Поняття "міська агломерація": розвиток уявлень і сучасне розуміння

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ «МІСЬКА АГЛОМЕРАЦІЯ»: РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ І СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ

Дорощук М.Ю., аспірант кафедри географії УкраїниЛьвівський національний університет імені Івана Франка

У статті встановлено сутність поняття «міська агломерація» на основі аналізу різноманітних сучасних підходів до її розуміння. Розглянуто основні критерії виокремлення міських агломерацій. Виявлено основні ознаки сучасних міських агломерацій. Проаналізовано спільні та відмінні риси в трактуванні поняття «міська агломерація» зарубіжними й українськими дослідниками.

Ключові слова: міська агломерація, урбанізація, критерії виокремлення міських агломерацій.

Постановка проблеми. Вже понад століття у світі простежується стабільна тенденція росту міських агломерацій. На сучасному етапі міська агломерація є основним центром сучасного суспільного життя, провідною системою розселення, формою територіальної організації міського розселення. Агломерації є складними динамічними системами, що самоорганізовуються, концентрують значні обсяги ресурсів, серйозно впливають на розвиток регіонів та країни загалом, а тому потребують підходів до розуміння поняття їхнього функціонування і розвитку, що підкреслює актуальність та мету дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження міських агломерацій розвиваються впродовж багатьох десятиріч. Необхідність вивчати міські агломерації з'явилась у середині ХХ ст., коли почали виникати великі міста, міста-мільйонники, міста розвинулись за межі адміністративних кордонів та активно освоювали приміські зони. Різноманітні аспекти розвитку і функціонування агломерацій досліджено у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Особливості теорії розвитку міських агломерацій представлено у працях Є. Боже-Гарньє, А. Вебера, Х. Гірша, Е. Гувера, В. Кристаллера, Е. Лампарда, Ч. Левена, А. Льоша, П. Потьє, М. Руже, Ж. Шабо та ін. Дослідженню теоретичних і прикладних проблем розвитку агломерацій чимало уваги надається у працях Е. Алаєва, Д. Богорада, В. Давидовича, П. Дубровіна, Г. Лаппо, Е. Перцика, Ю. Пивоварова, Ю. Пітюренка, А. Степаненка, М. Стронгіної, В. Ступаченка, О. Топчієва та ін. Питання визначення меж агломерації висвітлено в дослідженнях Є. Аніміци, Ю. Білоконя, А. Вишне- вського, М. Дьоміна, Є. Клюшніченка, Е. Кузьмінської, М. Кушніренко, В. Скутіної, І. Фоміна та ін. Прогнозування розвитку міських агломерацій представлено у працях зарубіжних авторів, таких як П. Бейроч, Ж. Бонне, Д. Гордон, Д. Емріс, Дж. Форрестер. Розселенські аспекти проблеми викладено в наукових працях Г. Лаппо, Ю. Пітюренка, Ю. Пивоварова, А. Степаненка, промислово-виробничі аспекти проаналізовано С. Іщуком, О. Кузьмінською, агропромислові - О. Гуцалом, Н. Мезенцевою, Я. Олійником, М. Пістуном, питання районного і міського планування та територіальної структури агломерацій висвітлено в роботах Є. Перцика, Б. Родомана. Особливості сталого розвитку агломерацій, їхні ринкові та соціальні аспекти функціонування досліджували зарубіжні вчені: М. Бекманн, С. Бергстр, Т. Деелстр, Х. Дейвіс, Г. Річардсон та ін.

Постановка завдання. Метою статті є встановлення сутності поняття «міська агломерація» на основі аналізу різноманітних сучасних підходів до її розуміння.

Виклад основного матеріалу дослідження. У процесі урбанізації території простежуються зміни у формуванні та розвитку міст. Виникають системи розселення унаслідок збільшення міст за рахунок приміських ареалів. На зміну містам утворюються інші форми розселення - міські агломерації. Це скупчення населених пунктів, які швидко розвиваються та тісно пов'язані одне з одним. Виникнення агломерацій - це новий етап розвитку міста, коли поселення перетворюється у систему з «розмитими» кордонами. Під час подальшого розвитку агломерації створюють складніші урбанізовані системи - мегаполіси, мегалополіси.

Класичним для європейської урбаністики є визначення П. Мерлена і Ф. Шое: агломерація - це «система, що включає місто і його приміські території» [17].

