Характеристика Причорноморського економічного району

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

причорноморський район економічний демографічний

Вступ

1. Характеристика Причорноморського економічного району

2. Сільське господарство

3. Промислове виробництво

4. Демографічні та економічні передумови розвитку району

5. Стан транспортного та рекреаційного комплексів

6. Проблеми розвитку Причорноморського економічного району

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Для правильної оцінки наявних можливостей щодо використання природних ресурсів необхідне всебічне вивчення природного - ресурсного потенціалу. Це дає можливість здійснити планування їх експлуатації у майбутньому, перерозподілити наявні кошти і засоби у бік їх найбільш ефективного використання.

Аналіз розвитку господарства України виявив нові проблеми в соціально-економічному стані регіонів.

По-перше, порушення господарських зв'язків між окремими територіями, по-друге, розбалансованість фінансової системи,спад виробництва, по-третє погіршення життя населення України.

Регіони нашої держави опинилися віч-на-віч з багатьма проблемами, що пов'язані з визначенням на центральному рівні управління шляхів реформування агропромислового комплексу, вугільної, машинобудівної промисловості. Майже в усіх регіонах спостерігається тенденція щорічного скорочення обсягів виробництва промислової продукції.

Основою формування економічних районів є територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації. Об'єктивними умовами виділення і розвитку економічних районів виступають наявні природні ресурси, особливості економіко-географічного положення території, чисельність населення, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території. Сам процес економічного районування являє собою доцільний, науково обгрунтований поділ країни на економічні райони. Економічний район -- це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.

1. Характеристика Причорноморського економічного району

До Причорноморського району належать Автономна Республіка Крим, Одеська,Миколаївська, Херсонська області. Площа району - 113,4 тис.км2, населення - 6, 8 млн. чол. Причорноморський район посідає четверте місце за основними економічними показниками, але його питома вага поступово зростає. Економіка району базується на машинобудуванні, харчовій, легкій промисловості, зерновому господарстві, виноградарстві, курортному господарстві, морському транспорті. [4]

Теплий клімат і море компенсують дефіцит мінеральних ресурсів. Теплий клімат сприяв формуванню потужного агропромислового й рекреаційного комплексу з південною специфікою. Вихід до моря має велике економічне значення: завдяки цьому в районі сформувалися припортові комплекси, які працюють на українській сировині так і на сировині привозній з інших країн (аміак, нафта, бавовна, джут та інше). Завдяки морю однією з провідних галузей стало суднобудування. Економіко-географічне положення Причорноморського району, сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованих трудових ресурсів - це вплинуло на формування територіально-господарського комплексу з розвинутою промисловістю, багатогалузевим транспортом, рекреаційним та агропромисловим комплексами.Причорноморський район бідний на корисні копалини, їх небагато - це залізна руда ( КЕРЧ), солі кримських озер Сиваша, газ, лікувальні грязі лиманів, мінеральні джерела, мармур. Причорномор'я найгірше забезпечене енергетичними ресурсами, що негативно впливає на розвиток господарства, та стримує енергетичні виробництва. [4]

2. Сільське господарство

Причорноморський район майже цілком розміщений в степовій зоні, за винятком Південного узбережжя та гірської частини Криму. Сприятливі природні й економічні умови впливають на розвиток багатогалузевого сільського господарства. В районі розвинуте виробництво зерна, овочів, соняшнику, винограду, вовни. Сільгоспугіддя займають 90 %, під оранкою зайнято 85% угідь, отже, розширення сільськогосподарського виробництва можливе шляхом інтенсифікації. В районі вирощують зернові культури такі, як ячмінь, соняшник, ефіроолійні (коріандр, троянда, лаванда, шавлія та ін.), тютюн, цукрові буряки. Міжрайонне значення мають овоче-баштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани і кабачки, кавуни і дині). Овочівництво активно розвивається навколо міста-мільйонера Одеси, великих центрів консервної промисловості (Херсона і Ізмаїла) та на південному заході Криму. Баштанні продовольчі культури культивують повсюдно в межах району. Славиться район садами та виноградниками. Садівництво поширене на всій території району, але особливо в АР Крим. У насадженнях домінують абрикоси, персики, черешня, вишня, слива, яблуня, груша, грецький горіх, мигдаль. Район посідає перше місце в Україні за насиченістю виноградниками (Крим та Одещина). [2]

Основні галузі тваринництва - скотарство молочно-м'ясного і м'ясо-молочного напрямку, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво і шовківництво. Район є найважливішим в Україні за виробництвом тонкорунної вовни.

На потужній сільськогосподарській ресурсній базі активно розвивається харчова промисловість.

