Міжнародний ринок позичкових капіталів. Особливості функціонування та регулювання

Поняття міжнародного ринку позичкових капіталів, структура та принципи функціонування даного ринку. Вплив світової фінансової кризи на нього та оцінка стану в умовах глобалізації. Україна на світовому ринку позичкових капіталу, проблеми та перспективи.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2016
Размер файла 82,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний ринок позичкових капіталів. Особливості функціонування та регулювання

Вступ

позичковий ринок капітал

Суттєвим чинником, що визначає розвиток світового господарства, є глобалізація господарського життям із залученням усіх країни світу, відмінних за ступенем економічного розвитку і політичної потужності. Глобалізація є якісно самостійною й складною системою явищ і відносин, базується насамперед на такому потужному підґрунті, як її фінансова складова. Це зумовлено низкою об'єктивних факторів, а саме високою мобільністю капіталів, валюти через національні кордони, наростаючою масштабністю, диверсифікацією і інтеграцією міжнародних фінансових ресурсів, внаслідок чого формуються глобальна фінансова система та світова фінансова співпраця.

Фінансова глобалізація як складова загального процесу глобалізації проявляється в сукупності процесів і системних рис - міжнародної фінансової інтеграції, фінансової лібералізації, міжнародного розширення фінансових інновацій на основі інформаційних технологій, трансграничної присутності фінансових інститутів, взаємозалежності сегментів міжнародних фінансових ринків, міжнародної мобільності капіталу, глобальної трансформації світової фінансової системи.

Одним з механізмів, які формують тенденції та умови розвитку країн з різним рівнем економічного розвитку, в умовах посилення фінансової глобалізації є експорт та імпорт капіталу, організаційно значна частина якого здійснюється в рамках міжнародного ринку позикових капіталів. У останні десятиліття кількісні зміни параметрів міжнародного ринку позикових капіталів призвели до якісних змін в складі і ролі його учасників, в характері відносин між ними, до зростання нестабільності ринку, зміни характеру його регулювання і складу і функцій регулюючих органів, фактично змінилася сама природа міжнародного ринку позикових капіталів.

Слід відзначити, що дослідженню особливостей функціонування міжнародного ринку позикового капіталу присвятили праці такі відомі вітчизняні вчені, як: О. Гаврилюк, В. Геєць, Б. Губський, М. Дудченко, Б. Луців та інші. Варто також вказати, що значний теоретичний внесок в дослідження питань міжнародної міграції капіталів, було здійснено іноземними вченими-економістами: Даннінгом Д., Коузом Р., Ліндертом П., та ін. Але, в умовах посилення глобальних процесів, що обумовлює невизначеність нових тенденцій функціонування сучасного ринку позикового капіталу, питання щодо ефективності його структурних змін залишаються досить актуальними та потребують подальшого дослідження.

Метою дослідження є визначення особливостей формування та розвитку міжнародного ринку позикового капіталу в умовах глобалізації світового господарства.

Мета дослідження обумовила вирішення наступних задач:

- визначити сутність поняття міжнародного ринку капіталів,

- дослідити структуру ринку позичкових капіталів,

- оцінити сучасний стан міжнародного ринку капіталів в умовах глобалізації,

- проаналізувати вплив світової фінансової кризи на ринок позичкових капіталів,

- висвітлити особливості функціонування ринку позичкових капіталів в Україні,

- обгрунтувати вплив державних запозичень на економіку в контексті оптимізації політики управління зовнішнім боргом України.

Об'єктом дослідження виступає міжнародний ринок позичкових капіталів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічне дослідження міжнародного ринку позичкових капіталів та особливостей його розвитку в умовах глобалізації.

Теоретико-методологічною основою для написання роботи стали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з економіки, міжнародної економіки та зовнішньо-економічної діяльності тощо.

При написанні роботи застосовувалися такі методи дослідження як методи порівняння, узагальнення, індукції та дедукції, статистичні методи тощо.

Мета та завдання дослідження обумовило його структуру. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

1. Сутність та структура міжнародного ринку позичкових капіталів

1.1 Поняття міжнародного ринку позичкових капіталів

В економічній літературі часто для визначення особливої сфери фінансово-кредитних відносин, яка характеризує рух позичкового капіталу, механізм його розподілу та перерозподілу, просування від одних суб'єктів до інших, вживається поняття ринку позичкових капіталів, функціональне призначення якого полягає у трансформації грошових коштів у ресурси, що створюють ВВП.

У зарубіжній літературі поняття «ринок позичкових капіталів» практично не використовується. В ній найчастіше йдеться або про фінансовий ринок, або про ринок капіталів як тотожності. У словнику сучасної економіки Макміллана ринок капіталів визначається як група взаємозалежних ринків, на яких капітал у фінансовій (тобто грошово-кредитній) формі дається і береться в борг або «мобілізується» на різноманітних умовах і на різноманітні терміни [28, с. 458]. Як бачимо, наведене визначення досить широке й охоплює групу ринків. При цьому не зрозуміло про які ринки йдеться мова.

Вважаємо з метою дослідження сутності ринку позичкового капіталу необхідно дати визначення понять позика та позичка.

Позика - це відносини з приводу надання коштів у тимчасове користування, коли позичальник бере зобов'язання повернути у визначений строк основну суму боргу й відсотки. Ці відносини можуть здійснюватися як за каналами прямого фінансування, так і опосередкованого, за участю різноманітних фінансово-кредитних установ (фінансових посередників).

Позичка - це спосіб опосередкованого фінансування, коли кредитні установи (комерційні банки) акумулюють вільні кошти економічних суб'єктів і надають їх від свого імені у тимчасове користування позичальникам. В основу цих відносин покладено договір (кредитний договір), який не обертається на ринку як самостійний інструмент. Позичка - це кредит суто у грошовій формі. Ціною грошей у відносинах позички виступає процент. Однак позика і позичка є двома формами руху одного й того самого капіталу, борговими зобов'язаннями, оскільки вони обумовлюють зобов'язання емітента повернути фіксовану суму (величину основного боргу плюс процент) у визначений строк незалежно від економічних обставин [31, с. 115].

Позичковий капітал - це капітал, який приносить доход у вигляді процента. Як відомо, в процесі обігу капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній формах. Позичковий капітал постійно знаходиться у грошовій формі, однак його поняття значно вужче за змістом від поняття «грошовий капітал». У широкому розумінні грошовий капітал розглядається економічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу, який функціонує у матеріально-уречевленій та у грошовій (вартісній) формі. Грошовий капітал може втілюватись у різні функціональні форми, однією з який і є позичковий капітал.