Термін «агломерація» відповідно до розселення ввів французький географ М. Руже (1973 р.), згідно з яким агломерація виникає тоді, коли концентрація міських видів діяльності виходить за межі адміністративних кордонів і поширюється на сусідні населені пункти [12].

Загалом саме поняття «міська агломерація» є досить глибоко вивченим українськими та зарубіжними вченими. Перші роботи українських науковців, що аналізують процеси урбанізації, концентрації населення і продуктивних сил у містах та їхніх прилеглих приміських територіях, датовані ще першою третиною ХХ ст. (праця В. Кубійовича, 1927 р.) [7].

Міська агломерація є складним геосистемним формуванням, поява якої зумовлена геопросторовим процесом агломерування поселень. Агломерація належить до систем розселення - поєднань поселень, між якими існує більш чи менш чіткий розподіл функцій, виробничі й соціальні зв'язки. В науковій літературі є багато визначень поняття агломерації, однак усіх їх поєднує важливий чинник формування такої системи розселення, а саме - інтенсивні зв'язки між поселеннями, що входять до складу агломерації [16].

На думку О. Шаблія, міська агломерація - це «сукупність просторово близьких, часом і просторово зрощених міських поселень, між якими налагоджуються тісні демографічні, економічні, соціальні та часто адміністративно-управлінські зв'язки» [18].

Згідно з дослідженнями Г. Лаппо розуміння поняття «міська агломерація» можна поділити на дві групи. Перша група понять побудована на класичному розумінні поняття «міська агломерація»: «компактне скупчення територіально зосереджених міст та інших поселень, які у процесі свого розвитку зближаються і між якими посилюються господарські, трудові та культурно-побутові взаємозв'язки» [9]. Інша група понять пов'язана з розвитком процесу «соціологізації» (середина 1970-х рр.) економічної географії, який акцентував увагу на дослідників на життєдіяльності людини. У цей період міську агломерацію трактують як сукупність місць проживання і місць праці з аналізом локалізації усіх видів щоденної життєдіяльності людей, включаючи відпочинок і соціальне життя.

У новітніх публікаціях зустрічається таке визначення: агломерація - це «комплекс населених пунктів, що складаються із міст і містечок, які пов'язані між собою численними функціями та мають тенденцію до інтеграції» [17].

Сучасні науковці часто дають визначення міської агломерації як системи територіально сполучених і економічно взаємопов'язаних населених пунктів, об'єднаних стійкими культурно-побутовими, виробничими зв'язками, загальною соціальною і технічною інфраструктурою. Це якісно нова форма розселення, особливий продукт сучасної урбанізації [9]. Також досить актуальним є таке визначення агломерації: «міська агломерація не є новою адміністративно-територіальною одиницею, а являє собою організаційне утворення, яке складається із кількох територіальних громад, що мають на меті спільну реалізацію функцій місцевого самоврядування» [6].

Таблиця 1. Визначення поняття «міська агломерація» у працях різних науковців

Проаналізовані нами визначення поняття «міська агломерація» різних авторів наведено у таблиці.

Головні критерії виокремлення агломерацій:

- виникає на основі великого міста (або декількох компактно розміщених міст) і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти;

- відрізняється найвищим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, зокрема промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових і навчальних установ, а також високою щільністю населення; агломерація економічний інфраструктура територіальний

- здійснює вирішальний перетворюючий вплив на навколишню територію, видозмінюючи її економічну структуру та соціальні аспекти життя населення;

- демонструє високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію її елементів [1].

Основними ознаками сучасних міських агломерацій є компактність (компактне розташування населених пунктів, переважно міських); наявність транспортних коридорів, що дозволяють забезпечити взаємодію різних видів транспорту і спільність засобів доставки населення і вантажів; доступність, яка дозволяє розширити межі агломерації, за наявності розвинутої системи транспортних коридорів; концентрація виробництва і трудових ресурсів; висока щільність населення; тісні економічні зв'язки; тісні трудові зв'язки; тісні культурно-побутові і рекреаційні зв'язки (заклади або місця відпочинку одного або декількох поселень частково обслуговують жителів інших поселень, відбуваються маятникові міграції із культурно-побутовими і рекреаційними цілями); тісні адміністративно-політичні й організаційно-господарські зв'язки (реалізуються шляхом постійних поїздок між поселеннями агломерації у справах бізнесу, суспільної роботи тощо); високий рівень функціональної зв'язаності (зближення складових елементів міської агломерації поселень, їхня функціональна взаємодоповнюваність); цілісність ринків праці, нерухомості, землі; правова самостійність поселень (розташування поселень у межах своїх адміністративних регіонів); багатокомпонентність (населені пункти з об'єктивних причин об'єднуються у складні багатокомпонентні системи); динамічність (здатність до швидкої адаптації до нових економічних і соціальних змін) [11].