Виноробна промисловість - одна з найбільш розвинутих галузей харчової промисловості району. На неї припадає 90 % загальнодержавного виробництва вин. Тут щорічно виробляється до 40 млн. декалітрів виноградного вина, 300 тис. декалітрів коньяку та 3 млн. пляшок шампанського. Спеціалізовані підприємства первинного виробництва зосереджені переважно у південноузбережному та передгірних районах Криму, а також у Придніпров'ї та південно-західній частині Одеської області. Тут сформувався Південний виноградно-виноробний район.

Район займає перше місце за виробництвом плодоовочевих консерв серед соціально-економічних районів України. Найбільші плодоовочеконсервні комбінати розміщені в Херсоні, Ізмаїлі, Одесі та Сімферополі. Тютюново-ферментаційна промисловість діє в Ялті, Феодосії, Сімферополі; ефіроолійна - у Сімферополі, Алушті, Судаку; олійно-жирова - в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Вознесенську; цукрова - Котовську, Одесі. [2]

У Причорноморському соціально-економічному районі найбільший в країні рибопереробний комплекс, який використовує ресурси Азово-Чорноморського басейну. Вилов риби в основному збільшується за рахунок приросту океанічного рибальства. Найбільші центри рибної промисловості - Одеса, Керч, Севастополь, Білгород- Дністровський.

Найбільші підприємства м'ясної промисловості зосереджені переважно у великих містах - Одесі, Миколаєві, Херсоні, Сімферополі, Севастополі та ін. Підприємства маслоробної, молочної і сироварної промисловості розташовані в районах розвинутого молочного скотарства і у великих містах.

3. Промислове виробництво

Основна галузь спеціалізації промисловості району -- машинобудування і металообробка. Тут розвивається сільськогосподарське машинобудування, суднобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для зрошувальної меліорації, обладнання для легкої, харчової і хімічної промисловості. Створена потужна енергетична база.

Важливою галуззю спеціалізації Причорномор'я є санаторно-курортне і туристичне господарство. Тут налічується близько 200 санаторіїв, пансіонатів і будинків відпочинку. [4]

Розвинуті харчова і легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Промисловість має провідне значення в районі. Провідна роль у промисловому виробництві належить машинобудівному комплексу. Підприємства суднобудування й судноремонту є у всіх областях району. Тут виготовляється переважна частина морських і річкових суден України. Суднобудування розвинене у Севастополі, Херсоні, Керчі, Миколаїві. Сільськогосподарське машинобудування посідає важливе місце в економіці району. Верстатобудування також є спеціальною галуззю району. Тут вперше в Україні організовано виробництво радіально - свердлильних верстатів. Центром є Одеса верстатобудування, це пояснюється наявністю значного контингенту кваліфікованих робітників та мережі науково-дослідних установ та лабораторій. В Сімферополі й Одесі виготовляється електроніка. [2]

Таблиця 1 Виробництво промислової продукції в Причорноморському економічному районі.

Другою за значенням галуззю промисловості є харчова, яка входить до агропромислового комплексу.Провідна роль належить рибній, виноробній, м'ясній,олійній, тютюновій і ефіроолійній галузям. Консервна промисловість здобула широкого розвитку майже по всій території району особливо у Одесі, Херсоні, Сімферополі.

Виноробна промисловість представлена великими заводами шампанських і марочних вин, коньячними заводами що зосереджені переважно в Автономній республіці Крим і в Одеській області. [2]

Таблиця 2 Виробництво продукції харчової промисловості в регіоні.

Легка промисловість є третьою за обсягом виробництва після машинобудування й харчової промисловості. Провідна роль у легкій промисловості належить текстильній галузі ( виробництву бавовняних тканин). Херсонський бавовняний комбінат найбільший з цієї галузі у Україні. Сукно виробляється в Одеській області. [4]

4. Демографічні та економічні передумови розвитку району

Демографічна ситуація у районі складна. Частка осіб працездатного віку становить 55% що є найвищим показником серед районів України. Характерною рисою розселення Причорноморського району є те, що його найбільші міста - Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастополь, Керч- розташовані вздовж морських берегів. З будівництвом залізниці структура господарства почала швидко ускладнюватися. Різко виросли обсяги експорту пшениці, виникло велике борошномельне виробництво з орієнтацією на експорт. На зовнішній ринок працював цукрорафінадний завод Одеси. На імпортній сировині діяли джутова, тютюнові. Наприкінці XIX ст. виникло суднобудування в Миколаєві. На півдні України вирощують переважну частину винограду. Район лідирує у виробництві кукурудзозбиральних комбайнів, плугів, джутових тканин, рибальстві, суднобудуванні.

