання ефективності фінансово-економічної діяльності НАСК "Оранта"
• 2.3 Прогнозування показників діяльності НАСК "Оранта" 2014-2015 року
• Розділ 3. Підсистеми оптимізації страхової діяльності
• 3.1 Застосування інформаційних технологій для оптимізації страхової, базової діяльності
• 3.2 Пропозиції щодо оптимізації діяльності страхової компанії НАСК "Оранта"
• Висновок
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

В умовах розвитку ринкових відносин та зростання конкуренції великого значення набувають питання забезпечення захисту суб'єктів господарювання від наявних і потенційних загроз, створення дієвої системи захисту їх від впливу можливих негативних факторів. Дана ситуація визначається прагненням переважної більшості суб'єктів економічних відносин виключити із своєї діяльності фактор випадковості, переклавши відповідальність, пов'язану з відшкодуванням можливих збитків, а в деяких випадках й відновленням фінансової стійкості, на страхові компанії.

В економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу і добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, що приносить прибуток за рахунок вкладення тимчасово вільних грошей у перспективні об'єкти матеріального виробництва, соціальні проекти (будівництво швидкісних залізниць, тунелів і т.д.), на банківські депозити, купівлю акцій підприємств та інше. За таких умов страхування служить важливим фактором стимулювання господарської діяльності.

Статистичні дані свідчать про те, що український страховий ринок показує в останні роки феноменальну спроможність до зростання і прогресує як кількісно, так і якісно.

Останніми роками на страховому ринку України вже почалися процеси концентрації капіталів та об'єднання страховиків на основі поєднання комерційних та фінансових інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Але, незважаючи на позитивні зрушення, що мали місце впродовж останніх років, стан розвитку страхового ринку України суттєво поступається стану ринку країн ЄС.

Серед наукових робіт, присвячених математичним методам у дослідженні діяльності страхових компаній та розвитку страхового ринку України можна виділити роботи таких вчених, як Піскунової О.В., Рядно О.А., Рибальченко Л.В. Їх дослідження присвячені визначенню основних стратегій страхових компаній України на основі вибіркових даних щодо показників діяльності окремих страхових організацій за допомогою методів факторного аналізу; у роботах Шевчук О.О. досліджено процес надходження страхових премій та застосовано метод імітаційного моделювання діяльності страховиків на страховому ринку України; у наукових працях Фурмана В.М. та Ротової Т.А. розглянуто стратегічне управління в страхових компаніях та управління страховими ризиками.

Незважаючи на значний обсяг публікацій, присвячених проблемам функціонування страхових компаній, питання управління фінансовою стійкістю страхових компаній на сьогодні залишаються недостатньо вивченими. Ускладнення зовнішнього середовища внаслідок постійного розвитку соціально-економічних відносин та посилення його впливу на діяльність економічних суб'єктів, визначає актуальність даного дослідження.

Метою дослідження є вивчення особливостей діяльності страхових компаній та розробка економіко-математичних моделей, що дозволяють оптимізувати управління страховою компанією.

Завдання курсової роботи:

- проаналізувати існуючі методи застосування оптимізації страхового бізнесу;

- охарактеризувати операційно-фінансової діяльності досліджуваної страхової компанії;

- розглянути особливості актуарних розрахунків в страховій організації;

- провести оцінювання ефективності фінансово-економічної діяльності досліджуваної страхової компанії;

- визначити пропозиції щодо оптимізації діяльності страхової компанії.

Методологічною основою дослідження виступають: фундаментальні положення теорії фінансів та страхування, теорії оптимізації, актуарних розрахунків; напрацювання вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячені проблемам функціонування страхового і перестрахового ринків, сучасних концепцій страхового менеджменту, а також наукові праці вчених-економістів з дослідження умов забезпечення фінансової стійкості та безпеки суб'єктів господарювання.

Інформаційну та фактологічну базу наукового дослідження склали закони України; укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України; офіційні дані Національного банку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної служби фінансового моніторингу України, Державного комітету статистики України, Ліги страхових організацій, Моторного (транспортного) страхового бюро України та інших фінансових організацій; статистичні звіти науково-дослідних установ та наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників з питань страхування і перестрахування.

Розділ 1. Теоретичні аспекти оптимізації діяльності страхового бізнесу

1.1 Аналіз існуючих методів застосування оптимізації страхового бізнесу

На основі здійсненого детального дослідження найбільш поширених методів та моделей оптимізації інвестиційного портфеля можна стверджувати, що інформаційною базою існуючих підходів виступає модель Марковиця. Основою даної моделі є визначення оптимального співвідношення між максимально можливим рівнем дохідності та мінімальним рівнем ризику (відповідно розглядаються пряма та обернена задачі). Основні принципи моделі Марковиця, які полягають в застосування теорії умовної оптимізації, частково застосовуються в подальших моделях диверсифікації інвестиційного портфеля, таких як: модель Тобіна, Шарпа, Квазі-Шарна та скорингова модель.

В свою чергу, проводячи адаптацію розглянутих підходів до оптимізації структури страхового портфеля, необхідно врахувати два основні аспекти. Перший - обумовлює необхідність використання таких параметрів як: мінімізація ризику збитковості, досягнення максимально допустимого рівня дохідності, забезпечення цілісності складових елементів портфелю (сума часток видів страхування дорівнює "1"). Другий - передбачає набуття актуальності ідентифікації параметрів, які характеризують специфіку страхової діяльності: досягнення середньої імовірності настання страхових випадків в цілому за страховим портфелем рівня не більше 0,5; забезпечення встановлень достатнього рівня платоспроможності та формування однорідного страхового портфелю.

Визначивши предметну область дослідження щодо оптимізації структури страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування, важливого значення набуває концептуальна постановка задачі та розробка на її основі послідовності етапів розв'язання. Виходячи з цього, необхідно провести:

Визначення проблеми, яка в межах даного дослідження полягає в недостатньому рівні фінансової стійкості страховиків;

Ідентифікація мети. Тобто серед альтернативних варіантів часток кожного виду страхування (що формують страховий портфель) вибір таких, які б дозволили не лише оптимізувати структуру портфеля страхової компанії, але й забезпечили стійкість страховика.

