Тенденції і проблеми розвитку Придніпровського економічного району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Тема моєї курсової роботи: Тенденції і проблеми розвитку Придніпровського економічного району.

Економічний район - це економічно цілісна частина території країни, якій властиві такі ознаки, як спеціалізація і комплексність господарства.

Економічне районування в соціалістичній Україні на державній організаційній основі, по суті, розпочалось з 1921 року. Основою його формування був територіальний поділ праці, що зумовлював виробничу спеціалізацію окремих територій.

Головним завданням економічного районування є прискорити ріст продуктивності суспільної праці. Економічне районування повинно обґрунтовувати розвиток територіально-виробничих комплексів, встановити всі прогресивні тенденції в розвитку географічного поділу праці, міжрайонних і внутрішньорайонних зв'язків.

Площа району, до якого входять Дніпропетровська і Запорізька області -- 59,1 тис. км кв. Населення -- 6,0 млн. осіб. Землі теперішнього Придніпровського району, заселені ще до нашої ери, а пізніше стали тереном переміщення кочових народів. З часів Київської Русі його знову почали заселяти наші предки, а в XV ст. тут зародилося запорізьке козацтво, яке обороняло південні рубежі України від ворожих набігів. Тодішнє Запоріжжя охоплювало майже повністю територію цих теперішніх двох областей і було у XVI-XVIII ст. своєрідною українською державою з високим рівнем демократизму в управлінні, організації господарського життя, освіти. Знищення російським царизмом Запорізької Січі і цілеспрямована політика жорсткої русифікації так і не дали бажаних результатів для метрополії на цих історичних українських землях. Тому і зараз тут в основному проживають нащадки запорізьких козаків. Економіко-географічне положення району характеризується тим, що він охоплює не тільки південно-східну, але й центральну в географічному відношенні частину держави. Придніпровський ЕР не має виходу до державного кордону. Він межує з чотирма економічними районами країни, виходить до Азовського моря. Значний вплив на економічний розвиток має те, що територію району майже посередині перетинають річка Дніпро, важливі залізничні та автомагістралі, а також те, що він близько розміщений до важливої паливно-сировинної бази країни -- Донбасу.

Метою даної курсової роботи є вивчення загальної характеристики Придніпровського економічного району, його території, розміщення, природні умови та ресурси, розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, тощо.

В наступних розділах курсової роботи нами висвітлюється ряд проблем та перспектив соціально-економічного розвитку даного району.

Об'єктом дослідження в даній роботі є Придніпровський економічний район, його трудовий, ресурсний потенціал, територіально-галузева структура, проблеми району та шляхи їх вирішення.

Актуальність вивчення галузевої структури господарства цього району полягають в необхідності вивчення економіки та розміщення продуктивних сил району, особливостей економічних, соціальних та екологічних проблем розвитку з метою їхнього корегування.

Мета роботи - проаналізувати тенденції та проблеми розвитку ППридніпровького економічного району.

Задачі роботи:

1. Надати оцінку розташування району та його спеціалізації.

2. Висвітлити трудовий та природно-ресурсний потенціал району, проблеми та шляхів їх вирішення.

3. Розкрити особливості територіально-галузевої структури району.

4. Розкрити особливості законодавчого і організаційного забезпечення регулювання економіки району.

5. Зробити загальні висновки по досліджуваній темі.

Робота складається з вступу, чотирьох розділів , висновку, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Місце регіону в економіці України

1.1 Географічне положення регіону

Придніпровський економічний район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, у стоках Дніпра (див. Додаток Б). Він займає частину середнього Придніпров'я. До його складу входять Дніпропетровська та Запорізька області.

Це п'ятий район України за площею - 59,1 тис. км2 (9,8% території України) в т.ч. площа Дніпропетровської обл. становить 31,9 тис.км2, а Запорізької - 27,2 тис.км2. Населення Придніпровського району складає близько 5,3 млн. осіб (11,3% жителів країни).

Межує на півночі з Північно-Східним, на сході -- з Донецьким, на півдні -- з Причорноморським, на заході - з Центральноукраїнським економічним районами. Південь Запорізької області омивається водами Азовського моря [11].

Придніпров'я займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним із найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.

Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка (45 % промислово-виробничого персоналу і 28 % товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40 %. Чорна металургія -- на другому місці у його промисловому виробництві: 25 % за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропетровська обл. -- 32 %) і 38, 5 % за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. -- 45, 5 %). У районі концентрується більше ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників, далі йде легка (7 %), харчова (5 %), хімічна і нафтохімічна (4 %) промисловість.

Придніпров'я відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України: концентруючи майже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільського господарства країни.

Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі грунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району [10].

Крім того, вигідним є транспортне положення району: через його територію проходять важливі залізничні, автомобільні, водні шляхи по Дніпру та Азовському морю. Це сприяє налагодженню тісних економічних зв'язків з багатьма регіонами країни, насамперед з Донецьким економічним районом, зв'язки з яким практично мають технологічну спрямованість: начебто роз'єднують територіально об'єднані ланки чорної металургії (вугільну промисловість і залізнорудну базу) і пов'язані з ними виробництва Донбасу та Придніпров'я [4, с.324].

Придніпровський економічний район унікально поєднує природні умови і ресурси, що стало однією з основних передумов формування потужного територіально-виробничого комплексу.