Позичковий капітал приносить доход у вигляді процента тільки тому, що в руках позичальника він використовується як функціонуючий капітал, тобто із грошового переходить у продуктивний, що дає додатковий прибуток.

Обіг грошей як капіталу полягає в тому, що гроші авансовані на виробництво повертаються в більшій сумі. Здійснюючи такий обіг, гроші забезпечують розширене відтворення капіталу. У цьому випадку капітал існує в найбільш абстрактній функціональній формі. Його втіленням стає особливий різновид грошей - гроші як капітал, гроші як носій капітальної (самозростаючої) вартості.

Позичковий капітал характеризується такими ознаками:

1. Позичковий капітал - це капітал - власність. Особливість позичкового капіталу полягає в тому, що він безпосередньо авансується (інвестується) у виробничу сферу не його власником, а зовсім іншою особою (підприємцем-позичальником), якому капітал передається на тимчасове користування. В результаті відбувається роздвоєння позичкового капіталу на капітал: власність і капітал функцію. Власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук перейшла боржникові. Реальним підтвердженням цієї власності є зобов'язання позичальника повернути отриману позику в строк з виплатою процента. Капітал функція означає, що підприємець повинен одержати прибуток на авансовані гроші не менший, ніж розмір плати за позичковий капітал. Інакше немає сенсу організовувати підприємницьку діяльність. А тому кредитор як власник капіталу отримує за це частину прибутку у вигляді позичкового процента. Решта прибутку залишається у розпорядженні позичальника - підприємця у вигляді підприємницького доходу.

2. Позичковий капітал - специфічний товар. Позичковий капітал - це капітал, що реалізує себе як товар. Об'єктом купівлі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал. Гроші, як відомо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, кредитор передає позичальникові не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в процесі свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає у своїх розмірах - приносить прибуток [31, c. 118].

3. Позичковий капітал володіє специфічною формою відчуження. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар є те, що на відміну від продажу звичайного товару він надається в позику, тобто відчужується від свого власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим процентом. На відміну від акту купівлі-продажу, коли товар одночасно переміщується від продавця до покупця, а гроші назустріч від покупця до продавця, при кредитній операції позичковий капітал передається: при наданні позики: від кредитора до позичальника, а при її погашенні: від позичальника до кредитора з виплатою позичкового процента.

Отже, позичковий капітал необхідно розглядати як одну із форм грошового капіталу, що надається його власником на тимчасове користування підприємцеві з метою отримання прибутку у вигляді позичкового процента.

1.2 Структура ринку позичкових капіталів

На сьогодні не існує єдиного підходу до побудови структури ринку позичкових капіталів, як і фінансових ринків в цілому, оскільки все залежить від висхідних позицій, принципів, які покладені в її основу. Ми вважаємо, що при побудові структури ринку позичкових капіталів необхідно враховувати:

- по-перше, міжнародний аспект кредитних відносин, у зв'язку з чим ми виділяємо національний та міжнародний ринки позичкових капіталів, де національний ринок позичкових капіталів є первинним;

- по-друге, вид фінансових інструментів, які використовуються для оформлення кредитних відносин. Це зумовлює поділ ринку позичкових капіталів на два важливих сегменти: ринок кредитів і депозитів (кредитний, депозитний договір) та ринок боргових цінних паперів (ринки облігацій, векселів, депозитних сертифікатів тощо).

- по-третє, інституційний склад учасників ринку кредитів та депозитів: банки, небанки, супрабанки, держава, фірми тощо. Тому ми виділяємо ринок банківських кредитів та депозитів і ринок небанківських кредитів.

Ринок позичкових капіталів - це сегмент фінансового ринку, на якому формується попит і пропозиція на позичковий капітал [2, с. 340].

Національний ринок позичкових капіталів - це ринок, на якому формується попит та пропозиція на позичковий капітал всередині країни, і який регулюється відповідним внутрішнім законодавством.

Міжнародний ринок позичкових капіталів - це ринок, на якому формується попит та пропозиція на позичковий капітал між країнами, і регулювання якого здійснюється виключно міжнародними звичаями та домовленостями.

Як національний, так і міжнародний ринки позичкових капіталів поділяються на дві великі групи ринків: ринок кредитів і депозитів та ринок боргових цінних паперів.

Своєю чергою національний ринок кредитів і депозитів поділяється на дві групи ринків: ринок банківських кредитів і депозитів та ринок небанківських кредитів.

Ринок банківських кредитів і депозитів - це ринок, на якому обов'язковим учасником кредитних відносин виступає банк. Водночас в теорії та практиці цей ринок поділяється на дві групи ринків: міжбанківський ринок кредитів і депозитів та ринок кредитів і депозитів для небанків.

Міжбанківський ринок кредитів і депозитів - це ринок, учасниками якого є виключно банки і який характеризується незначними строками залучення та розміщення грошових ресурсів. Цей ринок також має дві складові: ринок кредитів і депозитів центрального банку та ринок кредитів і депозитів комерційних банків. Цей поділ є важливим, оскільки торгівля ресурсами на цих ринках має суттєві відмінності:

- по-перше, метою торгівлі кредитними ресурсами на ринку центрального банку є, як правило, підтримання стабільності та регулювання ліквідності банківської системи, а в окремих випадках стимулювання окремих видів діяльності комерційних банків (наприклад, в Україні Національний банк на певному етапі своєї діяльності спробував започаткувати практику довгострокового кредитування комерційних банків, які б у свою чергу ці довгострокові кредити спрямовували у реальний сектор економіки). Метою ж торгівлі на ринку кредитів і депозитів комерційних банків є для банка-кредитора вигідне розміщення тимчасово вільних коштів на незначний строк і відповідно отримання прибутку, а для банка-позичальника - це можливість швидко і відносно недорого запозичити кошти для вирішення короткострокових проблем з ліквідністю;

- по-друге, на ринку кредитів і депозитів центрального банку базовою ціною кредиту є облікова ставка - найнижча процентна ставка, за якою комерційні банки можуть отримати кредит від центрального банку. Центральний банк, регулюючи її, тим самим впливає на попит на гроші. На ринку кредитів і депозитів комерційних банків ціна кредиту формується стихійно в залежності від попиту та пропозиції, і як правило, є вищою за ціну центрального банку;

- по-третє, на ринок кредитів і депозитів центрального банку доступ банків є обмеженим, оскільки залежить від стажу діяльності комерційних банків, від виконання вимог центрального банку тощо [5, c. 207].

Ринок кредитів і депозитів для не банків - це ринок, який передбачає обов'язкову участь у кредитних відносинах банків як фінансових посередників та небанків - суб'єктів господарювання, населення, держави. Цей ринок є надзвичайно важливим, оскільки саме тут банківський кредит реалізує повною мірою свою сутність.