Деталізація визначеної мети дослідження в розрізі конкретних задач, які потребують вирішення. Зважаючи на особливості дослідження, поставлені задачі будуть виступати основою формування вимог до оптимізації структури страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування. Таким чином, необхідно зазначити наступні вимоги до даної економіко-математичної моделі:

3.1. Ідентифікація основних критеріїв збалансованого страхового портфеля та надання їм кількісного та якісного визначення;

3.2. Формування структури страхового портфеля, яка задовольняє набору наступних ознак: коефіцієнт однорідності та імовірність настання страхових випадків;

3.3. Забезпечення високого та достатнього рівня платоспроможності страхової компанії;

3.4. Можливість досягнення ефективного функціонування страховика на основі максимізації рівня дохідності операційної діяльності за рахунок перестрахування;

3.5. Врахування особливостей перестрахових операцій, тобто як активного і пасивного, так облігаторного і факультативного перестрахування, а також видів страхування (ризикове або лайфове), які перестраховуються.

3.6. Подолання невизначеності майбутньої вартості укладення договорів перестрахування.

Визначення економіко-математичний методів, які виступають інструментарієм досягнення поставленої мети дослідження.

Таким чином, система вищенаведених аспектів концептуальної постановки задачі диверсифікації структури страхового портфелю вимагає розробки комплексу послідовних етапів побудови відповідного науково-методичного підходу (рис. 1.1).

Отже, виникає необхідність аналізу кожного з послідовно розроблених етапів математичної формалізації процесу оптимізації структури страхового портфелю. Так, на першому та другому етапах запропонованого підходу проводиться ідентифікація базових параметрів моделі та виявлення на їх основі структурних та функціональних зв'язків, що характеризують системоутворюючі співвідношення між змінними. На завершальному третьому етапі відбувається побудова загальної схеми математичної моделі оптимізації структури страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування та застосування числових методів її вирішення.

Детально розглянемо послідовність дій, яка відбувається на кожному з визначених вище етапів.

Перший етап реалізації науково-методичного підходу, передбачає визначення комплексу передумов необхідності проведення оптимізації структури страхового портфелю. Так, в рамках даного етапу, можна зазначити, що за умови виявлення критичного або мінімального рівня платоспроможності страховика пропонується зменшувати рівень ризику втрати платоспроможності за рахунок саме операцій перестрахування. В той же час, визначений аспект не є передумовою проведення диверсифікації портфелю страхової компанії.



Рис. 1.1 - Науково методичний підхід до диверсифікації портфелю страхової компанії

Математично врахування даного обмеження можливо представити у вигляді наступних співвідношень:

для ризикових видів страхування:

,(1.1)

де - рівень платоспроможності для ризикового страхування;

- період складання страховою компанією фінансової звітності;

- загальна сума активів;

- сума нематеріальних активів;

- сума зобов'язань;

- сума страхових премій за попередні 12 місяців (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку);

- страхові премії, належні перестраховикам;

- сума страхових виплат за попередні 12 місяців;

- сума страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування;

, , , , - параметри встановлення нормативного запасу платоспроможності страхової компанії для ризикових видів страхування.

для лайфового страхування:

,(1.2)

де - рівень платоспроможності для лайфового страхування

- параметр встановлення нормативного запасу платоспроможності страхової компанії для страхування життя;

- математичний резерв (загальна величина резерву довгострокових зобов'язань).

Поряд з вищенаведеною передумовою, проведення диверсифікації портфелю страхової компанії відбувається за умови неоднорідності страхового портфеля (незалежно від виявленого рівня платоспроможності). Отже, дане обмеження є достатньою умовою оптимізації структури страхового портфелю. Критерієм ідентифікації рівня однорідності страхового портфелю виступає коефіцієнт варіації, який пропонується визначати за наступною формулою:

(1.3)

де - коефіцієнт варіації;

- вид страхування;

- середня імовірність настання страхових випадків в цілому за страховим портфелем;

- середнє квадратичне відхилення імовірності виникнення страхових випадків за договорами і-го виду від середнього рівня даного показника в межах досліджуваного страхового портфелю;

- імовірність настання страхових випадків за і-м видом страхування;

- частина страхових премій, переданих у перестрахування, за і-м видом страхування (грн.);

- частка і-х видів страхування, які необхідно додатково залучити за допомогою пасивного (вхідного) перестрахування.

Другим етапом, досліджуваного науково-методичного підходу є безпосереднє проведення диверсифікації страхового портфеля на базі використання економіко-математичної моделі оптимізації його структури за рахунок операцій перестрахування.

Реалізація даного етапу є комплексним процесом, який передбачає проведення нижченаведеної послідовності дій.

По-перше, необхідно ідентифікувати та в подальшому систематизувати показники, які надають можливість кількісно охарактеризувати специфіку страхового портфеля. Також, важливого значення набуває градація зазначених показників в розрізі збалансованого та незбалансованого страхового портфелю. Отже, визначення незадовільної структури страхового портфеля пропонується проводити на основі наступних ідентифікаторів: імовірність настання страхового випадку за і-м видом страхування; питома вага і-го виду страхування; загальна кількість видів страхування; сума страхових премій за і-м видом страхування.