Рельєф району - це слабкорозчленована рівнина із загальним нахилом до долини Дніпра й Азовського моря. На північному заході - відроги Придніпровської височини (висота до 192 м), яка поступово знижується у південно-східному напрямі і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На півдні ця височина переходить у Причорноморську низовину. Північно-східна частина району зайнята Придніпровською низовиною. На південному сході лежить Приазовська височина, для якої характерні ізольовані підвищення (до 324 м). У південному напрямі до узбережжя Азовського моря висоти поступово зменшуються до 70 - 20 м і височина переходить у Причорноморську низовину, яка крутим уступом обривається до моря. Уздовж узбережжя простягаються довгі вузькі піщані, намиті морем коси (Бердянська, Обитічна та ін.). У цілому поверхня економічного району дуже розчленована глибокими долинами річок, балками, ярами (особливо в центральній частині), що ускладнює спорудження транспортних комунікацій [2, с.326].

Клімат району помірно континентальний з посушливим жарким літом і малосніжною зимою. Для Дніпропетровської області характерні часті відлиги. Середня температура січня від мінус 6 °С на півночі до мінус 4 °С на півдні, липня - відповідно 22°С і 23 °С. Опадів випадає 350-490 мм за рік. переважно у весняно-літній період.

В Придніпровському економічному районі зосереджено близько 12,6 млн. га земель (суші) -- 13,7 % України, у тому числі 6,8 млн. га сільгоспугідь і 5,8 млн. га ріллі. Землезабезпеченість у розрахунку на одного мешканця району досить висока і становить 0,97 га сільгосподарських угідь і 0,80 га ріллі (по Україні відповідно 0,87 і 0,59 га). У Придніпров'ї відмічається надмірно висока розораність сільгосподарських угідь -- 85,1 [1, с. 684].

У районі переважають звичайні середньогумусні чорноземи, але є відмінності по території. У Запорізькій області серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи (75 % площі області): на півночі -- чорноземи звичайні, на півдні -- південні та південні солонцюваті, майже повністю розорані. На півдні та у південно-західній частині області -- темно-каштанові й каштанові ґрунти (10 % площі області), переважно солонцюваті. У заплавах річок, на берегах лиманів та піщаних косах поширені солончакові ґрунти.

У Дніпропетровській області переважають звичайні та південні чорноземи (48 % площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші ґрунти. Вздовж лісового берега Дніпра та в басейні р. Вовча -- задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2 % (3 -- 5 % у басейні річки Базавлук, 70 -- 80 % на Дніпровське-Сурському межиріччі). Дніпропетровська область розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції [12].

Водними ресурсами район забезпечений нерівномірно. Так, густота річкової мережі на Лівобережній частині Дніпропетровської області сягає 1-1,5 км/км2, а в межах Причорноморської низовини - лише 0,1-0,3 км/км2. Головною річкою є Дніпро з багатьма притоками. У межах району знаходяться Дніпровське та частини Дніпродзержинського і Каховського водосховищ. Озер мало. Для постачання питної і технічної води Криворіжжю споруджено канал Дніпро-Кривий Ріг. Через територію Придніпров'я проходять траси каналів Дніпро-Донбас та Каховського.

Лісові ресурси району становлять 800,5 тис. га, або 13,5% його території. На Дніпропетровщині є ліси двох типів: заплавні і байрачні. Площа лісів області складає 78,9 тис. га. У Запорізькій області площа лісів становить 108 тис.га, в тому числі штучно насаджених 32,3 тис. га. Промислового значення лісові ресурси не мають.

Придніпровський економічний район завдяки сприятливим кліматичним умовам добре забезпечений рекреаційними ресурсами. Так, на узбережжі Азовського моря є зручні піщані пляжі. У районі використовуються джерела мінеральних вод та лікувальні грязі. Основні запаси лікувальної грязі сконцентровані в приморських лиманах (Молочний та Утлюцький), озерах (оз. Солоний Лиман Новомосковськом району Дніпропетровської області, Велике та Красне поблизу Бердянська) і затоках. Родовища мінеральних вод розміщені переважно на півдні району (Якимівське, Приазовське, Приморське, Бердянське). Води слабкої мінералізації використовуються для промислового розливу.

Природні умови й ресурси району сприятливі для розвитку багатогалузевого сільського господарства, особливо зернового, а також для вирощування соняшнику, цукрових буряків, садівництва та м'ясо-молочного тваринництва [4, с.328-329].

У Придніпровському економічному районі зосереджені різноманітні, багаті, а також унікальні родовища мінерально-сировинних ресурсів, потенціал запасів яких найбільш вагомий в Україні. Особливо виділяються металічні, тверді, гірничорудні та корисні копалини для будівництва.

Тут зосереджений значний науково-технічний потенціал держави. Наукові школи Придніпров'я працюють над новими науковими проблемами, розробляють і впроваджують проекти, що, зокрема, стосуються формування і реалізації космічної програми України, створення енергозберігаючих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві і сільському господарстві [1, с. 678-679].

Інтегральний природно-ресурсний потенціал району дуже великий: 36% загальноукраїнського показника (Додаток А). Світове значення мають поклади вугілля, залізної та марганцевих руд. Майже 8.6 млрд. т кам'яного вугілля залягають у родовищах Дніпропетровської області (Західний Донбас). Поклади бурого вугілля виявлено у П'ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому, Синельниківському, нафти та природного газу - у Царпчанському і Новомосковському районах. Якість вугілля висока, проте і собівартість його значна, бо видобувається воно вже давно, верхні шари його вичерпані, шахти досить глибокі. До того ж і обладнання для його видобутку дуже застаріло. Потужний пласт залізних руд Криворізького басейну залягає уздовж ріки Інгулець. Запаси їх становлять понад 12 млрд. т. Перспективними є родовища руд Оріхово - Павлоградська та Чортомлицька магнітні аномалії. Жовт'япське родовище у П'ятихатському районі [5, с.327].