Ринок небанківських кредитів - це ринок, де у якості кредиторів можуть виступати небанківські фінансово-кредитні установи (кредитні спілки, пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди тощо) та держава.

Ринок боргових цінних паперів - це ринок, на якому рух позичкового капіталу оформлюється цінними паперами і відповідно структурується за їх видами: ринок облігацій, ринок векселів, ринок депозитних (ощадних) сертифікатів, ринок заставних, ринок іпотечних сертифікатів і т.д. Одразу хочемо відзначити, що ряд авторів зараховує до його складу також ринок акцій. Це питання є дискусійним, оскільки за визначенням акція є цінним папером, який засвідчує внесення певної суми грошей у статутний капітал підприємця і надає право на участь у прибутках та в управлінні його діяльністю.

Таким чином, здавалося б акцію не можна вважати борговим інструментом. Однак на практиці можливість управління діяльністю акціонерного товариства значно перебільшена. Так, фактично управління підприємством і розподіл прибутків є прерогативою власників контрольного пакета акцій, а відтак дрібні акціонери є лише звичайними кредиторами, які мають ту особливість, що віддали свої гроші на необмежений строк, власне на строк існування товариства, і навіть не уявляють про можливий рівень прибутків.

Міжнародний ринок позичкових капіталів за своєю структурою досить схожий на національний, що не дивно, оскільки він є похідним. Водночас є певні відмінності. По-перше, ринок банківських кредитів і депозитів поділяється на три ланки: міжбанківський ринок кредитів і депозитів, ринок кредитів і депозитів для небанків та окремо виділяємо ринок кредитів і депозитів супрабанків, оскільки, як ми вже зауважували, вони відіграють надзвичайно важливу роль у русі позичкового капіталу на міжнародному ринку. По-друге, специфіка є і у структурі ринку небанківських кредитів, де значне місце посідають міждержавні кредити. По-третє, ринок боргових цінних паперів представлений, передусім, надзвичайно потужним ринком єврооблігацій.

Таким чином, наведена нами структура ринку позичкових капіталів враховує інституційний, інструментальний підходи, а також відображає міжнародний аспект кредитних відносин.

2. Особливості формування та розвитку міжнародного ринку позичкових капіталів

2.1 Сучасний стан міжнародного ринку капіталів в умовах глобалізації

Формування глобального фінансового ринку супроводжується стрімким зростанням світових фінансових потоків, різким збільшенням обсягів міжкраїнного переливу капіталу, гігантським розширенням масштабів міжнародних кредитних та фондових ринків.

Для сучасного світового фінансового ринку характерне справді вибухоподібне зростання обсягу операцій у всіх його сегментах. Сумарна вартість міжнародних облігацій уже в середині 90-х років ХХ ст. перевищила 2 трлн. дол., а обсяг міжнародних банківських позик - 4 трлн. дол. Обсяг міжнародного кредитування за останні 20 років збільшився у 20 разів. Щоденний обсяг операцій на світовому валютному ринку підвищився до 1,5 трлн. дол., що вдвоє перевищило валютні резерви всіх країн світу. Розмір ринку євровалют збільшився в 4 рази. Обсяг євровалютних депозитів наближається до 10 трлн. дол. Неухильно збільшується питома вага акцій корпорацій (переважно транснаціональних), емісія яких здійснюється на глобальному рівні. Тільки в другій половині останнього десятиріччя обсяг таких операцій подвоївся.

Капіталізація світового ринку в цей час досягла 20 трлн. дол. В міжнародному обігу з'являються нові фінансові інструменти, які розробляються транснаціональними банками. Потоки облігацій та акцій за 1970-2014 рр. збільшився в 54 рази у США, в 55 разів - у Японії, в 60 раз - у Німеччині. [34]

На світовому фінансовому ринку транснаціональні банки мобілізують для інвестицій своїх клієнтів величезні суми капіталу. В останні роки тільки через розміщення єврооблігацій та акцій на наднаціональному рівні щорічно акумулювалося до 500 млрд. дол. [34]

Глобалізація значно інтенсифікувала потоки прямих іноземних інвестицій. Розширення світової мережі транснаціональних корпорацій на основі прямих іноземних інвестицій викликало значні міжнародні фінансові потоки дивідендів, «роялті», внутрішньокорпораційних кредитів та міграцію тимчасово вільних фінансових активів у податкові «оазиси» та офшорні центри транснаціонального бізнесу.

Ще одним наслідком глобалізації стало те, що за останні 20 років виникла справді світова мережа фінансових центрів. Вона об'єднує провідні фінансові центри - Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих, а також інші фінансові центри (Франкфурт, Амстердам, Париж, Гонконг).

Дещо змінилися умови формування таких центрів. Якщо раніше необхідними їхніми атрибутами вважалися високо розвинута банківська система, велика фондова біржа, то останнім часом для виникнення деяких нових фінансових центрів (Сінгапур, Бахрейн, Кіпр, Панама, Багамські Острови і т.д.) виявилося достатньо таких умов, як ліберальне фінансове законодавство, відсутність податків на доходи, спрощена процедура реєстрації представництв та філій іноземних банків і проведення біржових операцій тощо. Якісно новою рисою цієї мережі стали взаємозалежність, взаємодоповнюваність і зростаюча інтеграція в єдину систему.

Крім транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків та урядів дедалі вагомішими суб'єктами глобального фінансового середовища стають великі інституційні інвестори (пенсійні, страхові фонди, інвестиційні компанії, взаємні фонди). Якщо на початку 80-х років глобальних та міжнародних фондів у світі було кілька десятків, то в кінці сторіччя - близько 700. Сумарний обсяг акумульованих крупними інституційними інвесторами активів сягнув 10 трлн. дол.

Міжнародні фінансові послуги є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів і надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.

Міжнародні кредитно-фінансові послуги охоплюють систему відносин, пов'язаних з рухом позичкового капіталу на світовому кредитному і фінансовому ринках. Світовий ринок позичкових капіталів виник на основі міжнародних операцій, національних ринків позичкових капіталів, розвиваючись в ході їх інтернаціоналізації.