По-друге, здійснюється вибір інформаційної ситуації, в рамках якої проводиться диверсифікація страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування. Так, в залежності від форми (облігаторне та факультативне), способу дії перестрахування (активне та пасивне) та виду страхових операцій (ризикове та лайфове), які перестраховуються, в процесі диверсифікації пропонується враховувати такі параметри, як: рівень платоспроможності страховика; вартість договору перестрахування; рівень дохідності перестрахових операцій. Оскільки в межах даного науково-методичного підходу проводиться варіація трьох параметрів, тому в рамках її формалізації пропонується побудувати вісім () альтернатив економіко-математичної моделі оптимізації структури страхового портфеля. По-третє, розраховується вартість договору перестрахування і-го виду на базі використання опціонного підходу. Застосування даного підходу обумовлено необхідністю врахування невизначеності майбутньої кон'юнктури на ринку перестрахування і відповідно вартості укладення договорів перестрахування. Крім того, необхідно зазначити, що формування вартості договору перестрахування доцільно проводити в розрізі тільки облігаторної форми перестрахування, оскільки в даному випадку об'єктом категорії вартість виступає право страховика у визначений момент часу в майбутньому передати частку власних зобов'язань в перестрахування, і в результаті збалансувати структуру власного страхового портфелю. Виходячи з цього, вартість договору перестрахування, за умови передачі ризику цеденту (пасивне перестрахування) в формі облігаторного перестрахування має наступний вигляд:

(1.4)

де - вартість договору при пасивному перестрахуванні;

- імовірність того, що в -й період часу буде прийняте рішення про укладанні договору перестрахування;

- сума страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування;

- тентьяме (грн.);

- імовірність того, що уклавши договір перестрахування страхова компанія сформує збалансований страховий портфель і відповідно отримає прибуток, що характеризується вектором ;

- страхові премії, належні перестраховикам;

- комісія сплачена брокерам за надання послуг щодо укладання договору перестрахування;

- число, яке є основою натурального логарифму (приблизне значення 2,71828);

- безризикова ставка дохідності;

- період часу прийняття рішення про укладання договору перестрахування.

Виходячи з того, що оптимізація страхового портфелю може здійснюватись і за рахунок прийняття певних видів ризиків, то вартість договору перестрахування необхідно розглядати і в межах активного перестрахування. Так, враховуючи особливість того, що фінансові потоки при активному перестрахування мають протилежний характер в порівнянні з пасивним, формула для розрахунку вартість договору за умови облігаторної форми перестрахування має наступний вигляд:

(1.5)

де - вартість договору при пасивному перестрахуванні;

- страхові премії, отримані в перестрахування;

- страхові виплати за укладеними перестраховими договорами.

По-четверте, визначається рівень доходності операційної діяльності страхової компанії, який виступає граничним рівнем проведення оптимізації структури страхового портфеля. Введення даного обмеження пояснюється тим, що основною метою діяльності страховика виступає мінімізація ризику збитковості страхових операцій, тому в розрізі дохідності операційної діяльності страхової компанії необхідно встановити максимальний рівень її досягнення:

(1.6)

де - рівень дохідності портфеля страхової компанії;

- частина страхових премій, переданих у перестрахування, за і-м видом страхування (грн.);

- вид операцій перестрахування ( - пасивне, - активне);

- частина вартості договору перестрахування в розрізі і-го виду страхування (грн.);

- дохідність страхової компанії (від проведення перестрахових операцій), якщо страховий випадок не відбувся;

- дохідність страхової компанії (від проведення перестрахових операцій), якщо страховий випадок відбувся;

- частка страхових виплат, яку страхова компанія виплачує самостійно в розрізі власного утримання (%).

- індикатор настання страхового випадку.

Встановивши основні параметри диверсифікації портфелю страхової компанії (а саме ідентифікатори незадовільної структури страхового портфелю, вартість договору перестрахування і-го виду та рівень дохідності страхових операцій в залежності від форм, способів дії перестрахування та видів страхування які перестраховуються), по-п'яте, набуває актуальності визначення напрямків диверсифікації в розрізі мінімізації ризику збитковості і досягнення необхідного рівня середньої імовірності настання страхових випадків в цілому за портфелем страхової компанії. Крім того, пріоритетним напрямком виступає не лише розрахунок кількісних характеристик зазначених напрямків диверсифікації страхового портфеля, а також визначення оптимального співвідношення між даними параметрами, що в результаті дає можливість збалансувати структуру портфелю страхової компанії.

Отже, мінімізацію ризику збитковості страхового портфелю, як цільову функцію економіко-математичної моделі оптимізації структури портфелю страховика, запропоновано формалізувати у вигляді наступного виразу:

(1.7)

де - рівень ризику диверсифікації перестрахування (загальна дисперсія);

- загальна кількість видів страхування, за якими страховою компанією укладені договори;

- середня вартість договору перестрахування;

Додатково до мінімального ризику збитковості в якості обмеження економіко-математичної моделі оптимізації структури страхового портфелю компанії пропонується введення умови досягнення (середня імовірність настання страхових випадків в цілому за страховим портфелем) рівня не більше 0,5.

Завершальним шостим кроком розробки науково-методичного підходу до диверсифікацію портфелю страхової компанії виступає вибір оптимальної частки кожного і-го виду страхування з відповідним рівнем настання страхового випадку. Його практична реалізація проводиться в розрізі розробки восьми економіко-математичних моделей оптимізації структури страхового портфелю залежно від певної інформаційної ситуації (форми, способу дії перестрахування та виду страхування, який перестраховується):

Таким чином, більш детально розглянемо першу економіко-математичну модель, складовими якої виступають:

Цільова функція, яка буде характеризувати мінімізацію ризику збитковості страхового портфеля за умови облігаторного, пасивного та ризикового страхування.

Система обмежень, яка характеризує рівень платоспроможності страховика, однорідність страхового портфелю, основні ідентифікатори незадовільної структури портфелю страховика, значення вартості договору перестрахування і-го виду, граничний рівень доходності страхової компанії, та досягнуте середнє значення імовірності настання страхових випадків в цілому за страховим портфелем.

Враховуючи описані вище аспекти, математично постановку задачі диверсифікації портфеля страхової компанії можна записати наступним чином:



(1.8)

Таким чином, наведена постановка задачі у вигляді математичних співвідношень надасть можливість не лише більш чітко ідентифікувати послідовність розрахунку оптимальних часток кожного з і-х видів страхування, а й визначити пріоритетні напрямки загальної стратегії страхової компанії, спрямовані на стабілізацію власної фінансової діяльності. Формування операційних та стратегічних цілей страхової діяльності на основі даної моделі досягається за рахунок можливості балансування між платоспроможністю страховика, однорідністю його портфеля та дохідністю страхової компанії.