З інших покладів рудних корисних копалин відзначимо родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їхній основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат. У Широківському районі знайдено боксити - сировину для виплавки алюмінію.

У межах району знаходиться західна частина Донбасу. Запаси кам'яного вугілля складають тут майже 8,6 млрд. т. Буре вугілля виявлене у П'ятихатському. Верхньодніпровському, Криворізькому та Синельниківському районах Дніпропетровської області, а також -- подекуди у Запорізькій області.

Паливно-енергетична сировина представлена ще нафтою і природним газом (Царичанський та Новомосковський райони Дніпропетровської області).

Заслуговують на увагу поклади каоліну (Просянське родовище), вогнетривких глин, вапняків (Криворіжжя) і гранітів (Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища). Є також запаси мінеральних вод і лікувальних грязей.

Надмірна територіальна концентрація виробництва, переважання матеріаломістких й енергомістких виробництв створили в регіоні дуже напружену екологічну ситуацію [3, с.257].

У розвитку сільського господарства Придніпров'я провідними є: виробництво зернових, олійних, овочевих і плодоягідних культур, продукції молочно-м'ясного скотарства, птахівництва, свинарства, тонкорунного вівчарства, які обумовлюють його спеціалізацію в загальнодержавному поділі праці [1, с. 679].

Отже, Придніпровський економічний район має вигідне географічне положення, а також добре розвинений ресурсний потенціал, велика кількість корисних копалин, що сприяє розвитку промисловості, сприятливі кліматичні умови, багато видів ґрунтів, що сприяють розвитку сільського господарства.

1.2 Спеціалізація Придніпровського економічного району

Від незапам'ятних часів територію Придніпровського району заселяли наші предки. По Дніпру проходив дуже важкий шлях, який свого часу називали шляхом “із варяг у греки ”. В період існування Київської Русі наші предки використовували його для торгівлі з найбільшим у той час торговельним центром світу - Візантію, а також для воєнних походів. Пізніше по цьому шляху ходили запорізькі козаки, щоб визволяти своїх братів і сестер з турецької неволі і повертали їх на рідну землю.

Декілька сотень літ цю територію називали чомусь Диким полем, яким вона ніколи не була, тому що в період Київської Русі тут жили бродники, а пізніше - Запоріжзька вольниця, і територія була досить густо заселена та поділена на паланки (адміністративні одиниці) Запоріжжя. Нинішнє українське населення краю - це в основному потомки запорізьких козаків [9, с.560].

Існування Запорізької Січі на території району мало велике історичне значення. Тривалий час регіон мав суто сільськогосподарську спеціалізацію. З XVIII ст. тут розвивається видобувна промисловість; цей процес, різко прискорюється з середини XIX ст., коли почала формуватися потужна металургійна промисловість. Капіталістичні відносини в промисловості розвивалися тут прискореними темпами, що, поряд з іншими факторами, перетворило регіон на одну з найбільших металургійних баз світу. В XX ст., особливо в роки індустріалізації, здійснюється небачена за масштабом концентрація металомістких, енергомістких видів виробництва. Цей процес посилюється після другої світової війни через створення потужностей військово-промислового комплексу, на який працювали металургійна, хімічна промисловість, машинобудування, енергетика.

Природні та історико - економічні передумови сприяли створенню в районі територіально-виробничого комплексу класичного типу: тут діють послідовні й паралельні зв'язки між галузями й об'єктами виробництва; широко запроваджено кооперування й комбінування; чітко виділяються "поверхи" в галузевій структурі комплексу. Нижній поверх складає видобувна промисловість; далі йде металургія, енергетика; ще вище -- машинобудування, хімічна промисловість (зокрема коксохімія). Район вкрито густою мережею залізниць та автомобільних шляхів, його перетинає Дніпро, що сприяє зміцненню виробничих й інших економічних зв'язків між галузевими й просторовими елементами комплексу.

Хоча виробничий потенціал району дуже потужний, він базується переважно на застарілих, зношених фондах. Галузева структура промисловості, з переважанням матеріаломісткостких виробництв, характеризується певною консервативністю, відсталістю порівняно з розвиненими країнами Європи (Німеччина, Велика Британія), для котрих фаза металомісткого машинобудування вже позаду [6, с.315-316].

Цей розділ вивчає давнє походження району, формування його господарства ще за часів Київської Русі, - з початком формування господарського комплексу району. Важливе значення для Придніпровського району мало також існування, на його території, Запорізької Січі, що сприяло розвитку виробничих відносин та галузевої структури району.

Вплинуло на формування господарства району також, утворення природних ресурсів, які сприяли стрімкому розвитку виробничого потенціалу району.

Розділ 2. Природно - ресурсний , трудовий потенціал Придніпровського економічного району

2.1 Природно - ресурсний потенціал Придніпровського економічного району

У цілому район небагатий на мінерально-сировинні ресурси . З енергетичних тут виявлені незначні поклади нафти і газу у північній частині Криму. Перспективними є запаси цих корисних копалин у шельфовій зоні Чорного та Дзовського морів. Значний потенціал у районі вітрових ресурсів і сонячної енергії, що може використовуватися для виробництва електроенергії. Рудні й нерудні корисні копалини представлені Керченським родовищем залізних руд, запасами різних солей у Сиваші, солоних озерах і Чорноморських лиманах, а також найкращими за якістю флюсовими вапняками, різними видами будівельної сировини. .