Світовий ринок позичкових капіталів набув останнім часом стрімкий розвиток. Такий розвиток обумовлено: довгостроковими тенденціями руху позичкового капіталу, загальною лібералізацією внутрішньодержавного законодавства, що регулює цей рух на національному рівні, розширенням дії цінних паперів, інтеграційними процесами. Світовий ринок позичкових капіталів охоплює сукупність різних компаній; банків, валютно-кредитних установ, що забезпечують рух позичкового капіталу в міжнародному масштабі. [9, c. 96]

Відновлення світової економіки набирає обертів, доказом чого є зростання економічної активності в розвинених країнах. Підвищуються рівні майже всіх індикаторів відображають стан національних економік. США вже розрахували і опублікували значення ВВП, який в 3 кв. 2013 року виріс на 3.4%. Ще одним доказом відновлення є зміцнення позицій західних банків, більшість яких повертають раніше отриману допомогу від держави. У жовтні 2013 р. Зробили розрахунок з державою французькі BNP Paribas і Societe Generale, а також голландський ING Group.

За період вересень - жовтень 2014 р. валютна пара EUR / CHF коливалася в межах 1.51 - 1.52. Такий курс був отриманий в результаті здійснення агресивної валютної політики Національного банку Швейцарії, щоб зупинити стрімке зростання курсу швейцарського франка відносно євро, фунта стерлінгів і долара США, тому що це створює додаткові перешкоди для швейцарських експортерів.

Що стосується Японії, то вона збільшує портфельні інвестиції на світових ринках. Це обґрунтовано тим, що на ринках боргових цінних паперів продовжується зростання цін на всі види облігацій, випущені різними агентствами і міжнародними організаціями, а також боргові цінні папери корпорацій гарантовані урядами розвинених країн. Попит на них перевищує пропозиція в 2 - 3 рази. Інвестори Південно-східної Азії активно працюють на цьому ринку. Важливе значення для Японії має експорт, а значить подальше зміцнення національної валюти не вигідно.

Тим не менш, є негативна перспектива пов'язана з очікуваннями істотного зростання державного боргу і бюджетного дефіциту протягом найближчих років в Англії. Крім погіршення стану державних фінансів в цій країні є проблеми у фінансовій системі, для вирішення яких Банк Англії проводить політику «quantitative easing» і «credit easing». Сума угод у рамках цих двох програм (державні і корпоративні цінні папери) складе 175 млрд. фунтів або 18.9% від ВВП. Станом на 29 жовтня 2014 р. з цих 175 млрд. вже використано 174.8 млрд. для покупки вище перерахованих цінних паперів. 98.9% цієї суми було витрачено для покупки державних облігацій.

Перерахуємо такі проекти «credit easing». Було прийнято рішення гарантувати нові випуски боргових цінних паперів мають термін погашення не більше 3 років. Сума гарантій складає 250 млрд. фунтів стерлінгів або 18% від ВВП. Гарантії мали великий попит серед банків, так як вони могли залучити кошти на прийнятних умовах. Під ці гарантії випустили свої облігації всі великі британські банки, за винятком HSBC.

Сукупна вартість цих випусків досягла 21 млрд. євро, 42 млрд. фунтів і 36 млрд. доларів. Наступним важливим кроком фінансової влади Великобританії стали покупки акцій крупних британських банків. Для цієї мети було виділено 78.1 млрд. фунтів стерлінгів або 5.6% від ВВП, які пішли на поповнення капіталів RBS, HBOS і Lloyds. Велику частку цих грошей держава вклала в RBS і Lloyds, що призвело до збільшення його частки до 86% у капіталі цього банку. Проте цього було недостатньо і був розроблений ще один проект (подібні заходи вжили уряди США і Нідерландів).

Казначейство Великобританії гарантувало ту частину активів RBS і Lloyds, які на сьогоднішній день не мають ринкової вартості або їх неможливо оцінити. Загальна сума гарантій досягла 585 млрд. фунтів або 42.1% від ВВП. [35]

Так як в США розорилися два з п'яти інвестиційних банків, то відбулося зміцнення позиції євро щодо долара США. Оскільки цей сектор економіки забезпечував більшу частку зростання США, то в економіці США з'явилися структурні проблеми. Таким чином, за прогнозами Білого Дому бюджетний дефіцит США складе 1.17 трлн. доларів за 2014 р. Але податкові доходи держави будуть рости повільніше, ніж у Зоні Євро. Тільки в 2013 фінансовому році чисті запозичення федеральної влади склали 2.5 трлн. доларів або 18% від ВВП. Також була проведена покупка облігацій на загальну суму 1.75 трлн. доларів, що збільшило пропозицію долара.

Ознаки відновлення економічної активності в розвинених країнах позитивним чином впливають на світовий фондовий ринок. Позитивний вплив на фондовий ринок мали компанії представляють високотехнологічний сектор.

Деякі з них виросли в ціні, а інші залишилися на колишньому рівні. У жовтні 2014 р. капіталізація компанії Microsoft збільшилася до рівня 29.4 доларів. Це максимальний результат за 2013-2014 рр. Акції корпорації Yahoo, підвищилися в ціні майже на 8.7%. Невисокий результат на кінець жовтня 2014 р. був зафіксований у компаній Intel і Cisco Systems. Отже, можна зробити висновок, що в 2015 р. в секторі високих технологій буде відбуватися зміцнення позицій. [11, c. 72]

За результатами діяльності за 3 кв. 2014 р. року був позитивний результат і в банківському секторі США. Подорожчали акції фінансових груп Goldman Sachs і JP Morgan Chase зайнявши позиції докризового рівня. Основні напрямки цих інститутів принесли прибуток порівнянний з докризовим значенням. Найгірший результат показала група Citigroup, що є наслідком збитків і дроблення корпорації на частини.

Збільшилися фондові індекси фармацевтичного сектора, на прикладі компаній Pfizer і Johnson & Johnson. Тим не менш, знизилася ціна на акції компанія Amgen, незважаючи на зростання продажів і прибутку. У середньостроковій перспективі для фармацевтичних корпорацій важливим є збільшення обсягів видатків державою на охорону здоров'я (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Структура фондового портфеля, 2014 р.

Корпорація

Символ

Напрям угоди (ордера)

Сума угоди (частка від загального розміру портфеля)

Ціна ордера (USD)

Остання ціна

Фінансові послуги

JP Morgan Chase

JPM

Продаж

1,0%

48,10

41,77

Goldman Sachs

GS

Продаж

1,0%

201,1

170,2

Goldman Sachs

GS

Продаж

1,0%

120,3

170,2

Citigroup Inc

C

Продаж

1,2%

18,10

4,09

Що стосується економік країн Європи, то за даними Європейського статистичного бюро ВВП в зоні обігу єдиної європейської валюти (євро) в квітні-червні 2014 р. скоротився на 0,2%, а в 27 державах ЄС - на 0,3% в квартальному численні. По відношенню до II кварталу 2013 року зниження склало 4,8% для Єврозони і на 0,1 процентного пункту більше для країн ЄС. Дані з обсягів промислового виробництва за серпень 2014 р. виросли на 0,9% в порівнянні з липнем 2014 р. місяцем, коли показник демонстрував негативну динаміку -0,3% до попереднього місяця.