В процесі проведення третього етапу науково-методичного підходу до диверсифікації портфелю страхової компанії важливого значення набуває вибір, обґрунтування та застосування методу її вирішення. Так, враховуючи всі особливості процесу оптимізації структури страхового портфелю, пропонується проводити ефективний вибір части і-го виду страхування за допомогою класичного методу оптимізації - методу множників Лагранжа.

1.2 Загальна характеристика організаційно-фінансової діяльності НАСК "Оранта"

Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) "Оранта" є правонаступницею Укрдержстраху, заснованого 25 листопада 1921 року. Цю дату компанія вважає датою свого заснування. У 1994 році Укрдержстрах було перетворено на Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", засновником якого з боку держави виступив Фонд державного майна України. У 2012 році Фонд державного майна продав інвесторові останній пакет акцій, що перебував у державній власності. Компанія стала приватною, що сприяло подальшому поліпшенню структури активів НАСК "Оранта" і підвищенню її платоспроможності.

Останнім часом НАСК "Оранта" активно розвивається, удосконалюючи систему управління та впроваджуючи нові технології ведення бізнесу, дедалі більше стверджуючись на позиції лідера страхового ринку України. Компанія керується в діяльності стратегією нарощування своєї частки ринку в сегменті класичних видів страхування, постійно розширюючи лінійку страхових продуктів і підвищуючи якість обслуговування клієнтів.

На сьогодні НАСК "Оранта" - найбільша страхова компанія класичного страхового ринку України. У 2013 році НАСК "Оранта" зібрала рекордний для ринку обсяг страхових премій - 1010 млн. грн., що на 45% перевищує обсяг премій компанії за 2012 рік (693,6 млн. грн.). Так, надходження по КАСКО становили 451,3 млн. грн., по ОСЦПВ - 236,7 млн. грн., від страхування майна - 209,6 млн. грн., від медичного страхування - 9,3 млн. грн., страхування від нещасного випадку - 28,1 млн. грн., за іншими видами страхування - 64,3 млн. грн. У 2013 році НАСК "Оранта" уклала 5 409 047 договорів страхування. За даними компанії, питома вага НАСК "Оранта" на ринку класичних страхових послуг за показником страхових премій - понад 12%.

У 2013 році компанія врегулювала збитки на загальну суму 399,5 млн. грн., що на 66% перевищує обсяг виплат НАСК "Оранта" у 2012 р. (240,1 млн. грн.). Розмір страхових резервів сягнув 405,9 млн. грн., що на 48% перевищує показник 2012 року. Власний капітал компанії збільшився на 48% і становить 411,1 млн. грн. Статутний фонд збільшився практично в чотири рази - до 175 млн. грн. А 17 квітня акціонери НАСК "Оранта" проголосували за збільшення статутного капіталу компанії більш ніж на 600 мільйонів гривень.

Компанія вже кілька років є безумовним лідером ринку ОСЦПВ. За даними Моторно-транспортного страхового бюро України, НАСК "Оранта" посіла перше місце в рейтингу "ТОП-10 страховиків за кількістю виданих полісів на 1 січня 2009 року" і в "ТОП-10 страховиків за розміром страхових виплат на 1 січня 2009 року". НАСК "Оранта" у 2013 р. уклала 1 440 492 договори страхування ОСЦПВ, що становить приблизно 21,4% від загальної кількості застрахованих транспортних засобів. Частка НАСК "Оранта" у ринку ОСЦПВ - 18,4% за обсягом страхових премій.

Незалежне рейтингове агентство "Кредит-Рейтинг" на підставі аналізу повної фінансової звітності НАСК "Оранта" за 2013 р. підтвердило довгостроковий кредитний рейтинг компанії на рівні uaА. Прогноз рейтингу - стабільний, що вказує на відсутність передумов для зміни рейтингу протягом року.

У 2013 році НАСК "Оранта" було визнано лідером у двох номінаціях Міжнародного фестивалю-конкурсу "Вибір року 2013": "Страхова компанія року зі страхування майна", "Страхова компанія року зі страхування автотранспорту". У конкурсі "MasterCard Банк року 2013" "Оранта" посіла перше місце в номінації "Страхова компанія року". Компанію визнано також кращим роботодавцем серед страховиків за підсумками конкурсу "Кращий роботодавець України", проведеного журналом "Кореспондент". НАСК "Оранта" - найвідоміша страхова компанія України за результатами рейтингу газети "Дело" і щорічно посідає перше місце в рейтингу стабільності страхових компаній РА "Експерт-Рейтинг".

Результати першого кварталу 2014 року демонструють успішний і динамічний розвиток компанії. Диверсифікована структура каналів продажів і реалізована програма оптимізації витрат на ведення бізнесу дали змогу компанії знизити негативний вплив поточної економічної ситуації на її діяльність і зберігати стабільне становище на ринку. Відповідно до чергового рейтингу журнала "Insurance Top" за підсумками першого кварталу 2014 року НАСК "Оранта" підтвердила звання лідера ринку ризикового страхування. Основні фінансові показники за 2011-2013 роки представлені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Основні фінансові показники діяльності за 2011-2013 роки (тис. грн.)