Основою водних ресурсів району є нижні течії великих річок, які не задовольняють повністю його потреби. Водозабезпеченість району нижча за середню для України у шість разів.

Частка лісових ресурсів Південного району дуже незначна. До того ж тільки у Криму є природні ліси, а в інших областях понад 70 % становлять штучні насадження.

Важливе значення для економіки району мають біологічні ресурси Чорного та Азовського морів.

Переважання рівнинних просторів Причорноморської і Північнокримської низовини, що обрамлені з північного заходу відрогами Подільської височини, а з південного сходу -- Кримськими горами, створює зручні умови для механізації сільськогосподарських робіт, прокладання сухопутних шляхів сполучення. Теплий клімат з тривалим вегетаційним періодом (220--240 днів), земельні угіддя з родючими чорноземними та каштановими грунтами створюють умови для вирощування теплолюбних культур помірного поясу, а на Південному узбережжі Криму -- деяких субтропічних рослин. Негативним чинником є недостатнє зволоження території та часті посухи, суховії, пилові бурі. Тому необхідний цілий комплекс заходів, аби зберегти вологу, ґрунти від ерозії, а також розширювати зрошувальні системи. У межах району унікально поєднуються рекреаційні ресурси. Передусім, це теплі моря, чудові пляжі й сприятливий клімат морських узбереж, а також лікувальні грязі озер, лиманів, мінеральні джерела, мальовничі ландшафти гір, природозаповідні та історико-культурні об'єкти.

2.2 Демографічний стан Придніпровського економічного району

Населення Придніпровського економічного району станом на 1 січня 2010 року складає близько 5,3 млн. чол., у тому числі Дніпропетровська область - 3,5 млн. чол. та Запорізька область - 1,9 млн. чол.

Таблиця 2.1 Населення Придніпровського району (тис. осіб)

Область	Кількість наявного населення	Кількість постійного населення
	2006	2008	2010	2006	2008	2010
Дніпропетровська	3662,6	3476,2	3422,9	3640,8	3472,9	3419,6
Запорізька	1970,2	1877,2	1846,9	1972,3	1876,4	1846,1
По району	5632,8	5353,4	5269,8	5513,1	5349,3	5265,7
Україна	49429,8	47280,8	46646	49115	47100,5	46465,7

Дана таблиця показує кількість наявного та постійного населення в областях району та по Україні в цілому, його збільшення чи зменшення в різні роки. З таблиці видно, що чисельність населення різко зменшується і це є негативним фактором як для Дніпропетровської, Запорізької областей, так і для України.

У містах і містечках мешкає 80,4% населення. Пересічна густота населення 92,1 осіб/км2, у тому числі на Дніпропетровщині -- 111,0 осіб/км2, на Запоріжжі -- 70,0 осіб/км2. Густота сільського населення сягає 18,0 осіб/км2 (на Дніпропетровщині і Запоріжжі - відповідно, 18,8 осіб/км2 і 17,1 осіб/км2), що майже на 31% менше від пересічно - державного показника. Пересічна людність сільського поселення в районі більше 451 осіб, що в 1,2 рази менше, ніж по Україні. У Запорізькій області середні розміри сільського населеного пункту майже на 90 осіб більші, ніж у Дніпропетровській області (відповідно, 505 і 416 осіб) [3, с.257-258].

Значна частина населення (76 %) проживає в містах з населенням понад 100 тис. чол. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді. До міської системи поселень належать великі промислові центри (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Павлоград, Орджонікідзе), промислово-транспортні і транспортно-промислові (Синельникове, Апостолове, Верхівцеве, П'ятихатки) та невеликі міста у густонаселених сільськогосподарських районах, що виконують функції адміністративних, промислових і культурних центрів. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості,становить 36,9%. Коефіцієнт народжуваності - один з найнижчих у державі - 8,7%, коефіцієнт смертності - 16,7%, природний приріст - 8% [11].

Працездатне населення в Придніпровському районі складало 58,8% (такий же показник, як і для Донецького району), молодь - 17,9% (на 0,8% менше пересічно українського показника), особи похилого віку - 23,3% (на 0,1% менше). На 1000 осіб населення району припадало 306 пенсіонерів, що, загалом, відповідало пересічно - державному рівню (301). У статевій структурі людності жінки кількісно переважають чоловіків. Так, 851 особи чоловічої статі припадали на 1000 осіб жіночої статі, що на 11 осіб менше від величини, властивої для України.

У Придніпровському економічному районі кількість адміністративно-територіальних одиниць становить: 63 сільські райони, 47 міст (з них 22 обласного і 25 районного підпорядкування), 98 селищ міського типу, 3385 сільських населених пунктів. Район належить до великоміського типу з високою чисельністю міських агломерацій. Значним зосередженням міського населення характеризуються індустріально розвинуті області: Дніпропетровська -- 3,1 млн. чол. (84% наявного населення) і Запорізька -- 1,5 млн. чол. (77 %). За останній період зменшилась середня людність міст. У сільському розселенні району знизилась густота населення і людність сільських населених пунктів. Зменшується відплив сільського населення у міста за деякого пожвавлення переселення міських жителів у сільську місцевість.