Перехід до ринкової економіки відкриває перед районом нові можливості для розвитку, особливо на шляху зміцнення економічних зв'язків з країнами Середземномор'я, Близького Сходу, Латинської Америки, Далекого Сходу.

Через Дунайську транспортну систему район має вихід до Східної та Центральної Європи. [2]

5. Стан транспортного та рекреаційного комплексів

З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, - рекреаційною діяльністю. Рекреація - це відтворення фізичних і духовних сил людини, затрачених у процесі праці. Сутність рекреації полягає у задоволенні всебічних потреб людини, пов'язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням часу в період дозвілля. З економічної точки зору рекреація спрямована на відтворення робочої сили, на формування споживчого попиту як на товари, так і на послуги. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює сферу прикладення праці, суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, активізує приплив іноземної валюти. Рекреаційний комплекс слід розглядати як частину світового господарства, пов'язану з опануванням територій для відпочинку, профілактичного та реабілітаційного лікування, туризму. В окремих країнах він дає чималі прибутки у загальній економічній діяльності, випереджаючи іноді промисловість та сільське господарство. В останні роки в країнах світу відбувається розширення площ земель, що відводяться під рекреацію.

Специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку в районі морського, залізничного, автомобільного, річкового видів транспорту. Найбільше значення має морський транспорт : Азово-Чорноморське і Дунайське пароплавства. На морському узбережжі розташовані торгові порти. Велике значення має річковий транспорт Дунаю, Дніпра, Південного Бугу, Дністра. [1]

Рекреаційний комплекс Причорномор'я є галуззю спеціалізації. Він представлений переважно закладами лікування, відпочинку, туризму. Тривалість сонячного сяйва, теплий клімат, морське узбережжя, мальовничі ландшафти Криму, лікувальні грязі, ропа лиманів, мінеральні джерела - це все сприяє розвитку. Для курортного господарства умови є майже скрізь у Причорномор'ї, але найбільше - Кримський та Одеський райони. Кримський район базується на унікальному субтропічному кліматі, мальовничих гірських ландшафтах, морських пляжах, лікувальних грязях. В Одеському регіоні перше місце займають морські пляжі, лікувальні грязі, мінеральні джерела типу "Куяльник". Південний берег Криму: клімат помірно континентальний та середземноморський. Це один з основних курортних районів: він розташований на приморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір'я (на сході). До них відносяться Форос, Алупка, Мисхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гурзуф, Алушта. Клімат тут винятково сприятливий - період з температурою, вищою за 10°С триває 7 місяців. [3]

Курорт Алушта - один з найгарніших куточків Південного берега Криму. Він оточений пасмом гір, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали північні вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому зима та весна тут трохи холодніші, ніж у Ялті, літо - менш спекотне. Є природні пляжі.

Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворює навкруги Ялти амфітеатр, що спускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті сторічним сосновим лісом та виноградником. На території курорту багато парків, скверів, квітників, протікають річки. Завдяки географічному положенню клімат Ялти відносять до теплого морського. [3]

6. Проблеми розвитку Причорноморського економічного району

Найгостріше у Причорноморському районі постають проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. У районі не розробляються значні родовища корисних копалин. В харчовій промисловості утворилася диспропорція між обсягом виробництва сировини й виробничими потужностями її переробки, особливо бракує потужностей по переробці винограду, соняшника. Недостатньо розвинена виробнича база будівництва, регіон не забезпечує себе цілком будівельними матеріалами, хоча сировини для їхнього виробництва у районі достатньо. Для сучасного етапу розвитку економічних стосунків характерне зростання ролі рекреації у всіх сферах життєдіяльності суспільства, обумовлене підвищення значення відпочинку в процесі відтворення робочої сили. Рекреаційна сфера, як невід'ємна складова економічної системи, щорік залучає значні розміри рекреаційних, трудових, матеріальних ресурсів і технологій. Матеріальне виробництво і ринок послуг все більше і більше орієнтуються на ринок рекреаційних послуг. Значення рекреаційної діяльності особливо посилюється під впливом як науково-технічної революції, так і погіршення умов життя і так далі Розвиток рекреаційної діяльності спричиняє безперервний пошук оптимальних співвідношень між виникаючими потребами населення у відпочинку і раціональним використанням природних ресурсів, то метою даного дослідження є аналіз основних тенденцій розвитку рекреаційного комплексу. Оскільки входження в ринкову економіку проводиться наявністю максимальної диференціації пропонованих рекреаційних послуг, наданням можливості їх вибору різними категоріями населення. Рекреаційні потреби, як одні з соціальних потреб суспільства є основним чинником ефективного розвитку, задовольняються в процесі рекреаційної діяльності. Найважливішим аспектом рекреаційної діяльності є регіональний, оскільки рекреація можлива лише на територіях, що мають в своєму розпорядженні певні умови. На мою думку, розвиток курортно-рекреаційної сфери Криму є не лише регіональним пріоритетом, але і національним пріоритетом, що дозволяє реалізувати основну соціальну функцію держави, яка полягає в створенні умов для відновлення здоров'я і життєвих сил населення України.