	2011	2012	2013
Статутний фонд	44647,2	44647,2	175032
Власний капітал	167368,8	277807,1	411139
Страхові резерви	142759,3	273775,9	405946
Частка перестраховиків в страхових резервах	(10811,3)	(24244,1)	(103728)
Страхові премії	479570,2	693643,1	1010151
Премії, передані в перестрахування, в т.ч.:	31669,6	56494,0	236824
резидентам	15092,4	35933,4	182293
нерезидентам	16577,2	20560,6	54531
Страхові виплати	194320,3	240171,5	399549
Виплати, одержані від перестраховиків	6072,6	14486,0	105433
Кількість укладених договорів страхування, од.	4355187	5878396	5409047

По даним, представленим у табл. 1.1, можна сказати, що діяльність НАСК "Оранта" фактично збільшує основні фінансові показники у декілька разів, що є дуже хорошим показником рентабельності та може бути прикладом для більшості інших страхових компаній України. Не дивлячись на сучасний економічний стан країни, компанія дуже швидко збільшує розміри страхових премій, хоча кількість укладених договорів збільшується з непропорційною швидкістю повільно. Також дана таблиця виявляє, що обсяг власного капіталу більше ніж у два рази перевищує статутний фонд. Якщо обсяг власного капіталу перевищує обсяг статутного фонду, то таке співвідношення характеризує прибуткову діяльність страховика. Зростання дає змогу страховій компанії здійснювати виплати дивідендів, реінвестовувати капітал і т. ін.

У сфері трудових стандартів керівництво Компанії орієнтоване на досягнення міжнародного рівня й стандартизації бізнес-процесів, починаючи добором і закінчуючи мотивацією персоналу. НАСК "Оранта" співпрацює з профспілковими організаціями, колективний договір між трудовим колективом і менеджментом НАСК "Оранта" було укладено у 2012 р.

З 1994 р. НАСК "Оранта" є повним членом МТСБУ а з 2003 року - членом Ядерного страхового пулу. У вересні 2013 року засновано Українську федерація убезпечення (УФУ), що об'єднала 14 класичних страхових компаний, з метою сприяння розвитку в Україні прозорого класичного страхування, гарантування високого рівня послуг страхування, які надаються Членами Федерації, інтеграції українського і європейського ринків страхування, захисту інтересів Членів Федерації, недопущення недобросовісної діяльності її Членів. НАСК "Оранта" виступила одним з ініціаторів створення Федерації і є її активним членом.

У грудні 2013 р. компанія підписала Глобальний Договір Організації Об'єднаних Націй і привселюдно задекларувала свою прихильність принципам соціально відповідального бізнесу. НАСК "Оранта" співпрацює із професійними українськими й міжнародними організаціями у сфері КСВ, бере участь у роботі комітетів і робочих груп Американської Торговельної Палати і Європейської Бизнес-Асоціації. За результатами незалежного рейтингу НАСК "Оранта" отримала найвищий рейтинг А+ серед соціально відповідальних компаній. Пріоритетом у роботі НАСК "Оранта" є проблематика дітей-сиріт в Україні та сприяння розвитку українського спорту. НАСК "Оранта" як лідер ринку відчуває пряму відповідальність за майбутнє держави, вбачаючи свою місію в розвитку суспільства, упевненого у майбутньому.

1.3 Особливості актуарних розрахунків в страховій організації

Особливості актуарних розрахунків

Актуарні розрахунки мають ряд особливостей, пов'язаних з практикою страхової справи:

* події, які піддаються оцінці, мають імовірнісний характер, і це відбивається на величині страхових платежів, що пред'являються до сплати;

* в окремі роки загальна закономірність виявляється через масу відособлених випадкових подій, наявність яких передбачає значні коливання в страхових платежах;

* числення собівартості послуги, що надається страховиком, проводиться відносно всієї страхової суми;

* необхідні виділення спеціальних резервів, що знаходяться у розпорядженні страховика, визначення оптимальних розмірів цих резервів;

* наявність повного або часткового збитку, пов'язаного із страховим випадком, що зумовлює потребу виміру величини його розподілу в часі і просторі за допомогою спеціальних таблиць;

* встановлення адекватної рівноваги між платежами страхувальника і страховим забезпеченням;

* виділення групи рисок в рамках даної страхової сукупності.

Аналіз фінансового стану страхової компанії потребує застосування математичних методів розрахунку ймовірності настання страхового випадку, визначення ймовірної суми виплат, врахування страхових ризиків та розрахунку страхових премій для кожного з видів ризику. Механізм утворення та ймовірного витрачання страхового фонду у довготермінових страхових операціях органічно включає врахування статистичних закономірностей і теорії ймовірності. Вказані та інші системи математичних та статистичних методів розрахунків, що використовуються страховим бізнесом, визначають рівень тарифних ставок і резервних внесків у кожному договорі страхування, а, головне, забезпечують ефективність діяльності страхової компанії. У світовій практиці страхування поширене застосування розрахунків на основі математичної статистики і теорії ймовірності називається актуарними розрахунками. В Україні актуарні розрахунки, що започатковані положеннями Закону України "Про страхування", потребують кваліфікованого та науково обґрунтованого опрацювання. З'ясуймо їх.

Насамперед, слід зазначити, що страхова діяльність страхових організацій, як і будь-який різновид економічної діяльності, пов'язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта, називається актуарною калькуляцією. За допомогою актуарних калькуляцій визначають "собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та питому вагу витрат на ведення справи з обслуговуванням договору страхування."

За допомогою актуарних розрахунків досліджують та групують ризики, визначають математичну ймовірність настання страхового випадку, математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи, математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні, розраховують залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.

А для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування використовують тарифну ставку.

Тарифна ставка - ціна страхового ризику та інших витрат. Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Страхова премія (страховий внесок) має триаспектну форму прояву: математичну, юридичну й економічну. Страховий внесок у математичному сенсі виражається як середня величина, тобто як частка, що припадає на один поліс страхового портфеля від усіх зобов'язань страховика. Часто страхова премія встановлюється в певних відсотках від страхової суми. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування.

У майновому страхуванні страховий внесок може бути представлений середньою величиною, що являє собою відношення між загальним очікуваним розміром платежів страхування за певний проміжок і загальним числом застрахованих об'єктів. При визначенні страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати вірогідність настання страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт комунікації ризику, коефіцієнт збитковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків. Частота страхових подій це показник який характеризує кількість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування.

Для визначення страхового внеску за особистим страхуванням важливо враховувати тривалість життя, передбачити ймовірність смерті чи ймовірність захворювання. До того ж потрібно визначити ймовірні суми страхових виплат і страхових премій.