У районі створена система наукових організацій, яка включає академічну, вузівську, галузеву та заводську науку і охоплює переважну більшість галузей господарського комплексу. На базі науково-технічного потенціалу Придніпров'я розробляються комплексні проблеми, які стосуються питань використання мінеральних ресурсів на основі їх глибокої переробки, металургійного і машинобудівного виробництва, переробки вторинної сировини і побутових відходів, охорони здоров'я та оздоровлення біосфери та гідросфери [1, с. 687-688].

У районі має місце переважання українців. Зокрема, у Дніпропетровській області вони становлять 79,3% усього населення, а у Запорізькій - 70,8%. Росіяни за чисельністю посідають друге місце, а їхня частка коливається тут від 17,6% (на Дніпропетровщині) до 24,7% (на Запоріжжі). Білоруси за кількістю утворюють третю етнічну групу, в районі їх мешкає 42 тис. осіб (0,8% у Дніпропетровській та 0,7% у Запорізькій областях), також є євреї (14 тис.) та болгари (28 тис.) [3, с.258].

В усіх сферах економічної діяльності Придніпров'я зайнято 44,3% працездатного населення району, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері. Найбільша кількість зайнятих у промисловості. Вищу освіту мають 15,4% населення - це найвищий показник серед усіх економічних районів України.

Рівень безробіття в Придніпров'ї становить 11,9% у Дніпропетровській області та 14,3% у Запорізькій (в Україні 11,3%). Така ситуація вимагає посиленої уваги до проблем зайнятості населення в районі з боку відповідних державних органів і насамперед служб зайнятості [4, с.331].

Найбільшою проблемою Придніпров'я є надто повільні темпи зростання населення не тільки через зниження природного приросту, перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності, а й у зв'язку з інтенсивним відпливом людей молодого віку в інші області України та за кордон , що спричинює деформацію вікової структури усіх працездатних. Низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства зумовлює потребу розробки практичних заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів Придніпров'я. Розв'язувати цю проблему слід підвищенням продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу [11].

Отже, Придніпровський економічний район є одним з найбільших районів по чисельності населення, більша частина якого проживає у містах. Населення району складає велика кількість різних національностей, значну частину займають росіяни, але переважають все ж українці.

Але виникли також і проблеми з цих питань, наприклад, різке скорочення чисельності населення, у зв'язку з вище названими чинниками. На мою думку, важливою проблемою є міграція населення за кордон, що спричинено низьким рівнем доходів населення. По даним таблиці можна побачити, що порівняно з 2000 роком доходи населення зросли, але це ще не показник збільшення населення так, як збільшується рівень інфляції і йде знецінення грошей.

На нашу думку, проблеми скорочення чисельності населення, низький рівень доходів, незабезпечення роботою працездатне населення та інші, є невирішеними і потребують більшої уваги.

Розділ 3. Територіально - галузева структура Придніпровського економічного району

3.1 Стан основних галузей Придніпровського економічного району

Промисловість Придніпров'я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідні галузі, що визначають спеціалізацію району у міжрайонному поділі праці,- гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, будівельна індустрія.

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам'яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.

Залізорудна промисловість зосереджена здебільшого в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збудовано низку потужних шахт («Гігант», ім. Кірова, ім. Орджонікідзе - всього 24), гірничо-збагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний, Рудний та Інгулецький).

На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров'я, Криворіжжя, Приазов'я. Значна кількість криворізької руди експортується до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.

Важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров'я є марганцево-рудна в районі міст Нікополя і Марганця. Тут видобувають руду шахтовим і відкритим способами. Марганцеву руду використовують у доменному виробництві України для виплавки феромарганцю, значну частину її вивозять за кордон.

Великої уваги потребує подальший розвиток кам'яновугільної промисловості Придніпров'я. У Дніпропетровській області працюють 6 шахт: потужністю 1800 тис. т - одна, 1200 тис. т - чотири, 800 тис. т - одна. Розпочато будівництво ще двох шахт.

Паливно-енергетичний комплекс справляє величезний вплив на рівень, структуру і розміщення промисловості, транспорту та інших галузей. Завдяки покладам вугілля та гідроенергетичним ресурсам саме в цьому районі вперше в Україні почали зосереджуватись енергомісткі види виробництва - кольорова металургія, хімія органічного синтезу та ін. [4, с.331-332].

Енергетика району ґрунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров'я належать до Південної енергосистеми.

Побудова Дніпрогесу (потужністю 650 тис. кВт) свого часу розв'язала дуже важливі народногосподарські проблеми Придніпров'я: створена енергетична база для важкої промисловості, забезпечені умови для електрифікації сільського господарства, відкрито наскрізне судноплавство Дніпром. Пізніше було споруджено Кременчуцьку (потужністю 625 тис. кВт) та Дніпродзержинську ГЕС (325 тис. кВт).

Найбільшими теплоелектростанціями є Придніпровська, Дніпродзержинська і Криворізька ДРЕС.

Велику роль в енергетичному балансі Придніпров'я починають відігравати природний та коксівний газ. Природний газ одержують з родовищ Східноукраїнської нафтогазоносної області, яка знаходиться за межами району. Так, від Шебелинського родовища (Харківська обл.) прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Нікополя, Запоріжжя, Кривого Рогу.

Чорна металургія -- провідна галузь промислового комплексу Придніпров'я, яка історично склалася тут на основі винятково сприятливих природних умов: великих покладів залізних і марганцевих руд, близькості Донецького вугільного басейну з великими покладами коксівного вугілля.