На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно. За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система, особливо забруднені моря. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд. Основні проблеми розвитку: недостатньо раціональне використання природних умов і ресурсів; слабке забезпечення водою Кримського півострова; протиріччя в розміщенні і розвитку підприємств важкої промисловості, в утворенні великого портового господарства, з одного боку, і використанні рекреаційних ресурсів -- з іншою; забруднення заходу Криму приводить до ослаблення лікувальних властивостей сакської грязі; загрозливий екологічний стан Чорного і Азовського Моря і озера-затоки Сиваш; видобуток гальки і вапняку на пляжах негативно впливає на природні особливості курортів Криму; морські бази і військово-повітряні сили створюють великі шумові забруднення; реалізація програми охорони пам'ятників культури Кримського півострова.

Висновок

Причорноморський регіон має всі умови для розвитку курортно-рекреаційного господарства і потужної туристичної індустрії. Але, незважаючи на процвітання окремих курортів і туристичних центрів, у цілому галузь перебуває у занепаді. Сучасне курортно-рекреаційне господарство Причорномор'я за своїми масштабами і структурою далеко не відповідає вимогам оптимального функціонування. Це зумовлене, з-поміж багатьох причин, також слабкою матеріально-технічною базою комплексу, територіальною і часовою нерівномірністю діяльності його закладів. Багато проблем пов'язано з обслуговуванням рекреантів. Зокрема, недостатньо розвинута мережа громадського харчування, не вистачає туристичних комплексів, готелів, кемпінгів і т. п. Але ж турбота про неорганізованих рекреантів має стати неодмінною складовою частиною загальнокурортного обслуговування, бо в перспективі частка цього потоку зростатиме.

Та само і розвиток іноземного туризму стримується слабкою матеріально-технічною базою для приймання та обслуговування приїжджих. Рівень комфортності курортно-рекреаційних закладів не відповідає сучасним міжнародним стандартам. Розвиток курортно-рекреаційного господарства тісно пов'язаний з екологічною безпекою країни. Негативний вплив на природне середовище Причорномор'я справляють шкідливі викиди, забруднення територій стічними водами і відходами промислових підприємств, стихійна забудова санаторно-курортних зон, нерегульований наплив неорганізованих рекреантів тощо. Природні ресурси курортно-рекреаційних зон зазнають величезного техногенного тиску, зумовленого функціонуванням промислових підприємств, комунального господарства, автомобільного та морського транспорту. Існуюча нині екологічна ситуація вкрай руйнівно впливає на стан джерел мінеральних вод та грязьових відкладів.

Антисанітарні умови підвищили загрозу різного роду захворювань, у тому числі шлунково-кишкових. У багатьох місцях відпочиваючим заборонено купатися, бо відзначається наявність хвороботворних бактерій у воді понад допустимі норми.

Будучи регіоном масового відпочинку й оздоровлення, Причорномор'я водночас має розвинену промисловість, там ведеться багатогалузеве сільське господарство. Внаслідок інтенсивного антропогенного впливу забруднюється повітря, вода, потерпає рослинний і тваринний світ, погіршується якість лікувальних факторів аж до повної їх деградації.

Суперечність між рекреаційною та господарською діяльністю людини слід радикально розв'язати, інакше будуть безповоротно втрачені рекреаційні ресурси усіх курортно-рекреаційних районів Причорномор'я. Уже сьогодні Чорне море певною мірою втратило свою привабливість для туристів через погіршення екологічного стану та з економічних причин.

За попередніми підрахунками, місткість санаторно-курортних і туристичних закладів Причорномор'я найближчим часом можна було б збільшити у 2-3 рази. Проте поглиблення економічної кризи, відсутність коштів і матеріальних ресурсів протягом останніх 7 років зумовили припинення реалізації більш як половини розроблених великих проектів.

Список використаної літератури

1. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2002. - 293 с.

2. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. - Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. - 346 с.

3. Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2008. - 76 с.

4. Економічна географія України / За ред. М. Д. Пістуна. - К.: Вища школа 2007. - 320 с.

5. Заставний Ф.Д. Соціально-економічна географія України. - Львів: Світ, 2008. - 606 с.

Размещено на Allbest.ru