Фахове ведення актуарних розрахунків враховує професійне застосування інших категорій бізнесової діяльності в сфері страхування. Зокрема, коефіцієнт акумуляції (накопичення) ризику показує середнє число об'єктів, що постраждали від страхової події, коефіцієнт збитковості - питому вагу виплаченого страхового відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали. Збитковість страхової суми (ймовірність збитків) відображає питому вагу виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі усіх застрахованих об'єктів.

Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування. Норма збитковості (коефіцієнт виплат) - відношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражена у відсотках. Частота збитків визначається множенням частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції.

Страхові премії бувають наступних видів:

за своїм призначенням страхові внески набирають таких форм: ризикова премія, заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок, нетто-премія, достатній внесок, брутто-премія;

за характером дії ризики розділяють на натуральні і постійні;

за формою сплати страхових внесків - одноразові, поточні, річні, розстрочені;

за часом сплати премії поділяють на авансові і попередні;

залежно від відображення в балансі страховика - перехідні, ефективні, результативні;

за величиною премію класифікують як необхідну, справедливу, конкурентну;

від способу нарахування премії розрізняють середні, ступеневі, індивідуальні. Виділяють ще основну премію та додаткову, а також перестрахувальну премію і резервну премію.

Розділ 2 . Оптимізація діяльності НАСК "Оранта"

2.1 Розробка оптимізаційної моделі діяльності НАСК "Оранта"

Вирішення задачі управління фінансовою діяльності страхової компанії НАСК "Оранта" було одержано на основі використання основних принципів страхування. В якості вирішення проблеми пропонується використання методу системної динаміки. Метод системної динаміки було запропоновано Дж. Форрестером ще на початку 60-х рр. Головною спрямованістю методу є опис динаміки об'єкту моделювання у вигляді еволюційних змін, без відтворення окремих елементарних подій. Тобто у імітаційних моделях потокового типу реальні об'єкти відображаються у вигляді потоків різноманітної природи - інформаційних, матеріальних, фінансових, людських ресурсів. Сучасні інформаційні технології підтримки зазначеного методу гнучкі та розвинуті. Реалізація систем безперервного та дискретного моделювання підтримується такими розповсюдженими пакетами, як Vensim, Powersim, Ithink та ін.

Модель управління фінансовою діяльністю страхової компанії НАСК "Оранта" на основі формування оптимальних страхових фондів дозволяє забезпечити необхідний облік та оптимальний розподіл фінансових ресурсів страхової компанії, визначити ефективний рівень власного утримання страховика при здійсненні як страхової, так і інвестиційної діяльності, досягти максимального фінансового результату від здійснення страхування.

Внаслідок цього грошовий обіг страхової організації включає два незалежних грошових потоки:

1. Страхові виплати - оборот коштів, що забезпечують страховий захист страхувальників. При цьому спершу формуються страхові резерви і фонди страховиків, а згодом частина вільних коштів інвестується у нестрахові рентабельні проекти і фінансові організації - банки (депозитні внески) і цінні папери (акції, векселя, облігації й ін.) з метою одержання додаткового прибутку (дивідендів).

3. Страхові платежі - основний дохід страхових організацій формується за рахунок страхових платежів (страхових премій). Крім основних статей одержання доходів від страхових платежів, інвестиційних і банківських вкладень страхова організація може мати доходи від спонсорства, менеджменту (по ризикових операціях), за рахунок консультацій, навчання кадрів та ін.

Процес моделювання фінансової діяльності страхової компанії з використанням методу системної динаміки розглянемо на невеликому фрагменті модельного комплексу, склад якого наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Блок-схема зв'язків між секторами моделі фінансової діяльності страхової компанії

Більш докладно представимо сектори моделі "ПРОДАЖ СТРАХОВИХ ПРОДУКТІВ" (рис. 2.2) та "ФОРМУВАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ", оскільки вони акумулюють головні фінансові потоки страхової організації (рис. 2.3).

Деталізована імітація показників діяльності страхової компанії НАСК "Оранта" здійснюється завдяки дії інших секторів загальної моделі об'єкту дослідження та в даному випадку зістається поза увагою.

Сектор "ПРОДАЖ СТРАХОВИХ ПРОДУКТІВ" призначено для імітації потоку страхових премій (платежів), а також формування доходів та витрат страховика. Під потоком "НАДХОДЖЕННЯ ПРЕМІЙ" ми розуміємо сукупний фінансовий потік, який породжується подіями одного вигляду - укладанням договорів страхування, має безліч джерел (платників - страхувальників), але єдиного одержувача - страхову компанію, з погляду якої ми цей потік і розглядаємо.

Рис.2.2 Фрагмент сектору моделі "ПРОДАЖ СТРАХОВИХ ПРОДУКТІВ"

В залежності від динаміки надходження страхових платежів йде відрахування (у розмірі від 60% до 80%) в страхові резерви (підпрограма "СУМИ ДЛЯ РЕЗЕРВУ"), що зв'язує роботу наведеного модельного сектору з сектором "ФОРМУВАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ". В цьому секторі моделюється утворення страховиками технічних резервів з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

Процес надходження страхових премій моделюється в динаміці за допомогою двох блоків-фондів та допоміжних змінних.

ПОТІК ПРЕМІЙ (блок-конвеєр) - сукупний вхідний фінансовий потік для страхового фонду, який складається зі всіх окремих внесків страхувальників, відповідних різним видам страхування. Динаміка надходження страхових премій відповідає потоку надходження премій). При побудові даного блоку врахована часова затримка з урахуванням середнього терміну сплати страхової премії (розтермінування страхових платежів по договору страхування). Від отриманих страхових платежів одразу здійснюється відрахування податку від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності (потік ПОДАТОК НА СТРАХУВАННЯ, ставка податку 3%).

ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК (блок-резервуар) - складається із всіх доходів страхової компанії (як від проведення страхової, так і інвестиційної та іншої діяльності) - рис. 2.2. Після сплати податку на прибуток, отриманий з інших джерел розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, формуванні поточних витрат (витрати на процес страхування та управління, поповнення страхових резервів та ін..), а отже, і отриманні чистого прибутку (резервуар ЧИСТИЙ ПРИБУТОК).