З упевненістю можна сказати, що на сучасному етапі процеси формування і розвитку міських агломерацій мають кардинально інший характер, ніж у 1980 рр., коли виникали здебільшого промислові агломерації. Такі агломерації формувалися за принципом зручного об'єднання промисловості і трудових ресурсів. Сучасні міські агломерації об'єднують у собі постіндустріальні процеси. У радянській та вітчизняній літературі в агломерації включені скупчення поселень і територій між ними (від 200 м до 3 км) [19].

Західні дослідники трактують агломерації як суцільний масив забудованих територій, що утворився у результаті розростання міст, у яких відбувається суспільна активність. На їхню думку, центральна роль агломерації повинна належати не лише спеціалізації окремих частин агломерації, а диверсифікації економічної, соціальної та культурної життєдіяльності міста. Західні науковці розрізняють міську агломерацію як цілісний осередок урбанізованого середовища, тобто окрему таксономічну одиницю [22]. Українські вчені розглядають поняття «міська агломерація» як спільну систему з різноманітними інтенсивними зв'язками. Як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники характеризують міську агломерацію як феноменальне явище у суспільному розвитку, цілісний складний соціально-економічний організм, поліструктурний господарський комплекс, ареал видозміненої природи, опорний каркас системи розселення країни [19].

Найостанніші англомовні зарубіжні дослідження показують, що серед геоурбаністів, планувальників поселень, а також місцевих органів влади є тенденція до виокремлення т.зв. urban agglomerations і town agglomerations. В українській мові непросто знайти відповідники цим двом поняттям. На наш погляд, можна використовувати або поняття «агломерації великих міст» і «агломерації малих і середніх міст», або поняття, що поєднують англійські й українські слова: urban-агломерації. Ці види агломерацій різні за структурою, масштабом розвитку, чисельністю населення, конкурентоспроможністю, взаємодією між містами. Зокрема, агломерація вимагає ієрархічної системи великих, середніх та малих міст і населених пунктів, натомість агломерація - це кластер малих міст, що не завжди мають значиму ієрархічну структуру. агломерації мають значну щільність населення і складні економічні зв'язки. агломерації утворюються тоді, коли три чи більше малих міст економічно і технологічно пов'язані між собою. Загальна кількість агломерацій буде поступово скорочуватися через їх розширення і злиття. Кількість агломерацій буде зростати, що є результатом зміцнення інтеграції регіональної економіки та розвитку міських і сільських районів. Агломерації забезпечують національну й міжнародну конкурентоспроможність, вони є полюсами зростання. З іншого боку, агломерації зосереджуються на регіональній або навіть субрегіональній конкурентоспроможності і необов'язково служать зростанням полюсу. Агломерація може включати декілька агломерацій. Агломерація може з'являтися лише в країнах із достатнім рівнем економічного розвитку і чисельністю населення, тоді як агломерація може виникати на будь-якій території [27].

Висновки з проведеного дослідження. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що міська агломерація - це цілісне багатокомпонентне динамічне територіальне утворення, яке виникає на базі міста-ядра і наближених поселень, пов'язаних між собою не тільки територіальною ознакою, а також інтенсивними зв'язками, а саме демографічними, соціальними, економічними і культурними. Зарубіжні науковці виокремлюють агломерації, що відрізняються за структурою, чисельністю населення, масштабом розвитку, характером зв'язків. На думку багатьох дослідників, сьогодні створення агломерацій стає одним з основних елементів розвитку країни та її території, підвищує конкурентоспроможність країни як єдиного цілого. Формування і розвиток міських агломерацій загалом визначається як позитивна тенденція розвитку міста, яка забезпечує кращу якість життя населення, високий рівень розвитку продуктивних сил і сприяє формуванню якісно нових умов для розвитку бізнесу та кращого способу життя. Потенціал міських агломерацій - це можливість його використання для досягнення державних і регіональних цілей інноваційно-технологічного розвитку, оскільки саме в агломераціях відбувається концентрація людських та економічних ресурсів регіону.

Література

1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев. - М.: Мысль, 1983. - 350 с.

2. Анимица Е.Г. Градоведение:[учеб. пособ.] / Е.Г. Анимица, Н.Ю. Власова. - Екатеринбург: УрГЭУ, 2010. - 433 с.