Дефіцит торгового балансу Єврозони склав 4,0 млрд. євро за серпень 2014 року порівняно з профіцитом у розмірі 12,3 млрд. євро в попередньому місяці. У серпні 2013 року дефіцит торгового балансу Єврозони склав 11,3 млрд. євро. З урахуванням сезонних чинників обсяги експорту Єврозони знизилися за серпень 2014 року на 5,8%, а обсяги імпорту скоротилися на 1,3%. У річному обчисленні без урахування сезонних коливань, обсяги експорту знизилися на 23%, а обсяги імпорту впали на 27%. [11, c. 75]

За остаточними даними, ВВП Японії в II кварталі 2014 року виріс на 0,9% в порівнянні з попереднім кварталом. У I кварталі 2014 року впав на 3,8%. Позитивні показники II кварталу 2014 р. є першим свідченням підйому японської економіки, що демонструвала спад протягом попередніх п'яти кварталів поспіль. Обсяг промислового виробництва в Японії у вересні 2014 року виріс на 1,4% в порівнянні з рівнем попереднього місяця (за даними Міністерства економіки, торгівлі і промисловості).

Японські автомобілебудівні і промислові концерни на 8,2% збільшили у вересні 2014 р. випуск продукції, на 5% зросло виробництво в електронному секторі. Позитивне сальдо торговельного балансу Японії у вересні 2014 року, склало 529,6 млрд. ієн (5,7 млрд. дол.), у вересні 2013 р. був зафіксований профіцит торгового балансу в розмірі 90 млрд. ієн (1 млрд. дол.). Обсяг експорту в річному численні в вересні 2014 р. року впав на 30% - до 5,1 трлн. ієн (56,4 млрд. дол.), обсяг імпорту знизився на 36,9% - до 4,6 трлн. ієн (50,7 млрд. дол.). [34]

2.2 Вплив світової фінансової кризи на ринок позичкових капіталів

З розвитком глобалізацій них процесів одним з основних джерел для фінансування проектів компаній у всьому світі ставало залучення коштів на світових фінансових ринках. Проте, світова фінансова криза внесла суттєві корективи до цих процесів.

Відсутність глобальних фінансових криз за останні 30 років призвела до того, що виросло не одне покоління фінансистів, які не знали проблем з-за запозиченням коштів на світових фінансових ринках. Регіональні фінансові кризи торкались максимум кількох країн, при цьому в світовому масштабі постійно було зростання і вільні кошти. Фінансова криза, що вдарила по всій світовій системі, не лише знизила загальносвітову ліквідність, але й змусила фінансистів шукати нові способи та джерела запозичення коштів.

Варто відзначити, що протягом майже 30 років перед кризою фінансові ринки зростали приблизно в 1,5 рази швидше світового ВВП. А провідним фінансовим активом, крім деривативів, були акції та облігації емітентів з розвинутих країн. Після кризи лідер зміниться: очікується, що будуть зростати фінансові ринки країн, що розвиваються.

Нинішньою кризою закінчилося майже 30-річне зростання світових ринків капіталу, говориться в шостій щорічній доповіді про світові фінанси «Вступаючи в нову еру», випущеній McKinsey Global Institute (MGI). [4]

Ще в 1990 р. глобальні фінансові активи (акції, приватний і публічний борг, банківські депозити) перевищували світовий ВВП в 2,3 рази, а в 2011 р. - вже в 3,4 рази. Протягом попередніх 50 років відношення вартості фінансових активів до ВВП змінювалося слабо - навіть у США. Майже 30-річне зростання стало результатом розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, лібералізації ринків, появи інноваційних фінансових продуктів.

Тепер цей тренд вважається закінченим. За 2012 р. загальна вартість фінансових активів впала з 194 трлн. дол. США до 178 трлн. дол. США. Хоча на тлі попереднього зростання це не дуже помітно: всього на 8% до рівня 2010 р. Сумарне зменшення світового багатства (з огляду на нерухомість) більше - 28,8 трлн. дол. США За січень - липень 2013 ринки відіграли 4,6 трлн. дол. США, але ще далекі від колишніх вершин.

Акції подешевшали майже вдвічі, на 28 трлн. дол. США, а інші види активів навіть підросли. Правда, вартість корпоративних облігацій зросла лише тому, що MGI враховує її за номінальною, а не ринковою вартістю (цей показник, по-суті, відображає лише кількість паперів в обігу). Ринкова вартість облігацій впала на 2,4 - 3,2 трлн. дол. США, тобто залишилася на рівні 2011 р., незважаючи на нові випуски. При цьому, сумарна вартість світових запозичень (кредити та боргові папери) за вісім років по 2012 р. виросла на 70%, до 131 млрд. дол. США.

Щоб відновити втрачену вартість, жителям розвинених країн доведеться менше споживати і більше заощаджувати, констатує MGI. В результаті, зростання економіки після кризи буде повільніше, ніж до неї. Але проблема не тільки в зростанні - після кризи навряд чи будуть спостерігатися колишні темпи фінансової глобалізації. Під час кризи транскордонні потоки капіталу знизилися більше ніж в 5 разів, і відновляться вони не відразу.

Ще сильніше, ніж на вартості фінансових активів, позначилася криза на зниженні транскордонних потоків капіталу. Вони зменшилися з 10,5 трлн. дол. США в 2011 році до 1,9 трлн. дол. США в 2012 році. У відношенні до ВВП потоки опустилися на рівень 1991 року.

Та й за змістом ці операції не схожі на ті ж самі: інвестори продавали іноземні активи й не видавали нових кредитів, прагнучи повернути хоча б частину власних коштів. Схожим, але меншим за масштабом було зниження транскордонних потоків під час попередніх фінансових криз (Азія-1997, Росія-1998).

Очікується, що міжнародні потоки капіталу, провідним компонентом яких були банківські позики, швидко не відновляться. Ще одна причина, яка заважатиме швидкому відновленню потоків капіталу, - зниження поточних профіцитів Китаю, Росії, близькосхідних країн, Німеччини, Японії.

Але найкоротшою фінансова криза може виявитися для більшості ринків, що розвиваються: їх глибина (відношення вартості до ВВП) поки невелика, і після кризи інвестори будуть плавно збільшувати частку вкладень в ці ринки. За 1990-2011 рр. фінансові ринки країн, що розвиваються росли середнім темпом в 22% щорічно (тільки за 2011 р. - з 25 до 35 трлн. дол. США). 2012 рік приніс зниження вартості фінансових активів країн, що розвиваються на 5 трлн. дол. США, з яких майже половина припала на Китай, а 16% - на Росію. Але у ринків, що розвиваються є великий потенціал. Якщо вартість фінансових активів США і Європи перевищує їх річний ВВП в 3 - 4 рази, то у країнах, що розвиваються, за минулий рік це співвідношення знизилося з 2,18 до 1,65 [15].