Металургія повного циклу представлена тут заводами у Дніпропетровську, у Кривому Розі ("Криворіжсталь"), у Дніпродзержинську, у Запоріжжі ("Запоріжсталь"). Ці заводи були модернізовані, внаслідок чого їх потужності значно зросли.

Так, на Криворізькому металургійному заводі збудовано найпотужнішу в Європі доменну піч об'ємом 2700 м3 і споруджено новий мартенівський цех з сучасними печами. Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова в Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу.

Значна частка в структурі промисловості -- машинобудування і металообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров'я спеціалізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткування, металоконструкцій (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, Запоріжжі), верстатобудуванні (у Дніпропетровську, Нікополі, Мелітополі), транспортному машинобудуванні (у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі), виробництві сільськогосподарських машин (у Дніпропетровську, Павлограді, Нікополі, Запоріжжі, Бердянську), підйомно-транспортних машин (у Нікополі, Верхньодніпровську, Бердянську).

Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості.

Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров'я є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь. Криворізький завод спеціалізується виготовленням гірничого устаткування, Дніпродзержинський завод поставляє залізничному транспорту вагони і платформи, а Нікопольський машинобудівний -- підйомні крани, різні сільськогосподарські машини.

Придніпров'я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набула широкого розвитку коксохімічна та азотна промисловість. Найбільші центри коксохімії -- Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. На коксохімічних заводах, крім основної продукції -- коксу, виготовляють бензол, мінеральні добрива тощо.

Надалі хімічна промисловість Придніпров'я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції.

У промисловому комплексі Придніпров'я важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів (4,7 % валової продукції всієї промисловості). Територія Придніпров'я багата на поклади різноманітної будівельної сировини -- пісків, глин, гранітів, каолінів.

Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів -- Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград [10].

Агропромисловий комплекс (АПК) району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. На Придніпров'я припадає понад 20% виробництва пшениці від загального виробництва її в Україні, майже 25% - кукурудзи, 28% - соняшнику, 14% - овочів, 11% - м'яса, 15% - молока, понад 20% вовни.

Рослинництво Придніпров'я дає більше половини валової продукції сільського господарства району, забезпечуючи розвиток тваринництва.

Посіви сільськогосподарських культур займають 3,25 млн га, з них 48 % під зерновими культурами, в тому числі до 30 % - під озимою пшеницею. Розораність території сягає 70%. Останнім часом різко зменшилися посіви вівса, жита, ярої пшениці.

З галузей тваринництва розвиваються скотарство (967 тис. голів, з них 474 тис. корів), свинарство (975 тис. голів), вівчарство (141 тис. голів), а також кролівництво, птахівництво, рибництво, шовківництво. Внаслідок недостатньої кормової бази розвиток тваринництва ще не досягає належного рівня.

Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посідає трете місце після машинобудування і металургії. На неї припадає 18% валової продукції промисловості Придніпров'я. Численні підприємства харчової промисловості працюють переважно на місцевій сировині.

Найбільш розвинені борошномельно-круп'яна та олійна промисловість, значну кількість продукції виробляють цукрова, маслоробна, м'ясна, кондитерська та деякі інші галузі.

Підприємства харчової промисловості розміщені в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, Дніпропетровську та в багатьох інших містах [4, с. 338-339].

У галузі транспорту і зв'язку зосереджено 12,5 % основних фондів України вартістю 14,2 млрд. грн., зайнято 168,8 тис. осіб (14,5 % в Україні). У районі розвинуті різні види транспорту: авіаційний, залізничний, автомобільний, трубопровідний і річковий.

По цим двом таблицям можна побачити кількість вантажних та пасажирських перевезень, різними видами транспорту, по Дніпропетровській та Запорізькій областях. Можна також сказати, що вони є досить розвинутими, але нестабільними. Тобто не можна з точністю сказати, що кількість перевезень зменшилась чи збільшилась по всім видам перевезень, так як ці показники дуже різко змінюють, що залежить від розвитку промисловості (вантажні перевезення) та міграцій населення (пасажирські).

Територію району перетинають найважливіші залізниці, які з'єднують найбільші сировинні бази країни -- кам'яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя та Нікопольський марганцеворудний басейн. У той же час Придніпровська залізниця виконує великий обсяг перевезень продукції, зокрема гірничо-металургійного та паливного комплексу Придніпров'я. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування становить у Придніпровському економічному районі 3487 км, а густота колій на 1 тис. км2 -- 42 км (по Україні -- 37 км).

Придніпров'я з півночі на південь перетинає головна водна артерія країни -- річка Дніпро. Вона має вихід до Азовського моря (південь Запорізької обл.). Це забезпечує перевезення вантажів річковим і морським транспортом з виходом у Чорне море. Найбільші річкові порти району -- Дніпропетровський і Запорізький, морський порт на Азовському морі -- Бердянськ [1, с. 695-696].

Швидкими темпами зростає значення автомобільного транспорту у внутрішньорайонних і міжрайонних перевезеннях. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км.

Автошляхова мережа вирізняється високою густотою. Виділяються дуже важливі автомагістралі Москва - Сімферополь, Запоріжжя - Новомосковськ га ін. Автотранспорт зв'язує найбільші міста Придніпров'я (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг та ін.) з багатьма центрами країни.

Трубопровідний транспорт забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, що надходять з інших регіонів.