3. Вишневский А.Г. Понятие и границы городских агломераций / А.Г. Вишневский // Градостроительство. Вопросы расселения. - К.: Будівельник, 1966. - С. 24-38.

4. Городские агломерации Украинской ССР / под ред. Д.И. Богорада. - К.: Изд-во НИИСП Госстроя УССР, 1966. - 73 с.

5. Давидович В.Г. Количественные закономерности взаимосвязанного расселения в городских агломерациях / В.Г. Давидович // Районная планировка и расселение. - К., 1968. - С. 64-78.

6. Зінченко Т.Є. Управління землекористуванням міських агломерацій / Т.Є. Зінченко // Інноваційна економіка. - 2012. - № 6 (32). - С. 52-56.

7. Кубійович В. З антропогеграфії Нового Санча // Володимир Кубійович // Наукові праці. - 1996. - Т. 1. - С. 286-506.

8. Іщук С.І. Географія промислових комплексів / С.І. Іщук, О.В. Гладкий. - К.: Знання, 2011. - 375 с.

9. Лаппо Г.М. География городов / Г.М. Лаппо. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. - 478 с.

10. Лаппо Г.М. Развитие городских агломераций в СССР / Г.М. Лаппо. - М.: Наука. 1978. - 152 с.

11. Мясникова Т.А. Основы градоведения: [учеб.-метод. комплекс] / Т.А. Мясникова. - Краснодар: КубГУ, 2000. - 274 с.

12. Перцик Є.М. Міста світу. Географія світової урбанізації / Є.М. Перцик. - М.: Міжнар. відносини, 1999. - 382 с.

13. Петров Н.В. Городские агломерации: состав, подходы к делимитации / Н.В. Петров // Про-блемы территориальной организации пространства и расселения в урбанизированных районах. - Свердловск, 1988. - 245 с.

14. Словник термінів та понять з економічної і соціальної географії України / упор. Л.М. Нємець, Ю.Ю. Заволока. - Харків, 2011. - 58 с.

15. Социально-экономическая география: понятия и термины. Словарь-справочник / отв. ред. А.П. Горкин. - Смоленск: Ойкумена, 2013. - 328 с.

16. Сучасні межі Львівської міської агломерації / Р.М. Лозинський, І.М. Костюк // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Географія». - 2011. - № 2. - С. 55-60.

17. Територіальний розвиток в Україні: розвиток агломерацій та субрегіонів: проект USAID: локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність. - К., 2012. - 183 с.

18. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії / О.І. Шаблій. - Львів, 2003. - 444 с.

19. Animitsa E.G. Outlines of the theory of urban agglomerations' self-development / E.G. Animitsa // Экономика региона. - 2012. - № 1. - 232 с.

20. Coppolani J. De Queleques Notions Fondamentales et Dйfinitions en gйographie urbaine / J. Cappolani // LaVieUrbaine. - 1960. - 275 s.

21. Dziewonski K. W sprawie podstawowych pojзc i terminow uzywanych w analizie i planowaniu wielkich aglomeracji miejskich / K. Dziewonski // Biuletyn KPZK PAN. - 1973. - Vol. 79. - S. 91-100.

22. Fujita M. The Spatial Economy: Cities, Regions and International Trade / M. Fujita, P. Krugman, A.J. Venables. - Cambridge, MA: MIT Press, 1999. - 380 p.

23. Korcelli P. Glos w dyskusji. Aglomeracje miejskie w Polsce. Pojзcie i terminologia / P. Korcelli // Biuletyn KPZK PAN. - Warszawa, 1973. - Vol. 79. - S. 157-159.

24. Leszczycki S. Aglomeracje miejsko-przemyslowe w Polsce 1966-2000 / S. Leszczycki, P. Eberhardt, S. Herman // Biuletyn KPZK PAN. - Warszawa, 1971. - Vol. 67. - 142 s.

25. Vliegen M. Metropolitan agglomerations and urban regions delimited / M. Vliegen. - Dutch, 2005. -

16 p.

26. Spiegilman R.G. Analysis of urban agglomeration and its meaning for rural people / R.G. Spiegilman. - Departament ofagri culture, Washington, D. C. Economic Research Service, 1966. - 26 p.

27. Yu D. Urban agglomeration: An evolving concept of an emerging phenomenon / D. Yu, C. Fang // Landscape and Urban Planning. - 2017. - Vol. 162. - Р. 126-136.

Размещено на Allbest.ru