До того ж у цих країнах швидше, ніж у розвинених, зростає ВВП, а рівень заощадження набагато вище. Значного фінансування потребує інфраструктура. Сильно відрізняється і потенціал IPO - за оцінкою MGI, у США на ринку котирується близько 70% компаній (за вартістю), а в Китаї - лише близько чверті.

Ще вище потенціал боргових ринків країн, що розвиваються. Якщо в США відношення боргового ринку до ВВП досягло 1,6, а в Європі - 1,2, то в країнах, що розвиваються - всього 0,15. Очевидно, що глибина (відношення вартості до ВВП) ринків, що розвиваються, буде помітно рости. Але це означає, що джерелом одного з таких фінансових криз може стати Китай. Адже фінансові активи досить великі вже нині - в 2,8 разів вище ВВП.

Крім змін самого світового фінансового ринку, змінюється і його структура. Банківські кредити, найпопулярніший до кризи спосіб залучення грошей, втрачають свою привабливість. Їм на зміну прийшли публічні борги: у всьому світі компанії тепер вважають за краще випустити облігації, а не звертатися за черговий позикою в банк. За даними дослідницької компанії Dealogic, обсяг випущених в 2013 році боргових паперів вперше за 14 років її спостережень перевищив обсяг виданих банками корпоративних кредитів: 1,3 трлн. дол. США проти 1,1 трлн. дол. США - таке зараз співвідношення між двома джерелами кредитних ресурсів, тоді як в докризовому 2011 році це співвідношення було майже 1 до 4,5, а за допомогою облігацій (бондів) компанії залучили лише близько 900 млрд. дол. США.

Вибір на користь боргових паперів не випадковий. Банки, які мають багато «поганих» боргів, не хочуть повторювати ті ж помилки і посилюють умови та вимоги по своїх кредитах, навіть незважаючи на рекордно низькі процентні ставки, встановлені центральними банками їхніх країн (у США - 0,25%, у Євросоюзі - 1%, у Китаї - 3%). У той же час інвестори не бояться ризикувати і позичати гроші позичальникам, які їх потребують. І чим сильніше їх бажання, тим кращі умови облігацій, що випускаються компаніями.

Слід звернути увагу, що серед найактивніших покупців публічних інструментів - все ті ж банки, відмовляють компаніям у кредитах. Причина цьому проста - купуючи бонди, вони можуть позбутися від них, як тільки їм знадобляться гроші, тоді як виданий кредит надовго зависає у власних портфелях.

Як відзначається в доповіді PricewaterhouseCoopers (PwC), компаніям і банкам, які пережили нинішній глобальний економічний катаклізм, доведеться адаптуватися до нових, причому суворих, умов. Фінансова система майбутнього, згідно PwC, стане характеризуватися збільшенням відтоку капіталів до країн Сходу, наприклад у Китай, зменшенням обсягів банківської системи з одночасним посиленням її регулювання та неминучим посиленням податкового навантаження. [4]

Найбільші проблеми, як і слід було очікувати, загрожують розвиненим західним економікам, в першу чергу США, які в докризову епоху здійснювали світовий фінансовий диктат. У найближчій перспективі ж прискориться перерозподіл фінансових потоків із Заходу на Схід, упевнені експерти PwC. Країни, що розвиваються, в ході кризи вже усвідомили свою значущість, що проявилася, наприклад, у створенні неформального клубу G-20. Схід швидко поставив під сумнів гегемонію Заходу у фінансових справах. Серед нових потужних фінансових гравців PwC називає суверенні фонди, а також банки Китаю і країн Перської затоки. Китай, наприклад, зможе посилити інвестиційну активність по всьому світу, вкладаючи кошти, в першу чергу, в проекти по видобутку природних ресурсів. Відзначимо, що золотовалютні резерви КНР становлять трохи менше 2 трлн. дол. США.

Очікується, що зміниться і модель поведінки фінансових структур. На думку експерта PwC Гордона Латіміра, на них буде покладена значна відповідальність за проведення фінансового аналізу, необхідного для забезпечення якості кредитного портфеля. Підсилиться як внутрішній контроль, так і контроль з боку держави. Як наслідок, банкам доведеться стримати подальший розвиток - активність і масштаб банківської системи зменшаться.

Нарешті, банкам розвинених західних країн доведеться зіткнутися з посиленням податкового навантаження, як стверджують експерти PwC. Зараз уряди багатьох країн як можуть підтримують фінансовий сектор, надаючи кошти і різні пільги. Однак економічний спад і зниження вартості активів незабаром виснажать бюджет, і виникне необхідність розширення джерел податкових надходжень. Найбільш сильно цей тиск буде відчуватися в США, Великобританії, Іспанії та Ірландії, де фінансові інститути відіграють провідну роль в економіці, споживча заборгованість найвища, а падіння цін на житло найбільше.

Очікується, що також важливим елементом майбутнього світового ринку стануть фінансові інструменти ісламської фінансової системи. Так, у травні 2013 року рейтингове агентство S & P відзначило, що, незважаючи на 50%-ве падіння світового випуску ісламських фінансових паперів «сукук» (цінний папір, який відповідає законам шаріату, згідно яких заборонено нараховувати та виплачувати відсотки) в 2012 році, ринок ісламських фінансових інструментів має швидко відновитися. Падіння ринку було пов'язано, серед іншого, із заявою групи ісламських вчених у лютому 2013 року, що абсолютна більшість цих паперів не відповідає нормам шаріату. А до думки мусульманських лідерів на Сході прислухаються. [7]

Ринок сукук закрився близько року тому навіть для своїх, близькосхідних емітентів. Причиною тому стала фінансова криза, яка однаково вплинула як на традиційні ринки позикового капіталу, так і на специфічний сегмент ісламських облігацій. Основний фактор інтересу з боку європейських емітентів досить прозорий - на Близькому Сході знаходяться величезні джерела фінансування.

А з боку ісламських інвесторів є інтерес зайти в папери. Основна відмінність сукук від бондів у традиційному розумінні - те, що дохід за сукук для інвестора не гарантований, і залежить від результатів бізнесу емітента. Обов'язковою є участь інвесторів у капіталі емітента.

Тобто, якщо на залучені кошти купується якесь обладнання, то кожен з інвесторів володіє частиною цього обладнання, і шаріатські ради, які діють практично при кожній великій компанії або банку, що працює на цьому ринку, стежать, щоб це володіння не було формальним.