Усю сукупність витрат можна за економічним змістом поділити на дві великі групи:

1) витрати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування (підпрограма СУМИ ДЛЯ РЕЗЕРВУ). Понад 60-80% загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на "страхові" витрати;

2) витрати на утримання страхової компанії і обслуговування процесу страхування і перестрахування (підпрограми СУМА ВИТРАТ НА УПРАВЛІННЯ, ВИТРАТИ НА ПРОЦЕС СТРАХУВАННЯ).

Сектор "ФОРМУВАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ" (див. рис. 3) містить блок-резервуар СТРАХОВІ РЕЗЕРВИ - поточний фонд для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань, вміст якого формується залежно від динаміки надходжень страхових платежів (темп - В РЕЗЕРВ). Страховий резерв виступає основним гарантом відшкодування збитків. Вихідний потік фонду (темп - ВИПЛАТИ ІЗ РЕЗЕРВУ) полягає тільки із страхових виплат і відшкодувань страхувальникам. Структура цього темпу достатньо складна, залежить від багатьох складових діяльності страхової компанії, тому детальний опис цього потоку винесено у сектор "ВРЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВИХ ВИПАДКІВ" (рис. 2.4).

Рис. 2.3. Сектор "ФОРМУВАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ"

ЗАЛИШОК ВИПЛАТ (блок-резервуар) - це різниця між заявленими страховими виплатами (потік ЗАЯВЛЕНІ СТРАХОВІ ВИПЛАТИ) і реальними виплатами страхових відшкодувань (потік СПЛАТА ВІДШКОДУВАНЬ), які в змозі здійснити страхова компанія. Прийняття рішень щодо виплат страхових відшкодувань здійснюється у підпрограмах: ВИПЛАТИ ІЗ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ, ВИПЛАТИ ІЗ ДОДАТКОВОГО КАПІТАЛУ, ВИПЛАТИ ІЗ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ. Понад 90% виплат по страховим випадкам страхова компанія здійснює із страхових резервів (регулюється конвертером КОЕФІЦІЄНТ ВИПЛАТ ІЗ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ), а якщо є необхідність то решту бере із додаткового капіталу, і ,як виняток, із статутного капіталу. З наведених коментарів до діаграм потоків, представлених на рис.1-4, видно, що процес моделювання в середовищі Ithink є дуже наглядним та зрозумілим. Відображаючи логічні зв'язки, потокові діаграми допомагають виявити та врахувати різноманітні аспекти процесів, що моделюються, з необхідним ступенем деталізації. На математичному рівні наведена модель є системою "кінцево-різницевих" рівнянь, які розв'язується на основі чисельного алгоритму інтегрування (за схемою Ейлера або Рунге-Кутта) з постійним кроком та заданими начальними значеннями.



Рис. 2.4. Діаграма потоків моделі фінансової діяльності страхової компанії для сектору "ВРЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВИХ ВИПАДКІВ"

Позитивним моментом є можливість користувача завдавати довільні значення параметрів моделі, які враховують специфіку діяльності страхової компанії, а також змінювати ці значення, забезпечуючи різні плани проведення імітаційних експериментів. Наприклад, користувач може враховувати різні терміни часової затримки, значення ємкості блоків-конвеєрів, начальні значення вмісту блоків-фондів всіх типів, значення допоміжних змінних, параметри випадкових розподілів тощо. Є можливість швидко змінювати часовий діапазон дослідження і розглядати не тільки кінцеві, але і проміжні результати моделювання. Ithink надає можливості табличного та графічного представлення результатних даних.

Наприклад, визначається вплив зібраних страхових премій (платежів) на результати роботи страхової компанії (за визначеним у модельному фрагменті колом показників).

В ході першого експерименту при наявних надходженнях страхових платежів основні показники діяльності страхової компанії в динаміці, такі як надходження страхових платежів, об'єм страхових виплат, формування технічних резервів були такими (рис. 2.5).



Рис. 2.5. Основні показники діяльності страхової компанії в динаміці

З графіку можна зробити висновок, що крива надходження страхових премій (платежів) має великі коливання, що відображає нестабільну економічну ситуацію країни. Страхова компанія НАСК "Оранта" проводить активну роботу щодо залучення клієнтів, а також, що у страхової компанії є група постійних клієнтів. Страхові виплати, які встановлені за договорами страхування, не перевищують, здебвльшого, збір страхових платежів у жодному періоді моделювання, а об'єм технічних резервів зростає. Крива страхових виплат має великі коливання, що говорить про непередбачуваність виникнення страхових випадків. У страхуванні важливе створення страхового фонду (резерву), який виступає основним гарантом відшкодування збитків. Збитки завжди оплачуються за рахунок коштів, накопичених у цьому фонді. В динаміці такий процес в ході роботи моделі можна спостерігати за допомогою таблиці (рис.2.6).

Рис. 2.6. Динаміка формування страхових резервів (технічних резервів)

Експерименти довели, що встановлений рівень надходжень страхових платежів є достатнім для проведення страхових виплат, тобто гарантує страхувальникові отримання страхового відшкодування у разі виникнення страхового випадку. Рівень страхових резервів зростає, що дає можливість страховій компанії бути надійною для своїх страхувальників.

Таким чином, завдяки проведенню комплексу імітаційних експериментів страховик може визначитися з необхідним (з точки зору кінцевих показників роботи) рівнем надходження страхових платежів протягом тривалого періоду на перспективу, а також з технологією формування страхових резервів. Позитивним моментом є також можливість оцінки достатності страхового капіталу, який дає змогу страховій організації швидше адаптуватися до умов ринку, здійснювати страхування середніх і великих ризиків, вистояти у конкурентній боротьбі.