В районі діють також 1902 дошкільних навчальних заклади, які відвідують 143,6 тис. дітей. За останні десять років їх чисельність скоротилась в 2,2 раза, що пов'язано із погіршенням демографічно-економічної ситуації в регіоні.

Вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації тут 64, в них навчається 51,8 тис. студентів; ІІІ-ІV рівнів - відповідно 19 і 140,8 тис. Своєю потужною науковою базою Придніпровський економічний район виділяється серед інших економічних районів країни.

Характерним є те, що тут готують висококваліфікованих спеціалістів з урахуванням спеціалізації району, - в галузі металургії, машинобудування, енергетики. придніпровський економічний район спеціалізація

В районі 41 санаторій та пансіонат з лікування і 12 будинків та пансіонатів відпочинку, 251 дитячий оздоровчий табір. Заклади для відпочинку розташовані переважно на узбережжі Азовського моря, на Дніпрі, його водосховищах і в плавнях, зокрема на острові Хортиця [6, с. 341-342].

Район має досить потужний виробничий потенціал. Найбільш розвинутими галузями є гірничодобувна, залізнорудна, хімічна, легка промисловості, машинобудування та металообробка тощо. Але найбільш велике значення має паливно-енергетичний комплекс району, який є одним з найбільших в Україні.

Отже, Придніпровський район багатий на природні ресурси, що сприяє високим темпам економічного розвитку через розвиток його галузевого комплексу, різні види промисловості, виробництва, енергетичні ресурси.

3.2 Розвиток транспортного комплексу

Транспортний комплекс району включає всі види транспорту при провідній ролі залізничного. Це пов'язано з матеріаломісткістю виробництва і масовістю перевезень. За щільністю залізничних шляхів (38 км/1000 км2) район поступається лише Донецькому соціально-економічному району. Важлива роль відводиться таким залізницям Харків - Запоріжжя -Мелітополь - Крим, Кривий Ріг - Запоріжжя - Волноваха. Основні залізничні вузли району - Апостолове, П'ятихатки, Запоріжжя.

Автомобільний транспорт має переважно внутрішньорайонне значення. Довжина автомобільних шляхів з твердим покриттям складає 6,1 тис. км. Серед найважливіших автомагістралей виділяються Москва - Сімферополь, Запоріжжя - Новомосковськ. Автотранспорт зв'язує міста району з всіма регіонами України.

Для міжрайонних зв'язків району важливе значення має р. Дніпро з портами в Запоріжжі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську та Нікополі. Позитивним є також вихід Запорізької області до Азовського моря і наявність тут Бердянського порту.

Трубопровідний транспорт забезпечує район нафтою, нафтопродуктами газом, що надходять з інших регіонів.

3.3 Актуальні проблеми регіону та шляхи їх рішення

Аналіз сучасного стану економіки Придніпровського економічного району свідчить про наявність диспропорцій в її розвитку і низки невирішених проблем, зокрема: зменшення обсягів видобутку основних корисних копалин; небезпечні еколого - економічні тенденції в землекористуванні (виведення з обігу родючих земель, значне зменшення гумусового горизонту); дефіцит паливних, водних і лісових ресурсів; високий рівень питомих витрат; недостатній рівень розвитку інвестиційного комплексу; недостатній рівень розвитку соціальної сфери; порушення порайонних пропорцій між виробничою і невиробничою сферами; розбалансованість пропорцій між сферами АПК і суміжних з ним галузей господарського комплексу; загострення екологічних проблем у районах зосередження агломерацій [1, с, 702].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1 - Діаграма росту шкідливих викидів в атмосферне повітря

Найбільшою проблемою району є його важкий екологічний стан. На малюнку 5.1 ми можемо побачити як змінилась кількість шкідливих викидів в атмосферне повітря, порівнюючи 2009 рік з 2004роком. Зіставляючи показники областей із показниками країни в цілому, видно, що рівень забруднення шкідливими викидами є дуже високим, особливо в Дніпропетровській області. Можна сказати, що показники по району займають значну частину забруднення всієї країни.

До найбільш важливих напрямків перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить паливно-енергетичний комплекс, основою якого є кам'яне вугілля Західного Донбасу. У зв'язку з підвищенням собівартості видобутку вугілля постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно обладнати діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрідженого газу метану як палива на транспорті та у електроенергетиці [3, с.344-345].

Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне паливо, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержанням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південно-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропетровській областях, зосереджено більш як 50 % загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом [12].

Остаточно не розв'язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпечення оптимального розподілу засобів і ресурсів, які спрямовуються на освоєння осушених земель, їх гіпсування і створення нового меліоративного фонду; значної шкоди завдає підтоплення родючих земель, зокрема в районі великого Каховського водосховища.

Проблема використання родючих земель з несільськогосподарською метою, грунти району втрачають родючість, рекультивовані землі майже не придатні для використання, видобуток залізної і марганцевої руд призвів до значних змін земної поверхні, різкого зниження рівня ґрунтових вод [4, с.345].

Найбільшою проблемою Придніпров'я є надто повільні темпи зростання населення не тільки через зниження природного приросту, а й у зв'язку з міграцією населення, а також через екологію району . Низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства потребує розробки заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів Придніпров'я. Основним напрямом розв'язання цієї проблеми є підвищення продуктивності праці на основні досягнення науково-технічного прогресу.

Основою господарського комплексу району в майбутньому залишиться гірничо-рудна, металургійна, машинобудівна, хімічна промисловість. Поряд з цим треба розвивати різноманітні галузі легкої та харчової промисловості, що дасть змогу більш раціонально використовувати природні багатства і трудові ресурси району.