У 2010-2011 роках було дуже багато таких випусків, коли власникам сукук гарантувався дохід, що суперечило правилам шаріату. Часто бувало так, що спочатку вводився суто ісламський інструмент, а потім на його основі винаходився псевдоісламскій інструмент, який формально його підміняв. Практично всі інструменти мали такі «аналоги». Сприяло цьому, по суті, порушенню те, що в системі ісламських фінансів поки відсутня єдина регуляторна база, і кожна шаріатська рада може на свій розсуд оцінювати і трактувати, наскільки той чи інший інструмент відповідає ісламським фінансовим традиціям.

У листопаді 2012 року було винесено досить суворий вердикт такій практиці «підміни сутності», і зараз тенденція така, що шаріатські ради будуть набагато суворіше підходити до оцінки ісламських фінансових інструментів. Це дещо звузить ринок, однак допоможе не відлякати тих інвесторів та емітентів, які орієнтуються на виключно ісламські канони. З іншого боку, таке, більш жорстке ставлення до оцінки, є додатковою гарантією і для інвестора і для емітента, оскільки в разі, якщо шаріатська рада вже в процесі підготовки до випуску прийме рішення про невідповідність інструменту ісламським канонам, то випуск може бути анульований. [10]

Отже, криза світових ринків фінансового капіталу спричинила суттєве зменшення як розмірів глобального ринку в цілому, так і його структурних елементів. Причому, чим більш розвинутий був ринок, тим більш суттєві наслідки мала криза. Крім того, кризи призвела також до змін структури цих ринків. Якщо раніше основним елементом було корпоративне кредитування, то зараз набирають вагу корпоративні облігації.

Після завершення кризи першими почнуть відновлюватися ринки країн, що розвиваються. Очікується, що саме вони в майбутньому займуть провідну ролі у світових фінансах. В першу чергу це стосується таких країн як Китай, Індія, Бразилія. Крім того, важливим елементом світових ринків фінансового капіталу стануть ісламські фінансові інструменти, підкріплені величезними запасами нафтодоларів.

3. Україна на світовому ринку позичкових капіталу: проблеми та сучасний стан

3.1 Особливості функціонування ринку позичкових капіталів в Україні

У сучасних умовах забезпечити зростання конкурентноздатності без залучення великих капіталів, фінансуючи проекти розвитку лише за рахунок прибутку підприємств, неможливо. Із цієї причини в центрі сучасної світової конкуренції точиться боротьба за інвестиційні ресурси. Багато українських підприємств уже сьогодні поставлені перед необхідністю пошуку інвестиційних джерел на ринку капіталів.

Одним із головних завдань держави в умовах розвитку світової глобалізації є ефективне використання переваг від повномасштабної інтеграції до світової економіки та одночасне обмеження негативних наслідків такої інтеграції. Вирішення цього завдання можливе лише за умов повноцінного дослідження особливостей та тенденцій розвитку міжнародного фінансового ринку в умовах глобалізації, дослідження та аналізу впливу глобалізаційних процесів на розвиток як національних фінансових ринків, так і на розвиток світового фінансового простору в цілому.

У процесі розвитку ринкових відносин Україна намагається знайти свою нішу на міжнародному ринку капіталів. Проте для цього потрібно адекватно оцінити можливості України щодо зайняття тієї чи іншої позиції на цьому ринку, для чого необхідні точні та об'єктивні критерії оцінки. Зараз Україну сприймають по-різному: з одного боку - це сприйняття міжнародним співтовариством, з іншого внутрішнє, офіційне, дещо відмінне від міжнародного, але яке формує громадську думку стосовно ситуації в країні.

На жаль, на сьогодні Україна сприймається як щось «имеющее место бать» на теренах колишнього СРСР [22, c. 146]. Країни Заходу певною мірою зацікавлені в тому, щоб Україна швидше здійснила ринкову трансформацію економіки. Проте світові товаровиробники в більшості випадків будуть не в захваті від появи ще одного конкурента в особі України.

Здійснюючі залучення фінансових ресурсів на світових фінансових ринках, держава має можливість використовувати додаткові фінансові ресурси. Як відомо, вартість залучених ресурсів залежить перш за все від рейтингової оцінки країни позичальника, т.б. чим вищим є рейтинг, тим нижчою є вартість фінансових ресурсів.

За минулий рік світові лідери рейтингової справи, а саме Fitch, Mood's, Standard&Poor's хоча і підвищили рейтингову оцінку України, вона і досі залишається за низькою, що значно знижує коло потенційних інвесторів.

При цьому необхідно зазначити, що успішна реструктуризація державної заборгованості перед Росією і в рамках Паризького і Лондонського клубів кредиторів у 2000-2002 pp., вдале розміщення єврооблігацій у 2003-2004 pp. і вчасні розрахунки за раніше залученим позиками, свідчать про успішне застосування інструментів державних запозичень і здатність держави відповідати по своїх зобов'язаннях.

З огляду на сказане, слід зазначити, що надання міжнародними агентствами кредитного рейтингу «В1» для нашої країни є не обґрунтованим і замалим.

Важливим кроком щодо покращення даної ситуації була б розробка дієвого механізму, який би дозволив уряду приймати ефективні рішення і здійснювати адекватні заходи з метою зниження вартості державних запозичень, за рахунок підвищення довіри з боку міжнародних інвесторів.

Разом з тим, розвиток ринку зовнішніх запозичень повинен здійснюватись в межах стратегії розвитку держави та з одночасним проведенням економічних реформ, що мають структурний характер.

Сьогодні відбувається повільний, але невідворотний процес інтеграції економіки України до світової економічної системи. В той же час спостерігається відставання такої інтеграції у фінансовому секторі. Найбільші національні компанії, як і держава в цілому, не розглядають національний фінансовий ринок як механізм залучення інвестиційних ресурсів, а багато середніх компаній взагалі не мають до нього доступу. Основним джерелом інвестицій залишаються власні кошти або банківські позики. Відповідно, вітчизняний фінансовий ринок є недостатньо ліквідним за якісними активами і вузький через обмеженість попиту з боку консервативних довгострокових інвесторів, що робить його досить нестійким. Це потребує негайної корекції економічної політики держави.