Проведення серій імітаційних експериментів в середовищі IThink дозволяє визначити ступінь активності реагування компанії на зміни страхового ринку з метою своєчасного прийняття відповідних заходів; оцінити ефективність технології формування технічних резервів та загальних активів компанії; спрогнозувати можливі зміни її фінансового становища; визначити прогнозні значення головних кінцевих показників діяльності страховика. Функціонування наведених моделей дозволяє оцінити об'єктивно-необхідний рівень витрат на управління; визначити заходи щодо загального підвищення його ефективності.

2.2 Оцінювання ефективності фінансово-економічної діяльності НАСК "Оранта"

В сукупності вказані доходи складають валовий дохід страхової організації, основним джерелом якого є надходження від страхових платежів. При аналізі валового доходу вивчимо динаміку надходжень страхових платежів, оцінимо вплив окремих факторів на їх приріст та визначимо інші аспекти дохідності досліджуваної компанії. Такий аналіз необхідно проводити за видами страхування, видами ризиків та іншими ознаками (Табл.2.1).

Таблиця 2.1 Динаміка надходжень страхових платежів СК "ОРАНТА" за 1півріччя 2012 та 2013р. р., тис. грн.

Показник	Види страхування	Базовий період (2012)	Звітний період (2013)	Абсолютне відхилення,	Темп зростання, %
1	2	3	4	5	6
Надходження страхових платежів	Особисте страхування	10418,7	9182,2	-1236,5	88,1
	Майнове страхування	208775,5	151884,6	-56890,9	72,7
	Страхування відповідальності	5706,0	4119,0	-1587	72,2
	Обов'язкове страхування	149458,0	152677,0	3219	102,2
РАЗОМ	374372,2	317862,8	-56509,4	85,0

Показники Табл. 2.1 засвідчують, що страхових платежів у 1 півріччі 2013 році порівняно з 1 півріччям 2012 року надійшло менше, особливо знизився обсяг платежів із майнового страхування, але є і позитивна сторона, збільшились страхові платежі по обов'язковому страхуванню.

До витрат страховика належать:

виплата страхових сум і страхових відшкодувань;

відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

відрахування у технічні резерви;

витрати на проведення страхування;

інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Головним елементом витрат є виплати страхового відшкодування і викупних сум. Вивчимо їх динаміку в розрізі страхових ризиків, видів страхування, страхових організацій (Табл.2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка страхових виплат СК "ОРАНТА" за 1 півріччя 2012 та 2013 рр., тис. грн.

Показник	Види страхування	Базовий період (2012)	Звітний період (2013)	Абсолютне відхилення, (ст.4-ст.3)	Темп зростання, %, (ст.4/ст.3) *100%
Страхові виплати	Особисте страхування	3076,7	3836,8	760,1	124,7
	Майнове страхування	121399,9	95938,2	-25461,7	79,0
	Страхування відповідальності	330,0	568,4	238,4	172,2
	Обов'язкове страхування	43629,3	58721,8	15092,5	134,6
РАЗОМ	168468,4	159065,2	-9403,2	94,4

Згідно рейтингу страхових компаній Insurance Top СК "ОРАНТА" посідає 3 місце по страховим виплатам у 2012 році і цієї позиції не змінює і в 2013 році.

Страхові виплати, як видно з Табл.2.2 знизилися. Особливого зниження зазнало майнове страхування. Водночас, страхові виплати з обов'язкового страхування дещо підвищились, але загалом все таки результат менший, ніж в 2012 році.

Прибуток і рентабельність є основними показниками фінансових результатів страхових організацій. Зокрема, розраховуються такі показники прибутку: прибуток страхової діяльності; балансовий прибуток; чистий прибуток; прибуток, що оподатковується. При цьому, прибуток від страхової діяльності визначається як різниця між валовими доходами та сумою витрат і відрахувань. Балансовий прибуток страхової організації дорівнює сумі прибутку від страхової діяльності та доходів (витрат) від нестрахової діяльності. Доходи (витрати) від нестрахової діяльності складаються з доходів, отримання від участі у діяльності суспільних підприємств, орендної плати, дивідендів за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, суми відсотків по депозитах та інших доходів, пов'язаних із нестраховою діяльністю. А відносно чистий прибуток і прибуток, який обкладається податком, розраховується за загальною методикою (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Показники прибутку СК "ОРАНТА" за 2012-2013 рр. тис. грн.

Показник	Рядок балансу	Базовий період	Звітний період	Абсолютне відхилення	Темп зростання %
Чистий дохід від реалізації продукції	Ф.2 р.035	579700	608997	29297	105,05
Собівартість реалізації продукції	Ф.2 р.040	(390310)	(329579)	-60731	84,44
Валовий прибуток	Ф.2р.050	189390	279418	90028	147,54
Прибуток від страхової діяльності	Ф.2р.100	19937	13809	-6128	69,26
Прибуток від звичайної діяльності	Ф.2р.170	(213219)	28901	-184318	13,55
Прибуток, що оподатковується	Ф.2р. 190	8570	466	-8104	5,44
Чистий прибуток	Ф.2р.220	8570	466	-8104	5,44

Для оцінки прибутковості в страхуванні використовують кілька показників рентабельності: рентабельність страхових організацій; рентабельність страхової діяльності; рентабельність окремих видів страхування (Табл..2.4). Проаналізуймо їхню ефективність.

Насамперед, рентабельність страхової організації розраховується як відношення прибутку до власного капіталу. Рентабельність страхової діяльності обчислюється відношенням прибутку, отриманого від страхової діяльності, до суми витрат і відрахувань страхової організації. Розрахунок рентабельності за будь-яким видом страхування (коефіцієнт виплат) можна виконати шляхом порівняння прибутку, отриманого від відповідного виду страхування (страхового ризику), і страхової суми або суми страхових платежів за цим же видом страхування. Отримані показники помістимо до розрахунково-аналітичної Табл. 2.4. При цьому зазначимо, що рентабельність страхової організації є найзагальнішим показником порівняно з рентабельністю страхової діяльності, тому що перший показник відображає фінансові результати як страхової, так і не страхової діяльності.