Для розвитку економіки району на ринкових умовах треба розв'язати низку проблем, з-поміж яких найважливішими є такі: трансформація металургійного та військово-промислового комплексів; реконструкція електроенергетики; створення буровугільної промисловості; збереження водних ресурсів Дніпра та його басейну; соціально-екологічні проблеми; перекваліфікація та працевлаштування працівників гірничо-добувних галузей; використання біологічних ресурсів Азовського моря; реформування АПК [4, с.346-347].

Рекреаціні проблеми треба розглядати крізь призму більш повного використання передусім водних (басейну Дніпра і Азовського моря) ресурсів для оздоровлення місцевого населення у комплексі з кліматичними ресурсами морського узбережжя.Для створення рекреаційної інфраструктури слід більше використовувати іноземний капітал, інтенсивніше здійснювати економічні реформи у цій сфері.

Слід посилити увагу до проблем водогосподарського комплексу у тісному його зв'язку з еколого -економічним. Йдеться про те, що район в цілому знаходиться у водо-дефіцитній зоні України. Тут зростають потреби у воді комунального господарства міст (у яких проживає майже чотири п'ятих населення району), зрошувального господарства степової частини, гідроенергетики, чорної металургії. При цьому обсяги деяких потреб по суті не можна зменшити [9, с.574-575].

Для використання біологічних ресурсів Азовського моря необхідно зміцнити матеріально-технічну базу рибної промисловості і узгодити суперечливі питання з відповідними органами Російської Федерації щодо спільного користування й ведення різних форм господарської діяльності в акваторії цього моря.

Головними напрямами регіональної аграрної політики мають бути: адміністативне сприяння становленню приватного сектора; першочергова підтримка фермерських господарств тваринницької спеціалізації; створення фінансових резервів у районі для забезпечення довготривалого кредитування сільськогосподарського товаровиробника; створення стабільної та сприятливої податкової системи; розвиток сучасної ринкової інфраструктури аграрного сектора сервісного спрямування; зміцнення матеріально-технічної бази приватного сектора та ін.. [4, с.349].

Отже, район має багато проблем, але на нашу думку кожна проблема має свої шляхи вирішення. На нашу думку, найбільшу увагу потрібно звернути на екологічну ситуацію району. ЇЇ можна розв'язати шляхом екологізації виробництва (перевести його на безвідходне, усунути застаріле матеріало- і водоємне виробництво), зменшити роль добувних галузей, підвищити контроль за екологічно небезпечними підприємствами (хімії, металугрії) тощо. Це частково допоможе вирішити і інші проблеми Придніпров'я, які безпосередньо пов'язані з екологією.

Розділ 4. Особливості законодавчого і організаційно забезпечення

4.1 Особливості регіональної політики Придніпровського економічного району

Розбудова незалежної правової держави, що відбувається в Україні, та реформування системи управління зумовлюють зростання ролі територій у проведенні економічних трансформацій і становленні нових форм господарювання. Сьогодні значно розширюються функції і завдання регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, забезпечення зайнятості населення та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Від того, наскільки оптимально поєднуються інтереси держави і окремих регіонів, залежить збалансованість розвитку народногосподарського комплексу.

В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра національних, політичних, соціальних факторів, що і дає змогу ефективно впливати на регіональний розвиток. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі та інші проблеми, вирішення яких сприяє загальному економічному піднесенню регіонів.

Кабінет Міністрів України розробив і вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної політики», згідно з якою ця політика являє собою систему заходів організаційного, правового та економічного характеру, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Головне їх спрямування -- це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки.

Об'єктами регіональної економічної політики можуть бути різні адміністративно-територіальні утворення або їх сукупність, суб'єктами -- органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо виконують функції щодо забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів.

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку її головною метою є збільшення національного багатства країни на основі підвищення соціально-економічного розвитку регіонів, ефективного використання їх природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрірегіональної збалансованості. Ця мета може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

Зокрема, в економічній сфері вона полягає у досягненні економічно доцільного рівня комплексності господарства регіонів та раціоналізації їх структури; створенні економічних передумов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, проведення земельної реформи та приватизації державного майна, інших ринкових перетворень; створенні і розвитку спеціальних (вільних) економічних зон; удосконаленні економічного районування країни. У соціальній сфері головна мета регіональної економічної політики України реалізується у конкретних заходах, націлених на стабілізацію рівня життя усіх верств населення з поступовим підвищенням рівня добробуту на основі єдиних соціальних стандартів та посилення усіх форм соціального захисту населення; забезпеченні продуктивної зайнятості населення через ефективне регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів; сприянні покращанню демографічної ситуації з метою збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах; формуванні раціональної системи розселення на основі збереження існуючих та створення нових населених пунктів; активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст. У екологічній сфері державна регіональна економічна політика спрямовується на запобігання забрудненню довкілля та ліквідацію його наслідків, впровадження механізму раціонального природокористування, збереження унікальних територій та природних об'єктів.

На основі чіткого визначення мети державної регіональної економічної політики обґрунтовуються її основні завдання. Серед пріоритетних завдань на тривалу перспективу державними органами управління визначено структурну перебудову економіки регіонів України, насамперед промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складною екологічною обстановкою (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Маріуполь та Макіївка). При здійсненні структурних трансформаційних процесів передбачається поліпшити екологічну ситуацію у промислових центрах Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття та на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.