Інтересам соціально-економічного розвитку України більшою мірою відповідає наявність конкурентного національного фінансового ринку. На користь такого вибору свідчить як світовий досвід, так і потенційні масштаби росту економіки України:

- існує тісний і стійкий зв'язок між рівнем розвитку фінансового ринку й довгостроковими темпами економічного розвитку;

- добре розвинений фінансовий ринок сприяє зростанню ефективності суспільного виробництва за рахунок підвищення ефективності розподілу капіталу в рамках національної економіки;

- розвиток фінансового ринку й у першу чергу ринку акцій сприяє подовженню тривалості інвестиційних проектів, реалізованих у національній економіці, сприяє реалізації довгострокових проектів, які позитивно впливатимуть на конкурентноздатність національної економіки у віддаленому майбутньому;

- рівень розвитку фінансового ринку прямо впливає на вартість ресурсів для розвитку: чим більше розвинений фінансовий ринок, тим більш дешеві фінансові ресурси можуть залучати компанії;

- розвинений фінансовий ринок найбільш потужно впливає на розвиток високотехнологічних галузей і компаній, що забезпечують технологічне лідерство для національної економіки у світовому поділі праці, він виступає як найбільш ефективний провідник інновацій у національній економіці;

- розвинений фінансовий ринок створює широке коло фінансових інструментів, які полегшують управління макроекономічною стабільністю;

- розвиток небанківського сектора фінансового ринку підсилює здатність національної економіки до адаптації при зміні зовнішніх умов розвитку, що є надзвичайно актуальним в умовах сучасної глобалізації [19, c. 77].

З метою виправлення ситуації та найстарішої інтеграції до глобалізованого світового фінансового простору необхідно вжити ряд заходів для пожвавлення вітчизняного фінансового ринку, до яких можна віднести:

1. Створення необхідних передумов для формування конкурентних інститутів фінансової індустрії. Це припускає реалізацію наступного комплексу заходів:

- удосконалювання обліково-розрахункової інфраструктури фондового ринку, впровадження нових технологій;

- підвищення конкурентноздатності бірж і торговельних систем;

- впровадження систем управління ризиками професійних учасників ринку;

- розвиток накопичувальних пенсійних систем і інститутів спільного інвестування;

- розвиток страхових інститутів.

2. Зниження регулятивних бар'єрів для виходу національних компаній на ринок капіталу й створення правових основ формування нових інструментів фінансового ринку. Це припускає: розвиток ринку похідних фінансових інструментів; розвиток інструментів сек'юритизації фінансових активів і ринку іпотечних цінних паперів; ліквідація зайвих правових бар'єрів з метою зниження трансакційних витрат виходу українських компаній на національний ринок капіталу.

3. Зміцнення законодавчої бази захисту прав інвесторів і зниження інвестиційного ризику на фінансовому ринку. Це припускає реалізацію наступного комплексу заходів: підвищення ефективності системи вимог щодо розкриття інформації; захист прав акціонерів на ринку злиттів і поглинань і при реорганізації; удосконалювання корпоративного законодавства й розвиток принципів корпоративного управління; розвиток компенсаційних механізмів на фінансовому ринку.

4. Реформа системи регулювання на фінансовому ринку. Це припускає: розробку законодавчих основ для створення й функціонування колегіального органу по регулюванню на фінансовому ринку; залучення в процес прийняття рішень по регулюванню фінансового ринку інтересів професійних учасників ринку цінних паперів, інвесторів і емітентів, утому числі через розвиток саморегулювання [29, c. 21].

Більшість досліджень сучасної української економіки спирається на твердження про те, що апріорі Україна сприймається як країна, що є вигідно орієнтована геополітично, економічно багата та індустріально розвинена, хоч тимчасово і зазнає економічні труднощі, викликані перехідним періодом розвитку національної економіки. На цьому будується припущення про те, що Україна може порівняно легко зайняти вигідні позиції у світовому господарстві винятково через рішення проблем лібералізації національного ринку. Проте, наведені вище дослідження і зроблені на їхній підставі висновки спростовують цей підхід.


Подобные документы

  • Рух грошових потоків на фінансовому ринку. Інструменти державного регулювання та складові грошового ринку (ринок позикових капіталів, ринок цінних паперів). Аналіз особливостей функціонування грошового ринку України, його проблеми і перспективи розвитку.

    курсовая работа [84,4 K], добавлен 20.09.2013

  • Сутність валютного ринку та його структура. Функції валютного ринку, групи суб'єктів. Структура та особливості функціонування. Валютні операції на світовому валютному ринку. Валютний ринок України та проблеми його існування в умовах української економіки.

    реферат [21,0 K], добавлен 18.10.2007

  • Поняття та структура валютного ринку, методи валютного регулювання. Аналіз функціонування валютного ринку в Україні: оцінка попиту і пропозиції; динаміка валютного курсу. Вдосконалення валютного законодавства, його вплив на розвиток фінансового ринку.

    курсовая работа [261,2 K], добавлен 19.04.2014

  • Сутність валютного ринку, його класифікація, структура, основні функції. Поняття та різноманітність фінансових операцій. Дослідження валютного ринку України та його сучасного стану. Нормативно-правова основа функціонування та принципи його регулювання.

    курсовая работа [69,3 K], добавлен 29.12.2013

  • Сутність та еволюція становлення грошового ринку. Загальна характеристика структури грошового ринку та специфіка функціонування окремих його елементів. Специфічні особливості регулювання грошового ринку. Перспективи розвитку грошового ринку України.

    курсовая работа [72,9 K], добавлен 19.02.2015

  • Теоретичні аспекти дослідження виникнення і розвитку валютного ринку. Економічні передумови виникнення ринку Форекс, його фінансова характеристика, суть роботи та переваги перед фондовим ринком. Функціонування ринку FOREX у світовому середовищі.

    курсовая работа [240,4 K], добавлен 18.05.2011

  • Особливості організації та функціонування ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів та його структура. Етапи становлення ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів як специфічна сфера грошового ринку. Аналіз динаміки, стану та перспективи ринку.

    дипломная работа [814,4 K], добавлен 04.10.2010

  • Валютний ринок, його класифікація, суть та структура. Його нормативно-правове регулювання. Проблеми функціонування, шляхи подолання та перспективи розвитку валютного ринку. Організація валютних розрахунків. Валютний ринок як місце функціонування валюти.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 04.03.2010

  • Динаміка розвитку фондового ринку України, вплив міжнародних потоків капіталу на обсяг операцій із цінними паперами. Аналіз залежності стану національного фондового ринку від обсягу і структури приватних запозичень фінансових установ на світових торгах.

    контрольная работа [616,9 K], добавлен 03.03.2011

  • Основні складники фінансового ринку - ринок грошей та ринок капіталів, основною складовою якого є ринок цінних паперів. Розвиток законодавства та державного регулювання фондового ринку та ринку грошей в США, Німеччині, Великобританії та Франції.

    курсовая работа [67,8 K], добавлен 06.02.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.